Аналіз ліквідності підприємства ВАТ «Каланчацький маслозавод»

міністерство освіти, науки, молоді та спорту україни

чорноморський державний університет 

ім.. петра  могили

курсова робота

з фінансового аналізу  на тему:

Аналіз  ліквідності підприємства

ВАТ «Каланчацький  маслозавод»

виконала: студентка 411 гр.

себрук ольга юріївна

 

 

перевірив: к.е.н. доцент

Нетудихата  К.Л.

 

 

Миколаїв-2012

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження. Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами зумовлюють його здатність здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність. Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками. Крім того низька ліквідність та платоспроможність підривають довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становлять реальну загрозу існуванню підприємства. З цієї точки зору є зрозумілим актуальність та важливість теми.

Однією з основних перешкод на шляху  до стабільного економічного росту  є повільний процес перетворень  на рівні організацій (підприємств) у зв’язку з неефективністю системи  їхнього управління, низьким рівнем відповідальності керівників за наслідки прийнятих рішень і результати діяльності, а також відсутністю достовірної інформації про їхній економічний стан, фінансову стійкість, що є найважливішою характеристикою фінансово-економічної діяльності в умовах ринку. Для усунення негативних тенденцій економічного розвитку з метою підвищення стабільності діяльності господарюючих суб’єктів, необхідно сконцентрувати увагу на забезпеченні стійкого розвитку організації як основного структурного елемента економічної системи України. Щоб забезпечити «виживання» підприємства в умовах ринку, управлінському персоналу необхідно оцінювати можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції фінансового забезпечення, виявляти доступні джерела засобів, сприяючи тим самим стійкому положенню і розвитку господарюючого суб’єкта. 
Аналіз платоспроможності та майнового стану необхідний не тільки для самих організацій, але і для їхніх партнерів, які бажають мати інформацію про стабільність, фінансове благополуччя і надійність свого замовника або клієнта. Тому все більша кількість постачальників та покупців починає включати в дослідження й оцінку ліквідності, платоспроможності та майнового стану конкретної організації.

Ліквідне підприємство має переваги в залученні інвестицій, отриманні кредитів, виборі постачальників та споживачів; воно більш незалежно від неочікуваної зміни ринкової кон’юнктури, тому у нього менший ризик бути неплатоспроможним і опинитися на краю банкрутства. 

Тому питання проведення аналізу  ліквідності та пошуку резервів задля її підвищення я вважаю дуже актуальним і воно потребує ретельного вивчення.

Мета дослідження. Мета, яку необхідно досягнути при виконанні курсової роботи вивчення теоретичних питань, проведення аналізу ліквідності підприємства з визначенням можливих напрямків її підвищення.

Основними завданнями курсової роботи є:

- вивчення теоретичних питань, присвячених проблемам аналізу  ліквідності, платоспроможності  та майнового стану підприємств;

- проведення аналізу на матеріалах  підприємства, яке включає аналіз показників ліквідності;

- визначення можливих заходів  по підвищенню ліквідності, платоспроможності  та покращення майнового стану.

Предметом курсової роботи виступає процес аналізу ліквідності, платоспроможності та майнового стану підприємства та напрямки їх підвищення, об’єктом дослідження є ВАТ «Каланчацький маслозавод», яке спеціалізується на виробництві кисломолочних продуктів. Інформаційна база дослідження. Основою виконання курсової роботи стали Закони України та інші нормативні акти, зокрема Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, підручники, статті з питань оцінки ліквідності звітні дані ВАТ «Каланчацький маслозавод».

Робота складається з 3 розділів, вступу, висновку, списку літератури і додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розділ 1. Теоретичні основи аналізу ліквідності підприємства

1.1 Сутність ліквідності та її показники

 

Найважливішим показником фінансового  стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися  за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб’єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв’язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Ліквідність балансу визначається рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань.

Залежно від того, якими платіжними коштами підприємство може погасити свої зобов’язання, розраховують кілька показників ліквідності.

