Атестація робочих місць

 

 

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………............ 3

1. Поняття робочого місця, його структура, класифікація та організація обслуговування….……………………………………………………………...5
2. Значення і необхідність проведення атестації робочих місць……………………………………………………………………………. 9
3. Атестація робочих місць як складова організації праці на підприємстві …………………………………………………………............. 11
4. Організація  проведення атестації робочих місць на підприємстві...................................................................................................... 16
5. Нормативно - правове регулювання атестації робочих місць…………………………………………………………………………..  22
6. Структура та зміст умов праці ……………………………………..... 24

Висновок……………………………………………………………………     27

Список використаної літератури……………………………….……………29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У сучасних умовах високорозвиненого виробництва, оснащеного складною технікою, необхідний науковий підхід до організації праці на робочих місцях. Раціонально організоване робоче місце забезпечує умови праці і правильна побудова трудового процесу. Робоче місце є первинною ланкою виробничо-технологічної структури підприємства, в якій    здійснюється процес виробництва, його обслуговування та управління.

Робоче місце є закріплену, за окремим робітником або групою робітників, частина виробничої площі, оснащену необхідними технологічним, допоміжним, підйомно-транспортним обладнанням, технологічної та організаційної оснащенням, призначеними для виконання певної частини виробничого процесу. Кожне  робоче місце має свої специфічні особливості, пов'язані з особливостями  організації виробничого процесу, різноманіттям форм конкретної праці. Організація робочого місця являє  собою матеріальну основу, що забезпечує ефективне використання обладнання і робочої сили.

Головною її метою є  забезпечення високоякісного та ефективного  виконання роботи у встановлені  терміни на основі повного використання устаткування, робочого часу, застосування раціональних прийомів і методів  праці, створення комфортних умов праці, забезпечують тривале збереження працездатності працівників. Для досягнення цієї мети до робочого місця пред'являються  технічні, організаційні, економічні та ергономічні вимоги. Стан робочих  місць, їх організація безпосередньо  визначають рівень організації праці  на підприємстві. Крім цього організація  робочого місця безпосередньо формує обстановку, в якій постійно знаходиться  працівник на виробництві, що впливає  на його самопочуття, настрій, працездатність і, в кінцевому підсумку, на продуктивність праці.

На формування та вдосконалення  робочих місць, пов'язаних між собою  певними технологічними та організаційними  функціями, впливає цілеспрямований процес атестації і раціоналізації робочого місця. Цей процес є складним за характером, безперервним за часом, спрямованим до заданої мети. Він здійснюється за певною технологією, різними методами для вирішення як оперативних, так і стратегічних завдань досягнення найкращих техніко-економічних результатів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПОНЯТТЯ  РОБОЧОГО МІСЦЯ, ЙОГО СТРУКТУРА КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ

 

Важливим елементом організації  праці на підприємстві є вдосконалення  планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення  на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.           Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.       

Організація робочого місця  — це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і  предметами праці, розміщення в певному  порядку, обслуговування й атестації. 
Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.            Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).    Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.         Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.   Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).   Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях технологічного устаткування.        За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації — робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.         Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана).       Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.       

Обслуговування робочих  місць здійснюється за такими функціями: 
• енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень; 
• транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей; 
• підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці; 
• інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення; 
• налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування; 
• міжремонтна — профілактичне обслуговування; • контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів; 
• облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих  місць.       Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ЗНАЧЕННЯ І НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

 

Атестація робочих місць -  це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність науково-технічним, організаційним і соціальним вимогам.

Атестація робочих місць  широко проводиться х середини 80-х  років ХХ століття, тому і в даний  час цей процес заслуговує на увагу.

Основна мета атестації полягає  в урегулюванні відносин між власником  або уповноваженим ним органом  і працівниками щодо реалізації їхніх  прав на здорові і безпечні умови  праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в  несприятливих умовах.

Завданням атестації робочих  місць є :

• приведення робочих місць до технічних і соціальних вимог, зменшення обсягу ручної праці, покращення її змісту;
• покращення використання основних виробничих фондів за рахунок ліквідації застарілого обладнання, концентрації робіт на новому обладнанні, підвищення змінності;
• покращення умов праці на кожному робочому місці;
• підвищення кваліфікації працівників.

Комплексна атестація  робочих місць з наступною  їх раціоналізацією є основою  підвищення ефективності праці. Атестація робочих місць є сукупність заходів, які включають комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність сучасним техніко-технологічним, організаційно-економічним і соціальним вимогам. У ході атестації визначаються техніко-технологічний, організаційно-економічний рівні робочих місць, умови праці і техніки безпеки на робочому місці. На цій основі проводиться всебічна оцінка робочого місця з урахуванням передового вітчизняного та зарубіжного досвіду і проводиться цілеспрямована робота з їх раціоналізації. Все, що не відповідає подібним вимогам, активно вдосконалюється, а зайве і відстале ліквідується. Тому, виступаючи як дохідливий і доступний кожному трудящому метод підвищення ефективності, атестація стає важливим важелем прискорення науково-технічного прогресу.

