Графічно зобразити систему, визначити мету її діяльності, основні підсистеми та елементи, встановити зв'язки між ними

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ     

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА

з дисципліни:

"Економічна кібернетика"

  Варіант № 14 

 

 

 

 

Виконав

студент групи ФК-121                                                                              А.С.Макарчук

 

 

 

 

 

Перевірив

к.е.н., доцент                                                                                               М.В. Дубина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів, 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….....3

1. Графічно зобразити систему, визначити мету її діяльності, 
   основні підсистеми та елементи, встановити зв'язки між ними……………….…4
2. Описати зовнішнє  середовище  функціонування  системи,  визначити 
   суб'єкти з якими вона взаємодіє та описати яким чином відбувається ця взаємодія……………………………………………………………………………..8
3. Визначити фактори, які впливають на розвиток системи (перерахувати у 
   вигляді списку)………………………………………………………….…………..11
4. Виявити центри управління системою, описати його склад та 
   ефективність дії……………………………………………….…………………….12
5. Дослідити сучасний стан системи, виявити основні проблеми її розвитку та 
   запропонувати заходи щодо їх вирішення. Врахувати закордонний досвід функціонування системи………………………………………………………...…17

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….………..23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..…24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В даній роботі нам необхідно дослідити структуру газової промисловості, визначити мету її діяльності, виокремити основні підсистеми та елементи, встановити зв'язки між ними, також виявити зовнішнє середовище функціонування системи визначити суб'єктів з якими вона взаємодіє та описати яким чином відбувається взаємодія, перерахувати фактори, які впливають на розвиток газової промисловості, виявити центри управління системою та описати іх склад та ефективність функціонування, а також дослідити сучасний стан системи, виявити основні проблеми її розвитку та запропонувати заходи щодо їх вирішення.

Дослідження роботи буде ґрунтуватися на системі газової промисловості України.

Предметом газової промисловості є системний підхід який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Щоб досягти мети даної роботи необхідно визначити структуру системи, мету діяльності, виявити її підсистеми та елементи, фактори, дослідити функціонування зовнішнього середовища, як воно впливає на газову промисловість і як вона впливає на зовнішнє середовище, описати управлінську структуру та її діяльність в промисловості, також дослідити сучасний стан системи, проблеми функціонування та розвитку.

У майбутньому газова промисловість повинна стати однією з галузей з надзвичайно високим ступенем концентрації капіталу й виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1-Система газової промисловості України

 

1) Графічно зобразити систему, визначити мету її діяльності, 
основні підсистеми та елементи, встановити зв'язки між ними.

Газова промисловість– галузь паливної промисловості, метою якої є:

—розробка газових і нафтових родовищ;

—експлуатаційне та розвідувальне буріння на газ і нафту;

—транспортувакня газу і нафти;

—постачання газу промисловим споживачам, бюджетним організаціям та комунально-побутового сектора;

—зберігання газу в ПГС;

—переробку газу і газового конденсату;

—заправку автомобілів скрапленим газом;

—виробництво моторних олив та мастильних матеріалів;

—наукове забезпечення галузі;

—сервісне обслуговування промислових об'єктів.

Основні підсистеми газової промисловості (рис.1):

—Видобуток газу (газові родовища)- сукупність газових покладів, приурочених до загальної ділянки поверхні і контрольованих одним структурним елементом.

Найбільші родовища газу:

1.Шебелинське;

2.Західно-Хрестищинське;

3.Єфремівське .

—Газопереробний завод (ГПЗ). В Україні функціонують такі ГПЗ:

1.Бориславський ГПЗ, м. Борислав Львівська область.

2.Глинсько-Розбишівський ГПЗ, м. Глинськ Полтавська область.

3.Гнідинцівський ГПЗ, м. Варва Чернігівська область.

4.Долинський ГПЗ, м. Долина Івано-Франківська область.

5.Качанівський ГПЗ, Сумська область.

6.Шебелинський ГПЗ, Харківська область.

7.Яблунівський ГПЗ, Полтавська область.

—Підземне зберігання газу (газосховища): ПАТ «Укртрансгаз» має одну з найпотужніших у Європі мереж підземних сховищ газу (ПСГ).

