Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства. 4

37

Курсова робота

Аналіз ліквідності (платоспроможності) підприємства

ЗМІСТ

Вступ             

Розділ 1. Теоретичні  аспекти  дослідження  платоспроможності

підприємства             

1.1. Сутність платоспроможності             

1.2. Показники платоспроможності             

1.3. Фактори, що визначають платоспроможність підприємства             

Розділ 2. Дослідження платоспроможності підприємства ТОВ “Кондлайн”             

2.1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ “Кондлайн”             

2.2. Оцінка платоспроможності ТОВ “Кондлайн”             

Розділ 3. Шляхи підвищення платоспроможності ТОВ “Кондлайн”             

3.1. Обгрунтування планування розміру активів підприємства та

джерел їх формування             

3.2. Заходи щодо підвищення платоспроможності підприємства             

Висновки             

Список використаної літератури             

Додатки             

ВСТУП

Закон України “Про підприємства в Україні” визначає підприємство як основну організаційну ланку народного господарства України та самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) [1,ст.1 ].

Кожне підприємство є незалежним товаровиробником. Воно може самостійно приймати будь-які рішення у межах чинного законодавства. Але, ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансово-економічного стану підприємства.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства як його здатність вчасно та в повному обсязі викону­вати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм госпо­дарської діяльності – є однією з умов конкурентоспроможності підприємства, його фінансової стабільності. Здатність підприємства розраховуватись за своїми боргами в обсягах та строках, передбачених договорами та законодавством, є необхідною умовою успішного функціонування на ринку, що і обумовлює актуальність обраної теми.

Базовим підприємством для написання курсової роботи було обрано Товариство з обмеженою відповідальністю “Кондлайн”, основним видом діяльності якого є оптова торгівля системами кондиціонування повітря. Разом з вказаними, підприємство розробляє нові – перспективні напрями торгівельної діяльності.

Головною метою роботи є дослідження теоретичних аспектів та отримання практичних навичок аналізу платоспроможності підприємства на  базі ТОВ “Кондлайн”.

Основними завданнями даної роботи є вивчення сутності платоспроможності підприємства та факторів, що її визначають, загальний аналіз платоспроможності ТОВ “Кондлайн”, а також, визначення шляхів щодо її підвищення.

Об’єктом дослідження курсової роботи є платоспроможність підприємства.

Предметом даної роботи виступають особливості аналізу платоспроможності ТОВ “Кондлайн”.

Інформаційною базою дослідження є діюча система нормативно-правових актів (закони України, Постанови Кабінету Міністрів тощо), фінансова інформація ТОВ “Кондлайн”, матеріали публікацій у спеціальній і періодичній пресі та інші.

Розділ 1

  Теоретичні аспекти дослідження платоспроможності підприємства

1.1. Сутність платоспроможності

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів щодо управління підприємством, в тому числі аналізу показників діяльності як невід'ємної частини цього процесу.

Важливе місце у системі аналізу і, як наслідок, у роботі підприємства посідає аналіз платоспроможності підприємства — його здатності вчасно та в повному обсязі викону­вати планові платежі і термінові зобов'язання, підтримуючи при цьому нормальний ритм госпо­дарської діяльності [14,c.10]. Значення платоспроможності підприємства неможливо переоцінити. Так, згідно з положеннями французької економічної школи, платоспроможність — це одна з підвалин кон­цепції фінансової рівноваги.

Існують різноманітні визначення платоспроможності. Так, наприклад, платоспроможність підприємства - це його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав [12,c.370]. Це здатність підприємства розраховуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидколіквідні цінні папери). Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стій­ко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчається статична і динамічна платоспроможність.

При дослідженні статичної платоспроможності порівнюють­ся суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'я­заннями.

Щодо визначення суми платіжних засобів є різні точки зору. Правильніше до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалі­зовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгова­ності щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових зобов'язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Динамічна платоспроможність – наявність платоспроможності протягом усього періоду, що досліджується.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'я­заннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для про­ведення такого розрахунку використовується бухгалтерський ба­ланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і ві­зуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборго­ваності фінансовим органам, тривале порушення термінів випла­ти заробітної плати тощо).

Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

-                             недоїмок з платежів до бюджету;

-                             простроченої заборгованості підприємства робітникам і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

-                             непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

-                             заборгованості працівникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострочених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

Питання підтримання платоспроможності над­звичайно актуальне сьогодні в Україні, про шо свідчить проблема неплатежів у вітчизняній еко­номіці та її наслідки.

Оцінка рівня платоспроможності цікавить широ­ке коло агентів ринку, а саме:

1) безпосередньо підприємство, яке бажає об'єктивно оцінити стан своїх справ і розробити ряд заходів щодо покращення ситуації або підтримки нормального стану;

2) кредиторів, які хочуть переконатись у спро­можності підприємства повернути борги;

3) інвесторів, які мають бути впевнені щодо перспектив розвитку підприємства і, як наслідок, ефективності їх інвестиційного проекту;

4) партнерів по бізнесу, які зацікавлені в надій­них та стабільних стосунках.

Платоспромож­ність як економічну категорію характеризують такі моменти :

1. Стан платоспроможності обумовлюється наявним розміром грошових активів, але не обмежується ним.

2. Платоспроможність – це не тільки здатність термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а й здатність підприємства забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов'язанням та платіжним потребам підприємства.

3. Платоспроможність – це не ста­тична (моментна) характеристика. Найбільшу цін­ність має динамічна платоспроможність.

4. Платоспроможність не слід ототожнювати лише з можливістю повернення боргів, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності.

5. Виконання платіжних зобов'язань та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслу­говування та повернення позикових коштів.

1.2. Показники платоспроможності

У світовій практиці існує декілька методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності підприємства, основні з яких представлені на рис. 1.1.[14,c.11].

Рис.1.1. Методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємства.

Метод коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

б) порівняння коефіцієнтів певного підприєм­ства з аналогічними показниками інших підпри­ємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

в) порівняння коефіцієнтів певного підприєм­ства з аналогічними показниками фірм — про­відних у даній галузі (бенчмаркінг).

Метод коефіцієнтів простий у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечен­ня, але має значні недоліки:

1. Оціночні коефіцієнти надають аналітику ста­тичну інформацію (на певну дату) про платоспро­можність підприємства, і, таким чином, об'єк-тивність аналізу знижується.

2. Інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також негативно впливає на ступінь об'єктивності аналізу.

3. Підприємство може використати прийом «прикрашення» звітності, щоб створити видимість вищих показників. Наприклад, підприємство взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти утримувались декілька днів у вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час скла­дався баланс, то показники платоспроможності, розраховані методом коефіцієнтів, були б значно «прикрашені». Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспромож­ності підприємства.

Методи дискримінантних показників платоспро­можності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінан­сову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

Коефіцієнти даного методу отримують у резуль­таті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

— порівнюються за певний період на основі низ­ки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з плате­жами, а інша включає тільки «здорові» підприємства;

— відбираються за допомогою різноманітних статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити краще підприємство, представлене в од­ній з двох вибірок;

— розробляється за допомогою прийомів дискримінантного аналізу лінійна комбінація з ви­значальних коефіцієнтів.

Даний метод вперше з'явився в США, де в 60-і роки минулого століття різні дослідники намагались сфор­мулювати моделі передбачення банкрутства. Фундаментальне дослідження в цьому напрямку було опубліковано в 1968 p. Є. І. Альтманом.

Крім методу Альтмана відомий показник пла­тоспроможності Z Конана і Гольдера, показник платоспроможності Управління звітності Банку Франції. Опишемо один з них.

Показник платоспроможності Z Конана і Гольд­ера розроблено на основі двох вибірок по 95 малих і середніх промислових підприємств. За допомогою методу дискримінантного аналізу було розроблено такий показник [14,c.12]:

Z = 0,16 X1 - 0,22Х2 + 0,87 X3 + 0,10 X4 - 0,24 X5,                            (1.1)

де X1 = дебіторська заборгованість + грошові кошти / всього активів;

Х2 = постійний капітал / всього пасивів;

X3 = фінансові витрати / виручка від реалізації;

X4 = витрати на персонал / додана вартість;

X5 = валовий прибуток / залучений капітал.

Автори розрахували вірогідність платежів для різних значень Z:

Значення Z

+0,210

+0,480

+0,002

-0,026

-0,068

-0,087

-0,107

-0,131

-0,164

Вірогідність затримки платежів, %

100

90

80

70

50

40

30

20

10

Дослідниками було перевірено на майбутньому періоді, що показник Z має достатню передбачувальну силу й дозволяє оцінити можливі фінан­сові труднощі на три роки вперед.

Для України використання аналогічних показ­ників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно.

Дослідження грошових потоків полягає у вив­ченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод грунтуєть­ся на побудові бюджетів готівки та їх аналізі [13,c.253].

Дослідження грошових потоків широко вико­ристовується у світовій практиці.

Отже, оцінку платоспроможності підприємства можна здійснити використовуючи систему таких показників [14,c.13].

І. Показники ліквідності або статичної платоспроможності.

1. Коефіцієнт загального покриття (потенційної платоспроможості) (Кзп) розраховується як відношення поточних активів до поточних пасивів підприємства:

                                                        (1.2)

Показує ступінь покриття поточних пасивів поточними активами. Характеризує платіжні можливості підприємства, що оцінюють­ся за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та сприятливої реалізації готової продукції (товарів), але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних активів.

Критичне значення цього коефіцієнту становить 2. Значення у межах 1-1,5 свідчить про спромож­ність підприємства повністю розраховуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника вище 2 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності підприємства.

2. Коефіцієнт проміжної ліквідності (розрахункової платоспромож-ності) (Кпп) розраховується як відношення грошових коштів, коротко-строкових фінансових вкладень та дебіторської заборго­ваності до поточних пасивів:

                            (1.3)

Показує здатність виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

Критичне значення не встановлюється. Позитивним вважається стабільність значення цього показника в межах 0,7—0,8 або дотри­мання його середньогалузевого значення.

3. Коефіцієнт абсолю­тної ліквідності (гро­шової платоспроможності) (Кал) розраховується як відношення грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів:

                                          (1.4)

Показує, яка частина короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно сплачена за рахунок високої ліквідності.

Критичне значення 0,2 + 0,35. Значення коефіцієнта нижче 0,2 - зовнішня ознака не­платоспроможності. Але зростання показника вище критичної межі також не вважається позитивною тенденцією, оскільки може призводити до падіння д о-хідності підприємства

4. Коефіцієнт співвід­ношення дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується як відношення дебіторської заборго­ваності до кредиторської:

(1.5)

Показує ступінь покриття кредиторської заборгованості вимогами на користь підприємства.

Позитивним є стабільність показника, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів. Доцільно вивчити структуру дебіторської та кредиторської заборгованості за строками погашення, а також порівняти даний показник з середньогалузевим рівнем. Рекомендоване значення 1.

5. Коефіцієнт забез­печеності поточних пасивів власними коштами (Кзвк) розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів:

                                          (1.6)

Показує ступінь покриття поточних зобов'язань власними оборотними активами.

Даний показник використовується як узгоджувальний у законодавстві деяких країн, зокрема в Росії, де його критичне значення встановлено в розмірі 0,1. В будь-якому випадку підвищення показника свідчить про фінансове оздоровлення підприємства, покращення його платоспроможності; зниження показника є негативним явищем, сигналом потенційної втрати платоспроможності, зростання залежності від кредиторів.

II. Показники ліквідності оборотних активів та якості кредиторської заборгованості.

1.Середній період обороту товарних запасів (в днях) (Отз) розраховується як відношення середнього розміру товарних запасів до одноденного товарообороту за собівартістю:

                            (1.7)

Показує період, протягом і якого товари перетворюються в грошові кошти. Позитивним є зменшення значення показника, якщо це не є перешкодою нормальному ходу реалізації товарів (не обумовлює товарний дефіцит).

2. Середній період обороту дебіторської заборгованості (Одз) розраховується як відношення середнього розміру дебіторської заборгованості до одноденного товарообороту за собівартістю:

                            (1.8)

Показує середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення. Позитивним фактом слід вважати скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості. Зростання цього показника може бути визнано доцільним тільки в умовах росту товарообороту та підвищення якості дебіторської заборгованості.

3. Період погашення кредиторської заборгованості (Окз) розраховується як відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до одноденного товарообороту за собівартістю:

              (1.9)

Показує середній період, протягом якого підприємство сплачує короткострокові зобов'язання. Підприємство повинне дотримуватись такого періоду погашення кредиторської заборгованості, щоб максимально скористатись наданою позикою і вчасно її сплатити.

4. Період операційного циклу (ОЦ) дорівнює сумі періодів обороту товарних запасів і дебіторської заборгованості:

ОЦ = Отз + Одз.                                                                      (1.10)

Показує час перетворення купленого товару в гроші. Зменшення показника свідчить про високу ділову активність підприємства та ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

5. Період фінансового циклу (ФЦ) можна розрахувати як різницю між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості [11,c.130]:

ФЦ = ОЦ — Окз.                                                                      (1.11)

Дозволяє оцінити період обороту грошових коштів. Зменшення показника є позитивною тенденцією й свідчить про підвищення ефективності управління грошовими коштами, але значення показника нижче нуля свідчить про дефіцит грошових коштів (підприємство живе «в борг») [14,c.14].

ІІІ. Показники динамічної платоспроможності

1. Коефіцієнт відновлювання (втрати) платоспроможності (Квпл) характеризує найближчу перспективу зміни рівня платоспроможності підприємства (відновлення чи втрату). Він визначається за формулою:

                                          (1.12)

де              Кзп - коєфіцієнт загального покриття; 

Кпп - коєфіцієнт проміжної ліквідності;

Кзпн - нормативне значення (Кзпн = 2).

Якщо показник дорівнює або більше одиниці, - це є свідченням наявності резервів поліпшення рівня платоспроможності, при Квпл менше 1 - рівень платоспроможності підприємства в найближчий час буде недостатнім.

2. Коефіцієнт достатності формування грошових активів (коефіцієнт виконання бюджету готівки) характеризує ступінь покриття платіжних потреб підприємства за рахунок грошових коштів, що знахо-дяться в його розпорядженні. Розраховується за формулою:

                                                        (1.13)

де              ЗГК – залишки грошових коштів на початок періоду;

ГН – грошові надходження за період;

ВГф – фактичне витрачання грошей за період;

ВГвідкл – відкладення витрачання грошових коштів.

Позитивною тенденцією є зростання цього показника, що свідчить про здатність підприємства генерувати грошові активи для здійснення усіх необхідних платежів. Сприятливою ситуацією є утримання цього показника на рівні 1,2 , що є ознакою відсутності дефіциту грошових коштів та наявність їх мінімального за лишку на рахунках.

3.Синхронність надходження та витрат грошових коштів розраховується за формулою:

                                                        (1.14)

де               N1 (V1) - надходження (видатки) грошей.

Показує відповідність у часі та за обсягами вхідних та вихідних грошових потоків. Оптимальною є ситуація, коли значення показника дорівнює або максимально наближається до 0, що свідчить про збалансованість грошових потоків підприємства.

Послідовність розгляду окремих груп показ­ників наведених показників не випадкова. Вона відповідає логіці аналітичної роботи з оцінки рівня плато­спроможності підприємства, а саме:

І група: вихідний пункт аналізу, який надає аналітику інформацію про стан статичної плато­спроможності. Проводиться за даними балансу.

II група: поглиблює аналіз платоспроможності шляхом вивчення даних, що беруть участь у роз­рахунку коефіцієнтів І групи. Доцільність викори­стання показників II групи обумовлена такими причинами:

- підприємство може мати на балансі значні обсяги дебіторської заборгованості, що вплине на              ріст показника проміжної платоспроможності, але структура дебіторської заборгованості може бути різною: висока питома вага простроченої, сумнівної та безнадійної заборгованостей, що суттєво знижує реальний рівень платоспроможності;             

- на балансі підприємства можуть утримуватись товарні запаси, які не користуються попитом і як наслідок, повільно реалізуються. Показник загального покриття при цьому може мати достатньо високе значення, але рівень платоспроможності слід оцінювати як недостатній;             

- підприємство може мати значний за тривалістю період погашення поточних пасивів. За умови відсутності у їх складі прострочених зобов'язань, які потребують негайного погашення, низький рівень показника абсолютної ліквідності не слід розглядати як критичний за умови наявності можливості генерування достатніх обсягів грошових надходжень у майбутньому.