У різних галузях підприємства мають свої особливості, пов'язані  з обсягом і типом виробництва, його технічною оснащеністю, галузевою  специфікою, рівнем спеціалізації. Зазначені  особливості знаходять своє відображення в конкретних показниках, які характеризують технічний і організаційний рівень, умови праці і техніку безпеки  на робочому місці з урахуванням  специфіки галузі.

Результатом атестації є  комплексна оцінка робочого місця за системою критеріїв та класифікація робочих місць, яка служити основою  для їх відомості в родинні  групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ ЯК СКЛАДОВА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Організація робочих місць  тісно пов’язана із організацією праці і, в першу чергу, із робочою позою, правильний вибір якої запобігає швидкій втомлюваності та шкідливому впливу на організм, підвищує продуктивність праці.

Робоче місце як будь-яка  категорія має кількісну та якісну характеристики. Якщо на основі масштабів концентрації предметів праці та зміни режиму функціонування робочих місць формуються кількісні параметри даної категорії, то вимоги до професійно-кваліфікаційних, демографічних та психофізичних даних робітника, а також організаційно - технічного рівня розвитку утворюються якісні характеристики робочого місця. Збалансування зайнятості полягає у постійному підтриманні рівноваги між цими двома системами вимог.

Організація обліку робочих  місць, виявлення ступеня відповідності  їх рівня сучасним вимогам науки  та техніки, технологій та наукової організації  праці здійснюються в рамках атестації робочих місць. Джерелами інформації служать фактичні результати дослідження робочих місць, дані первинної статичної звітності, перепису обладнання та його паспортів, технологічні карти та інші матеріали.

Атестація робочих місць  є складовою програми вдосконалення  управління персоналом на кожному підприємстві. Робоче місце вважається атестованим, якщо повністю відсутня оцінка з нульовим значенням, в кожній групі чинників не має більш однієї оцінки із значенням 0,5; середній коефіцієнт в кожній з  комплексних груп чинників не є нижчим значенням 0,9.

Загальна (інтегральна) оцінка стану робочого місця К3аг є загально арифметичною від трьох груп чинників, де К р К2, К3 – середні атестаційні  коефіцієнти по кожній групі чинників: техніко -  технологічні, організаційно - економічні та соціально - трудові.

Збалансування робочих місць  із трудовими ресурсами досягається  шляхом приведення відповідно до реальної потреби ( із урахуванням кількості  робочих місць) та можливостей її забезпечення в регіоні за рахунок  підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та скорочення чисельності гарцюючих на діючих підприємствах, організаціях, установах.

Кожне підприємство здійснює два рівні планування робочих місць:

• внутрішнє;
• зовнішнє.

Внутрішнє планування розподіляється на дві зони: зону праці ( безпосередньо  робоче місце) і зону підходу ( стелажі, шухляди, шафи і т. д.)

Зовнішнє планування  -  положення робочого місця відносно інших робочих місць – визначається характером і кількістю його оснащення, характером виконуваних робіт. Крім того, до комплектації робочого місця  входять предмети догляду за робочим місцем, засоби індивідуального захисту. Таким чином, організація робочого місця – це є створення певного комплексу організаційно - технічних умов для високопродуктивної та безпечної праці з урахуванням його місця в технологічному процесі, виконання умов планування і оснащення всіма необхідними засобами і предметами праці відповідно до проекту організації праці на робочому місці .

Комплексна оцінка кожного  робочого місця на його відповідність  науково-технічному та організаційному  рівням є основою для прийняття  рішення щодо його подальшого використання, при цьому визначаються основні  напрямки удосконалення робочого місця, інформація інтегрується в процесі  атестації робочих місць. Принципи атестації викладено в « Положенні про атестацію, раціоналізацію. облік і планування робочих місць в машинобудуванні».

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.  

Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам в правилам;
• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обгрунтування  віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці
• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

аналіз реалізації технічних  і організаційних заходів, спрямованих  на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.    Робоче місце з умов працi оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища i трудового процесу на працiвникiв, передбачених гігієнічною класифікацією працi (розділ I Карти), сукупних технічного i органiзацiйного рівня умов працi (роздiл II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.        

На основі комплексної  оцінки робочі місця відносяться  до трьох видів умов праці:          

• з особливо шкідливими та особливо важкими умовами працi;
• зі шкiдливими та важкими умовами працi;
• зі шкiдливими умовами працi та заносяться до розділу III Карти. Право на пенсію на пільгових умовах визначається за показниками, що наведені в додатку 5, інші пільги i компенсації залежно від умов працi визначаються за діючими нині законодавчими актами.    За оцінку умов працi керівників та спеціалістів приймається оцінка умов працi керівних працівників, якщо вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених списками № 1 i 2 їх підлеглих протягом робочого дня. Під повним робочим днем слід розуміти виконання робiт , передбачених списками , не менше 80% робочого часу , що має підтверджуватись відповідними документами. За документами атестації визначаються невідкладні заходи щодо покращання умов i безпеки праці, які не потребують для їх розробки i впровадження залучення сторонніх організацій i фахівців (розділ IV Карти).            

За результатами атестацiї складається перелік:     1. Робочих місць, виробництв, робiт, професій i посад, працівникам яких підтверджене право на пільги i компенсації, передбачені законодавством, а також за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України "Про пiдприємства" i статтею із Закону України "Про пенсійне забезпечення ";         2. Робочих мiсць з несприятливими умовами працi, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращання. 
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії i посади яких внесені до переліку.       Матеріали атестації робочих мiсць є документами суворої звітності i зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Процес атестації робочих  місць здійснюється в три етапи. На першому етапі проводиться  облік робочих місць: визначається кількість робочих місць, здійснюється кваліфікація і групування за видами та характером використання , за категоріями  на робочих місцях.  

Кількість робочих місць  визначається :

• прямим розрахунком верстатів, агрегатів, машин, механізмів, компонентів технологічного і організаційного оснащення за нормою обслуговування кожної одиниці одним працівником»
• за встановленими нормами обслуговування;
• за робочими постами.

Обліку підлягають всі  робочі місця всіх категорій працівників. Для забезпечення повноти і достовірності  даних на кожне робоче місце заводиться Паспорт робочого місця, який включає  наступні розділи:

• призначення і загальні  характеристики;
• план робочого місця;
• меблі, обладнання і технічні засоби;
• умови праці;
• оплата праці;
• організація обслуговування;
• регламентуюча документація;
• завантаження робочого місця ( нормування);
• охорона праці і техніка безпеки.

Порядок роботи з обліку робочих місць, їх паспортизація  й атестація визначається наказом  по підприємству, в якому встановлюються терміни проведення цієї роботи в  підрозділах і по підприємству в  цілому, склад комісії в розділі цехів, підрозділів і конкретних посадових осіб.

Для проведення обліку проводиться попередня робота технологом і економістом з праці, а саме:

• уточнюються назви, межі, підпорядкованість цехів, дільниць і оперативних робочих місць;
• уточнюються і приводяться у відповідність з фактичним станом плани цехів і дільниць;
• здійснюються навчання людей, які будуть проводити атестацію;
• уточнюються і розробляються нормативи, які потрібні для атестації, та виготовляються паспорти робочих місць.

Кожному робочому місцю як індивідуальному, так і колективному присвоюється порядковий номер, після  чого, незалежно від того чи є  аналогічні місця, працюють вони на момент обліку чи ні, заповнюється Паспорт  робочого місця. В Паспорті записується  кількісна та якісна характеристика робочого місця і зайнятих на ньому  працівників.

Вихідними даними для розробки паспортів робочих місць є: 

• типові паспорти робочих місць;
• моделі робочих місць співробітників;
• штатний розпис підприємства;
• положення про оплату праці;
• схема монтажу технічних засобів;
• інструкції з експлуатації;
• нормативи праці управлінців;
• інструкції з техніки безпеки;
• робочий проект будівлі;
• специфікація на меблі та обладнання;
• положення про підрозділи;
• посадові інструкції;
• контракти працівників;
• нормативи площі на одного співробітника.

В окремих виробництвах кількість  робочих місць визначається на основі нормальної трудомісткості за видами робіт, виробничим процесом.

Кожне робоче місце враховується як одне, незалежно від того, працює там один чи більше працівників. Облік робочих місць ведеться в спеціальній відомості.

Другий етап – це сама атестація робочих місць, тобто  комплексна оцінка за трьома рівнями:

1. технічним;
2. організаційним;
3. умовами праці і техніки безпеки.

Для оцінки технічного рівня  використовують наступні показники:

• відповідність технологічного процесу, обладнання, устаткування, інструментів і засобів контролю вимогам забезпечення високої якості продукції;
• рівень продуктивності обладнання;
• співвідношення фактичної і проективної продуктивності обладнання;
• технологічна оснащеність робочого місця;
• обґрунтованість рівня механізації праці.

При оцінці організаційного  рівня робочого місця аналізують наступні показники:

• раціональність планування;
• кількість і комплектність оргоснащення, прогресивність конструкції і технічного стану;
• застосування багатоверстатного обслуговування;
• раціональність обслуговування робочих місць;
• відповідність форм організації праці технологічному процесу, характеру й обсягу робіт, що виконуються;
• застосування раціональних прийомів і методів праці;
• кваліфікація працівників, її відповідність складності та якості робіт, що виконуються;
• якість діючих норм праці;
• ефективність використання робочого місця: рівень використання обладнання в часі, коефіцієнт змінності, зайнятість працівника протягом зміни.

За оцінкою умов праці  і техніки безпеки аналізують:

• відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам;
• відповідність виробничого процесу, обладнання, організації робочого місця стандартам безпеки і норм охорони праці;
• обсяг ручної і важкої фізичної праці;
• забезпечення працюючих спецодягом, взуттям, засобами захисту і їх відповідність стандартам безпеки праці.

За результатами атестації  кожне робоче місце відносять  до однієї з трьох груп:

1. Атестовані – це ті робочі місця, показники яких повністю відповідають вимогам.
2. Неатестовані і підлягають раціоналізації – робочі місця , окремі показники яких не відповідають встановленим вимогам, але можуть бути доведені до цих вимог в процесі раціоналізації.
3. Неатестовані і підлягають скороченню – робочі місця, показники яких не відповідають встановленим вимогам і не можуть бути доведені до цих вимог в процесі раціоналізації.

Третій етап – раціоналізація робочих місць. Раціоналізація –  це сукупність організаційно-технічних  заходів, які розроблені на основі даних  атестації та спрямовані на удосконалення  діючих робочих місць і покращення їх використання.

Метою раціоналізації робочих  місць є: зменшення затрат робочого часу на його обслуговування; забезпечення нормальних умов праці, зменшення втоми  та напруження працівників; найбільш економне використання площі та підвищення продуктивності праці персоналу. Продуктивність праці  прямо пропорційно залежить  від  організації робочих місць.

Розроблені заходи мають  бути зорієнтовані на:

• виявлення резервів і зростання продуктивності праці на кожному робочому місці та в кожному виробничому підрозділі;
• вибір ефективних інвестицій на раціоналізацію, переобладнання, переозброєння робочих місць, їх  реконструкцію.

Раціоналізація робочих  місць здійснюється за такими напрямками:

• модернізація обладнання, введення автоматизованого контролю, високопродуктивного інвентарю, засобів малої механізації;
• покращення якості і надійності ремонту;
• впровадження прогресивних, малоопераційних, маловідходних технологічних процесів;
• застосування новітніх матеріалів, деталей і конструкцій;
• створення оптимального температурного та світлового режимів;
• ліквідація вібрації, шуму і джерел випромінювання.

Раціоналізація робочих  місць відбувається в певній послідовності основних етапів:

• розробка заходів по раціоналізації робочих місць в окремих підрозділах і в цілому по підприємству;
• організація виконання розроблених заходів;

• приймання виконання робіт і розрахунок економічної ефективності.

Для розробки заходів по раціоналізації робочих місць служать  матеріали обстеження та аналізу  атестації; пропозиції працівників, зайнятих на конкретних робочих місцях; результати оглядів-конкурсів; інформація про  передовий вітчизняний і закордонний  досвід. Раціоналізація системи робочих  місць є комплексним процесом. Проект повинен відображати підвищення технічного і організаційного рівня  робочих місць, поліпшення умов праці  та техніки безпеки на робочих  місцях, ліквідацію зайвих і малоефективних робочих місць.

Атестація робочих місць  на виробництві ґрунтується на принципах  диференціації умов праці за показниками  відхилення параметрів трудового процесу  та виробничої сфери від загальноприйнятих  норм.

При цьому всі робочі місця  класифікуються за трьома групами:

• оптимальні умови праці (несприятливий вплив на здоров'я робітників виключено, шкідливі виробничі фактори відсутні);
• допустимі умови праці (рівень шкідливих факторів не перевищує прийнятих норм, а можливі негативні прояви несприятливого впливу умов праці на здоров'я працівників не мають короткострокових або довгострокових наслідків);
• шкідливі і небезпечні умови праці (рівень шкідливих факторів виробничої сфери перевищує прийняті норми і може викликати функціональні порушення в організмі робітників).

      Невідповідності  умов праці на кожному конкретному  робочому місці нормам безпеки,  затверджених законодавством, визначаються  атестаційною комісією в результаті  проведення цілого комплексу  перевірок, в тому числі, лабораторних випробувань, шляхом зіставлення отриманих показників з нормативами.

      У результаті  проведення атестації на підприємстві  формується перелік робочих місць,  для яких слід розробити заходи  щодо поліпшення умов праці,  а також складається список  посад і професій, працівники  яких мають право на пільги  і компенсації.

      Своєчасне  проведення атестації робочих  місць дозволяє роботодавцям  уникнути можливих конфліктів  з працівниками щодо права  на пільги і компенсації, а  самим працівникам - захистити  своє право на безпечні умови  праці.