Екологічне виховання дітей дошкільного віку

курсова робота з

педагогіки

Екологічне  виховання дітей дошкільного  віку

ЗМІСТ

екологічне виховання  дошкільник

Вступ

Актуальність теми дослідження. Поняття  екологія, екологічна небезпека, екологічна криза стали звичними для кожного  з нас. Загальновідомо, що екологічний  стан довкілля за останні десятиріччя  істотно погіршився, що значною мірою  позначилося на здоров'ї людини, яке, як відомо, є високочутливим природним індикатором на будь-які екологічні зміни. Тому запорукою збереження життя на планеті стає життя людини в гармонії з природою.

Сьогодні природну взаємодію порушено, і наслідки цього дисбалансу ми відчуваємо на собі, зокрема дедалі більше людей потерпає від алергії, зростає кількість вроджених патологій, для багатьох з нас – дорослих і дітей – нормою життя стало постійне вживання ліків.

Така ситуація дала поштовх розвиткові відносно нової науки – екології людини, яка розглядає взаємодію нашого організму з довкіллям з погляду формування та забезпечення високого рівня здоров'я. Екологія людини – це розділ екологічних знань, який спрямовано на досягнення рівноваги й гармонії між людиною та соціоприродним середовищем її перебування.

У цьому контексті особливе місце  посідає екологія дитинства. Цей  розділ екології набуває державної  ваги, адже відомо, що зовнішній вплив  на організм, який активно формується, набагато інтенсивніший порівняно  з впливом, якого зазнає організм дорослої людини. Тому саме здоров'я дітей є природним біологічним індикатором здоров'я народу.

Проблема збереження здоров'я дітей  – складний комплекс екологічних, соціальних, духовних проблем, які тісно переплетені  між собою, тож постає питання: хто  здатний узяти на себе їх розв'язання? Виявляється, система освіти. Лише вона може робити це щодня, охоплюючи весь контингент дітей. Саме в цій суспільній галузі працюють високодуховні та високоосвічені люди, які глибоко розуміють сьогоднішню кризову ситуацію.

Два останні десятиріччя – це період становлення екологічного освітянського простору. Це період виникнення нових понять: "екологічна свідомість", "екологічне мислення", "екологічна культура", "неперервна екологічна освіта", "екологічна освіта учнів, студентів", "екологічне виховання дошкільнят" тощо.

Науковці працюють над технологіями навчання та виховання дітей і  молоді, триває пошук ефективних методів  екологічної освіти.

У світлі сказаного, особливо актуальною є тема: "Психолого-педагогічні  основи екологічного виховання у дітей дошкільного віку".

Об’єктом дослідження курсової роботи є екологічне виховання у  дошкільних навчальних закладах.

Предмет дослідження – психолого-педагогічні  основи екологічного виховання у  дітей дошкільного віку.

Метою курсової роботи є дослідження психолого-педагогічних основ екологічного виховання у дітей дошкільного віку.

Реалізація мети курсової роботи здійснюється за допомогою таких завдань:

• охарактеризувати психолого-педагогічні засади екологічного виховання дошкільників;
• дослідити можливості формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят;
• визначити можливості практики використання засад екологічного виховання в дошкільних освітніх закладах.

Розділ 1. Психолого-педагогічні засади екологічного виховання дошкільників

1.1 Сутність екологічного виховання

Екологічна криза, що виникла через  непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити  система екологічного виховання, яка  є окремим напрямом педагогічної теорії та практики.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії  з природою.

Завдання екологічного виховання  полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні  любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі [28].

Метою екологічного виховання є  формування в особистості екологічної  свідомості і мислення. Передумова для цього – екологічні знання, наслідок – екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.

На основі екологічного мислення і  свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

• національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;
• гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);
• збереження фізичного і духовного здоров'я людини;
• об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
• зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини [28].

Отже, практична реалізація завдань  і мети екологічної освіти будується  на засадах: комплексного розкриття  проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри та ін.).

