Безпека туристичних подорожей

                                           ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  І ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ У СФЕРІ ТУРИЗМУ……………………………………………6

1. Загальні вимоги до безпеки туризму……………………………………..6
2. Міжнародні організації,що займаються регулюванням забезпеченням безпеки туристів…………………………………………………………..11
3. Контроль за виконанням вимог безпеки…………..................................15

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ УМОВ ТА МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ  ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ(НА ПРИКЛАДІ АСОЦІАЦІЇ ЛІДЕРІВ ТУР  БІЗНЕСУ УКРАЇНИ)…….17

2.1 Аналіз світових тенденцій  розвитку туризму та забезпечення  його безпеки………………………………………………………………………….17

2.2 Загальна характеристика Асоціації лідерів турбізнесу України……….25

2.3 Оцінка міжнародного співробітництво Асоціації лідерів тур бізнесу України в сфері забезпечення безпеки

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ПО УДОСКОНАЛЕННЮ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ В ІНДУСТРІЇ  ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ…………………………37

3.1 Інновації та заходи  забезпечення безпеки туристів……………………...37

3.2.Шляхи удосконалення  діяльності Асоціації лідерів  турбізнесу України в сфері  забезпечення безпеки міжнародних  подорожей……………………….41

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 Актуальність теми. В даний час питання безпеки придбали особливу актуальність, оскільки ця проблема стосується всіх людей.

        Бурхливий розвиток масового міжнародного туризму, його поширення практично на всі райони земної кулі все гостріше ставить проблему забезпечення безпеки туристів. На думку експертів, останніми роками загроза їх життю, здоров'ю і майну значно зросла. В той же час туристичні фірми, зацікавлені перш за все в здобутті прибули, не надають своїм клієнтам достатньої інформації, а також практично не проводять роботи по виявленню регіонів підвищеної небезпеки, в тому числі і районів з несприятливою кримінальною обстановкою. В результаті туристи стають жертвою внутрішньополітичних зіткнень, тероризму, кримінальних злочинів, а інколи навіть потрапляють в райони великомасштабних бойових дій. Інформаційний пропуск намагаються якось заповнити урядові установи, зокрема міністерства закордонних справ. Безпека туристів за кордоном повинна забезпечуватися при тісній взаємодії представників тур індустрії.

       Широкий розвиток останнім часом в'їзного і виїзного туризму, а також зростання подорожей в межах України,вимагає чіткої організації і взаємозв'язку серед об'єктів туристської індустрії, що включають готелі, транспорт, місця громадського харчування і розваги (оздоровчого, спортивного, пізнавального і іншого призначення), з організаціями, здійснюючими туроператорськую і турагентськую діяльність, і з організаціями, що надають різні послуги (екскурсійні,туристські, гідів-перекладачів і інші види послуг, подорожі, що надаються залежно від цілей). При реалізації послуг повинна забезпечуватися безпека життя, здоров'я туристів і екскурсантів, збереження їх майна і мають бути розроблені методи контролю за виконанням вимог безпеки. При здійсненні подорожей і при ознайомленні з природними, історичними, соціально-культурними або іншими об'єктами, здатними задовольнити духовні потреби туристів, а також сприяти відновленню і розвитку їх фізичних сил і включеними в сферу туристського показу, однією з вимог безпеки є збереження екологічної рівноваги в довкіллі.

             У розвитку міжнародного співробітництва і сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації,що працюють на постійних засадах. Особливе значення мають Організація Об’єднаних Націй(ООН) і її спеціалізовані установи,а також Всесвітня туристська організація(ВТО). Як показує практика міжнародних відносин, міжнародний туризм на всіх етапах свого розвитку є фактором, що сприяє покращенню взаємопорозуміння  між державами і народами, важливим засобом укріплення миру і дружби, активним стимулятором розвитку зовнішньоекономічних, торгових і культурних відносин. Головними органами ООН, які займаються питаннями міжнародного туризму, є Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними — регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки. Деякі питання туризму належать до компетенції спеціалізований установ, що входять у систему ООН. Найбільш активно проблемами безпеки туристичних подорожей займаються: ІКАО, ІАТА, АСi (Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна рада аеропортів), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ), Всесвітня митна організація (WCO), Європейська комісія (ЄК).

