Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства. 2

 

                                                          ЗМІСТ

Реферат ……………………………………………………………………………3

Вступ ………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1. Інформаційна база  аналізу фінансового стану підприємства …………….6

1.2. Поняття ліквідності та платоспроможності………………………………8

1.3. Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення………………………………………………………..10

1.4. Основні показники,  що характеризують ліквідність  та платоспроможність…………………………………………………………….14

1.5. Причини, що впливають  на зміну показників ліквідності та платоспроможності……………………………………………………………...19

Розділ 2. Аналіз ліквідності  і платоспроможністю підприємства

2.1 Інформаційне забезпечення  аналізу ліквідності та платоспроможності  підприємства……………………………………………………………………..21                                                                                                          2.2 Методика аналізу платоспроможності та ліквідності……………………24

2.3 Фактори, що визначають  платоспроможність підприємства…………..36

Розділ 3. Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності              підприємства……………………………………………………………………..39

Висновки…………………………………………………………………………43

Список використанних  джерел………………………………………………..45

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             РЕФЕРАТ

                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              ВСТУП

 

Процес ринкової трансформації, започаткований в Україні зі здобуттям  незалежності, зумовив появу різних форм власності та суб’єктів господарювання. Незважаючи на суттєві труднощі та перешкоди поступово впроваджуються такі ринкові механізми як конкуренція, вільне підприємництво, ринкове ціноутворення. Це в свою чергу, змушує суб’єктів господарювання здійснювати свою діяльність максимально ефективно. Сучасне підприємство не може дозволити собі нераціонально використовувати власні та залучені ресурси.  В складних умовах жорсткої конкуренції економічний аналіз, і зокрема фінансовий аналіз, надають можливість правильної, точної та оперативної оцінки реального стану підприємства та орієнтують на прийняття оптимальних і ефективних рішень у сфері операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. На сьогоднішній день розроблено та відпрацьовано достатньо методів проведення аналізу фінансового стану підприємства. Цей розвиток проходив в основному (зі зрозумілих причин) в країнах з розвинутою ринковою економікою.    Водночас, вітчизняна наука вносить свій вклад в дану область, пристосовуючи інструменти фінансового аналізу до вітчизняних умов, що характеризуються досить високими темпами інфляції, нестабільністю податкового законодавства та ін.    Підприємство, в умовах ринкової економіки, діє на засадах комерційного розрахунку, один з принципів якого є самофінансування.  Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами зумовлюють його здатність здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність. Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками. Крім того низька ліквідність та платоспроможність підривають довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становлять реальну загрозу існуванню підприємства. З цієї точки зору є зрозумілим актуальність та важливість теми. 

  Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ та практичних методик розрахунку ліквідності та платоспроможності,досліджується теоретичні аспекти: даються визначення ліквідності та платоспроможності,  обґрунтовується важливість раціонального розбиття активів та пасивів на групи, наводяться методики розрахунку основних показників ліквідності та платоспроможності, характеризується інформаційна база фінансового аналізу,  виявляються причини, що впливають на ліквідність та платоспроможність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

 

     1.1. Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства

 

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає  загальні результати роботи підприємства.                    Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в першу чергу, фінансова звітність.                                                                                 Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період. [12,c.10]                                                                        З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

·        Форма 1 „Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

·        Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати  і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

·      Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

·        Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

„Примітки до звітів” –  сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію. [12,c.10]                                                                                                                   Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.                                              Основними джерелами даних є бухгалтерський баланс – форма №1 (саме тому аналіз фінансового стану часто називають аналізом балансу). Використовується також решта форм бухгалтерської звітності.                            Також придатними до використання є  дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки. Крім того, цілком можливе залучення інформації з засобів масової інформації, загальнодоступні статистичні дані щодо галузі, в межах якої здійснює свою діяльність підприємство-об’єкт дослідження і т. п.                                                               Отже, в процесі аналізу фінансового стану підприємства використовується фінансова звітність (насамперед бухгалтерський баланс), а також дані з інших доступних джерел. Реальне дослідження фінансового стану підприємства, а тим більше виявлення причин, що призвели то тих чи інших наслідків, потребує залучення максимально можливих обсягів відомостей, що стосуються роботи підприємства. В подальшому відбувається поступовий відбір та відсіювання другорядних деталей. Важливо усвідомлювати, що лише достовірні початкові дані є запорукою успішної роботи фінансового аналітика.[8,c.130]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   1.2. Поняття ліквідності та платоспроможності

