Безпека товарів

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………1

РОЗДІЛ 1

1.ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗПЕКУ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У СПОЖИВАННІ ТОВАРІВ ………………………………………………………………..………………3

1.1.Класифікація видів небезпеки товарів…………………………………4

1.2. Санітарно-гігієнічна безпека…………………………………………..5

1.3. Хімічна безпека ………………………………………...........................7

1.4. Радіаційна безпека………………………………………………………8

1.5. Екологічна та біологічна безпека………………………………………9

1.6. Електрична безпека……………………………………………………...10

РОЗДІЛ 2

1.ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕКИ ТОВАРІВ

1.1.Безпека меблів…………………………………………………………….11

1.2.Безпека піротехнічних виробів…………………………………………..21

1.3.Безпека рибних консервів………………………………………………..30

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

  Структура курсової роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, переліку літературних джерел та додатків. Перший розділ відноситься до теоретичної частини, а другий – до практичної.   

   Мета курсової роботи полягає в дослідженні безпеки та її значення у споживанні товарів

Завданнями курсової роботи є:

-         визначити класифікацію небезпеки товарів;

-         визначити принципи формування безпеки товарів

  Об’єктом  дослідження в даній роботі  є безпека товарів.

   Предметом дослідження є показники безпеки товарів в загальному  та трьох вибраних товарів.

   Методологічна  база – законодавчі та інші нормативно-правові акти України з питань регулювання якості продукції, навчальна та методична література, внутрішні нормативні документи.

1.ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗПЕКУ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У СПОЖИВАННІ ТОВАРІВ

Безпека - це стан, при якому ризик шкоди або збитку обмежений допустимим рівнем.

   Безпека товарів - це відсутність неприпустимого ризику для життя,
здоров'я і майна споживачів при експлуатації або споживанні товарів.
Небезпечна продукція підлягає знищенню. Продукція, що втратила деякі
споживчі властивості відноситься до умовно придатної і може бути
використана для переробки або відновлення властивостей. У стандартах
визначаються обов'язкові вимоги, що забезпечують безпеку товарів.
Безпека є обов'язковою умовою для затвердження продукції до
виробництва. При цьому слід враховувати: навіть якщо на товар є
сертифікат,він не гарантує його повну безпеку. Безпека
товару тісно              пов'язана              з фальсифікацією товару.

   Безпека товару характеризує ступінь захищеності людини і навколишнього природного середовища від впливу небезпечних і шкідливих факторів, які виникають при його споживанні. Безпека товарів для здоров'я людини проявляється в їх здатності запобігати травматизму споживачів, у відсутності шкідливих для організму людини речовин, у тому числі токсичних, які спричинюють отруєння, канцерогенних, які зумовлюють злоякісні новоутворення, алергійних, які викликають підвищення або зниження чутливості організму, мутагенних, які спричинюють стійкі зміни спадкоємних ознак.

   Безпека споживання товару - це така споживча властивість, що характеризує ступінь захисту людини від впливу небезпечних та шкідливих чинників, які виникають при споживанні чи експлуатації товару. Усі товари повинні бути безпечними для людини та забезпечувати збереження її майна. Особливістю безпеки є те, що на відміну від інших властивостей, погіршення або втрата показників безпеки товару переводить його в категорію небезпечних і тому вони повинні бути знищені.

1.1. Залежно від природи дій, які впливають на безпечність товарів розрізняють слідуючи її види: 1) механічна , 2) хімічна, 3) екологічна та біологічна, 4) електрична, 5) термічна, 6) пожежна, 7) санітарно-гігієнічна.

   Номенклатуру   показників    безпеки   встановлюють    в    залежності    від
специфіки   продукції  і  умов   її  використання.   Показники   безпечності
характеризують   особливості   товарів,   котрі   забезпечують   безпечність
споживання або експлуатації.

1.2. Санітарно-гігієнічна безпека - відсутність недопустимого ризику, який може виникнути при різних біопошкодженнях споживних товарів. До них відносяться мікробіологічні та зоологічні пошкодження.

   Мікробіологічні пошкодження або захворювання викликаються
мікроорганізмами, під час розвитку деяких з них харчові продукти
втрачають свою санітарно-гігієнічну безпечність. При цьому в харчових
продуктах накопичуються токсичні речовини, які викликають отруєння,
інколи спричиняють смерть. Мікробіологічні пошкодження непродовольчих товарів стосуються тканин,шкіри,хутряних виробів, які, як правило, пліснявіють за несприятливих умов зберігання.

   Біопошкодження - зоологічні викликають шкідники, комахи, гризуни, птахи, які спричиняють зменшення кількості продуктів харчування, забруднення залишками їх життєдіяльності. Шкідники, комахи, гризуни, птахи можуть бути інфіковані патогенними мікроорганізмами, які викликають хвороби - чуму, ящур, сибірку тощо.

   В Україні якість харчової продукції гарантується законодавчими і нормативними актами, які зобов'язують виробників сировини і готової продукції випускати якісну продукцію, яка відповідає вимогам стандартів. Конституцією України закріплено право громадян на охорону здоров'я, що забезпечується відповідними соціально-економічними, медико-санітарними програмами, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, вільного доступу до інформації щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту.

   Згідно з Законом, продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і інструменти, які використовуються для їх виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, підлягають сертифікації і повинні відповідати вимогам санітарних норм. Відповідальність за безпеку для здоров'я і життя населення і відповідність вимогам санітарних норм несуть підприємства, установи, організації та особи, що виробляють, транспортують, зберігають, реалізують продовольчу сировину і продукти харчування.

   Законом України "Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (ст.4) забороняється виготовляти, ввозити, реалізовувати, використовувати неякісні, небезпечні для здоров'я і життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали.

   Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини згідно із статтею 10 закону здійснюється з метою забезпечення гарантій щодо:                                                                                                                              1.безпеки  для  життя  і  здоров'я  людини  у  разі  їх  споживання  та використання;                                                                                                                              2. їх виробництва в умовах, що відповідають встановленим вимогам технології,   санітарних   норм   і   правил,   безпеки   та   збереження навколишнього природного середовища;

3.їх виробництва із застосуванням дозволених продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

4. повноти і достовірності інформації про їх властивості;

5. їх відповідності вимогам нормативних документів щодо якості  і безпеки; їх реалізації відповідно до правил торгівлі.

   Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженими центральними органами виконавчої влади, їх органами в Автономній Республіці Крим, областях і районах, містах Києві і Севастополі шляхом (ст. 11 закону):

1. державного   нормування   показників   якості   та   безпеки   харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

2. їх державної реєстрації;

3. обов'язкової сертифікації та сертифікації систем якості виробництва цих продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

4. здійснення контролю за дотриманням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

   Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини на всіх етапах життєвого циклу є державний нагляд за дотриманням вимог стандартів, норм і правил, державний метрологічний нагляд, державний санітарно-епідеміологічний нагляд, державний ветеринарно-санітарний нагляд, державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів, державний нагляд за дотриманням законодавства про карантин рослин.

   Державне нормування показників безпеки контрольованих об'єктів — харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів — здійснює спеціально встановлений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони здоров'я шляхом встановлення гранично допустимих рівнів вмісту у них забруднювачів та інших речовин хімічного, біологічного та іншого походження. Визначаються і атестуються методики визначення забруднювачів.

   Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснюється Міністерством охорони здоров'я України на підставі позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи, для продовольчої сировини — державної ветеринарно-санітарної експертизи.        Порядок проведення санітарно-гігієнічної експертизи і внесення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів до Державного реєстру визначається Головним державним санітарним лікарем України та головним державним інспектором ветеринарної медицини України.

   Державна реєстрація харчових продуктів, що виробляються, проводиться відповідно до вимог нормативних документів на виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів і здійснюється у порядку, встановленому Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

   Однак державна реєстрація контрольованих об'єктів не може відбутися без визначення в них показників безпеки.

1.3. Хімічна безпека - це відсутність недопустимого ризику здоров'ю, життю людини та її майну, що може бути нанесене токсичними речовинами.

   Токсичні елементи арсен, ртуть, кадмій, свинець, мідь, цинк враховується при проведенні сертифікації всіх харчових продуктів. Для непродовольчих товарів теж регламентується рівень токсичності для всіх видів посуду - кадмій, для керамічного - свинець і кадмій, для пакувальних матеріалів - свинець Крім того, хімічно небезпечними є заборонені харчові домішки і барвники для продовольчих товарів, барвники для харчового посуду і дитячих іграшок та матеріалу пакування, особливо для харчових продуктів.

   Щодо України, то барвники Е102, Е110, Е120, Е124, Е127 визнано в нас небезпечними, а Е123 — дуже небезпечним. Харчові добавки Е104, Е122, Е141, Е150, Е171, Е173, Е180, Е241, Е477 вважаються підозрілими. Консерванти і стабілізатори Е131, Е142, Е210—Е217, Е240, ЕЗЗО, Е103, Е105, Е121, Е123, Е125, Е126, Е130, Е152, Е 447 визнано канцерогенними, Е221—Е226, Е320-Е322, Е450,— такими, що викликають розлади шлунково-кишкового тракту, а Е338—Е341, Е407, Е450, Е461—Е463, Е465, Е466 — такими, що подразнюють шлунок. Хімічні добавки Е230— Е232, Е238 шкідливі для шкіри, Е311—Е313 спричиняють появу висипок, Е250, Е251 — протипоказані людям із серцево-судинними захворюваннями, а Е320—Е322 підвищують рівень холестерину в крові, Е171-Е173, Е320-Е322 викликають хвороби печінки і нирок. Нарешті, харчові добавки Е103, Е105, Е111, Е121, Е125, Е126, Е130, Е152 повністю заборонено для використання, оскільки вони є надзвичайно токсичними. Як і в Росії заборонені в Україні харчові добавки: Е121 - барвник червоний цитрусовий-2, Е123 - червоний амарант, Е240 - консервант-формальдегід. Всі харчові добавки заборонені в дитячому харчуванні. Деякі полімерні матеріали, які негативно впливають на здоров'я дітей теж заборонені для виробництва одягу, взуття, іграшок.

   Гранично допустимі концентрації токсичних речовин в харчових продуктах та деяких непродовольчих товарах наведені у відповідних нормативних документах, перевищення яких може викликати отруєння, а іноді мати летальні наслідки.

1.4. Радіаційна безпека - це відсутність неприпустимого ризику, який може бути завданий життю чи здоров'ю людини та її майну радіоактивними елементами або іонізуючим випромінюванням цих елементів. Для харчових продуктів показниками радіаційної безпеки є гранично припустимі концентрації радіоактивних ізотопів кобальту, цезію і стронцію, а також радіонуклідів. Для таких непродовольчих товарів як будівельні (цемент, шифер, азбест, цегла, керамічні плитки), мінеральні добрива, ювелірні вироби з коштовними і напівкоштовними каменями різних видів, керамічний і скляний посуд радіаційна безпека є особливо важливою, тому що їх вихідні матеріали містять радіоактивні елементи. Ця проблема особливо ускладнюється в Україні у зв'язку з чорнобильською аварією.

  Згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (ст. 2) вплив радіаційного фактора на населення підлягає обов'язковій регламентації. Мірою впливу радіації на організм є ефективна доза опромінення. Одним із важливих заходів зменшення доз опромінення населення є встановлення гігієнічних регламентів вмісту радіонуклідів в продуктах харчування та питній воді.

   Саме з метою подальшого зниження дози внутрішнього опромінення населення України шляхом обмеження надходження радіонуклідів з продуктами харчування та стимуляції створення та дотримання виробниками необхідних умов одержання чистої продукції на забруднених територіях запровадили Допустимі Рівні - 97 , що регламентують вміст радіонуклідів 137Сз та 908г в питній воді та продуктах харчування, що реалізуються на території України або ввозяться на територію України з метою реалізації.

   До запровадження ДР-97 концентрації 137Сз та 908г в продуктах харчування   регламентувались    "Временними   допустимими    уровнями содержания радионуклидов цезия-137, 134 и стронция-90 в продуктах питання и питьевой воде (ВДУ-91)", затвердженими в 1991 році і орієнтованими на ситуацію, що склалась на той час у сфері сільськогосподарського виробництва і виробництва продуктів харчування у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС. За шість років, що минули з часу прийняття ВДУ-91, вміст 134С8 в середовищі і продуктах харчування внаслідок розпаду знизився настільки, що обумовленими ним дозами населення цілком можна знехтувати. Значно знизились і в останні роки стабілізувались концентрації 137Сз та 908г в продуктах харчування та сільськогосподарській сировині, що вирощується на забруднених в результаті аварії на ЧАЕС територіях.

   ДР-97 встановлені виходячи з того, що вміст радіонуклідів 137Сз та 908г у продуктах харчування і питній воді має забезпечити неперевищення границі річної ефективної дози внутрішнього опромінення 1 мЗв. При цьому опромінення за рахунок надходження інших техногенних та природних радіонуклідів не враховується.3.1. Значення допустимих рівнів мають забезпечити неперевищення границі річної ефективної очікуваної дози опромінення населення 1 мЗв за рахунок внутрішнього опромінення окремо від радіонуклідів 137С§ та 908г, що надходять протягом року в організм з продуктами харчування та питною водою.

   Контроль вмісту 137С§ та 908г у харчових продуктах та питній воді проводиться на основі діючих стандартів, методичних вказівок, узгоджених головним державним санітарним лікарем України.

1.5.Екологічна та біологічна безпека.

Екологічні властивості та їх показники характеризують рівень шкідливості, який здійснюють товарина оточуюче середовище при їх експлуатації чи споживанні. В сучасних умовах  систематичного забруднення навколишнього середовища людство стоїть на грані катастрофи і тому ступінь значущості екологічних властивостей товарів зростає.

   У діючих нормативних документах на деякі товари передбачені показники екологічних властивостей (транспортні засоби, паливно-мастильні матеріали, пральні порошки, металевий, скляний та керамічний посуд, цементи, тканини, одяг тощо). Так, для автомобілів показником екологічних властивостей є вміст шкідливих речовин у вихлопних газах; для посуду - виділення шкідливих речовин (свинець, цинк, кадмій та ін.); для тканин і одягу - міцність фарбування тощо. На екологічні властивості порошкоподібних товарів (цемент, крейда, гіпс, пральні порошки) впливає надійність транспортування і пакування, що повинні захищати товари від розпилення їх в навколишнє середовище. Електропобутова техніка в процесі експлуатації створює електромагнітні поля, які теж порушують стабільність оточуючого середовища. Аудіотехніка при порушенні норми сили звучання викликає шумове забруднення довкілля. Для всіх товарів важливим є можливість безпечної утилізації відходів при їх експлуатації чи споживанні, тари і пакування. Розробка нових вітчизняних нормативних документів на товари повинен ґрунтуватися на вимогах міжнародної системи стандартизації в частині, що стосується охорони оточуючого середовища. Тому для України, як держави з підвищеним радіаційним забрудненням, важливим є введення такого показника екологічних властивостей, як радіоактивність (наприклад, силікатний посуд, цементи, шифер, цегла, керамічні плитки тощо) та припустима кількість радіонуклідів у харчових продуктах.

1.6.Електрична безпека – це відсутність ризику,котрий може бути нанесений електричними та електромагнітними полями. Ступінь дії на організм людини залежить від вигляду і марки електротоварів, тривалості роботи, дотримання правил експлуатації. Найбільш небезпечними є: СВЧ-печі, кольорові телевізори, стільникові телефони, комп'ютери. У стандартах на цю групу товарів обов'язково нормуються допустимі витоки електроенергії і інші показники, що впливають на електро і електромагнітну безпечність . Джерелом
електростатичних зарядів є: 1) діелектрики (матеріали, не проводять
електричний струм) - кераміка,скло,гума. 2) органічні з'єднання
(високомолекулярні з'єднання – тверді і рідкі вуглеводи, нафтопродукти). Наявність електростатичного заряду може бути джерелом пожеж і вибухів. Для зменшення електростатичного заряду рекомендується використовувати антистатики, заземлення і занулення, заміна горючих середовищ негорючими середовищами, підвищення вологості повітря в приміщенні. Електромагнітні поля діють на весь організм людини. Методи захисту від електромагнітного поля: 1) захист часом (рідше користуватись мобільними, мікрохвильовою, комп'ютером), 2) захист відстанню, заниження інтенсивності, 4) екранування.

РОЗДІЛ 2

1.ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕКИ ТОВАРІВ

1.1Класифікація меблів та їх безпека

    При розробці різної документації, підготовки підручників, технічної та довідкової літератури з меблів необхідно використовувати єдині меблеву термінологію та визначення основних понять. Наведені в цьому підручнику терміни, визначення і позначення величин даються відповідно до стандартів.

   Меблі - пересувні або вбудовані вироби для обладнання житлових і громадських приміщень, садово-паркових та інших зон перебування людини.

   Для розробки виробничих планів підприємствами та відомствами, асортименту та асортиментних планів торговими організаціями, а також для практики проектування необхідно мати класифікацію виробів меблів та їх оптимальну номенклатуру.

   Номенклатура меблів - склад виробів для меблювання приміщень певного призначення або перелік функціональних типів виробів, що містять будь-якої комплект. Визначається плануванням приміщення, його призначенням, змістом трудових і побутових процесів, кількісним і професійним складом людей в приміщеннях.

   Асортимент меблів - склад і співвідношення окремих видів виробів або у випуску продукції, наприклад підприємства, або у сфері розподілу, або у сфері споживання. Асортимент повинен формуватися на основі вивчення розвитку споживчих вимог і попиту методом модернізації старих і створення нових виробів.

   Оптимальна номенклатура та оптимальний асортимент - найбільш сприятливі, найкращі з можливих за даних умов, що враховують вплив різних факторів.

   Набір меблів - це група виробів, пов'язаних між собою загальною архітектурно-художнім завданням обстановки приміщень, з широкою варіабельністю за складом і призначенням. Із виробів одного набору можна утворювати різні варіанти комплектів меблів.

   Гарнітур меблів - це група виробів, пов'язаних між собою по архітектурно-художньому та конструктивної ознаками, призначених для обстановки певної функціональної зони приміщення.

   Меблі класифікують (ГОСТ 20400) за такими основними ознаками: експлуатаційним, функціональним, конструктивно-технологічним, за матеріалами, а також за характером виробництва.

   За експлуатаційного призначенням розрізняють наступні види меблів.

Меблі побутові - Це вироби, призначені для обстановки різних приміщень, квартир, дач, для використання на відкритому повітрі. Розрізняють такі види побутових меблів: для спільної кімнати (для кімнат з суміщеними функціями, наприклад їдальні, спальні), для спальної кімнати, їдальні, вітальні, кабінету, дитячої (вироби, розміри, форма і конструкції яких відповідають віковим особливостям та ростовим характеристикам дітей) , для кухонь, передпокоїв, ванних кімнат, а також дач.

   Меблі для громадських приміщень - вироби, призначені для обстановки приміщень підприємств і установ з урахуванням характеру їх діяльності та специфіки функціональних процесів. Розрізняють такі види таких меблів: медична (для лікарень, поліклінік та інших медичних установ), лабораторна (для лабораторій, в тому числі навчальних та медичних), для дошкільних установ (дитячих садків, ясел), навчальних закладів (шкіл, училищ, технікумів та вузів), підприємств торгівлі, громадського харчування (їдалень, ресторанів, кафе, закусочних і ін..) і побутового обслуговування, готелів і здравниць, театрально-видовищних установ, бібліотек і читальних залів, спортивних споруд, адміністративних приміщень, залів очікування транспортних установ, підприємств зв'язку.

   Меблі для транспорту - це вироби, призначені для обладнання різних засобів транспорту.

   За функціональним призначенням розрізняють наступні види меблів.

   Меблі для зберігання (корпусні), основне призначення якої - зберігання і розміщення різних предметів. Виділяють наступні вироби даної меблів:

- Шафа - виріб, переважно з дверима, для зберігання предметів різного функціонального призначення, в тому числі:

- Шафи для одягу (сукні), білизни, посуду, книг;

- Шафа кухонний - виріб, призначений для зберігання предметів кухонного і господарського вжитку. Може входити до складу робочого фронту кухні або бути окремо стоячим виробом;

- Шафа-стіл кухонний - виріб, призначений для приготування їжі і сервірувальних робіт, з ємностями для зберігання кухонного посуду і харчових продуктів;

- Шафа під мийку - призначений для установки мийки;

- Шафа з вітриною (вітрина) - засклене виріб меблів, призначений для зберігання і демонстрації різних предметів;

- Шафа-перегородка - виріб, призначений для розділення приміщення на окремі зони;

-   Шафа настінна;

- Шафа багатоцільового призначення - виріб з відділеннями різного функціонального призначення;

- Комод - виріб з ящиками для зберігання білизни;

- Тумба туалетна - виріб з дзеркалом і ємностями для зберігання туалетних принад;

- Тумба - шафа низької висоти різного призначення;

- Секретер - виріб з відкидною дверима або висувною дошкою, призначеної для виконання письмових робіт;

- Сервант - шафа - виріб для зберігання посуду і столової білизни, верхня площина якого використовується для сервіровочні робіт;

- Скриня - виріб корпусних меблів з відкидною або знімною верхньою кришкою, призначене для зберігання різних речей;

- Полиця - виріб без передньої стінки, із задньою стінкою або без неї, призначений для розміщення книг або інших предметів.

Меблі для сидіння і лежання призначені для розміщення людини в положеннях сидячи і лежачи. Розрізняють такі предмети таких меблів:

- Ліжко - виріб, призначений для сну, з матрацом, з однією або двома спинками;

- Ліжко одинарне - призначений для однієї людини;

- Ліжко подвійне - призначений для двох чоловік;

- Диван - комбінований виріб зі спинкою, призначене для сидіння кількох людей;

- Диван - ліжко - диван, який трансформується в ліжко;

- Кушетка - виріб з головним спинкою і підголівником або без них, призначений для лежання;

- Тахта - широка кушетка з поздовжньою спинкою або без неї, призначена для лежання;

- Лава - виріб із спинкою і підлокітниками або без них, з висотою сидіння, рівною його глибині або більшої її, призначений для сидіння кількох людей;

- Табурет - виріб без спинки і підлокітників, з жорстким сидінням (або з настилом), призначений для сидіння однієї людини;

- Банкетка - виріб без спинки, з оббитими поверхнею для сидіння, призначений для одного або кількох людей;

- Стілець - виріб із спинкою, підлокітниками або без них, з висотою сидіння, функціонально зручною при співвідношенні його з висотою столу (обідньої, письмового), призначене для сидіння однієї людини;

- Крісло - комфортабельне виріб меблів зі спинкою, підлокітниками або без них, призначений для сидіння однієї людини;

- Крісло робоче (стілець робочий) - виріб з підлокітниками, з висотою сидіння, що дорівнює висоті сидіння стільця;

- Крісло для відпочинку - виріб з підлокітниками або без них, з висотою сидіння, меншої висоти сидіння стільця;

- Крісло-ліжко - виріб для відпочинку, яке в трансформованому положенні може бути використано для лежання;

- Крісло-качалка;

- Шезлонг - легке крісло, призначене для відпочинку напівлежачи, трансформується під час використання.

   Меблі для роботи та прийому їжі - вироби, призначені для прийому їжі, виконання різної роботи та встановлення предметів. До таких меблів відносять:

- Стіл - виріб з робочою площиною, розташованої на функціонально зручній висоті, призначене для роботи, прийому їжі та встановлення різних предметів;

- Стіл обідній - виріб, призначений для прийому їжі;

- Стіл сервіровочний - виріб, призначений для подачі їжі і прибирання посуду;

- Стіл письмовий - виріб, призначений для занять і виконання письмових робіт;

- Стіл журнальний (переддиванний) - низький стіл, призначений для формування зони відпочинку;

- Стіл туалетний - виріб з дзеркалом і ємностями для зберігання туалетного приладдя.

Меблі інші. До них належать:

- Манеж дитячий - переносний огорожа для дітей ясельного віку;

- Вішалка - виріб, призначений для розміщення верхнього одягу і головних уборів.

За конструктивно-технологічним ознаками розрізняють наступні види меблів:

- Меблі збірно-розбірна - вироби, конструкція яких дозволяє здійснювати їх неодноразову складання та розбирання;

- Меблі універсально-збірна - вироби з уніфікованих деталей, що дозволяють здійснювати формування меблів різного функціонального призначення та розмірів;

- Меблі секційна - вироби, що складаються з декількох секцій меблевих, що встановлюються одна на іншу або поруч один з одним;

- Секція меблева - конструктивно закінчений меблеве виріб, який може використовуватися повністю або бути складовою частиною заблокованих виробів;

- Меблі нерозбірна - вироби, з'єднання яких нероз'ємним;

- Меблі вбудована - вироби, що вбудовуються в приміщення будівель;