Міжнародний науково-технічний університет

імені академіка  Ю. Бугая

Полтавський інститут бізнесу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни :

 Кредитування та контроль

на тему:

       Депозитні операції комерційних банків

на матеріалах підприємства АБ « Полтава-банк » 
 
 
 
 
 
 

                                                    Виконав:

                                                    студент 5-го курсу,

                                                    групи ЕФ-51

                                                    Авраменко Руслан

                                                    Науковий керівник:

                                                    Жорник С.А. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Полтава-2010 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

I. Депозитні операції як різновид банківських операцій……………………….5

1.1 Виникнення грошей……………………….……......................................5

1.2Виникнення депозитних операцій, сутність та класифікація……….…8

II. Банківська діяльність АБ «Полтава-банк»………….....................................12

2.1 Загальна  характеристика банку………………………..…...….………12

2.2 Облік депозитних операцій АБ« Полтава-банк »…….........................18

2.3 Переваги  та недоліки депозитних операцій банку……….……..……21

ІІІ. Шляхи удосконалення депозитної політики на сучасному

етапі АБ «Полтава-банк»……………………………………………....………..23

Висновки і пропозиції………………………………………………………...…29

Список  використаної літератури……………………………………..……....…31

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

       Головним  завданням банківської системи  будь-якої країни є підтримка економічного зростання шляхом підкріплення економіки  необхідними фінансовими ресурсами. Банки є ключовою ланкою економічної системи країни, оскільки саме банківська система виконує одну з найважливіших економічних функцій з акумуляції тимчасово вільних коштів підприємств та населення з їх подальшим спрямуванням на забезпечення виробництва грошовими коштами.

       Сукупність  коштів, які є в розпорядженні  банків і використовуються ними для  проведення активних операцій є банківськими ресурсами, які в залежності від  джерел формування поділяються на власні кошти, залучені і позичені ресурси. Більша частина банківських ресурсів формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. В економічній літературі залучені та позичені кошти поєднано у зобов'язання. Найбільшу частину в банківських зобов'язаннях складають залучені (депозитні) кошти, які є основним джерелом формування ресурсів банку, що спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених ресурсів належать залишки коштів на поточних рахунках клієнтів, депозитні вклади юридичних та фізичних осіб, рахунки і депозити інших банків, цінні папери власного боргу.

       Формування  банківських ресурсів реалізується шляхом здійснення банками пасивних операцій. Національним банком України  пасивні операції визначено як "операції, за допомогою яких банки формують свої фінансові ресурси для проведення кредитної, інвестиційної та інших активних операцій банків. Шляхом пасивних операцій банків формуються власні, залучені та запозичені кошти. Грошові кошти, які банки залучають на вклади, утворюють залучені кошти банків". В структурі зобов'язань банків України найбільша питома вага належить депозитним вкладам фізичних та юридичних осіб. 

       Отже, на сьогодні кошти населення та юридичних  осіб, залучені у депозити вітчизняних  банків є найважливішою складовою  депозитних фінансових ресурсів, необхідних для надання кредитів; фінансування інвестиційних проектів, підтримки національного товаровиробника. Таким чином, процес ефективного формування та оптимального використання залучених коштів необхідно розглядати як базовий об’єкт регулювання банківської діяльності. Українська банківська система відрізняється значною мірою ризику, особливо в сучасних умовах збільшення масштабів банківської діяльності, розширення спектру банківських операцій, підвищення складності банківських технологій та посилення банківської конкуренції. Ризикованість банківської діяльності значною мірою впливає на обсяги залучення вітчизняними банками тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків, що обмежує можливості українських банків формувати свої банківські депозитні ресурси, необхідні для розвитку економіки та забезпечення виробництва грошовими коштами. 

       Широкий спектр ризиків банківської діяльності обумовлює необхідність в їх всебічному аналізі, систематизації, та розробці ефективного механізму їх  регулювання. Виходячи з того, що найбільшу частину в банківських зобов’язаннях складають депозитні кошти, значної актуальності набуває питання формування банками стабільної ресурсної бази шляхом ефективного залучення тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання, фізичних осіб та інших банків на банківські депозитні рахунки. Це обумовлює необхідність дослідження процесу здійснення депозитних банківських операцій, з метою виявлення, характеристики, класифікації та систематизації ризиків депозитних операцій банків та розробки механізму їх регулювання, який забезпечить формування стабільної ресурсної бази банку при забезпеченні економічних інтересів суб’єктів депозитних операцій, з метою чого, перш за все, необхідно чітко визначитися із тлумаченням та етимологією поняття “депозит”.

