Автоматизація обліку виробничих запасів

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний  університет імені Юрія Кондратюка

 

Факультет менеджменту та бізнесу

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

Курсова робота

 з дисципліни:

"Автоматизація бухгалтерського обліку, АРМ бухгалтера"

на тему:

"Автоматизація обліку виробничих запасів"

Варіант № 19

 

 

 

 

Виконала: студентка

групи 5-ЕОм

Середняк Т.В.

Перевірила:

Пустяк О.В.

 

 

 

 

Полтава 2012 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….….3

РОЗДІЛ 1 Автоматизація обліку виробничих запасів………..…...…4

1.1 Теоретичні основи обліку виробничих запасів…………………………5

1.2 Облік руху  виробничих запасів у програмі «1С:Бухгалтерія»……… 10

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗА ТЕМОЮ: «АВТОМАТИЗОВАНА РОЗ-РОБКА КОМП’ЮТЕРНОЇ СИСТЕМИ ОБЛІКУ»………………………………….22

2.1 Сутність комп’ютерної системи обліку, особливості побудови локальної обчислювальної мережі………………………………………….. 22

2.2 Вартість технічного та програмного  забезпечення КСБО……………..25

2.3. Аналіз показників якості  та економічної ефективності  комп’ютеризації бухгалтерського обліку……………………………………………………….30

РОЗДІЛ 3 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ЗА ТЕМОЮ: «ВІДОБРАЖЕННЯ ГОСПО-ДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В УМОВАХ ПОВНОЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ ОБЛІКУ»…32

Висновок………………………………………………………………….………..38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛітературИ……………………………….…….… 40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У ринкових умовах господарювання діяльність підприємств характеризується усе більшим ускладненням структури ресурсів, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, ускладненням загальної стратегії підприємства. Основу ефективного функціонування підприємства на ринку створює раціональне використання матеріальних ресурсів. Стрімкі економічні перетворення, політична невизначеність, жорстка конкуренція, обмеженість фінансових, матеріальних, кваліфікованих трудових ресурсів потребують пошуку нових підходів до управління матеріальними ресурсами, центральне місце у структурі яких посідають виробничі запаси.

Тому важливим напрямом підвищення ефективності функціонування суб’єкта господарювання є удосконалення  управління виробничими запасами. Виключну роль у вирішенні цих проблем відіграє подальше удосконалення обліку, аудиту та аналізу виробничих запасів як базових функцій управління.

Метою курсової роботи є поглиблення  знань з дисципліни "Автоматизація бухгалтерського обліку"; формування базових знань і практичних навичок з автоматизації обліку виробничих запасів.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Найбільш Поширеними видами запасів  є сировина та матеріали, незавершене  виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу, компоненти готової продукції, наливні чи насипні  речовини тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Автоматизація обліку виробничих запасів

1. Теоретичні основи обліку виробничих запасів

 

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” під запасами розуміють активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує  вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обґрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

• сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;
• готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом;
• товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу якщо він більше одного року;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення (стандарту) 9.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна  група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.

Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У подальшому номенклатурний номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою при автоматизованій обробці інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна визначити номер синтетичного рахунка, субрахунку, групу, найменування запасу, його сорт і розмір.

Синтетичний облік наявності і  руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками:

201 «Сировина й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати  та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського  призначення»,

209 «Інші матеріали».

По дебету рахунку 20 «Виробничі запаси»  та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту – витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Виробничі запаси, потрібні для виробничо-господарської  діяльності, підприємства одержують  по-різному: децентралізовано від постачальників на основі договорів; за прямими договорами в порядку децентралізованих закупівель; завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників – колективних або приватних господарств. Частина їх (тара, запасні частини тощо) може виготовлятися у власних допоміжних виробництвах, надходити від ліквідації об’єктів основних засобів або малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

- ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

- середньозваженій собівартості;

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

За ідентифікованою  собівартістю оцінюються запаси, які  відпускаються, і послуги, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством  з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Оцінка за цінами продажу  заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки на товари. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок за звітний місяць на продажну вартість одержаних у звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

 Основними документами щодо оприбуткування виробничих запасів є товарно-транспортні накладні, приходні ордери, накладні, приймальні акти тощо.

 На матеріали, що надходять  без супровідних документів (невідфактуровані  поставки), складають акт приймання.  Для оприбуткування матеріалів або виробів власного виробництва і в разі внутрішньої передачі пишуть накладну. Накладною оформляють також здачу на склад відходів виробництва, залишків від ліквідації основних засобів (малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Важливим елементом документального оформлення операцій з обліку матеріалів є облік доручень. Доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей підприємство видає лише власним працівникам.

Документальне оформлення видачі матеріалів зі складу залежить від різних умов: технології й організації виробництва, частоти відпуску; в усіх випадках у документах, які відбивають видачу сировини та матеріалів, має бути зафіксовано, кому, що, скільки, на які потреби відпущено.

 За характером документи  на видачу зі складів сировини та матеріалів поділяють на разові, нагромаджувальні та лімітно-нормативні. Видачу матеріалів зі складів оформляють з допомогою лімітно-забірних карток, вимог, накладних, забірних листків (карток), нагромаджувальних відомостей. Використання лімітно-забірних і забірних карток значно зменшує кількість документів.

Для оформлення вибуття  запасів використовують такі первинні документи:

- накладна, яка є підставою  для списання виробничих запасів  підприємства, що здійснило їх  відпуск;

- лімітно-забірна картка (форма М-9) яка використовуються при виготовленні продукції;

- накладна вимога на  відпуск (внутрішнє переміщення)  матеріалів (форма № М-11), яка застосовується  для оформлення відпуску матеріалів  усередині підприємства.

 Для продажу, реалізації і  безкоштовної передачі матеріальних цінностей за розпорядженням інших організацій складають накладну на відпуск матеріалів на сторону (форми № М-14 або М-15). Останнім часом поширився бездокументний відпуск матеріалів у виробництво. При цьому зберігається принцип лімітування, оскільки в картці зазначають ліміт відпуску та інші дані.

Внутрішнє пересування сировини і  матеріалів зі складу на склад оформляють спеціальною накладною (форми № М-12 однорядкова і М-13 – багаторядкова) або іншими документами галузевого характеру.

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника  підприємства або уповноваженої  ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-10 та № М-11).

Щомісяця цехи та інші виробничі  підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному  номеру показуються: залишок на початок  місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництва матеріалів служить  Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими  документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені  протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість  виробничих запасів, використаних  для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 «Загальновиробничі витрати»;

92 «Адміністративні витрати» (на  вартість запасів, використаних  для загальновиробничих і загальногосподарських  потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість  запасів, використаних на потреби,  пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.

1.2 Облік руху виробничих запасів у програмі «1С:Бухгалтерія»

 

Довідник "ТМЦ" призначений для збереження списку ТМЦ (товарів, продукції, матеріалів і ін.), і послуг, що виготовляються або одержуються. Він використовується як для заповнення документів, так і для ведення аналітичного обліку по таких бухгалтерських рахунках: 20; 22; 24; 25; 26; 27; 28; 02; МЦ.

Для зручності  пошуку інформації довідник реалізований трьохрівневим, тобто ТМЦ у ньому  можна об'єднувати в довільні групи  і підгрупи. У нижній частині вікна  довідника виводяться ціни з і  без ПДВ для обраного елемента.

За допомогою  кнопки "Открыть партии" можна переглянути список усіх партій ТМЦ, на якому в даний момент установлений курсор.

Рисунок 1.2.1 – Внесення ТМЦ до довідника "Номенклатура"

 

Кнопка "Печать" дозволяє сформувати друкарську форму  всього довідника ТМЦ або його частини. Якщо курсор у списку ТМЦ установлений на групі або елементі самого верхнього рівня, то в друкарську форму буде виведений весь каталог. Якщо курсор указує на підгрупу або елемент більш низького рівня, то буде сформований тільки один розділ каталога ТМЦ.

Інформація  про кожний елемент довідника розділена на дві вкладки "Цены" і «Дополнительно». Роздивимося реквізити довідника ТМЦ. Для цього відчинимо вікно редагування існуючого ТМЦ або введемо новий. Кожний ТМЦ має стисле і повне найменування - стисле служить для відображення ТМЦ в екранних формах і для швидкого пошуку, а повне найменування виводиться в друкарські форми документів.

Кожний ТМЦ  має відпускну ціну, що фіксується у валюті продажу. Це означає, що при  виписці документів (рахунків-фактур і накладних) ці ціни будуть перераховані у валюту документа по зазначеному курсу. Ціна покупки задається у валюті покупки. На відміну від цін покупки і продажу, що зберігаються без ПДВ, роздрібна ціна зберігається з ПДВ і завжди задається в гривнях. Типова конфігурація береже історію роздрібних цін для кожного ТМЦ, переглянути яку можна, скориставшись кнопкою "История".

Відзначимо, що ціни не є "жорсткими", у кожному  конкретному документі їх можна  змінювати.

Реквізит "НДС" показує, якою ставкою ПДВ оподатковується  даний ТМЦ, і впливає на розрахунок суми ПДВ у документах.

Заповнивши  реквізит "Артикул", ми зможемо  виконувати по ньому швидкий пошук  і сортування. Одиниця виміру, у  якій ми хочемо бачити залишки ТМЦ, задається в реквізиті "Базова одиниця виміру". Крім неї може бути визначена ще довільна кількість інших одиниць виміру. Поле "Вид" може приймати одне з таких значень - "Товар", "Услуга", "Тара", "Продукция", "Материал", "Будматериал", "Топливо", "Запчасти" або "МБП".

Правильно встановивши  вид ТМЦ, можна заповнювати реквізити, що знаходяться на вкладці «Дополнительно».

Для кожного  ТМЦ повинний бути зазначений бухгалтерський рахунок обліку, рахунок витрат і  вид витрат - ця інформація буде використовуватися  при формуванні проведень по прибуткуванню  товарів, послуг, а також у проводках по списанню матеріалів (ТМЦ) у виробництво. Встановивши прапорець "Считать услугу транспортной затратой", ми зможемо автоматично заповнювати суму транспортних витрат у податковій накладній. Для МШП у реквізитах «Счет» і «Вид затрат» необхідно зазначити рахунок і статтю витрат, на які буде списана облікова вартість МШП при введенні їх в експлуатацію.

Для продукції  доступна кнопка "Склад", що відчиняє відповідно підпорядкований довідник "Склад продукции". Відзначимо, що перед тим, як відчинити підпорядкований довідник, елемент потрібно записати.

Для збереження одиниць виміру ТМЦ у програмі «1С:Бухгалтерія» використовується довідник «Единицы измерения», підпорядкований довіднику "ТМЦ". Для редагування довідника спочатку варто відчинити довідник "ТМЦ", і вибрати ТМЦ, одиниці виміру якого потрібно редагувати, а потім відчинити довідник «Единицы измерения».

Важливим реквізитом одиниці виміру є "Коэфициент". Цей реквізит задає коефіцієнт перерахунку  з зазначеної одиниці виміру в  базову одиницю виміру (у якій обчислюються залишки товарів). Наприклад, якщо деякий товар обліковується в штуках і упаковках, причому в упаковці знаходиться 5 штук, то для цього товару можна встановити базову одиницю "шт." (у самому довіднику ТМЦ), і в довіднику «Единицы измерения» створити додаткову одиницю "уп. ", для якої зазначити коефіцієнт перерахунку рівним 5.

Рисунок 1.2.2 – Заповнення довідника  „Единицы измерения”

Довідник «Единицы измерения» використовується при редагуванні  багатьох документів, наприклад, рахунків, накладних і т.д.

Довідник «Партии» підпорядкований довіднику "ТМЦ". У ньому зберігається список партій даного ТМЦ.

 

Рисунок 1.2.3 – Довідник „Партии”

 

У випадку використання методу обліку "По партиях" записи в довіднику створюються автоматично - при проведенні прибуткових документів таких, як "Приходная накладная" або "Калькуляция". У випадку ведення обліку ТМЦ по средньозваженій ціні в довіднику існує тільки одна партія "Партия по умолчанию", по якій і ведеться весь облік.

Метод обліку встановлюється константою “Метод партионного учета”

Відчинимо елемент  довідника «Партии» у режимі редагування. Реквізит "Документ" береже в собі прибутковий документ, що створив  дану партію, він відображається синім  шрифтом після слів "Партия созданная  приходным документом", найменування партії при створенні встановлюється таким же, як і назва документа.

Група "Параметры  партии" містить облікову ціну партії без ПДВ, дату створення партії. Відзначимо також, що для партій, у яких обраний  реквізит "Документ", редагування  полів "Цена" і "Дата создания" недоступно.

За допомогою  кнопки "У групу "Старые"" можна перемістити елемент довідника  у визначену групу "Старые".

Для ведення  списку місць збереження оборотних  матеріальних і активів, матеріально-виробничих запасів організації в програмі «1С:Бухгалтерія» передбачений довідник «Места хранения».

Цей довідник використовується як при виписці первинних документів, так і для ведення аналітичного обліку на таких рахунках: 10; 11; 12; 18; 20; 22; 21; 24; 25; 26; 27; 28; 33.1; 34; МЦ; 01; 02. Кожний елемент довідника характеризується типом місця збереження - склад, або матеріально-відповідальна особа, за якою значиться конкретний об'єкт обліку, а також власне найменуванням місця збереження.

 

Рисунок 1.2.4 – Занесення назви складу до довідника  „Места хранения”

 

Місця збереження типу "Склад", характеризуються ще одним параметром - видом. Вид може приймати такі значення: "Склад (оптовый)" і "Магазин (розничный)”.

