Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства. 3

35

Курсова робота

на тему: «Аналіз ліквідності та платоспроможності»

План

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні  аспекти  дослідження  ліквідності та платоспроможності

підприємства……………………………………………………………………5

1.1. Економічна сутність ліквідності та платоспроможності……………..5

1.2. Основні показники, що характеризують ліквідність та платоспроможність…………………………………………………………..11

1.3. Фактори, що визначають ліквідність та платоспроможність підприємства………………………………………………………………....16

Розділ 2. Дослідження ліквідності та платоспроможності підприємства ТОВ “Едельвейс”………………………………………………………………….18

2.1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ “Едельвейс”……...18

2.2. Оцінка показників ліквідності та платоспроможності

ТОВ “Едельвейс”…………………………………………………………....20

Розділ 3. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності

ТОВ “Едельвейс”…………………………………………………………….....29

Висновки…………………………………………………………………….....31

Список використаної літератури………………………………………….......34

Додатки

ВСТУП

              Процес ринкової трансформації, започаткований в Україні зі здобуттям незалежності, зумовив появу різних форм власності та суб’єктів господарювання. Незважаючи на суттєві труднощі та перешкоди поступово впроваджуються такі ринкові механізми як конкуренція, вільне підприємництво, ринкове ціноутворення.

Це в свою чергу, змушує суб’єктів господарювання здійснювати свою діяльність максимально ефективно. Сучасне підприємство не може дозволити собі нераціонально використовувати власні та залучені ресурси.

В умовах ринкових відносин ліквідність та платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Ліквідність та платоспроможність підприємства як їх здатність вчасно та в повному обсязі викону­вати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм госпо­дарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Базовим підприємством для написання курсової роботи було обрано Товариство з обмеженою відповідальністю “Едельвейс”, основним видом діяльності якого є пошиття верхнього одягу, а саме жіночого верхнього одягу. Разом з вказаними, підприємство розробляє нові – перспективні напрями своєї діяльності.

Актуальність роботи полягає в необхідності проведення оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства як одного з основних етапів здійснення оцінки фінансового стану суб’єкту господарювання.

Актуальність і практична значимість теми курсової роботи обумовлена низкою причин. По-перше, у даний час, в українській економіці добра половина підприємств є збитковими за результатами діяльності, деякі з них слід вже давно оголосити банкрутами, а отримані кошти перерозподілити на користь ефективних виробництв, що безсумнівно б сприяло оздоровленню вітчизняного ринку. По-друге, в умовах масової неплатоспроможності господарюючих суб'єктів, особливого значення набувають заходи для запобігання кризових ситуацій, а також заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності підприємства і стабілізацію його фінансового стану.

Головною метою роботи є дослідження теоретичних аспектів та отримання практичних навичок аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства на  базі ТОВ “Едельвейс”.

Досліджуючи дану тему я поставила перед собою ряд завдань:

1.визначити економічну сутність ліквідності та платоспроможності підприємства;

2.розглянути основні показники, що їх характеризують;

3.дослідити фактори, що визначають ліквідність та платоспроможність підприємства,

4.зробити аналіз  ліквідності та платоспроможності ТОВ “Едельвейс”;

5.визначити шляхи щодо їх підвищення.

Об’єктом дослідження курсової роботи є ТОВ “Едельвейс”.

Предметом даної роботи виступають особливості аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства.

Інформаційною базою дослідження є діюча система нормативно-правових актів (закони України, Постанови Кабінету Міністрів тощо), фінансова інформація ТОВ “Едельвейс”, матеріали публікацій у спеціальній і періодичній пресі та інші.

Розділ 1. Теоретичні  аспекти  дослідження ліквідності та платоспроможності підприємства

1.1. Економічна сутність ліквідності та платоспроможності

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього процесу.[17, c. 267]

З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству до­водиться вирішувати такі завдання:

• підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями;

• забезпечення фінансування в необхідних обсягах.

Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової пер­спективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможнос­ті, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за коротко­строковими зобов'язаннями перед контрагентами. Короткостроко­ва заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які ак­тиви підприємства, у тому числі необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспромож­ність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розрахову­ватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів.

Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та пла­тоспроможності тісно взаємозв'язані, вони не є тотожними. Ліквідність у загальному розумінні означає здатність цінностей пе­ретворюватися в грошові кошти. Вона характеризується наяв­ністю в підприємства ліквідних засобів у формі залишку грошей у касі, грошових коштів на рахунках у банку та тих елементів оборотних активів, що легко реалізуються.

Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового пері­оду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність цього виду активів.

Слід зауважити, що в складі поточних активів є такі їх елемен­ти, які можна швидко продати, але зі значною знижкою в ціні. До таких елементів відносять виробничі запаси, при реалізації яких підприємство отримує 40 і менше відсотків від їх облікової вар­тості.

У зв'язку з цим ліквідність необхідно розглядати:

1) як час, необхідний для продажу активів;

2) як суму, одержану від продажу активу.

Платоспроможність  підприємства характеризується  його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми парт­нерами, а також державою .

Основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості .

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприєм­ства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвес­торів. Як правило, досліджують поточну і перспективну плато­спроможність.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: приток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов'язань господарюючого суб'єкта.

Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розраховуватися за своїми коротко­строковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність. Отже, ліквід­ність і платоспроможність не тотожні, хоча й дуже близькі по­няття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж пла­тоспроможність.

[15, c. 256]

Взаємозв'язок між платоспроможністю та ліквідністю підпри­ємства, ліквідністю балансу і ліквідністю активів показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок між показниками
ліквідності та платоспроможності

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рів­ності між зобов'язаннями підприємства та його активами.

Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для пога­шення короткострокових зобов'язань навіть з порушенням стро­ків погашення, які передбачені контрактом. Зміст визначення полягає в тому, що якщо процеси виробництва і реалізації продук­ції відбуваються в нормальному режимі, то грошових коштів, які надходять від покупців продукції, буде достатньо для розрахун­ків з кредиторами, тобто розрахунків за поточними зобов'язан­нями. Застереження про порушення строків погашення означає, що в принципі не є винятком збої в надходженні грошових кош­тів від дебіторів, однак у будь-якому разі ці кошти надійдуть і їх буде достатньо для розрахунків з кредиторами.

Слід зазначити, що наведене визначення категорії «ліквідність підприємства» не єдине і в економічній літературі спостерігаєть­ся багатоваріантність тлумачень цього терміна.

З метою уточнення його суті вважаємо за доцільне розглянути походження слова «ліквідність». У перекладі з грецької мови «liquidus» означає «рідкий, плинний». Якщо пригадати властиво­сті будь-якої рідини, то однією з них є здатність останньої приймати форму того посуду, який вона наповнює, і миттєво зміню­вати цю форму при її переміщенні з одного посуду в інший.

Зазначені блоки схеми рівнозначні між собою, але разом з тим досягнення завдання другого блоку не можливе без реалізації за­вдань першого блоку, а третього — без наявності першого і дру­гого, четвертого — без наявності першого і другого. Отже, ліквід­ність активів є основою платоспроможності підприємства. Інши­ми словами, ліквідність — це засіб підтримання платоспромож­ності.[21, с. 348]

Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фі­нансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостро­ковими пасивами, поточний стан є нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми зобов'язаннями і змушене буде або пору­шити технологічний процес (наприклад, терміново продати час­тину запасів чи обтяжувати себе новими боргами), або розпрода­ти частину довгострокових активів.

При визначенні рівня ліквідності недостатнім є лише порів­няння величини поточних активів з величиною поточних пасивів. На практиці іноді виникає ситуація, коли поточні активи переви­щують за величиною короткострокові пасиви, показники ліквід­ності характеризують фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка вважається помилковою, оскільки в оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська за­боргованість.

До неліквідів, як правило, відносять залежані виробничі запаси, споживчі властивості яких роблять неможливим їх використання в технологічному процесі, готову продукцію, що не користується по­питом, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Неліквіди, тобто активи, які не можуть бути використані в тех­нологічному процесі чи реалізовані (як товар) на ринку, а іноді й невиправдана дебіторська заборгованість, не відображуються в ба­лансі. Це означає, що активи, фактична цінність яких сумнівна, входять до їх загальної величини і використовуються при розрахун­ках показників ліквідності, рівень якої не відповідає реально існу­ючому. Хоча при складанні балансу активи, що потенційно не обі­цяють доходу, мають бути списані на збитки, на практиці це здій­снюється не завжди. Крім того, заздалегідь передбачити частку сумнівної дебіторської заборгованості дуже складно.

