Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства та шляхи їх підвищення

Зміст

Вступ           3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ринкова економіка вимагає  від підприємств та інших господарюючих  суб'єктів підвищення ефективності фінансової конкурентоспроможності і  платоспроможності на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм та методів господарювання і управління.

У таких умовах важлива  роль в реалізації цієї задачі відводиться  фінансовому аналізу діяльності підприємства, за допомогою якого  дається об'єктивна оцінка його фінансового  стану і фінансових результатів, змін в активах, власному капіталі і зобов'язаннях, обґрунтовується стратегія і тактика розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові резерви та вивчаються шляхи їх мобілізації.

Основними особливостями сучасного фінансового аналізу є всебічне комплексне вивчення фінансових ресурсів та їх потоків на основі використання системного підходу, теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів і прийомів дослідження, виявлення фінансових резервів і можливостей підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта шляхом запровадження раціональної фінансової політики та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо його подальшого розвитку.

Різні аспекти управління ліквідністю підприємств досліджували такі зарубіжні вчені-економісти: Ван Хорн Дж. К., Брігхем Е., Бернстайн Л., Найт Р., Каплан Р., Нортон Д., Альтман Е. та ін. Проблеми оцінки фінансового стану підприємств розглядалися в працях Ковальова В.В., Бочарова В.В., Крейніної М.М., Шеремета А.Д., Абрютіної М.С., Глущенка В.В. Савицької Г.В., Болюх М.А., Іващенко В.І., Єфимової О. В., Волкової О. Н., Костенко Т.Д., Лахтіонової Л.А., Любушкіна Н. П., Лещева В. Б., Дьякова В. Ч., Тарасенко Н.В., Уткіна З.І., Фролової Т.О., Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С., та ін.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств  унаслідок їх банкрутства, одним  з найважливіших показників фінансового  стану є ліквідність.

Фінансовий стан підприємств  можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін "ліквідний" передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Щоб вирішити на певному  рівні поставлені ринковою економікою завдання кваліфікований економіст, фінансист, бухгалтер, фінансовий менеджер та аудитор  повинні добре володіти сучасними  методиками фінансового аналізу.

Метою написання даної курсової роботи є надання рекомендацій щодо підвищення платоспроможності та ліквідності ВАТ "ПВП "Кривбасвибухпром" за 2008-2009 роки.

Виходячи з зазначеної вище мети задачами роботи є:

1) розглянути теоретичні та методологічні засади фінансовго аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства;

2) засвоїти та опрацювати методику аналізу ліквідності підприємства;

3) проаналізувати ліквідність ВАТ " ПВП "Кривбасвибухпром" та

надати рекомендації щодо підвищення їх платоспроможності та ліквідності.

Предметом даної курсової роботи є процес управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства. Об’єктом, в свою чергу, є фінансовий стан ВАТ " ПВП "Кривбасвибухпром".

При написанні  роботи був використаний статистичний, аналітичний матеріал, а також періодична література, книги, так і законодавчі, нормативні і інструктивні матеріали, що стосуються даної теми.

Дана робота складається  з чотирьох розділів : в першому  висвітлюються сутність, зміст і  завдання аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства, в другому -  методика аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства, а в третьому та четвертому розділах – аналіз ліквідності певного підприємства та шляхи підвищення платоспроможності та ліквідності. Кожен розділ висвітлює певну послідовну інформацію, це дає змогу найкраще розкрити всі сторони даної теми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна  сутність, зміст і завдання аналізу  ліквідності та платоспроможності  підприємства

 

Фінансовий аналіз як наука - це система спеціальних знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних чинників, невикористаних резервів і розробкою пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва. [ 3, 67]

Сьогодні, нажаль, більшість  підприємств не можна характеризувати  як стабільними та такими, що мають  стійкий фінансовий стан. Саме в  такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.

Одним з найбільш важливих етапів аналізу фінансового стану  підприємства є аналіз платоспроможності  і ліквідності.

Необхідність аналізу  стану ліквідності підприємств  у ринкових умовах зумовлюється насамперед тим, що жодне з них у цих умовах не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.

Ліквідність і платоспроможність  не тотожні один одному, хоча між  ними є зв'язок і взаємообумовленість. Ліквідність — поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Поняття "ліквідність" трактується як легкість реалізації, продаж, перетворення матеріальних цінностей  в гроші. Ліквідність можна розглядати як час, необхідний для продажу активів, і як суму, виручену від продажу активу. Обидві ці сторони тісно пов'язані: часто можна продати активи за короткий час, але зі значною знижкою в ціні. 

