Галузі виробництва непродовольчих товарів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Вступ 

       Серед галузей виробництва непродовольчих товарів, однією з найважливіших  є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а також іншими виробами побутового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує увесь господарчий комплекс України. Вона тісно пов’язана з сільським господарством на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуванням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування барвники.

       У галузі легкої промисловості діє понад 10 тисяч підприємств. Із них: у текстильній промисловості – 2,5 тисяч, виробництві готового одягу та хутра – 6 тисяч, виробництві шкіри та шкірного взуття – 1,5 тисячі.

       З початку 90-х років легка промисловість, як жодна з інших галузей народного господарства України, працює за надзвичайно несприятливих умов що зумовлено  експансією імпортних товарів, яка за останні роки набула загрозливих розмірів.

       На  даний час в легкій промисловості  спостерігається низка серйозних  проблем, які стримують її подальший  розвиток, а саме:

• відсутність пільгового кредитування;
• відтік у галузі фахівців;
• через низьку оплату праці і недостатня купівельна спроможність населення;
• висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості;
• різке скорочення сировинної бази та повна залежність текстильної промисловості від імпортної сировини.

       Про те на сьогодні можна виділити, як головну  проблему – домінування на внутрішньому ринку імпортованих товарів, без  розв’язання якої неможливий розвиток вітчизняних товарів. При цьому  не ставиться завдання закрити внутрішній ринок для іноземних товарів. Ключовою проблемою є не рівні конкурентні умови на внутрішньому ринку . 

       У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості України передбачено:

• розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях;
• розвивати машинобудування для легкої промисловості, а також механізм відновлення кооперативних зв’язків з країнами СНД;
• залучення іноземних інвестицій, удосконалення маркетингової роботи;
• науково – технічне забезпечення.

       Однією  з основних підгалузей легкої промисловості  є швейна промисловість. Швейна промисловість, як галузь фабрично – заводського  виробництва почала розвиватися  в Україні на початку ХХ-го століття – у Києві, Харкові, Одесі. Розвиток швейної промисловості не можливий без тісних зв’язків з іншими галузями економіки, серед яких важливе місце  посідає текстильна промисловість, сировинна промисловість, машинобудування, устаткування транспорту та торгівлі. Особливо важливе співробітництво  з торгівлею, тому що швейна промисловість  повинна забезпечувати населення  одним з трьох основних елементів  матеріальних благ(їжа, одяг, житло). Постачаючи у торгівельну мережу готові швейні вироби, галузь утворює необхідний товарний фонд певних видів виробів, від кількості та якості яких залежить забезпечення попиту на ринку.

       Зростання товарообігу швейних  виробів  у  значній мірі  визначається об’ємом їхнього виробництва, а  також їх якістю, різноманітністю ассортименту та відповідністю їх напрямку моди.

       Сучасна сировинна база швейної промисловості  включає тканини, штучні шкіри, хутра, підкладочні матеріали та інші. Серед усіх видів сировини, найбільшу питому вагу як за об’ємом, так і за вартістю посідають тканини. Тому основними постачальниками сировини для швейного виробництва є підприємства текстильної галузі, які направляють у швейну промисловість понад  

75% випуску тканин. Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Тому запорукою підвищення ефективності швейного виробництва єглибоке знання швейних матеріалів та їх властивостей, у відповідності до них режимів обробки матеріалів, волокнистий склад.

       Основними напрямками технічного прогресу у промисловості  в перспективі є широке застосування ЕОМ у процесах розкрою матеріалів для автоматизації операцій складання деталей виробів, синхронізованих з системами подачі, укладки і складання різних деталей виробів, мікропроцесорної технології в швейних операціях. Одержать поширення системи автоматичного моделювання, конструювання і градування виробів різних видів легкої промисловості, застосування модульної технології виробництва готових виробів. Застосування новітніх технологій – це один з найважливіших факторів покращення випуску товарів легкої промисловості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 Вибір вихідних даних 

       Значний вплив на формування якості проектних робіт і готового виробу в цілому має правильний і обгрунтований вибір вихідних даних для проектування.

       Так як швейні вироби являються предметом  ринку – необхідно провести чіткий аналіз стану внутрішнього ринку, можливих конкупентів та визначити актуальність виробу певного виду продукції. Вибраний ассортимент повинен задовільняти потреби спожиачів, мати відповідну якість, відповідати певним властивостям і при цьому бути доступним  для придбання і подальшого обслуговування. Саме ці завдання стоять і вирішують  такою системою як маркетинг.

       Маркетинг – комплексний системний підхід до вивчення проблем ринку, що охоплює  всі стадії руху товарів від вивчення попиту на нього до збуту конкретним споживачем.

       Маркетинг означає комерційну або іншу діяльність в умовах ринку.

       Ринок – категорія економічного механізму, яка заснована на обміні продуктами суспільної праці.

       Виникнення  і розвиток ринку та пов'язаного  з ним маркетингу в своїй еволюції пройшли три етапи:

• саомозабезпечення
• децентралізація
• централізований обмін

Кожна з цих систем мала свої закони регулювання  товарообміну, а це означає, для кожної з них були притаманні специфічні ознаки маркетингу, тому теорія маркетингу виділяє три основні концепції  його розвитку:

• маркетинг орієнтований на продукт
• маркетинг орієнтований на споживача
• соціально-етичний маркетинг

       Одним    з  основних   питань   яким   переймається   маркетинг   є    аналіз 

привабливості тих чи інших ринків.

       Основними ринковими індикаторами, які приймаються  до уваги при аналізу ринку  є: попит, пропозиція, ціна, ринок робочої  сили, ціна робочої сили, грошовий ринок, ринок капіталу, валютний курс.

       З точки зору маркетингу попит –  фінансово забезпечена потреба (згода  купити товар за встановленими цінами).

       Для успішного функціонування будь-якого  типу ринку він повинен мати свої організації та установи, які забезпечують його ефективну роботу.

       Аналіз  ринку починається з виявлення  ринкової ситуації, в якій може діяти  підприємство. На ринку мають місце  три класичні ситуації:

• монополія
• олігополія
• конкуренція

       Наступним етапом аналізу є оцінка привабливості  ринку, який передбачає оцінку ринків за такими показниками:

• торгово-політичні відносини на ринках
• можливі обмеження на торгівлю
• рівень конкуренції
• вимоги до якості продукції
• умови збуту продукції
• ефективність реклами
• надійність інформації про ринок

       Одним із основних етапів аналізу ринку  є аналіз конкурентних можливостей  підприємства, що дає змогу оцінити, як власні можливості так і можливості конкурентів, при цьому аналізуються такі економічні показники: обсяг виробництва, обсяг збуту, активи фірми, чистий прибуток, відрахування у фонди, довгострокові  зобов'язання, обсяг капіталовкладень, середні витрати виробництва, оборотні кошти, конкурентоспроможність товару, технічний рівень виробництва, та інші показники. 

       Розвиток  ринкових відносин в Україні базується  на поступовій зміні однієї концепції  на іншу, але чіткої межі у цьому  переході не існує.

       Новостворена  Українська продукція покищо, зорієнтована на задоволення потреб споживача, а  лише деяка її частина відповідає вимогам соціально-етичного маркетингу і є конкурентоспроможною на світовому  ринку.

       Найвищої  ефективності роботи на ринку може досягнути лише те підприємство, яке  працює на основі соціально-етичного маркетингу (передбачає задоволення потреб як конкретного споживача, так і  суспільства в цілому).

       Потреба споживачів задовільняється завдяки  виготовленому товару на підприємстві.

       Товар має дві якості:

• Споживчу вартість – здатність товару задовільняти потреби споживачів, є носієм вартості, а форма її прояву – обміння вартість;
• Обмінна вартість.

       Зокрема швейні підприємства спеціалізуються  на виробництві певних товарів і  їхня діяльність пов'язується з ассортиментною політикою, яку вони проводять на ринку.

       Для ефективності роботи на ринку підприємство повинно систематично оновлюати  ассортимент своєї продукції, шляхом нових товарів. Створення нових  товарів має таку послідовність:

• висунення ідеї;
• вибір перспективних ідей;
• оцінка ідей за критеріями ринку;
• експериментальна розробка нових товарів;
• ринкове тестування товарів з метою їх доробки за побажаннями клієнтів та вивчення попиту;
• серійне виробництво.

       Також велике значення в підвищенні ефективності виробництва є створення конкурентоспроможного  товару. 

       Як  внутрішні так і світові ринки  поступово переповнюються продукцією, і тому збут знаходять лише ті товари, які сприймаються споживачами своєю  користністю та співвідношенням  якості та ціни.

       До  технічних параметрів продукції  відносять її відповідність діючим міжнародним та національним стандартам якості, дизайну, кольорів, упакування.

       До  економічних відносять ціну та можливі  додаткові витрати на транспортування, установку, ремонт. Тому підприємство повинно для підвищення ефективності реалізації товару створити якісну упаковку товару, проводити цінову політику, від якої залежить оцінка попиту та витрат на певний ассортимент продукції, дотримуватись певної збутової політики, який включає прямий, з посередниками, змішаний, проводити методи та засоби заохочення покупців, це: знижки, купони, зразки на пробу, можливість повернення грошей, набір за зниженою ціною, а  також за допомогою реклам.

       Світовий  досвід засвідчує, що ефективний продаж товарів може бути забезпечений лише в умовах, коли споживач розуміє  призначення товару чи послуги і  довіряє товаровиробнику. Такі умови  створюються за допомогою реклами.

       А також одним з основних показників успішної діяльності підприємства на ринку є контроль виробництва  та реалізації продукції, створення  такого товару який користувався б  попитом.

       Попит як і товар з часом змінюється відповідно до свого житєвого циклу (від ранього дитинства до повного  пенсійного), а також , модель споживчого попиту в найбільшій мірі залежить від характеристики суспільних класів (від нижнього до вищого класів).

       Для того щоб продукція користувалася  попитом, вона повинна виготовлятися  по відповідним стандартам: якості, упакуванню, допустимій ціні, відповідати  сучасному оформленню та напрямку моди.

       Керуючись цими показниками, для виконання  дипломної роботи був обраний  чоловічий піджак, який відповідає вимогам виготовлення одягу. 

       Даний вид виробу призначений для юнаків молодого віку, середнього соціального  положення. Саме для молодих і  юних чоловіків, носіння класичного піджака є повсякденною справою  і чітко підкреслює їх статус та положення у соціальному середовищі: піджак являється одним з головних складових гардеробу сучасного, ділового і перспективного чоловіка.

       Тому  вибір данного виду виробу для  проектування і розробки документації вважаю доцільним і актуальним.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2 Конструкторський  розділ 

       Конструювання одягу – це прикладна наука, яка  займається проблемами раціонального  проектування конструкції одягу  для масового виробництва.

       Проектування  у сучасному розумінні – це сукупність робіт зі створення нового зразка виробу, які включають наукові  дослідження, техніко – економічні розрахунки та обгрунтування створення  ескізів моделей, розрахунки та побудову  креслень виробу, його деталей, виготовлення та апробацію дослідних зразків.

       Головне завдання конструювання одягу полягає  у вивченні матеріалів проектування деталей одягу, тобто, в наданні  деталям необхідних форм та розмірів відповідно будові та розмірам тіла людини; гігієнічними вимогами до одягу; властивостями  матеріалу; сучасному стилю та моді; економічним витратам матеріалу; технологічності  обробки виробу в процесах швейного виробництва. Постійно зростаючий попит  на модний, красивий та високоякісний  одяг, поліпшення його зовнішнього  оформлення, особливості масового виготовлення, потребують глибоких знань в області  конструювання одягу. Усе більше застосовуються сучасні математичні  методи та ЕОМ для наукового обгрунтування  способів проектування одягу.

       2.1 Найменування і призначення 

       Згідно  теми  дипломного  проекту  для  розробки пропонується чоловічий піджак. Виріб класичного стилю, повсякденного  призначення, рекомендується для експлуатації в регіоні з помірноконтинентальним кліматом. Піджак  пропонується для  чоловіків молотшої вікової групи (25-40 років). Тип виробництва-масове. 
 
 
 
 
 

     2.2 Перспективний напрям  моди і розвиток  асортименту

       Мода  – це форма виявлення культури, це відображення дійсності, яке виражається  у манерах поведінки, а головним чином в одязі. Століттями суспільство  і окремі індивідуми використовували  одяг і різні прикраси для тіла, як безмовну форму комунікації, що відображала  вид занять, посаду, стать , місце  знаходження, відношення до того чи іншого класу, рівень матеріального благополуччя і коло інтересів. Мода дозволяє людині виразити себе, захистити свою індивідуальність, дає можливість зрозуміти другу  людину. Але в той же час, вона надає людині визначений, прийнятий  більшістю стандарт, полегшує людині проблему вибору. При цьому, кожна  людина сприймає моду по своєму, це є  частина її внутрішнього світу, ну а  відносини до неї, вибір – моральний.

       Історія моди багата подіями. Головним чином  де царила мода – костюм. З розвитком  людського суспільства, утворення  нових держав, зміною історичних формацій, костюм змінювався і ускладнювався. Костюм у всі часи залишався соціальним знаком, показником рівня людини. В  наш час процес демократизації костюма  продовжується.

       В час науково – технічний, а  тепер і технологічної революції  утворилася справжня потужна індустрія  моди. Вона використовує досягнення в  науці і техніці для утворення  нових, невідомих раніше матеріалів, дозволяє виготовляти модний одяг, взуття і інше в різних розмірах. Використовуються синтетичні і штучні матеріали – нейлон, капрон, поліестр. В перше сріблясті і золотисті  тканини застосував П’єр Корден в  своїй “космічній колекції”. Зараз з них шиють різні вироби від курток до вишуканих вечірніх туалетів. Змінюється тип краси, мода змінює грим, зачіску, фігуру, обличчя людини.

       Засоби  масової інформації, міжнародні контакти, туризм, все це робить інформацію про  моду широкодоступною, а сама мода набуває  інтернаціональний характер.

       Моду  завжди повязували з костюмом як найбільш яскравим його проявом.   Зачаровування людей, потяг   виділитися з оточуючого середовища 

виражалися завжди в костюмі.

       Костюм  – набір елементів одягу і  аксесуарів, які характеризують образ  окремої людини чи соціальну групу, і визначає манеру його носіння.

       Піджак – не менш популярний вид одягу, ніж костюм, він не такий офіційний і є гарною демократичною альтернативою строгому костюму.

       Піджак, який носиться як самостійна частина  гардеробу, можна одягати з брюками, гольфом, светром, джинсами.

       На  ринок постачаються чоловічі піджаки  сучасного і класичного дизайну, які поєднують  в собі як прогресивні  моделі, так і “класику жанру”.

       Їх  відмінною рисою є складна  технологія зовнішньої і внутрішньої  обробки із застосуванням різних видів стрічок, закріпок, кантів; настрочування  логотипу “зигзагом”, декоративний шов AMF.

       Що  стосується модних тенденцій, то зараз  найбільш популярним є однобортні піджаки  на дві і три петлі. В моду входить  одна шліца, але залишаються популярні  піджаки  з двома шліцами.

       Додаткової  оригінальності піджакам додають гудзики  з натуральної сировини деревяного і кісткового походження – з рогу тварин, кісточки плоду та іншого.

       2.3 Вимоги до проектованого вироба

       Одяг  є одним з предметів першої необхідності в житті людини і відноситься до предметів особистого використання. З давніх часів одяг відігравав важливу роль в житті та побуті людини, він захищав її від різного роду зовнішніх впливів,  прикрашав її. Одяг пройшов довгий та складний шлях розвитку, перш ніж стати зручним та доцільним за формою. Саме форма одягу визначає його естетичну якість, художню та практичну цінність виробу.

Сучасний  одяг – це результат багатовікового досвіду людини. Він є різноманітним  та багатофункціональним. Являючись  водночас предметом використання людини та об’єктом масового виробництва, одяг повинен забезпечувати  цілий   ряд   вимог,   які   у   завершеному   вигляді  встановлюють  

техніко – економічні та якісні характеристики виробу.

       Виділяють дві групи вимог до виробу: вимоги, спрямовані на формування споживчих  властивостей – споживчі вимоги і  промислові вимоги. До споживчих вимог  включають: гігієнічні, ергономічні, функціональні, естетичні, експлуатаційні, економічні та технологічні.

       Одяг  за своїм розміром, формою, конструкцією, матеріалом повинен відповідати  – передусім основному конкретному  призначенню і умовам експлуатації, забезпечувати ту функцію, яка на нього покладена, що і визначає його функціональну досконалість.

       Ергономічні вимоги визначають рівень відповідності  одягу антропометричним показникам людини в статиці і динаміці (формі  тіла, баланс виробу, рівень деформації одягу в процесі експлуатації, розмаху рук одягненої людини, переміщення низу вироба при піднятті рук).

       Гігієнічні  вимоги до одягу визначаються санітарно  – гігієнічними нормами і рекомендаціями. Основними гігієнічними вимогами до одягу є: захист тіла людини від механічних і хімічних пошкоджень, шкідливих факторів навколишнього середовища (холода, вологості, тепла, сонячних опіків, радіації, дощу, укусів та іншого); забезпечення нормальної життєдіяльності організма і підтримка теплового балансу організму.

       Експлуатаційні  вимоги є дуже важливими, так як в  процесі експлуатації на одяг накладаються великі навантаження, і він зазнає різноманітних деформацій, тому головним для одягу є стійкість. Рівень навантаження залежить від тілобудови людини, рухів, прибавок на вільне облягання. Експлуатаційні вимоги надають одягу  такі ознаки: міцність, стійкість, жорсткість, міцне забарвлення, високу формостійкість, драпірування та інші ознаки.

       Одяг  повинен задовольняти також естетичні  вимоги покупця, і відповідати сучасним нормам художнього оформлення, стилю, напрямку моди, національним традиціям. Одним словом – бути модним, красивим, зручним. Економічні  вимоги  до  одягу  характеризуються  вартістю  матеріалів,  строками

служби  швейного  виробу  та  легкістю  догляду  за  ним  у  процесі  експлуатації.

       Всі ці вимоги до готового одягу взяті  разом складають основу гарного  та

якісного  одягу. Але є вимоги, які в одному одязі більш важливі ніж у  іншому.

       Виходячи  з того, що чоловічий піджак, який проектується в даному дипломному проекті, повсякденного призначення, то основні  вимоги, які до нього висуваються  є: відповідність вимогам експлуатації, бути зручним, зносостійким, бути легким до хімчистки, мати добрі гігієнічні властивості.

       Цим вимогам треба приділяти велику увагу, так як дотримання і виконання  цих вимог забезпечує якість даного виробу.

       2.4 Розробка технічного  ескізу моделі  виробу

       Ескізний  проект – це сукупність конструктивних документів, які повинні мати принципові конструктивні рішення, на основі яких отримується загальне уявлення про  виріб, а також дані, які визначають призначення, основні параметри  і габаритні розміри розробленого виробу.

       На  етапі розробки ескізного проекту  розглядають варіанти виробу і його основних частин. При розробці ескізного  проекту виконується робота що необхідна  для забезпечення поставлених до виробу вимог і дозволяє встановити принципові рішення виробу. Ескізний проект включає креслення загального виду виробу, відомість ескізного  проекту і пояснювальну записку. Розробка ескізного проекту нової  моделі швейного виробу, як третього етапа  розробки, має цілу низку особливостей. В швейній промисловості на цьому  етапі розробляється в деталях  вже вибраний варіант виробу, який буде служити еталоном при затвердженні моделі на нараді. Після затвердження, модель служить взірцем при розробці виробу, призначеного для масового виготовлення. Модель повторно розглядається  на нараді в присутності представника – заказника. Після затвердження ескізного проекту він служить  основою для слідуючої розробки конструкторської документації.

       Ескіз моделі чоловічого піджака представлений  на рисунку 1. 
 

       

 

       Рисунок 1 – Ескіз моделі чоловічого піджака 

       Технічний опис

       Піджак чоловічий, повсякденного призначення, напівприлягаючого силуету, виготовлений з костюмної тканини, бежевого кольору.

       Пілочка з відрізними бочками. На пілочці  знаходяться бокові кишені з клапаном і двома обшивками, оброблені  в розрізах, які розміщені горизонтально. На лівій пілочці розташована  верхня кишеня з лісточкою.

       Застібка  на три петлі і гудзики, лацкани  широкі, гострої форми.

       Спинка  розрізна по середньому шву, з двома  боковими шліцами.

       Рукава  вшивні, двошовні (з переднім і ліктьовим  швами). По низу рукава оброблена шліца  з чотирьма петлями і гудзиками.

       Комір піджачного типу з гострими кінцями, нижній комір виготовлений з фільца.