Для відображення в обліку операцій, пов'язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей у програмі «1С:Бухгалтерія» передбачений документ «Приходная накладная».

Заповнення  реквізитів екранної форми "Приходной  накладной" варто почати з реквізитів групи "Поставщик". Поле "Вид" може приймати одне з таких значень: "Отечественный поставщик", "Иностранный поставщик", "Подотчетное лицо" або "Прочие". При виборі виду відповідним чином змінюється бухгалтерський рахунок постачальника на вкладці «Дополнительно».

Після цього  варто зазначити постачальника  з довідника «Контрагенты» або «Сотрудники» (якщо реєструється прихід від підзвітної особи), вибрати валюту, у якій буде виписана накладна і курс цієї валюти.

Якщо облік взаєморозрахунків  із даним постачальником ведеться в  розрізі договорів, і в довіднику  «Контрагенты» для нього визначений договір по умовчанню, останній відобразиться в поле «Заказ» електронної форми

"Приходной накладной". Водночас, за допомогою кнопки  вибору, можна змінити значення  цього реквізиту, обравши в  ньому інший документ-замовлення  зі списку «Подбор заказов  по контрагенту». Крім того, скориставшись кнопкою Х можна зробити "Приходную накладную" першим документом у ланцюжку взаєморозрахунків із клієнтом, тобто документом-замовленням. У цьому випадку в поле «Заказ» буде відображатися рядок "Без заказа".

 

Рисунок 1.2.5 – Електронна форма документа „Приходная накладная”

 

Рисунок 1.2.6 – Введення прибуткової накладної на підставі документа „Счет входящий”

 

Рисунок 1.2.7 – Прибуткова накладна, створена  на підставі документа „Счет входящий”

 

У тому випадку, коли за товар, що оприбутковується по накладній уже була зроблена передоплата по наданому нам постачальником рахунку, "Прибуткову накладну" варто вводити в режимі "Ввод на основании" даного рахунку. При цьому, у залежності тому, який документ був замовленням у такому ланцюжку - "Договор" або "Счет входящий", його найменування і реквізити будуть відображатися в поле «Заказ» електронної форми документа. При уведені "Приходной накладной" на підставі "Счета входящего" автоматично буде заповнена її таблична частина і реквізити шапки.

У реквізиті "Место  хранения" варто вибрати те місце  збереження (оптовий склад, матеріально-відповідальна  особа), на який буде виконане прибуткування  матеріальних цінностей. Реквізит "Что  приходуем" може приймати значення: "ТМЦ", "ОС, НМА, др. необор. мат. активы", "Бланки стор. отч-сти", "Проч. необор. активы". Звернемо увагу на те, що значення цього реквізиту повинно бути встановлене до заповнення табличної частини документа.

Поле "Вид  торговли" дозволяє зазначити один із можливих видів торгівлі для даної накладної. Відзначимо, що документ припускає оплату готівкоютільки при установленій валюті "гривня".

У реквізиті "Вид  НДС" на вкладці «Дополнительно»  повинна бути визначена ставка ПДВ  для даної накладної. Слід зазначити, що конфігурація дозволяє прибуткувати ТМЦ із різними ставками ПДВ в одній накладній - для цього існує поле "НДС" у кожному рядку табличної частини.

Включений прапорець "НДС на затраты" є ознакою  того, що підприємство не має право  включити суму ПДВ, сплачену організації-постачальнику за придбані товари, продукцію, ін. об'єкти до складу податкового кредиту. Рахунок і стаття витрат, на які буде віднесена в цьому випадку сума ПДВ повинні бути зазначені в реквізитах "Счет затр." і "Вид затр." відповідно.

Суми попередньої  оплати (відвантаження), необхідні для правильного формування проведень "по першій події", можуть бути розраховані автоматично або безпосередньо зазначені вручну в діалоговій формі документа. Для введення суми оплати і ПДВ варто включити прапорець "Указать суму предоплаты вручную" на вкладці «Дополнительно».

Дійсний документ передбачає також можливість оприбуткування ТМЦ, інших перерахованих об'єктів  через підзвітну особу. Для цього  варто включити опцію "Через подотчетное  лицо", після чого вибрати підзвітну  особу в реквізиті "Подотчетное лицо" і зазначити суму до закриття підзвіту співробітника (але по умовчанню воно заповниться підсумковою сумою накладної з ПДВ). Звернемо увагу на те, що сума до закриття підзвіту не може перевищувати підсумкової суми дійсної накладної. Крім того, опція "Через подотчетное лицо" недоступна при валютному оприбуткуванні, а також при обраному виді торгівлі "За наявні".