Енергетичної та економічної оцінки оптимальних варіантів технологій для підвищення ефективності виробництва зерна в Україні

НАЦІОНАЛЬНИЙ  НАУКОВИЙ ЦЕНТР

 “ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

 

 

 

 

 

СОЛОВЕЙ Дмитро Юрійович

 

 

 

 

УДК  620.93:631.164

 

 

 

 

ЕНЕРГОЕКОНОМІЧНА  ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

 

 

 

 

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(економіка сільського  господарства і АПК)

 

 

 

 

Автореферат

дисертації  на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2007 

Дисертацією є  рукопис

Робота виконана в Національному  науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

 

 

Науковий  керівник:   доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

ПІДЛІСЕЦЬКИЙ  Гліб Макарович,

Національний  науковий центр 

“Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу

 

Офіційні  опоненти:     доктор економічних наук, професор

ПЕРЕБИЙНІС  Василь Іванович,

Полтавський університет  споживчої 

кооперації України Укоопспілки,

завідувач кафедри 

 

кандидат економічних  наук

СТОЯНЕНКО Ірина  Василівна,

Сумський національний аграрний

університет Міністерства АП України,

доцент кафедри 

 

 

 

Захист відбудеться “_13_” _листопада_2007 р. о_15⁰⁰_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, к. 317.

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового  центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680,  м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

 

Автореферат розісланий “_12_”_жовтня_2007 р.

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних  наук                                                         О.Г. Шпикуляк 

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність  теми. Збільшення обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності зерна – одне з головних завдань, яке стоїть перед агропромисловим комплексом України. Вирішити це завдання можна на основі впровадження інтенсивних технологій, які дозволяють реалізувати весь генетичний потенціал рослин.

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає дедалі більших витрат  енергетичних та матеріально-технічних ресурсів, обсяги яких у країні обмежені, а вартість їх зростає. Тому одержання максимальної кількості продукції сільського господарства від витраченої енергії та інших ресурсів є важливим господарським завданням. Спостерігається експоненційне зростання витрат непоновлюваної енергії на виробництво кожної додаткової одиниці вирощеного врожаю. Тому питання збільшення обсягів виробництва продуктів харчування є проблемою енергетичною. Особливої важливості вона набуває для України, де питомі енерговитрати на виробництво сільськогосподарської продукції у 2-6 разів вищі порівняно з економічно розвинутими країнами.

Важлива роль в цих умовах належить підвищенню ефективності виробництва й удосконаленню технологій вирощування зернових культур і, відповідно, здійснення економічної та енергетичної оцінок різних технологічних рішень. Питанням енергетичної та економічної ефективності технологій вирощування зернових культур присвячені наукові праці багатьох вчених: Е.Базарова, М.Блажека, Г.Булаткіна, О.Жученка, В.Корінця, О.Медведовського, О.Мороза, Ю.Одума, О.Охапкіна, В.Перебийніса, І.Сизонової, Ф.Пруцкова, М.Сєвєрнєва, М.Лобаса, В.Більського, Я.Білоуська, В.Товстопята, В.Баб’як та інших.

Інтенсивні технології вирощування  зернових – це система агротехнічних  заходів, які дають змогу максимально  реалізувати генетичний потенціал  сортів сільськогосподарських рослин за рахунок застосування сучасних досягнень  селекції, землеробства, хімізації та механізації виробничих процесів. Нині спостерігаються істотні відхилення від дотримання основних складових інтенсивних технологій, зокрема, зменшення обсягів використання препаратів для захисту рослин, добрив, технічних засобів, що є наслідком незадовільного фінансового стану господарств.

Підвищення ефективності виробництва зерна потребує проведення енергетичної й економічної оцінок інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій вирощування зернових культур. Недостатня теоретична обгрунтованість  основних аспектів підвищення енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна обумовила необхідність проведення комплексного дослідження даної проблеми, її практичну значимість та актуальність.