Ліквідність активів (перетворення активів у грошові кошти) є  основою фінансової характеристики платоспроможності господарюючого суб'єкта.

Платоспроможність - це наявність у підприємства засобів, розміщених в активі балансу для сплати всіх зовнішніх боргів як по короткотермінових , так і по довготермінових зобов'язаннях при одночасному забезпеченні безперебійного здійснення процесу виробництва та реалізації. Оцінка платоспроможності здійснюється за даними бухгалтерського балансу на основі характеристики ліквідності оборотних коштів, тобто часу, що необхідний для перетворення їх у грошові кошти.

Платоспроможність підприємства оцінюється на певну дату по даних балансу і бухгалтерського обліку. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності. Роль бухгалтерських статей при цьому різноманітна. Зокрема, в експрес-аналізі платоспроможності підприємства звертають увагу на статті, що характеризують наявність грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку, бо це ресурси найбільш ліквідні, і можуть бути включені в фінансово-господарську діяльність в будь-який час. [ 4, 156]

Але наявність незначних залишків грошових коштів зовсім не означає, що підприємство неплатоспроможне: кошти можуть надійти на розрахунковий рахунок у найближчий час. Про неплатоспроможність свідчить наявність "хворих" статей у звітності, таких як "збитки", "кредити і позики непогашені в строк".

Неплатоспроможність може бути тимчасовою, тривалою та хронічною. ЇЇ причини: недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами, невиконання  плану виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, та послуг, нераціональна  структура оборотних коштів, несвоєчасне надходження платежів від контрагентів та. ін. Недостатня спроможність підприємства покрити свої поточні зобов'язання може привести до неплатоспроможності і банкрутству.

Під платоспроможністю  підприємства розуміють його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання.

Аналіз ліквідності  балансу стає необхідним в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби та необхідність визначення платоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу  — це ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов’язань.

Від ліквідності балансу  треба відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов’язань.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяють на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — до них належать усі статті грошових засобів підприємства і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);

2. Швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);

3. Повільно реалізовувані активи (АЗ) — статті розділу ІІ активу «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення» та «Розрахунки із засновниками» з розділу І активу балансу:

4. Важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу «Основні засоби і вкладення» за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

1. Найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом ІV пасиву, а також поточні зобов’язання за розрахунками;

2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, — розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.

3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і зобов’язання й суми в розділі II пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів».

4. Постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву «Власний капітал», розділ V пасиву «Доходи майбутніх періодів». Для загального балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності  балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і  пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 П1;

А2 П2;

А3 П3;

А4 < П4.

Якщо виконуються перші  три нерівності, тобто поточні  активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, та обов'язково виконується остання нерівність, що має глибоке економічне значення (наявність у підприємства власних оборотних коштів) і додержується мінімальна умова фінансової сталості. У випадку, коли одна або декілька нерівностей мають знак, протилежний, який зафіксовано в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. Співставлення найбільш ліквідних активів (А1) і активів, які швидко реалізуються (А2) з найбільш терміновими зобов'язаннями (П1) та короткостроковими пасивами (П2) дозволяє оцінити поточну ліквідність, а порівняння активів, які повільно реалізуються (А3) з довгостроковими пасивами (П3) відображає перспективну ліквідність. [15, 95]

Поточна ліквідність  балансу свідчить про платоспроможність або неплатоспроможність господарюючого суб'єкта на найближчий до даного моменту проміжок часу. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

У деяких підручниках, монографіях  автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Але це не обов’язково. Четверта група є «балансуючою». У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс більшою мірою відрізняється від абсолютного.

Зіставлення найбільш ліквідних  засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність  показує платоспроможність (неплатоспроможність) підприємства на найближчий до розглядуваного моменту відрізок часу. Перспективна ліквідність — це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

В рамках поглибленого аналізу  в доповненні до абсолютних показників необхідно розрахувати відносні показники (коефіцієнти ), які дадуть оцінку ліквідності (платоспроможності):

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновості);

- коефіцієнт термінової ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);

- коефіцієнт загальної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття);

- коефіцієнт ліквідності дебіторської заборгованості показує;

- коефіцієнт маневрування;

- коефіцієнт покриття балансу.

Наведені показники  оцінки ліквідності слід розглядати в їхній єдності і взаємообумовленості. Широке застосування показників ліквідності  очевидно:

• вони визначають ступінь покриття поточними активами поточних пасивів. Чим більша величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більша вірогідність, що ці пасиви можуть бути оплачені за рахунок цих активів;
• вони характеризують резерв ліквідних грошових засобів, межу безпеки для компенсації невпевненості і випадкових порушень, об'єктом яких є потік грошових коштів на підприємстві.

Однак у показників ліквідності  є недоліки , до основних з яких можна  віднести:

• статичність - визначені показники розраховуються на основі балансових даних, що характеризують майнове положення підприємства на конкретну дату, і отже , вони одномоментні. Звідси необхідність аналізу їхньої динаміки за декілька періодів;
• можливість підвищення значень показників в наслідок включення в склад поточних активів, так званих "мертвих" статей (наприклад: неліквідних запасів товарно-матеріальних цінностей);

можливість підвищення показників за рахунок "неліквідної" дебіторської заборгованості. [4, 147]

Перераховані недоліки не знижують значимості показників ліквідності  в аналізі фінансового стану  підприємств. Тому для того, щоб підвищити об'єктивність аналізу показників ліквідності, слід попередньо оцінити реальність всіх статей бухгалтерського балансу господарюючого суб'єкту.

Таким чином, будучи дуже близькими, поняття ліквідності  та платоспроможності не є ідентичними. Відображаючи потенційну платоспроможність ліквідність зорієнтована на перспективу, в той час як платоспроможність характеризує поточний стан підприємства. Чітка визначеність надає можливість різним контрагентам та зацікавленим суб’єктам зосередити свою увагу на тих явищах та процесах, що найбільшою мірою відповідають їхнім інформаційним запитам та надають можливість прийняття раціональних та правильних рішень. 

Отже,  першим кроком у  визначенні здатності підприємства покривати свої зобов’язання є класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення. Віднесення того чи іншого активу до відповідної групи не повинно бути суто формальним. У разі нестачі інформації можливе залучення додаткових відомостей внутрішньогалузевого обліку, загальнодоступної інформації щодо специфіки галузі, у якій працює підприємство і т. д. Класифікація активів та пасивів, їх порівняння, дає загальну характеристику фінансового стану підприємства.

Далі, на основі проведеного  розподілу, здійснюється розрахунок показників ліквідності та платоспроможності, що уточнюють та  деталізують попередні висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методика аналізу ліквідності  та платоспроможності підприємства

 

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності  підприємства передбачає два такі етапи:

- складання балансу ліквідності;

- розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам  погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно  ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

- Найбільш ліквідні  активи перевищують негайні пасиви  або дорівнюють їм.

- Активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостроковим пасивам або більші за них.

- Активи, що реалізуються  повільно, дорівнюють довгостроковим  пасивам або більші за них. 

- Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Проте абсолютно ліквідним  баланс вважати не можна, оскільки в  підприємства на кінець звітного періоду  виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті"). Наступним за рівнем ліквідності  активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому  майбутньому. Найменш ліквідним  поточним активом є запаси, бо для  перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має  бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає  в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

1) Найбільш ліквідні активи - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2) Активи, що швидко реалізуються,- це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3) Активи, що реалізуються повільно, - це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4) Активи, що важко реалізуються, - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу ("Необоротні активи").

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення  зобов'язань групуються так:

1) Негайні пасиви - це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2) Короткострокові пасиви - це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу ("Поточні зобов'язання").

3) Довгострокові пасиви - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу.

4) Постійні пасиви - це статті 1-го розділу пасиву балансу ("Власний капітал") - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630). [9, 112]

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність  можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими  пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланси ліквідності  за кілька періодів дають уявлення про тенденції зміни фінансового  стану підприємства.

Для складання фінансового  плану одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою  якого можна здійснювати прогнозні  розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності  підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність підприємства на конкретну дату, а й у випадках надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою  коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти  ліквідності можуть бути різними  за назвою, але сутність їх в основному  однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.

Основні показники ліквідності:

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства.

Він показує, скільки  гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. У європейській обліково-аналітичній практиці наводиться критичне мінімальне значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. Якщо на підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче за 1 : 1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення 1 : 1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна вважати, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна висновувати, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань.

Для з'ясування причин зміни цього  показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів та їх розміщенні, порівнюючи з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності - цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси.

Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю. За умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли за ліквідації підприємства одержують 40 % і менше від облікової вартості запасів. "Розумним" коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1.