Галузь страхування в україні, проблеми та перспективи розвитку

  АКАДЕМІЯ  ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

  ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ 

  Економічний факультет 

Кафедра економіки підприємства 
 

  КУРСОВА РОБОТА 

  з «Економіки підприємства»

  на  тему:

  «Галузь страхування в Україні,

  проблеми  і перспективи розвитку» 
 
 
 
 

  Виконала:

  студентка ІІ курсу 23 групи

  денної  форми навчання Зелінська В.І. 
 

  Науковий  керівник:

  канд. екон. наук, доцент                                                            Шевченко І.Б. 
 
 
 
 

  Київ - 2011

  ЗМІСТ

  ВСТУП……………………………………………………………………………..3

    Розділ 1. Економічна суть та значення страхування в системі                

    зовнішньоекономічних відносин………………………………………………..4 

        1.1. Страхування як економічна категорія………………………………. ….4

      1.2. Страховий ринок в умовах ринкової економіки………………………..7

          1.3  Особливості страхування при здійсненні

      зовнішньоекономічних  операцій………………………………………11

  Розділ 2. Проблеми розвитку страхування в  Україні…………………………..20

          2.1. Аналіз проблеми та пропозиції щодо вдосконалення

                Страхових послуг в Україні………………………………………………20

          2.2. Страхування зовнішньоекономічних операцій на прикладі

                 Бердичівського державного лісогосподарського  підприємства………27

                2.2.1. Механізм укладання та структура  страхового договору………...28

                2.2.2. Страхування підприємницьких  ризиків…………………………..36

                2.2.3. Механізм зменшення ризиків  у діяльності 

                           Бердичівського ДЛГ……………………………………………….39

     Розділ 3. Пропозиції щодо покращення  галузі страхування в Україні……….41

     ВИСНОВКИ………………………………………………………………………43

     Список літератури………………………………………………………………..45 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

          Необхідність організації надійного страхового захисту в Україні зумовлює трансформація системи економічних відносин в Україні. В умовах обмежених можливостей фінансування страхового захисту добре налагоджена система страхування, яка здатна забезпечити безперервність і безперебійність національного виробництва, гарантувати економічну стабільність і соціальний захист населення, сприяти активізації інвестиційних процесів у суспільстві. Їх функціонування і розвиток пов’язані з обслуговуванням всього комплексу економічних зв’язків, що складаються між окремими країнами, юридичними суб’єктами ринку і приватними особами. В ринкових умовах господарювання страхування розглядається як вид бізнесу, підприємницької діяльності, фінансового посередництва.

     Метою даної курсової роботи є дослідження механізму страхового регулювання в Україні та його впливу на зовнішньоекономічну діяльність Бердичівського держлісгоспу.

     Виходячи  з поставленої мети, визначено наступні завдання:

• дослідити систему страхового регулювання в Україні;
• розглянути механізм здійснення страхування та його вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємства;
• розглянути процес укладання та структуру страхового договору;
• запропонувати реальні напрямки щодо вдосконалення застосування страхування ЗЕД в держлісгоспі;

     Предметом дослідження даної роботи є галузь страхування в Україні як складова зовнішньоекономічної діяльності. Об’єктом дослідження є Бердичівське держлісгосп, зокрема аспекти страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

     Джерелами інформації для написання роботи були: нормативно-правова база України з питань страхового регулювання, публікації в періодичних виданнях, наукові статі, журнали та мережа інтернет. 
 

Розділ 1. Економічна суть та значення страхування  в системі  зовнішньоекономічних відносин. 

     1.1 Страхування як економічна категорія

     Під час соціалістичної доби більшість  радянських науковців в своїх економічних працях визнавала страхування складовою частиною економічної категорії фінансів, приписуючи йому при цьому і характерні для теорії фінансів специфічні ознаки та функції. Такої ж думки дотримуються і деякі вчені, що займаються дослідженнями у сфері страхування в сучасних умовах господарювання.

     Для економічної категорії страхування  характерною є низка ознак, які  аналогічно притаманні категорії фінансів. Сутність фінансів як економічної категорії пов'язана зі створенням та використанням фондів грошових коштів. Процес формування та використання страхового фонду як матеріального носія є характерною особливістю і категорії страхування.