 

Зв’язок роботи з  науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною програми досліджень відділу цін на матеріальні ресурси Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН  “Методологія аналізу та оцінки основних засобів, ціноутворення на матеріально-технічні ресурси” (номер державної реєстрації 0102U000262) і програми “Методологія аналізу, оцінки та відтворення основного капіталу, формування інфраструктури ринку матеріальних і нематеріальних ресурсів” (номер державної реєстрації 42.03.02/056). Автор є співвиконавцем розділу "Економічні проблеми енергозбереження в сільському господарстві".

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на основі енергетичної та економічної оцінки оптимальних варіантів технологій для підвищення ефективності виробництва зерна в Україні.

Основними завданнями дисертації є:

• проаналізувати вплив інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність технологій вирощування зерна;
• визначити вплив витрат у технічне і технологічне забезпечення на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна;
• провести оцінку енергетичної та економічної ефективності ресурсозберігаючих технологій вирощування зерна в зоні Лісостепу;
• узагальнити вплив основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва озимої пшениці по природно-економічних зонах та по Україні в цілому;
• виявити оптимальні варіанти ресурсозберігаючих технологій для сільськогосподарських підприємств з різними рівнями прибутковості.

Об’єктом  дослідження є різні за рівнем енергоємності технології вирощування озимої пшениці.

Предметом дослідження є енергетична та економічна оцінка ефективності технологій вирощування зернових при різних рівнях інтенсивності.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання й системний підхід до аналізу економічних та енергетичних проблем у процесі виробництва зерна; закон збереження і перетворення енергії; законодавчі та нормативно-правові акти з питань реформування аграрної сфери; наукові праці вітчизняних та іноземних вчених.

У дисертаційній роботі використано: абстрактно-логічний метод для обґрунтування  необхідності енергетичної та економічної  оцінок інтенсивних технологій виробництва  зернових культур, монографічний –  для аналізу методик енергетичної та економічної ефективності технологій виробництва зерна, розрахунково-конструктивний – для визначення показників енергетичної та економічної ефективності різних варіантів інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій, графічний – для аналізу й наочного відображення отриманих результатів.

Інформаційною базою дослідження були дані технологічних  карт, матеріали Державного комітету статистики України, наукові звіти  ННЦ „Інститут землеробства”, ННЦ  „Інститут механізації та електрифікації сільського господарства”, ННЦ „Інститут аграрної економіки” та Інституту зернового господарства, дані сільськогосподарських підприємств, монографічні та періодичні видання, матеріали наукових конференцій.

Наукова новизна  одержаних результатів полягає в наступних положеннях:

вперше:

• узагальнено принципи оцінки впливу технічного і технологічного забезпечення на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна в Україні;

набули  подальшого розвитку:

• методологія визначення впливу основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна;
• оцінка економічної та енергетичної ефективності різних варіантів технологій (інтенсивна енергонасичена, інтенсивна базова, інтенсивна за мінеральної системи добрив, ресурсозберігаюча 1, ресурсозберігаюча біологізована, альтернативна) в умовах Лісостепу України;
• методи оцінки енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна по природно-економічних зонах та по Україні в цілому;
• положення щодо впровадження у виробництво інтенсивних, ресурсозберігаючих та альтернативних технологій з урахуванням їх енергоекономічної оцінки й рівня прибутковості господарств. 

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені рекомендації щодо впровадження різних технологій на основі енергетичної та економічної оцінок дозволять підвищити урожайність зерна озимої пшениці вдвічі (при інтенсивних технологіях). Для господарств з найменшим рівнем рентабельності рекомендовано застосовувати ресурсозберігаючі технології з мінімальним використанням засобів хімізації і побічної продукції попередника, а для збиткових господарств – альтернативні технології, і передбачають внесення тільки органічних добрив та побічної продукції попередника.

Наукові розробки і практичні  рекомендації, викладені в дисертації, розглянуто Міністерством аграрної політики України та враховано при підготовці нормативних документів, зокрема при розробці Державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2010 року (довідка № 16-1/1228 від 03.10.2006 р.). Результати дисертаційної роботи розглянуто Українським науково-дослідним інститутом прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого та використано при випробуванні технологій для сільськогосподарського виробництва (довідка № 001-24 від 16.01.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі наукові положення та результати досліджень одержані автором особисто. Визначено вплив інтенсифікації, рівнів технічного і технологічного забезпечення на енергетичну й економічну ефективність технологій виробництва зерна в Україні. Оцінено вплив основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва зерна по природно-економічних зонах і по Україні в цілому. Здійснено енергоекономічну оцінку ресурсозберігаючих технологій вирощування озимої пшениці в умовах Лісостепу.