Розділ 1.  Депозитні операції як різновид банківських операцій 

1.1 Виникнення грошей 

       В економічній науці традиційно виділяються  дві основні концепції походження грошей:

       1)раціоналістична  - гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильник - Арістотель.

       2)еволюційна  - об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник - А.Сміт.

       Гроші - це особливий товар, всезагальний еквівалент.

       Етапи розвитку видів грошей:

       1) поява грошей з виконанням  їх функцій випадковими товарами;

       2) закріплення за золотом ролі  всезагального еквіваленту;

       3) перехід до паперових і кредитних  грошей;

       4) поступове витіснення готівкових  грошей з обігу. 

       Гроші в своєму розвитку виступали в  двох видах: реальні гроші та знаки вартості (замінники реальних грошей).

       Реальні гроші - це гроші, у яких номінальна вартість відповідає реальній вартість, тобто вартості металу, із якого вони виготовлені. Металічні гроші мають різну форму: спочатку штучні, потім вагові. Монету більш пізнього етапу розвитку мала встановлені законом відмінні ознаки (зовнішній вигляді, ваговий вміст). Найбільш зручною для обігу виявилась кругла форма монети (менше стиралась)

       Повноцінні  монети - реальний зміст відповідає їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, які мають номінальну вартість меншу, ніж їхній металевий зміст, є обманом населення. Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла бути масштабом цін на основі власного вагового виміру.

       З другої половини XIX ст. становище змінилося. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість (Неповноцінні монети). Емісія таких монет стала прибутковою  справою. Цей прибуток присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

       Паперові  гроші є знаками, представниками повноцінних грошей. Історично паперові гроші виникли з металевого обігу  срібних або золотих монет. Об'єктивна  можливість обігу замісників дійсних грошей виникла з особливостей функцій грошей як засобу обігу, де гроші є посередником в обміні товарів.

       Паперові  гроші - грошові знаки, які випускаються для бюджетного дефіциту та звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом. Не маючи самостійної вартості, приймають представницьку вартість в обігу та виконують роль купівельного та платіжного засобу.

       З середини 70-х років конвертованості  паперових грошей на золото повністю припинилися і на рівні міжнародних валютних відносин. Благородний метал був повністю витіснений з сфери грошових відносин. Золото втратило грошові функції цей процес дістав назву демонетизації золота. Остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість, що безпосередньо втілювалося у монетарному товарі як носієві грошових відносин. Сутність грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.  

       Кредитні гроші. Розширення комерційного та банківського кредиту в господарстві в умовах, коли товарні відносини прийняли всеохоплюючий характер, привело до того, що всезагальним товаром контрактів стають кредитні гроші, які належать до найвищої сфери суспільно-економічного процесу та керуються іншими законами.

       Функції грошей:

       1. Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Виражає відношення товару до грошей як до загального еквіваленту.

       2. Гроші як засіб обігу - це процес товарного обігу, який породжує потребу в грошах як засобу обігу. Його ціна реалізується лише при обміні товару на гроші в процесі товарного обігу "Т-Г-Т".

       3. Засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.

       4. Засіб нагромадження - це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості. У цій функції гроші не є посередником в обміні, а стають метою продажі.

       5. Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

       Функція світових грошей зумовлена інтернаціоналізацією економічних зв'язків, поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою світового ринку.

       Світові гроші є синтезом попередніх функцій  і мають трояке призначення: міжнародного платіжного засобу; міжнародного купівельного засобу і формою матеріалізації суспільного  багатства. Це значить, що світові гроші - комплексна функція, що повторює по суті всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. 
 

1. 2. Виникнення депозитних операцій, сутність депозитів та їх класифікація 

       Початковою формою депозитних операцій було збереження на монетних дворах у міняйлів золотих монет. За збереження цих монет власник платив тому, хто зберігав, певну винагороду, а останній гарантував, на бажання клієнта, повернення саме тих монет, які було передано на зберігання. Отож, на таких умовах міняйли не могли здійснювати позичкові операції з отриманими монетами, на могли мати прибутку, з якого вони виплачували б власникам грошей проценти. Надалі історично склалося так, що власники грошей перестали вимагати повернення власне монет, поверталася тільки сума грошей, що їм відповідала. Міняйли отримали можливість до власного капіталу додати залучені на збереження кошти і надавати за їх рахунок кредити. Так з'явилися перші депозити. У наш час джерела коштів, які розміщують на депозити, різноманітні: це - кошти на рахунках підприємств, установ усіх форм власності, організацій, кошти на ощадних вкладах і на рахунках кредитно-фінансових установ.

       Депозит (від латинського - „ річ на збереження ”) - це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити.

       Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають:

       - комерційні банки як позичальники;

       - підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи - власники коштів  як кредитори.

       Власник депозиту є депонентом.

       Об'єктом  депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою.

       Депозити  о поділяють на:

       - до запитання;

       - строкові на визначений термін;

       - ощадні внески населення;

       - ощадні (депозитні) сертифікати.

       Депозити  до запитання - це зобов'язання, які  не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться  на поточних, бюджетних рахунках і  використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.

       Внески  до запитання розміщують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депозити, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.

       Строкові  депозити - це зобов'язання, які мають  певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку.

       До  строкових депозитів у банківській  практиці відносять депозити овернайт - депозити, залучені банком на строк  не більше одного операційного дня (без  урахування неробочих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отримані від інших банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

       Різновидом  довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний (ощадний) сертифікат - це письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошових коштів на депозит. На депозитних сертифікатах зазначається термін вилучення коштів і розмір належного відсотка. Банки зобов'язані оприлюднити умови випуску ощадних (депозитиних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації у друкованих ЗМІ чи у загально-доступному для клієнтів місці в установі банку, або двома способами одночасно.

       Ощадні  вкади - це вклади населення, розміщуванні у банках з метою зберігання і  нагромадження. Для цього виду депозиту характерна наявність спеціальної  ощадної книжки, яка видається  банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом.

       До  цінних паперів банків як виду депозитів  відносять: акції та облігації акціонерних  товариств, що належать КБ; акції та облігації, що знаходяться на зберіганні в банку і прийняті в забезпечення позик тощо.

       У загальній системі банківських депозитів виділяють також так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акредитивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітованих чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська заборгованість тощо.

       Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських  відносин між банками. Часто міжбанківські  депозити відіграють роль інструмента  налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками. Іноді банки використовують у своїй діяльності так звані гарантійні депозити. Вони відкриваються на вимогу банку-кредитора у випадку, коли у нього існують сумніви щодо знецінення активів, або є ризик неплатоспроможності клієнта- позичальника.

       У звіті про залишки за депозитами банки України мають щомісяця подавати у регіональні управління НБУ дані про такі види депозитів: міжбанківський ринок - депозити розміщені, депозити залучені; небанківський ринок - депозити небанківських фінансових підприємств, депозити нефінансових державних підприємств, депозити нефінансових недержавних підприємств, депозити некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, депозити фізичних осіб, депозити інших домашніх господарств, депозити бюджету та позабюджетних фондів України (державного бюджету, клієнтів, які утримуються з державного бюджету, місцевих бюджетів), рахунки за довірчими операціями, ощадні сертифікати.

       Важливе завдання банку - зацікавити клієнтів у збереженні їхніх грошових коштів на срокових депозитних рахунках. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Банківська діяльність АБ «Полтава-банк» 

2.1. Загальна характеристика банку 

       Повна назва банку – Акціонерний банк «Полтава-банк» (далі АБ «Полтава-банк» ). Місцезнаходження банку: Україна, Полтавська обл.. 36020, м. Полтава, вул. Паризької Комуни, б. 40а.

       Полтава-банк заснований у 1991 році, надає послуги фізичним та юридичним особам. Також Полтава-банк є членом Асоціації українських банків.

       Створений відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Актив банку складає 187 млн. грн.. Статутний капітал Банку становить 519 млн. грн., кредитний портфель Банку станом на 01.12.2010 року становить 5,328 млрд. грн.

       Керівником  банку є Некрасов Олександр Васильович. Головним органом управління є загальні збори акціонерів. Основні питання діяльності вирішує рада директорів. Вона є представничим органом власників банку, його акціонерів та відстоює їх інтереси. Рада директорів формує вищі управлінські органи, які ведуть практичну діяльність згідно з рекомендаціями та вказівками ради.

       Головні функції:

        - Визначення стратегічних цілей банка та формулювання його політики. Визначення стратегічних цілей банку відноситься до області довготермінової стратегії. В крупному банку цілі та задачі установи та програма конкретних дій по їх досягненню викладається у навмисному меморандумі, який готується радою директорів разом з керівниками відділів та служб.

        - Меморандум про політику банку повинен визначати наступні важливі моменти:

1 категорії клієнтів, на обслуговування яких будуть в першу чергу направлятися ресурси банка;

2 операції, які підлягають приорітетному розвитку в запланований період;

3 методи маркетинга та просування до споживача нових банківських послуг та продуктів;

4 методи забезпечення ліквідності;

5 міри по закріпленню конкурентних позицій банка на ринку;

6 політика встановлення тарифів на послуги банка;

7 розмір та склад банківського персонала, програми навчання співробітників та інш.

        - Підбір людей на керівні посади. Це ще одна з важливих функцій ради директорів. Справа в тому, що сучасний банк являє собою дуже складне і ризиковане підприємство. Для його успішної роботи необхідні компетентні та відповідальні люди. Їх підбором займається рада директорів.

        - Створення комітетів. Для мінімізації помилок прийняття рішень в банку створюється кілька постійних комітетів, куди входять члени ради директорів та спеціалісти банку. Як правило в банку є чотири комітети: адміністративний (поточні питання), обліково-позичковий (прийняття рішень про видачу кредитів), комітет по довірчій діяльності (інвестування кошт), ревізійний (перевірка фінансового стану відділів банку). Комітети збираються щотижнево для розгляду поточних справ. Крім того, можуть створюватись спеціальні комітети для вирішення будь-яких екстраординарних питань.

        - Контроль за позичковими та інвестиційними операціями. Рада директорів періодично контролює структуру портфелю кредитів та цінних паперів згідно з прийнятими цілями політики банку. У випадку зміни кон’юнктури (падіння попиту на кредит, зростання процентних ставок і т.д.) може бути змінена і сама політика.

        - Консультації. Значна частина часу директорів банку йде на виконання консультативних функцій. В раду входять представники бізнесу, які мають великий досвід та знають стан справ в регіоні. Вони консультують керівництво банку з різних питань поточної політики.

       Банк є юридичною особою з моменту його державної реєстрації. Набуває майнові і особисті немайнові права, несе обов’язки, може укладати від свого імені угоди (договори, контракти), бути позивачем та відповідачем у суді.

       Метою діяльності банку є отримання прибутку від банківської діяльності, відповідно до чинного законодавства України, задоволення потреб акціонерів на основі отриманого прибутку, задоволення потреб населення, а також отримання прибутку від вкладеного капіталу згідно з діючим статутом.

       АБ  «Полтава-банк» надає такі послуги:

- платежі  на рахунки фізичних і юридичних  осіб;

- грошові  перекази;

- комунальні  платежі; 

-миттєве  відкриття поточних рахунків, депозитів  в національній та іноземній  валюті;

- контроль залишків на своїх рахунках, отримання виписок по ним;

- валютообмінні  операції;

-конвертація  валюти при перерахуванні коштів  з використанням пластикових  карток;

-замовлення  пластикової картки з наступним  отриманням її в заздалегідь  обраному відділенні банку;

- придбання  ваучерів оплати послуг операторів  мобільного зв'язку  KyivStar, MТC, Life.

                Відповідно до "Інструкції про  порядок відкриття і використання  рахунків у національній та  іноземній валюті" (Постанова  Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 р., зареєстровано Міністерством юстиції України 17.12.2003 р., № 1172/8493, зі змінами і доповненнями), при укладанні Договору про розміщення коштів на депозитному рахунку з юридичними особами надаються Банку наступні документи:

       1. Паспорта осіб, які мають право першого і другого підпису, а також уповноважених осіб, що відкривають Депозитний рахунок від імені суб'єкта господарської діяльності (подаються особисто власниками).

        2. Копії сторінок паспортів уповноважених осіб підприємства (які містять серію і номер документа, останнє фото, прізвище, ім'я, дату народження власника, а також інформацію про дату видачі документа, організації, що видала паспорт, і, при наявності, інформацію про місце реєстрації  особи -  місце перебування,  проживання)  - завіряються уповноваженою особою Банку, а також особою, що надала документ; зберігаються в юридичній справі по вкладу підприємства;

       3. Копію документа, виданого органами ДПІ, який свідчить про присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків (надається особами, які мають право першого і другого підпису, а також уповноваженими особами, що відкривають Депозитні рахунки від імені суб'єкта господарської діяльності ), завіряється  уповноваженою особою Банку, а також особою, що надала документ; зберігається у юридичній справі по вкладу підприємства);

       4. Копію свідоцтва про держреєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (Положення про держреєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - Постанова КМУ від 25.05.98 N 740), завірену нотаріально за формою згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.94 N 7/5 " Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій ..." або органом, що видав дане свідоцтво (крім бюджетних установ і організацій);