Серед авторів підручників по економічному аналізу немає єдиного підходу до визначення понять ліквідності та платоспроможності. Багато дефініцій навіть суперечать одна одній. На думку автора даної роботи поняття ліквідності і платоспроможності є близькими, але не тотожними. Загалом, під ліквідністю підприємства розуміється його здатність розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. В свою чергу, платоспроможність це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або у готівці. Отже, ліквідність поняття більш широке ніж платоспроможність. Ліквідність – це потенційна платоспроможність. Ліквідність підприємства визначається через співвідношення різних частин активу та пасиву його балансу. Платоспроможність характеризується наявними грошовими коштами. Водночас, необхідно відрізняти від ліквідності балансу ліквідність активів. Рівень  ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Присутня обернена залежність.[9,c.126]                                              В умовах ринкової економіки, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їхнього банкрутства, платоспроможність та ліквідність є одними з головними  критеріями для визначення фінансового стану підприємства. Якщо стан розміщення підприємством власних та залучених фінансових ресурсів відповідає умовам ліквідності, таке підприємство гарантоване від банкрутства. Водночас для підтримання підприємства у платоспроможному стані, необхідна відповідність чисто грошових активів потребам щоденних платежів. Наявність залишку коштів на  кінець операційного дня на поточному рахунку а також відсутність прострочених боргових зобов’язань є доброю ознакою з точки зору визначення платоспроможності підприємства. З іншого боку, надмірна концентрація грошових коштів на поточному рахунку свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів. Цілком достатнім є покриття різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду, та поточною дебіторською заборгованістю, платежі за якою очікуються у той же період. Незадовільна платіжна готовність підприємства тягне за собою великі непродуктивні витрати підприємства у вигляді пені за прострочку платежів.               [9,c.126]                                                                                 Визначаючи ліквідність та платоспроможність підприємства різні користувачі даної інформації мають різні інтереси. Банківсько-кредитні установи цікавить можливість вкладення коштів та отримання їх назад з певним відсотком. Держава вбачає в кожному підприємстві, насамперед, надійного платника податків. Працівники розраховують на своєчасне отримання заробітної плати та перспективи у майбутньому. Аудитори, консультанти або фінансові директори мають на меті вироблення раціональних рекомендацій по покращенню фінансового стану об’єкту, що аналізується.                                                                                                           Низька ліквідність, а отже і платоспроможність підприємства, спричинюється збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, оскільки прибуток є головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів, а також нераціональним розміщенням фінансових ресурсів. Все це може призвести до банкрутства та ліквідації підприємства.                          Таким чином, будучи дуже близькими, поняття ліквідності та платоспроможності не є ідентичними. Відображаючи потенційну платоспроможність ліквідність зорієнтована на перспективу, в той час як платоспроможність характеризує поточний стан підприємства. Чітка визначеність надає можливість різним контрагентам та зацікавленим суб’єктам зосередити свою увагу на тих явищах та процесах, що найбільшою мірою відповідають їхнім інформаційним запитам та надають можливість прийняття раціональних та правильних рішень. [10,c.370]   

1.3. Класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення

 

 Для визначення ліквідності  підприємства провадиться аналіз ліквідності балансу, згідно якого усі активи та пасиви розбиваються на групи залежно від ліквідності (тобто здатності перетворюватись у грошову форму) і терміновості. Дані групи мають наступний вигляд:                                         Класифікація активів та пасивів для визначення ліквідності балансу

                                                                                                       Таблиця 1.3.1

Актив			Пасив
Високо-ліквідні	А1	Грошові кошти	Найбільш термінові	П1	Кредиторська Заборгованість
Швидко-ліквідні	А2	Дебіторська заборгованість*	Короткострокові	П2	Короткострокові кредити  та позикові кошти*
Повільно-ліквідні	А3	Матеріальні цінності	Довгострокові	П3	Довгострокові кредити та позикові кошти
Важко-ліквідні	А4	Необоротні активи	Постійні	П4	Власний капітал

            

*Примітка: строк погашення протягом 12 місяців або протягом операційного циклу[16,c.368]

                                                                                                                                                        На основі розбиття, порівняння та вивчення динаміки будується аналітична таблиця:

 

 

                                                                                                   Таблиця 1.3.2

Актив	На початок періоду	На кінець Періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або  нестаток(-)		У % до величини групи пасиву
						На початок періоду	На кінець періоду	На початок періоду	На кінець періоду
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
А1			П1
А2			П2
А3			П3
А4			П4
Баланс			Баланс			0	0	*	*

 

                                                                                                                                                                      Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.     [16,c.370]                                                                                   Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.                                                                                              Баланс вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 > П1

