Господарське право

 

МАУП

Хмельницький  інститут МАУП

 

 

 

 

 

 

К у р с о в а   р о  б о т а

 

Господарське  право

(назва дисципліни)

 

 

за темою : Господарські правовідносин

студент 5 курсу,

 

спеціальність : Правознавство

№ залікової книжки : № ТУкм-010108

 

Манчук Вікор  Вікторович

(прізвище, ім'я, по-батькові студента)

 

 

 

 

 

група ТУхм-03-2012СП(2,6дс/п)

 

Прізвище  та ініціали викладача: Літвін Ю.І.

 

Прізвище  та ініціали фахівця деканату: Галатир  В.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ  - 2013 р.

План

 

1.Вступ………………………………………………………………………….-3

 

2. Види суб’єктів господарських правовідносин…………………………….-5

 

3. Порядок провадження у справах про банкрутство………………………..-9

 

4. Правове становище господарських судів України………………………...-18

 

5. Висновок……………………………………………………………………..-27

 

6. Завдання. …………………………………………………………………….-28

 

7.Список літератури …………………………………………………………...-32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Господарське  право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або управління нею) із застосуванням різних методів правового регулювання.

У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права (що є дискусійним) сформувалися три основні позиції.

Перша з них негативна. її прихильники. вважають господарське право не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Однак господарські правовідносини не можна розкласти на цивільно-правові й адміністративно-правові, хоча історичне коріння господарського права лежить у сфері і публічного, і приватного права. Крім того, господарське право має значний за обсягом власний нормативний матеріал, що не належить ні до цивільного, ні до адміністративного права. Одним з таких інститутів, що зумовили виділення господарського (торгового, комерційного) права в окрему галузь права, є інститут банкрутства.

Друга позиція щодо господарського права - позитивна вона полягає у  визнанні господарського права самостійною  галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями. Однак  господарське право, хоча і є специфічним  явищем, але пов'язане з іншими галузями права, наприклад:

ку України, Національної ради України з питань телебачення  та радіомовлення, інших державних  органів, центральних органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

з цивільним, оскільки, за усталеною  думкою, підпорядковується, наприклад, загальним засадам зобов'язального права;

з адміністративним, використовуючи, зокрема, такі методи правового регулювання, як метод владних приписів, та правові  форми управління економікою: управління поточними справами (шляхом видачі дозволів, ліцензій, патентів тощо; контроль за дотриманням вимог господарського законодавства.

Згідно з третьою точкою зору, що найбільше відповідає життєвим реаліям, господарське право є комплексною  галуззю права, в якій зібрані  правові норми основних галузей  права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської  діяльності. Проте слід мати на увазі, що господарське право, крім запозиченого з інших галузей, має досить об'ємний  власний (оригінальний) нормативний матеріал.

 

 

 

 

 

Види суб’єктів господарських  правовідносин

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу  України, учасниками відносин у сфері  господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин. Такими суб'єктам є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак а саме:

- безпосереднє здійснення господарської  діяльності, що є предметом діяльності  індивідуальних підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, або управління господарською діяльністю, що притаманно для власників майна підприємств, господарських об'єднань, холдингових компаній, промислово-фінансових груп, господарських міністерств і відомств;

- створення  у встановленому  законом порядку, хоча порядок  створення для різних суб'єктів

- господарських відносин різний  залежно від виду (суб'єкт господарювання чи орган організація господарського керівництва), організаційно-правової форми, основного або виключного виду діяльності набуття статусу суб'єкта господарських відносин зазвичай пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєстрація може здійснюватися в загальному порядку (відповідно до положень ГК України - ст. 58, ЦК України - статті 50, 89, Закону України від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців") та/або в спеціальному порядку (передбачається Законом "Про банки і банківську діяльність" - статті 17-18, 22, Законом "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" - пункти 13-14 ч. 2 ст. 7; "Про інститути спільного інвестування" - статті 8, 11; постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 "Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп".

- наявність майна, необхідного  для здійснення обраної суб'єктом  або покладеної та нього господарської  діяльності чи управління такою  діяльністю; таке майно може закріплюватися  за суб'єктами господарського  права на різних правових титулах:  праві власності , праві господарського відання, праві оперативного управління, праві користування

- наявність господарської правосуб'єктності  тобто визнаної державою за  певним суб'єктом господарських  відносин можливості бути суб'єктом  прав; обсяг господарської правосуб'єктності  учасників господарських правовідносин  фіксується в законі та в  їх установчих документах і  залежить від низки чинників.

Суб'єкти господарського права  - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю.

Суб'єкти господарського права надзвичайно  різноманітні, тому їх класифікують, тобто поділяють на групи.

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

• суб'єкти господарювання, тобто  суб'єкти господарського права, які  безпосередньо здійснюють господарську діяльність.¹

• суб'єкти організаційно-господарських  повноважень, які здійснюють управління господарською діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські й функціональні міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, холдингові компанії, власники майна підприємств, Національний депозитарій України).

Залежно від форм власності, та базі якої вони функціонують, розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані суб'єкти господарського права. До перших належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, господарські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. До третіх - господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями До четвертих  - індивідуальні підприємці, приватні підприємства. До п'ятих - орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм власності.²

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порядок провадження у справах про банкрутство

 

Провадження за цією категорією справ  здійснюють органи правосуддя у господарських відносинах арбітражні суди. Підвідомчість цих справ арбітражним судам встановлюють п. 1 ст. 6 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з яким справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника, та ст. 6 Закону України "Про арбітражний суд". Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами. 
Провадження у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій: 
- порушення провадження усправі; 
- підготовче засідання арбітражного суду; 
- виявлення кредиторів та інвесторів; 
- попереднє засідання арбітражного суду; 
- проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів; 
- винесення ухвали про санацію; 
- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 
- припинення провадження у справі про банкрутство. 
Розглянемо зазначені стадії детальніше. 
На стадії порушення провадження у справі арбітражний суд розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа - порушенню. 
Заява про порушення справи про банкрутство подається у письмовій формі і повинна містити відомості, зазначені в ст. 7 Закону. Крім того, до заяви мають бути додані документи, перелік яких визначений ст. 7 Закону залежно від особи заявника (кредитор, боржник, орган державної податкової служби). Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до Закону. Суддя арбітражного суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, якщо її подано з додержанням встановлених вимог. Згідно з п. 2 ст. 8 Закону, суддя відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, виносячи при цьому відповіднуухвалу,якщо: 
- боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; 
- подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; 
- стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство; 
- якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; 
- вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою. 
Суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо є порушення, передбачені п. 1 ст. 9 Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до арбітражного суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. 
Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після такого опублікування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення вимог. 
При позитивному вирішенні питання щодо прийняття заяви суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвала має бути винесена не пізніше 5 днів з дня надходження заяви. В ухвалі вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. 
Ухвала направляється сторонам та державному органові з питань банкрутства. 
Підготовче засідання арбітражного суду необхідне для 
оцінки поданих документів 
заслуховування пояснення сторін 
розгляду обгрунтованості заперечень боржника 
призначення розпорядника майна, якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити його було неможливо 
розгляду та вирішення інших питань, передбачених Законом. 
Щоб виявити всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів (газети Верховної Ради України "Голос України" та газети Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", друкованих видань відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника) у 10-денний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство визначеного змісту. 
За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій, зокрема, мають бути визначені розмір вимог кредиторів, дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, дата попереднього засідання суду, дата скликання перших загальних зборів кредиторів, дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання його банкрутом, чи припинення провадження у справі (п. 11 ст. 11 Закону). 
Арбітражний суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення грошових вимог кредиторів згідно з Арбітражним процесуальним кодексом України та п. 1 ст. 12 Закону, а також вводити мораторій на задоволення вимог кредиторів. 
Щоб забезпечити майнові інтереси кредиторів, арбітражний суд вводить процедуру розпорядження майном боржника і призначає з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, розпорядника майна. Правовий статус розпорядника майна визначений, зокрема, ст. 13 Закону. 
Виявлення кредиторів здійснюється шляхом подання ними у місячний строк з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство до арбітражного суду письмових заяв про грошові вимоги до боржника та документів, що їх підтверджують. 
Інвестори (фізичні та юридичні особи, які виявлять бажання взяти участь у процедурі санації боржника) подають розпорядникові майна заяву про участь у санації боржника. 
Попереднє засідання арбітражного суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, до яких, крім сторін, згідно із Законом належать арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника. 
У попередньому засіданні арбітражний суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.³ 
Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання арбітражного суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організує їх проведення. 
До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: 
вибори членів комітету кредиторів; 
визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; 
інші питання, передбачені Законом. 
Обраний на час дії процедур банкрутства зборами кредиторів комітет кредиторів (у складі не більше семи осіб) приймає рішення провибори голови комітету; 
скликання зборів кредиторів; 
підготовку та укладення мирової угоди; 
внесення пропозицій до арбітражного суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; 
звернення до арбітражного суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; 
інші питання, передбачені Законом. 
Арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. 
Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, який може бути подовжений ще до шести місяців або скорочений. 
З дня винесення ухвали про санацію: 
припиняються повноваження керівника боржника, управління боржником переходить до керуючого санацією, якщо інше не передбачено Законом; 
припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи; 
арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації. 
Здійснення санації боржника організовує керуючий санацією, правовий статус якого визначено положеннями ст. 17 Закону. Зокрема, керуючий санацією в 3-місячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: 
виконання договору завдає збитків боржникові порівняно з аналогічними договорами, що укладаються за таких самих умов; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; 
виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. 
Крім того, за заявою керуючого санацією арбітражний суд може визнати недійсними угоди боржника, у тому числі укладені до прийняття судом рішення про санацію, у разі якщо: 
- угода укладена боржником із заінтересованими особами та в результаті якої кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки; 
- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію, надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. 
Одним з основних обов'язків керуючого санацією є підготовка і подання комітету кредиторів для схвалення плану санації боржника. Якщо у майні підприємства-боржника частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, керуючий санацією зобов'язаний попередньо погодити план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном. 
План санації повинен містити: 
- заходи щодо відновлення платоспроможності боржника (перелік таких можливих заходів містить ч. 2 ст. 18 Закону); 
- умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора; 
- строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам; 
- умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. 
План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника, яка вважається відновленою за відсутності ознак банкрутства, визначених Законом. 
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотирьохмісячний строк з дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію, і вважається схваленим, якщо за нього таке рішення було підтримано більшістю голосів кредиторів - членів комітету кредиторів. 
Комітет кредиторів може відхилити план санації і звернутися до арбітражного суду з клопотанням: а) про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або б) про звільнення керуючого санацією від виконання ним обов'язків і призначення нового керуючого санацією. 
Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію в арбітражний суд не буде поданий план санації боржника, арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. 
За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити їх про час і місце проведення зборів. 
За результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають одне з таких рішень: 
- про виконання плану санації, закінчення процедури санації та відновлення платоспроможності боржника; 
- про звернення до арбітражного суду з клопотанням про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами; 
- про звернення до арбітражного суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури санації; 
- про звернення до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 
- про укладення мирової угоди. 
Припинення провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 40 Закону арбітражний суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: 
1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання  банкрутом ліквідованої або реорганізованої  (крім реорганізації у формі  перетворення) юридичної особи; 
3) у провадженні арбітражного суду є справа про банкрутство того ж боржника; 
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому Законом; 
5) затверджено мирову угоду;6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 Закону;7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; 
8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 ч. 1 ст. 40 Закону, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому п. 6, - лише після визнання боржника банкрутом.⁴

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правове становище господарських  судів України 

Відповідно  до закону «Про судоустрій України» в  Україні” діють:

• Вищий господарський суд України;                                     
• сім апеляційних спеціалізованих судів;                              
• місцеві господарські суди Автономної Республіки Крим,
• областей, міст Києва та Севастополя.                                           

Вищий господарський суд:

1) розглядає  в касаційному порядку справи  відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;

2)  веде  та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову  практику;

3)  надає  методичну допомогу судам нижчого  рівня з метою . однакового  застосування норм Конституції  України та законів у судовій  практиці на основі її узагальнення  та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого  рівня рекомендаційні роз'яснення  з питань застосування законодавства  щодо вирішення справ відповідної  судової юрисдикції;

4) здійснює  інші повноваження, передбачені  законом. Розгляд _?!-  справ   у   вищому   спеціалізованому   суді   здійснюється колегіально.

Апеляційні суди:

1)  розглядають  справи в апеляційному порядку  відповідно до процесуального  закону;

2)  ведуть   та    аналізують   судову   статистику,    вивчають    і узагальнюють судову практику;

3)  надають  методичну допомогу у застосуванні  законодавства місцевим судам;

4) здійснюють  інші повноваження, передбачені  законом, Апеляційний суд України  розглядає справи, віднесені до  його

підсудності,    в   апеляційному   порядку   відповідно   до   вимог процесуального закону.

Місцеві господарські суди Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.                            

1) справи  у спорах, що виникають при  укладанні, зміні,

розірванні  і виконанні господарських договорів  та з інших підстав, а також  у спорах про визнання недійсними актів з ^і: підстав, зазначених у законодавстві, крім:

•    спорів,   що   виникають   при   погодженні   стандартів  та технічних умов;

•    спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і  тарифи відповідно до законодавства  не можуть бути встановлені за угодою сторін;

• інших  спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів  та угод віднесено до відання інших  органів;

2) справи про банкрутство; 

3)   справи   за  заявами   органів   Анти монопольного   комітету

України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими  актами до їх компетенції.

Місцеві господарські суди розглядають у  першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення  третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а  також спорів, що виникають при  укладанні, зміні, розірванні та виконанні  господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Справи  у місцевих господарських судах  розглядаються суддею одноособово. Будь, яку справу, що відноситься  до підсудності цього суду, залежно  від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіальне у  складі трьох суддів.

Перегляд  в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів.

Перегляд  у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських  судів здійснюється Вищим господарським  судом України колегією судців у  складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

          Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

• підприємств     та     організацій,     які     звертаються     до господарського суду за захистом своїх  прав та охоронюваних законом інтересів;

• державних  та інших  органів,    які    звертаються    до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими  актами України;

• прокурорів    та    їх    заступників, які  звертаються до господарського суду в інтересах держави;

• Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в  межах повноважень, що передбачені  Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів  держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати  відповідні функції у спірних  відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство  за письмовою заявою будь-кого з  кредиторів, боржника. Господарські суди вирішують господарські спори у  порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Господарські  суди розглядають справи про банкрутство  у порядку провадження, передбаченому  цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом" позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1)   найменування   господарського  суду,  до  якого  подається  заява;

2)   найменування сторін; їх поштові  адреси; найменування і номери  рахунків сторін у банківських  установах;

2-1) документи,   що  підтверджують за  громадянином  статус суб'єкта підприємницької  діяльності;

3)  зазначення  ціни позову, якщо позов підлягає  грошовій оцінці; суми договору (у  спорах, що виникають при укладанні,  зміні та розірванні господарських  договорів);

4)   зміст   позовних   вимог;   якщо   позов   подано  до   кількох відповідачів, зміст позовних  вимог щодо кожного з них;

5)   виклад   обставин,   на   яких  ґрунтуються   позовні   вимоги; зазначення  доказів,   що  підтверджують  позов;   обґрунтований розрахунок сум,  що стягуються чи оспорюються;  законодавство, на підставі якого  подається позов;

6) відомості  про вжиття заходів досудового  врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;

7} перелік  документів та інших доказів,  що додаються до заяви.

У позовній заяві  можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного  вирішення спору.

Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані  при поданні позову надіслати  сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Такий самий  обов'язок покладається на позивача у  разі залучення господарським судом  до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного  відповідача.

Суддя, прийнявши  позовну заяву, не пізніше п'яти  днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення  провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення  справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Ухвала  надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним  та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

З метою  забезпечення правильного і своєчасного  вирішення господарського спору  суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:

1)   вирішує питання про залучення  до участі у справі іншого  відповідача    та    про    виключення    чи    заміну    неналежного відповідача;

2)  виключає  з числа відповідачів підприємства  та організації, яким не було  надіслано пропозицію про досудове  врегулювання спору у випадках, передбачених АПК України;

3)  викликає  представників сторін (якщо сторони  знаходяться у тому   ж   населеному   пункті,   що   й   господарський   суд)   для уточнення обставин справи  і з'ясовує, які матеріали може  бути подано додатково;

4)  зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні  та інші органи, їх посадових  осіб виконати певні дії (звірити    розрахунки,    провести    огляд    доказів    у    місці    їх знаходження   тощо);   витребує  від   них   документи,   відомості, висновки,  необхідні  для  вирішення   спору,  чи  знайомиться  з  такими матеріалами безпосередньо  в місці їх знаходження;⁵

5)  вирішує  питання про призначення судової  експертизи;

6)  провадить  огляд і дослідження письмових  та речових доказів у місці  їх знаходження;

7)  вирішує  питання про визнання явки  представників сторін у засідання  господарського суду обов'язковою;

8)  вирішує  питання про виклик посадових  та інших осіб для дачі пояснень  по суті справи;

9)   вирішує  питання  про   розгляд справи  безпосередньо   на підприємстві, в організації;

10)   вирішує  питання  про   вжиття  заходів до  забезпечення  позову;

11)  вчиняє  інші дії, спрямовані на забезпечення  правильного і своєчасного розгляду  справи,

Спір  має бути вирішено господарським  судом у строк не більше двох місяців  від дня одержання позовної заяви.

Спір  про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк  не більше одного місяця від дня  одержання позовної заяви.

У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк  вирішення спору, але не більш  як на один місяць.

За клопотанням  обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш  тривалий строк, ніж встановлено  частиною першою цієї статті.

Про продовження  строку вирішення спору виноситься ухвала.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями - суддею, головуючим у  засіданні.

Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює  учасникам судового процесу їх права  та обов'язки і сприяє у здійсненні належних їм прав.

У засіданні  заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які  беруть участь у засіданні.

Якщо  відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи  не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, а також про огляд  і дослідження письмових або  речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.

У протоколі  судового засідання зазначаються:

1)  рік,  місяць, число і місце судового  засідання;

2) найменування  суду, що розглядає справу, та  склад суду;

3)  номер  справи і найменування сторін;

4)  відомості  про явку в судове засідання  представників сторін, інших учасників  судового процесу або про причини  їх неявки;

5)  відомості  про роз'яснення господарським  судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків,  зокрема, права заявляти відводи,  та попередження перекладача   про  відповідальність  за завідомо  неправильний переклад, судового  експерта за дачу завідомо  неправильного висновку або відмові  від дачі висновку;

6)  усні  заяви і клопотання сторін  та Інших осіб, які беруть участь  у справі;

7)   усні  роз'яснення  судовими  експертами  своїх висновків   і відповіді на поставлені  їм додаткові Запитання.

Протокол  веде секретар судового засідання.

Протокол  у триденний строк підписують суддя (судця  головуючий у колегії  суддів) і секретар судового засідання.

Сторони та інші особи, які беруть участь у  справі, мають право знайомитися  з протоколами і протягом п'яти  днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених  у протоколах неправильностей або  неповноти протоколу.

Зауваження  на протоколи у всіх випадках долучаються  до матеріалів справи.

Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання  зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.

Господарський суд може здійснювати стенографічний, а також аудіо- чи відеозапис судового засідання.

При вирішенні  господарського спору по суті (задоволення  позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд  приймає рішення.

Рішення викладається у письмовій формі  та підписується всіма суддями, які  брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати  недійсним повністю чи у певній  частині пов'язаний з предметом  спору договір, який суперечить  законодавству;

2)  виходити  за межі позовних вимог, якщо  це необхідно для захисту прав  і законних інтересів позивачів  або третіх осіб з самостійними  вимогами на предмет спору  і про це є клопотання заінтересованої  сторони;

3)   зменшувати  у  виняткових  випадках  розмір  неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню  зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати  у доход Державного бюджету  України із сторони, що   порушила   строки   розгляду   претензії,   штраф  у   розмірі, встановленому законодавством  або у відповідності до законів,  що регулюють порядок досудового  врегулювання спорів у конкретних  правовідносинах;