Апробація результатів  дисертації. Матеріали дисертації доповідались на ІХ міжнародній науково-технічній конференції „Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві” (ННЦ „ІМЕСГ”, смт Глеваха, 2001 р.), на XI міжнародній науково-технічній конференції „Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві” (ННЦ „ІМЕСГ”, смт Глеваха, 2003 р.) та на XII міжнародній науково-технічній конференції „Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві” (ННЦ „ІМЕСГ”, смт Глеваха, 2004 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 5 наукових праць, загальним обсягом 1,7 друк. аркушів, у тому числі 4 у фахових виданнях. Всі статті є одноосібними.

Обсяг і структура  дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних літературних джерел, що нараховує 157 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 153 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить 25 таблиць і 8 додатків.

 

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Методологія енергетичної та економічної оцінки технологій зернового господарства” розглянуто питання теорії енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна, їх критерії і показники, викладено методики енергетичної й економічної оцінки технологій в рослинництві.

Нарощування виробництва  продукції сільського господарства потребує збільшення обсягів енергетичних і матеріальних ресурсів – пального, органічних і мінеральних добрив, пестицидів, техніки, проведення меліоративних робіт. Збільшення енерговитрат на вирощування кожної додаткової одиниці врожаю, обмеженість джерел енергоносіїв, здорожчання їх видобутку вимагають нових підходів при розробці ресурсо- та енергозберігаючих технологій в агропромисловому виробництві.

Зростаючий дефіцит енергії  передбачає впровадження енергетичних підходів до оцінки технологій вирощування  сільськогосподарських культур. Енергетичний аналіз дозволяє оптимізувати та більш раціонально управляти потоками енергії в агроекосистемах.

Проблему енергозабезпечення сільського господарства доцільно вирішувати на основі енергетичного й економічного аналізу, що дозволяє розробляти нові інтенсивні, ресурсо- і енергозберігаючі технології. Ці методи широко застосовуються у США, Канаді, Великобританії та інших розвинутих країнах.

Енергетична оцінка здійснювалась  на основі типових технологічних  карт вирощування сільськогосподарських  культур. Згідно з методикою за технологічними картами визначено витрати матеріально-енергетичних ресурсів у фізичних одиницях (пальне, добрива, засоби захисту рослин, насіння і т. ін.).  За енергетичними еквівалентами розраховано енерговитрати, енергоємність технологій та їх структуру по видах енерговитрат і по технологічних процесах.

 Для енергетичної оцінки технологій використовувались такі показники, як повна енергоємність технологій, енергомісткість врожаю, коефіцієнт енергетичної ефективності та витрати енергії на виробництво одиниці продукції.

Повна енергоємність  технології є сумою прямих (бензин, дизельне пальне, елекроенергія, теплова  енергія) та уречевлених (добрива, засоби захисту рослин, технічні засоби та ін.) енерговитрат, віднесених до обсягу виробленої продукції або виконаних робіт.

Енергомісткість врожаю - це енергія, яка накопичена в господарсько-цінній частині урожаю, її визначають як добуток  енергомісткості одиниці маси продукції  на врожайність сільськогосподарської  культури:

 

,

де Е_вр – енергія, яка накопичена у врожаї сільськогосподарської культури, МДж;

       f – енергія одиниці маси продукції, МДж/кг;

       У – врожайність сільськогосподарської культури, кг.

Енергетична ефективність технології характеризується коефіцієнтом енергетичної ефективності, який визначають відношенням енергії, яка міститься у вирощеній продукції (накопиченої за рахунок фотосинтезу та біоконверсії) до повних витрат енергії на виробництво цієї продукції:

  ,

де П –  енергія, яка міститься у вирощеній  продукції, Дж;

     Е – енергія, яка витрачена на виробництво продукції, Дж.