Так, коефіцієнт поточної ліквідності  К характеризує спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання за рахунок усіх оборотних активів: грошових коштів, дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів:

                                                                (1.1)

Критичне значення цього коефіцієнта  дорівнює 1. Значення менше 1 свідчить про  незадовільний рівень ліквідності  та неспроможність підприємства вчасно погашати свої зобов'язання перед кредиторами.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності  К часто вважають більш інформативним  з погляду оцінки ліквідності, ніж попередній К, оскільки він не враховує товарно-матеріальні запаси — найменш ліквідні з оборотних активів. У разі потреби запаси реалізуються, як правило, задосить низькою ціною, їх ліквідаційна вартість часто становить тільки половину балансової вартості:

                                                (1.2)

За допомогою коефіцієнта абсолютної ліквідності, або коефіцієнта платоспроможності Кал, визначають, яку частку поточних зобов'язань можна погасити негайно за рахунок грошових коштів, що є на розрахунковому рахунку підприємства:

                                                              (1.3)

Коефіцієнт маневреності власних  оборотних засобів Км.воз показує, яка частка оборотних засобів перебуває в грошовій формі:

                                                       (1.4)

Величина коефіцієнта залежить від потреби підприємства у вільних грошових коштах та від величини страхового залишку, який намагаються підтримувати для забезпечення платоспроможності підприємства. Цей коефіцієнт, як і попередній, при достатній статистичній базі по конкретному підприємству та по інших підприємствах галузі дає змогу робити певні висновки щодо платоспроможності суб'єкта господарювання.

Чистий оборотний, або робочий, капітал ЧК (Net Working Capital) тісно пов'язаний з попередніми показниками ліквідності  і відображує більш стійку частину оборотних активів, що фінансується за рахунок довгострокового боргу та власного капіталу:

ЧК = Оборотні активи - Поточні зобов'язання,

Від'ємне значення ЧК, як і значення Кал < 1, свідчать про неспроможність підприємства вчасно розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями та про недостатню фінансову стійкість, оскільки в цьому випадку певна частина необоротних активів фінансується за рахунок поточних зобов'язань. У підприємств, що є фінансово стійкими, величина ЧК, як правило, не менша від системної складової оборотного капіталу.

Власний оборотний капітал ВОК  визначає обсяг власних оборотних  засобів, тобто засобів, що фінансуються за рахунок власних коштів підприємства. (Термін "власні оборотні засоби" досить умовний, оскільки підприємство має право власності на всі оборотні та необоротні активи, якими володіє.)

ВОК - Власний капітал - Необоротні активи.

Цей показник близький за змістом  до коефіцієнта забезпечення поточної діяльності власними оборотними засобами, який визначається співвідношенням:

                                                          (1.5)

Такий коефіцієнт, як і показник ВОК, на відміну від чистого оборотного капіталу майже не використовують у  міжнародній практиці, оскільки власний  капітал, як правило, дорожчий від позикового і фінансування за рахунок власних коштів не є безумовною перевагою для підприємств. В умовах перехідної економіки, коли існує значний розрив між величиною банківського процента та середнім рівнем рентабельності підприємств, а вартість власного капіталу близька до нуля, фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу є досить привабливим.

При розрахунку та аналізі коефіцієнтів ліквідності бажано звертати увагу  на склад окремих груп оборотних  засобів та структуру поточних зобов'язань. Якщо е доступ до відповідних джерел інформації, необхідно здійснити оцінку якості дебіторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів, а також виявити іммобілізовані активи: прострочену дебіторську заборгованість, неліквідні запаси та ін. з тим, щоб при розрахунку коефіцієнтів ліквідності використати скориговані величини цих статей балансу. При обчисленні розміру поточних зобов'язань необхідно враховувати строки погашення окремих видів заборгованості та включати до складу поточних зобов'язань частину довгострокового боргу, яка підлягає погашенню в даному періоді.

Дебіторська та кредиторська заборгованості є досить специфічними статтями балансу. Як правило, у підприємств, які стабільно  функціонують, кредиторська заборгованість за обсягами відповідає дебіторській. Різке зростання кредиторської заборгованості негативно впливає на ліквідність та платоспроможність підприємства. Збільшення коефіцієнтів ліквідності за рахунок різкого збільшення дебіторської заборгованості також не можна вважати позитивним чинником. Проте невисокі значення коефіцієнтів ліквідності не можуть однозначно свідчити про низьку ліквідність, оскільки такі значення можуть бути наслідком ефективного управління товарно-матеріальними запасами, високої інтенсивності руху грошових коштів та значних обсягів товарообороту.

Аналіз ліквідності активів  підприємства допомагає визначити  можливість покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

При оцінці ліквідності та фінансової стійкості суб'єкта господарювання нерідко проводять також аналіз ліквідності балансу. Згідно з “Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій ”, для оцінки ліквідності балансу активи та пасиви поділяють на чотири групи: активи — за ступенем ліквідності (групи А1 — А4), пасиви — за строком погашення (групи П1 —   П4 ):

1. Найбільш ліквідні активи - А(1).

2. Активи, що швидко реалізуються - А(2).

3. Активи, що повільно реалізуються - А(3).

4. Активи, що важко реалізуються - А(4).

Зобов'язання підприємства (пасиви балансу) залежно від терміну їх сплати поділяються на 4 групи:

1. Найбільш термінові зобов'язання - П(1).

2. Короткострокові пасиви - П(2).

3. Довгострокові та середньострокові пасиви - П(3).

4. Постійні пасиви - П(4).

Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань господарюючого суб'єкта активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Баланс називають абсолютно ліквідним у разі, якщо перші три групи пасивів не перевищують за обсягом відповідні групи активів:

 А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥  П3                                                                      (1.6)

Оскільки балансове рівняння не повинно порушуватись, для четвертої групи активів-пасивів має виконуватись нерівність,

 А4 ≤ П4                                                                                                       (1.7)

що рівнозначно наявності у  підприємства власних оборотних  засобів.

Нерівності, що визначають ліквідність балансу, можуть більшою чи меншою мірою порушуватись, але в будь-якому разі вони дають можливість оцінити як поточні, так і очікувані в майбутньому рівні платоспроможності та ліквідності.

 

1.2. Методика проведення аналізу ліквідності

 

Серед критеріїв оцінки фінансового  стану підприємства ліквідність  і платоспроможність є пріоритетними. Якщо платоспроможність розглядають  як поточну і перспективну спроможність погашення власних зобов'язань, то поточну платоспроможність можна прирівняти до ліквідності, тобто до здатності підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи поточні активи. Таким чином, ліквідний стан підприємства означає здатність його активів бути реалізованими, перетвореними на гроші. Міра ліквідності залежить від швидкості такого перетворення (у перекладі з латинського ліквідність означає текучість). Отже, підприємство буде ліквідним більшою чи меншою мірою залежно від складу поточних активів і швидкості їх перетворення на грошову форму для погашення термінової заборгованості.

У складі пасивів також можуть бути зобов'язання різної міри терміновості, тому визначення ліквідності підприємства передбачає зіставлення елементів  активу і пасиву балансу. Для цього  зобов'язання підприємства групуються по мірі їх терміновості, а активи - по мірі швидкості реалізації. До найбільш термінових зобов'язань належать ті, які мають бути погашені протягом місяця. Вони порівнюються сумою грошових коштів, що є в розпорядженні підприємства, цінних паперів, що легко реалізовуються, тобто із засобами, що мають максимальну ліквідністю. Грошові кошти є головною складовою ліквідних засобів, оскільки в нормальних обставинах зобов'язання погашаються в грошовій формі. Якщо частина термінових зобов'язань залишається непокритою, вона має бути збалансована менш ліквідними активами: дебіторською заборгованістю, векселями до отримання, запасами товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути легко реалізовані на ринку.

Інформація про платоспроможність  підприємства найнаочніше може бути представлена набором коефіцієнтів, що відображають співвідношення активів і пасивів підприємства та його короткострокової заборгованості. Перевагою методу оцінки ліквідності з використанням коефіцієнтів є можливість зіставлення отриманого результату з нормативними значеннями, що дозволяє отримати об'єктивну інформацію про фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт автономії обчислюється як частка від ділення підсумку першого  розділу пасиву балансу на суму валюти балансу. Нормативне значення цього  коефіцієнта складає не менше 0,5. Перевищення цього значення відображає зростання фінансової незалежності підприємства, упевненість у погашенні своїх зобов'язань, зменшення ризику фінансових ускладнень.