1.2 Технологія психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою в дошкільній установі

Експеримент розпочинається відповідно до Положення про експериментальний  педагогічний майданчик, затвердженого Міністерством освіти України 16 грудня 1993 року (Наказ № 451). Згідно зі статутом установи, на її базі будуть розроблятися й апробуватися нові соціально значущі виховні ідеї і технології, зміст яких зводиться до вироблення системи екологічного виховання здорового діалогу дітей дошкільного віку з природою, яка спрямована на формування екологічної культури, що проявляється у свідомості, мисленні, поведінці та діяльності дошкільника.

На думку М.Багера, "вибір нової  стратегії розвитку, запрограмованої самою природою, підпорядкованої об'єктивним законам Всесвіту, яка забезпечує діалектичну єдність макрокосмосу (Всесвіту) і мікрокосмосу (Людини), а також розвиток людини в гармонії з усіма формами життя забезпечать людству здорове духовно-творче і надійне майбутнє". Тобто екологізація дитячого світосприйняття не є результатом виховного "моновпливу" – це має бути неперервна система взаємопов'язаних, збалансованих способів корекції сприймання і оцінки природи, а також досвіду поведінки в ній.

Педагогічний експеримент спрямований на формування основ екологічної культури особистості дошкільника. Для здійснення цієї мети педагогічний колектив дошкільної установи творчо моделює необхідні педагогічні технології та їхні компоненти:

• зміст екологічного виховання в дошкіллі (апробує ефективність різних виховних програм, визначає оптимальний варіант проекту Базового компонента дошкільної освіти з урахуванням специфіки дошкільного дитинства, коли пріоритетними є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали, узгоджує робочу програму з кафедрою педагогіки, психології та методики навчання Обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти, затверджує її в обласному управлінні освіти);
• зміст та форми організації виховної роботи через реалізацію авторських програм;
• на науковій основі залучає до природоохоронної роботи з дітьми батьків, громадські організації;
• комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, спрямований на емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля;
• експериментує методи і прийоми творчої діяльності вихователів, керівників гуртків, ґрунтуючись на принципах гуманізації, що орієнтують на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження через позитивний діалог з природою [11, 84].

Науково-теоретичною і методологічною основою функціонування експериментально-педагогічного  майданчика є розробки провідних  науковців України.

Учені М.Й. Бауер, М.І. Курик, Н.В. Лисенко, З.П. Плохій засвідчують, що формування основ екологічної культури слід розпочинати з раннього віку . дитини. Про глибину та істину екологічного виховання дошкільників йдеться у монографії М.Й.Бауера "Методологія екологічної освіти". Зокрема, автор виділяє найважливіші риси, характерні для розвитку в дітей екологічної культури, які ми маємо на меті формувати як у собі, так і в своїх вихованцях:

• наявність світоглядних ціннісних орієнтацій щодо позитивного ставлення до природи;
• природовідповідний екологічний стиль мислення і відповідне ставлення до природи й свого здоров'я;
• уміння і досвід у вирішенні екологічних проблем;
• безпосередня участь у природоохоронній діяльності;
• передбачення можливих негативних віддалених наслідків природопере-творюючої діяльності людини [11, 84].

У посібнику Н.Ф. Яришевої "Методика ознайомлення дітей з природою" [29] досить широко, з позицій сучасних педагогічних досліджень, висвітлюється технологія ознайомлення дошкільників з природою, а також розкриваються різні види творчої роботи з екологічного виховання, основу якого складають знання і діяльність дитини. На сутність багатогранної цінності природи звертає увагу Лисенко Н.В. у посібнику "Екологічне виховання дошкільників". Вищеназвані монографія та посібники допоможуть науковцям і практикам визначити напрями, форми і методи проведення експерименту з формування основ екологічної культури дітей дошкільного віку. Ознайомлення з основами екологічної культури особистості в умовах навчально-виховного закладу неможливе без пошуку та впровадження нових педагогічних технологій виховання, що передбачають вдосконалення виховного процесу засобами дитячої евристики, введення нових пізнавальних та творчо-взірцевих форм активної діяльності дітей, поєднання дошкільного та родинного виховання світоглядних ціннісних орієнтацій стосовно ставлення. Вирішенню цих питань у діяльності педагога можуть допомогти статті, публікації та дослідження науковців з даної проблеми. У 2001 році видано посібник з екологічного виховання кандидата педагогічних наук З.П. Плохій "Виховання ціннісного ставлення до природи у дітей дошкільного віку".

Програмно-методичне забезпечення формування основ екологічної культури особистості в умовах дошкільної установи відображене у програмах:

Малятко (Науковий керівник авторського  колективу З.П. Плохій).

Дитина (Є.В. Бєлкіна, Н.М. Бібік, М.С. Вашуленко та інші).

Українське дошкілля (Н.М. Міськів  та інші) [11, 85].

Експериментуючи й узгоджуючи різні  програми виховання дітей дошкільного  віку, вивчаючи новітню інформацію, зміст якої зводиться до вироблення неперервної системи екологічної освіти, спрямованої на екологізацію дитячого світосприймання, педагогічний колектив дошкільної установи № 38 м. Чернівці поступово буде опановувати основи науково-методичної роботи, її практичні аспекти, спрямовані на розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості, гармонізацію стосунків з навколишнім середовищем. Цей принцип спрямованості виховання і розвитку, виражається формулою: "Відчувай, спостерігай, узагальнюй, дій".

Тому шляхом моніторингу педагогічного  експерименту, аналізу, прогнозу досягаємо оптимальних умов діалогу дитини з природою.

Розглянемо Програму науково-дослідної  роботи експериментального педагогічного  майданчика дошкільної установи № 38 м. Чернівці

Основна проблема дослідження. В умовах розбудови незалежності України  питання теорії та практики створення здорового діалогу дитини з природою, який вдало поєднуватиме інтелектуальний та фізичний розвиток і творчу взаємодію з навколишнім середовищем, є і метою, і засобом виховання дитини, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, направленої на формування емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля.

Тому ця важлива педагогічна  проблема є ключовою соціальною проблемою  адаптації до умов співжиття людини в природі.

До таких, поруч з іншими, у  педагогіці слід віднести екологічне виховання дітей, залучення їх до систематичного діалогу з природою. Сьогодні, коли значно погіршився екологічний стан, а чорнобильське лихо невпинно розповзається по українській землі, піклування про екологічне здоров'я нації стає необхідною проблемою кожного, хто працює з дітьми в дошкільній установі.

Тема дослідження. Технологія організації  психолого-педагогічного комфорту в процесі реалізації здорового  діалогу дитини з природою.

Призначення наукового проекту. Змоделювати  таку систему інтегрування новітніх технологій, яка б своєчасно виявляла і повноцінно розвивала діалог дитини з природою, сформувала в неї бажання оволодівати новими знаннями як у процесі виховання, так і під час активної творчої самостійної діяльності; вміння використовувати набуті знання і навички в різноманітних життєвих ситуаціях.

Мета. Комплексна діагностика і  гармонійний розвиток засобами спілкування  дитини з природою в системі інтеграції інноваційних технологій як один із шляхів реалізації Державної програми "Освіта. Україна XXI століття".

Об'єкт дослідження. Оптимально змодельована система екологічного виховання  на базі здорового діалогу дитини з природою в умовах діяльності дошкільної установи.

Предмет дослідження. Динаміка оптимального прояву здібностей дитини в спілкуванні  з природою.

Завдання

Загальнонауковий аспект: створення  нової моделі екологічного виховання  через безпосередню взаємодію дитини з природою як елементу інтелектуального та фізичного розвитку і творчої  взаємодії з навколишнім середовищем.

Дидактичний аспект: науково обґрунтувати й експериментально перевірити умови створення діалогу дитини з природою, який би виявляв і повноцінно розвивав природні задатки, здібності, обдарованість дитини.

Психологічний аспект: виявити і  експериментально змоделювати оптимально-індивідуальні психологічні умови процесу здорового діалогу дитини з природою під час виховної роботи.

Практичне значення. Планується створити таку модель діалогу взаємодії дитини з природою, яка б завдяки оптимальним  умовам гуманізації та демократизації виховного процесу сприяла розвитку і реалізації творчого потенціалу вихователя та дитини.

Новизна дослідження. Моделювання  дієвої системи діалогу дитини з  природою, що тісно поєднує теоретично-настановні знання і практику особистої взаємодії  з природою, дає їй змогу практично реалізувати свій природний потенціал.

Теоретичне значення дослідження. Глибоке соціально-психологічне дослідження  проблеми діалогу дитини з природою дасть змогу створити:

• оптимальні психологічні умови з метою розвитку у дітей творчих здібностей, які допоможуть глибше взаємодіяти з природою і поглибити механізм розвитку дитячих здібностей, обдарованості, таланту;
• теорію плідної взаємодії суб'єктів виховного процесу, що дає змогу активізувати творчі резерви особистості у системі спілкування з природою на рівні мікро- і макрооточення;
• методику проведення психолого-педагогічного тренінгу з розвитку творчих здібностей, поведінки дошкільників у природі.

Етапи дослідження

Діагностично-концептуальний етап (2001-2003 pp.)

1. Розробка концепції розвитку творчої взаємодії дошкільників з природою.

2. Розробка методологічної моделі  прогнозування творчого діалогу  дітей з природою на основі  розвитку та закріплення інтересу.

3. Комплексне вивчення стану  виховання дітей засобами формування  основ екологічної культури.

4. Відбір і апробація інноваційних  технологій в організації виховного  процесу дошкільної установи.

5. Психодіагностика визначення  інтелектуального і творчого  потенціалу створення здорового  діалогу дитини з природою.

Організаційно-прогнозуючий етап (2003-2004 pp.)

1. Зондування ефективності і  корекція змісту виховного процесу  на основі здорового діалогу  дитини з природою.

2. Прогностика результатів реалізації  принципів і положень методологічної  моделі взаємодії дитини з  природою на основі розвитку  інтересу до самостійності та прояву творчості.

3. Моделювання й обґрунтування  критеріїв продуктивної взаємодії  дитячої установи і родини  щодо формування у дошкільників  любові до природи.

4. Формування наукового прогнозу  щодо перспектив розвитку та  впровадження елементів взаємодії дитини з природою.

5. Психолого-педагогічне проектування  диференційованих рівнів інтелектуального, соціального і духовного розвитку  дошкільників.

Формуючий етап (2004-2005 pp.)

1. Формування гуманістичних духовних  орієнтирів особистості і корекції володіння дітьми уміннями спілкуватися з природою.

2. Формування позитивного соціально-культурного  середовища дошкільної установи  з орієнтацією на взаємодію  дитини з природою.

3. Формування розвивальної взаємодії  між об'єктами психолого-педагогічного процесу.

4. Цілісне впровадження оптимальної  технології для творчого розвиваючого  виховання на основі створення  здорового діалогу дитини з  природою та систематичне оцінювання  її ефективності.

5. Формування методологічної і  психологічної культури вихователя.

6. Впровадження системи заходів  (форми, засоби, методи тощо), спрямованих  на повну самоактуалізацію і  самореалізацію творчого потенціалу  дитини в процесі спілкування  з природою.

7. Психокорекція інтелектуального, соціального розвитку дітей. 

Узагальнюючий етап (2005-2006 pp.)

1. Кількісний і якісний аналіз  результатів експерименту.

2. Зіставлення результатів експерименту  з його метою і завданнями.

3. Системна оцінка результатів  експерименту, в тому числі перевірка  однієї із моделей інтегрування новітніх технологій щодо організації спілкування дитини з природою.

4. Оформлення й опис ходу та  результатів експерименту:

а) підготовка звітів і виступи  з доповідями;

б) написання рефератів, статей;

в) розробка методичних рекомендацій.

Прогностика позитивних результатів

1. Позитивна комплексна діагностика  і гармонійний розвиток творчих  здібностей дітей щодо здорового  діалогу з природою.

2. Значна ефективність експериментального  впровадження диференційованого  виховного процесу засобами здорового  діалогу дитини з природою.

3. Створення позитивного мікро-  і макрооточення з метою розвитку  в кожної дитини творчих здібностей  у здоровому діалозі з природою.

4. Комунікативна інтенсифікація  виховного процесу і психологічно  вивірене педагогічне керівництво  у системі "вихователь-дитина", що забезпечує високий рівень здорового діалогу дітей з природою.

5. Високий ступінь реалізації  моральних, естетичних, фізичних, духовних  можливостей дитини в процесі  здорового діалогу з природою.

6. Виховання в дітей позитивного,  емоційно-піднесеного ставлення до природи на рівні мистецтва.

7. Забезпечення неперервності,  наступності, поступовості, природовідповідності, ефективного взаємозв'язку дитсадка  і родини.

8. Відродження кращих традицій  етнопедагогіки українського народу. Врахування вищезазначених елементів технології психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою в дошкільній установі буде сприяти проведенню науково-дослідної діяльності в процесі постановки експерименту.

1.3 Наступність у екологічному вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

Одним із чинників, що визначають перспективи  буття української нації, є екологічна освіта, зміст якої ставить перед  людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному домі, що зветься Земля. Усвідомлення необхідності узгоджувати свою діяльність із правилами взаємодії з природним довкіллям, які відповідають логіці самої природи, забезпечить можливість існування людства сьогодні та в майбутньому. Екологічне виховання як складник формування особистості є актуальною педагогічною проблемою, що має велике економічне та соціальне значення і потребує пошуку ефективних шляхів розв'язання в усіх ланках освіти.

Дошкільне дитинство – сенситивний  період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі.

Бережливе ставлення до природного довкілля інтегрує в собі знання, почуття і дії. Тому екологічне виховання будується на основі принципу міждисциплінарності та комплексного розкриття екологічних проблем. Однак основна робота, спрямована на формування у дітей основ екологічної культури, здійснюється у процесі пізнання природи.

Досліджуючи проблему наступності  в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності навчально-виховного  комплексу "школа-дитячий садок", було встановлено, що ефективність її реалізації є важливою умовою результативності формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи), їхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань) та екологічно доцільної поведінки (навички бережливого ставлення до природи, уміння доглядати за рослинами та тваринами) [11, 92].

Результати проведеного педагогічного  експерименту дають підстави вважати, що динаміка сформованості рівнів компетентності старших дошкільників і молодших школярів стосовно природи досягається за певних умов, основними з яких є такі: узгодження завдань, змісту програмового матеріалу (поступове ускладнення, розширення і поглиблення тих знань, умінь і навичок, які засвоєні на попередньому етапі, перспективна спрямованість на вимоги наступного етапу навчання); узгодження методів, форм організації природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, урахування у їх виборі закономірностей психічного розвитку дітей цих вікових періодів; готовність вихователів і вчителів до забезпечення наступності (знання вихователями шкільної програми та методики організації навчально-виховного процесу, а вчителями дошкільної, урізноманітнення роботи з батьками) та співпраці у досягненні ефективності навчально-виховного процесу; оптимізація педагогічного процесу; організація спільних форм природопізнавальної діяльності дошкільників і учнів; педагогічна просвіта батьків, залучення їх до виконання освітньо-виховних завдань, створення природного середовища. До об'єктивно існуючих умов, які сприяють реалізації наступності, належать і особливості діяльності НВК "школа-дитячий садок", який об'єднує дошкільну та початкову ланку освіти в єдину педагогічну систему.

Немає сумніву в тому, що позитивний емоційний відгук, пізнавальний інтерес до компонентів природи, усвідомлення їхньої цінності, уявлення про взаємозв'язки і взаємозалежності у природі, практичні навички дбайливого ставлення до тварин і рослин можна сформувати в процесі різних видів діяльності дітей у безпосередньому природному довкіллі. Отже, важливою умовою ефективності ознайомлення дітей з природою і, зокрема, формування в них основ екологічної культури є розвиваюче природне середовище, яке має відповідати змісту програми. Що забезпечити означену умову, у взаємодії з батьками були створені куточки охорони природи (у природному середовищі – міський парк, у приміщенні комплексу – кімната природи), городи, квітники, ділянки-мапи, міні-ставок, міні-гайок. Різновидність рослин на території комплексу сприяла формуванню в дітей відчуття краси природи, наукових знань про єдність і цілісність природного середовища, засвоєнню основних засад його захисту, ознайомленню з рослинами, які охороняються законом, організації спільних форм природопізнавальної та природоохоронної діяльності старших дошкільників і молодших школярів.

Результати проведеного дослідження  свідчать, що розв'язати суперечності, які існують у змісті, методах  і формах екологічного виховання  дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку можна за умови створення наскрізної програми ознайомлення з природою та сукупності методичного забезпечення навчально-виховного процесу. У розробленій нами експериментальній програмі було ускладнено зміст для першого класу і систематизовано програмовий матеріал за темами: "Природа і я", "Вода", "Повітря", "Ґрунт", "Рослини", "Тварини", "Ліс", "Людина і природа". У кожній темі ми виділили пізнавальний і виховний компоненти.

У виборі змісту, методів і форм пізнання дітьми природи, формування у них досвіду взаємодії з природним довкіллям, інтересів, потреб, навичок, що виявляються в екологічно доцільній поведінці, ми враховували особливості психічного розвитку старших дошкільників і молодших школярів, специфіку змісту, дидактичні функції різних методів, а також керувалися положеннями щодо цінності чуттєвого сприймання, словесного розмірковування та практичної діяльності. У підготовчій групі надавалася перевага методам і формам, які забезпечують безпосереднє пізнання природи (спостереження, екскурсія, праця у природі, прогулянка, дослід). У другій половині навчального року ширше використовувалися словесні (бесіда, розповідь, словесні логічні задачі екологічного змісту тощо), проблемно-пошукові (проблемні завдання, екологічні ситуації тощо) методи, моделювання. Розроблені предметно-схематичні моделі полегшували усвідомлення дітьми зв'язків і залежностей, які існують у природі (причинно-наслідкові, структурно-функціональні, часові та ін.) [11, 93].

Закріплення в дошкільників знань про зовнішні ознаки компонентів живої природи, властивості, видову належність, середовище існування, особливості поведінки, спосіб живлення, характерні ознаки сезону здійснювались у процесі використання природознавчих ігор. Під час проведення ігор ("Сім'я", "Зоопарк", "Птахоферма", "Ветеринарна лікарня" та ін.) приділялася увага формуванню в дітей гуманного ставлення до тварин.

На початку навчального року в першому класі надавалася перевага формам і методам безпосереднього  пізнання природи, які сприяють формуванню емоційно-ціннісного ставлення до природи, екологічно доцільної взаємодії з природним довкіллям, системних знань про цілісність світу природи (екскурсія, дослід, експеримент, праця у природі, предметно-схематичні, графічні моделі тощо), поступово збільшувалася питома вага словесних методів (бесіда, розповідь, пояснення). Оскільки в реалізації наступності необхідно враховувати механізми взаємозв'язків основних видів діяльності, у першому класі ми більше часу приділяли самостійним спостереженням та різним видам екологічних ігор (дидактичні ігри, ребуси, кросворди, вікторини, КВК тощо). Доцільність їх використання зумовлена тим, що гра для першокласників, які "на третину дошкільники" (Є.Тіхєєва), відіграє досить важливу роль, адже саме в ігровій діяльності зароджується навчальна, а про її сформованість у першому класі ще говорити рано.