Географічна структура зовнішньої торгівлі Японії

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту  України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу «Регіональної економіки»

на тему:

«Географічна структура зовнішньої торгівлі Японії»

                                                                              Студентки 1-го курсу 3 групи ОЕФ

                                                     Денної форми навчання

                                                         Горової Ірини Вікторівни

                                                       Науковий консультант:

                                     Дудчак О. В.

Київ-2011

Зміст

    Вступ……………………………………………………………………………….........3

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Японії, загальні закономірності та принципи їх розвиту………………………………............................................................5

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії……………………………………………………………..………………………11

3. Зовнішня торгівля Японії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах…………………………………..19

          3.1. Територіальна структура зовнішньої торгівлі……………………………...19

          3.2. Товарна структура зовнішньої торгівлі Японії……………………………..21

          3.3.Участь Японії у міжнародних торгівельних та економічних союзах………………………………………………………………………………….....24

4. Зовнішні зв’язки країни в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах…………………………………………………………………………………….28

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії……………………………………………………………………………………..33

Висновки…………………………………………………………………………………35

Список використаної літератури……………………………………………………….36

Додатки………………………………………………………………….………………..38

Вступ

     Актуальність теми. Японія - економічно найрозвинутіша країна Азії. Наявність значного економічного потенціалу, високі темпи економічного зростання, вигідне геополітичне положення в північно-західній частині Тихого океану дають підставу вважати цю країну одним із найважливіших центрів світового господарства. Японія має потужну промисловість з найновішими технологіями, значні валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції в системі міжнародних економічних відносин. У другій половині XX ст. вона пройшла період небаченого в її історії економічного піднесення і вступила в етап постіндустріального розвитку.  Країна розташована на невеликих за площею островах біля узбережжя Східної Азії. Це морська країна, для якої Тихий океан - найбільш універсальна та зручна дорога у всі кінці світу.  

        Японія - друга в економічному плані держава капіталістичного світу. За розмірами валового національний продукт, обсягу промислового виробництва та деяких інших макроекономічних показників вона поступається лише США. На Японію припадає понад 14 % світового валового продукту. Вона лідирує за темпами економічного розвитку, в 1,5 - 2 рази перевищуючи показники в інших країнах. У той самий час з суто кількісним макроекономічним показниками Японія залишається дещо слабкою стороною трикутника США - Західна Європа - Японія, але за багатьма якісним характеристикам вже зараз випереджає більшість своїх суперників. На нашу думку, обрана нами тема є  досить актуальною.

       Метою даної курсової роботи є проаналізувати сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків Японії та перспективи їх розвитку.

      Предметом дослідження даної курсової роботи є міжнародна діяльність Японії.

     Об’єкт дослідження – показники зовнішньоекономічної діяльності країни.

Поставлена нами мета передбачає виконання ряду наступних завдань:

                  розглянути структуру економіки Японії;

                  проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність Японії;

                  дослідити проблеми та перспективи розвитку  зовнішньоекономічних зв’язків Японії

1.Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Японії, загальні закономірності та принципи їх розвитку

        Внаслідок швидкого економічного зростання Японія зайняла одне із провідних місць в міжнародних економічних відносинах.

        Для сучасної Японії характерний надзвичайно високий ступінь розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Основними пріоритетами японської зовнішньоекономічної політики є: забезпечення економічної безпеки країни, її лідируючих позицій у світовій економіці та інтеграційних процесах.

       Результатом японської зовнішньоекономічної політики стало перетворення японського експорту у важливе джерело фінансування розвитку економіки. Головною метою імпортної політики є заохочення ввозу в країну необхідних сировинних і інших ресурсів [6; 124].

      У разі дефіциту сировинних ресурсів  традиційним є забезпечення промисловості необхідними паливними і сировинними матеріалами. Експорт служив засобом отримання валюти, яка потрібна на оплати життєво важливого імпорту. Таким чином, зовнішня торгівля завжди була основний формою участі Японії системі світо - господарських зв’язків.

        Розглянемо ті обставини, які найбільшою мірою впливають на формування зовнішньоекономічної стратегії Японії. Передусім спеціалізацію Японії в системі міжнародних господарських зв'язків визначають чинники «внутрішнього порядку», саме - не структурна перебудова японського господарства, перехід до переважного розвитку наукомістких, ресурсо- і енергозберігаючих галузей, що випускають високотехнологічні продукції.

        По-друге, Японія активно нарощує «офіційну допомогу» мало розвинутим країнам, що дозволяє їй «прокладати шлях» на подальший розвиток експорту японських товарів.

         По-третє, Японія стала одним із найбільших експортерів як підприємницького, так і позичкового капіталу. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку Японії у 2008 році становив приблизно 18,76 млрд. дол., що на 14% менше ніж у 2007 р. Найбільшими країнами-інвесторами японської економіки є: США (питома вага 32,4%),  Кайманові о-ви (19,1%), Нідерланди (14,2%), Швейцарія (10%), Німеччина (6,3%),  Люксембург (2,5%).  Японія вкладає капітали у торгівлю, банківську справу, кредити, обробну і видобувну промисловість [18] .

      По-четверте, однією з найважливіших ознак зовнішньоекономічної діяльності Японії є розширення її участі у міжнародну торгівлю технологіями. Частка Японії світовому імпорті технологій становить близько 20 %. Більше половина всіх закупівель ліцензій Японія здійснює за США.

       Попри перелічені вище зміни у зовнішньоекономічній стратегії Японії, японські корпорації продовжують розглядати товарний експорт як одна з необхідних напрямів господарської активності.

       Зовнішні економічні зв’язки держави – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

        Зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку [8; 377].

         За географічною ознакою сучасні зовнішньоекономічні зв’язки Японії доцільно поділяти на:

-         відносини з США – головним торговельним партнером (експорт – 27,8%, імпорт – 22,3%);

-         відносини з країнами Західної Європи;

-         відносини з іншими зарубіжними державами.

       Основні види зовнішньоекономічних зв’язків Японії є зовнішня торгівля, експорт та імпорт капіталів та робочої сили, інвестиційна діяльність, кредитування, надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно посередницьких, юридичних), міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва,  проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо (дод. А).

       Однією з найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності є міжнародна торгівля. Вона характеризується такими основними показниками: обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Найбільш істотною її характеристикою є товарообіг – обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Показниками міжнародного товарообігу є експорт (вивезення) та імпорт (ввезення) товарів або капіталів.

      Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторговельне сальдо. В Японії цей показник  позитивний і складає $ 140,6 мільярда (оцінка 2009 рік) [20].

      Динаміку основних економічних показників Японії наведено у таблиці 1.1.

                                                                                                                 Таблиця 1.1

Динаміка економічних показників Японії

        Загалом залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35 % всього обсягу внут­рішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Водночас у японському імпорті поступово зростає частка об­робної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, удвічі більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.

        Важливо зазначити, що для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно, більше, ніж для будь-якої іншої про­мислово розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81 товарній групі. Однак реально ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай склад­ною справою. Винятком є імпорт новітньої науково-технічної про­дукції, в якій зацікавлена країна.

          В Японії розроблена величезна кількість різноманітних обме­жень на імпорт, пов'язаних з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітар­них тощо). Додаткові складності для іноземних підприємців кри­ються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців залишається тра­диційна японська система зв'язку в ланцюгу "виробник — посе­редник — споживач". Проте ця система дає змогу японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи для себе пере­вагу в цінах.

         Міністерство зовнішньої торгівлі значною мірою явно та неявно втручається у діяльність Іноземних компаній в Японії. За допомо­гою системи рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов'язкових для виконання, воно може зробити неможливим відкриття і подальше нормальне функціонування такої фірми.

          Отже, японську економіку здебільшого вважають закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій у країні є відносно незначною. Переважно це — американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною техно­логією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.

        Загалом зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:

      вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими
країнами;

      збільшення експорту капіталу;

      розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються,
що у перспективі планується використовувати як стимул для по­
дальшого розширення експорту сюди японських товарів.

        Успішна реалізація цієї стратегії та вихід Японії з економічної кризи безперечно сприятимуть поступальному розвитку світової економіки.

         До науково-технічної співпраці належить торгівля патентами, ліцензіями (авторське право на використання запатентованих винаходів), технічним досвідом (“Ноу-хау”) тощо. Продаж ліцензій – тобто авторських прав на використання запатентованих винаходів на території країн, де вони захищені патентами. Вона здійснюється в кількох формах:

–        матеріальній, тобто обмін наукоємною продукцією, створеною за найновішими технологіями;

–        нематеріальній – у вигляді креслень, формул, обміну інформацією, літературою;

– послуг фахівців і технічного персоналу в галузі менеджменту, маркетингу, контролю за якістю.

     Здійснюється науково-технічне кооперування між фірмами у формі консалтингу (технічне консультування та експертизи проектів), лізингу (оренди промислового і науково-дослідного устаткування).

      Зовнішньоекономічні зв’язки держав посилюються організацією спортивних турнірів та змагань, виставок картин або експозицій провідних музеїв світу, музичних та пісенних конкурсів, фестивалів, обміну кіно-, відео- та аудіо продукцією [5; 384].

       Японією проводить активну зовнішньо інвестиційну політику у всіх її формах, особливо активно нарощуються інвестиції у господарство США, країн Західної Європи та Східної Азії. Основою зовнішньоекономічної діяльності Японії поступово стає не зовнішня торгівля, а саме інвестиційна діяльність. Баланс прибутків від зарубіжних інвестицій перевищує 20 млрд. дол. щорічно. Також значні зусилля спрямовуються на розширення географії ринків надходження сировини (важливий елемент національної безпеки), винесення за межі країни екологічно брудних виробництв, а також у формування інфраструктури потенційних ринків збуту та ефективний маркетинг світових ринків.

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Японії.

Природні ресурси Японії дуже обмежені, що пов’язано передусім з її географічним розташуванням і ландшафтом. Японія лежить у Східній Азії на островах моря, загальна площа яких складає 372,2 тис. кв. км. До складу Японії входять 4 великих острова - Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку і 6,8 тис. малих островів.  Більше 70 % території Японії займають гори. Гори Японії, відмінні розмаїттям рельєфних форм, певною мірою ускладнюють сільськогосподарське освоєння островів і ускладнюють сполучення між окремими районами. Рівнини, у яких проживає переважна більшість населення країни й розміщені майже всі господарських об'єктів, займають близько 20 % площ країни й розташовані переважно на Тихоокеанському узбережжі. Для розширення життєвого простору використовуються штучні насипані острови Фіджі та півострови (дод. Б).

Значний вплив на господарське освоєння території надає висока сейсмічність і вулканізм. Щороку до Японії відзначається близько 1,5 тисяч землетрусів різною сили. На островах перебуває 15 діючих вулканів, та ще кілька десятків можуть прокинутися, зокрема найвища вершина Японії - вулкан Фудзіяма ( 3776 метрів ). З виверженням підводних вулканів пов'язані сейсмічні хвилі - цунамі, завдають великий збитки господарству ( особливо у островах Хонсю і Хоккайдо ). Всі ці фактори ускладнюють ведення господарства Японії (дод. В).

Кліматичним фактором, який негативно впливає на ведення сільського господарства є тайфуни та зливи спричинені мусонами.

У разі оточення водами морів, і океану, основним засобом зв'язку Японії  з іншими регіонами світу служить водний транспорт. Моря, які омивають Японію, крім Охотського, не замерзають і доступні для навігації протягом всього року. Ріки Японії для судноплавства непридатні, більшість їх - це бурхливі гірські потоки. Вони є джерелом гідроенергії та води для зрошення.

Корисних копалин мало. Вони представлені головним чином родовищами кам'яного вугілля (північна частина о. Кюсю, Ісікарі на острові Хоккайдо, Дзебан і Мотаяма на Хонсю), нафти (західне узбережжя островів Хонсю й Хоккайдо), чорних і кольорових металів. Родовища залізних руд невеликі (Камансі в північній частині острова Хонсю та ін.). Велике значення мають родовища мідних руд - жильні (Асіо), скарнові (Сасагатані та Ягука) і типу колчеданних покладів (Бессі й ін.). Розробляються руди свинцю й цинку (родовища Калигока й Хосокура на острові Хонсю), олова, вольфраму, нікелю, сурми, родовища алюмінієвої сировини. Велике значення мають родовища марганцю, піриту, сірки. Золото й почасти срібло добуваються з родовища, пов'язаних головним чином з молодими вулканічними породами (район Кагосіми на острові Кюсю й багато інших). Убогість природних ресурсів істотно підвищує значимість зовнішньої торгівлі для народного господарства країни. У той же час багато галузей обробної промисловості країни в найсильнішій мірі залежать від зовнішніх ринків [7].

Японія перетворилася у свого роду гігантську майстерню по переробці промислової сировини й виробництву готових виробів . Вона не може існувати у відриві від світових ринків , що накладає свій відбиток як на основні напрямки економічного розвитку, так і на зовнішню політику країни.

По темпах росту промисловості Японія є однім із лідерів. Такий швидкий економічний ріст країни зумовлюється багатьма причинами. По-перше, широким відновленням застарілого і зношеного заводського устаткування. 2/3 промислового устаткування Японії припадає на новітню техніку. По-друге, одним з вирішальних факторів була нещадна експлуатація, робітничого класу. По-третє, держава прийняла на себе значну частину витрат по реконструкції підприємств і новому будівництву, надала монополіям податкові пільги й широкий кредит.

Японія – країна Великої Вісімки. Маючи 2,4% населення й 0,3% площі земної суші, вона по економічному потенціалі займає друге після США місце у світі. Її валовий національний продукт досягає 3,4 трлн. дол., що становить 14,3% світового виробництва. Японія посідає перше місце у світі по виробництву судів, автомобілів, тракторів, верстатів зі ЧПУ, комп'ютерів, промислових роботів, по виплавці сталі, випуску побутових електронних апаратури і друге місце у світі у виробленні електроенергії, виробництві хімічних волокон, по виплавці міді й алюмінію, переробці нафти.

Економіка Японії дуже сильно залежить від зовнішньої торгівлі. Країна імпортує 100% необхідної їй бавовни, вовни, бокситів, 99,9% мідної руди, 99,8% нафти, 99,7% залізної руди, 81,8% кам'яного вугілля. Країна на 70% забезпечує себе продовольством. Основні постачальники продовольчих товарів у Японію є США, Австралія й Канада.

Японія посідає перше місце у світі по об'єму видобутку морепродуктів (близько 12 млн. т.). Країна також посідає перше місце у світі по розмірах золото-валютних резервів, на її частку доводиться 40% світових банківських активів. Шість японських банків входять у першу десятку найбільших банків світу. Об'єм її прямих закордонних інвестицій перевищує 311 млрд. дол., що становить 11,7% світових інвестицій.

Японія володіє інтенсивним і високотоварним сільським господарством. Висока інтенсивність сільського господарства дає можливість при відносно незначних оброблюваних площах забезпечувати потреби країни в продовольстві на 70%, у тому числі практично повністю в таких продуктах харчування, як рис, овочі, картопля, фрукти , яйця ,молоко й молочні продукти. У країні виробляється 3/4 усього споживаного м'яса .

За рахунок закупівель за кордоном Японія задовольняє свої потреби в пшениці , ячмені , цукрі, бананах, соєвих бобах, листовому тютюні й деяких інших фуражних і технічних культурах.

Важливе місце займає в господарстві країни велика будівельна індустрія, її матеріально-технічна основа помітно зростає. Це дозволило здійснювати великомасштабне будівництво багатоповерхових будинків на антисейсмічному фундаменті, підводних тунелів, автострад, електростанцій, у тому числі атомних, великих портів й аеродромів.

Продукція японського машинобудування високо цінується в світі. По ряду найбільш складних видів продукції вона не поступається іншим високорозвиненим країнам, зокрема, США (табл.. 2.1).

                                                                                                        Таблиця 2.1

Характеристика машинобудівних корпорацій Японії, 2010 р.