     З одного боку, наявність такої специфічної  ознаки наближує страхування до категорії  фінансів, з другого — одночасно підкреслює його особливості. Так, для обох наведених вище економічних категорій характерний рух грошової форми вартості при формуванні та використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу й перерозподілу (для страхування — лише перерозподілу) доходів і нагромаджень. Крім того, страхування базується на можливості настання страхового випадку, тобто страхуванню притаманний імовірнісний характер відносин. Відповідно рух грошової форми вартості в страхуванні залежить від ступеня ймовірності завдання збитку в разі настання страхових подій. Така ознака відрізняє страхування від економічної категорії фінансів, проте пов'язує з категорією страхового захисту суспільного виробництва.

     В ринкових умовах господарювання страхування розглядається як вид бізнесу, підприємницької діяльності, фінансового посередництва. Відповідно поняття страхування не відповідає традиційному розумінню суті фінансів.

     Однією  з ознак страхування, на яку вказує більшість учених, є замкнутість перерозподільчих відносин між зацікавленими учасниками формування страхового фонду, пов'язаних із розкладкою збитку, заподіяного надзвичайними подіями. Саме така особливість відрізняє страхування від інших фінансових категорій. Проте замкнута розкладка збитку відбувається лише при майновому та особистому страхуванні. Кошти страхового фонду за такими видами страхування використовуються лише учасниками його формування, адже розмір страхового внеску становить частку кожного з них у розкладці збитку. Зовсім інша тенденція спостерігається при страхуванні відповідальності, яке призначене для відшкодування збитку, заподіяного третій особі. Відповідно, якщо організація страхового фонду за таким видом страхування відбувається за рахунок страхових внесків його учасників, то використання коштів цього фонду виходить далеко за межі платників цих внесків.

     Замкнута  розкладка збитку серед застрахованих  за майновим та особистим страхуванням зумовлює ще одну відмітну ознаку страхування, яку виокремлюють економісти, — поверненість зібраних у страховий фонд страхових премій. Страхові внески кожного учасника такого страхового фонду призначені для страхових виплат при настанні страхових подій. Принцип поверненості коштів характерний і для такої економічної категорії, як кредит. Проте необхідно зауважити, що така специфічна риса, як поверненість, притаманна передусім тільки для страхування життя. Для ризикових видів страхування в частині майнового страхування цей принцип має місце лише при настанні страхових подій. При цьому економічний зміст таких виплат відрізняється від повернення страхових внесків.

     Як  специфічні ознаки страхування окремі дослідники визначають наявність страхового інтересу, сутність якого полягає  у зацікавленості юридичних і фізичних осіб у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим установам.

     На  відміну від цього, у міжнародній  практиці загальноприйнятими вважаються п'ять основних ознак страхування:

     — наявність майнового інтересу ;

     — найвищий ступінь довіри сторін;

     — наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитками і подіями, що їх викликали;

     — виплата відшкодування в розмірах реального збитку;

     — суброгація — перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

     Таким чином, наведений вище аналіз свідчить про тісний взаємозв'язок страхування  з такими категоріями, як фінанси, кредит, страховий захист. Водночас як самостійна економічна категорія страхування має притаманні тільки їй особливості, які в сукупності повинні конкретизувати зміст цієї категорії в сучасних умовах її застосування.[2]

       Серед характерних ознак страхування,  наведених у теоріях учених-економістів, необхідно виділити кілька базових ознак, які відрізняють страхування від інших категорій у ринковій економіці. Це такі з них:

     1. Наявність страхового інтересу. Зацікавленість у страховому захисті усіх суб'єктів ринку шляхом передання відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим установам зростає із потребою у відшкодуванні збитку в умовах дефіциту фінансових ресурсів держави та підприємств або із можливостями одержання визначених страхових сум при закінченні дії договору страхування.

     2. Формування та використання специфічного фонду грошових коштів страхових резервів. Відповідна особливість страхування як самостійної економічної категорії характеризується такими аспектами:

     — формування страхових резервів за рахунок  страхових внесків (премій);

     — використання створених резервів на відшкодування збитку в разі настання страхових подій, а також надання допомоги учасникам страхування;

     — поповнення страхових резервів за рахунок  інвестиційної діяльності.

     До  характерних рис страхування  як економічної категорії доцільно додати ще інверсію страхового (експлуатаційного) циклу і наявність спеціалізованих установ — страхових компаній, які забезпечують страховий захист. Проведення страхування зумовлює інверсію страхового циклу, яка полягає у випередженні плати за страховий захист щодо виплати страхового відшкодування. Тобто спочатку відбувається внесення страхової премії, а потім, через деякий час, — надання страхової послуги у вигляді страхових виплат.

