Iнвестицiї та їх роль в економiчному зростаннi

Мiнiстерство освiти i науки України

Державний вищий навчальний заклад

Київський нацiональний економiчнийй унiверститет

iм. Вадима Гетьмана

Криворiзький економiчний iнститут

 

 

    Кафедра  полiтичної економiї

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з полiтичної економiї на тему:

«Iнвестицiї та їх роль в економiчному зростаннi »

 

                                                                         Студентки 1 курсу

                                                                                  денного вiддiлення

                                                                                факультет МЕ і П

                                                                   спецiальностi 6.503-1                                 

                                                                              Богомазової Ірини

                                                                                     Науковий  керiвник:                                  

                                                                                       Мішин Ю.Р.

                                                                        

 

 

Кривий Рiг- 2009

 

План

 

Вступ

Роздiл 1. Сутнiсть i функцiї iнвестицiй в економiцi країни.

1. Iнвестицiї як економiчна категорiя
2. Роль iнвестицiй в економiчному зростаннi країни

Висновки до роздiлу 1

Роздiл 2. Стан та проблеми пiдвищення ролi iнвестицiй в економiчному зростаннi України

2.1. Стан та  особливостi iнвестицiйного «клiмату» України

2.2. Економiчне зростання України, стан та проблеми iнвестування

2.3. Особливостi державної пiдтримки iнвестицiних процесiв в економiцi України

        Висновки до роздiлу 2

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

         Дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічної науки. Це обумовлено тим, що інвестиції зачіпають найглибинніші основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають важливим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, що склалася, структурних зрушень в народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макроуровнях. Активізація інвестиційного процесу є одним з найбільш дієвих механізмів соціально-економічних перетворень.

          Актуальним в даний час є поглиблене теоретичне дослідження ринкових форм і механізмів інвестиційної діяльності на мікро- і макроуровнях. Важливою проблемою виступає теоретичне обгрунтування критеріїв ефективності інвестиційних витрат взаємозв'язку і взаємообумовленості капітальних вкладень і структурних зрушень в економіці, визначення пріоритетів в галузевій структурі інвестицій, а також усередині основних народногосподарських сфер: основного виробництва (власне виробництва), виробничої і соціальної інфраструктур. Не менше значення має також дослідження джерел і засобів формування інвестиційних ресурсів в сучасних умовах перехідної економіки в Україні.

          Що склалася нині в Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність: потрібна розробка адекватного ринковим стосункам інвестиційного механізму, що органічно поєднує форми приватного і державного інвестування оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, розробки відповідної законодательно-норматівной бази і інші заходи, що регламентують інвестиційний процес, як на рівні окремої фірми, компанії або галузі, так і на рівні національної економіки в цілому.

        Ці питання є корінними, вони тісно пов'язані з фундаментальними соціально-економічними процесами розвитку суспільства, з вирішенням завдань по подоланню економічної кризи. Тому дослідження сучасних особливостей інвестиційної діяльності різних господарських суб'єктів є одним з основних пріоритетів економічної науки.

         У даній роботі ми виходимо з того, що інвестиції – це основний інструмент формування мікро- і макроекономічних пропорцій що визначає темпи економічного зростання. Регулююча дія суспільства на формування і структуру використання інвестицій може здійснюватися лише шляхом визначення обгрунтованих економічних важелів і нормативів. Становлення національної економіки України, як складовій частині світового господарства грунтується на обов'язковому обліку ряду важливих спільних закономірностей у сфері інвестиційної діяльності, але, в той же час, воно породжує нові сутнісні риси, обумовлені зміною економічних пріоритетів, розвитком національного ринку. Тому рух інвестицій слід розглядувати як результат взаємодії цих чинників.

         Розробки про інвестиції і пріоритети  в їх використанні  можуть бути використані у викладанні економічних дисциплін. У господарській практиці можуть бути використані обгрунтовані рекомендації по вдосконаленню економічного механізму інвестиційної діяльності визначення критеріїв оптимізації співвідношення накопичення і вжитку, пріоритетних направлень використання інвестиційного потенціалу та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роздiл 1. Сутнiсть i функцiї iнвестицiй в економiцi країни.

1.1.  Iнвестицiї як економiчна категорiя.

 

Терміни "інвестиції", "інвестування", "інвестиційний процес", "інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатися в нашій країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів в нашій економіці трактується по-різному. Так, наприклад, поняття "інвестиції" ототожнюють з капітальними вкладеннями, "інвестиційна діяльність" - з інвестуванням . