Глобалізація та її наслідки для економік країн світу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГIЙ

 

 

 

 

      Кафедра менеджменту

      зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»

на тему:

«ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІК КРАЇН СВІТУ»

 

 

 

 

          Виконала              __________ студентка ЕіМ М митн-4 Сіжук О.В.  

 

Науковий керівник       ___________  к.е.н., доц. Болотіна І.М.

 

 

 

 

 

Київ НУХТ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІК КРАЇН СВІТУ………………………….…....5

1. Сутність поняття глобалізації………………………………………………5
2. Передумови розвитку глобалізаційних процесів…………………………9
3. Позитивні та негативні наслідки глобалізації для економік країн світу..12

РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ПРИКЛАДІ ТНК «BOEING»………………………………………………………………………………..15

2.1. Історія розвитку компанії «Boeing»…………………………………….15

2.2. Особливості функціонування корпорації в умовах глобалізації………17

РОЗДІЛ 3. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ………………………….20

3.1. Місце та роль України у світовій економіці…………………………….20

3.2. Вплив глобалізації на економіку країни…………………………………22

3.3. Приорітетні напрямки розвитку економіки України в умовах глобалізації…………………………………………………………………….25

ВИСНОВОК…………………………………………………………………………….33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним з ключових процесів розвитку світової економіки ХХІ сторіччя є прогресуюча глобалізація, тобто  якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя. Глобалізація є поняттям загального характеру. Вона відображає обмін товарами, послугами, капіталом та робочою силою, який виходить за межі державних кордонів і з 60-их років набув форм постійного та неухильного зростаючого міжнародного переплетення національних економік. У цей період глобалізація проявила себе головним чином у перманентності темпів зростання світової торгівлі та валового внутрішнього продукту всіх розвинутих країн.

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що процес глобалізації є однією з головних тенденцій в розвитку сучасного світу, що значним чином впливає не лише на економічне життя, але й тягне за собою політичні (внутрішні і міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивилізаційні наслідки. Ці наслідки все більше відчувають на собі практично всі країни і серед них, звичайно, Україна, яка цілком усвідомлено, активно і цілеспрямовано рухається в напрямку інтеграції в світову економіку. Тому аналіз цього всесвітнього процесу має не лише теоретичне, але і суто практичне значення для розвитку та становлення економік всіх країн та їх світо господарських зв’язків.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні сутності та наслідків глобалізації як складної, багатоаспектної проблеми, що постійно породжує численні наукові дискусії, і тому на сьогодні вона не має простого й однозначного тлумачення.

Завдання дослідження:

- дослідити сутність поняття глобалізації;

- охарактеризувати передумови розвитку глобалізаційних процесів;

- виявити позитивні та негативні наслідки глобалізації для економік країн світу, зокрема для Укриїни;

- дослідити особливості розвитку  процесу глобалізації в транснаціональній корпорації.

Об'єкт дослідження - процес глобалізації та її наслідки для економік країн світу.

Предмет дослідження - позитиви та негативи глобалізації.

Методи дослідження: метод систематизації; методи порівняння та узагальнення; метод аналізу.

 Проблемам глобалізації присвячені роботи вітчизняних учених, зокрема:        О. Г. Білоруса, М. І. Долішнього, А. І. Кредісова, Д. Г. Лук’яненка, З. О. Луцишин, Ю. В. Макогона, Ю. М. Пахомова, С. І. Пирожкова, С. І. Соколенка, А. С. Філіпенка та ін. Щодо російської наукової школи, це праці М. Г. Делягіна, Е. Г. Кочетова, В. М. Коллонтая, О. І. Неклеси, І. О. Спиридонова, М. О. Чешкова, Ю. В. Шишкова. Серед найвідоміших зарубіжних учених, що заклали теоретичний фундамент у цій сфері, – Ф. Бродель, І. Валлерстайн, П. Герст, Дж. Даннінг, П. Кругман, А. Ругман, К. Омае, Дж. Сакс, Т. Фрідмен та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ ЕКОНОМІК КРАЇН СВІТУ

 

1.  Сутність поняття глобалізації

 

На початку ХХІ століття під впливом глобалізації світове господарство все більше перетворюється в єдине ціле, в якому постійно формуються і протікають різнопланові процеси.

Коренева основа слова «глобалізація» запозичена з англійської мови та походить від латинського globus - куля, земна куля, глобус. Від цього слова згодом було утворено іменник globalization - перетворення певного явища на світове, на таке, яке стосується всієї земної кулі. Окрім англійської версії (у назві) є ще й французька (mondalisation), яка походить від слова «monde» (світ) [1, ст. 235].

Термін “глобалізація” уперше введено  в науковий обіг Т.Левітом у 1983 році. Він визначив “глобалізацію” як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються ТНК [2, ст. 51].

Серед багаточисельних  визначень категорії “глобалізація” слід виділити три основні підходи. Перший описує сутність процесу за його проявами (“глобальними проблемами”), або характеристиками (“...посилення взаємовпливу і взаємозалежності різних факторів і сфер економіки в області світогосподарських відносин”) чи складовими елементами (підсистемами) глобальної економіки (міжнародна науково-технічна сфера; система міжнародного виробництва; світовий ринок і міжнародна торгівля; міжнародна валютно-фінансова система) .

Другий відображає точку  зору, близьку до тлумачення категорії  противниками цього явища – “глобалізація  як процес усунення перешкод для переміщення капіталу у всьому світі означає уніфікацію не лише митних тарифів, але й рівнів заробітної плати, соціальної забезпеченості, національного пенсійного законодавства, розуміється за нижньою планкою”. Очевидно, що тут має місце акцент на негативних наслідках процесу глобалізації переважно для країн-аутсайдерів.

Третій підхід, сформульований Р. Робертсоном: “глобалізація – це серія емпірично фіксованих змін, різнорідних, але об’єднаних логікою перетворення світу у єдине ціле”, видається нам найбільш адекватним сутності цієї категорії. Йдеться про процес еволюції існуючої сукупності господарських зв’язків на різних рівнях (країни, регіони, національні і міжнаціональні економічні агенти) та у різних формах (торговельні, фінансово-валютні, передача технологій, міграція робочої сили тощо) у глобальну систему – світову економіку. Відповідно, відбувається складний і суперечливий процес окреслення глобальної мети функціонування такої “гіпервеликої” системи, створюються наднаціональні органи управління її досягненням, наддержавна законодавча база та органи контролю за її дотриманням і, головне, - уніфікуються елементи цієї системи та форми взаємозв`язків між ними на різних рівнях ієрархії.

Українські вчені Д.Г. Білорус, А.М. Поручник та Д.Г. Лук’яненко сформували структуризацію глобалізаційного процесу, яка подана на рис. 1.1 [3, ст. 155].

 
Рис. 1.1. Структуризація глобалізаційного процесу

Таким чином, усі перераховані визначення терміна “глобалізація” показують, що на сьогодні немає єдиної відповіді, що являє собою глобалізація. Але кожне з перерахованих визначень відображають певні риси реальності.

При розгляді глобалізації як процесу дослідники виділяють  три етапи. 
Першим етапом вважають сформований до кінця ХІХ століття глобальний ринок товарів і капіталу у рамках Великобританії. До 1914 року Великобританія координувала усі функції, що інтегрували міжнародну економічну систему.

Другий етап глобалізації датується періодом після Другої світової війни. 1945-1975 роки ознаменувалися відновленням і модернізацією довоєнного потенціалу світової економіки, деколонізацією та формуванням нового світового порядку.

Сучасний етап глобалізації характеризується багатьма відмінностями  порівняно з двома попередніми  етапами.

До головних ознак  глобалізації можна віднести:

• Поглиблення міжнародного поділу праці з його переходом від спільного к специфічному і єдиному.
• Перевищення темпів росту міжнародного товарообігу над темпами росту обсягів світового виробництва.
• Зростаюча лібералізація міжнародної торгівлі, виражена у відкритті національних ринків товарів і послуг шляхом поступового зняття торгівельних обмежень і бар’єрів.
• Випереджуюче зростання руху капіталу у відношенні до руху товарів. Формування світового фінансового ринку, збільшення потоків портфельних і прямих іноземних інвестицій.
• Інформаційно-технологічна революція, переворот в засобах телекомунікацій на базі електроніки, кібернетики, супутникових систем зв’язку.
• Посилення впливу транснаціональних корпорацій.
• Концентрація і централізація капіталу на підставі процесів злиття і поглинення компаній і банків.
• Розвиток інтеграційних тенденцій на регіональному, субрегіональному і міжрегіональному рівнях. Зростання ролі наднаціональних органів у світовій політиці та економіки [4, ст. 297].

На сцену світового  економічного життя висуваються нові дійові особи, які нині є головними суб’єктами світогосподарських процесів.

Такими суб’єктами є:

• міжнародні організації (МВФ, Світовий банк, МОП, СОТ);
• країни “великої сімки”;
• багатонаціональні корпорації;
• великі міста.

На рівні галузі глобалізація визначається тим, наскільки конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємопов’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності.

Глобалізація на рівні окремої  країни характеризується ступенем взаємозв’язку  її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання  глобалізації світової економіки, не всі  країни інтегровані в однаковій  мірі. Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку:

• співвідношення зовнішньоторговельного обігу і ВВП;
• прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;
• потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології [5, ст. 27].

Глобалізація на світовому рівні  визначається економічними взаємозв’язками  між країнами, що відбиваються на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу й

 ноу-хау, що постійно зростають.

Отже, зміст економічної  глобалізації зводиться до тих процесів, що відбуваються в сучасних умовах у світовій економіці і ведуть до швидкого інтегрування світу в  єдиний економічний простір, у результаті розширення міжнародної торгівлі, інтернаціоналізації виробництва та фінансових ринків, а також інтернаціоналізації товарної культури, поширенню якої сприяє об'єднана в єдину мережу глобальна телекомунікаційна система. Глобалізація пов'язана з колосальним накопиченням капіталу окремими компаніями та країнами, що супроводжуються переростанням останнього в транснаціональний капітал та його домінуванням над економіками багатьох країн і їх політичними можливостями.

 

 

2.  Передумови розвитку глобалізаційних процесів.

 

Можна виділити такі основні передумови (рушійні сили), що зумовлюють процес глобалізації [6, ст. 17]:

1. Виробничі, науково-технічні і технологічні:

• різке зростання масштабів виробництва;

• перехід до нового технологічного способу виробництва — до найвищих, наукомістким технологіям; швидке та широке розповсюдження нових технологій, які ліквідують бар'єри по шляху переміщення товарів, послуг, капіталів;
• якісно нове покоління транспорту та зв'язку, а також їх уніфікація;
• швидке поширення знань у результаті наукового чи інших напрямів інтелектуального взаємообміну;
• різке скорочення, завдяки передовим технологіям, транспортних та

телекомунікаційних витрат, значно знизився рівень витрат на обробку, збереження і використання інформації, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків.

2. Організаційні:

• міжнародні форми здійснення виробничо-господарської діяльності (ТНК):

організаційні форми, діяльність яких виходить за національні кордони, набувають міжнародного характеру, сприяючи формування єдиного ринкового простору;

• вихід неурядових організацій на багатонаціональний чи світовий рівень. Нову глобальну роль почали виконувати такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ і т.п.;
• перетворення багатонаціональних компаній та інші організації, як приватних, так і державних, в основних дійових осіб глобальної економіки.

3. Економічні:

• лібералізація торгівлі товарами і послугами, ринків капіталу, розвиток інших форм економічної лібералізації, які обмежили політику протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною;
• небувала концентрація і централізація капіталу, зростання кількості похідних фінансово-економічних інструментів, різке скорочення часу здійснення міжвалютних угод;
• впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики у сфері зайнятості тощо;
• посилення тенденції до уніфікації і стандартизації. Усе ширшого застосування набували єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність.

4. Інформаційні:

- радикальна зміна стилю ділового спілкування, обміну виробничою, науково-технічною, економічною та фінансовою інформацією; поява та розвиток принципово нових систем отримання, передачі й обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, об'єднувальні фінансові та товарні ринки, включаючи ринки ноу-хау і фахових послуг. Інформаційне обслуговування пов’язане безпосередньо з успіхами в електроніці — зі створенням електронної пошти та Інтернет;

- формування систем, дозволяє з центру управляти розміщеними у різних країнах виробництвами, створюють можливості оперативного, своєчасного й ефективного розв'язання виробничих, науково-технічних та комерційних завдань. Комп'ютеризація, системи електронних рахунків та пластикових карток, супутниковий зв'язок дозволяють практично миттєво переміщати фінансову інформацію, укладати угоди, переказувати кошти з одних рахунків на інші, незалежно від відстані.

5. Політичні: 

- ослаблення жорсткості державних кордонів, полегшення свободи пересування громадян, товарів, послуг та капіталів;

- закінчення "холодної" війни, подолання політичних розбіжностей між Сходом і Заходом.

6. Соціальні й культурні: 

- ослаблення ролі звичок і традицій, соціальних зв'язків і звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей у територіальних, духовних та психологічних відносинах, сприяє міжнародній міграції;

- виникнення глобального однодумності щодо оцінки ринкової економіки та системи вільної торгівлі. На зміну недавніх протиріч між ринковою економікою Заходу і світової соціалістичної економікою Сходу прийшло практично повне єдність поглядів на ринкову систему господарства;

- прояв тенденції формування глобалізованих "однорідних" засобів, мистецтва, поп-культури. Англійська мова стає міжнародним мовою спілкування, полегшуючи міжкультурне спілкування, навчання та взаємопорозуміння;

- розвиток дистанційного навчання;

- лібералізація підготовки трудових ресурсів, що веде до послаблення контролю держав за відтворенням "людського капіталу".

 

 

 

 

3.  Позитивні та негативні наслідки глобалізації для економік країн світу

 

У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через  розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями, вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з другого – посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.

Позитивне значення глобалізації важко переоцінити: незмірно множаться  можливості людства, повніше враховуються усі сторони його життєдіяльності, створюються умови для гармонізації.

Серед позитивних наслідків глобалізаційних процесів можна виділити:

1. Глобалізація сприяє поглибленню спеціалізації міжнародного поділу праці. В таких умовах ефективніше розподіляються кошти і ресурси, що в результаті сприяє підвищенню середнього рівня життя та сприяє розширенню життєвих перспектив населення;

2. Важливою перевагою глобалізаційних процесів є економія на масштабах виробництва, що потенційно може призвести до зменшення витрат й зниження цін, отже, до стійкого економічного зростання.

3. Переваги глобалізації пов'язані і з виграшем від вільної торгівлі на взаємовигідних засадах, яка задовільняє усі сторони.

4. Глобалізація, посилюючи конкуренцію, стимулює розвиток нових технологій і поширення їх серед країн. У цих умовах темпи зростання прямих інвестицій набагато перевершують темпи зростання світової торгівлі, що є найважливішим чинником для трансферту промислових технологій. Переваги глобалізації визначаються тими економічними вигодами, які виходять від використання передового науково-технічного, технологічного і кваліфікаційного.

5. Глобалізація сприяє загострення міжнародної конкуренції. Інколи стверджується, що глобалізація веде до досконалої конкуренції. Насправді мова радше має йти про конкурентні сфери і більш жорстке суперництво на ринках, що стає несила окремій державі чи корпорації. Адже до внутрішніх конкурентам приєднуються необмежені у діях сильні зовнішні конкуренти. Глобалізаційні процеси у світовій економіці вигідні, передусім, споживачам, оскільки конкуренція дає можливість вибору та знижує ціни.

6. Глобалізація призводить до підвищення продуктивність праці внаслідок раціоналізації виробництва на глобальному рівні, і поширення передових технологій, і навіть конкурентного тиску на користь безперервного впровадження інновацій у світовому масштабі.

7. Глобалізація дає країнам можливість мобілізувати більший обсяг фінансових ресурсів, оскільки інвестори можуть використати ширший фінансовий інструментарій на зростаючій кількості ринків.

8. Глобалізація створює серйозну основу для вирішення загальних проблем людства, насамперед, екологічних, що стає можливим з об'єднанням зусиль країн світу, консолідацією ресурсів, координацією дій у різноманітних галузях.

Крім того, глобалізація може сприяти вільному і широкому розповсюдженню капіталів, зростанню  зарубіжних інвестицій, розширенню можливостей  для розвитку інфраструктури, полегшенню контактів між людьми різних країн.

Кінцевим результатом  глобалізації, як сподіваються багато фахівців, має стати загальне підвищення добробуту у світі.

Однак глобалізація несе з собою не тільки переваги, а  й недоліки, негативні наслідки і потенційні проблеми. До суперечливих і негативних сторін глобалізації слід віднести передусім такі її аспекти:

1. Глобалізація, на жаль, стала сприятливим середовищем для різкого прискорення поширення транскордоннї злочинності. Так, глобалізація товарних ринків супроводжується розвитком нелегальних ринків зброї та боєприпасів, наркотичних речовин. Оборот наркоіндустрії відповідає приблизно 8% світової торгівлі.

2. Надання економічним збоям та фінансовим кризам глобального характеру. Особливо це стосується міграції короткострокових спекулятивних капіталів на фінансові ринки. Від цього більше всього страждають не розвинені держави. Так, фінансова криза 2008 р. в Україні обумовлена фінансовою кризою того ж року в США.

3. Процеси глобалізації зменшують економічний суверенітет як атрибут влади національних держав і потенціал економічного регулювання відповідних національних урядів, які виявляються в зростання залежність від "своїх" і закордонних ТНК.

4. Стан платіжної і торгівельної розбалансованості, що у сукупності значно обмежує можливість формулювання незалежної макроекономічної політики на національних рівнях.

