Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

  «Національний гірничий  університет» 

Інститут  економіки

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту виробничої сфери 
 
 
 
 
 

Курсовий  проект

з дисципліни «Операційний менеджмент»

на тему

«Автоматизовані управління: поняття, види, області застосування в операційній діяльності» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав ст. гр. ЕМ-08-5 

Перевірив Науковий керівник  
 
 
 
 

г. Дніпропетровськ

2011

Зміст

Вступ 3

Теоретична частина 5

1.1 Основні поняття автоматизації управління 5

1.2 Класифікація систем автоматизації управління 7

1.2.1 Унікальні системи 7

1.2.2 Адаптовані системи 7

1.2.3 Сучасний підхід  до класифікації  прикладних систем 9

1.3 Характеристика АСУ присутніх на ринку 10

1.3.1 Системи початкового  рівня 10

1.3.2 Системи середнього  рівня 11

1.3.3 Системи вищого  рівня 13

1.4 Підходи до автоматизації управління підприємством 14

1.4.1 Хаотична автоматизація 14

1.4.2 Автоматизація по  ділянках 14

1.4.3 Автоматизація за  напрямами 15

1.4.4 Повна автоматизація  управління 16

1.5 Впровадження автоматизації управління 19

1.5.1 Планування процесу  автоматизації 19

1.5.2 Стратегія автоматизації 20

1.5.3 Обмеження при  впровадженні автоматизації  управління 22

1.5.4 Технології і проблеми  впровадження автоматизації 23

1.5.5 Реорганізація діяльності  підприємства при  впровадженні АСУ 24

1.5.6 Ефективність вибору  стратегії автоматизації  управління 26

1.5.7 Впровадження автоматизованих  систем 28

Практична частина 30

2.1 Задача 30

2.2 Економіко-математична модель оптимізації прибутку 34

Висновок 40

Перелік використаних джерел 41 

Вступ

       У даній роботі розглянуто ряд питань, пов'язаних з автоматизацією управління. Основна увага приділена створенню  систем, за допомогою яких автоматизуються  такі процеси, як управління фінансами, закупівлями та автоматизація управління підприємством. В курсовому проекті  були викладені також сучасні  підходи до побудови систем управління. Набули останнім часом широкого поширення концепції MRP, MRPII, ERP і APS, а також основні економіко-математичні методи, які застосовуються в цих системах.

       Методи  або підходи MRP, MRPII і ERP - це формалізована  сукупність понять і процесів, за допомогою  яких можна описати роботу підприємства. Вони мають суто конструктивний характер, тобто їх можна сприймати як набір  інструкцій.

       Автоматизація управління на основі економіко-математичних методів, засобів обчислювальної техніки  та інформаційних технологій є невід'ємною  частиною процесу вдосконалення  діяльності практично всіх підприємств. Останнім часом намітився якісно новий етап, який характеризується прагненням до створення інтегрованих автоматизованих систем, які об'єднують  всі завдання управління. Цьому сприяють розподілені обчислювальні системи  і мережі, засоби ведення баз даних, засоби проектування і впровадження функціональних підсистем. Багато з  нових автоматизованих систем управління, розроблені найбільшими зарубіжними  фірмами, представлені сьогодні на українському ринку.

       Впровадження  інтегрованої автоматизованої системи  для будь-якого підприємства є  однією з найбільш трудомістких і  дорогих програм розвитку.

       У цих умовах надзвичайно велика роль керівників підприємств, які приймають  рішення стратегічного характеру  в області автоматизації. Головне - вироблення стратегії розвитку автоматизації, яка гарантувала б досягнення цілей підприємства. Ця стратегія  повинна базуватися на досягнутому  рівні автоматизації управління, досвіді розробників, особливості організації виробництва, фінансових і кадрових можливостях підприємства, світових тенденціях. Найбільш важливою складовою цієї стратегії є в ряді випадків обґрунтування і прийняття рішень щодо вибору системи автоматизації, що є на ринку. Тому необхідно, щоб керівники підприємств були знайомі з концепціями сучасних інформаційних технологій, способами їх проектування та впровадження.