Економічну  ефективність технологій виробництва  зерна визначали за такими показниками, як урожайність, затрати праці на 1 ц продукції, собівартість одиниці  продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву, рівень рентабельності. Всі показники економічної ефективності технологій розраховували в цінах 2004 року.

Нормативні  витрати на виробництво озимої пшениці  визначено за технологічними картами. На їх основі за статтями витрат розраховано  загальну суму витрат виробництва у грошовому виразі в розрахунку на гектар посіву та на одиницю продукції.

Для визначення показників економічної ефективності технологій використовувалися загальноприйняті методи і порядок їх розрахунків.

У другому розділі “Енергетична оцінка технологій виробництва зерна” розглянуто зональні особливості виробництва зерна в Україні, проведено порівняльний аналіз енергетичної ефективності технологій виробництва зерна на Поліссі, в Лісостепу та Степу, виконано енергетичну оцінку ресурсозберігаючих технологій виробництва зерна.

Грунтово-кліматичні умови  є головним фактором формування урожаїв  сільськогосподарських культур  і продуктивності агропромислового виробництва. Кожна природно-економічна зона має свої особливості за температурними режимами, кількістю опадів, особливостями клімату, грунтами, технологіями вирощування зернових культур.

Зона Полісся характеризується помірно континентальним кліматом, сприятливим для вирощування  сільськогосподарських культур. Тут  грунти утворювалися в умовах вологого помірного клімату та лісової рослинності на піщаних, супіщаних і легкосуглинкових грунтоутворюючих породах, що обумовило велику різноманітність грунтового покриву.

Кліматичні умови Лісостепу  різноманітні внаслідок відмінностей окремих його частин за гідротермічним режимом. Середня багаторічна кількість опадів змінюється від 450-500 мм у південно-східній частині до 550 мм у центральній частині і 600-700 мм – на заході. У структурі земельного фонду Лісостепу поширені ясно-сірі лісові, сірі лісові, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорноземи типові, лучно-чорноземні та лучні ґрунти.

Клімат степової зони України  характеризується найбільшою континентальністю. Річна кількість опадів коливається  від 310 до 520 мм. Грунтовий покрив досить різноманітний. У структурі її земельного фонду переважають чорноземні та каштанові, поширені лучно-чорноземні, лучно-каштанові, лучні та солонцюваті грунти.

Порівняльний  аналіз енергоємності технологій, енергомісткості  продукції, коефіцієнта енергетичної ефективності, витрат енергії на виробництво 1 т зерна, структури енерговитрат і урожайності проведено у трьох природно-економічних зонах України для різних варіантів технологій вирощування озимої пшениці по типових технологічних картах. Технологічні карти були розроблені ННЦ „Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (Полісся), ННЦ „Інститут землеробства” (Лісостеп) та Інститутом зернового господарства (Степ).

Розрахунки  по кожній природно-економічній зоні проведені для трьох варіантів технологій: з мінімальним і обмеженим використанням ресурсів та інтенсивних технологій. Енергозатрати живої праці розраховувались на основі норм ФАО. Статистичні дані були опрацьовані за 1999 - 2004 рр. (табл. 1).

Таблиця 1

Варіанти технологій для енергоекономічної оцінки

 

Зона	Показник	Технології  з мінімальними витратами ресурсів*	Технології  з обмеженими витратами ресурсів**	Інтенсивні  технології***
Полісся	№ варіанта	1	4	7
	Добрива Система захисту Урожайність, ц/га	N12P9K11 Мінімальна 23,5	N60P45K45 Мінімальна 46,5	N120P90K110 Інтегрована 55,0
Лісостеп	№ варіанта	2	5	8
	Добрива Система захисту Урожайність, ц/га	N12P9K9 Мінімальна 28,1	N60P45K60 Мінімальна 40,3	N120P90K90 Інтегрована 58,0
Степ	№ варіанта	3	6	9
	Добрива Система захисту Урожайність, ц/га	N9P8K6 Мінімальна 26,9	N60P60K40 Мінімальна 47,1	N90P75K60 Інтегрована 60,0

                      ^*Статистичні дані.

                      ^**Дані наукових звітів НДІ УААН.

                      ^***Дані технологічних карт.

 

Нині значна частина сільськогосподарських підприємств є збитковими і не можуть вносити повні дози мінеральних добрив, застосовувати інтегровану систему захисту рослин. Варіант з мінімальним використанням технологічних ресурсів (добрив – 10 % від норми, система захисту рослин – мінімальна) відповідає реаліям сьогодення для більшості сільськогосподарських товаровиробників.

Господарства  з мінімальним рівнем рентабельності можуть витрачати обмежену кількість  ресурсів, що дає можливість забезпечити  внесення добрив 50–65% від норми та мінімальну систему захисту рослин.

Господарства з оптимальним  рівнем рентабельності вносять науково  обгрунтовану кількість добрив, передбачену  інтенсивною технологією, та застосовують інтегровану систему захисту  рослин.

Показники енергетичної ефективності технологій по природно-економічних зонах наведено в таблиці 2.

Для технологій з мінімальними витратами ресурсів коефіцієнт енергетичної ефективності коливається в  межах 2,4-2,8, а для  інтенсивних технологій – 2,9-3,4. Отже, технології з мінімальними витратами ресурсів мають меншу енергетичну ефективність.

 

Таблиця 2

Енергетична ефективність технологій

 

Природно-економічна зона	№ варіанта	Енерго- ємність технології, МДж/га	Енерго- місткість врожаю, МДж/га	Коефіцієнт енергетичної ефективності,               Кее	Витрати енергії  на виробництво    1 т зерна, МДж/т
Мінімальне  використання ресурсів
Полісся	1	16087,9	38657,5	2,4	6845,9
Лісостеп	2	16155,7	46224,5	2,9	5749,4
Степ	3	15569,3	44250,5	2,8	5787,8
Обмежене використання ресурсів
Полісся	4	22664,4	76492,5	3,4	4874,1
Лісостеп	5	21643,5	66293,5	3,1	5370,6
Степ	6	22289,1	77479,5	3,5	4732,3
Інтенсивні  технології
Полісся	7	30928,4	90475,0	2,9	5623,3
Лісостеп	8	30695,9	95410,0	3,1	5292,4
Степ	9	28689,0	98700,0	3,4	4781,5

 

Щодо технологій з мінімальним  використанням ресурсів, то енергоємність інтенсивних на Поліссі, в Лісостепу і Степу більша у 1,8-1,9 раза, а врожайність – у 2,1-2,3 раза вища.  Енерговитрати   на   виробництво  1 т продукції по інтенсивних технологіях менші ніж при мінімальних витратах ресурсів. Так, на Поліссі вони менші на 18 %, у Лісостепу – на 8 %, а в Степу – на 17 %.

У сучасних умовах більшість  товаровиробників прагнуть збільшити  обсяги виробництва  сільськогосподарської  продукції за рахунок розширення посівних площ при мінімальних витратах ресурсів. Енергія у вигляді технічних засобів, пально-мастильних матеріалів, витрат на технічне обслуговування і ремонт спрямовується на екстенсивний шлях розвитку. При цьому на добрива, засоби захисту рослин, високопродуктивні сорти елітного насіння коштів не вистачає, що призводить до різкого зниження урожайності.

Для дослідження впливу енерговитрат у технічному та технологічному забезпеченні  на енергетичну ефективність технологій проаналізовано структуру енергоємності  технологій по видах енерговитрат.

Проведені розрахунки показують, що енерговитрати в технічне забезпечення (енергоємність техніки, пального, електроенергії, ремонту) на 1 га посіву для інтенсивних технологій у структурі енергоємності становлять 10991-12004 МДж/га (35,6-41,9 %), на технологічне забезпечення (засоби захисту, добрива, елітне насіння) - 16664-19898 МДж/га (58,1-64,3 %). При цьому врожайність досягає 55-60 ц/га при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,9-3,4.

Для технологій з мінімальними витратами ресурсів енерговитрати на технічне забезпечення становлять 8369-9938 МДж/га (52,1-61,6 %), а на технологічне забезпечення – 6198-7704 МДж/га (38,3-47,9 %) при врожайності в межах 23,5-28,1 ц/га і коефіцієнті енергетичної ефективності 2,4-2,9.

 Зменшення енерговитрат, уречевлених у технологічному забезпеченні, призводить до зменшення енергетичної ефективності технологій виробництва зерна. Для підвищення енергетичної ефективності технологій мають бути задіяні всі її складові.

Забезпечення потреб України  в зерновій продукції, поліпшення якості зерна та підвищення його конкурентоспроможності пов’язано з впровадженням у сільськогосподарське виробництво інтенсивних технологій вирощування зернових культур, які забезпечують високі врожаї і дозволяють вирішувати проблему стабілізації його валових зборів. Впровадження у виробництво інтенсивних технологій пов’язано з використанням  великих доз мінеральних добрив і засобів захисту рослин, а також значних витрат енергії. Тому за сучасного дефіциту засобів хімізації і недостатнього забезпечення енергоносіями виникає потреба в розробці та впровадженні у виробництво ресурсозберігаючих технологій.

Для аналізу енергетичної й економічної ефективності інтенсивних  і ресурсозберігаючих технологій використано  результати науково-дослідної роботи  лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ „Інститут землеробства” УААН. Були розроблені для лісостепової зони інтенсивні та ресурсозберігаючі технології вирощування озимої пшениці з різним рівнем застосування засобів хімізації, біологічних факторів та інтегрованої системи захисту рослин. Енергоекономічна оцінка здійснена для трьох варіантів інтенсивної технології (інтенсивної енергонасиченої, інтенсивної базової та інтенсивної за мінеральної системи добрив),  які передбачають комплексне внесення різних доз мінеральних добрив. Інтенсивна енергонасичена передбачає внесення мінеральних добрив у кількості N₁₈₀P₁₃₅K₁₈₀ та 10 тонн гною на 1 га сівозмінної площі; інтенсивна базова – N₁₂₀P₉₀K₁₂₀ та гною 10 т/га сівозмінної площі; інтенсивна за мінеральної системи добрив – N₁₂₀P₉₀K₁₂₀ .

Два варіанти ресурсозберігаючих технологій (ресурсозберігаюча 1 та ресурсозберігаюча  з елементами біологізації) передбачають внесення добрив і пестицидів у мінімально можливій кількості і побічної продукції попередника. Ресурсозберігаюча 1 передбачає внесення мінеральних добрив у кількості N₆₀P₄₅K₆₀ та 10 т гною на 1 га сівозмінної площі. Ресурсозберігаюча з елементами біологізації – N₆₀P₄₅K₆₀ і 10 тонн гною на 1 га сівозмінної площі та побічної продукції попередника – 5 т/га.

Альтернативний варіант  технології передбачає повне виключення  мінеральних добрив і використання на фоні післядії органічних добрив побічної продукції попередника і невеликих  доз азотних добрив для прискорення  мінералізації маси побічної продукції. За цієї технології вносились тільки азотні добрива N₃₀, гній 10 т/га сівозмінної площі та побічна продукція попередника 4,5 т/га.  

У варіанті “Абсолютний  контроль” органічні та мінеральні добрива не вносились.

Показники енергетичної ефективності інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій наведені в таблиці 3.

 

Таблиця 3

Енергетична ефективність інтенсивних і ресурсозберігаючих

 технологій

№ варі- анту	Варіант технології	Урожай- ність, ц/га	Енергоєм- ність технології, МДж/га	Енерго-місткість врожаю, МДж/га	Коефіцієнт енергетичної ефективності, Кее
1	Ресурсозберігаюча 1	46,6	29409,1	76657,0	2,6
2	Інтенсивна  базова	54,9	36087,8	90310,5	2,5
3	Інтенсивна  енергонасичена	58,9	42507,9	96890,5	2,3
4	Ресурсозберігаюча з елементами біологізації	48	121328,7	78960,0	0,7
5	Альтернативна	34,4	107744,9	56588,0	0,5
6	Інтенсивна  за мінеральної системи добрив	53,1	30887,5	87349,5	2,8
7	Абсолютний  контроль	22,4	16880,2	36848,0	2,2