     Також страхування можна розглядати як вид господарської діяльності спеціалізованих установ, яка пов'язана із формуванням грошових фондів за рахунок сплати страхових внесків (премій, платежів) юридичними і фізичними особами з метою покриття їх майбутньої потреби у захисті інтересів у разі настання страхових випадків та поповненням цих фондів у процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. [3] 

     1.2 Страховий ринок в умовах ринкової економіки

     Страховий ринок — це особливе соціально-економічне середовище, певна сфера економічних  стосунків, де об'єктом купівлі-продажу  виступає страховий захист.

     Страховий ринок можна розглядати як:

• форму  організації грошових стосунків  по формуванню і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;

• сукупність страхових організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.

Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є:

• наявність  в товаристві попиту на страхову продукцію;

• наявність  страховиків, здатних задовольнити цей попит.[4]

     Страховий ринок розвивається в межах фінансового ринку, який, у свою чергу, зумовлений станом економіки в цілому і рухом капіталу. У процесі глобалізації відбуваються зростання і концентрація страхового, банківського і позичкового капіталів у величезних масштабах; як наслідок, формуються транснаціональні компанії (ТНК), транснаціональні фінансові групи, транснаціональні страхові компанії (ТНСК); ринкове середовище стрімко змінюється завдяки комп'ютеризації і використанню Інтернету. Розширюється доступ іноземних страховиків на засадах, передбачених регіональними інтеграційними угодами і вимогами Всесвітньої торгової організації (ВТО).

     Існують такі фактори впливу на страховий ринок України: глобалізація усієї світової економіки; інтеграція в ЄС; інтеграційні процеси страхових ринків країн, що входять у СНД.

     Інтеграція  в страхуванні полягає не тільки у проникненні національних страховиків на західні страхові ринки, — відбувається і зворотний рух. Головними рушійними силами глобалізації ринку страхових послуг є США, Японія, Німеччина, Великобританія. Ці країни мають найбільші обсяги страхових операцій (премій). Глобалізація супроводжується придбанням страхових компаній страховиками інших країн. [5]

     У 1994 р. було створено Міжнародну асоціацію  страхових наглядів, члени якої зобов'язалися регулярно обмінюватися інформацією про компанії, що працюють під їх юрисдикцією.

     Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність на ньому ТНСК або їхніх філій. Ще донедавна українське законодавство не дозволяло створювати їх, маючи на меті захист національної страхової системи від конкуренції з боку іноземних страхових компаній і використання вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. Але запроваджені обмеження суперечили принципам ВТО і на фоні нерозвиненості вітчизняного страхового ринку призвели до погіршення фінансової стійкості страхових компаній, послаблення динаміки його розвитку. Тепер зі ст. 2 Закону України "Про страхування" вилучено обмеження стосовно частки іноземного інвестора у статутному фонді українського страховика. Отже, страхові компанії можуть створюватись з іноземною інвестицією понад 50 %. Єдиною умовою залишається те, що такі страхові компанії повинні бути резидентами України. [1]

     Треба заохочувати стратегічних інвесторів, тому що метою України є вихід  на зовнішні ринки. А для цього  необхідно насамперед продемонструвати конкурентоспроможність на внутрішньому ринку, набути навичок та освоїти технології, що здобуваються тільки у відкритій конкурентній боротьбі або у співробітництві з транснаціональними страховиками.[5]

     Станом  на 2010 рік вже є всі умови для впровадження в страхове законодавство змін щодо створення ТНСК на території України за участю іноземних страховиків. Цей захід може стати одним з напрямів подолання міжнаціональних перешкод у страхуванні. Утворення ТНСК було б доцільно проводити за такими схемами:

     1) злиття шляхом обміну акціями  між компаніями, що залишаються  юридичне незалежними;

     2) придбання національним концерном  частини контрольного пакета  акцій зарубіжних компаній;

     3) безпосереднє злиття активів  фірм різних країн.

