Готування до злочину. 2

ЗМІСТ

ВСТУП

Умисним злочином, як правило, є цілеспрямована, свідома  діяльність, яка складається із певних етапів (стадій). При його вчиненні, здійснюючи задумане, особа спочатку якнайкраще виконує підготовчі дії, а лише потім переходить до виконання запланованого. Якщо таке діяння завершено і мета, яку було заплановано, досягнута, тоді мова йде про закінчений злочин. Якщо ж діяння не завершено з причин, які не залежать від волі винного, необхідно встановити і оцінити саме цей етап (стадію), на якому злочинна діяльність була перервана. Як свідчить аналіз слідчо-судової практики, на території України питома вага так-званих підготовлених злочинів має тенденцію до зростання. Частка заздалегідь обдуманих злочинних посягань, які проходять передбачені законом всі стадії злочину, і в кінцевому випадку поглинаються останньою, згідно проведеного нами дослідження, сягнула вже понад 60% серед усіх суспільно небезпечних діянь. Причому, слід зауважити, що розкриття злочинів на такому етапі мінімальне, оскільки чітко спланований, продуманий та виконаний злочин розкрити набагато важче і складніше.

Отже, актуальність і доцільність існування стадій вчинення злочину зумовлена об’єктивною  необхідністю, оскільки перерване посягання на одному із етапів попередньої злочинної діяльності, зокрема, на стадії готування, зменшує суспільно небезпечні наслідки, а в окремих випадках взагалі їх відвертає. Іншими словами, стадії вчинення злочину, зокрема, стадія готування до вчинення злочину, їх виявлення, є важливими для попередження завдання реальної, іноді більш тяжкої шкоди державним, суспільним чи особистим інтересам громадян. Відвернення злочину в період підготовчих дій дозволяє не допустити фактичного завдання шкоди, а також зберегти цінності, які охороняються кримінальним законом.

Проблема незакінченої злочинної діяльності належить до числа  найбільш актуальних проблем кримінального  права, кримінології, слідчої і судової  практики. Визначення стадій вчинення злочину має надзвичайно важливе значення і є актуальним при розмежуванні закінченого злочину від незакінченого, для правильної юридичної кваліфікації вчиненого, визначенні суспільної небезпечності вчинених дій і особи винного. Крім того, встановлення конкретної стадії вчинення злочину, а також причин, з яких його не було доведено до кінця, дозволяє судовим органам індивідуалізувати покарання для досягнення передбаченої законом мети покарання. Тим самим забезпечуються, закріпленні в ст. 61 Конституції нашої держави, гарантії прав та свобод громадян.

Об’єктом дослідження є готування до злочину як діяльність по створенню умов для вчинення злочину.

Предметом дослідження в роботі виступають норми чинного кримінального законодавства, які регламентують стадії вчинення злочину, зокрема, стадії готування до вчинення злочину, питання добровільної відмови від вчинення злочину, керівні роз’яснення Верховного Суду України та судова практика з приводу вказаної проблематики, а також вітчизняна та зарубіжна література.

Метою даної роботи є дослідження теоретико-правових аспектів проблем, що стосуються стадії готування до вчинення злочину.

Відповідно  до мети були поставлені наступні основні завдання даної роботи:

• дослідити поняття готування до злочину як стадії вчинення умисного злочину, розглянути його види;
• провести детальний аналіз складу незакінченого злочину у формі готування до злочину, як підстави кримінальної відповідальності;
• визначити особливості кваліфікація дій, які мають ознаки закінченого злочину і в той час є готуванням до вчинення іншого злочину;
• проаналізувати питання добровільної відмови від готування до злочину.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ  ТА ВИДИ ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ

1.1 Поняття готування до злочину за КК України

Готування до злочину –  це діяльність по створенню умов для  вчинення злочину. Частина 1 статті 14 Кримінального кодексу України визначає готування до злочину як підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до вчинення злочину  за своїми фактичними властивостями  не відрізняється від підготовчих  дій свідомо направлених на досягнення будь-якого (не суспільно небезпечного) результату. У всіх випадках підготовчі дії створюють умови для наступних дій.

За будь-яких підготовчих  дій не має ще самого здійснення дій, які б безпосередньо призводили до результату, досягнення якого було метою в цьому випадку. Підготовчі дії до вчинення злочину відрізняються  від підготовчих дій до досягнення суспільно-корисного результату специфічними рисами.

Як дії, направлені на створення  умов для вчинення злочину, підготовчі дії в кінцевому випадку можуть призвести до одного із наступних  наслідків, які мають різне юридичне значення:

1. до закінченого злочину;
2. до замаху, коли починаючи безпосереднє вчинення злочину, особа не доводить його з причин, які не залежать від її волі;
3. до припинення підготовчих дій з причин, які не залежать від волі суб’єкта;
4. до припинення злочинної діяльності актом добровільної відмови від вчинення злочину.

Коли в кримінальному  праві мова йде про відповідальність за готування до вчинення злочину, то мається на увазі третій випадок, тобто, коли ці дії були припинені  з причин, незалежних від особи, до того, як ця особа безпосередньо  розпочала вчинювати злочин [14, с. 64]⁾.

Підготовчі дії до вчинення злочину характеризується тим, що вони вже виражаються в зовнішніх  актах поведінки зі створення  умов для вчинення злочину, однак, які  не є здійсненням злочину. Ці дії  самі по собі в незалежності від  мети, для якої вони призначені, можуть бути і не шкідливі (наприклад, придбання паперу відповідної якості для підробки документів), чи містити ознаки іншого суспільно небезпечного діяння (наприклад, придбання отруйних речовин з метою вбивства).

Не зовсім правильними є висловлювання І.С. Тишкевича, що готування – це дії, які є початком вчинення злочину. Готування не може бути початком здійснення злочинного діяння, оскільки ці дії не посягають ще безпосередньо на об’єкт злочину, вони лише створюють необхідні для цього умови.

Важко погодитись також і  з думкою А.Н.Трайніна, який вважає, що підготовчі дії суттєво відрізняються  від дій при замаху тим, що вони не є необхідними елементами складу, а є лише необхідними актами, які  забезпечують вчинення злочину. Дії, якими здійснюється замах, не  меншою, а ще більшою мірою ніж підготовчі дії є необхідними актами поведінки особи, які забезпечують вчинення злочину. Разом з тим і ті, і інші дії містять ознаки складу злочину, про що йшла мова вище, в першому  розділі.

Основний зміст готування, як стадії вчинення злочину, полягає в умисному, тобто свідомому, цілеспрямованому створенні конкретних умов для вчинення злочину. Умови в широкому розумінні слова є не що інше, як сукупність обставин, які готують і визначають можливість існування явища. Сутність підготовчих дій полягає в тому, що вони є умовами вчинення злочину, містять в собі реальну можливість настання злочинного наслідку, які в процесі дій не реалізується в дійсний злочинний результат через обставини, які не залежать від волі суб’єкта [32, с. 57].

Закон містить приблизний перелік дій, які складають готування. Усі вони по суті є різновидами  створення умов для виконання  в майбутньому злочину. Більш  або менш ретельно виконувані підготовчі дії необхідні, як правило, для створення сприятливих умов для вчинення складних, тяжких чи особливо тяжких злочинів. Такими, наприклад, є готування до квартирних крадіжок, яке передбачає попереднє вивчення режиму перебування господарів у квартирі, підбір ключів або інших засобів, способів чи знарядь проникнення у чуже житло; готування до підроблення грошових знаків, яке передбачає придбання технічних засобів або змова з особою, яка буде збувати підроблені гроші.

Ситуаційні ж злочини, такі як побутові насильницькі злочини, хуліганство, опір представнику влади частіше виникають раптово, іноді під провокуючим впливом потерпілих, вчиняються швидкоплинно, миттєво. Тому стадія готування у них слабо виражена, і перериваються такі злочини на цій стадії дуже рідко.

Готування до злочину має  наступні ознаки, які прямо передбачені в законі:

1. Вчинення підготовчих дій (рідше бездіяльності);
2. Прямий умисел на вчинення злочину;
3. Перерваність до початку виконання складу злочину;
4. Перерваність з причин, які не залежали від волі винного.

Вчинення підготовчих  дій може мати різні форми: підшукування засобів або знарядь вчинення злочину, їх пристосування або інше умисне створення умов для вчинення злочину. Кримінальним кодексом 2001 року регламентовано, крім зазначених вище форм, також змову на вчинення злочину та усунення перешкод.

Здійснюючи підготовчі дії, суб’єкт діє виключно з прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що створює умови для вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має  умисел не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину [30, с. 175]. Створити умови для злочину без прямого умислу неможливо. Готування переривається до початку виконання складу злочину, воно є більш віддаленим від настання злочинних наслідків ніж замах на злочин. Тобто готування до злочину є одним із двох різновидів незакінченого, перерваного злочину.

Останньою необхідною ознакою  готування до злочину є перерваність підготовчих дій з причин, які  не залежали від волі винного, причому  причини можуть бути як об’єктивними, так і суб’єктивними.

Крім зазначених в законі необхідних ознак готування існують  ще ряд інших ознак. Безпосередньо  цьому питанню значну увагу приділила  Кузнєцова Н.Ф. [32, с. 57]. До ознак готування  вона зараховує:

1. Реальна можливість будь-якого явища є реальністю об’єктивного світу. Тому в кожному конкретному випадку караності підготовчих дій перш за все повинно бути встановлено наявність в цих діях реальної можливості настання злочинного результату. Якщо дії настільки віддалені від вчинення злочину, що із них не випливає їх закономірна направленість на вчинення певного злочину, то говорити про наявність в цих діях реальної можливості вчинення злочину неможливо. Їх навіть не можна назвати підготовчими.
2. Готування, як всяка можливість, має значення не само по собі, а лише стосовно до того злочину, умови для вчинення якого воно створює (можливість – це нереалізована дійсність). Зміст підготовчих дій так як і їх суспільна небезпечність визначаються в першу чергу складами злочинів, умови для виконання яких вони створюють.
3. Готування до злочину, як всяка можливість, за своєю природою двояке. В підготовчих діях міститься не одна тенденція настання необхідного результату, а дві – настання і ненастання результату.
4. Підготовчі дії до злочину можуть створювати більшу чи меншу можливість для вчинення злочину. Наприклад, створює умови для вчинення крадіжки і той, хто виготовив ключі і той, хто цими ключами відкриває квартиру. Однак в другому випадку особа створює більшу можливість для незаконного переведення чужого майна на свою користь, ніж в першому.
5. Можливість ще не є дійсністю. Підготовчі дії не є рівнозначними закінченому злочину, коли злочинний результат вже став дійсністю.
6. Реальна можливість ніколи не може сама по собі, автоматично перетворитись у дійсність. Дії при готуванні, які створюють реальну можливість для настання злочинного наслідку,  самі по собі, без дій виконання не можуть потягнути злочинний результат. Прицілюванням не можна вбити, пропонуванням хабара не можливо вчинити давання хабара і т.д. Для того, щоб можливість настання результату, перетворити в дійсне його настання, потрібна діяльність суб’єкта.

Згідно із законом (ч.1 ст. 14 КК України), підготовчі дії можуть мати такі види: підшукування засобів  чи знарядь вчинення злочину, їх пристосування, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Загалом поняття “знаряддя  злочину” однозначно трактується практикою  і теорією кримінального права.  Під знаряддям розуміють будь-які  предмети, які безпосередньо використовуються виконавцем злочину для вчинення дій, що утворюють склад закінченого злочину. Це передусім усі види зброї як вогнепальної, так і холодної незалежно від того, виготовлена вона заводським   чи кустарним способом (саморобні ножі, кинджали, кастети). Практика останніх років свідчить, що як знаряддя злочину використовують гранатомети, міни, різноманітні вибухові пристрої та хімічну зброю. До знарядь належить також будь-які колючо-ріжучі та інші предмети, застосовуючи які, можна вчинити злочин (пляшки або друзки скла, дошки, ніжки столів та стільців, мотузки та ремені, а також предмети господарського призначення – обценьки, викрутки, сокири, стамески та інше). Інакше кажучи, будь-який предмет, за допомогою якого злочинець може позбавити потерпілого життя, завдати шкоди його здоров’ю, потрапити до сховища матеріальних цінностей або до квартири, є знаряддям вчинення злочину.

Засоби вчинення злочину  на відміну від знарядь трактуються  теорією та практикою менш однозначно. Засоби вчинення злочину – це предмети матеріального світу, які застосовуються для вчинення злочину і полегшують його вчинення [18, с. 18]. Деякі спеціалісти, а часто і судова практика ототожнюють засоби та знаряддя. Так, наприклад, Н.В. Чернишов, М.В. Володько, М.А. Хазін [29, с. 118] визначають, що засоби чи знаряддя  
злочину – це різні предмети, які використовує злочинець для безпосереднього вчинення злочину або які полегшують його вчинення. Такої ж думки і О.І. Рарог та М.П. Журавльов.

Справді, в конкретній ситуації, один і той же предмет може бути засобом або знаряддям вчинення злочину. Так, примусове введення значної кількості снодійної речовини виконує роль засобу, якщо винний має на меті приспати потерпілого для вчинення  крадіжки його майна. Однак, та сама снодійна речовина може бути застосована з метою позбавлення життя потерпілого. У цьому  випадку вона є знаряддям вчинення злочину. Таку ж подвійну роль  може виконувати автомобіль або інший транспортний засіб, якщо він використовується для перевезення злочинців або майна, здобутого злочинним шляхом – виступає як засіб вчинення злочину. У тих же випадках, коли злочинець готує транспортний засіб для вчинення наїзду на людину з метою позбавлення її життя або заподіяння їй тілесних ушкоджень, він виступає не засобом, а знаряддям злочину.

Однак, більшість науковців  все-таки розрізняють засоби та знаряддя злочину, що, на нашу думку, є більш  обґрунтованим. На відміну від знаряддя, засоби вчинення злочину – це предмети, необхідні для вчинення злочину, сприяють вчиненню злочинного посягання, полегшують його здійснення [14, с. 65]. До засобів можна зараховувати алкоголь, наркотичні та лікарські засоби, одурманюючі речовини, що спричинюють сон, стан сп’яніння, що позбавляє потерпілого  можливості або усвідомлювати вчинювані злочинцем дії, або чинити йому опір. Яскравим прикладом у цьому випадку є наступна судова практика.

 Так, Судова колегія  в кримінальних справах Чернівецького  обласного суду 29 липня 1997 року  розглянула  кримінальну справу  за касаційним поданням помічника  прокурора на вирок Ленінського районного суду м.Чернівці, яким Н. засуджено  за ч. 3 ст. 141 КК України (в ред. від 1960р.) на підставі ст. 44 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України призначену міру покарання засудженому Н. визнано умовною в частині позбавлення волі, і постановлено вирок в цій частині не приводити до виконання, якщо засуджений впродовж трьох років не вчинить нового навмисного злочину.

Згідно з вироком Н. визнаний винним у тому, що 26 червня 1996 року, попередньо вислідивши потерпілого А., під виглядом лікаря зайшов у квартиру, ввів потерпілому ін’єкцію заспокійливого, яке приніс з собою, після чого  викрав з квартири печатку вартістю 120 гривень та годинник “Орієнтекс” вартістю 10 гривень, з викраденим з місця події втік.

На цей вирок подане касаційне подання прокурора, в  якому ставиться питання про  скасування вироку посилаючись на те, що обрана судом міра покарання є  занадто м’якою.

 Розглядаючи справу, Судова  колегія звернула увагу на  те, що злочин був вчинений з прямим умислом, засуджений Н. завчасно підготував та спланував вчинення злочину [27].

Підшукування засобів  і знарядь вчинення злочину полягає  у будь-якому способі їх придбання. Він може бути правомірним (купівля, позика, дарування, обмін). Наприклад, особа, яка збирається вчинити розбійний напад законним шляхом придбала газовий пістолет. Спосіб придбання може бути також і злочинним (шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства, розбою тощо). Способи придбання чи підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину на характер готування не впливає, оскільки вирішальним моментом, який визначає зміст діяльності суб’єкта, є не  спосіб, а мета їх придбання. Як результат особа одержує необхідні їй для злочинного наміру предмети.

Названа в законі форма  готування у вигляді пристосування   засобів і знарядь має широкий зміст. Сюди належать як виготовлення засобів і знарядь, що полягає у їх створенні, конструюванні промисловим або кустарним способом (вогнепальна та холодна зброя, підроблені документи), так і надання їм таких властивостей, форми чи стану, які роблять їх реально придатними для реалізації злочинного наміру. Наприклад, для вчинення в подальшому розбою особа наварює на стержень металеву болванку; з метою вчинення крадіжки особа обробляє ключ, яким можна буде відчинити двері квартири; для друкування фальшивих грошей злочинець виготовляє кліше.

Підшукування співучасників  полягає в підборі і пошуку інших осіб для вчинення злочину. Способи такого підбору можуть бути різноманітними: вмовляння, обіцянка винагороди, погрози. Це також може бути знайомство з потенційними співучасниками, їх вербування, підбурювання до участі в злочині як виконавців, пособників або організаторів. Змова на вчинення злочину – це досягнення згоди між двома чи більше особами про спільне вчинення злочину. Змова як і підшукування співучасників можлива лише за активної форми поведінки. У випадках, передбачених Особливою частиною кодексу, такі форми готування, як підшукування співучасників та змова на вчинення злочину, можуть утворювати самостійні склади злочину, наприклад, ст. ст. 109, 255, 392. Усунення перешкод – це дія чи бездіяльність, які полягають в усуненні перепон, що заважають реалізації злочинного наміру, наприклад, залишення відкритими дверей сховища з метою полегшення вчинення з нього крадіжки, вимкнення охоронної сигналізації, отруєння сторожової собаки.

Ще однією формою готування  є – інше умисне створення умов для вчинення злочину. У буквальному  тлумаченні закону до цієї форми належать дії, які не підпадають під ознаки підшукування і пристосування засобів чи знарядь, але в результаті їх виконання створюються необхідні, реальні передумови для злочинного посягання. До цієї форми підготовчих дій можна зараховувати, зокрема, розробку плану вчинення злочину, влаштування засідки, підготовку місць для зберігання викраденого, створення надлишків ввіреного майна для наступного протиправного заволодіння ним шляхом привласнення або розтрати, вивчення системи охорони банку з метою нападу на нього, підготовка алібі. На відміну від, проаналізованих вище, форм готування, інше умисне створення умов частіше може вчинятися шляхом бездіяльності.

Усі перелічені підготовчі дії  завжди передують безпосередньому  вчиненню злочину, часто вони віддалені  від його виконання і не включаються  як обов’язкові ознаки в об’єктивну сторону складу конкретного злочину. Усі ці моменти свідчать про відносно менший ступінь суспільної небезпеки порівняно з наступними стадіями вчинення злочину. Однак, кримінальна відповідальність за готування має загальні підстави і настає у всіх випадках, якщо воно (готування) суспільно небезпечне [14, с. 67]. На відміну від Кримінального кодексу 1960 року, у новому кримінальному законі зазначено, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч.2 ст.14).

Стадія готування до злочину, по своїй суті, є діяльністю особи, спрямованою на створення сприятливих умов для подальшого вчинення злочину. За обсягом ці умови повинні бути суттєвими, оскільки несуттєве сприяння майбутньому посяганню за ступенем своєї суспільної небезпеки не досягає того рівня, який передбачений ст.11 КК України. Фактично вчинені особою діяння можуть розцінюватися як стадія готування до злочину лише в тому випадку, коли вони були спрямовані на вчинення конкретного злочину. Тому деякі вчені, наприклад, А.В. Шевчук, поряд з передбаченими в законі формами готування доцільно було б передбачити такі форми, як мотивація та планування злочину, а також вибір мети та об’єкту, оскільки ці складові, в умовах сьогодення, при значному зростанні організованої злочинності, є невід’ємною частиною більшості умисних, тяжких чи особливо тяжких злочинів.

1.2. Види готування до злочину

Як відзначається в  літературі, деякі види готування  до злочину відрізняються суттєвими  специфічними особливостями. Тому доцільним  буде спеціально зупинитися на них. Це головним чином підготовчі дії, пов’язані із співучастю в злочині, і підготовчі дії, які утворюють склад іншого закінченого злочину, а також такі дії пов’язані із фоновими явищами.

В якості таких, наділених  суттєвими особливостями спеціальних видів готування, розглядаються :

1. Невдалі підбурювання і пособництво як види готування;
2. Змова, організація і участь в організованій групі та злочинній організації як види готування;
3. Закінчений злочин, який являє собою підготовчі дії до вчинення іншого злочину.
4. Антисуспільна діяльність осіб.

Підбурюванням потрібно вважати  невдалим тоді, коли підбурювачу не вдалося схилити особу до вчинення злочину чи коли особа вирішила вчинити  злочин, а потім добровільно відмовляється  від цього до моменту закінчення злочину. В обох випадках підбурювачу не вдалося викликати у особи рішучості вчинити злочин, оскільки рішучість реалізується у вчиненні злочину або караного готування чи замаху.

Невдалим пособництвом є  надання допомоги виконавцю у  вчиненні злочину після добровільної відмови останнього від вчинення злочину (про що пособник не знав ) чи надання допомоги після вчинення злочину, а також після припинення суспільно небезпечного діяння державними органами чи громадянами. Невдалим пособництвом потрібно вважати і вчинення дій, які створюють умови для вчинення злочину, якими виконавець не мав можливості скористатися, наприклад, коли зброю залишено на квартирі виконавця злочину після того, як той вийшов з дому для вчинення розбійного нападу. В цих випадках немає співучасті у злочині, тому що немає злочинних дій виконавця або ж немає об’єктивного зв’язку між злочинними діями виконавця і діями пособника.

А.А.Піонтковський вважає, що дії підбурювача і пособника  в цих випадках потрібно розглядати, як готування до вчинення злочину, так як своїми діями вони намагалися створити умови для вчинення злочину. Таку ж думку поділяє і А.Н. Трайнін. Однак, тут потрібно наголосити, що кваліфікація невдалого підбурювання і пособництва можлива лише в тому випадку, якщо підбурювання і пособництво вчинялися з прямим умислом.

Деякі радянські вчені  вважали, що немає підстав кваліфікувати  дії підбурювача як готування. На їх думку потрібна кваліфікація даних  дій за статтею, яка передбачає відповідальність за співучасть і за статтею, яка передбачає злочин, який співучасники мали намір вчинити. Однак, як справедливо писав в свій час М.А.Андрєєв [8, с. 157], оскільки в цих випадках немає самого злочину, немає безпосереднього виконавця, то не може бути і співучасників.

Ні в якому разі невдале підбурювання не можна розглядати в якості виявлення наміру. Для виявлення наміру характерна відсутність будь-яких дій на шляху вчинення злочину. При невдалому підбурюванні мають місце активні дії направлені на те, щоб сприяти вчиненню злочину, і які не призвели до бажаного результату з причин, які від підбурювача не залежали.

Підбурювання і пособництво  мають багато спільних рис з готуванням. Однак, особливість підбурювання і  пособництва в тому, що вони створюють  умови не безпосередньо для самого акту вчинення злочину, а для майбутніх дій виконавця. Це створення умов виражається головним чином у вигляді впливу на свідомість виконавця. Дії підбурювача чи пособника лише викликають чи зміцнюють рішучість виконавця.

Суттєвими особливостями  відрізняється створення злочинного співтовариства, групи осіб для вчинення злочину чи злочинної організації, і будь-яка змова взагалі. Змову злочинців на вчинення злочину, без сумніву потрібно вважати однією із форм готування, так як і організацію злочинного співтовариства чи участь у ньому – готуванням, але особливим яке має ряд відмінностей. Основна ознака готування – створення умов для вчинення злочину. Як відомо спільна участь двох чи більше осіб, за загальним правилом, полегшує вчинення злочину. Змова як вид готування, можлива по відношенню до більшості злочинів. В тих випадках, коли в диспозиції статті кримінального закону вказується на змову, як ознаку складу злочину, наявність однієї лише умови без вчинення подальших дій повинно кваліфікуватись як готування до вчинення злочину. В деяких випадках, враховуючи характер об’єкта і характер умислу, закон вважає, що наявність змови утворює зразу ж закінчений склад злочину (створення банди). Однак, за загальним правилом, організація злочинної групи чи участь в ній можна кваліфікувати як готування до злочину.

Що стосується фонових  явищ, то вони також заслуговують особливої  уваги. Даньшин І.Н. в своїй праці  “Введение в криминологическую  науку” зазначав, що фонові явища є  формами дозлочинної антисуспільної поведінки, яка по своїй суті являє плодовитий грунт злочинності. Слід наголосити, що останніми роками зростає кількість таких антисуспільних явищ, як наркоманія, проституція, гомосексуалізм. Згідно із законом ці явища не  караються. Однак, безумовно вони є збудниками різноманітних, іноді тяжких злочинів, адже ці суспільно небезпечні явища створюють підґрунтя, фон для вчинення злочинів в майбутньому. Так, наприклад, наркоманія як явище, породжує цілу систему закінчених злочинів, які передбачені нині діючим Кримінальним кодексом (розділ ХІІІ), на фоні проституції – ст.ст.302,303 КК України. Тому вважаємо за необхідне вказати, що осіб, які організовують злочинні групи для заняття такою антисуспільною діяльністю з метою збагачення необхідно притягувати до кримінальної відповідальності, як за закінчений злочин.

Ще одним з спеціальних  видів готування є закінчений злочин, який являє собою підготовчі дії до вчинення іншого злочину. В  рамках даної роботи хочу приділити  йому особливу увагу, тому розглянемо його в окремому підрозділі.

1.3. Відмежування готування до злочину від замаху на злочин та від виявлення наміру на вчинення злочину

      Слід відмітити , що в слідчо – судовій практиці інколи виникають труднощі при розмежуванні стадій . Відсутність чітких критеріїв їх розмежування породжує помилки, найчастіше при розмежування готування і замаху , закінченого замаху і закінченого злочину .

Для розмежування готування і замаху можна запропонувати  наступні критерії :

• готування до злочину не приводить суб”єкта до зіткнення з об”єктом кримінально – правової охорони ;
• підготовчі дії не здатні спричинити суспільно – небезпечних наслідків ;
• такі дії не містяться в описі диспозиції кримінально – правової норми , яка передбачає відповідальність за вчинення замаху ;
• при замаху суб”єкт входить в безпосереднє зіткнення з об”єктом кримінально правової охорони ;
• замах є безпосереднє спричинення суспільно небезпечної шкоди ;
• утворює дії , описані в диспозиції кримінально – правової норми , що передбачає відповідальність за вчинення певного злочину .

Складніше провести межу між замахом і закінченим злочином . Загальна відміна замаху від закінченого злочину в тому , що при замаху суб”єкт або не вчиняє всіх необхідних дій , які утворюють об”єктивну сторону складу злочину , або злочинні наслідки не наступають з причин незалежних від волі винного . Однак момент закінчення багатьох злочинів різний що знайти їх якісь загальні ознаки складно . Загальне визначення моменту закінчення злочину і відмежування його від замаху , є вказівка на вчинення винним всіх дій , що утворюють об”єктивну сторону діяння , або настання злочинних наслідків . В конкретних випадках це визначення “ не працює “ , так як злочинні наслідки мають багато особливостей : ближні і віддалені , знаходяться в межах об”єкта кримінально – правової охорони або цими межами тощо .

Стосовно злочинів , які містять матеріальний склад  можна висунути наступний критерій визначення моменту їх закінчення : спричинення суспільно небезпечної  шкоди об”єкту кримінально –  правової охорони . За допомогою даного критерію можна уточнити момент закінчення багатьох злочинів : крадіжки , грабежу, злочинів проти життя і здоров”я , злочинів проти безпеки виробництва та інше .