5. Глобалізація посилює  нерівномірності розвитку країн  світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ПРИКЛАДІ ТНК «BOEING»

 

2.1. Історія розвитку  компанії «Boeing»

 

Компанія "Boeing" - найбільший в світі виробник в сфері військового  і цивільного літакобудування. Boeing також займає лідируючі позиції  в області протиракетної оборони, послуг, пов'язаних з пілотованими космічними польотами, і послуг із запуску космічних апаратів. Boeing сприяє авіакомпаніям і приватним власникам в обслуговуванні літакового парку. Крім цього, "Boeing" випускає широкий спектр авіаційно-космічної техніки військового призначення (зокрема вертольоти). Компанія тісно співпрацює з NASA, зокрема, вона поставляла обладнання для шаттлів та міжнародної космічної станції.

Компанія була зареєстрована 15 липня 1916 року. На самому початку свого  розвитку компанія в основному випускала  гідролітаки. У 1933 році був створений революційний Боїнг-247, набагато випереджав інші моделі літаків тих років за швидкістю, безпеки та зручності в управлінні. У 1938 році відбувся перший політ Боїнг-314 Clipper, найбільшого цивільного літака того часу. Модель виявилася дуже вдалою і через деякий час використовувалася по всьому світу. У тому ж році була закінчена розробка Боїнг-307 Stratoliner, першого в світі цивільного літака, здатного підніматися на висоту 6100 метрів (20 000 футів).

Військові роки виявилися  більш ніж успішними для компанії Boeing. Було випущено величезну кількість бомбардувальників, в тому числі знаменитий B -17 Flying Fortress, широко використовувався як на Тихоокеанському, так і на Західно-Європейському театрі військових дій і що зробив величезний вплив на хід війни. Пізніше був створений літак В-29, сумно відомий тим, що на літаках цієї моделі проводилася атомне бомбардування Хіросіми і Нагасакі.

Після війни Boeing продовжив  свої розробки у військовій області. Були створені В-47 Stratojet і В-52 Stratofortress, в 50-х, з новим витком холодної війни,

"Boeing" зайнявся розробкою  ракет, у тому числі трансконтинентальних.

У 1958 році був створений  Боїнг-707, що поклав початок цивільної  авіації в її сучасному вигляді. Він володів чотирма двигунами  і був здатний взяти на борт до 156 пасажирів. Боїнг-707 дозволив Америці стати лідером в області виробництва цивільних пасажирських літаків.

У 1967 році відбувся перший політ Boeing -737, що став з тих пір самим продаваної моделлю літаків в історії. Ця модель виготовляється до цього часу, зрозуміло, з необхідними вдосконаленнями. У 1970 році був випущений знаменитий Boeing -747, повністю змінив вигляд світової авіації. Ця модель теж ще перебуває на виробництві, всього було випущено близько 1400 літаків.

Вісімдесяті роки стали дуже важливими для компанії. Були створені моделі 757, 767, була поліпшена модель 737. Також величезну увагу приділялося космічній програмі, в першу чергу - будівництву тільки створюються шаттлів. Був зроблений ривок у військовій сфері, "Boeing" випустив повітряну захисну систему "Avenger", а також розробляв ракети малого радіусу дії.

У квітні 1994 року компанія презентувала Boeing -777, найсучасніший цивільний літак того часу, набагато випереджав інші моделі за рівнем використання нових технологій. Була знову доповнено модель Боїнг-737, в результаті з'явився Боїнг-737 NG.

У вересні 2001 року штаб-квартира компанії перемістилася на нинішнє  місце, в Чикаго. На початку десятиліття  компанія розробляла новітній літак Sonic Cruiser, який міг розвивати швидкість майже рівну швидкості звуку, дозволяючи скоротити час перельоту на 15-20%. Проте пізніше ця модель була визнана неперспективною, і на зміну їй прийшов Боїнг-787 Dreamliner, зараз розробляється компанією. У 2004 році "Boeing" припинив випуск моделі 757. Усього було випущено 1055 літаків цієї моделі [8].

 

 

 

2.2. Особливості функціонування  корпорації в умовах глобалізації

 

Глобальні тенденції інтернаціоналізації  виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації  зовнішньої торгівлі надали ТНК головну роль в світовому економічному розвитку. ТНК авіакосмічної галузі світу відносяться до найбільших, які в перспективі зможуть стати домінуючою силою світового господарства, як провідна сила розвитку та ефективного функціонування, що перспективно можуть створити світовий наднаціональний уряд.