База оподаткування податку на додану вартість

Академія  Внутрішніх Військ МВС України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота  
 

з дисципліни: Податки

Варіант 32 
 
 
 
 
 
 
 
 

                  Виконала: студентка 56 а групи

                                                            заочної форми навчання

                            Юзькова А. І.

Харків 2011 
 

І. Теоретична частина. 

1. (32) База оподаткування  податку на додану вартість.

2. (37) Порядок  бюджетного відшкодування з податку  на додану вартість. 

І. Вступ.

ІІ. База оподаткування податку на додану вартість та порядок бюджетного відшкодування ПДВ:

1.1. Визначення бази оподаткування податку на додану вартість в разі постачання товарів та послуг.

1.2. Розміри ставок  оподаткування та операції, що  підлягають їх оподаткуванню.

2. 1.Порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

2.2.Проблематика  бюджетного відшкодування податку  на додану вартість.

ІІІ. Висновок.

ІІ. Практична частина.

Задача. (с. 63) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

     Платниками  податку на додану вартість є юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

     Першим  описав механізм дії ПДВ французький  спеціаліст Моріс Лоре у 1954 р. Він обґрунтував переваги податку на додану вартість перед іншими універсальними акцизами – податком з обороту і податком з продаж. У 1967 р. ПДВ вперше запроваджується у Данії, 1968 р. – у Франції та Німеччині, у 1969 – у Нідерландах та Швеції. На сьогодні ПДВ стягується у 140 країнах світу. Серед розвинутих країн ПДВ немає лише у США.

     ПДВ — найбільш значний за обсягом з усіх податків, які нараховуються в Державний бюджет. Так, він становить до 40% від загальних доходів держбюджету — це найбільше за обсягом джерело доходів держави.

     В Україні податок на додану вартість був введений в дію 1 січня 1992 року Законом «Про податок на добавлену  вартість» від 20.12.1991. Закон діяв лише до червня 1993 року — і був замінений декретом КМУ «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 року. Згодом, 3 квітня 1997 року було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість», він набув чинності 1 липня 1997. На даний момент цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

     Платниками  податку є як фізичні, так і  юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні. Обов'язковою для оподаткування є діяльність на суму, яка перевищує 300 тис. гривень за 12 попередніх календарних місяців. В випадку, якщо обсяг діяльності не перевищує вищевказану суму, але суб'єкт вже є зареєстрованим платником ПДВ, він може обрати касовий метод сплати ПДВ — сплачувати цей податок вже після отримання виручки за товар, проданий на умовах подальшої оплати (а не після поставки, як в загальному випадку). Об'єктом оподаткування є продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України (здійснюване як резидентами, так і нерезидентами), завезення товарів і послуг (в тому числі в вигляді оренди чи лізингу) та вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Не є платниками ПДВ філії, оскільки відповідно до Цивільного Кодексу України вони не є ні юридичними особами, ні суб'єктами підприємницької діяльності.

Існує також перелік з 9 видів операцій, які не належать до об'єкта оподаткування.

Серед них:

• надання послуг зі страхування;
• виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;
• випуск, розміщення і продаж цінних паперів;
• передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.

   Існують також операції, які не оподатковуються  ПДВ, наприклад, продаж лікарських засобів  і виробів, вітчизняних книг, ремонт установ освіти і охорони здоров'я, послуги освіти і охорони здоров'я, передача земельних ділянок, послуги з транзитних перевезень територією України та ін.

   Базою податку на додану вартість є фактична (договірна) ціна товару чи послуги. В випадку, якщо звичайна ціна (ціна даного товару чи послуги за умови його продажу стороннім особам — які не мають жодних відносин з постачальником) перевищує фактичну більш, ніж на 20%, то базою оподаткування є звичайна ціна. Якщо товар чи послуга є імпортованою, то базою є договірна ціна, але не менша за митну вартість.

   Слід  мати на увазі, що до бази оподаткування включено всі податки — в тому числі і акцизний та митний збори.

   Існує дві можливих ставки оподаткування — звичайна (двадцять відсотків) і нульова (відповідно, нуль відсотків).

   Нульова ставка оподаткування застосовується щодо:

• експортованих товарів та супутніх експорту послуг;
• поставок для заправки або постачання морських (океанських) суден, що використовуються для діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України;
• поставок для заправки або постачання повітряних суден, що виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
• поставок для заправки або постачання космічних кораблів;
• поставок товарів і послуг магазинами роздрібної торгівлі, що перебувають в митній зоні (безмитними);
• послуг з перевезення пасажирів чи вантажів з митної території України за кордон.

 
Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки  і збори.

База  оподаткування при  ввезенні придбаних  іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

     Податкове зобов'язання платника податку — загальний ПДВ, що нарахована платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді. Податковий кредит — сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Термін сплати ПДВ — 12 або 40 днів.

   Невід'ємно з податковим кредитом  пов'язане поняття відшкодування ПДВ.

     Бюджетне  відшкодування ПДВ — сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Єдиною підставою для формування податкового кредиту, є наявність у платника податку — покупця товарів, робіт або послуг належно оформленої податкової накладної.

 
1.1 Визначення бази оподаткування податку на додану вартість в разі постачання товарів та послуг

     База  оподаткування операцій з постачання товарів та послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до Податкового Кодексу України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

      
       До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.  
       

       База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.  

     У разі якщо постачання товарів та послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).  
У разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.  
До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.  
У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.  
 
              У разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.  
У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому цим розділом.

       У разі постачання товарів  за договорами фінансового лізингу,  які були повернуті лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку у зв'язку з невиконанням умов такого договору, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів.

       На номінал векселя, у тому числі без урахування дисконтів або з урахуванням процентів, податкові зобов'язання не нараховуються.

     Базою оподаткування при ввезенні товарів  на митну територію України є  договірна (контрактна) вартість, але  не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу  України ( 92-15 ), з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

     При визначенні бази оподаткування перерахунок  іноземної валюти в національну  валюту здійснюється за офіційним курсом національної валюти до цієї валюти, встановленим Національним банком України, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення, а в разі нарахування суми податкового зобов'язання митним органом у випадках, коли митна декларація не подавалася, - на день визначення податкового зобов'язання.  

       Для послуг, які постачаються  нерезидентами на митній території  України, базою оподаткування  є договірна (контрактна) вартість  таких послуг з урахуванням  податків та зборів, за винятком  податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.  
 
           Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.  
           Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.  
 
 
 
 

     1.2. Розміри ставок  оподаткування та  операції, що підлягають  їх оподаткуванню.

      
      Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:  
а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

     Нарахування за основною ставкою відбувається таким чином: податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.  

     Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою:

- постачання товарів,  місце постачання яких розташоване на  
митній території України,  у тому числі  операції  з  передачі  права  власності  на  об'єкти  
застави  позичальнику  (кредитору),  на товари,  що передаються на  
умовах товарного кредиту,  а також з передачі об'єкта  фінансового  
лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання  послуг,  місце  постачання яких розташоване на  
митній території України;

     - ввезення товарів (супутніх  послуг)  на  митну територію  
України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);  

     - вивезення  товарів  (супутніх  послуг)  у митному режимі  
експорту або реекспорту (далі - експорт);  

     - постачання   товарів   (супутніх   послуг), які перебувають у вільному обігу  на  території  України;  

     - постачання послуг з міжнародних перевезень  пасажирів  і  
багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим  
та авіаційним транспортом.

     Операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою:  
 
- експорт товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;  
- постачання товарів: для заправки або забезпечення морських, повітряних суден, космічних кораблів, наземного транспорту що входять до складу Військово-Морських, Повітряних або Збройних Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

- постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю -магазинах безмитної торгівлі  

2.1. Порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. 

         Бюджетне відшкодування - сума,  що  підлягає  поверненню  
платнику  податку  на  додану  вартість  з  бюджету  у  зв'язку  з  
надмірною сплатою податку у випадках,  визначених Законом  України  
"Про податок на  додану  вартість"  та   Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" . 

         Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, то така сума підлягає відшкодуванню платникові податку з Державного бюджету України. 

      Операції  з відшкодування сум податку  здійснюються на підставі даних декларації з податку на додану вартість, що надають платники до органів державної податкової служби за місцем реєстрації, і стосується це тільки тих платників, у яких настали терміни відшкодування податку на додану вартість відповідно до законодавства. 

      Підставою для одержання відшкодування  є дані винятково податкової декларації за звітний період. За наявності  у платника податкового боргу  минулих податкових періодів по сплаті податку на додану вартість (у тому числі відстроченого і розстроченого) сума, задекларована платником до відшкодування, зараховується в погашення такої заборгованості. 

      Підлягає  відшкодуванню сума податку на додану вартість у розмірі, що не перевищує  суму заборгованості платника податку  або його кредитора (кредиторів) перед державним бюджетом по кредитах і бюджетних позичках. 
Слід зазначити, що за бажанням платника податків сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або шляхом перерахування грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі обслуговуючого його банку, а також шляхом зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов’язкових платежів), що надходять до Державного бюджету України.

 
 Податковий орган за місцем реєстрації платника податку, якому належить відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок, за його бажанням видає платнику податку довідку про стан відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість. Після згоди у встановленому порядку протокольного рішення про проведення розрахунку орган державної податкової служби формує висновок про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість. Висновок формується на суму, зазначену в протокольному рішенні, на розрахунковий рахунок платника податку, відкритий органом Державного казначейства за зверненням платника та передається відповідному органу Державного казначейства України.

 
 Отже, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки надаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, встановленого чинним законодавством. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п’яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку або в рішенні суду. 

      Державне  казначейство України і Державна податкова адміністрація України приймають рішення про надання дозволу на проведення розрахунків у частині відшкодування сум податку на додану вартість у сумі понад 300 тис. грн., а на суму до 300 тис. грн. рішення про надання дозволу приймають їх відповідні територіальні органи. 
Термін, протягом якого належна платнику сума податку на додану вартість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлюється залежно від виду операцій, які здійснює платник у звітному періоді.

 
 У разі відшкодування сум податку  на додану вартість у рахунок погашення  наданих платнику податку або  його кредитору (кредиторам) кредитів, отриманих під гарантії держави, і бюджетних позичок, розрахунки здійснюються між органом державної  податкової служби за місцем реєстрації платника, якому відшкодовується сума податку на додану вартість, і кредитором (кредиторами) платника, в якого (яких) є зазначена заборгованість. 

      Необхідно звернути увагу на те, що діючий порядок  відшкодування податку на додану вартість спричинює великі проблеми для бюджету, певні деформації механізму відшкодування цього податку негативно позначаються на загальній економічній ситуації, їх слід усунути. При значному збільшенні експорту до повернення може належати більше податку на додану вартість, ніж одержує бюджет.

 
 Бюджетна заборгованість по податку  на додану вартість — це суми, не відшкодовані платникові протягом визначених законодавством термінів відшкодування. На суму бюджетної  заборгованості податкові органи на особовий рахунок платника після повного перерахування коштів з бюджету нараховують відсотки на рівні 120 відсотків річних від дисконтної ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом терміну її дії, включаючи день погашення. Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків по бюджетній заборгованості. Платник у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету і притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні зайво сплачених податків.

      Для визначення суми бюджетного відшкодування  необхідні такі дані: 
- податковий кредит розрахункового періоду;

- відсоток експортних обсягів продажу товарів (робіт, послуг), що обкладаються за нульовою ставкою, від загального обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) у розрахунковому періоді.

