Аналіз майна підприємства

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом  взаємодії всіх елементів системи  фінансових відносин підприємства, його визначає сукупність виробничо-господарських  факторів і характеризує система  показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Його характеризує забезпеченість фінансовими ресурсами, які необхідні  для нормального функціонування підприємства, доцільність їхнього  розміщення та ефективність використання, фінансові взаємовідносини з  іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможність і фінансова  стійкість.

 

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими  ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також  своєчасного проведення грошових розрахунків  за своїми

 

зобов'язаннями. У ньому  знаходять відображення у вартісній  формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами. Він залежить від результатів  його виробничої, комерційної і фінансової діяльності, що вищі показники виробництва  і реалізації продукції робіт  і послуг, нижча їхня собівартість, то вища рентабельність і вищий прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства.

 

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати  з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

 

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу  господарської діяльності підприємства, який складають два взаємопов'язаних розділи: фінансовий і управлінський  аналіз.

 

Фінансовий аналіз доцільно проводити з допомогою основних аналітичних показників фінансового  стану:

 

- показників фінансової  стійкості;

 

- показників ліквідності  (платоспроможності);

 

- показників рентабельності;

 

- показників оборотності  активів (ділової активності);

 

- показників майнового  стану підприємства.

 

Фінансовий аналіз - це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового  стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності  й оперативних даних; системне, комплексне дослідження, взаємопов'язане вивчення, опрацювання і використання інформації фінансового характеру з метою  виявлення і мобілізації резервів кращого використання фінансових ресурсів і встановлення оптимальної структури  їхніх джерел.

 

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є визначення його якості, вивчення причин поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості та платоспроможності  підприємства.

 

Використання прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану  підприємства в сукупності становить  методологію та методику аналізу. Виділяють  такі прийоми (рис. 8.1) й методи (рис. 8.2) здійснення фінансового аналізу.

 

 

 

Рис. 8.1. Прийоми фінансового  аналізу

 

 

 

Рис. 8.2. Методи фінансового  аналізу

 

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

 

1. Горизонтальний (часовий)  аналіз - порівняння кожної позиції  звітності з попереднім періодом.

 

2. Вертикальний (структурний)  аналіз - визначення структури (обчислення  питомої ваги окремих статей  у підсумку) фінансових показників  з оцінкою впливу різних факторів  на кінцевий результат.

 

3. Коефіцієнтний аналіз (аналіз  відносних показників (коефіцієнтів)) - розрахунок відношень між окремими  позиціями звіту або позиціями  різних форм звітності, визначення  взаємозв'язків показників; при аналізі  фінансових коефіцієнтів їхні  значення зіставляють з базовими  величинами, а також вивчають  динаміку за звітний період  і за кілька суміжних звітних  періодів.

 

4. Трендовий аналіз - порівняння  кожної позиції звітності з  попередніми періодами та визначення  тренду, тобто основної тенденції  динаміки показників, очищеної від  впливу індивідуальних особливостей  окремих періодів (за допомогою  тренду здійснюють екстраполяцію  найважливіших фінансових показників  на перспективний період, тобто  перспективний прогнозний аналіз  фінансового стану).

 

5. Факторний аналіз - визначення  впливу окремих факторів (причин) на результативний показник.

 

6. Порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський  аналіз показників підприємства  порівняно з показниками конкурентів  або з середньогалузевими та  середніми показниками.

 

Існують неформалізовані  та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані  методи аналізу ґрунтують на описуванні аналітичних процедур і логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках і залежностях.

 

Для цих методів характерний  певний суб'єктивізм, оскільки в них  велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

 

До формалізованих методів  фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко  формалізовані аналітичні залежностіАналіз фінансового стану — комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів  фінансово-господарської діяльності організацій, підприємств, фірм з метою  визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних  завдань) організацій, установ, виявлення  можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності.

 

Аналізу фінансового стану  підлягають основні статті балансу  та інші матеріали обліку та фінансової звітності. Вивчається раціональність формування й використання власних, запозичених та залучених коштів, відповідність сум власних оборотних  коштів потребам у них, обсяг формування та виконання плану одержання  прибутку. Виявляються причини недостатнього  залучення джерел надходження прибутків, наявність невикористаних оборотних  коштів та можливості їх мобілізації, наявність і рух запасів товарно-матеріальних цінностей, джерела їх утворення, ефективність використання кредиту і його матеріальне  забезпечення. Оцінюється стан розрахунків  підприємства з бюджетом, банками, постачальниками, покупцями. Визначається економічний  результат обігу оборотних коштів, співвимірюються витрати з прибутками, визначаються шляхи додаткового  залучення оборотних коштів з  метою одержання додаткових прибутків.

[ред.]

Завдання та методологія

 

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності  та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку  та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

 

Аналіз фінансового стану  підприємства є необхідним етапом для  розробки планів і прогнозів фінансового  оздоровлення підприємств. Кредитори  та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а  також для необхідного диференціювання  відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує  певну кількість основних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну  та точну картину фінансового  стану підприємства. При цьому  в ході аналізу менеджер може ставити  перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану  або оцінку фінансової перспективи  підприємства.

 

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу  господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

 

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік.

 

Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (див. мал.).

 

 Аналіз діяльності  підприємства

 

Розрізняють два види аналізу  фінансового стану: зовнішній і  внутрішній. Різниця у змісті зовнішнього  і внутрішнього аналізу пов'язана  з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

 

Особливостями зовнішнього  фінансового аналізу є:

орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

множинність об'єктів-користувачів;

різноманітність цілей і  інтересів суб'єктів аналізу;

максимальна відкритість  результатів аналізу для користувачів.

 

Основним змістом зовнішнього  фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими  органами на основі даних публічної  фінансової звітності, є:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності  балансу;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика  фінансового стану підприємства.

 

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу  більш формалізовані та менш деталізовані.

 

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового  стану підприємства є:

аналіз майна (капіталу) підприємства;

аналіз фінансової стійкості  та стабільності підприємства;

оцінка ділової активності підприємства;

аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

аналіз кредитоспроможності  підприємства;

оцінка використання майна  та вкладеного капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

аналіз самоокупності  підприємства.

 

Цей аналіз здійснюється аналітиками  підприємства і ґрунтується на широкій  інформаційній базі, включаючи й  оперативні дані. Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

 

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності  з попереднім періодом;

вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом  попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою

 

тренду здійснюється екстраполяція  найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний  прогнозний аналіз фінансового стану);

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень  між окремими позиціями звіту  або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно  з показниками конкурентів або  із середньо галузевими та середніми  показниками.

факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний  аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують  у загальний результативний показник.

 

Предметом фінансового аналізу  підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для  досягнення основної мети аналізу фінансового  стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися  різні методи аналізу. Методи фінансового  аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження  фінансового стану підприємства.

 

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів  економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

 

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані  методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв'язках та залежностях.

 

До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок і сценаріїв,

психологічні,

морфологічні,

порівняльні,

побудови системи показників,

побудови системи аналітичних  таблиць.

 

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них  велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До формалізованих методів фінансового аналізу  належать ті, в основу яких покладено  жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

ланцюгових підстановок,

арифметичних різниць,

балансовий,

виокремлення ізольованого впливу факторів,

відсоткових чисел,

диференційний,

логарифмічний,

інтегральний,

простих і складних відсотків,

дисконтування.

 

У процесі фінансового  аналізу широко застосовуються і  традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні  методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні  методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод  головних компонентів). Використання видів, прийомів та методів аналізу для  конкретних цілей вивчення фінансового  стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

 

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які  дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними  показниками. Існують три основні  типи моделей, які застосовуються в  процесі аналізу фінансового  стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі є основними. До них належать:

побудова системи звітних  балансів;

подання фінансової звітності  у різних аналітичних розрізах;

вертикальний та горизонтальний аналіз звітності;

система аналітичних коефіцієнтів;

аналітичні записки до звітності.

 

Дескриптивні моделі засновані  на використанні інформації з бухгалтерської звітності. Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування  доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані  факторні та регресивні моделі).

 

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних  результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому  аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів  виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних  від цих нормативів.

 

Фінансовий аналіз значною  мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних  моделей.

 

Таким чином, у ході аналізу  фінансового стану підприємства та загрози його банкрутства можуть використовуватися найрізноманітніші  прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу  та визначаються його завданнями в  кожному конкретному випадкІнформаційною  базою для оцінювання фінансового  стану підприємства є дані:

 

- балансу (форма № 1);

 

- звіту про фінансові  результати (форма № 2);

 

- звіту про рух грошових  коштів (форма № 3);

 

- звіту про власний  капітал (форма № 4);

 

- дані статистичної звітності  та оперативні дані.

 

 Інформацію, яка використовується  для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна  поділити на відкриту та закриту  (таємну). Інформація, яка міститься  в бухгалтерській та статистичній  звітності, виходить за межі  підприємства, а отже є відкритою.

