Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Депозитна політика комерційного банку

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси та кредит»

на тему: «Депозитна політика банку»

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………….........2

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ

ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ...……..................................4

1.1 Характеристика складових банківської політики та її сутність.………………………………………………………………...4

1.2 Етапи розробки депозитної політики ………………….…….…8

1.3 Фактори впливу на розробку та реалізацію депозитної

політики…………………………………………………………...12

РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНОЇ

ПОЛІТИКИ БАНКУ ………………………..………………..……17

Організаційне та інформаційне забезпечення формування та

реалізації депозитної політики банку………………………………..17

2.2 Реалізація депозитної політики та контроль за її виконанням……………………………………………………............21

РОЗДІЛ 3 ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ПРИ

РОЗРОБЦІ ТА ПРОВАДЖЕННІ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ.....27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….....32

ВСТУП

Раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання і населення, а також їх спрямування в кредитно-інвестиційний процес – є однією із основних та важливих функцій банківської системи.

Здійснення депозитних операцій – одна із найважливіших економічних передумов для організації діяльності банку, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи.

Забезпечення банківської діяльності необхідними обсягами депозитних коштів є пріоритетним на сучасному етапі, тому і виникає проблема розробки та ефективної реалізації депозитної політики банківської установи.

Метою курсової роботи є розробка шляхів вдосконалення процесу формування і реалізації депозитної політики банку.

Завданнями дослідження є:

з’ясування сутності поняття «депозитна політика»;

визначення її місця у складі банківської політики;

виокремлення етапів формування депозитної політики;

визначення методів аналізу і контролю за її реалізацією;

з’ясування інструментарію депозитної політики;
визначення методів стратегічного управління в процесі її розробки. Об’єктом дослідження є управління процесом формування депозитної

політики, в свою чергу предметом виступають етапи розробки та реалізації депозитної політики, інструменти її реалізації, а також маркетингові підходи до стратегічного планування.

Інформаційною базою для дослідження виступали роботи вітчизняних економістів, зокрема, Дмітрієвої О., Кириленко В., Ковшарь А., Кожеля Н.,

Лаврушина О., Мельникової І., Рисіна В., Саннікової Н.. На основі праць цих

вчених відбулося узагальнення існуючих думок, що надало можливість, по-

перше, визначити сутність депозитної політики, з’ясувати її інструментарій, а

по-друге, також запропонувати власний механізм її розробки. На основі праць Райчевої О., Барилюка І. запропоновано використання системи збалансованих показників при формуванні депозитної політики, а також розроблено комплекс маркетингових інструментів для аналізу клієнтської складової депозитної політики.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Характеристика складових банківської політики та її сутність

Розглядаючи питання реалізації депозитної політики, перш за все необхідно з’ясувати значення терміну «політика» взагалі. Узагальнено прийнято вважати, що політика, як програми дій, представляє собою сукупність засобів, інструментів та методів реалізації визначених інтересів задля досягнення тактичних та стратегічних цілей в певному середовищі. Сутність політики для будь-якої установи полягає у процесі прийняття рішень щодо забезпечення ефективної діяльності в рамках поставленої мети.

В свою чергу банки як фінансові посередники, відіграючи важливу роль у перебігу економічних процесів, проводять власну політику , однією із складових якої є ресурсна політика. Вірогідно банківську політику можна розглядати як узагальнююче поняття. Так, Г. С. Панова розглядає банківську політику як сукупність елементів: депозитної політики; кредитної політики;

політики в сфері організації розрахунково-касового обслуговування клієнтів;

процентної політики; валютної політики; політики щодо здійснення окремих банківських операцій. Крім того, банківська політика повинна включати такі елементи, як політику у сфері управління ризиками банку, його рентабельністю, персоналом, тощо. Частина із перелічених елементів банківської політики безпосередньо стосується формування і розміщення банківських фінансових ресурсів, решта стосується цього процесу опосередковано. Відповідно, сукупність тих елементів банківської політики, за допомогою яких банк залучає ресурси на фінансовому ринку та розміщує їх серед позичальників, можна розглядати як ресурсну політику.

Виходячи із цього, ресурсну політику банку можна розглядати як систему заходів, які здійснює банк з метою визначення найефективніших шляхів формування і розширення його ресурсної бази та використання наявних банківських ресурсів.

Основними напрямами ресурсної політики банку є: акумуляція тимчасово вільних коштів економічних суб’єктів; формування власного капіталу банку;

розміщення банківських ресурсів у сфери найефективнішого їх використання з метою отримання максимального прибутку.

Розглядаючи напрями ресурсної політики банку, слід зазначити, що два перших пов’язані з акумуляцією банківських ресурсів (депозитів, запозичених та власних коштів), а третій передбачає трансформацію цих пасивів у кредити та інвестиції, за рахунок чого створюється промисловий та торговий капітал

[20].

Відповідно у складі ресурсної політики можна виділити дві складові:

акумуляційну політику, що в свою чергу поділяється на депозитну політику,

політику запозичень та політику капіталізації; капіталотворчу політику, яка поділяється на кредитну та інвестиційну політику (рис. 1).

Ресурсна політика банку

Акумуляційна політика		Капіталотворча політика
Акумуляційна політика		Капіталотворча політика


	депозитна політика	кредитна політика


	політика запозичень	інвестиційна політика



	політика капіталізації

Рис. 1.1 – Структура ресурсної політики банку [20]

В межах здійснення акумуляційної політики кожен банк включає в механізм банківського менеджменту необхідність розробки і реалізації

депозитної політики. Депозитна політика представлена комплексом заходів із формування депозитного портфеля, а також різноманітними формами та методами з приводу реалізації конкурентних переваг на ринку депозитних послуг із метою забезпечення необхідних обсягів депозитних ресурсів.

Залучення депозитів є традиційним джерелом ресурсів банку, але за умов розширення банківської діяльності актуальним є пошук нових джерел зростання ресурсної бази, що досягається шляхом запозичення ресурсів на фінансових ринках. Такі ресурси утворюють так звані недепозитні зобов’язання банку, які при впровадженні політики запозичень формують відповідний портфель. Запозичення ресурсів на фінансових ринках дають змогу банку самостійно визначати необхідні їхні обсяги та терміни користування.

Політика капіталізації – це система заходів банку щодо формування власної капітальної бази. Таким чином, при формування капіталу банк визначає обсяги активних операцій, розмір депозитної бази, можливості запозичень коштів, максимальні розміри наданих кредитів та інші важливі показники, що істотно впливають на його діяльність. При реалізації політики капіталізації банк поповнює власний капітал за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел відноситься нерозподілений прибуток, а до зовнішніх – емісія акцій, субординований борг та продаж активів.

Кредитна політика банку – це стратегія і тактика банку щодо спрямування залучених коштів на кредитування клієнтів банку. Вона дає змогу планувати, регулювати, контролювати, раціонально організовувати взаємовідносини між банком та його клієнтами з приводу зворотного руху грошових коштів.

Останнім елементом ресурсної політики банку є інвестиційна політика,

яка передбачає формування системи цільових орієнтирів інвестиційної діяльності, вибір найефективніших способів їх досягнення. В організаційному аспекті вона виступає як комплекс заходів щодо організації та управління інвестиційною діяльністю, спрямованих на забезпечення оптимальної

структури інвестиційних активів, зростання їх рівня прибутковості за допустимого рівня ризику.

Отже, визначивши поняття політики, ресурсної політики банку та надавши характеристику окремими її елементам, перейдемо до більш детального розгляду сутності депозитної політики.

Депозитна політика – політика – це стратегія і тактика комерційного банку відносно залучення коштів вкладників та інших кредиторів, що при визначеному рівні дохідності та ризику забезпечує формування достатньої для здійснення діяльності ресурсної бази, стійкість банківської установи, а також збереження її конкурентних переваг на фінансовому ринку. Отже, приведене визначення буде орієнтуючим у розгляді подальших питань протягом даної роботи.

Депозитна політика є важливим елементом діяльності на рівні окремого банку, а також на рівні всієї економіки країни, тому доцільним є аналіз на макро- та мікрорівні.

На макроекономічному рівні депозитна політика має важливе значення для формування позичкового фонду. Банки відіграють надзвичайно важливу роль у перерозподілі тимчасово вільних коштів одних суб’єктів господарювання між іншими суб’єктами господарювання, в яких виникає потреба мобілізації додаткового капіталу. Таким чином, у відповідності до концепції стимулювання інвестиційного процесу Дж. М. Кейнса ефективне проведення депозитної політики надає можливість не тільки залучати достатню кількість грошових ресурсів на депозитному ринку для поповнення ресурсної бази окремо взятого банку зокрема та банківської системи взагалі, а й стимулювати збільшення самого депозитного ринку країни, а отже, вирішення одного із найважливіших завдань соціально-економічного розвитку держави – формування необхідних інвестиційних ресурсів [19].

На мікроекономічному рівні роль депозитної політики виявляється у забезпеченні стабільності та стійкості банку, його рентабельності, ліквідності і

надійності, а також адекватності його діяльності потребам клієнтів.

І. О. Лаврушин визначає, що депозитна політика банку повинна відповідати його стратегічним цілям, тому при її формуванні надзвичайно важливим питанням є вибір генеральної лінії банку. Тобто банк може вибрати як своїх

клієнтів або приватних вкладників, або підприємства та інші юридичні особи,

або тих й інших одночасно.

Таким чином, можна зробити висновок, що депозитна політика банку є складовою частиною банківської стратегії, яка реалізується через механізм фінансового менеджменту банку.

1.2 Етапи розробки депозитної політики

Формування депозитної політики банку здійснюється послідовно, кожен із етапів є логічним продовженням попереднього (рисунок 1.2). На першому етапі банком проводиться визначення мети депозитної політики у складі банківської політики.

Депозитна політики банку повинна включати:

розробку стратегії для реалізації діяльності банку щодо залучення грошових ресурсів у вигляді вкладів, основану на дослідженні ринку, тобто аналізі навколишнього фінансового середовища та ролі банку у сфері залучення ресурсів, діагностиці та прогнозуванні;

формування тактики банку з приводу розробки, пропонуванню та впровадженню нових банківських депозитних продуктів для клієнтів (в області товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики);

реалізацію розробленої стратегії і тактики;

контроль за її реалізацією та ефективністю;

моніторинг діяльності банку з приводу залучення грошових ресурсів. Депозитна політика повинна відповідати вимогам:

економічна доцільність;

конкурентоздатність;

відсутність внутрішнього протиріччя.

Визначення стратегії і тактики (мети і завдань) депозитної політики

Проведення маркетингового аналізу

Оцінка ресурсного потенціалу

Вибір типу депозитної політики

Визначення напрямів діяльності

Постановка поточних задач

Добір інструментів

Рисунок 1.2 – Етапи формування та реалізації депозитної політики банку

Розглядаючи депозитну політику банку як елемент банківської політики,

слід визначити, що мета депозитної політики органічно пов’язана із загальними стратегічними цілями банку і узгоджується з ними. На першому етапі при визначені стратегії відбувається одночасне формування загальної тактики,

тобто визначення основних завдань діяльності з приводу залучення грошових ресурсів у вигляді депозитних вкладів.

Загальною метою банківської політики в цілому і депозитної політики банку, як її елементу, є скорочення витрат, пов’язаних із залученням коштів,

одержання прибутку від розміщення коштів вкладників а також динамічний розвиток банку в напрямі збільшення обсягів і спектра послуг, що гарантує стабільність та зростання прибутку банку.

На цьому етапі завданнями депозитної політики є:

1. Сприяння одержанню банківського прибутку або створення умов для отримання прибутку в майбутньому.

Забезпечення диверсифікованості суб’єктів депозитних операцій та сполучення різних форм депозитів.

Забезпечення взаємозв’язку та взаємної погодженості між депозитними операціями та операціями з надання кредитів за строками і сумами депозитів та кредитних вкладень.

Збільшення частки термінових депозитів, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.

Забезпечення ліквідності банку навіть при мінімальних резервах вільних

(не залучених до активних) коштів на депозитних рахунках.

Проведення маркетингових досліджень ринку банківських послуг.

Проведення гнучкої процентної політики.

Постійних пошук шляхів та заходів зменшення процентних витрат за залученими ресурсами з метою підвищення прибутку.

Розвиток банківських послуг та підвищення якості ї культури обслуговування клієнтів.

На другому етапі банком, по-перше, визначаються групи клієнтів –

фізичні та юридичні особи, а по-друге, виявляються їхні запити та потреби.

Важливим моментом на даному етапі є проведення зовнішнього та внутрішнього аналізу. При зовнішньому аналізі банком проводиться аналіз конкурентів, аналіз економічних, політичних та соціальних факторів, аналіз ринку ресурсів та ринку капіталів. При внутрішньому аналізі відбувається аналіз фінансового стану банку, аналіз банківських послуг, аналіз сильних і слабких сторін, аналіз рівня менеджменту [17].

Надзвичайна важливість правильної оцінки власних ресурсів виокремлює даний етап як самостійних, а не як складову маркетингового аналізу. При аналізі ресурсного потенціалу досліджуються фінансові, матеріальні,

організаційні, інформаційні, трудові та технічні ресурси. На даному етапі вирішується питання структури зобов’язань, ефективності управління даною структурою, тобто на основі геп-аналізу банком визначається потреба у підтримці наявних активів, співставлення розмірів і термінів кредитних та

депозитних вкладів, у результаті чого банком обирається той чи інший тип депозитної політики.

Таким чином, якщо після проведення оцінки ресурсного потенціалу банк визначає свої фінансові можливості як високі, то при виборі типу депозитної політики він буде орієнтуватися на залучення більших обсягів депозитних ресурсів шляхом пропонування високих відсоткових ставок по депозитам.

Якщо фінансові можливості визначаються як недостатні, то банк орієнтується на консервативний тип депозитної політики, тобто встановлення процентних ставок на рівні власних можливостей їх сплати. У іншому випадку банком обирається поміркована депозитна політика, за якою відбувається орієнтація на загальний рівень ринкових депозитних ставок. Важливо зазначити, що при виборі типу депозитної політики банком досягається відповідний рівень конкурентних переваг, який буде найбільшим при агресивному типі, і

відповідно найменшим – при консервативному.

Основними напрямами діяльності прийнято вважати наступні:

використання додаткових послуг;

підвищення якості та надійності продуктів;

упровадження нових послуг на базі інтерактивних інформаційних технологій;

спеціалізоване вирішення потреб клієнтів;

після продажне обслуговування;

відкриття традиційних філій з повним спектром послуг.

На наступному етапі відбувається постановка задач, зокрема:

виявлення запитів споживачів;

контроль за витратами, раціоналізація банківського бізнесу;

ідентифікація, контроль, моніторинг ризиків;

оптимізація структури капіталу;

підвищення ефективності управління персоналом;

дотримання визначеного варіанту розвитку;

поліпшення маркетингу.

Далі банком оцінюється можливість застосування цінових та нецінових інструментів реалізації, а також порівнюється рівень витрат у відповідності до обраного виду.

Кожен етап формування депозитної політики банку тісно пов’язаний з іншими і є обов’язковим для формування оптимальної депозитної політики та правильної організації депозитного процесу.

Отже, при правильній розробці депозитної політики та ефективної її реалізації на кожному із описаних у даному пункті етапів можливе задоволення потреб клієнтів та, як наслідок, забезпечення прибуткової діяльності банку, що

основною метою депозитної політики у складі загальної банківської політики.

1.3 Фактори впливу на розробку та реалізацію депозитної політики

У розрізі даної теми особливу увагу слід звернути на те, що депозитна політика та її характер залежить від визначеної кількості факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього впливу поділяються на загальні та специфічні.

До загальних факторів зовнішнього впливу відносяться:

стан економіки;

державна політика;

стан соціального середовища;

розвиток банківських технологій.

До специфічних факторів зовнішнього впливу відносяться:

кон’юнктура ринку;

рівень ризиків;

регіональна специфіка.

На регіональну специфіку функціонування банку впливають сформовані у регіоні відносини між банком та його клієнтами, спеціалізація банківської діяльності та прибутковості, співвідношення попиту та пропозиції на банківсь

послуги та операції в певному регіону. На сьогодні кожен банк прагне до розширення своєї діяльності на ринку шляхом залучення клієнтури з різних регіонів країни, організовуючи там свої представництва, філії та відділення.

Досить вагомим у визначенні депозитної політики є вплив грошово-

кредитної і фіскальної політики держави. НБУ здійснює державну політику,

використовуючи різні загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання економіки: зміну офіційної облікової ставки, проведення операцій на відкритому ринку з валютою та цінними паперами, встановлення норм та нормативів діяльності банків [16].

До факторів внутрішнього впливу відносять пріоритети банку на найближчу та віддалену перспективу з розвитку власної діяльності,

прибутковість, ліквідність, розширення клієнтури, завоювання нових ринків,

впровадження нових видів операцій та послуг. Фактори внутрішнього впливу відповідно поділяються на загальні та специфічні.

До загальних факторів внутрішнього впливу належать:

фінансовий стан;

імідж банку;

досвід функціонування банку на ринку;

філіальна мережа.

До специфічних факторів внутрішнього впливу відносяться:

асортимент продукції;

цінова політика;

клієнтський склад;

спеціалізація;

кваліфікація і досвід персоналу;

рівень ризик-менеджменту.

При розробці депозитної політики для більш точної характеристики ресурсної бази банку необхідно оцінювати стабільність депозитів та характер коливань їх обсягу. Під час такого оцінювання визначається стабільна частина депозитів, тобто обсяг коштів, несхильних або мало схильних до коливань кон’юнктури ринку.

Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу визначаються відповідний тип депозитної політики. Депозитна політика в свою чергу поділяється на:

Депозитна політика комерційного банку 📙 Курсовая → 🆔 70371