—Газотранспорт (газопроводи)- мета діяльності це забезпечення внутрішніх споживачів, а також транзит природного газу.

Найбільшими газопроводами в Україні є:

1.Таганрог — Маріуполь;

2.Луганськ — Рубіжне;

3.Амвосіївка — Слов’янськ;

4.Дашава— Київ, Київ — Брянськ;

5.Шебелинка—Полтава—Київ;

6.Єфремівка—Диканька—Київ;

7.Київ—ЗахідУкраїни-1 і -2 та ін.

—Входами в систему є:

Фінансові ресурси-сукупність коштів з фондів підприємства та від зовнішніх надходжень, що можуть бути спрямовані на формування основного та оборотного капіталу, необхідного для провадження підприємницької діяльності і забезпечення розширеного виробництва.

Трудові ресурси- робітники, технологічний персонал, робочі енергопостачання, структури в будівництві свердловин, видобутку, магістральному транспорті та переробці газу.

Інформація-про технології, інвесторів, споживачів, ринковій попит, інвестування, засоби виробництва, предмет праці та ін.

Сировина-природний і попутний (нафтовий) газ, зріджений газ, штучні горючі гази з твердого і рідкого палива.

—Виходами із системи є:

Сировина-газова продукція може бути сировиною для будь-яких підприємств, які функціонують і за допомогою неї  виготовляють свої товари.

Товар-газова продукція може виступати як готовий до споживання товар, наприклад опалення домівок людей.

Відходи- хімічних речовин, лужних речовин, кислот, гази супутні, у т. ч. газ сірчистий, залишки процесу очищення газу природного, залишки скраплювання та регазифікації газу природного для транспортування, відходи, які утворюються під час монтажу та демонтажу бурового обладнання, яке застосовують під час видобування нафти та газу, відходи кінцевої продукції видобування нафти сирої та газу природного, суміші газові (на основі гелію) некондиційн та ін.[1]

Прибуток-кошти від реалізації газової продукціі.

Інформація-про результати діяльності, технології виробництва та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) Описати зовнішнє  середовище  функціонування  системи,  визначити 
суб'єкти з якими вона взаємодіє та описати яким чином відбувається ця взаємодія.

До зовнішнього середовища газової промисловості відновідносяться:

—Міністерство енергетики та вугільної промисловоті України- є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Натомість газова промисловість надає Міністерству енергетики та вугільної промисловоті України звіти про виконану роботу, плани роботи, інформаційно-аналітичні звіти про розвиток промисловості та іншу інформацію.

—«Нафтогаз України»- вертикально-інтегрована нафтогазова компанія, що здійснює повний цикл операцій з розвідки та розробки родовищ, експлуатаційного та розвідувального буріння, транспортування та зберігання нафти і газу, постачання природного і скрапленого газу споживачам.

Газова промисловість в свою чергу надає інформацію про результати роботи та реалізацію планів.

—Споживачі:

1.Підприємства теплокомунальної енергетики;

2.Бюджетні організації(Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, міністерства й відомства, місцеві державні адміністрації;

3.Органи місцевого самоврядування (районні, районні в містах, міські, селищні, сільські ради),  установи й організації, що фінансуються виключно з бюджетів усіх рівнів;

4.Підприємства промисловості (гірничі підприємства‎, машинобудівні підприємства‎, підприємства легкої промисловості‎, підприємства хімічної промисловості‎, підприємства авіаційної промисловості‎).

Споживачам газова промисловість надає свою готову продукцію для використання цієї продукції в цілях потреб споживачів.

—Постачальники:

Газу:

1.«Газпром» -з Російської Федерації;

2.«Східно-європейська паливно-енергетична компанія» (СЄПЕК)- імпорт в Україну газу з країн Європи;

3.«Ostchem» (Кіпр);

4.«RWE Supply & Trading GmbH» (Німеччина).

Обладнання:

1.AB Electrolux — шведська машинобудівна компанія, один з провідних світових виробників електричних і газових приладів для домашніх і професійних потреб;

2.«Юнкерс»  — авіабудівна компанія Німеччини;

3.Фірма «Junkers & Co» виробляє газоопалювальні котли, охолоджувальне і вентиляторне обладнання.

У постачальників суб'єкти господарювання в газовій промисловості закупають необхідну сировину та обладнання з метою власного використання.

—Посередники:

1.Компанія «РосУкрЕнерго АГ» (RosUkrEnergo AG, RUE) - компанія з перепродажу природного газу на території України;

2.Закрите акціонерне товариство «УКРГАЗ-ЕНЕРГО» - компанія-резидент України. Працює на ринку енергоносіїв, веде бізнес із закупівлі енергоресурсів та їх реалізації промисловим споживачам України.

Газова промисловість дає можливість посередникам продавати свою продукцію і заробляти гроші від даної діяльності.

—Інвестори:

1.Компанія «Shell» є одним зі світових лідерів у сфері енергетики та нафтопереробної промисловості. В Україні « Шелл » веде свою діяльність у напрямках маркетингу газу та паливно-мастильних матеріалів. «Шелл » планує побудову взаємовигідного партнерства з українськими компаніями для пошуку і розробки важкодоступних вуглеводневих ресурсів , поставок високоякісного товару споживачам і впровадження передових технологій;

2.Chevron протягом початкового періоду з пошуку і видобутку сланцевого газу компанія інвестує 350 мільйонів доларів у розвідку сланцевого газу у Львівській та Івано-Франківській областях.

3.ТОВ «Джурчі» здійснює інвестиційну програму газорозподільного підприємства та інвестиційну програму газопостачального підприємства.[2]

Для інвесторів газова промисловість виступає перспективною діяльність з метою отримання прибутку та розробкою нових технологій виробництва.

—Кредитори:

1.Deutsche Bank є одним з найбільших кредиторів НАК «Нафтогаз України»;

2.Ferrostaal вніс вагомий внесок в проект модернізації вітчизняної газотранспортної системи;

3.DEPFA Investment Bank Limited є кредитором НАК «Нафтогаз України»;

4.Standard Bank London також надає кошти в борг для НАК «Нафтогаз України».

Кредитори від газової промисловості отримують прибуток у вигляві відсотків за здійснення кредитування даної галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Визначити фактори, які впливають на розвиток системи (перерахувати у 
   вигляді списку).

Фактори, які впливають на розвиток системи:

1.Cоціальні

2.Культурні

3.Політичні

4.Міжнародні

5.Національні

6.Освітні

7.Регіональні

8.Економічні

9.Ринкові

10.Технологічні

11.Правові

12.Демографічні

13.Науково-технічні

14.Екологічні

15.Сировинні

16.Історичні

17.Споживчі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Виявити центри управління системою, описати його склад та 
   ефективність дії.

Система управління газовою промисловістю України не відповідає загальносвітовій лібералізаційній тенденції ,оскільки держава зосереджує усвоїх руках потужні важелі прямого регулювання газовою промисловістю(рис.2).

Рисунок 2-Структура управління газовою промисловістю України [3]

Відповідно до чинного законодавства основні напрями державної політики у нафтогазовій галузі визначає Верховна Рада України. Однак до сьогодні в Україні неприйнятий спеціальний закон, що має регулювати функціонування газового ринку. Внаслідок цього порядок його функціонування визначається Урядом України, через Міністерство палива та енергетики, Національною комісією регулювання електроенергетики та НАК«НафтогазУкраїни». При цьому законодавчо закріплене монопольне становище НАК «НафтогазУкраїни» на газовому ринку України. Діяльність з розподілу природного газу газопроводами низького тиску є природною монополією і складає єдиний техніко-технологічний комплекс загально-державного значення. Держава визнала його таким, що не підлягає приватизації.

Світова практика визначає основні складові реалізації державного регулювання газової промисловості :

–утримування достатньо високих цін на газ та перерозподіл монопольних надприбутків на соціальні потреби. Такий варіант є можливим лише для країн з розвинутою економікою, які, за рахунок високої енергоефективності, мають можливість забезпечити конкурентоспроможність кінцвої продукції (характерно для більшості країн ЄС, в першу чергу Німеччини);

–підтримка високих цін на газ для споживачів та низьких для виробників(характерно для Великобританії).

Процес ціноутворенняна ринку природного газу України продовжує залишатися під жорстким державним контролем. Регулюванню підлягають тарифи на транспортування й постачання газу мережею магістральних і розподільних, газопроводів, роздрібні ціни на газ для потреб населення та граничні ціни для решти споживачів. Позитивним наслідком такого регулювання стало забезпечення поступовості зростання цін для населення. Однак, негативним наслідком такого регулювання є недостатній обсяг інвестування газового сектору, що приводить до його дефіциту та відповідного здорожчання. Крім цього для газової промисловості України є розповсюдженою практика перехресного субсидування, при якій внутрішня низька ціна газу для населення покриваються за рахунок бульш високих цін для промислових підприємств. Поряд із зазначени експерти виділяють такі недоліки державного управління газовою промисловістю України:

–нестабільність та високий ступінь невизначеності державної енергетичної політики, ситуативність реагування на кризові явища;

–неспроможніст ьусунення розбіжностей у інтересах вітчизняних та зарубіжних субє'ктів  газового ринку;

–низька ефективність та непослідовність приватизаційних процесів;

–невідповідність результатів діяльності газового ринку потребам споживачів;

–складна фінансова ситуація, що склалася у НАК «Нафтогаз України»;

–низька якість корпоративного управління, відсутність дієвих контрольних механізмів [3].

Одним з основних факторів, що стримує розвиток газового ринку України та його повноценне входження до Європейського ринкового простору, є недосконалість законодавчої бази. Головними нормативно-правовими документами, що регулюють діяльність газового ринку України, є Закони України «Про трубопровідний транспорт», «Про нафту і газ», Постанова Кабінету Міністрів «Про забезпечення споживачів природним газом» та рядом інших нормативних актів. Напрями розвитку газового сектору України знайшли своє відображення у Енергетичній стратегії України до 2030 р. Однак положення, закріплені вказаними документами, не відповідають принципам функціонування європейського газового ринку, що закріплені Другою газовою директивою ЄС, а саме:

–відсутній спеціальний закон, що безпосередньо регулює газовий ринок;

–промислові споживачі достатньо обмежені у можливості вибору постачальника, інші категорії споживачів вибору не мають взагалі;

–не діють механізми розмежування видів видів діяльності з видобування, транспортування та постачання газу;

–не забезпечена прозорість звітності підприємств газового сектору;

–створені цінові диспропорції між газом вітчизняного видобутку та імпортованим;

–ціноутворення на ринку газу перебуває під повним контролем держави і визначається і визначається у більшій мірі політичними чинниками;

–не розроблені механізми лібералізаціі газового ринку;

–законодавча база газового ринку є неадаптативною до норм ЄС.

У цілому газова промисловість України характеризується високим ступенем монополізації, недосконалою організаційною структурою та недостатньо розвинутою конкуренцією. Все це доповнюється політичною нестабільністю, відсутністю обґрунтованих стратегічних орієнтирів та спадкоємності політичного курсу.

Розглянемо детально структуру та діяльність дочірніх компаній НАК «Нафтогаз України» щодо газової промисловості:

1. Видобуток і переробка

ДК «Укргазвидобування»: видобуток природного газу і газового конденсату. У складі 4 підприємства з газовидобування, підприємство з буріння бурових скважин, управління з переробки газу та газового конденсату (2 газопереробних заводи).

ДАТ «Чорноморнафтогаз»: розвідувальне та експлуатаційне буріння, видобуток нафти і газу в акваторії Чорного і Азовського морів. Транспортування і зберігання газу в АРК.

ВАТ «Укрнафта» (володіє контрольним пакетом акцій: 50% + 1 акція): видобуток нафти. У складі-25 підрозділів, у тому числі 6 підприємств з буріння свердловин, 6 нафтогазовидобувних управлінь, 3 газопереробні заводи.

2.Транспортування

ДК «Укртрансгаз»: транспортування та зберігання природного газу на території України (виняток-Крим), транзитні постачання російського газу до країн Європи. У складі-18 підрозділів, у тому числі 6 операторів газопроводів високого тиску.

ДАТ «Укрспецтрансгаз»: перевезення зрідженого газу від заводів-виробників до споживачів на Україні і за кордон.

3. Розподіл і реалізація

ДК «Газ України»: реалізація природного і скрапленого газу на території України населенню, комунально-побутовим підприємствам, бюджетним організаціям, а також промисловим підприємствам.

ДП «ВЗП Нафтогаз»: торгівля зрідженим нафтовим газом.

СП «Укргазенерго» (володіє 50% акцій): закупівля і реалізація енергоресурсів промисловим споживачам України.

4. Забезпечення виробництва

ДП «Укрнафтогазкомплект»: постачання устаткування, комплектуючих і витратним матеріалів з ​​подальшим сервісним обслуговуванням підприємств НАК «Нафогаз України».

ДП «Науканафтогаз»: наукове забезпечення галузі.

ДП «ЛІКВО»: воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба.

ДП «Газ-тепло»: експлуатація, управління і розвиток енергогенеруючих підприємств, які забезпечують виробництво електричної та теплової енергією і теплопостачання споживачів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5) Дослідити сучасний стан системи, виявити основні проблеми її розвитку та 
запропонувати заходи щодо їх вирішення. Врахувати закордонний досвід функціонування системи.

Інформаційна довідка про основні показники розвитку газової промисловості України за грудень та 2011 рік

ПЛАН

1. Виробничі показники:

1.1. Видобуток нафти та газу

2. Зовнішньоторгівельні  потоки:

2.1.Транзит загу

3. Реалізація та споживання  природного газу:

3.1. Розрахунки кінцевих  споживачів за природний газ

3.2. Розрахунки енергогенеруюяих компаній України за спожитий  природний газ

4. Основні проблеми  розвитку газової промисловості  та заходи щодо вирішення цих  проблем

5. Функціонування газової  промисловості в Росії

1. Виробничі показники

1.1. Видобуток нафти та газу

У грудні 2011 року в Україні видобуто нафти з газовим конденсатом на 14,2 тис. тонн (або на 5,0%) менше ніж у грудні 2010 року, у тому числі підприємствами НАК “Нафтогаз України” зменшено обсяги видобутку на 17,8 тис. тонн (або на 6,8%).

Обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом протягом 2011 року зменшились на 223,0 тис. тонн (або на 6,3%) по відношенню до аналогічного показника 2010 року, у тому числі обсяги видобутку підприємствами НАК “Нафтогаз України” у порівнянні з показником минулого року зменшились на 213,7 тис. тонн (або на 6,6%), (рисунок-1).

Рисунок 1- Видобуток нафти з газовим конденсатом за грудень та 12 місяців 2010, 2011 рр., тис.тон [4].

Обсяги видобутого газу у грудні 2011 року в Україні збільшились на 46,6 млн. куб. м (або на 2,7%) порівняно з груднем минулого року, у тому числі підприємствами НАК “Нафтогаз України” видобуток газу більше рівня показника 2010 року на 34,9 млн. куб. м (або на 2,3%), (рисунок 2).

Рисунок 2-Видобуток газу за грудень та 12 місяців 2010, 2011 рр., млн.куб.м[4].

За 2011 рік видобуток газу на 89,9 млн. куб. м (або на 0,4%) більше ніж за 2010 рік, у тому числі обсяг видобутку газу підприємствами НАК “Нафтогаз України” менше на 216,4 млн. куб. м. (або на 1,2%).

2. Зовнішньоторгівельні  потоки:

2.1.Транзит загу

За 2011 рік територією України за оперативними даними протранспортовано (транзитом) 104,2 млрд. куб. м природного газу, що на 5,6 млрд. куб. м., або на 5,7% більше ніж за 2010 рік.

3. Реалізація та споживання природного газу:

3.1. Розрахунки кінцевих  споживачів за природний газ

НАК ”Нафтогаз України” за 2011 рік споживачам реалізовано 44 038,4 млн. куб. м природного газу вартістю 80 899,7 млн. грн., за який сплачено 69 726,0 млн. грн. Рівень оплати за спожитий природний газ всіма категоріями споживачів України становить 86,2%.(табл.1)

Таблиця 1-Обсяги та оплата споживання природного газу за 2011 рік (за даними         НАК "Нафтогаз України”).[4]

Категорія споживання	Обсяг спожитого газу, млн.куб.м	Вартусть спожитого газу, млн.грн.	Оплата спожитого газу, млн.грн.	Рівень оплати за спожитий газ, %	Борг за спожитий газ, млн.грн.
Населення	17264,0	8321,8	7102,3	85,3	1219,6
Бюджетні організації	909,8	2947,5	2809,2	95,3	138,3
Підприємства комунальної теплоенергетики	10627,9	18175,7	10909,1	60,0	7266,6
В т.ч.: ПАТ «Київенерго»	1921,6	3958,5	2265,8	57,2	1692,7
Споживачі промислового та енергетичного комплексу	15212,2	51418,0	48870,1	95,0	2547,9
В т.ч.:підприємства промислового комплексу	14442,4	48787,1	46179,7	94,7	2607,4
Підприємства енергетичного комплексу	500,8	1781,6	1833,6	102,9	-52,0
Госпрозрахунковий компобут	269,0	849,4	856,8	100,9	-7,4

 

 

 

3.2. Розрахунки енергогенеруюяих  компаній України за спожитий  природний газ

Протягом грудня 2011 року обсяг спожитого природного газу енергогенеруючими компаніями України зменшився порівняно з аналогічним показником грудня 2010 року на 15,4 млн. куб. м або на 27,4%.(рисунок 3)

Рисунок 3-Оплата енергогенеруючих компаній за спожитий природний газ за грудень та 12 місяців 2010, 2011 рр., млн.грн.[4]

За 2011 рік енергогенеруючими компаніями України спожито 432,0 млн. куб. м природного газу, що на 236,6 млн. куб. м менше порівняно із відповідним періодом минулого року.

Рівень розрахунків енергогенеруючих компаній за спожитий природний газ протягом грудня 2011 року становив – 104,0% та за 2011 рік – 98,1%. Крім того попередня оплата станом на 01.01.12 складає 70,5 млн. грн.[4]

4. Основні проблеми  розвитку газової промисловості  та заходи щодо вирішення цих проблем

Проблемами газової промисловості є:

—Високий рівень цін на імпортний газ і низький рівень тарифів на транспортування російського газу газопроводами України.

Попри привілеї транспортної системи на території України, споживчі ціни на газові товари для вітчизняних споживачів ростуть до світових норм. Та, незважаючи на прознозні оцінки рівня цін на газ, ціна імпортованого природного газу на українсько-російському кордоні для України збільшується.

—Занижений тариф на зберігання російського газу в підземних газосховищах України.

Від нефахового підходу в енергетичній сфері певних політичних сил видатки «Нафтогазу України» на зберігання ресурсу Русукренерго у газосховищах України за ціною 39,6 грн./1 тис.м куб перевищували його доходи від цієї операції більш як на 54 млн.грн. Коли, наприклад, у Чехії за цю ж послугу РУЕ платила б у 6,2 рази більше, у Німеччині у 4,9 раза.

—Втрата НАК «Нафтогаз України» найплатоспроможніших клієнтів-споживачів газу.

—Високий рівень енергомісткості економіки України.

Рівень енергомісткості економіки України на сьогодні залишається одним з найвищих у світі: загальний рівень споживання енергоресурсів на 1 долар виробленої продукції в нашій країні є на 2% вищим, ніж в Росії, на 14%-ніж у Білорусі, на 42%-ніж в Естонії, у 2,4 рази вище ніж в Польщі, у 3,1 рази-ніж у Японіі та Німеччині.

—Зменшення об'ємів транзиту газу ГТС України.

Щоб забезпечити нормальне функціонування газової промисловості в Україні необхідно вжити таких заходів:

—удосконалити нормативно-правову базу щодо забезпечення надійної роботи газотранспортної системи й обліку виробничо-технологічних витрат природного газу;