А2 > П2

А3 > П3

А4 < П4

Якщо виконуються перші  три нерівності, тобто поточні  активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст і свідчить про наявність у підприємства власних оборотних активів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової стійкості. [24,c.95]                                                                        Надзвичайно важливим моментом при проведенні аналізу ліквідності балансу є віднесення тих чи інших активів та пасивів до конкретної групи. Методи, що пропонуються у навчальній літературі з економічного аналізу є суто формальними. Групування повинно проводитись при максимально можливій кількості залученої інформації з різноманітних джерел (про що було сказано вище) та враховуючи  особливості, притаманні кожному підприємству. Наприклад, незавершене будівництво попадає в групу А4, але якщо це якийсь недобудований торговельний заклад, при будівництві якого використовувались якісні матеріали та сучасні технології, розташований в центрі столичного міста, то продати його не складе суттєвих проблем. Тобто, подібні активи можна відносити до групи А3. З іншого боку, матеріальні цінності (запаси) що не користуються попитом реалізувати практично неможливо і, відповідно, вони попадають у групу А4. До того ж, варто враховувати, що при необхідності реалізації активу його вартість зменшується пропорційно його реалізації – чим скоріше тим дешевше. Дебіторська заборгованість, особливо в умовах кризи, не сплачується в повних обсягах (іноді втрати набувають загрозливих масштабів) і тому значну її частину можна заздалегідь відносити до резерву сумнівних боргів. Доречно також провести аналіз платоспроможності окремих дебіторів. Подібним чином потрібно розподіляти по групам усі активи підприємства.   Отже,  першим кроком у визначенні здатності підприємства покривати свої зобов’язання є класифікація активів за ознакою ліквідності і пасивів за ознакою терміновості погашення. Віднесення того чи іншого активу до відповідної групи не повинно бути суто формальним. У разі нестачі інформації можливе залучення додаткових відомостей внутрішньогалузевого обліку, загальнодоступної інформації щодо специфіки галузі, у якій працює підприємство і т. д. Класифікація активів та пасивів, їх порівняння, дає загальну характеристику фінансового стану підприємства.                                   Далі, на основі проведеного розподілу, здійснюється розрахунок показників ліквідності та платоспроможності, що уточнюють та  деталізують попередні висновки.[21,c.492]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4. Основні показники,  що характеризують ліквідність  та платоспроможність

 

Коефіцієнти (показники) це співвідношення одних статей (груп статей) балансу до інших. Співвідношення груп активів та пасивів балансу ліквідності утворюють два коефіцієнта ліквідності та один платоспроможності (саме так на думку автора даної роботи найдоцільніше їх класифікувати), які зручно представити у вигляді таблиці:                              Показники ліквідності та платоспроможності.

                                                                                                            Таблиця 1.4.1

Показник	Порядок розрахунку	Економічний зміст  показника
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)		Показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити відразу або на протязі двох-трьох  днів (реалізація цінних паперів)
Коефіцієнт проміжної  ліквідності (швидкої, суворої)		Виражає здатність підприємства розраховуватись з кредиторами  в найближчому майбутньому –  близько 1 місяця (повернення дебіторської заборгованості або її реалізація)
Коефіцієнт покриття (загальної  ліквідності)		Відображає здатність  підприємства розраховуватись зі своїми кредиторами шляхом перетворення в  грошову форму усіх оборотних  активів

Коефіцієнт платоспроможності (а не коефіцієнт абсолютної ліквідності, що є також досить вдалою назвою) названий так тому що саме він відображає здатність підприємства оплачувати свої зобов’язання реальними грошовими коштами, тобто здатність платити. Доречно зауважити, що саме тут виявляється важливість правильного розбиття на групи активів підприємства. Мається на увазі цінні папери – якщо це, наприклад, акції збиткового та фінансово нестійкого підприємства, то реалізувати їх практично неможливо і в групу А1 відносити недоцільно. Інші два показники виражають потенційну платоспроможність, тобто ліквідність, тому і названі коефіцієнтами ліквідності.              [15,c.217]                                                                                                     Усім цим показникам надаються так звані нормативні значення які свідчать про те що у підприємства ліквідність та платоспроможність перебувають у задовільному стані. Дані нормативи суттєво відрізняються у різних авторів (див. табл.).

