Аналіз міграційної політики України: основні напрями її діяльності

   Зміст

   1 .Суть, значення міграційних процесів, їх вплив на розвиток економіки країни...........................................................................................................................с.4-5

   2.Аналіз  динаміки та структура міграційних  процесів в Україні та їх вплив на економічне зростання країни.....................................................................................с.6-9

   3.Проблеми  участі України у міжнародному  обміні трудовими

   ресурсами.............................................................................................................с. 10-11

   3.1  Тенденції трудової міграції з України до країн СНД................................с.12-17

   3.2 Нелегальна міграція в Україні, шляхи її подолання...................................с18-23

   4.Аналіз  міграційної політики України: основні напрями її

   діяльності..............................................................................................................с.24-29

   5.Шляхи  вирішення проблем несприятливих  міграційних процесів

   України..................................................................................................................с.30-32

   Пропозиції  та висновки............................................................................................с.ЗЗ

   Додатки.................................................................................................................с.34-40

   Використана література............................................................................................с.41              
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ

   Одним із важливих чинників, які зумовлюють зміну чисельності населення  країни та його перерозподіл між окремими регіонами та населеними пунктами, є міграції населення. Міграції - це переміщення людей із зміною місця проживання. Вони мають різну, спрямованість, тривалість залежно від багатьох причин. У своїй роботі я маю на меті розглянути особливості міграцій населення України, їх причини, спрямованість та  обсяги в умовах ринкової трансформації економіки України. Об'єктом дослідження є  процеси міграції в Україні. Суб'єкт дослідження – теоретико – методологічні та прикладні аспекти дослідження міграції населення. Теоретичною методологічною  основою роботи слугували наукові положення,викладені у працях українських і  зарубіжних дослідників з теорії  народонаселення і методики    демографічного  аналізу.

   В умовах розширення   світогосподарських зв'язків трудова міграція з часом набула глобального характеру. Істотне зростання масштабів міжнародної трудової міграції в Україні актуалізує її дослідження як явища, що має суттєвий вплив на розвиток    економіки,соціальної сфери,демографії та інших сторін суспільного життя. Важливість дослідження процесів міжнародної трудової міграції в Україні зумовлена також стрімким зростанням її обсягів та інтенсивності,поширенням на всі регіони держави. Традиційний підхід,що на практиці реалізується як прагнення або спроба вирішувати проблеми в окремих сферах суспільного життя,нехтуючи системністю та цілісністю підходів,не може бути ефективним. Тому на шляху вироблення в Україні ефективної стратегії і тактики втручання держави в процес міжнародної трудової міграції,що розвивається досить швидкими темпами,виникає велика потреба поєднання наукових розробок,досліджень і практичних кроків. Має бути реалізованим такий концептуальний підхід,суть якого б полягала в тому,щоб предметом відповідних досліджень стали не лише зміст і особливості формування міжнародного ринку праці. Досить суттєва увага має приділятися аналізу основних елементів міжнародних міграційних процесів,критичному підходу до існуючої практики їх державного регулювання,впливу стану економіки та соціальної сфери на динаміку і обсяги міжнародної трудової міграції в Україні,вивченню та впровадженню міжнародного     досвіду.

   Процес  міжнародної трудової міграції в Україні на сучасному етапі ринкової трансформації економіки, як якісно нове для нас явище,є мало дослідженим і потребує особливої уваги з боку вчених і держави. А тим часом,у світовій практиці вже існують достатньо змістовні моделі системного втручання в процес міждержавної трудової міграції населення.          
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   1.Суть,значення міграційних процесів,їх вплив на розвиток економіки країни  

   Поряд з природним  рухом на демографічні параметри населення впливає територіальна мобільність,або механічний рух населення.Останній пов'язаний з міграційними процесами.Переважно під міграцією розуміють такі територіальні переміщення населення,які супроводжуються зміною місця проживання та місця праці (назавжди або на досить  тривалий строк) як у межах однієї країни,так і поза її межами.У демографічних та демоекономічних дослідженнях термін «міграція» вживається щодо таких актів переміщень у просторі,які пов'язані,по-перше,з перетином адміністративних   меж населених пунктів,по-друге,із зміною індивідом місця проживання назавжди чи на певний строк.