       Забезпечення безпека подорожі є одному з найголовніших і важчих завдань в туризмі, оскільки від цього залежить комфорт і відчуття задоволеності туриста. На нашому світі достатні багато чинників тих, що впливають на безпеку людини, тому завданням сучасних тур фірм,організацій та асоціацій є забезпечення безпеки своїх клієнтів.

      Таким чином, вище викладене актуальність теми дослідження курсової роботи.

      Метою дослідження є аналіз міжнародного співробітництва Асоціації лідерів тур бізнесу України та розглянути шляхи удосконалення діяльності в сфері забезпечення безпеки міжнародних подорожей.

Завдання дослідження:

- розглянути теоретичні  основи правового регулювання і організації міжнародної співпраці у сфері туризму;

проаналізувати умови та механізм забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні;

запропонувати пропозиції по удосконаленню забезпечення безпеки в індустрії туризму в Україні.

     Об’єкт дослідження: механізм забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні (на прикладі Асоціації лідерів тур бізнесу України.

     Предмет дослідження – закономірності і принципи міжнародного співробітництва Асоціації лідерів тур бізнесу України в сфері забезпечення безпеки.

     Інформаційну базу дослідження склали монографії вітчизняних і закордонних фахівців в області безпеки туризму, статистичні дані, інформаційно-аналітичні бюлетені.

     Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів,в першому розділі – три підрозділа, в другому розділі – три підрозділа, в третьому – два підрозділа, висновків та пропозицій, списку використаних джерел  і додатків. Перший розділ  присвячений правову регулюванню і організації міжнародної співпраці у сфері туризму.У другому розділі  подається аналіз умов та механізму забезпечення безпеки туристичної діяльності в Україні(на прикладі Асоціації лідерів тур бізнесу України). У третьому розділі викладено пропозиції по удосконаленню забезпечення безпеки в індустрії туризму в Україні. Результати  роботи в систематизованому й узагальненому вигляді представлені у висновках та пропозиціях. Робота складається з 49 сторінок, містить 6 таблиці та 4 додатка.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

1. .Загальні вимоги до безпеки туризму

      Під безпекою в туризмі розуміється особиста безпека туристів, збереження їх майна і не-нанесення збитку природному довкіллю при здійсненні подорожей.

       Безпека туриста безпосередньо залежить від політики держави, від заходів, що приймаються фірмами, - турагентами і туроператорами, а також від дій самого туриста.  Безпека туризму і зменшення ризиків при подорожі торкаються широкого кола проблем, у тому числі перевірки безпеки туристських закладів і наявності у них ліцензій і сертифікатів, організації роботи ліній зв'язку термінової допомоги, прийом скарг туристів, охорони пам'ятників, довкілля, боротьба з наркотиками і т.д.

     Міжнародний досвід по розробці заходів безпеки туризму досліджується й узагальнюється ВТО. Безпека подорожей декларувалася в Хартії туризму.

У Гаазькій декларації по туризму  відзначається, що для того, щоб нормально  функціонувати і розвиватися, туризм має потребу в безпеці для  мандрівників і подорожуючих, як національних, так і міжнародних, і для їхньої особистої власності. Це може бути досягнуте  шляхом:

• розробка й впровадження в життя норм безпеки для подорожей  і туристських перебувань;

• інформування й освіти громадськості;

• створення інституціональних  рамок для вирішення проблем, зв'язаних з безпекою туристів, і, зокрема, в екстремальних ситуаціях;

• міжнародного співробітництва  на двосторонньому, регіональному, субрегіональному, міжрегіональному і світовому рівнях.

При Виконавчій раді ВТО  в 1994 р. створений Комітет з якості туристського обслуговування, що відповідає за питання безпеки подорожей. У  тому ж році ВТО провела обстеження 73 країн світу на тему "Безпека  і захист мандрівників, туристів, туристських об'єктів". З ініціативи ВТО влітку 1995 р. у Естерунді (Швеція) проведена І Міжнародна конференція по безпеці туризму і зменшенню ризиків при подорожах. Висновки обстеження свідчать: у 71% країн об'єкти і визначні пам'ятки, відвідувані туристами, забезпечуються охороною з боку спеціальної туристської поліції або служби безпеки. У більше половини таких країн ця служба є частиною державної або муніципальної поліції. У 21% країн с спеціальна туристська поліцейська служба, у половині з них допомагаюча туристам вирішувати їх проблеми. На туристську поліцію покладаються також охорона пам'ятників культури, навколишнього середовища, боротьба з наркотиками, надання інформації туристам і охорона місцевих етнічних груп. Однак лише в 9 країнах є закони, на підставі яких створена туристська поліція. Співробітники туристської поліції в 41% країн навчаються іноземним мовам, у 26% проходять підготовку по спеціальних туристських дисциплінах, у 37% країн підтримують регулярний зв'язок з туристськими відомствами, фірмами і звичайною поліцією.

Безпека туристів, їхнє благополуччя, а також підтримка високої  якості обслуговування в місцях туристського призначення не можна розглядати відриві від інших суспільних або національних інтересів приймаючої країни навколишнього середовища в цілому. При розробці і проведенні в життя норми безпеки для сфери туризму і захисту туристів інтереси тих, хто відвідує і приймає повинні бути взаємно гармонізовані.

Безпека туристів і захист у сфері туризму зв'язані з  великою кількістю правил і постанов, що повинні виконуватися не тільки туристська адміністрацією, але і цілим рядом інших адміністративних органів, що працюють у різних економічних і соціальних секторах (фінанси, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, розвиток територій, енергетика, зайнятість і т.п.), і насамперед у приватному.

Таким чином, питання забезпечення безпеки в туризмі можна розглядати у наступних напрямках:

• особиста безпека туристів і їхнього майна, забезпечення якої найважливішою задачею національного  розвитку туризму і міжнародно: співробітництва;

• безпека навколишнього  середовища в місцях масового перебування] туристів, безпека туристських об'єктів;

• безпека національних інтересів приймаючих держав.

Забезпечення безпеки  по всіх зазначених напрямках є найважливішою  турботою і першочерговою задачею  всіх структур, залучених у туристську діяльність.[1]

Основні загрози розвитку туризму. Соціологічні опитування, проведені Німецьким Інститутом Вивчення Вільного Часу в державах Європейського Союзу, показали, що найбільше подорожуючих хвилюють наступні проблеми:

      Війна, неспокій, політична нестабільність (74%). Цей фактор найбільше стримує туристів від здійснення закордонних поїздок до тієї чи іншої краї] Практика показує, що вплив цього фактора є набагато вагомішим і торкається ві] не лише держави, в якій спостерігається політичний неспокій, але й край межуючих з нею. Прикладом цього може бути Близький Схід, де на відносні невеликій території сконцентровані досить привабливі місця для відпочинку. Але динаміка розвитку туризму в цьому регіоні зазнає різких коливань. Так, через військові дії в Лівані в середині 80-х років спостерігався різкий спад потої туристів та доходів від нього в цілому по регіону. В 1986 році Близький Схід] відвідало на 17,6% іноземних туристів менше, ніж в 1985 році, а доходи за] аналогічний період скоротились на 16,5%. Після початку військових дій в районі Перської затоки в 1991 році цей регіон відвідало на 6,62% Іноземних туристів] менше, ніж у 1990 році, а надходження від туризму в 1991р. зменшились на 14,4% в порівнянні з попереднім роком.

Усі намагання урядів держав даного регіону збільшити кількість  подорожуючих до своїх країн перекреслюються  одним повідомленням про зростання  напруженості в регіоні. Від цього  потерпають не тільки державні бюджети, які недораховуються значних валютних надходжень, але й окремі підприємства, котрі несуть великі збитки під час зменшення потоку туристів.

Екологічні проблеми (57%). Цей фактор є характерним, перш за все, для України, в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом Вивчення Вільного Часу відзначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів (на кінець 90-х - вже 57%). Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Кількість іноземних туристів, що відвідали Київ у 1986 році, знизилась більш ніж в 5 разів в порівнянні з 1985 роком, і тільки нещодавно їх число почало поступово зростати. Негативний ефект екологічного чинника посилюється ще й тим, що він носить довгостроковий характер, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, аніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.

Хвороби та епідемії (55%). Вплив цього фактора є особливо значимим для африканського континенту. На сьогоднішній день обсяги туризму в цьому регіоні не перевищують 2% від світового рівня, при цьому його основна частина припадає на країни Північної та Південної Африки. Туризм в центральній її частині практично не розвинутий, хоча, на думку фахівців, для цього є непогані можливості, зокрема для розвитку екологічного та екзотичного видів туризму, які останнім часом набувають все більшої популярності. Факторами, які гальмують розвиток туризму в Центральній Африці, с невивченість даного регіону і численні хвороби та епідемії, які постійно спалахують тут. Одним із засобів боротьби з ними може стати обов'язкова вакцинація всіх туристів, які прямують до цього регіону, що, до речі, вже проводиться в більшості розвинутих країн при організації подорожей в райони із складною епідеміологічною ситуацією. Однак виникнення нових джерел епідемій, виявлення нових вірусів та невивченість попередніх ще довго будуть відвертати туристів від ідеї відвідування цього регіону.

Природні катаклізми та катастрофи (49%). Складність впливу цього фактора полягає в тому, що природні катастрофи можуть відбуватись практично в будь-якому регіоні, а передбачити і, тим більше, попередити їх практично неможливо. Руйнівна дія природних катастроф спрямована, перш за все, на існуючу туристичну і транспортну інфраструктуру. 1 хоча від прояву форс-мажорних обставин такого роду ніхто не застрахований, їх виникнення може призвести до відкладання туристом поїздки в цей регіон на невизначений час або навіть до ЇЇ відміни. В цьому випадку, як і при екологічних катастрофах, великого значення набуває психологічний аспект, що стримує туриста від поїздки до регіонів, які потерпіли від стихійного лиха, навіть після ліквідації наслідків природних катастроф. Найбільш характерними ці чинники є для регіонів з підвищеною сейсмічною активністю. Зокрема, внаслідок землетрусів у Японії та Каліфорнії (США) регіони, що постраждали, недорахувались до 50% туристів як в період ліквідації наслідків землетрусів, так і в перші кілька місяців після ліквідаційного періоду.

Злочинність (44%). Останнім часом цей фактор набуває все більшого значення. В даному контексті маються на увазі не лише поодинокі випадки нападу, пограбування або навіть вбивства туристів, але й сплановані терористичні акти. Прикладом тут може бути випадок, який трапився наприкінці 1997 року в Єгипті, коли група європейських (в основному німецьких) туристів, які подорожували вздовж берегів Нілу, була розстріляна ісламськими фундаменталістами. Через це в 1998 році Єгипет втратив 25-30% іноземних туристів від запланованої кількості. Різко зменшилась кількість туристів в СІЛА після терористичних актів 11 вересня 2001 року та ін.[2]

1.2.Міжнародні організації, що займаються регулюванням

забезпеченням безпеки  туристів

    Цілий ряд міжнародних організацій займається питаннями, пов'язаними з безпекою і захистом туристів.

     ІКАО, ІАТА, АСi (Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна рада аеропортів) займаються безпекою цивільної авіації і аеропортів від актів незаконного втручання. Одному з найважливіших завдань в забезпеченні безпеки є 100%-ная перевірка зданого багажу. У конвенції про міжнародну цивільну авіацію вказується, що кожна договірна держава повинна прийняти заходи для забезпечення перевірки зданого багажу до того, як він буде розміщений на борту літального апарату. Головними проблемами є надійність сучасних систем в плані автоматичною 100%-ній перевірки і їх вартість, яка може досягати в крупному аеропорту сотень мільйонів доларів. Можливо, що ці витрати повинні спільно брати на себе уряду, експлуатанти аеропортів і авіакомпанії. Оскільки поки що неможливо у всіх випадках забезпечити автоматичну 100%-ную перевірку, пропонується передбачати паралельні системи перевірки на вимогу, системи вибіркової перевірки, а також системи ідентифікації пасажирами їх багажу в трапа літака перед вильотом.

     ІАТА реалізує в даний час свою «Стратегію безпеки». Вона передбачає такі програми, як інспекції безпеки, обмін досвідом серед авіакомпаній, які виводять забезпечення безпеки за рамки комерційної конкуренції і розробляють «угоди про альянси» по питаннях безпеки з партнерськими організаціями.

     Міжнародна організація кримінальної поліції (ICPO – Інтерпол) допомагає боротися з тероризмом, у тому числі в плані його наслідків для туризму. Інтерпол співробітничав з ВТО при проведенні двох регіональних семінарів в 1997 році (Африка і Європа) по безпеці в області туризму. При цьому робота Інтерполу в цій області носить повністю автономний і незалежний характер.

    Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) має найважливіше значення для забезпечення захисту мандрівників від інфекційних захворювань (обов'язкові щеплення, що рекомендуються і бажані) і як розробник стандартів охорони здоров'я в туристських центрах.

   Міжнародні медико-санітарні правила ВОЗ діють з 1951 року, періодично до них вносяться необхідні зміни і поправки (1969, 1972, 1981). Перероблені «Міжнародні медичні правила» стали основою для обов'язкового міжнародного повідомлення про нових, виникаючих і таких, що знов з'являються захворюваннях, які можуть поширюватися по світу завдяки подорожам.

      ВОЗ має робочі угоди з ВТО, відповідно до яких поточна інформація про формальності, пов'язані з проходженням санітарного контролю, публікується в щорічному виданні ВТО «Зарубіжний туризм і пограничні формальності». ВТО в співпраці з ВОЗ випустила документ туристської політики «Медична інформація і формальності при міжнародних подорожах» (1995). У цій брошурі організаторам подорожей і організаціям, що володіють туристською інформацією, пропонується надавати інформацію медичного характеру і використовувати медичну страховку при поїздках. ВТО і ВОЗ також організували ряд курсів і конференцій з гігієни живлення, призначених для туристського сектора.

      Неоцінений вклад ВОЗ в розвиток безпечних турцентров – «Безпечних співтовариств» ВОЗ. З 1989 року ВОЗ подає підтримку проектам створення безпечних співтовариств по всьому світу. В даний час в дану систему входять населені пункти в Аргентині, Канаді, Данії, Індії, Швеції, Таїланді, Великобританії і США. Головна мета програми ВОЗ по реалізації проекту «Безпечні співтовариства» – запобігання нещасним випадкам і насильству, мінімізація їх дії на здоров'ї і якість життя місцевого населення турцентров.

    ВОЗ випускає:

– «Вимоги до свідоцтва  про щеплення при поїздці за кордон», які є практичним керівництвом для  туристських організацій і самих  туристів;

– «Епідеміологічний щорічник»  і рекомендації, покликані зменшити можливість поширення небезпечних  інфекцій, у тому числі через туризм.

    Всесвітня  митна організація (WCO) має найважливіше значення для боротьби з незаконним зворотом і контрабандою заборонених предметів при міжнародних подорожах. Її діяльність сприяє запобіганню злочинності у сфері туризму.

  Європейська комісія (ЄК). Європейська директива по комплексних турах (1990 р.) зобов'язала організатора поїздок надавати інформацію про медичні формальності, а також інші відомості про місце призначення. Завдяки цьому інструменту і національним законодательствам, уряди низки європейських країн зобов'язали туроператорів і турагентства використовувати свої мережі для поширення “урядових запобігань” відносно окремих туристських напрямів,які є ризиком для громадян відповідної країни.

   Прийняте країнами ЄС Шенгенська угода продемонструвала можливість створення єдиного безпечного простору на території багатьох держав для туристської діяльності.

   Недавно Європейський союз висунув ініціативу про видання разів в два роки “Доповіді про безпеку на транспорті в Європі”, який охоплюватиме автодорожній, залізничний, водний і повітряний транспорт в Європі.

    У Страсбурзі створений єдиний комп'ютерний банк даних по обліку і контролю за в'їжджаючими іноземцями в країни ЄС. У цей постійно оновлюваний єдиний для ЄС список "небажаних осіб" закладаються повні дані на іноземців, що порушили паспортний і візовою режим, правила перебування в країні, зробили які-небудь протиправні діяння і так далі Таким особам в'їзд до країн ЄС може бути заборонений на строк до 10 років, залежно від серйозності правопорушення і підстави для закриття в'їзду.

   Рада Європейського Союзу наділена правом внесення змін в перелік держав, туристи яких повинні в'їжджати в країни ЄС по візах, причому первинне таке рішення приймалося лише одноголосно, а з 1 січня 1996 року вже більшістю в 2/3 голоси. Тому, чим менше буде порушень з боку російських турфірм при оформленні поїздки і з боку самих туристів в процесі турпоїздки в Європейські країни (а таких порушень поки що досить), тим більше вірогідність того, що Російська Федерація попаде в число тих, хто має спрощені формальності для в'їзду до європейських країн.

  Міжнародна готельно-ресторанна асоціація (Ih&ra) працює над удосконаленням стандартів безпеки в закладах, що належать її організаціям-членам, а також в готельній індустрії в цілому. Ця робота йде далі за звичайний протипожежний захист, який проте залишається на порядку денному [3].

1.3.Контроль за виконанням вимог безпеки

Закон України "Про туризм" у розділі VIII надає гарантії безпечного перебування туристів на території України і зобов'язує органи влади та суб'єктів туристичної діяльності розробити комплекс заходів з безпеки туристів. Зокрема, в статті 26 сказано: "Місцеві органи державної виконавчої влади в галузі туризму розробляють і організовують виконання регіональних програм забезпечення захисту та безпеки туристів, особливо в місцях туристичної активності.

 Суб'єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їх виконання."

 В Україні діє міждержавний стандарт (ГОСТ 28681.1-95) "Туристично-екскурсійне обслуговування", який передбачає порядок проектування туристичних послуг, включаючи розгляд можливих ризиків, які можуть викликати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров'ю туриста та його майну. 
          Згідно із Законом України "Про туризм" із метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані здійснювати:

-підготовку безпечних  умов для перебування туристів, облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій, місць проведення змагань,  забезпечення туристів справним  спорядженням та інвентарем;

-навчання туристів засобам  профілактики і захисту від  травм та нещасних випадків, інструктаж  із надання першої медичної  допомоги, а також інформування  про джерела небезпеки, які  можуть бути зумовлені характром  маршруту та поведінкою самих  туристів;

 -контроль за підготовкою туристів до подорожей,походів,змагань,інших туристичних заходів;

-надання оперативної  допомоги туристам, що зазнають  лиха, транспортування потерпілих;

-розробку та реалізацію  спеціальних вимог безпеки під  час організації та проведення  походів з автомобільного, гірського,  лижного, велосипедного,водного,  мотоциклетного, пішохідного туризму  та спелеотуризму. [4]

      Один з  небезпечних етапів подорожі - етап  перевезення (проїзд до місця  відпочинку та зворотний проїзд, транспортування під час подорожування  та інші). Оскільки транспортні  засоби є джерелами підвищеної  небезпеки, питання безпеки туристів  повинні бути центральними у  всіх варіантах перевезень.

       При  проектуванні туру необхідно  брати до уваги вибір сприятливої  пори року, вечірнього чи денного  часу, раціонально обрати трасу  туристичного маршруту, врахувати  погодні умови, забезпечення відповідної  екіпіровки, засобів індивідуального  захисту, повне і своєчасне  інформування туристів про можливу  небезпеку та ін.[31]

    В багатьох  випадках туристи самі порушують  регламентовані правила поведінки  і потрапляють в складні ситуації, відстають через неуважність  від груп на екскурсіях, відправляються  в райони, не рекомендовані для  відвідування туристів, беруть участь  у ризикових заходах, купаються  у заборонених місцях, відвідують  сумнівні розважальні заклади  та ін.

     З метою здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, наданню їм допомоги і захисту в екстремальних ситуаціях, туристичні підприємства, що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів, створюють пошуково-рятувальні служби або укладають угоди на обслуговування з відповідними службами. 
    Пошуково-рятувальна служба повинна мати повну взаємодію з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, цивільної авіації, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби.[5]

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ УМОВ ТА МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ(НА ПРИКЛАДІ АСОЦІАЦІЇ ЛІДЕРІВ ТУР БІЗНЕСУ УКРАЇНИ)

2.1. Аналіз світових тенденцій розвитку туризму та забезпечення його безпеки

        Сучасна економічна наука розглядає туризм як складну соціально-економічну систему, в якій багатогалузевий виробничий комплекс, званий туристичною індустрією, є лише одним із складових компонентів. Економічні проблеми аналізуються в контексті суспільного та екологічного аспекту життєдіяльності туризму.

           Туризм виник у той період розвитку суспільства, коли потреба людини в одержанні інформації про нові місцях, в подорожі як засобі отримання цієї інформації стала об'єктивним законом розвитку людського суспільства. Подорож приносить людині задоволення і дає можливість відпочити.

На певному етапі розвитку економіки, коли потреба в подорожах  різко зросла, з'явилися і виробники  цих послуг. Це призвело до формування товару особливого типу - туризму, який можна купити і продати на споживчому ринку. 
     Виробники послуг, призначених для обслуговування туристів (мандрівних людей), об'єдналися в галузь «туризм». Туризм не є товаром першої життєвої необхідності, тому він стає нагальною потребою людини тільки при визначеному рівні його прибутку і при певному рівні багатства суспільства.  
    В даний час виділяють внутрішній і міжнародний туризм, причому внутрішній туризм за ступенем охоплення домінує над міжнародним. На частку внутрішнього туризму припадає 75-80% загального числа туристів у світі, відповідно за фінансовими результатами у багатьох країнах він значно перевершує іноземний.  
      Дослідження сучасних експертів показують, що стан світової індустрії туризму, незважаючи на об'єктивні труднощі останніх років, в цілому демонструє стабільність і зберігає позиції найбільшого, високоприбуткового і швидко розвивається світової економіки. Цим пояснюється підвищений інтерес до сфери туризму з боку урядів більшості країн світу, що мають впливові структури виконавчої влади для забезпечення ефективної державної політики його розвитку. У найближчі роки туристські ринки розвинених індустріальних країн будуть стабільно зростати внаслідок збільшення доступності туризму для більш широких верств суспільства і частоти туристських поїздок. Для нових і туристських ринків характерні тенденції збереження динамічного зростання та відповідного збільшення бюджетних доходів у найближче десятиліття. Очікується поступове зміщення акцентів у розвитку туризму від традиційних ринків Західної Європи, США, Японії і Канади до альтернативних ринків, таких як Центральна і Східна Європа, включаючи Росію, Китай, Південна Корея, Мексика, а також деякі країни Близького Сходу (табл.1) [7]