Аналіз матеріальніих ресурсів

ВСТУП

     Важливий  фактор розвитку та інтенсифікації виробний, стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами, також  їх раціональне використання. З переходом  до ринку докорінно змінюється система  постачання підприємствам сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, енергоносіїв. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів сировинного ринку, актуальнішою стає проблема раціонального використання мате них ресурсів. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товарно-сировинні біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції їхню динаміку за окремими групами матеріалів за цей період тою, враховує можливості та доцільність створення різних запасів, коректуючи їх на зміну умов виробництва та на інфляції.

     У процесі споживання матеріальні  ресурси трансформуються в матеріальні витрати. У загальній сукупності витрат витрати на виробництво займають, як правило, найбільшу частку, що свідчить про високу матеріаломісткість продукції. Відповідно виробнича діяльність підприємства та її результати залежать від ефективної організації постачання і раціонального та економного використання матеріальних ресурсів.

     Мета  аналізу використання матеріальних ресурсів полягає у визначенні забезпеченості підприємства всіма видами матеріальних ресурсів, пошуку резервів більш раціонального їх використання і зниження матеріаломісткості продукції, що в свою чергу призведе до підвищення ефективності виробництва за рахунок раціонального використання ресурсів.

     Дослідження місця та ролі, цілей і напрямів комплексного економічного аналізу  використання матеріалів, оцінка внутрішніх і зовнішніх зв'язків аналізу в управлінні виробничими системами загалом в умовах товарно-сировинного ринку дають змогу виділити його загальну модель. Сукупність завдань кожного аналітичного блоку може змінюватися зі зміною цілей управління і з виникненням нестандартних ситуацій у діяльності бірж. У внутрігосподарському аналізі суттєво зростає значення оцінки нормативної бази матеріальних витрат.

     Для того щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, потрібно:

• вивчити порядок розрахунку й обґрунтованості договорів на поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;
• визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;
• перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;
• виявити можливості зниження виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;
• накреслити заходи щодо зниження понаднормативних і зайвих запасів матеріалів.

     Перевіряючи розрахунки потреби, треба з'ясувати, чи враховані зміни у номенклатурі та асортименті призначеної до випуску продукції, чи враховані зміни питомих норм витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації вироб-

1. Оцінка забезпеченості матеріальними ресурсами будівельно-монтажної організації

     Важливим  фактором розвиту та інтенсифікації виробництва є забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне  використання. З переходом до ринку  докорінно змінюється система постачання підприємств сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями. Суттєво розширюється зона вибору контрагентів сировинного ринку, більш актуальною стає проблема раціонального використання матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси підприємство шукає на товарно-сировинній біржі, оцінюючи структуру попиту і пропозиції та їх динаміку за окремими групами матеріалів за даний період. Крім того, враховує можливість та доцільність створення різних запасів, коректуюча їх на зміну мов виробництва та на рівень інфляції.

     Головна мет аналізу полягає у визначенні забезпеченості підприємства різними  видами матеріальних ресурсів з точки  зору конкурентноспроможності його діяльності, пошуку резервів раціонального  їх використання і зниження матеріаломісткості продукції. Дослідження місця і ролі, цілей і напрямів комплексного економічного аналізу використання матеріалів, оцінка внутрішніх і зовнішніх зв’язків аналізу в управлінні виробничими системи загалом в умовах товарно-сировинного ринку дають змогу виділити його загальну модель (рис. 1.1)

     Сукупність  задач кожного аналітичного блоку  може змінюватися із зміною мети управління і з виникненням нестандартних  ситуацій у діяльності бірж. У внутрішньогосподасрькому аналізі зростає значення оцінки нормативної бази матеріальних витрат.

     Рис 1.1. Загальна модель оцінки забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами.

     Щоб визначити, наскільки будівельно-монтажна організація забезпечена матеріальними  ресурсами, необхідно:

• визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;
• вивчити порядок розрахунку і обгрунтованості договорів на поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;
• перевірити обгрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;
• виявити можливості зниження виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;
• накреслити заходи щодо зниження понаднормативних і зайвих запасів матеріалів.

     До  важливих етапів оцінки матеріальних ресурсів на рівні будівельно-монтажної  організації відносять: визначення ступеня забезпеченості об’єктів (будов) матеріальними ресурсами; виконання договорів поставки матеріалів; дотримання умов поставки (строки, обсяги, асортимент); вивчення організації переробки матеріалів у напівфабрикати, поставок їх на об’єкти, що будуються; пошук резервів зниження матеріальних запасів.

     Оцінку  забезпеченості матеріальними ресурсами  рекомендується давати за такими укрупненими  групами:

1. бетонні та залізобетонні конструкції;
2. металеві конструкції;
3. дерев’яні конструкції та пиломатеріали;
4. металопрокат;
5. труби;
6. ізоляційні матеріали;
7. загальнобудівельні матеріали;
8. оздоблювальні матеріали;
9. електротехнічні та кабельні матеріали;
10. санітарно-технічні матеріали та обладнання;
11. будівельні напівфабрикати.

     Необхідно зіставити фактичну наявність матеріальних ресурсів з планово-розрахунковою потребою по кожній з названих груп для виконання обсягів будівельного виробництва, потреб підсобних виробництв, ремонтно-експлуатаційних потреб; субпідрядних організацій, якщо забезпечення матеріалами покладено на генпідрядника. У разі виявленні неповного забезпечення тими чи іншими видами матеріальних ресурсів пропонується визначити реальність джерел покриття потреб в матеріальних ресурсах. окрема, до уваги необхідно брати залишки ресурсів на початок аналізованого періоду, промислове і підсобне виробництво в системі будівельної фірми , кооперовані поставки, децентралізовані зготівлі і закупівлі, економію згідно  з організаційно-технічними заходами.

     У ході оцінки щодо найважливіших видів  матеріалів слід вивчити частоту (рівномірність) їх поставок згідно з укладеними договорами  з постачальниками. Необхідно визначити, як частота поставок забезпечує неперервність будівництва, а також чи не призводить вона до зайвого нагромадження матеріалів понад виробничі потреби. Для цього обчислюють показники середньої частоти поставок і середнього обсягу поставки порявніно із середніми витратами цього виду матеріалів визначають за такими формулами:

     середня частота поставок

     Чс= Т/ (N_мі - 1),    (1.1)

де  Т - інтервал між поставками, днів;

N_мі - кількість поставок у звітному періоді, згідно з договорами постачальників;

     середній  обсяг однієї поставки

          (1.2)

де  M_n - загальний обсяг поставлених матеріалів за звітний період;

   N_mi – середні витрати матеріалів з кожної поставленої партії

          (1.3)

де  М_в - кількість витраченого матеріалу за звітний період;

  Д_з.п - кількість днів у звітному періоді.

     У процесі оцінки забезпеченості об’єктів (будов) матеріальними ресурсами  рекомендується дати оцінку виконання  плану випуску продукції підсобними виробництвами будівельної організації на основі квартальної і річної звітності, плану роботи підсобних виробництв. Але необхідно враховувати вплив  сезонних факторів на виробничу діяльність, асфальтних, розчинно-бетонних заводів, кар’єрів по видобуванню нерудних матеріалів.

     Перевіряючи розрахунки потреби, необхідно з’ясувати, чи враховані зміни у номенклатурі та асортименті призначеної до випуску  продукції, чи враховані зміни питомих  норм витрат на одиницю продукції, чи враховані заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці.

     Загальна  потреба підприємства у тому чи іншому виді матеріалів може бути визначена  за формулою:

     Пз = Пп + Пс + Пр + Пзв - Зо,   (1.4)

де  Пз - загальна потреба;

   Пп - потреба на виробництво продукції;

   Пс - потреба на експериментально-дослідні роботи;

   Пр - потреба на ремонт;

Пзв - потреба на утворення нормативних залишків на кінець аналізованого періоду;

   Зо - запас на початок аналізованого періоду.

     Перевіривши потребу в матеріальних ресурсах, визначають джерела їх покриття і забезпечення.

     До  внутрішніх джерел забезпечення належать власне виробництво, використання відходів.

     До  зовнішніх - надходження від постачальників за договорами.

     Даючи оцінку забезпеченості БМО матеріальними ресурсами, потрібно дати оцінку стану матеріальних запасів. При цьому не достатньо обмежуватися абсолютними відхиленнями фактичних залишків матеріалів на кінець звітного періоду від нормативу і попереднього року (кварталу). Досліджуючи динаміку матеріальних запасів у взаємозв’язку зі зміною обсягів БМР і питомих витрат окремих видів матеріалів, доцільно розраховувати і оцінювати відносний рівень запасів у днях.

     Запаси  в днях (3) обчислюються як відношення абсолютної величини залишку відповідного виду матеріалу на певну дату до одноденного обороту його витрачання

     З = О_з ^. Д/Р     (1.5)

де  О_з - залишок матеріалу на початок періоду, за який проводиться оцінка;

  Д - число днів у звітному періоді;

  Р - витрати даного виду матеріалів за звітний період.

     Реальність  і обгрунтованість плану матеріально-технічного забезпечення залежить від правильності розрахунків потреби в матеріальних ресурсах, яка визначається по кожному  об’єкту на основі обсягів БМР, які  плануються до виконання та норм витрачання матеріалів на 1 млн.грн. кошторисної вартості БМР.

     Потреба в матеріально-технічних ресурсах розраховується в два етапи. На першому  етапі потреба будівельних організацій  в основних матеріалах на капітальне будівництво визначають по укрупненій номенклатурі на основі норм їх витрачання на 1 млн.грн. кошторисної вартості БМР з врахуванням структури і обсягів цих робіт.

     Загальна  потреба в матеріалах (По) складається  з потреби ресурсів для виконання  виробничої програми (Пн), для капітального ремонту (Пк), із додаткової потреби матеріалів для виконання робіт в зимовий період (Пд) і для утворення запасів, які забезпечують безперебійність роботи будівельного виробництва (П зап.)

     По = Пп + Пн + Пк + Пд + Пзап  (1.6)

     На  основі даних про загальну потребу  в матеріальних ресурсах на плановий період (По) і бажаних залишках до початку цього періоду (Пож) визначається обсяг поставок матеріалів, необхідних для забезпечення виробничої програми будівельної організації в плановому році.

О = По – Пож     (1.7)

     В умовах ринкових відносин показник оборотності матеріальних ресурсів набуває нового значення. Рівень запасів повинен бути оптимальним для забезпечення виконання будівельної програми і договірних зобов’язань щодо введення об’єктів в експлуатацію. Для контролю за доцільним зростанням запасів пропонується застосовувати коефіцієнт закріплення, який показує, яка величина запасів у копійках припадає на 1 грн. виконаних БМР.

     Зростання цього коефіцієнта є сигналом про заморожування коштів у товарно-матеріальних цінностях, неможливість використання матеріалів, конструкцій для нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств. Крім коефіцієнта закріплення запасів матеріальних ресурсів, пропонується розглядати коефіцієнти оборотності Ко і тривалості одного обороту Кt матеріальних ресурсів, які обчислюються з формулами:

     К_о = О^р/З_мр     (1.8)

     К_t = Д/К_о     (1.9) 

де  Ор - обсяг реалізації будівельної продукції (товарів, робіт, послуг) та іншої реалізації без ПДВ;

   Змр - середня вартість запасів матеріальних ресурсів;

   Д - кількість днів у звітному періоді (за рік - 360, квартал - 90).

     На  основі оцінки наведених вище показників рекомендується здійснювати комплекс заходів для прискорення оборотності  матеріальних ресурсів. Це дозволить  зменшити потребу в запасах сировини, матеріалів, конструкцій і деталей, а відповідно вивільнити і грошові кошти, вкладені в ці запаси, що поліпшить фінансовий стан і платоспроможність організації. Швидкість обороту матеріальних ресурсів можна розглядти як показник організаційно-технічного рівня виробничої діяльності. Збільшення числа оборотів досягається насамперед за рахунок скорочення виробничого циклу і терміну реалізації продукції.

     Під час оцінки зіставляють зростання  виробництва окремих видів продукції  і фактичні виробничі запаси., зростання абсолютних запасів і збільшення їх потреби на добу.

     Потім з’ясовують, яка склалася кон’юнктура  на товарно-сировинній біржі і які  можливості  придбання додаткової кількості матеріалів; визначають час  простою через несвоєчасні, неповні  чи неякісні поставки, визначають, які заходи були вжиті для виконання поставок.

     Визначення  потреби і забезпечення раціонального  використання матеріальних ресурсів тісно  пов’язані з їх нормуванням. Норма - це завдання, яке фіксує гранично допустимі  витрати конкретного матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи. В норму витрат включаються матеріальні  витрати на безпосереднє виконання технологічного процесу виробництва продукції і втрат, зумовлених прийнятою технологією.

     Норми встановлюються на одиницю продукції, виходячи з того, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентоспроможність, прогресивність нових видів.

     Прогресивною  для підприємства вважається та норма, яка спирається на передові технологічні методи, нову техніку та організацію виробництва, передбачає менші питомі витрати, ніж у попередньому періоді. Норми повинні відображати головні напрями технічного прогресу. Водночас прогресивні норми самі по собі є фактором, який стимулює технічний прогрес, оскільки завдання з економії матеріальних ресурсів, що реалізуються в нормах, вимагають систематичного вдосконалення технології, організації виробництва.

     Але на практиці часто надходження матеріалів на відповідає запланованому рівню, тому необхідно враховувати фактичне поступлення.

2. Аналіз  використання  матеріальних ресурсів

     З переходом підприємств і організацій  будівельного комплексу на ринкові  відносини першочергового значення набуває проблема поліпшення структури  будівельних матеріалів і конструкцій, зниження матеріаломісткості, важливе місце займає вдосконалення планування, обліку і аналізу матеріальних ресурсів.

     Критерієм зниження матеріаломісткості в будівництві  є скорочення витрат матеріалів у  вартісному та натуральному виразах  на одиницю продукції (робіт) при обов’язковому зменшенні сумарних народногосподарських витрат на її створення , які охоплюють одноразові та поточні витрати на стадії будівництва й у сфері експлуатації.

     Ми  розділяємо точку зору тих авторів, які вважають, що матеріаломісткість будівництва правомірно оцінювати на основі вартісних, наутрально-вартісних і натуральних показників. Вартісний показник, який визначається відношенням суми всіх матеріальних витрат до обсягу БМР,  є узагальнюючим. За його допомогою дається порівняльна оцінка матеріаломісткості на всіх рівнях управління будівельним виробництвом. Натурально-вартісний показник матеріаломісткості (вимірюється в м2/млн.грн, т/млн.грн та ін.) характеризує речовий склад матеріальних витрат і визначається відношенням окремих видів матеріалів в натуральному виразі до вартості будівельно-монтажних робіт.

     Натуральні  показники матеріаломісткості є  витратами конкретного виду матеріального  ресурсу на одиницю готової будівельної  продукції в натуральному виразі (на 1000 м² житлової, виробничої площі та ін.). Звідси можна зробити висновок, що натурально-вартісні та натуральні показники якісно доповнюють характеристику матеріаломісткості, дають змогу конкретизувати заходи, спрямовані на зниження її рівня.

     З точки зору економічного змісту матеріаломісткість продукції будівельних підприємств можна поділити на:

• матеріаломісткість усього обсягу виробництва;
• питому матеріаломісткість окремих виробів.

     Матеріаломісткість  усього обсягу виробництва продукції  є узагальнюючим вартісним показником і являє собою відношення всіх матеріальних витрат (без амортизації) до вартості товарної чи валової продукції, характеризує витрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, закуплених напівфабрикатів, палива та енергії) на одну гривню товарної чи валової продукції підприємств.

     Крім  розрахунку загального показника матеріаломісткості, потрібно визначити і окремі показники, які характеризують використання окремих  видів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних, закуплених напівфабрикатів, палива, енергії); сировиномісткість, матеріаломісткість, паливомісткість, енергомісткість тощо.

     Окремі  показники дають змогу пов’язати  вартісні показники матеріаломісткості з натуральними, проаналізувати структуру  показника.

     Питома  матеріаломісткість конкретних видів продукції може бути визначена як у вартісному, так і в умовно-натуральному і натуральному вираженні. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначається відношенням вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

     Натуральний показник розраховується на виробництвах, де використовують відносно однакові види сировини і матеріалів.

     У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції і одну гривню ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. При такому розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги тільки зміну фізичних обсягів випуску продукції і витрачених матеріалів. Однак під впливом науково-технічної революції підвищується суспільна корисність кожного виду продукції, її споживчі властивості (потужність, продуктивність, надійність та довговічність). У цьому випадку витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному вираженні можуть зростати. Тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і витрат матеріалів і праці на її виробництво.

     Оцінку  прогресивності виробів слід провести не тільки за абсолютною питомою матеріаломісткістю на одиницю продукції, а й на одиницю  технічного параметру, тобто з урахуванням  споживчих властивостей. Така питома матеріаломісткість називається параметральною, вона може бути визначена матеріальними витратами на одиницю потужності, продуктивності, вантажопідйомності.

     Але питома і параметральна матеріаломісткість не відображають вагової характеристики виробів, тому виникає потреба визначення конструктивної матеріаломісткості. Вона визначається чистою вагою виробів на одиницю технічного параметра. Для вдосконалення конструкції виробів можливе застосування прогресивних видів матеріалів, при обробці яких досягається найбільший ефект. Тому розраховується відносна матеріаломісткість, яка є відношенням конструктивної матеріаломісткості до коефіцієнта використання матеріалів.

     Планування  та аналіз питомих показників матеріаломісткості допомагають чітко визначити  і розглядати динаміку та рівень матеріаломісткості всього випуску.

     Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнюючі показники: матеріаломісткість товарного (валового) випуску і матеріаловіддачі.

     Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зниження чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначається шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду або ділення перевитрат на матеріаломісткість продукції.

     При глибшому аналізі загальної матеріаломісткості товарного випуску визначимо, який з елементів матеріальних витрат вплинув на їх зміну. Розраховують часткові показники матеріаломісткості для  різних елементів витрат: сировини, основних матеріалів, допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, паливних і енергетичних витрат. Методика розрахунку та аналізу цих показників така ж, як і аналізу загальної матеріаломісткості.

     Матеріаломісткість  продукції перебуває під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, залежних і незалежних від діяльності підприємства.

     Внутрішні фактори розглядають з двох позицій:

• ті, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (удосконалення конструкції, скорочення кількості деталей, вироблення їх з легких і дешевих матеріалів);
• ті, що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, куплених виробів, відходів.

     До  зовнішніх факторів належать:

     а) зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і на готову продукцію;

     б) невиконання постачальниками зобов’язань  за строками, розмірами і номенклатурою  поставок;

     в) якість сировини, яка поставляється  і витрачається.

     Фактори, які впливають на відхилення фактичної  матеріаломісткості від нормативної, випливають із невідповідності фактичної вартості витрачених матеріалів нормативній.

     Ця  невідповідність виникає через  неповне здійснення заходів щодо економії матеріалів, заміну одного матеріалу  іншим; нераціональний розкрій матеріалів, його невимірність; відхилення в технології виробництва виробів, яке викликає додаткові відходи; допущений брак та ін.

     Усі ці причини діляться на:

• фактори норм
• фактори цін
• фактори виробничих втрат.

     Фактори норм об’єднують причини, пов’язані  з впровадженням більш досконалих конструкцій, технологій застосування замінників, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації робочих місць та ін.

     Відхилення  фактичних витрат від норм визначають на основі калькуляції собівартості окремих виробів і узагальнюють для всього випуску продукції. Вплив зміни фактора норм визначають шляхом множення різниці між фактичними і  минулорічними витратами на минулорічну ціну.

     Для забезпечення режиму економії , пошуку шляхів зниження матеріаломісткості будівельної продукції в підрядних організаціях пропонується організувати оперативний (в межах місяця) і ретроспективний (за квартал, рік) аналіз використання матеріальних ресурсів.

     Основним  інформаційним забезпеченням такого оперативного аналізу є бухгалтерські  дані про списання матеріалів на виробництво і виробничі норми витрат матеріалів на одиницю будівельно-монтажних робіт (продукції, послуг). Аналіз потрібно розпочати з перевірки забезпеченості будівельних підрозділів нормативною базою і визначення прогресивності норм. Даючи оцінку забезпеченості будівельно-монтажної організації виробничими нормами, слід звернути увагу на частоту перегляду з врахуванням впровадження нових технологій виробництва, підвищення організаційно-технічного рівня будівництва.