Коефіцієнт співвідношення власних  і позикових коштів є співвідношенням розміру зобов'язань підприємства та його власних коштів. Нормативне значення коефіцієнта дорівнює 1.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається як співвідношення власних оборотних коштів і всієї  суми власних джерел отримання грошових коштів. Власні оборотні кошти обчислюються по активу балансу як різниця між сумою всіх оборотних коштів і короткостроковою заборгованістю або по пасиву - як різниця між сумою всіх власних джерел коштів, збільшеною на позикові джерела (середньострокові і довгострокові позики) для капітальних вкладень, і підсумком довгострокових вкладень по активу балансу.

Високе значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризує фінансовий стан підприємства. Цей коефіцієнт не має нормативних значень і  може суттєво варіювати залежно від галузі, в якій працює підприємство, і структури його капіталу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  визначається як співвідношення грошових коштів і цінних паперів, що легко  реалізовуються, до короткострокової заборгованості підприємства. Він показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити на дату складання балансу. Нормативне значення коефіцієнта - не менше 2.

Уточнений коефіцієнт ліквідності  обчислюється як співвідношення грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Нормативне значення коефіцієнта - не менше 0,8 1,0. Цей коефіцієнт свідчить про платіжні можливості підприємства при своєчасних розрахунках дебіторами і показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена за рахунок готівки та за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги.

Коефіцієнт платоспроможності (або  покриття) розраховується як співвідношення всіх поточних активів до короткострокових зобов'язань. Він свідчить про платіжні можливості підприємства за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, а також при продажу запасів товарно-матеріальних цінностей. Нормативні значення коефіцієнта перебувають в межах 2-3. Коефіцієнт дозволяє встановити, в скільки разів поточні активи більші короткострокових зобов'язань.

Коефіцієнт забезпеченості запасів  і витрат власними джерелами розраховується як співвідношення розміру джерел власних  оборотних коштів до вартості запасів  і витрат підприємства. Значення коефіцієнта більше 1 показує надлишки власних коштів в обороті, значення менше 1 - нестачу власних коштів.

Коефіцієнт реальної вартості майна  виробничого призначення є співвідношенням  суми основних коштів, виробничих запасів, незавершеного виробництва і  валюти балансу. Коефіцієнт свідчить про те, наскільки ефективно використовуються кошти для здійснення підприємницької діяльності. Мінімальне нормативне значення коефіцієнта становить 0,5.

Використання системи коефіцієнтів для оцінки ліквідності підприємства дозволяє не лише отримати досить повну картину його фінансового стану за різної ліквідності активів, але і дає можливість зовнішнім користувачам інформації судити про фінансове становище підприємства і доцільність подальшої взаємодії з ним. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільший інтерес становить коефіцієнт абсолютної ліквідності, а для банку, що кредитує підприємство, більш важливим є коефіцієнт критичної ліквідності. Тримачів акцій і облігацій, потенційних покупців цінних паперів підприємства більшою мірою цікавитиме значення коефіцієнта поточної ліквідності. Таким чином, кожна група коефіцієнтів відображає певний бік фінансового стану підприємства.

У якості базового можна використовувати  коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Зниження значення ліквідності  найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності  говорить про незначне зниження загальної  ліквідності при різкому падінні  коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низьколіквідних  елементів (запасів) у структурі  поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних  коштів може говорити про ріст ліквідності  компанії.

Ріст величини власних оборотних  коштів разом з тим може викликатися  збільшенням обсягів неліквідних  запасів або ростом простроченої дебіторської заборгованості, що може негативно позначитися на оборотності.

Зниження величини власних оборотних  коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в  коштах.

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ ВАТ «Каланчацький маслозавод»

 

2.1. Характеристика ВАТ «Каланчацький маслозавод» як об’єкта дослідження

 

ВАТ «Каланчацький маслозавод»  заснований у 1931 р. Сьогодні це великоголузеве, провідне молокопереробне підприємство. Вся продукція виробляється на сучасному  обладнанні відповідно до національних стандартів.

Під торговельною маркою "Ружа" споживачам пропонується понад 50 видів високоякісної продукції. Попит на цю продукцію в Україні і за кордоном постійно збільшується і є найкращим визнанням її якості.