 

 Кожне підприємство  розробляє свої планові та  прогнозні показники, норми, нормативи,  тарифи та ліміти, систему їх  оцінки та регулювання фінансової  діяльності. Ця інформація становить  комерційну таємницю, а іноді  й "ноу-хау". Відповідно до  чинного законодавства України  підприємство має право тримати  таку інформацію в секреті.  Перелік її визначає керівник  підприємства.

 

 Усі показники бухгалтерського  балансу та звітності взаємозв'язані  один з одним, їх цінність  для своєчасної та якісної  оцінки фінансового стану підприємства  залежить від їхньої вірогідності  та дати складання звіту.

 

 У цілому бухгалтерський  баланс складається з активу  та пасиву і свідчить про  те, як на певний час розподілено  активи та пасиви і як саме  здійснюється фінансування активів  за допомогою власного та залученого  капіталу.

 

 З погляду фінансового  аналізу є три основні вимоги  до бухгалтерської звітності.

 

 Вона повинна уможливлювати:

 

- оцінку динаміки та  перспектив одержання прибутку  підприємством;

 

- оцінку наявних у підприємства  фінансових ресурсів та ефективності  їх використання;

 

- прийняття обгрунтованих  управлінських рішень у сфері  фінансів для здійснення інвестиційної  політики.

 

 Фінансовий аналіз - це  спосіб оцінювання і прогнозування  фінансового стану підприємства  на підставі його бухгалтерської  та фінансової звітності і  оперативних даних.

 

 Звіт про фінансові  результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства  за певний період. Якщо баланс  відображає фінансовий стан підприємства  на конкретну дату, то звіт  про прибутки та доходи дає  картину фінансових результатів  за відповідний період (квартал,  півріччя, 9 місяців, рік).

 

 У звіті про фінансові  результати наводяться дані про  дохід (виручку) від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові  результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від  участі в капіталі; інші доходи  та фінансові доходи; фінансові  результати від звичайної діяльності  до оподаткування (прибуток чи  збиток); фінансові результати від  звичайної діяльності (прибуток  чи збиток); надзвичайні доходи  чи витрати; чисті прибуток  чи збиток.

 

 Отже, порівняно із  формою звітності, яка діяла  раніше, суттєво розширено показники  доходів і прибутків підприємства.

 

 Фінансова звітність  підприємств містить також іншу  інформацію щодо стану фінансів  підприємств. На основі аналізу  звітних даних визначаються основні  тенденції формування й використання  фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні  та слабкі сторони підприємства  та резерви поліпшення фінансового  стану підприємства у перспективі.

 

 Неможливо переоцінити  значення повної та достовірної  інформації про фінансовий стан  та результати діяльності підприємства  для вирішення поточних та  перспективних фінансово-господарських  проблем. Для прийняття правильних  фінансових управлінських рішень  на рівні підприємства треба  використовувати дані, які відповідають  певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними  для користувачів. Зокрема, щоб  порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та  поточному звітних періодах, необхідно  використовувати лише порівнянні  відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією  з використанням однакових баз  розрахунку, критеріїв та правил.

 

 З цією метою підприємство  повинно розробити свою фінансову  облікову політику, яка підпорядковується  потребам внутрішнього менеджменту.  Але, як правило, для прийняття  ефективних управлінських рішень  менеджери не обмежуються суто  внутрішньою фінансовою інформацією,  а порівнюють її з відповідними  показниками подібних підприємств,  підприємств-конкурентів чи партнерів  по бізнесу. Тому закономірно  виникає потреба в уніфікації  вимог до фінансової інформації  в рамках галузі, регіону, усієї  економічної системи країни.

 

 Процес такої уніфікації  називають стандартизацією бухгалтерського  обліку*. Стандарт у широкому розумінні  - зразок, еталон, модель, що беруться  за вихідні для порівняння  з ними інших подібних об'єктів.  Стандартизація бухгалтерського  обліку - це процес розробки та  послідовного застосування єдиних  вимог, правил та принципів  до визнання, оцінки і відображення  у фінансових звітах окремих  об'єктів бухгалтерського обліку.

 

 Загальні вимоги до  фінансової звітності викладено  в положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому  наказом Міністерства фінансів  України від 31.03.99 №87. Дане положення  визначає:

 

* мету фінансових звітів;

 

* їх склад;

 

* звітний період;

 

* якісні характеристики  та принципи, якими слід керуватися  під час складання фінансових  звітів;

 

* вимоги до розкриття  інформації у фінансових звітах.