Нормативи показників ліквідності та платоспроможності                                                                                                 

                                                                                                   Таблиця 1.4.2

Показник	Нормативне значення
Коефіцієнт платоспроможності (абсолютної ліквідності)	0,2 – 0,25
Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжної, суворої)	0,7 – 0,8
Коефіцієнт покриття (загальної  ліквідності)	2 – 2,5

 

Вважається, що якщо грошові  кошти покривають 20% поточних зобов’язань (причому ця цифра ніяк не обґрунтовується), то підприємство здатне провадити поточні розрахунки (тобто в межах кількох днів). Зрозуміло, що ймовірність пред’явлення вимог негайної оплати усіма кредиторами відразу малоймовірна (при умові проведення прогнозованої та виваженої політики).  Важливо зазначити, що до показника платоспроможності (абсолютної ліквідності) необхідно ставитися з обережністю. Справа в тому, що грошові засоби мають найменші строки обороту які можуть обчислюватися навіть не днями, а годинами і, відповідно, баланс, як моментальний знімок на початок і кінець року, не відображає реального стану справ. В цьому випадку, можна розраховувати усереднені показники залишку грошових коштів в межах, скажімо, одного місяця (на початок і кінець року), що дозволить отримати реальну картину забезпеченості підприємства найбільш ліквідними засобами. Високі нормативи коефіцієнту швидкої ліквідності зумовлені природою дебіторської заборгованості – уся вона ніколи не повертається на підприємство. Ця проблема особливо актуальна для України та інших країн СНД.                    [15,c.221]                                                                                                 Коефіцієнт покриття вказує на раціональне співвідношення між поточними активами та пасивами. А оскільки запаси дуже часто важко перетворити в абсолютно ліквідні активи, то норматив сягає 2.                                       Мінімальною умовою ліквідності підприємства є наявність власного оборотний капіталу:

                                                 ВОК =ВК – НА

де, ВОК – власний оборотний  капітал;

 ВК – власний капітал  (Ф.1, р.380+430+630);

 НА – необоротні  активи (Ф.1, р.080);

Існують різні підходи до визначення нормативу власного оборотного капіталу. У західній практиці  величина мінімально необхідного власного оборотного капіталу визначаться різницею між строками погашення кредиторської та дебіторської заборгованості . Інший підхід вимагає щоб власний оборотний капітал покривав все що необхідно виробництву (нормативні запаси), неліквідні (неякісні) оборотні засоби (тобто такі, реалізація яких неможлива) а також різницю між балансовою та ринковою вартістю ліквідних оборотних засобів (зрозуміло що балансова та ринкова вартість можуть суттєво відрізнятись). Решта оборотних активів покривається за рахунок поточних зобов’язань. В даному випадку забезпечується рівновага між ліквідними оборотними активами та поточними пасивами, тобто підприємство ліквідне та фінансово стійке. [11,c.238]                            Крім окремих показників ліквідності та платоспроможності  вітчизняні автори наводять також методики розрахунків узагальнюючих (інтегральних) показників ліквідності, що є доволі суперечливими.                                                   За даними балансу ліквідності можна розрахувати узагальнюючий показник (коефіцієнт) ліквідності (Кл):

 

                     Кл=  а1А1+а2А2+а3А3,      

                               а1П1+а2П2+а3П3                                                                                                                                                                                 

де а1, а2, а3 – вагові коефіцієнти; А1, А2, А3; П1, П2, П3 – підсумки за першою, другою та третьою групами відповідно активів та пасивів. Узагальнюючий коефіцієнт ліквідності відносний; він показує, скільки ліквідних активів припадає на зобов’язання з урахуванням вагових коефіцієнтів за групами активів і пасивів. Ці коефіцієнти відображають значущість тієї чи іншої групи; задаються аналітиком з огляду на конкретні обставини. Наприклад, при видачі товарного кредиту увага акцентується на першій та другій групі активів та пасивів; за умов довгострокового кредитування більші вагові коефіцієнти надаються третій групі.                    Залежно від конкретних обставин, під час проведення аналізу ліквідності та платоспроможності можливе залучення таких показників як оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, співвідношення короткострокової кредиторської та дебіторської заборгованості та інші які з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства.                 Загалом кількість показників ліквідності та платоспроможності (а також інших, що характеризують фінансовий стан та фінансові результати) на сьогоднішній день є надмірною (наприклад, у підручнику Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств показників ліквідності та платоспроможності нараховується )  і нераціональне їх використання може приховати основні фактори за другорядними деталями. У разі необхідності комплексної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства та результатів діяльності доцільніше використовувати матричні моделі.                                                      Таким чином, використовуючи основні показники, а також, залучаючи, у разі необхідності, додаткові, фінансовий аналітик може всебічно охарактеризувати  ліквідність та платоспроможність підприємства, задовольняючи інформаційні запити зовнішніх та внутрішніх користувачів.  [18,c.237]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5. Причини, що  впливають на зміну показників  ліквідності та платоспроможності