Теоретична  частина

1.1 Основні поняття автоматизації управління

       Автоматизована  система управління (АСУ) - це система  управління, побудована на основі застосування засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів та інформаційних технологій. Автоматизація управління спрямована, передусім, на інтеграцію, яка в сучасних виробничих системах є одним з  найбільш важливих властивостей.

       АСУ складається, в свою чергу, з підсистем. Мета розбиття АСУ на підсистеми - виділення  великих неоднорідних елементів  для спрощення процесів проектування, впровадження та експлуатації АСУ. Всі  підсистеми прийнято ділити на дві  групи - функціональні і забезпечуючи підсистеми.

       Функціональні підсистеми - виділяються відповідно управлінським функціям, здійснюваними  на підприємстві. В АСУ промисловим  підприємством входять наступні підсистеми: управління технічною підготовкою  виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріально-технічним  постачанням, техніко-економічним плануванням  виробництва.

       Забезпечуючи  підсистеми - призначені для забезпечення вирішення комплексу завдань  функціональних підсистем. До складу їх складу входять підсистеми технічного, інформаційного, математичного, програмного  та організаційного забезпечення.

       Підсистема  технічного забезпечення являє собою  комплекс технічних засобів, до якого  входять засоби обчислювальної техніки, обладнання для організації локальних  мереж і підключення до глобальних мереж, пристрої реєстрації, накопичення  та відображення інформації.

       Підсистема  інформаційного забезпечення включає  до свого складу зовнішнє інформаційне забезпечення у вигляді вхідних  і вихідних документів (у тому числі  і в електронному вигляді), використовуваних при вирішенні функціональних завдань, і внутрішнє, орієнтоване на організацію бази даних підприємства.

       Підсистема  математичного забезпечення включає  математичні методи, моделі, алгоритми, використовувані при вирішенні  завдань управління.

       Підсистема  програмного забезпечення включає  системне програмне забезпечення, прикладні  програми для вирішення завдань  управління, а також інші програми, що використовуються на підприємстві.

       Організаційне забезпечення складається з набору правил, інструкцій, положень та інших  документів, що регламентують функціонування АСУ.

       Проектування, впровадження та експлуатація АСУ на підприємстві ведуться за допомогою  інструментальних програмних засобів. Сучасні інструментальні програмні  засоби є складними багатофункціональними  системами. Вони містять у своєму складі пакети прикладних програм для  вирішення завдань управління, засоби комплексування завдань в необхідні  конфігурації, засоби сполучення АСУ  з іншими системами. Такі системи  можна назвати базовими. Слід підкреслити, що базова система є засобом створення  АСУ, але не є закінченою АСУ або  її фрагментом. Вона дозволяє в підсумку створювати для підприємства гнучку модифікацію АСУ, в якій поєднуються  типові підходи до вирішення завдань  управління і специфічні особливості  підприємства.

       Базові  системи зазвичай орієнтовані на певний клас підприємств. Структури  і склади базових систем відрізняються  один від одного і від необхідної функціональної структури АСУ на підприємстві. Ці відмінності накладають серйозний відбиток на вибір базової  системи і процес проектування АСУ.

1.2 Класифікація систем автоматизації управління

1.2.1 Унікальні системи

       Під замовленими або унікальними  системами зазвичай розуміються  системи, створювані для конкретного  підприємства, що не мають аналогів і не підлягають надалі тиражуванню. Подібні системи використовуються або для автоматизації діяльності підприємств з унікальними характеристиками, або для вирішення вкрай обмеженого кола спеціальних завдань. В основному  подібні системи застосовуються в органах державного управління, освіти, охорони здоров'я, військових організаціях. Замовні системи, як правило, або взагалі не мають прототипів, або використання прототипу вимагає  значних його змін, що мають якісний  характер.

1.2.2 Адаптовані системи

       Проблема  адаптації програмного забезпечення АСУ, тобто пристосування до умов роботи на конкретному підприємстві, була усвідомлена з самого початку  робіт з автоматизації управління.

       Зміст і методи адаптації еволюціонували разом з методологією створення  та впровадження систем. Суть проблеми в тому, що в кінцевому підсумку кожна АСУ унікальна, але разом  з тим їй властиві й загальні, типові властивості. У технологічному сенсі адаптація програмного  забезпечення АСУ - це перехід від  базової системи, що відображає типові властивості системи, до остаточного  рішення, пристосованому для роботи в даній АСУ.

       Вимоги  до адаптації і складність їх реалізації суттєво залежать від проблемної області, масштабів системи, ступеня  співвідношення між формалізованим і неформалізовані при вирішенні  завдань управління.

       Навіть  перші програми, що вирішували окремі завдання управління, створювалися з  урахуванням необхідності їх налаштування за параметрами. Оскільки на ранньому етапі гостро стояло питання забезпечення обчислювальними потужностями, то головна  увага приділялася налаштуванні потреб в оперативній пам'яті, способам зупинки при вирішенні задач оптимізації, управління програмою для обходу програмних модулів, що не використовуються в конкретному розрахунку.

       З появою типових рішень у вигляді  пакетів прикладних програм з'явилася  необхідність в спеціальних процедурах попередньої генерації. Процедури  охоплювали параметри, які визначали  режим функціонування програмного  забезпечення, вимоги до інформаційного забезпечення, умови підключення  та використання зовнішніх програм. Застосування пакетів прикладних програм  як базових систем привело до збільшення формалізованої складової в системі  управління підприємством. Ускладнилася і адаптація систем до умов підприємства. З'явилися підрозділу експлуатації програмного забезпечення, що займалися, в тому числі і питаннями адаптації  програмних систем. Стало очевидно, що адаптація в АСУ є не тільки програмно-технічної, але й організаційної проблемою.

       Інтерактивні  системи, які зробили управлінців  всіх рівнів безпосередніми користувачами  обчислювальних систем, призвели і  до нового розуміння проблеми адаптації. Основна складність полягала в тому, що формалізація торкнулася не тільки типові, але й унікальні функціональності в системі управління підприємством.

       З усіх труднощів, що виявилися на даному етапі розвитку АСУ, слід зупинитися на двох.

       Перша - організація дружнього інтерфейсу між користувачем і обчислювальним середовищем. У ході розвитку систем управління в арсенал засобів  організації інтерфейсу увійшли  меню різного виду, електронні дошки  й панелі, діаграми, графіка і  багато іншого.

       Друга складність носила системний характер. Колишній підхід - налаштування системи  силами консультантів практично  без участі управлінців - став неможливий. З'ясувалося, що в багатьох випадках виявляється неефективною організація  впровадження, при якій майбутні користувачі  спочатку формулюють вимоги до системи  з урахуванням специфіки підприємства у всіх деталях, а потім консультанти налаштовують систему на умови застосування. Існує ряд причин подібної неефективності. По-перше, як правило, управлінці-практики не володіють методологіями системного аналізу. По-друге, обсяг інформації, що стосується деталей в організації управління на конкретному підприємстві занадто великий. По-третє, не завжди ця інформація виявляється корисної і консультантам в силу її «одноразового» характеру. Й останнє – при такій організації важко реалізувати принцип нових завдань, для цього в процесі впровадження потрібні були б додаткові ітерації.

1.2.3 Сучасний підхід до класифікації прикладних систем

       Як  відомо, автоматизовані системи управління (АСУ) можуть бути класифіковані за різними ознаками.

       За  типом виробництва:

• АСУ дискретним виробництвом,
• АСУ безперервним виробництвом
• АСУ дискретно-неперервним виробництвом.

       За  рівнем виконання:

• АСУ цехом, виробництвом, галуззю.

       За  типом прийнятого рішення:

• Інформаційно-довідкова система, яка надає користувачеві найпростішу довідкову інформацію. Прикладом систем подібного роду є всім відомі системи типу «Сирена» або «Експрес».
• Інформаційно-радна система, що надає користувачеві різні варіанти рішення з їх оцінками. Такі системи більше відомі як системи підтримки при йняття рішення або експертні системи.
• Інформаційно-управляюча система. Вихідним результатом подібної системи є вплив на об'єкт управління. Серед найбільш відомих представників таких систем можна назвати верстати з числовим програмним управлінням, роботи, автоматизовані системи управління технологічним процесом (АСУТП).
• За призначенням. Прикладами класифікації систем за призначенням можуть служити АСУ військового призначення, економічні системи, інформаційно-пошукові системи і т. п.
• По областях діяльності. Наприклад, медичні системи, екологічні системи, системи для ПЕК та ін.

1.3 Характеристика АСУ присутніх на ринку

1.3.1 Системи початкового рівня

       Як  було сказано вище, системи початкового  рівня охоплюють обмежене число  бізнес-процесів організації. Такі системи  у всіх на слуху, а багато невеликих  підприємств успішно використовують їх у своїй повсякденній діяльності. В першу чергу сюди можна віднести бухгалтерські системи, кадрові  системи, складські та торговельні  системи, а також прості системи  документообігу.

       Програмні продукти даного класу можуть сильно відрізнятися один від одного за цільовим призначенням, вартості, реалізації тощо, проте всі вони мають багато спільних рис.

       Історично більшість програмних продуктів  розроблялися невеликими групами програмістів для конкретного замовника. Після  отримання прийнятної версії робилися спроби продати своє творіння кому-небудь ще, і в разі успіху цього підприємства невелика група програмістів перетворювалася  на невелику компанію з розробки, просування та супроводу своїх програмних продуктів.

       Кількість можливих користувачів систем початкового  рівня коливається від одного співробітника (наприклад, головного  бухгалтера чи начальника відділу кадрів) до декількох десятків. Це співвідношення наочно ілюструє еволюційний шлях, який програмні продукти такого роду пройшли за період з кінця 80-х до кінця 90-х років. З локальних DOS-або Windows-додатків вони перетворилися в системи, що працюють під управлінням сучасних промислових СУБД. Проте в цілому такі системи менш вимогливі до виділеним ресурсів, що дозволяє успішно експлуатувати їх на невеликих підприємствах.

       При згадці систем початкового рівня  досить часто використовується термін «коробковий продукт». Під цим  мається на увазі, що, купуючи систему, наприклад бухгалтерську, користувач може самостійно її встановити і почати експлуатувати. Це вірно лише частково, тому що фірми-розробники намагаються  вкласти в свої програмні продукти максимальні можливості, що дозволяють використовувати їх на різних підприємствах, що обумовлює необхідність додаткової настройки. Крім того, деякі системи  початкового рівня мають можливості стикування з іншими програмними  продуктами даного класу, причому різних виробників. Все це призводить до того, що вартість сервісних послуг, які  потрібні організації при покупці  системи, може коливатися від нуля до сум, у кілька разів перевищують  вартість самої «коробки». При цьому  для фахівців, що здійснюють впровадження та налаштування системи, дуже часто  використовуються погодинні ставки оплати праці.

1.3.2 Системи середнього рівня

       Поява на ринку систем середнього рівня  було обумовлено потребами клієнтів отримати в своє розпорядження інструмент, який давав би можливість працювати  з більш широким спектром завдань. Деякі з компаній постаралися  розширити функціональні можливості своїх продуктів. Крім того, сучасні  способи і засоби розробки дозволяли  створювати готові рішення, що охоплюють  широке коло потреб підприємств, за досить короткий час.

       Подібні системи призначені для роботи в  мережі підприємства зі значною кількістю  користувачів. Як правило, вони мають  файл-серверну або клієнт-серверну архітектуру. Вартість автоматизованої системи управління даного класу може коливатися від декількох сотень доларів до кількох десятків тисяч доларів залежно від масштабів організації, а також від фірми-виробника і платформи, на якій реалізована система.

       Зважаючи  на те що система середнього класу  дозволяє вести облік практично  в усіх напрямках діяльності підприємства, кількість настройок у неї  досягає значного числа. При покупці  такої системи слід звертати увагу  на вартість не тільки на ліцензій програмний продукт, а й послуг з впровадження системи.

       У типовий склад таких послуг, як правило, можуть входити наступні:

• аналіз діяльності підприємства (або передпроектне обстеження), який включає в себе збір даних про типові бізнес-процеси підприємства, його документообіг і т. п. з поданням інформації у вигляді, зрозумілому як для покупця (перевірка відповідності опису реальному стану справ), так і для фахівців фірми-розробника, які надалі будуть встановлювати і налаштовувати систему;
• інсталяція та налагодження системи відповідно до результатів попереднього етапу;
• навчання користувачів роботі з системою;
• сервісне обслуговування на необхідний термін («гаряча лінія», виїзд консультантів, оновлення версій і т. п.).

       Успіх впровадження систем середнього рівня  багато в чому залежить від якості виконання аналізу діяльності підприємства. Цього не повинні недооцінювати  керівники підприємств будь-якого  рівня, які прийняли рішення використовувати  в своїй організації подібну  систему.

       Як  показано вище, багато компаній стали  включати до складу своєї продукції  і можливості планування. Проте лише закордонні системи класу ERP MPRII або  дозволяють вести повнофункціональне планування для всіх ключових бізнес-процесів сучасного підприємства (в першу  чергу для виробництва). Таким чином, на вітчизняному ринку з'являються системи вищого класу.

1.3.3 Системи вищого рівня

       Як  було зазначено раніше, сучасні версії систем вищого рівня забезпечують управління всіма ресурсами організації. У  системах цього класу міститься  опис тисяч бізнес-процесів. І дійсно, вони повинні володіти великою надмірністю  для того, щоб успішно використовуватися  на самих різних підприємствах. Кількість  параметрів в такій системі може досягати десятків і навіть сотень тисяч. Безумовно, зростає і сумарна  вартість рішень, причому на перше  місце виходять витрати, пов'язані  з впровадженням. Хоча багато компаній, що пропонують ERP-системи, і стверджують, що вартість їх впровадження дорівнює або навіть менше вартості ліцензій на систему, реально дещо складніше.

       По-перше, для західних компаній прийнята система  оплати робіт не з фіксованою ціною, а з погодинною оплатою. Тому навіть якщо котрась із фірм-інтеграторів, що займаються впровадженням ERP-систем, і вказує кінцеву вартість впровадження, то завжди слід мати на увазі, що може знадобитися  додаткове залучення зовнішніх  консультантів.

       По-друге, впровадження складної системи часто  вимагає проведення певної реорганізації  діяльності, а це вже значні непрямі  витрати.

       По-третє, для успішної експлуатації системи  на підприємстві необхідно наявність  підрозділу, який би займався налаштуванням  системи відповідно до вимог бізнесу. Сюди відноситься зміна існуючих моделей бізнес-процесів, а також  створення нових моделей і  попереднє навчання користувачів роботі по-новому.

       Однак перспектива значних витрат не повинна  лякати. Адже з впровадженням ERP-системи  керівники організації та її персонал отримують інструмент, що дозволяє управляти виробництвом. А в умовах сучасної ринкової економіки це може дати незаперечну конкурентну перевагу.

1.4 Підходи до автоматизації управління підприємством

1.4.1 Хаотична автоматизація

       Хаотична  автоматизація є одним з найбільш неефективних видів інвестування коштів у розвиток підприємства. Під хаотичністю  процесу в даному розділі розуміється  відсутність стратегічного плану. Як правило, при такому підході процес впровадження інформаційних технологій визначається сьогохвилинними локальними завданнями, а не реальними потребами бізнесу. В якості критеріїв прийняття рішень у цих випадках можуть виступати: рівень знань і переваг осіб, що приймають рішення, можливість купити зараз з ексклюзивною знижкою якусь техніку.

       Як  правило, в результаті підприємство в кращому випадку отримує  розрізнені прикладні системи, вартість інтеграції яких у ряді випадків може бути порівнянна із загальною вартістю комплексного рішення. У гіршому  випадку створюються незакінчені  фрагменти автоматизовані інфраструктури та прикладних систем, які не можуть застосовуватися в практичній діяльності підприємства. При цьому підприємство несе додаткові витрати на дублювання функцій, які повинна була виконувати інформаційна система, і обслуговування створених незакінчених прикладних систем.