Можливість отримання більш точної оцінки ліквідності вини­кає в процесі здійснення внутрішнього аналізу, який грунтується на повних даних бухгалтерського обліку. Однак наявність нелік­відів у структурі поточних активів не тільки робить результати зовнішнього аналізу ліквідності дуже умовними, а й значно погір­шує якісний склад оборотних активів та негативно впливає на рі­вень ліквідності.

У свою чергу, наслідками низького рівня ліквідності є не­спроможність підприємства швидко розраховуватися за допомо­гою наявного на балансі майна за своїми зобов'язаннями, що призводить до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.

Крім того, важкі наслідки низької ліквідності відчувають не тільки самі підприємства, а й їх кредитори, постачальники, оскіль­ки відбувається затримка сплати відсотків і суми боргу, в край­ньому разі — часткова або повна втрата неповернутого боргу, а також невиконання умов контракту тощо.

Отже, можна зробити висновок, що від структури оборотних активів за ступенем ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

Досліджуючи взаємозалежність ліквідності та платоспромож­ності, слід зазначити, що ліквідність є менш динамічною катего­рією, ніж платоспроможність. Справа в тім, що в міру стабілізації виробничої діяльності підприємства в нього поступово склада­ється певна структура активів і джерел коштів, різкі зміни якої порівняно рідкі. Тому показники ліквідності звичайно варіюють у певних цілком передбачуваних межах, що й дає підстави аналі­тичним агентствам розраховувати та публікувати середньогалузеві і середньогрупові значення цих показників для використання у міжгосподарських порівняннях і як орієнтири при відкритті но­вих напрямів виробничої діяльності.[14, c. 30]

Навпаки, фінансовий стан з погляду платоспроможності може бути досить змінним: незважаючи на те, що підприємство на конкретну дату характеризується як платоспроможне, вже наступ­ного дня ця ситуація може кардинально змінитися внаслідок на­стання строків розрахунку, з одного боку, і відсутності коштів, наприклад, у результаті їх не надходження за відвантажену рані­ше продукцію — з другого.

Таким чином, підприємство через фінансову недисциплінова­ність своїх дебіторів саме стає неплатоспроможним. Якщо затрим­ка з надходженням платежу має короткостроковий або випадко­вий характер, то ситуація з погляду платоспроможності може найближчим часом змінитися на краще, однак не виключені та­кож інші менш сприятливі варіанти. Такі критичні ситуації особ­ливо часто мають місце в комерційних організаціях, які через пев­ні причини не підтримують у достатньому обсязі страховий запас грошових коштів на поточному рахунку.

Неплатоспроможність може бути випадковою, тимчасовою, хронічною або тривалою. Тому, аналізуючи стан платоспро­можності підприємства, необхідно розглянути причини фінан­сової скрути, частоту її виникнення та тривалість простроче­них боргів.

Причинами неплатоспроможності можуть бути невиконання плану по виробництву і реалізації продукції, підвищення її собі­вартості, невиконання плану по прибутку і, як результат, нестача власних джерел самофінансування. Однією з причин погіршення платоспроможності може бути неправильне використання оборот­ного капіталу: відволікання коштів у дебіторську заборгованість, а також вкладення в понадпланові запаси та на інші цілі, які тим­часово не мають джерел фінансування. Іноді причиною неплато­спроможності є не безгосподарність підприємства, а незамож­ність його клієнтів. Високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності суб'єкта господарювання.

1.2. Основні показники, що характеризують

ліквідність та платоспроможність

Як уже зазначалося, підприємство може бути ліквідним у біль­шому або меншому ступені, оскільки до складу активів входять різ­норідні їх елементи, серед яких є як ті, що легко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються для погашення зовнішньої заборгованості.[17,c. 280]

За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розпо­ділити на чотири групи:

Перша група (А1) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А2) — активи, що швидко реалізуються. Це го­това продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнахо­дження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання ко­мерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо.

Третя група (А3) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.

Оборотні активи взаємопов'язані в межах кругообороту кош­тів (рис. 1.2). Зв'язки, показані на рис. 1.2, відображують послі­довну трансформацію коштів з однієї групи активів у іншу:

• зв 'язок І — технологічний процес виробництва продукції з відповідної сировини, матеріалу (перетворення напівфабрикатів у готову продукцію);

• зв 'язок 2 — надходження на поточний рахунок платежів за продукцію, боргів від дебіторів;

• зв 'язок 3 — реалізація сировини, матеріалів, напівфабрика­тів стороннім організаціям.

Рис. 1.2. Трансформація оборотних активів

Говорячи про меншу ліквідність запасів порівняно з іншими видами оборотних активів, ми виходимо саме із суті кругооборо­ту грошових коштів на підприємстві. Безумовно, якщо запаси си­ровини, матеріалів, розглядати як товар, їх ліквідність може бути надто високою. Однак у даному випадку запаси розглядаються як проміжний елемент технологічного процесу.

Четверта група (А4) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгостро­кові вкладення, незавершене будівництво.

Пропорція, в якій ці групи мають перебувати, визначається:

1) характером і сферою діяльності підприємства;

2) швидкістю обороту коштів підприємства;

3) співвідношенням оборотних і необоротних активів;

4) «якістю» — ступенем ліквідності поточних активів;

5) сумою та строковістю зобов'язань, на покриття яких при­значені статті активів.

Оскільки в складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву.

У зв'язку з цим усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П1) — найбільш строкові зобов'язання (креди­торська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

Друга група (П2) — середньострокові зобов'язання (коротко­строкові кредити банку).

Третя група (П3) — довгострокові зобов'язання (довгостро­кові кредити банку та позики).

Четверта група (П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.

Схематично процедура порівняння статей активів з відповід­ними статтями пасивів подана на Pис. 1.3.

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

При цьому, якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ≤ П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

Рис. 1.3. Класифікація статей активу і пасиву балансу для аналізу ліквідності

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по од­ній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов'язаннями і ко­роткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями відображує перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність під­приємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.

Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспро­можності на основі зіставлення надходжень і платежів.

Вивченням співвідношень зазначених вище груп активів і па­сивів за кілька періодів можна встановити тенденції в структурі балансу та його ліквідності.

Дослідження грошових потоків полягає у вив­ченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод грунтуєть­ся на побудові бюджетів готівки та їх аналізі [13,c.253].

Дослідження грошових потоків широко вико­ристовується у світовій практиці.

Отже, оцінку ліквідності та платоспроможності підприємства можна здійснити використовуючи систему таких показників [14,c.13].

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ліквідності першого ступеня) = Грошові кошти та їх еквіваленти /  Поточні зобов'язання                                                (1.1)

2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідність другого ступеня) або Коефіцієнт швидкої ліквідності = (Оборотні активи – Виробничі  запаси) / Поточні зобов'язання                                                                                                            (1.2)

3. Показник покриття (ліквідність третього ступеня) = Поточні активи/ Поточні зобов’язання                                                                                                           (1.3)

4. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом = Власний капітал + Довгострокові зобов’язання/Необоротні активи                (1.4)

5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами = Власні обігові кошти / Оборотні активи                                                                                       (1.5)

6.Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості = Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість                                                   (1.6)

7. Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності = Поточні активи / Поточні пасиви                                                                                                                      (1.7)

8. Коефіцієнт платоспроможності = Власний капітал / Пасиви                        (1.8)

9. Коефіцієнт маневреності власного капіталу = Власні обігові кошти / Власний капітал                                                                                                                     (1.9)

10. Коефіцієнт фінансування = Пасиви / Власний капітал                              (1.10)

11. Робочий капітал = Поточні активи – Поточні зобов’язання                    (1.11)

              Нормативні значення кожного з показників представлені в Таблиці 1.1(див. Додаток А)

1.3. Фактори, що визначають ліквідність та

платоспроможність підприємства

Рівень ліквідності та платоспроможності підприємства визначається низкою факторів. Розглянемо основні з них.[7,c. 57]

По-перше, стан платоспроможності та ліквідності підприємства безпосередньо залежить від розміру наявних грошових коштів підприємства. Але величина залишків грошових коштів на рахунках підприємства не повинна перевищувати розміри, необхідні для здійснення нормального процесу господарської діяльності, тому що надмірне їх зростання свідчить про неефективне управління коштами, що може негативно позначитись на результатах діяльності підприємства.

По-друге, рівень ліквідності та платоспроможності підприємства визначається його здатністю забезпечувати утворення грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.

Згідно з П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці. Аналіз руху потоків грошових коштів дає змогу вивчити їх динаміку, визначити суму перевищення надходжень над витратами, що дозволяє робити висновки про можливості внутрішнього самофінансування і найефективніше їх використання.