2.2.Проблематика бюджетного відшкодування податку на додану вартість 

       Вчасне відшкодування ПДВ має велике  значення  для  суб'єктів господарювання.   Відшкодування   ПДВ   необхідно  в  першу  чергу експортерам.  Адже ПДВ  -  це  внутрішній  податок,  який  оплачує покупець.    Експортеру    повертається    ПДВ,    сплачений   ним постачальникам всередині країни.  Таким чином, експортований товар  
вирівнюється   в   цінах   з   товаром   місцевого  виробника.  Не  
відшкодування  ПДВ  (фактично   це   включення   ПДВ,   сплаченого  
постачальникам,   в   ціну   товару)   призведе  до  автоматичного  
збільшення ціни товару для умов експорту, а отже, різко знизить на  
зовнішньому ринку конкурентоспроможність вітчизняних товарів.  

          Разом з цим,  практичний  досвід  всіх  країн,  в яких було  
запроваджено ПДВ,  незалежно від рівня розвитку  їх  економіки  та  
прозорості фінансових систем,  засвідчив,  що наявність можливості  
відшкодування  в  поєднанні  зі  звільненням  від   ПДВ   операцій  
експорту, робить цей податок вразливим до застосування шахрайських  
схем,  які  дозволяють   одночасно   уникати   сплати   податкових  
зобов'язань  та  отримувати  відшкодування несплаченого податку із  
бюджету.  Очевидно,  що методи зловживання ПДВ відрізняються в цих  
країнах  залежно  від  специфіки та ступеня розвитку їх податкових  
систем. Спільним недоліком є те, що головна роль в таких злочинних  
схемах  належить  недосконалості порядку відшкодування,  що в свою  
чергу дозволяє аналізувати  міжнародний  досвід  боротьби  з  цією  
проблемою.  

     Податок на    додану   вартість   запроваджений   у   країнах  
Європейського Союзу і проблемність його адміністрування, внаслідок  
існування  на  європейських  ринках злочинних схем,  є на сьогодні  
однією із найактуальніших тем  європейської  податкової  політики.  
Значна   кількість  цих проблем співпадають із  тими,  з якими  
стикається сьогодні Україна.  Уряди  країн  ЄС  не  лише  визнають  
наявність  значних  втрат  бюджетних  коштів,  до  яких призводить  
зловживання в системі ПДВ,  але  і  надають  особливої  уваги  тим  
негативним  структурним  наслідкам,  які таке шахрайство створюють  
для економіки ЄС.

     Досвід країн  Європейського  союзу в питанні застосування  ПДВ,  
показує те,  що всім  країнам,  де  запроваджено  ПДВ,  притаманні  
типові  проблеми  із  втратою  бюджетних коштів через недосконалий  
механізм   визначення   правомірності   його   відшкодування.    А  
ефективність  заходів  щодо  вирішення  проблем  з ПДВ пояснюється  
швидше вищим рівнем фінансової прозорості та податкової  культури,  
а   також  взаємною  внутрішньою інтеграцією систем  податкового  
адміністрування в країнах ЄС.  

     В Україні  поширеними  способами   незаконного  завищення  сум  
податку    на   додану   вартість,   які   підлягають   бюджетному відшкодуванню або завищення податкового кредиту з ПДВ є:

     - фіктивний  експорт,  тобто   експорт  товарів за межі  митної  
території України лише на папері без фактичного вивезення товару;

     - експорт  товарів,  які повертаються  контрабандним шляхом на  
митну територію України  з  наступним  оформленням їх  повторного експорту;

     - оформлення  продажу   товару   через   декілька   фіктивних  підприємств  перед  здійсненням  експортної операції за межі  митної території України для   збільшення  ціни  товару  та  відшкодування податку на додану вартість;

     - створення  фіктивного  податкового   кредиту  за   допомогою фіктивних підприємств;

     - імпорт товарів на митну   територію  України  за  заниженими  цінами;

     - реалізація товарів на митній  території України  за  цінами, які є меншими цін придбання.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

      У світовій  практиці  податок  на   додану   вартість   (ПДВ)  
вважається  одним  з  найбільш  ефективно  працюючих податків,  що  
стимулює національного виробника.  Це  непрямий  бюджетоутворюючий  
податок.  У  другій половині XX століття в розвинених країнах його  
вводили, щоб обмежити перевиробництво.