   Соціально-економічна суть міграції населення полягає  у забезпеченні кількісної та якісної  відповідності між потребою у  робочій силі та  наявністю її у різних регіонах держави,а також у реалізації прагнень працівників   задовольнити  особисті потреби соціального,професійно-кваліфікаційного та духовного характеру.

   Переміщення у просторі відбувається внаслідок  дії економічних, соціальних,демографічних,політичних,етнічних,освітніх,морально-психологіч-них,військових,екологічних та інших факторів,але ці чинники діють одночасно,  вони певною мірою  взаємозалежні, тож виявити  окремі компоненти міграційного процесу,сформовані під впливом одного чи двох факторів, як правило,складно.

   Будь-який міграційний  акт відбувається під дією комплексу мотивів.  Вони залежать від суб'єктивних та об'єктивних причин: з одного боку,міграції відбуваються за особистим бажанням — кожен громадянин має право і можливість вибирати для себе місце проживання та праці,тобто задовольнити   свої різноманітні  потреби матеріального,професійно-кваліфікаційного і   духовного характеру.

   Для  дослідження міграційних  процесів велике значення має визначення соціально-демографічних характеристик мігрантів, оцінка обсягів міграцій, вивчення кількісних і структурних характеристик міграційних процесів, прогнозування напрямків та інтенсивності їх розвитку.Вивчення  міграційних процесів ґрунтується на матеріалах переписів населення,даних поточного обліку мігрантів,вибіркових досліджень окремих міграційних потоків.  Основним джерелом оперативної інформації про міграцію населення в Україні сьогодні є поточний облік міграційних подій.Він здійснюється шляхом  безпосередньої реєстрації осіб, задіяних у міграційних процесах, тих, хто виписується з попереднього або прописується на новому місці проживання. Ця процедура пов'язана із заповненням талонів статистичного обліку до адресних листків прибуття та вибуття.

   Структуру загальних міграційних потоків, їх питому вагу, з якої наочно можна  уявити її кількісний і якісний характер (орієнтовно, тому що пропорції змінюються, хоча й у відносно невеликих розмірах), дано на малюнку.

   \ 

   Структура територіального руху населення  в Україні  

   2. Аналіз динаміки та структура міграційних процесів в Україні та їх вплив на

   економічне  зростання країни

   Україна у всі історичні періоди відзначалася значним переміщенням людей як по її території, так і за її межі.

   У роки останнього десятиліття XX ст. значно змінились обсяги і напрями міграційних потоків.У перші роки після проголошення незалежності України значно зменшились обсяги еміграції.З іншого боку,багато українців та представників нацменшин, які раніше проживали в Україні (німці, кримські татари та ін.),почали повертатись (репатріювалися) на свою батьківщину. Тільки за 1991-1999 рр. на територію України повернулося 243 тис. кримських татар і 12 тис. депортованих вірмен, болгар, греків, німців. Внаслідок цього сальдо міграції було додатнім,в 1995 р., наприклад, воно становило понад 282 тис.  осіб.

   Однак,вже  з 1996 р. припинився потік репатріантів,посилилися кризові процеси в економіці,що зумовлювали скорочення працівників  у різних галузях господарства,зниження рівня і погіршення якості життя  людей.Надія на недовготривалість  цих процесів,на проведення ринкових реформ в країні ще певний час стримувала переселення людей за межі держави.Але вже із 1997 р. сальдо міграції стає від'ємним,його обсяги збільшуються,поступово все більше людей бере участь у міждержавних міграціях. а даними центру "Демократичні ініціативи" не менше 5-7 млн. громадян України з більшою чи меншою періодичністю виїжджають за кордон на тимчасові сезонні роботи з метою поповнення сімейного бюджету.Виїжджають переважно люди з високими якісними характеристиками робочої сили та інтелектуального потенціалу.

   Із 1998 р.,коли вперше в Україні Міністерство статистики почало облікувати мігрантів, можна аналізувати не тільки обсяги міграцій,але й вікову,статеву,етнічну,освітню  і професійну структуру мігрантів.Ці дані свідчать про те,що вибуття населення з України становить серйозну проблему, яка у перспективі може становити загрозу формуванню продуктивного праце ресурсного потенціалу.Це підтверджує ряд показників, передусім,це обсяги       мігрантів  (додаток   А). /

   Аналіз  засвідчує велику міграційну активність населення України.Воно бере участь як у внутрішніх (внутрішньо регіональних та міжрегіональних), так і міждержавних міграціях.У цих міграціях було задіяно тільки у 1993-2002 рр. 18,3 млн. осіб.Внутрішні міграції не впливають на зміну чисельності населення держави,а тільки на його перерозподіл в межах її території (додаток Б).Їх обсяги поступово зменшуються,бо високий рівень безробіття,що охопив всі регіони України,не сприяє переміщенню населення.Особливо сповільнилися обсяги міграцій із сільської місцевості у міста,що були досить значними у 80-90-ті роки.Обсяги та спрямованість внутрішньо державних міграцій зумовлюються значною мірою територіальними відмінностями у соціально-економічному розвитку,різним рівнем життя населення,його структурою та   ін.

   Дослідженнями встановлено,що міграційна активність є набагато вищою серед міського населення, ніж серед сільського,що місцями вибуття мігрантів є, передусім,малі та середні міста,а  прибуття - великі міста.тільки у 2010 р. зі зміною місця проживання в Україні перемістилось понад 129,5 тис. осіб, що набагато менше,ніж у попередні роки.

   Характерною рисою сучасних міграцій населення  України є поступове зменшення  обсягів внутрішньодержавних потоків  і збільшення міждержавних. До 1996 р.Україна  мала додатне сальдо міграції (імміграція не переважала еміграцію),а пізніше - від'ємне.У 2002 р. кількість вибулих на 45 тис. осіб перевищила кількість прибулих.Найбільша імміграція в Україну була у 1991-1992 рр., після проголошення її незалежною державою, тоді прибуло майже 1,3 млн. осіб.А вже у 2008 р. чисельність іммігрантів становила 66 тис. осіб (у 8 разів менше,ніж у 1995 р.).Серед них багато сезонних мігрантів,які виїжджають на певний термін (до 3 років) в пошуках заробітків.Така міграція певною мірою пом'якшує ситуацію з безробіттям в Україні,є джерелом прибутків для багатьох родин.Якщо раніше основні потоки мігрантів формувалися з прикордонних областей,то зараз за кордоном на тимчасових, сезонних роботах зайняті люди з усіх регіонів України.Серед них у країнах СНД у 2009 р. працювало 8,3% мігрантів,а решта - у інших країнах.Більша частина мігрантів працювали у Греції, Італії, Іспанії, Німеччині, Великобританії, Чехії,Польщі,Росії, Ізраїлі,Ліберії,Багамах, Кіпрі,США та ін. Переважна більшість мігрантів - чоловіки (понад 70%).Найбільше офіційно зареєстрованих мігрантів,які тимчасово працювали за кордоном,було в Одеській,Закарпатській,Львівській,Харківській,Тернопільській,Донецькій та Івано-Франківській областях.Найширшою є географія зовнішніх зв'язків мігрантів із Одеської області,вони працювали у 32 країнах  світу.

   За  2001-2009  чисельність  емігрантів  становила  понад  2,1   млн.  осіб. Більшість із емігрантів виїжджають з України до Російської Федерації, але їх кількість поступово зменшується (у 2009 в 2,4 менше,ніж у 1996 р.). Збільшується кількість людей,які виїжджають у високорозвинені країни світу (США, Ізраїль, Німеччина та ін.).

   Більшість серед мігрантів - понад 60% - люди працездатного віку,що свідчить про переважно трудову міграцію.Серед тих, хто виїжджає з України, висока частка людей з вищою освітою,особливо серед тих,хто емігрує в розвинені країни світу (в 2008 р. -24%).В їх числі багато людей,які мають науковий ступінь, що свідчить про відтік з України високопрофесійних кадрів, тобто "міграцію умів".

   В останні роки змінюються як напрями  міграцій,так і склад мігрантів.У  середині останнього десятиліття XX ст. значну частку серед мігрантів (понад 47%) становили євреї,які повертались на свою історичну батьківщину - до Ізраїлю.В кінці останнього десятиліття XX ст. їх частка серед емігрантів зменшилася, водночас збільшилася частка українців, посилилась їх еміграція у розвинені капіталістичні   країни.        

   Зустрічні міграційні потоки (імміграція) приблизно  порівняні між Україною і державами  колишнього СРСР,але вони дуже незначні із інших країн світу.Серед прибулих в Україну з країн колишнього СРСР переважають репатріанти,тобто особи,які народились в Україні,але тривалий час жили і працювали в різних регіонах Росії та інших держав.Серед них багато людей пенсійного віку,що ще більше посилює процеси "старіння" населення у нашій державі.       

   Україна постійно приймає біженців із "гарячих  точок" СНД - Чечні, Азербайджану, Грузії,Таджикистану та інших  країн.       

   Україна внаслідок зручного географічного положення (на шляху із Азії у Європу) є регіоном,через який здійснюється нелегальна міграція людей із Південної і Південно-Східної Азії в європейські держави.Її західний кордон є бар'єром для такої міграції.На початок 2009 р. в Україні було 12,4 тис. біженців.        

   Наслідок  неврегульованості відносин із багатьма країнами Україна також стає джерелом виходу нелегальних мігрантів.Виїжджаючи за кордон у туристичні подорожі,багато людей залишаються там на роботу (на певний період).Найбільше таких  мігрантів - у Греції,Італії,Португалії,Чехії,Іспанії, Туреччині.На тимчасових, сезонних роботах за кордоном працюють люди з усіх регіонів України.Тільки з прикордонних західних областей України щорічно виїжджає на тимчасові роботи за кордон понад 700 тис. осіб. Найвища міграційна активність характерна для населення високо урбанізованих та прикордонних регіонів України: Львівської,Донецької,Луганської, Дніпропетровської,Харківської,Одеської областей та АР Крим.Значно меншими є міграції населення із північних та центральних регіонів   України.       

   Внаслідок поглиблення економічної кризи  в Україні значно зменшилися обсяги маятникових трудових переміщень людей.У 2010 р. в них брало участь понад 2,5 млн. осіб.Вони були особливо значними навколо великих міст.Із сіл та "міст-супутників" до них щоденно приїжджало багато людей,які на ніч поверталися додому.Такі поїздки найбільш ефективні у радіусі 45-хвилинної-1-годинної доступності до роботи.Однак,внаслідок процесів реформування підприємств,припинення чи скорочення їх діяльності багато людей,що брали участь у маятникових поїздках населення,повернулися до сільського способу життя.Цьому сприяло також зменшення кількості рейсів на приміських залізничних і автобусних маршрутах, подорожчання проїзду на них.Зараз у таких поїздках бере участь майже 9% сільського населення.

   У населених пунктах,де є більші можливості працевлаштування(а це передусім  великі міста),є ще значні обсяги "маятникових" міграцій, але вони всюди вже мають  набагато менші розміри від попередніх.У  два-три рази зменшились потоки щоденних міграцій людей на роботу до Києва,Одеси, Харкова,Львова,міських агломерацій Донбасу і Придніпров’я.

   У період соціально - економічної кризи  виник новий вид маятникових  міграцій населення - шоп-туризм, який включає поїздки населення за кордон з метою придбання товару.Спочатку він охопив населення прикордонних районів, а тепер - всієї території України.Люди здійснюють ці міграції у сусідні країни(Польщу,Угорщину,Румунію,Молдову,Росію,Білорусь,Туреччину),а також у Китай,Сінгапур,Об'єднані Арабські Емірати та ін.Обсяги та географія таких міграцій постійно змінюються.

   Перед керівництвом української держави  стоїть питання щодо розробки нової міграційної  політики,яка була б спрямована на зменшення еміграційних потоків населення,на захист мігрантів за межами країни.                
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   3. Проблеми участі України у міжнародному обміні трудовими ресурсами

   Сучасні тенденції глобалізації виробництва, зростання взаємозалежності національних економік,транснаціоналізація потоків  робочої сили дедалі більше вимагають цивілізованого входження України до міжнародного ринку праці з метою координації попиту та пропозиції на трудові ресурси,договірно-правового забезпечення соціального захисту трудящих-мігрантів в інших країнах та захисту національного ринку праці.

   Вплив зовнішньої трудової міграції на розвиток суспільства досить вагомий для  будь-якої країни,бо зміни міграційних  потоків супроводжуються деформацією  демографічної ситуації,змінами  у складі й структурі робочих  місць,якості робочої сили,її мобільності тощо.

   Зовнішня  міграція з України істотно зросла з моменту проголошення нашою  державою незалежності.Серед її основних причин - суттєве зниження рівня  та якості життя населення на початку 90-х років,поява такого нового для  пострадянських країн чинника,як масове безробіття,й при цьому - спрощення процедури виїзду за кордон та зміни місця проживання,які стали наслідком демократизації суспільства.

   В умовах неспроможності національної економіки  забезпечити гідний рівень заробітної плати всередині країни,створити належну кількість робочих місць та усунути диспропорції у соціально-економічному розвитку регіонів, зовнішня трудова міграція стала об'єктивним чинником,який набуває особливої гостроти в умовах глобальної фінансової кризи та повинен враховуватись при прогнозуванні макроекономічних показників на коротко та середньострокову перспективу.

   Водночас  варто враховувати,що коректний  аналіз проблем трудової міграції суттєво  утруднений відсутністю єдиної методології  обрахунку чисельності трудових мігрантів з України та розбіжністю даних,що відображають реальну кількість мігрантів.

   Чинні системи збору даних не забезпечують одержання вірогідної статистики про  міграційні потоки.Відсутність реальної та досконалої інформації в цій сфері  унеможливлює ефективне управління процесами трудової міграції.Позиція потенційних мігрантів при виборі місця працевлаштування за кордоном формується в залежності від наступних чинників:

   - рівня можливої заробітної плати в країні-реципієнті;

   - стану ринку праці (рівня зайнятості, масштабів безробіття);

   - життєвого рівня місцевого населення;

   - мовно-культурного чинника;

   - етнічної толерантності населення країни-реципієнта.

   З урахуванням цих чинників в Україні  сформувалося два основних вектори  трудової міграції - західний та східний.

   За  сукупністю більшості чинників найбільш прийнятним для висококваліфікованих працівників переважно молодого віку є західний вектор трудової міграції - в Західну Європу,США,Канаду та інші розвинуті країни світу.Така міграція має метою не тільки покращення власного матеріального стану,але й в значній мірі натуралізацію в країні перебування.У цьому контексті витік кваліфікованих трудових ресурсів до західних країн у більшості випадків можна вважати безповоротними втратами людського капіталу України.

   Світова фінансова криза може у короткостроковій перспективі призвести до зниження «попиту» на трудових мігрантів у розвинених країнах,проте через постаріння населення  та зростання дефіциту трудового потенціалу  європейські країни можуть розвивати економіку та забезпечувати належний соціальний розвиток тільки  за рахунок активного використання праці мігрантів.У даному контексті очікується подальше зростання зацікавленості країн Європи у залученні кваліфікованих  мігрантів з України.

   Водночас,жорсткий міграційний контроль, суворий професійний відбір та конкуренція з мігрантами з інших країн є факторами, які значною мірою обмежують міграційні процеси з України до  розвинених країн світу. Внаслідок впливу цих чинників, а також активної роботи з договірно-правового забезпечення  процесів трудової міграції з західноєвропейськими країнами, західний вектор міграції можна вважати відносно контрольованим.

   Східний вектор  міграції - до країн СНД - був і є привабливим для тих трудових мігрантів, які через недостатню кваліфікацію,низький рівень володіння іноземними мовами чи нездатність до адаптації в незвичному економічному та культурному середовищі неспроможні адаптуватися у країнах Західної Європи та Америки.

   У кількісному вимірі оціночні показники  трудової міграції у східному та західному напрямах наведені в додатку В.  

   3.1 Тенденції трудової міграції з України до країн СНД

   Якщо  виходити навіть з мінімальних оцінок та не враховувати міграцію до інших країн СНД,можна зробити висновок,що значна кількість трудових мігрантів з України (близько 44 % від загальної кількості) обирають східний напрям міграції.Для порівняння,в Італії,яка вважається однією з найбільш привабливих для мігрантів з України країн,працюють близько 11 % громадян нашої держави.

   На  мою думку,східний,переважно російський,вектор трудової міграції містить найбільше ризиків для України як в політичному,так і в демографічному аспектах з наступних причин:

   1.    Географічна близькість,відсутність мовних бар'єрів,родинні й культурні зв'язки населення та спрощена процедура перетину кордону сприяють масовому та переважно нелегальному (легальний сегмент складає лише близько 8,5 % ) характеру трудової міграції.

   2.    Переважно нелегальний характер міграції призводить до порушення прав трудівників-мігрантів в країні перебування,створює підґрунтя для криміналізації міграційних процесів, сприяє установленню в Росії негативного іміджу громадян України, а також використовується російською владою для проведення РR- акцій, спрямованих на погіршення міжнародного іміджу України,як країни-постачальника нелегальних мігрантів,критику її досягнень в соціально-економічній сфері.

   3.    Масовий характер трудової міграції до Росії погіршує кількісні та якісні показники трудових ресурсів України.

   Відчутним позитивним фактором інтенсивної трудової міграції є фінансові надходження,які пересилаються в Україну громадянами,які працюють за кордоном.Їх сума,за різними оцінками, складає від 8 % до 16 % ВВП нашої держави. Зокрема, згідно даних Центру демографії та екології людини,розмір трансфертів з Росії від трудових мігрантів з України у 2005 році досяг 1004 млн. дол.США.За розрахунками Центру,з урахуванням середнього переказу за місяць на рівні 130 дол.США,на той час в Росії знаходилося близько 664 тис. наших трудових мігрантів - додаток Г.

   За  показниками,наведеними російським Центром досліджень постіндустріального суспільства,у 2008 році українці переслали нг батьківщину з Росії вже близько 4 млрд. доларів США (в числовому вимірі щ сума досягла 16% держбюджету України в 2008 році).За розрахунками експертів,кількість кореспондентів,які перераховували з закордону кошти складає близько 2,5 млн. осіб -трудових мігрантів.

   Зазначені вище причини актуалізують необхідність дослідження мотивів в першу  чергу економічних,які призводять до трудової міграції в країни СНД та підготовку державою програм щодо пріоритетних напрямків соціально - економічних перетворень,що сприятимуть поверненню трудових мігрантів з країн СНД та покращанню трудоресурсної ситуації в Україні.В основу таких досліджень покладено порівняльний аналіз демографічного та соціально-економічного розвитку країн СНД за рівнем:       

   А) грошових доходів населення;       

   Б)стану  ринку праці;       

   В)інтенсивності  міграційних потоків.       

   А)   Порівняння країн СНД за рівнем грошових доходів населення    

   У 2008 та на початку 2009 років в державах СНД спостерігалося стале економічне зростання,на основі якого сформувалися сприятливі умови для поліпшення ситуації із заробітною платою.За даними Статкомітету СНД, середньомісячна зарплата в 2008 році в державах Співдружності фіксувалася на рівні від 48 дол.США в Таджикистані до 529 дол.США в Росії.У порівнянні з 2007 роком вона зросла як у номінальному,так і в реальному виразі .Найбільш високою середньомісячна зарплата була в Росії,Казахстані та Білорусі.Питома вага населення України, що проживає за межею бідності,значно перевищує аналогічний показник в Білорусі,Росії,Казахстані та Азербайджані.