 

 П(С)БО 1 треба застосовувати  за підготовки й надання фінансових  звітів підприємствами, організаціями,  установами та іншими юридичними  особами (далі - підприємствами) усіх  форм власності (крім банків  і бюджетних установ). Проте тут  не розглядаються правила складання  консолідованої фінансової звітності.

 

 Основою П(С)БО 1 є Міжнародний  стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 р.) Комітету  з Міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку.

 

 Фінансова звітність  визначена П(С)БО 1 як бухга лтерська  звітність, яка відображає фінансовий  стан підприємства і результати  його діяльності за звітний  період.

 

 Метою такої звітності  є забезпечення загальних інформаційних  потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як  на основне джерело фінансової  інформації під час прийняття  економічних рішень (табл. 9.1).

 

 

 Для прийняття економічних  рішень користувачам фінансових  звітів необхідна інформація  про фінансовий стан, результати  діяльності та зміни у фінансовому  стані підприємства. Зазначені інформаційні  потреби обумовили склад фінансової  звітності. За П(С)БО 1, до неї  належать:

 

* баланс;

 

* звіт про фінансові  результати;

 

* звіт про рух грошових  коштів;

 

* звіт про власний капітал;

 

* примітки до звітів.

 

 Інші звіти (звернення  ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт  аудитора тощо), які включені до  звітності підприємства, не є  фінансовою звітністю.

 

 Новий склад звітності  відповідає вимогам Міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку (рис. 9.1).

 

 

 Компоненти фінансової  звітності відображають різні  аспекти господарських операцій  і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього  звітного періоду, розкриття облікової  політики та її змін, що робить  можливим ретроспективний аналіз  діяльності підприємства (табл. 9.2).

 

 Такі компоненти фінансової  звітності, як баланс, звіт про  фінансові результати, звіт про  власний капітал та звіт про  рух грошових коштів, складаються  зі статей, які об'єднуються у  відповідні розділи.

 

 Форми, перелік статей  фінансових звітів та їх зміст  установлені П(С)БО 2-5. Але підприємство  заносить інформацію до тієї  чи іншої статті відповідного  фінансового звіту тільки тоді, коли:

 

* існує ймовірність збільшення  або зменшення майбутніх економічних  вигод, пов'язаних із цією статтею;

 

* оцінка статті може  бути достовірно визначена.

 

 Наведемо такий приклад.  За Інструкцією № 139 про порядок  складання річного бухгалтерського  звіту підприємство має право  відображати в балансі у складі  розрахунків з іншими дебіторами  штрафи, пені та неустойки, що  визнані боргом, або щодо яких  отримано рішення суду, арбітражного  суду чи іншого повноважного  органу про стягнення (див.: п.2.25 Інструкції). Як бачимо, в цьому  разі віддається перевага формальним  ознакам (підтвердженню боржником  або органом, уповноваженим до стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним законодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошових коштів. Тому за П(С)БО 1 немає необхідності чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської заборгованості в балансі. Зрозуміло, що підприємство повинне оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші фактори, пов'язані з даною ситуацією. Обгрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінено аудитором.

 

 

 Перший критерій відображення  статей у фінансовій звітності  пов'язаний з тим, в якому  звіті буде наведено статтю, - у балансі чи у звіті про  фінансові результати, тобто відповідність  результатів господарських операцій  визначенню активів, зобов'язань,  власного капіталу, доходів чи  витрат, які наведені в П(С)БО 1.

 

 Процес аналізу фінансової  інформації на відповідність  змісту певної статті фінансових  звітів та описаним критеріям  називається визнанням. Розглянемо  його на прикладах.

 

 Приклад 1.

 

 Припустімо, що на підприємство  внаслідок господарської операції  надійшли матеріали. Підприємство  передбачає використати їх для  виробництва та реалзіації продукції.  Отже, воно сподівається отримати  майбутні економічні вигоди через  використання цих матеріалів  разом з іншими активами у  виробництві. Тому матеріали будуть  відповідати критеріям визнання  активів - елементів балансу. Вартість  матеріалів визначено договором  з постачальником і в документах  на їх оплату. Це і є підставою  для оцінки цієї статті в  обліку.

 

 Одночасно виникає  заборгованість перед постачальником  щодо сплати вартості отриманих  матеріалів. Сплата - це вибуття грошових  коштів (чи інших активів на  умовах бартеру), тобто втрата  в майбутному економічних вигід  підприємством. Це ознаки іншого  елементу балансу - зобов'язань.