     Через ТНСК Україна зможе створити нові робочі місця, мати доступ до прогресивних технологій, до зарубіжних інвестицій. Необхідно, щоб інтереси засновників ТНСК не вступали в суперечність з інтересами економіки України. Це дозволить українським страховим компаніям об'єднатися з відомими на світовому (європейському) ринку страховими компаніями; збільшити конкурентоспроможність на внутрішньому страховому ринку; домогтися фінансової стійкості; поліпшити якість надання страхових послуг; створити сприятливий інвестиційний клімат. Водночас слід мінімізувати можливі негативні наслідки такого рішення для споживача і для держави в цілому.[6]

     У 1965 р. було прийнято перше рішення  ЄС у сфері страхування, яке передбачало повну свободу перестрахувальних операцій серед страховиків ЄС і скасування усіх видів податків для них.

     Страхові  законодавства країн ЄС координуються  у виконавчому органі - Комітеті з питань страхування. На засідання Комітету збираються представники страхового нагляду країн-учасниць.

     Одним з перших кроків України в напрямі до євроінтеграції стало приєднання до "Зеленої карти", якою закріплено норми міжнародного страхування цивільної відповідальності автовласників із 42 країн. Здійснюється і гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих в ЄС проведено структуризацію вітчизняного страхового ринку.

     Головними консультантами великих страхових компаній України виступають відомі страхові об'єднання. Наприклад, головним консультантом Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" став міжнародний страховий брокер "НЕАТН Lambert Group" (Великобританія).

     Сучасні страхові ринки країн колишнього СРСР мають схожі проблеми розбудови  систем страхування. Вирішення цих  проблем за допомогою зближення  законодавчих основ страхової діяльності, обміну досвідом є економічно виправданим.[4]

     У 1995 р. для обміну інформацією про  зміни в національних страхових  законодавствах було організовано Нараду органів страхових наглядів країн  СНД. Мета такого об'єднання - формування єдиного страхового простору на території СНД.

     Серед країн СНД на Україну припадає 5 % усіх зібраних премій, на Росію – 90 %, на решту 10 країн – 5 %. Це зумовлено  різними рівнями розвитку і різною чисельністю населення (у Росії  та Україні проживає 70 % населення  СНД). Особливість страхових ринків СНД полягає в тому, що в цих країнах провідні позиції займають колишні державні монополії, на які припадає 50-60 % ринку страхування . [11]

     Взаємодія з країнами СНД у страховій  справі може бути зумовлена також  економічними вигодами географічного положення України в ланцюгу Європа — Росія — Азія. Це пов'язано з оголошенням країнами Азіатсько-тихоокеанського басейну (Японія, Китай, Росія та ін.) програми створення в регіоні до 2020 р. Зони вільної торгівлі та інвестицій . Керівники України, Росії, Білорусії, Казахстану вже виявили бажання зробити території цих чотирьох країн СНД спільною зоною вільної торгівлі та інвестицій.[6] 

     1.3. Особливості страхування при  здійсненні підприємствами  зовнішньоекономічних  операцій.     

     Страхування зовнішньоекономічного ризику — це комплекс видів страхування, які забезпечують захист майнових інтересів підприємств під час проведення різних форм міжнародної співпраці. До зовнішньоекономічного страхування входять такі основні види:

     — страхування експортних зобов'язань — невиконання закордонним контрагентом договірних зобов'язань через власну неплатоспроможність або з різних, незалежних від нього причин політичного характеру;

     — страхування майнових ризиків —  будівель, споруд, вантажів, транспортних засобів, будівельно-монтажних ризиків, міжнародних торгово-промислових виставок тощо;

     — страхування валютних ризиків —  передбачення контрактом валютних застережень.

     Метою страхування експортних операцій є:

• при страхуванні експортних кредитів — захист фінансуючих установ від можливих втрат у зв'язку з фінансуванням експортних кредитів;
• при страхуванні експортних контрактів — захист вітчизняних підприємств від втрат під час виконання експортного контракту або перед відправленням товарів, або перед наданням послуг (ризик виробництва), або ж після відправлення (ризик кредитних зобов'язань);
• при страхуванні інвестицій за кордон — захист вітчизняних підприємців від втрат під час реалізації інвестиційних проектів за кордоном.[8]

     Головним  ризиком при проведенні зовнішньоекономічних операцій для підприємств є група ризиків, які ми умовно об'єднали в групу ризиків при страхуванні експортних зобов'язань. Цей вид страхування є одним із наймолодших напрямів страхової діяльності (як окремий вид страхування сформувався приблизно в 50-ті роки XX століття). У вітчизняній науковій літературі йому досі не приділялося належної уваги з різних причин, головними з яких є ті, що страхова галузь у нашій державі тільки-но починає розвиватися, формуються різні програми на державному рівні щодо підтримки й стимулювання експорту (одним із таких вагомих важелів у зарубіжних розвинених країнах є страхування), підвищується страхова культура самих підприємств, однією з вимог зовнішньоекономічних контрактів є обов'язковість страхування тощо.

     Дослідження основних ризиків зовнішньоекономічних операцій вітчизняних суб'єктів господарювання під час проведення експортних операцій, на мою думку, є досить актуальним і своєчасним.[8]

     Сутність  страхування експортних зобов'язань  полягає у покритті збитків, завданих учаснику зовнішньоекономічної діяльності через невиконання іноземним контрагентом договірних зобов'язань внаслідок власної неплатоспроможності або у зв'язку з діями уряду, воєнними конфліктами, громадськими заворушеннями та іншими політичними подіями. Страхуванню підлягають комерційні (товарні) кредити, надані покупцеві, банківські позики постачальникові чи покупцеві, довгострокові інвестиції тощо.

     Ризики  зовнішньоекономічної діяльності можна  поділити на дві основні групи. До першої можуть належати ризики, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю контрагента (його платоспроможність, кредитні зобов'язання, максимальний товарний кредит, наданий йому іншими фірмами, приблизні розміри операцій тощо і ймовірність неотримання оплати від нього) та торговий ризик, який виникає внаслідок розбіжностей між продавцем і покупцем у питанні про відповідність товару умовам торгової угоди (вміст у ньому певних складових, колір, процент вологості, засміченість тощо).

     Друга група об'єднує різновиди політичного ризику (воєнні дії, революції, державна заборона на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація; неплатіж покупця, у ролі якого виступає державна організація; скасування імпортної ліцензії тощо). Треба зазначити, що у послугах страхування експортних кредитів зацікавлені також імпортери, якщо є ймовірність неотримання товару або отримання товару неналежної якості після проведення оплати закордонному продавцеві.

     Окремо  зупинимося на великій групі ризиків, що спричиняють невиконання договірних зобов'язань іноземним контрагентом і знаходяться поза зоною контролю учасників міжнародної торгівлі, — це політичні ризики. Ці ризики привертають особливу увагу вітчизняних підприємств-експортерів, оскільки більша частина їхньої продукції поставляється до країн Середньої Азії, Африки, Близького Сходу, Росії та до інших країн для яких ці ризики досить характерні. Прикладами таких ризиків можуть бути заборона перерахування іноземної валюти в країні покупця, заборона урядом країни-постачальника експорту окремого виду товару, незаконне позбавлення господаря прав власності органами влади країни, де знаходиться майно, ризик неможливості отримання від орендарів платежів через заборону конвертації в певній країні тощо.

     Слід  зауважити, що, по-перше, політичні ризики характерні як для інвесторів, так і для експортерів. По-друге, політичні ризики не обов'язково призводять до фінансових втрат, але вони можуть викликати події, які вплинуть на інтереси учасників міжнародних відносин. Так, зміна влади в країні може призвести до змін у законодавстві й відповідно до конфіскації активів; політичні безпорядки можуть призвести до пошкодження активів іноземних компаній. При цьому треба зазначити, що причинами невиконання експортних зобов'язань із контракту можуть бути не лише політичні ризики, а й, наприклад, порушення компанією-імпортером умов господарювання і, як наслідок, анулювання контролюючим органом її ліцензії або ж уведення обмежень, які можуть негативно вплинути на договірні зобов'язання сторін.[8]

     Досить  важливим і водночас складним для страхової компанії є формування системи оцінки політичних ризиків. Головною проблемою в процесі оцінки є відсутність, викривленість або неповнота статистики. Така ситуація зумовлюється низкою чинників. По-перше, доки подія в країні не призвела до конкретних збитків іноземних компаній, що там працюють, вона не може бути внесена до потенційної статистичної бази (оскільки не наводить точних оцінок збитку).

     По-друге, велику роль відіграє конфіденційний характер такої інформації. Звісно, страховики мають у розпорядженні досить великий обсяг інформації, що стосується політичних ризиків, але вона не може стати повністю відкритою і доступною для всіх учасників ринку. Таким чином, створити точну систему кількісної оцінки політичного ризику майже неможливо. Отже, для аналізу політичних ризиків можна й необхідно застосовувати якісні оцінки.