 В асортименті: добірний твердий  сир продукт Таврійських степів  України; масло "Селянське" вищого ґатунку, що виготовляється тільки з натуральних вершків; сири плавлені ковбасні жирністю 30-40% та сир "Янтар" жирністю 50%;  незбирана молочна продукція - молоко, кефір, сметана, йогурти, десерти та ін.; казеїн технічний.

Комплекс заходів із реконструкції підприємство заклав основу сьогоднішнього статусу заводу. За короткий термін завод увійшов до числа підприємств, які з успіхом конкурують на ринку.

На заводі діють чотири цехи з  переробки молока: маслоцех, цех  незбираного молока, казеїновий та сирцех.

Завод неодноразово отримував безліч медалей та нагород, за свою продукцію.

Далі проведемо експрес аналіз діяльності підприємства (табл.2.1, 2.2)

Таблиця 2.1

Оцінка економічного потенціалу суб’єкта господарювання

 

Напрямок аналізу	Показники
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Розділ 1. Оцінка економічного потенціалу суб’єкта господарювання.
1.1. Оцінка майнового  стану.
1. Частка основних засобів в  активах. Ф1 р.030/Ф1 р.280	59,47%	40,80%	37,36%
2. Коефіцієнт зносу основних  засобів. Ф1 р.032/Ф1 р.031	-0,4847	-0,5618	0,5942
3. Коефіцієнт мобільності активів. Ф1 (р.260+р.270)/Ф1 р.080	0,6626	1,4189	1,6419
1.2. Оцінка фінансового  стану.
1. Доля власного капіталу у  загальній сумі пасивів. Ф1(р.380+р.430+р.630)/Ф1 р.640	66,86%	57,70%	64,46%
2. Показник поточної ліквідності. Ф1 р.260/Ф1 р.620	1,2026	1,3869	1,7486
3. Маневреність власних оборотних  коштів. Ф1(р.230+р.240)/Ф1(р.380+р.430+р.480-р.080)	0,0642	0,1157	0,2691

Продовження табл.

4. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу. Ф1(р.480+р.620)Ф1 р.640	0,3314	0,4230	0,3554
5. Коефіцієнт покриття запасів.  Ф1 (р.380+р.430+р.480-р.080+р.500+р.520+р.530+р.540)/Ф1(р.100+р.120+р.130+р.140)	1,1881	1,0036	1,2079
1.3. Ознаки "хвороб" у звітності.
1. "Непокритий збиток". Ф1 р.350	0	0	0
2. "Неоплачений капітал". Ф1  р.360	0	0	0
3. "Вилучений капітал". Ф1 р.370	0	0	0

 

Частка основних засобів має тенденцію до зменшення. Це явище свідчить про те, що підприємство покращило свої показники ліквідності й фінансової стійкості.

До 2010 року коефіцієнт зносу мав від’ємне значення, а в 2010 різко збільшився, що є негативною тенденцією. Це свідчить про зростання зносу ОЗ відносно їх первісної вартості.

У 2008 році коефіцієнт мобільності активів майже відповідав нормі, становив 0,6, в 2009 та в 2010 роках ситуація докорінно змінилась – він збільшився. Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства. Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів не завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємство, скоріш за все, спрямовувало вільні кошти на розширення виробництва.

Доля власного капіталу у загальній сумі пасивів  характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. Що вищим є значення цього показника, то більше підприємство є фінансове стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Для підприємства цей показник за період 2008-2010 років перевищує нормативне рекомендоване значення 0,5, хоча негативною тенденцією є його незначне зменшення в 2009 році, але це не обов’язково свідчить про погіршення фінансового стану фірми, адже у підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають охочіше кошти, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Таким чином доля власного капіталу зменшується. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації позичкового капіталу - їх сума має дорівнювати 1 (або 100 %). Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього коефіцієнта свідчитиме про неспроможність отримати кредити в банку, що є певною пересторогою для інвесторів і кредиторів. На даному підприємстві цей показник становить 0,33 – 0,43, тобто на середньому рівні.

Показник поточної ліквідності показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Якщо значення коефіцієнта значно перевищує 1, як на даному підприємстві то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами.