Екологічна оцінка забруднення питної води хлорвмісними сполуками на КП "Житомирводоканал"

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ   ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Екологічний факультет

Кафедра Екологічної безпеки та економіки природокористування

 

Курсова робота

з дисципліни «Нормування антропогенного навантаження »

на тему: «Екологічна оцінка забруднення питної води хлорвмісними сполуками на КП "Житомирводоканал"»

 

студентки 3 курсу 1 групи

екологічного факультету

Антоненко О.С.

Керівник: доцент,

Аристархова Е.О.

 

Національна шкала ______

Кількість балів:_________

Оцінка:________________

ECTS:_________________

 

 

 

Житомир 2014

 

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………3

1. Розділ: «Огляд літературних джерел».........................................5

1. Властивості води…………………………………………...5
2. Екологічні проблеми та аналіз якості питної води в Україні……………………………………………………....7
3. Вимоги до якості питної води……………………………..19

 

2. Розділ: «Об’єкт дослідження»…………………………………..28

1. Коротка природно-кліматична характеристика району розташування об’єкта дослідження………………………28
2. Технологія очистки води на комунальному підприємстві "Житомирводоканал"……………………………………...29
3. Якість води на КП "Житомирводоканал"………………..30
4. Розрахунок сумарної ГДК хлорвмісних сполук…………31

 

3. Розділ: «Пропозиції щодо покращення якості питної води»…32

1. Очищення питної води водоканалами……………………32
2. Промислове очищення води………………………………34
3. Очищення води фільтрами………………………………..37

 

Висновки……………………………………………………….....39

Список використаної літератури………………………………..40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми.За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), щорічно у світі внаслідок низької якості питної води вмирає майже 5 млн. чоловік. Інфекційна захворюваність населення, що пов'язана з водопостачанням, становить 500 млн. випадків на рік . Більше 80% усіх захворювань людей безпосередньо пов'язані із вживанням неякісної води . ВООЗ визнає проблему забезпечення населення якісною питною водою головним розділом програм охорони здоров'я людини. Це дає підставу вважати проблему гігієни водопостачання, тобто забезпечення населення доброкаякісною питною водою, самою актуальною проблемою сучасності, яка вимагає комплексного розв'язання.

Вода відіграє найважливішу роль у процесах життєдіяльності біологічних систем, що зародилися у водному середовищі. Досягнувши вищого щабля розвитку, людина залишилася повністю залежною від якості водного се-редовища свого організму, обсяг якої становить 60-65% від маси тіла. Автори вказують на залежність тривалості життя людини від якості водопровідної води, говорять про те, що онкогенні й тератогенні хімічні токсиканти надходять до організму міського жителя головним чином через водопровідну воду. Однією з головних причин низької якості питної води "із крану" автори називають хлорування.

Україна має обмежені запаси прісної води й вже майже втратила чисті

поверхневі води, які б відповідали вимогам стандартів на джерела питного водопостачання. Найбільше забруднення спостерігається в басейнах рік Дніпро, Сіверський Донець, Дністер і Південний Буг. У результаті повсюдне погіршення якості навколишнього середовища, у тому числі й гідросфери, створилася ситуація, коли ступінь забруднення природних вод така, що без впровадження нових технологій неможливо одержати воду для господарсько  побутових потреб, що відповідала би санітарно-гігієнічним нормативам.

Мета: з’ясувати вміст хлорвмісних сполук і їх гранично допустимий коефіцієнт у воді з КП "Житомирводоканал”

Об’єкт дослідження:КП "Житомирводоканал”

Предмет дослідження:детальне вивчення проблем забруднення водних об’єктів хлорвмісними сполуками.

Завдання дослідження:

— дослідження особливостей забрудненняКП "Житомирводоканал”;

—дослідженнязабруднення води хлорвмісними сполуками;

— пошук заходів щодо покращення питної води.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I.Розділ: «Огляд літературних джерел»

1. Властивості води.

  Вода  -  найпоширеніша  на  Землі  речовина.  Майже  3 / 4 поверхні  земної  кулі  покриті  водою,  що  утворює  моря,  океани,  ріки,  озера.

 Вода  має  дуже  велике  значення  у  житті  рослин,  тварин,  людини.  Згідно  з  сучасними  уявленнями,  саме  походження  життя  на  пов’язується  з  морем.У  всякому  організмі  вода  є  середовищем,  в  якому  відбуваються  хімічні  процеси,  що  забезпечують  життєдіяльність  організму:  крім  того,  вона  сама  бере  участь  у  ряді  біохімічних  реакцій.

Фізичні  властивості  води.

Чиста  вода – це  безбарвна  прозора  густина.  Густина  води  при  переході  її  з  твердого  стану  в  рідкий  не  зменшується,  як  майже  в  усіх  інших  речовин,  а  зростає.  При  4 С  має  максимальну  густину  і  лише  при  дальшому  нагріванні  її  густина  зменшується  з  підвищенням  температури. Коли  б  при  зниженні  температури  і  переході  з  рідкого  стану  в  твердий  густина  води  змінювалася  б  так  само,  як  це  буває  у  більшості  речовин,  то  з  наближенням  зими  поверхневі  шари  прісних  вод  охолоджувалися  б  до  0 С  і  опускалися  б  на  дно,  звільняючи  місце  теплішим  шарам,  і   так  тривало  б  доти,  поки  вся  маса  водойми  не  мала  б  температуру  0 С.  Далі  вода  починала  б  замерзати,  а  крижини,  що  утворилися,  опускалися  б  на  дно  і  водойма  промерзла  б  на  всю  глибину.  При  цьому  багато  форм  життя  у  воді    було  б  неможливим.  Проте  оскільки  найбільшої  густини  вода  досягає  при  4 С,  то  процес  переміщення її  шарів  доходить  до  цієї  температури,  після  чого  більше  охолоджений  шар  лишається  наповерхні,  замерзає  і  тим  самим  захищає  шари, що  лежать  нижче,  від  дальшого  охолодження  і  замерзання.

        Велике  значення  у  житті  природи  має  і  те,  що  воді  властива  аномальна  висока  температура  ( теплоємність )  І 4,18  Дж /(г : к ) І*.  Тому  в  нічний  час,  а  також  у  період  переходу  від  літа  до  зими,  вода  охолоджується  повільно,  а  вдень,  або  в  період  переходу  від  зими  до  літа,  так  само  повільно  нагрівається,  будучи,  таким  чином,  регулятором  на  земній  кулі.

 

         Молекула  води  має  кутову  будову:  ядра,  що  входять  до  її  складу,  утворюють  рівнобедрений  трикутник,   в  основі  якого  лежать  розміщенні  два  протони,  а  у  вершині -  ядро  атома  кисню.  Довжина  кожного  зв’язку  Н – О   близька  до  0,1  нм  на  відстань  між  ядрами  атомів  водню  дорівнює  близько  0,15  нм.  З  восьми  електронів,  що  становлять  зовнішній  електронний  шар  атома  кисню  в  молекулі  води  Н : О : Н   дві  електронні  пари  утворюють  ковалентні  зв’язки  О – Н,  а  інші  чотири  електрони  - дві  не поділенні  електронні  пари. Атом  кисню  у  молекулі  перебуває  в  стані  sр  - гібридизації.  Тому  валентний  кут  Н О Н  ( 104,3 )  близький  до  тетраедричного ( 109,5 ).  Електрони,  що  утворюють  зв’язки  О –  н,  зміщені  до  більш  електронегативного  атома  кисню,  в  результаті  чого  атоми  водню  набувають  ефективних  позитивних  зарядів. Неподілені  електронні  пари,  що  перебувають  на  гібридних  sр  - орбіталях,  зміщені  відносно  ядра  атома  кисню  і  утворюють  два  негативні  плюси. Під  час  нагрівання  води  частина  теплоти  витрачається  на  розрив  водневих  зв’язків  ( енергія  розриву  водневого  зв’язку  у  воді  становить  приблизно  25  кДж / моль ).  Цим  пояснюється  теплоємність  води. Водневі  зв’язки  між  молекулами  води  повністю  розривається  тільки  тоді,  коли  вада  переходить  в  пару.  При  20 С  у  рідкій  воді  зберігається  ще  близько  половини  водневих  зв’язків.

   Хімічні  властивості  води.

 Молекули  води  дуже  стійкі  проти  нагрівання.  Однак  при  температурах,  вищих  за1000 С,  водяна  пара  починає  розкладатися  на  водень  і  кисень:

                                           2Н О   2Н  + О .

 

 Процес  розкладання  речовин  в  результаті  її  нагрівання  називається  термічною  дисоціацією.  Термічна  дисоціація  води  відбувається  з   поглинанням  теплоти.  При  температурі  2000 С  ступінь  термічної  дисоціації  -  воднем  і  киснем  все  ще  залишається  зміщеною  в  бік  водяної  пари.  При  охолодженні  ж  нижче  за  1000 С  рівновага  практично  повністю  зміщується  у  цьому  напрямі.

Вода – дуже  реакційно  здатна  речовина.  Оксиди  багатьох  металів  і  неметалів  сполучаються  з  водою,  утворюючи  основи  і  кислоти;  деякі  солі  з  водою  кристалогідрати;  найактивніші  метали  взаємодіють  з  водою  з  виділенням  водню.

 Вода  також  має  кристалічну  здатність.  Якщо  немає  слідів  вологи,  то  практично  не  відбуваються  деякі  звичайні  реакції:  наприклад,  хлор  не  взаємодіє  з  металами,  фтороводень  не  роз’їдає  скло,  натрій  не  окислюється  в  атмосфері  повітря.

Вода  здатна  утворювати  сполуки  з  рядом  речовин,  що  перебувають  за  звичайних  умов  у  газоподібному  стані  і  звичайно    не  мають  великої  хімічної  активності.  Прикладом  можуть  бути  гідрати 

Хе : 6Н О,  СН : 6Н О,С Н Сl :15Н О.  Такі  сполуки  утворюються  в  результаті  заповнення  молекулами  газу  міжмолекулярних  порожнин,  які  є  в  структурі  води,  і  називаються  сполуками  включення.

2.Екологічні проблеми  та аналіз якості питної води  в Україні.

Вода характеризується складом та властивостями, котрі визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Оцінка якості води здійснюється за ознаками, які вибираються та нормуються в залежності від виду водокористування. Один з показників води вважається лімітуючим. В якості лімітуючого вибирається ознака, що характеризується найменшою нешкідливою концентрацією речовини у воді. Узагальнена числова оцінка якості води здійснюється за індексом, котрий є сукупністю основних показників за видами водокористування. Якість, склад та властивості води у водоймах регламентуються гігієнічними вимогами та санітарними нормами.

Вода, яка подається у житлові будинки населення повинна відповідати Державним санітарним правилам і нормам “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопостачання”. Згідно цих вимог придатність води для питних цілей, повинна включати:

– безпеку в епідемічному відношенні;

– нешкідливість хімічного складу;

– сприятливі органолептичні властивості;

– радіаційну безпеку.

Для покращення якості питної води слід запровадити ряд заходів. Переглянути затверджені нормативи та Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” ввести суворішу адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення водного законодавства. В даний час основним нормативним документом, який визначає контроль якості води є ГОСТ 2874- 82 “Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль якості”. За цим нормативним документом якість води оцінюється по 28 санітарно – хімічним і бактеріологічним показникам. З 2000 року в Україні введено в дію нормативний документ ДСанПін № 383 “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько – питного водопостачання”. Цей документ включає вже 54 показники якості та контролю за якістю питної води. Цей норматив є більш суворим як ГОСТ 2874- 82, більше відповідає нормативам ЄС та ВООЗ.

Згідно цих державних стандартів гігієнічна оцінка води контролюється за такими показниками:

– кількість завислих речовин;

– кількість плаваючих речовин;

– температура оптимальна величина для питної води від 7 до 11 градусів Цельсія;

– водневий показник рН – у питній воді рН повинен знаходитися у діапазоні 6,5 – 8,5; мале значення рН переважно викликає корозію труб, що може спричинити до погіршення якості води;

– мінеральний склад;

– розчинний кисень;

– біологічно повне споживання кисню (БПК повн.);

– хімічне споживання кисню (ХСК);

– наявність збудників захворювань;

– кількість лактозопозитивних кишкових паличок (ЛПК);

– кількість життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових;

– кількість хімічних речовин.

Для санітарної оцінки води використовуються показники: гранично допустимі концентрації речовин у воді (ГДК), орієнтовано допустимі рівні речовин у воді (ОДР); лімітуючі ознаки шкідливості (санітарно – токсикологічна, загально – санітарно, органолептична з розшифруванням властивостей: запаху, впливу на колір, утворення піни та плівки, присмак).

Високий ступінь мінералізації питної води, особливо підземних вод, який спостерігається в південній частині України, збільшує кількість захворювань на хвороби шлунково-кишкового тракту, у тому числі на гастрити, жовчно-кам'яну та сечокам'яну хвороби. Якість води у Карпатському, Дніпровсько-Придніпровському регіонах, на Поліссі та в деяких інших місцевостях України, де спостерігається нестача мікроелементів (І, Zn, Cu, F тощо), також впливає на виникнення і перебіг хвороб.

Прогнозні ресурси підземних вод по Україні, за даними регіональної оцінки, становлять 61690 тис. м3/добу на км2. Розподілені вони по площі вкрай нерівномірно. Основна частина прогнозних ресурсів зосереджена у північних та північно-західних областях у межах Волино-Поділь-ського та Дніпровського артезіанських басейнів. Південні області України мають обмежені ресурси підземних вод, тому що розташовані на територіях з несприятливими умовами формування підземних вод (Причорномор'я, південна частина Українського щита, Крим).

Прогнозні ресурси у північній частині країни становлять 100-500 тис. м3/добу на км2, а в низці районів Чернігівської та Київської областей навіть перевищують цю величину, в той час як у південних областях вони майже повсюдно не досягають 50 тис.м3/добу на км2, а у межах південної частини Українського щита та в деяких районах Причорномор'я і Прикарпаття вони прирівнюються до 5 тис.м3/добу на км2 і навіть менше. У південних областях є також площі, де підземні води практично відсутні, та площі, де прогнозні ресурси взагалі не оцінювалися. Не оцінювалися ці ресурси і на заході України в межах Карпатських гір.

По всій території України підземні води широко використовуються з різною метою. В одинадцяти адміністративних областях за рахунок підземних вод забезпечується понад 50% потреби у господарсько-питній воді. Водопостачання обласних центрів: Луганська, Львова, Полтави та Хмельницького - майже повністю здійснюється за рахунок підземних вод, а для Тернополя, Херсона та Чернівців такий шлях водозабезпе-чення становить понад 50%, У північних та західних областях України багато міст та селищ міського типу використовують для водопостачання тільки підземні води.

Внаслідок інтенсивної експлуатації підземних вод утворилися депресійні воронки в долині р. Сіверського Донця та міст Києва, Мелітополя, Полтави і Харкова (зниження рівня в центрі депресії в Києві – 70 м, в Полтаві – 80 м, в Харкові – 100 м).

Під впливом гірничих виробок дренуються водоносні горизонти в південно-західній частині Запорізької області, в Кривбасі, Західному Донбасі, Нікопольському марганцево-рудному басейні. Шахтні води підвищеної мінералізації дренуються в нижчі водоносні горизонти і мігрують на великі відстані, засолюючи родючі грунти та поверхневі прісні води півдня України. З цієї причини виявилось під загрозою водопостачання Нікополя. Однією з найважливіших екологічних проблем є загальне погіршення якості підземних вод.

Вплив господарської діяльності на гідросферу України має неоднаковий ступінь в різних частинах України. Так, у північно-західних областях забруднювальні речовини в підземних водах зустрічаються переважно у межах ГДК і склад їх відповідає ДЕСТу 2874-82 "Вода питна". 

Підземні води з помірним ступенем забруднення, що характеризується невеликим перевищенням ГДК забруднювальних компонентів, мають острівне розповсюдження по всій Україні з переважанням на півночі та сході. Небезпечний ступінь забруднення підземних вод характеризується високим рівнем вмісту в них забруднювальних речовин і пов'язаний зі значним техногенним навантаженням на геологічне середовище, в тому числі на підземні води на півдні і сході України.

На площах з високим промисловим і сільськогосподарським' потенціалом та високою щільністю населення (Донбас, Придніпров'я, АР Крим) підземні води характеризуються надзвичайно небезпечним ступенем забруднення. Тут забруднювальні речовини в підземних водах у декілька разів перевищують норми ГДК і не відповідають вимогам.

Останніми роками спостерігається різке зменшення використання пестицидів і мінеральних добрив. Найбільш забруднені підземні води Донецької, Одеської областей та Автономної Республіки Крим. На жаль, в останні роки у зв'язку зі скороченням фінансування роботи з вивчення залишкового вмісту засобів хімізації сільського господарства в підземних водах різко скоротилися.

Внаслідок фільтрації забруднювальних речовин, перетоку із водоносних горизонтів з мінералізованими водами на більшості водозаборів, що розміщені в основному в промисловій частині Донбасу, відзначається збільшення мінералізації від 1,1 до 3,0 г/дм3 (ГДК: 1,0 - 1,5 г/дм3), загальної жорсткості від 10,0 до 34,5 мг-екв/дм3 (ГДК: 7,0 -10,0 мг-екв/дм3). Вміст фенолів у підземних водах в окремих місцях сягає 1,1 г/дмЗ (ГДК - 0,001 мг/дм3), роданідів -270,0 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3), ціанідів до 4,5 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3). Також відмічається підвищений вміст сульфатів, хлоридів, нітратів, азоту амонійного та інших забруднювальних речовин до значень, що перевищують норми

Проблемним залишається питання щодо забезпечення населення України питною водою гарантованої якості як в якісному, так і в кількісному відношенні, а також приведення в належний санітарно-технічний стан водопровідних мереж та споруд тощо. Так, в АР Крим продовжували подавати небезпечну в епідемічному відношенні питну воду водопроводи у містах Керч і Феодосія. Питома вага нестандартних проб за показниками каламутності склала 38% і 16,5%.

Відмічається дефіцит питної води практично у всіх населених пунктах Запорізької, Донецької, Херсонської областей та м. Севастополі. Майже половина підземної води в Запорізькій області за окремими санітарно-хімічними показниками подається споживачам з відхиленням від стандарту. В Херсонській області у весняно-літній період залишається без води більша частина населення Білозерського, Бериславського, Високопільського та інших районів.

У Донецькій області дефіцит питної води склав 42% від розрахункового рівня 1995р. Найтяжче становище із забезпеченням населення необхідною кількістю води склалось у містах Артемівську (140л, на 1 особу.), Торезі (151 л.), Добропіллі (125 л.), Дебальцеве (124 л.) та інш. В середньому по містах області на 1 людину на добу (за рік) припадає 188 літрів (в 1999 р,-202л.), що значно менше гігієнічних нормативів.

У Севастополі триває подача води за графіком, зменшуються об'єми подачі води в місто. Такий стан викликаний безводним літньо-осіннім періодом 2000 року який продовжував погіршуватись у 2001 році через відсутність опадів.

Проблемою, яка призведе до загострення санітарно-епідемічної та екологічної ситуації в Миколаївській області, є скид високомі-нералізованих зворотних шахтних вод гірничорудних підприємств Кривбасу. Щорічно скидається від 17 до 30 млн. м3 високомінералізованих шахтних вод, додатково забруднених стоками господарсько-побутової каналізації Кривого Рога. Це призводить до неприпустимого забруднення річки Інгулець, яка є джерелом господарсько-питного водопостачання Миколаєва та Снігурівки. Так, перевищення допустимих концентрацій хлоридів досягло у поточному році 7 разів, сухого залишку - 9, жорсткості - 3 разів, бактеріального забруднення - у 20 і більше разів.

Важливим питанням гігієни довкілля для Одеської області є забезпечення господарсько-питних потреб населення доброякісною водою в достатній кількості.

Стан відкритих прісноводних водойм на сьогодні вкрай незадовільний внаслідок антропогенного забруднення їх басейнів на всьому протязі аж за межами України, Ріка Дніпро забезпечує водою споживачів не тільки у межах її басейну. Вона є головним, а подекуди єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу країни. Каналами Дніпро-Донбас, Північно-Кримським та Каховським щорічно перекидається 5-6 км3 стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України: близько 30 млн. людей, 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електростанції

За даними Мінстату України, в межах 19 адміністративних областей, що входять до басейну Дніпра, викиди шкідливих речовин в атмосферу становили 4726 тис. т, скид стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти - 9509 млн. м3, з них 3336 млн. м3 забруднених; під усі види посівів сільськогосподарських структур – 477 кг на 1 га; застосування пестицидів (у діючій речовині) на сільгоспугіддях (рілля та багаторічні насадження) за даними Державної станції родючості грунтів і захисту рослин склало 18,9 тис. т.

Винятковою особливістю басейну Дніпра є те, що ситуація загострюється наслідками Чорнобильської катастрофи, внаслідок якої забруднені значні площі грунтів і донних відкладів. Найбільш забруднені території ті, які зазнали впливу аварії на ЧАЕС. Забруднення, за даними ПГО "Північукргеологія", у цій зоні цезієм-137 досягає 2500-7500 Бк/кг, стронцієм-90 - 75-500, а подекуди 1500 - 10000 Бк/кг. На території басейнів Прип'яті і Дніпра зосереджено близько 450 тис. кюрі цезію-137 і близько 70 тис. кюрі стронцію-90. Потенційне надходження у води радіонуклідів із забруднених територій за рахунок поверхневого змивання за рік може становити 1 -2% для стронцію-90 і 0,1 - 0,3% для цезію-137. Водосховища каскаду стали своєрідними накопичувачами радіоактивних речовин. Рівні забруднення радіонуклідами, токсичними хімічними елементами, органічними сполуками грунтів, підземних вод, біосфери в окремих районах досягли критичних значень.

Якість води Дніпра в межах України в основному відповідала II класу поверхневих джерел водопостачання. Результати лабораторних досліджень води свідчать, що в створах більшість органолептичних, фізико-хімічних показників не перевищують нормативні рівні. Найчастіше виявляються перевищення санітарних нормативів за показниками органічного та біологічного забруднення (індекс ЛКП, коліфаги), низки специфічних речовин органічного походження (нафтопродукти, феноли), заліза та марганцю. У літній період (до серпня) відмічається явища "цвітіння". Процеси самоочищення у водосховищах відбуваються задовільно, про що свідчать дані санітарно-бактеріологічних досліджень. Значний об'єм стічних вод, в тому числі і недостатньо очищених, що скидаються у Дніпро, призводить до забруднення води умовно патогенними бактеріями та вірусами. Особливо погіршується якість води за мікробіологічними показниками у повінь. Кількість коліфагів перевищувала норму у 2 - 10 разів, були виявлені ен-теровіруси, аденовіруси, Залишкових кількостей ядохімікатів та пестицидів вище гігієнічних нормативів не виявлено. Яйця гельмінтів також. У 2000 р. перевищень допустимих концентрацій цезію-137 та стронцію-90 у воді р, Дніпро відповідно до вимог діючих державних гігієнічних нормативів "Допустимі рівні вмісту 137 Cs і 90 Sr у продуктах харчування та питній воді" (ДР-97) не виявлено.

Вода річки Дністер у межах Львівської області протягом усіх річних сезонів за органолептичними показниками відповідала вимогам СанПІНу 4630-88 у всіх створах. Показники бактеріологічного забруднення Дністра в окремі періоди мають тенденцію до погіршення її якості від витоку до виходу за межі Львівської області у зв'язку з надходженням забрудненого поверхневого стоку, а також недостатнього очищення господарсько-побутових вод низки населених пунктів. Разом з тим самоочисна здатність річки збережена. Кількість радіонуклідів у воді  не перевищувала веичин, що характерні для Львівької області. Протягом усіх сезонів спостерігалося підвищення ступеня бактеріологічного забруднення. Індекс ЛКП визначався у межах 62000 - 2400000 дм. куб., індекс ешерихію колі - від 62000 до 240000 дм. куб. Якість води річки Дністер у межах Івано-Франківської області порівняно з минулим роком, а також в динаміці  залишається стабільною. Щоквартально відмічаються перевищення ГДК щодо нафтопродуктів, На межі Хмельницької та Тернопільської областей  протягом року спостерігалося перевищення допустимого нормативу БСК 20 у 2,3 - 2,6 рази, а також кольоровості у значеннях 22,1 - 36,3 мг/л.

У всіх створах спостереження Дністра в межах Хмельницької області не реєструвалися залишкові кількості ядохімікатів. Не виділялись патогенні бактерії, віруси та яйця глистів. Таким чином, на межі Хмельницької та Чернівецької області Дністер має допустимий ступінь забруднення з індексом- О і відповідає санітарним вимогам.

Ступінь забруднення Дністра у межах Одеської області протягом 2000р. за органолептичними, токсикологічними показниками і санітарним режимом можна класифікувати як допустимий, за бактеріологічними показниками - як помірний. Ступінь забруднення Дністровського лиману в створах спостереження - як високий, а за бактеріологічними показниками -як надзвичайно високий. Причому, характер забруднення свідчить про безпосередній вплив скидів недостатньо очищених господар-сько-побутових стічних вод каналізаційних очисних споруд м. Білго-рода-Дністровського та селищ Овідіополь і Затока.

Населення вимушене використовувати для водопостачання пониззя рік Дунай та Дністер, які мають найбільші рівні антропогенного забруднення. Останніми роками почастішали й аварійні скиди шкідливих речовин у ріку Дунай з придунайських країн, в основному Румунії; ріка Дністер - єдине джерело водопостачання Одеси та прилеглих населених пунктів - приймає всі скиди стічних вод Молдови та Західної України. В річній воді постійно реєструється високе бактеріальне та вірусне забруднення, незважаючи на відсутність на території області організованих скидів стічних вод.

Як і раніше, основною причиною забруднення Сіверського Донця та його приток є неочище-ний поверхневий стік з території міста Харкова та області. Щодобово з міської території Харкова та області в період атмосферних опадів, танення снігу, поливу території змивається до 2930 тис.м3 забрудненої води, де в десятки разів перевищені ГДК щодо нафтопродуктів, завислих речовин, солей важких металів та інш. Якість води ріки Сіверський Донець у межах Луганської області відноситься за органолептичними та хімічними показниками до II класу джерел господарсько-питного водопостачання, але за рівнями БПК 5 та індексу ЛКП вода джерела не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам і потребує для забезпечення населення питною водою надійних методів знезаражування та проведення постійного санітарно-бактеріологічного та санітарно-вірусологічного контролю.

У Луганській області останніми роками стан водопостачання населених місць погіршується. Нестача коштів не дає можливості проводити ремонт водопровідних мереж, що негативно позначається на якості питної води та призводить до зменшення об'ємів подачі. Внаслідок цього в таких шахтарських містах, як Антрацит, Свер-дловськ, Первомайськ, Ровеньки та інших, склалося вкрай напружене становище із забезпеченням населення водою гарантованої якості. Вода подається за графіками, що часто зриваються.

В межах басейну Південного Бугу у Хмельницькій області ріка віднесена до II категорії (використання для відпочинку та купання). Вміст хімічних речовин, що регламентується як за органолептичним, так і токсикологічним показниками, показниками шкідливих речовин, на рівні нормативних. У межах Миколаївської області у річці Південний Буг концентрації солей важких металів (марганець, миш'як, хром, мідь, свинець) у всіх контрольних створах у межах граничнодопустимих. Вміст аміаку, нітритів, нітратів значно нижчий ІДК. Отрутохімікати та пестициди відсутні, патогенна мікрофлора не виявлена.

По всіх областях України проблема водопостачання населення поглиблюється тим, що частина сільських водопроводів стала безгосподарною з причин розформування сільських колективних господарств і несвоєчасної їх передачі у власність органів місцевого самоврядування.

При розподілі майна колишніх КСП не виконується, а у деяких випадках не звертається увага на Указ Президента України від 15.06.99р. за №648/99 "Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності у комунальну власність", внаслідок чого сільські водопроводи залишаються безгосподарчими.

Незадовільно вирішуються питання поліпшення санітарно-технічного стану сільських водопроводів, проведення поточних і капітальних ремонтів споруд і мереж, проведення очистки і дезінфекції споруд; організації постійного знезараження води перед подачею в мережу з джерел, неблаго-получних з точки зору епідемічного забруднення.