 

  Безумовно, розрахунок  показників ліквідності та платоспроможності  (при цьому можуть використовуватися  різні методики – не тільки наведені вище) невід’ємна та важлива складова аналізу фінансового стану підприємства. Але справжній аналіз має на меті виявлення причин, що призвели до тих чи інших наслідків. Без цього фінансовий аналіз перетворюється на статистичну  обробку інформації. І тому після того як отримані необхідні показники, необхідно виявляти причини (фактори) впливу. Найважливішим серед показників фінансового стану є коефіцієнт покриття (загальної ліквідності). Дуже часто, при зниженні коефіцієнта покриття  як можливі заходи по виправленню становища наводяться рекомендації, які передбачають, з одного боку, зменшення кредиторської заборгованості (поточних зобов’язань загалом), а з іншого збільшення оборотних активів. Механічне виконання цих рекомендацій означає відмову від авансів покупців, якнайшвидший розрахунок з кредиторами, надмірну закупівлю запасів,  затоварення складу готовою продукцією і т. д. Очевидно, що подібні заходи є просто абсурдними. Причини зниження ліквідності можна виявити змінивши формулу коефіцієнта покриття:[7,c.446]

                                                              Оборотні активи                         Активи  - Необоротні активи

Коефіцієнт покриття=  Короткострокові зобовязання   =    Короткостроков зобовязання      =

  

         Власний капітал + Довгострокові кредити – Необоротні активи

= 1 +                      Короткострокові зобовязання

 

Таким чином,  зниження коефіцієнта покриття полягає в нестачі власних засобів (накопичений прибуток), недостатніх об’ємах залучених довгострокових кредитів (за рахунок яких фінансуються капітальні вкладення), надмірних капітальних вкладеннях та невигідних умовах взаєморозрахунків.                                                                                                           Причини збитковості виявляються у ході подальшого аналізу (розкладання), але ця  тема виходить за рамки даної роботи.                                                               Після виявлення причин здійснюється розробка комплексу заходів, спрямованих на зміцнення фінансового становища (в даному випадку – ліквідності) підприємства, що  може включати наступні складові: досягнення прибутковості діяльності, залучення довгострокових кредитів, скорочення капітальних вкладень та надмірних виробничих фондів підприємства, пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови поставок сировини та матеріалів. Загалом,  перелік можна продовжити – все залежить від конкретних умов та обставин в яких здійснює свою діяльність підприємство. Важливо наголосити, що оптимізація оборотного капіталу, скорочення капітальних вкладень  є ефективним, але тимчасовим заходом, який сприяє зміцненню фінансового становища підприємства. В довгостроковій перспективі необхідне досягнення прибутковості, адже саме прибуток є тією основою, що забезпечує стійкий фінансовий стан та стабільний, динамічний  розвиток.        [20,c.163]                                                                                                                Отже, причини, що впливають на зміну показників ліквідності та платоспроможності в кожному конкретному випадку різні і їх виявлення не є простою справою. Застосування поверхових, формальних прийомів може не просто викривити реальний стан справ, а й призвести до негативних наслідків. Виявлення реальних, глибинних причин потребує знання суті економічних процесів, що відбуваються на підприємстві та вміння відсіювати другорядні деталі. [9,c.139]

 

 

 

 

 

 

    РОЗДІЛ 2. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

2.1 Інформаційне  забезпечення аналізу ліквідності  та платоспроможності підприємства

Сучасні економічні умови  господарювання вимагають від керівництва  нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього процесу.                                               Важливе місце у системі аналізу і, як наслідок, у роботі підприємства посідає аналіз платоспроможності підприємства - його здатності вчасно та в повному обсязі виконувати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм господарської діяльності. Значення платоспроможності підприємства неможливо переоцінити. Так, згідно з положеннями французької економічної школи, платоспроможність - це одна з підвалин концепції фінансової рівноваги.   [13,c.88]                                                        Існують різноманітні визначення платоспроможності. Так, наприклад, платоспроможність підприємства - це його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав. Це здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану - воно періодично або постійно є неплатоспроможним.                                                                                            У процесі фінансового аналізу вивчається статична і динамічна платоспроможність.                                                                                                      При дослідженні статичної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.                                         Щодо визначення суми платіжних засобів є різні точки зору. Правильніше до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні.                    До строкових зобов'язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.                                                                   Динамічна платоспроможність – наявність платоспроможності протягом усього періоду, що досліджується.                                                          Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).   [14,c.341]                                            Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність: