Аналіз майна підприємства. 2

Вступ

У сучасних умовах головною метою підприємства стає сталий розвиток, досягти якого можна  лише за умови високої конкурентоспроможності. Для більшості підприємств кризові  явища в економіці призводять до нестачі оборотних активів, що у свою чергу знижує ефективність діяльності підприємства та погіршення його фінансового стану та ділової  активності.

Крім того на виробничих підприємствах спостерігається  неефективне використання навіть тих  оборотних активів, що є в наявності. Виявити причини такого стану  та визначити шляхи удосконалення  управління оборотними активами можна  лише за допомогою інструментів фінансового  аналізу.

Вагомий внесок у розвиток цього напряму зробили  такі науковці, як М. Д. Білик, О. В. Єфимова, Г. О. Крамаренко, є. В. Мних, О. В. Павловська, А. Д. Шеремет та інші. Однак з огляду на постійні зміни в системі управління слід наголосити, що питання аналізу оборотних активів потребує додаткових наукових досліджень.

Для аналізу  оборотних активів було використано  методи та прийоми оперативного економічного аналізу: методики детермінованої і  стохастичної комплексної порівняльної оцінки, характеристик рядів динаміки, що дають достовірну характеристику стану оборотних активів та їх структури.

У системі  управління економікою держави важливе  місце посідають оборотні активи. Їх значення неможливо переоцінити  для формування потенціалу держави. Визначити місце оборотних активів  в економіці України можна  за допомогою офіційних статистичних даних.

Структура майна  дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елементу в активах та співвідношення позичених і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам’ятати, що не можна порівняти структуру підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки упродовж певного періоду на конкретному підприємстві необхідний.

Кожне підприємство, враховуючи характер основних господарських  операцій та особливості діяльності, вирішує питання про доцільність  поділу активів та оборотні й необоротні. Однак відповідно до П (С) БО 2 “ Баланс ”, цей поділ є обов’язковим.

Від того, яким майном володіє підприємство, значною мірою залежить фінансове становище підприємства і його стійкість, у які активи вкладено капітал і який дохід вони йому дають. Відомість про розмічення капіталу, наявні в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. За цими даними можна встановити, які зміни виникли в активах підприємства, яку частину становить нерухомість підприємства, а яку – оборотні кошти, в тому числі у сфері виробництва та сфері обігу.

Детального оцінювання за даними бухгалтерської звітності потребує така важлива структурна складова виробничого потенціалу, як основні засоби. Саме на основі цієї структурної складової майна здіснюють розрахунок і аналіз основних показників оцінки майнового стану підприємства.

1. Економічна суть, поняття  майна підприємства, його значення в діяльності промислового підприємства.

Розвиток  ринкових відносин вимагає нових  підходів до управління майном підприємства, його аналізу та оцінку, що здійснюється при формуванні інформаційного та методичного  забезпечення в системі економічного аналізу.

Дослідженням  сутності класифікації, принципів формування та оцінки майна підприємства займалися  як вітчизняні, так і зарубіжні економісти. Методичні рекомендації щодо аналізу майна та його оцінки і визначення його сутності знайшли своє відображення у вітчизняних нормативних актах, зокрема в Законі України “ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ”; Національному стандарті № 1, “ Загальні засади оцінки майна і майнових прав; Національному стандарті № 2 ”, “ Оцінка нерухомого майна ”.

Однак необхідно визначити, що ряд питань вимагає уточнення на конкретизації, а це дозволить підвищити ефективність управління майном підприємства.

Метою даного дослідження є визначення сутності, класифікації та принципів  формування майна підприємства.

Для ефективного управління майном в  першу чергу треба вияснити його економічну суть.

Що  таке майно? У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі нема єдиного  визначення сутності “ майна ”. Ряд економістів використовує поняття  “ капітал ”. Інші економісти використовують поняття “ активи ”.

У зв’язку з цим тема дослідження  є актуальною. Капітал представляє  собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, який залучається його власником в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких у економічній системі ґрунтується на ринкових принципах, пов’язаних з факторами часу, ризику і ліквідності.

Активи  представляють собою економічні ресурси підприємства у формі  сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з  метою одержання прибутку.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, п. 4:

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення

економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:

• залежно від об’єкту фінансового управління;
• залежно від речової форми об’єкту інвестування;
• залежно від строку отримання грошового потоку;
• за формою отримання;
• за регулярністю отримання доходу;
• залежно від ступеня ризику;
• залежно від оборотності;
• залежно від ступеня ліквідності.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо – господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.

Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими активами (ресурсами) слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових активів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

У Положення (стандарті) бухгалтерського  обліку №1  і №2 зазначено, що активи це ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

У Законі України “ Про  оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ”  № 2000 від 12 липня 2001 р. записано, що майном, яке може оцінюватися вважаються об’єкти у матеріальній формі, у  тому числі земельні ділянки , будівлі  та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), машини, обладнання, транспортні  засоби тощо; паї, цінні папери, нематеріальні  активи, і тому числі об’єкти  права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Отже, майно – це активи підприємства, це його економічні ресурси.

Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна  визначити як активи, об’єктами яких вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майно може розглядатися як поняття, що має матеріальний субстрат, тобто бути фактично тотожним поняттю “ речі ”, але може і не мати такого субстрату (майнові права та обов’язки), тобто відносини, що мають матеріальний зміст.

Важливе значення при розгляді терміну “ майно ” підприємства має дослідження поняття “  вартості ”.

Вартість – це грошовий еквівалент цінності об’єкта, який покупець готовий обміняти на право власності на цей об’єкт. У Національному стандарті № 1 “ Загальні принципи оцінки майна і майнових прав ”, затвердженому постановою Кабунету міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440 за ступенем ринковості розрізняють ринкову і неринкову (відмінну від ринкової) вартість.

Так, “ринкова вартість” – це вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу.

У “ Методики оцінки майна  ” № 189ї від 10.12.2003 р. дають наступні визначення:

• початкова вартість майна - вартість, з якої розпочинається продаж встановленими законодавством способами, що передбачають конкуренцію покупців;
• переоцінена вартість активів - вартість, за якою активи відображаються в передавальному балансі підприємства, складеному на дату оцінки, у тому числі активи, що підлягали переоцінці на засадах незалежної оцінки;
• сукупна вартість цілісного майнового комплексу – сума вартості активів підприємства, що відображені у його передавальному балансі;
• чиста вартість цілісного майнового комплексу – сукупна вартість цілісного майнового комплексу, зменшена на суму зобов’язань.

Для того, щоб правильно управляти  майном, його класифікують за певними  ознаками, які в свою чергу поділяються  на види:

1. За формою функціонування активів (майна):
• матеріальні;
• нематеріальні;
• фінансові.
2. За характером участі в господарському процесі і швидкості (тривалості) обороту:
• оборотні активи;
• необоротні активи.
3. За характером обслуговування видів діяльності:
• операційні;
• інвестиційні.
4. За характером джерел формування:
• валові активи – вся сукупність майнових цінностей, які сформовані за рахунок власного і позиченого капіталу.
• чисті активи. Вони характеризують вартість майна сформованого за рахунок власного капіталу.
5. За характером володіння:
• власні активи;
• орендовані активи.
6. За ступенем ліквідності.

а)  активи в абсолютно ліквідній формі. До них належать грошові активи у  національній та іноземній валюті.

б)  високоліквідні активи. До них належать короткотермінові фінансові вкладення і короткотермінова дебіторська заборгованість.

в)  середньо ліквідні активи. До них належать усі  форми дебіторської заборгованості, окрім короткотермінової та безнадійної.

г)  слабо  ліквідні активи. До них відносяться  активи, які можуть бути переведені у грошові форму без втрат  своєї поточної ринкової вартості,а  саме: виробничі запаси, незавершене  виробництво, основні засоби, незавершені  капіталовкладення, обладнання, яке  призначене для монтажу, нематеріальні  активи.

д)  неліквідні активи. Це активи, які не можуть бути самостійно реалізовані. Вони можуть бути продані тільки в складі цілісного  майнового комплексу. До них належать:

• безнадійна дебіторська заборгованість;
• витрати майбутніх періодів.

Важливе значення в оцінці майна має аналіз його формування, яке пов’язане з такими етапами на різних стадіях його розвитку.

1. Створення нового підприємства. Цей етап найбільш відповідальний у формуванні майні, особливо при створенні великих підприємств. Майно, яке формується на даному етапі, визначає потребу у стартовому капіталі, умови утворення прибутку, оборотність цього майна, рівень його ліквідності тощо.
2. Другим етапом може бути розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів можна розглянути, як постійний процес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, процес формування майна повинен  бути ціле направленим. Основною метою  формування майна підприємства є  виявлення і задоволення потреби  в окремих його видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізації  його складу для забезпечення умов ефективності господарської діяльності.

Можна виділити такі принципи формування майна.

1. Врахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікації.
2. Забезпечення відповідності обсягу і структури майна обсягу у структурі виробництва та збуту продукції.
3. Забезпечення оптимального складу майна з позиції ефективності господарської діяльності.
4. Забезпечення умов прискорення обороту майна в процесі його використання.
5. Вибір найбільш прогресивних видів майна з позиції забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є:

• грошові та матеріальні внески засновників;
• доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів основної діяльності;
• доходи від цінних паперів;
• кредити банків та інших кредиторів;
• капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
• надходження від роздержавлення і приватизації власності;
• придбання майна іншого підприємства, організації;
• безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;
• інші джерела не заборонені законодавчими актами України.

Склад майна підприємства має ряд особливостей:

• У складі необоротного майна підприємства на стадії його створення повністю відсутні довгострокові фінансові вкладення – вони формуються в процесі його послідуючої інвестиційної діяльності.
• В складі оборотного майна на початковій стадії його формування практично повністю відсутня дебіторська заборгованість. Окрім цього зведені до мінімуму ( а в більшості – повністю відсутні) короткострокові фінансові вкладення. Вона включаються у склад майна тільки тоді, коли внесок засновників у статутний фонд зроблено у формі таких короткострокових фінансових інструментів.
• Принцип оптимальності складу майна з позиції ефективності господарської діяльності  направлений, з однієї сторони, на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих його видів,а з іншої сторони – на підвищення сукупності потенційної їх здатності генерувати операційний прибуток.
• Принцип забезпечення умов прискорення обороту майна (активів) у процесі їх використання. Необхідність реалізації цього принципу пов’язано з тим, що прискорення обороту майна має як пряму, так і непряму дію на величину операційного прибутку підприємства.

Розрахунок  потреби майна новоствореного підприємства проводиться за такими видами:

• основні засоби;
• нематеріальні активи;
• запаси товарно – матеріальних цінностей, які забезпечують виробничу діяльність;
• грошові активи;
• інші види майна.

Потреби в основних засобах визначаються за їх окремими групами:

1. виробничі будівлі і приміщення;
2. машини і обладнання,які використовуються у виробничому технологічному процесі і в процесі управління операційною діяльністю.

Потреба у нематеріальному необоротному майні визначають, виходячи з технології, яка використовується у виробничому  процесі, а також враховується форма  задоволення потреби в окремих  його видах – а саме: придбання  у власність, фінансова чи оперативна оренда.

Потреба в запасах визначається диференційовано у розмірі окремих  їх видів:

1. потреба в оборотному капіталі,який вкладається у виробничі запаси;
2. потреба в оборотному капіталі, який вкладається у запаси готової продукції;
3. потреба в оборотному капіталі, який вкладається у запаси товарів.

Потреба в оборотному капіталі, який вкладається  у запаси визначається у запасах  кожного виду.

Потреба у грошових активах визначається на основі майбутнього їх витрачання на розрахунки з оплати праці; на авансові і податкові платежі; на маркетингову діяльність; за комунальні послуги  тощо.

Потреба в інших активах визначається методом прямого підрахунку за окремими їх видами і підвидами. Окремо визначається потреба в оборотних і необоротних  інших активах.

Для ефективного управління економічними процесами необхідний оперативний  аналіз найбільш мобільної частини  майно підприємства – оборотних  активів.

При цьому обов’язковими рисами такого аналізу повинні бути:

• оперативність – максимальне наближення термінів проведення аналізу до термінів надання підприємствами звітності;
• постійний контроль і оцінка діяльності. Це дозволить здійснювати попередження розвитку негативних явищ, з метою зменшення їх негативного впливу.

Таким чином, запропонована класифікація майна  та принципи його формування сприятимуть  його  ефективному управлінню, формуванню необхідного обсягу і складу оптимізації  структури джерел його фінансування.

2. Основні завдання аналізу  майна підприємства.

Сучасний  економічний аналіз має певні  відмінності від традиційного аналізу  фінасово – господарської діяльності. Насамперед це пов’язане із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від зовнішньо – економіних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно – правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Економічний аналіз дає можливість оцінити:

1. Майновий стан підприємства;
2. степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов’язань перед третіми особами;
3. достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
4. потребу в додаткових джерелах фінансування;
5. здатність до нарощування капіталу;
6. раціональність залучення займаних коштів;
7. обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
8. обґрунтованість вибору інвестицій.

Найважливішим джерелом інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату є  баланс. У ньому відображається наявність  активів, власного капіталу і зобов’язань  підприємства. Форма і порядок  заповнення балансу регламентовані П (С) БО 2 “ Баланс ”.

Баланс  дає порівняльну оцінку активів, капіталу і зобов’язань на початок  року і кінець звітного періоду (кварталу, півріччя, 9-ти місяців і року). Структура  балансу відповідає встановленим класам рахунків. Актив відображає залишки  на рахунках 1 – 3 класів, пасив –  залишки на рахунках 4 – 6 класів. Актив  побудований у порядку зростання  ліквідності активів (необоротні активи, оборотні активи, з них запаси, дебітори, грошові кошти), пасив – за відношенням до власності та зростання терміновості повернення капіталу (власний капітал, довгострокові залучені ресурси, поточні зобов’язання).

Отже, у балансі міститься інформація про активи (майно) підприємства та пасиви (джерела цього майна, що включають  власний капітал та залучені кошти) на конкретну дату. Ця інформація необхідна  для того, щоб установити,якими  активами володіє підприємство, наскільки  воно забезпечене власними і залученими джерелами. На підставі цих даних  визначається фінансовий стан, рівень платоспроможності, фінансової стійкості, ліквідності майна підприємства.

Загальна  вартість майна підприємства, що перебуває  в різних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, ряд. 280 = ряд. 640).

Зростання валюти балансу порівняно з попереднім періодом в цілому вважається позитивним явищем. При цьому потрібно звернути увагу за рахунок яких чинників вона зросла (збільшення власного капіталу, позикових коштів чи боргових зобов’язань тощо). Зменшення валюти балансу свідчить про деяке скорочення господарської діяльності підприємства. Тут доцільно визначити причини зменшення суми активів. Багато залежить від того, за якими саме статтями спостерігається зменшення валюти балансу.

Структуру і джерела утворення майна  підприємства рекомендується аналізувати  за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Для його отримання необхідно  вихідний баланс доповнити показниками  структури, абсолютної та структурної  динаміки вкладень (активи) і джерела  коштів (пасиви) підприємства за звітний  період.

При складанні та аналізі порівняльного  балансі використовують прийоми  горизонтального (визначають абсолютні  та відносні зміни різних статей балансу) і вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін) аналізу.

Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів у  активи, тому для його оцінки необхідно  вивчити  передусім склад, структуру  майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають  на фінансовий стан підприємства.

Основні напрямки аналізу. За даними балансу визначається вартістю усього майна підприємства (підсумок активу балансу – валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі  визначається відхилення за кожним видом  майна і джерел його утворення  порівнянням даних на кінець і  на початок звітного періоду. Для  вивчення структурних змін необхідно  додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній  валюті балансу і вивчити причини  змін структури майна і джерел його утворення.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і  скільки треба позичити, а також  на скільки ефективно використовуються власні і позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки  надійними є джерела засобів  і що треба зробити в майбутньому  для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямки використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення  ситуації.

Про поліпшення фінансового стану підприємства за даними балансу можуть свідчити такі зміни:

• збільшення валюти балансу на кінець звітного періоду;
• зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;
• перевищення власного капіталу підприємства над позичковим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;
• приблизно однакові темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості.

Основні завдання аналізу майна підприємства:

- дослідження складу, динаміки  і структури майна підприємства;

- аналіз стану майна  підприємства;

- оцінка складу і джерел  утворення майна підприємства;

- визначення  ефективності фінансування і  використання майна підприємства.

Модель  і етапи аналізу можуть бути, зокрема, такими.

Ι етап. Загальна оцінка стану майна  і його окремих частин.

Одним із етапів аналізу майна підприємства є розрахунок і аналіз основних показників майнового стану.

Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти:

- коефіцієнт  зносу основних засобів;

- коефіцієнт  відновлення основних засобів;

- коефіцієнт  вибуття основних засобів;

- активна  частина основних засобів.

  Збільшення коефіцієнту зносу основних засобів свідчить про погіршення матеріально – технічного стану підприємства. Він розраховується як відношення суми зносу (різниці між первісною і залишковою вартістю засобів) до первісної вартості основних засобів.

Коефіцієнт відновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові. Він обчислюється як відношення вартості основних засобів, що надійшли впродовж аналізованого періоду до первісної вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт  вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів  вибула у звітному періоді. Він визначається як відношення вартості засобів праці, що вибули продовж аналізованого періоду, до їх вартості на початок періоду.

Активна частина основних засобів визначає частку виробничих основних засобів  основного виду діяльності в основних засобах.

Якщо  коефіцієнт вибуття обчислювати  за даними вартості основних засобів, що вибули лише від зносу та старіння, то він відображатиме інтенсивність  вибуття засобів праці у сфері  виробництва. Випередження коефіцієнта  оновлення може бути результатом  зростання потужності підприємства або свідчити про негативні явища (надходження нових основних засобів  не замінює старі види техніки, що нагромаджуються). Оскільки вони з часом  фізично і морально старіють, ефективність їх використання знижується.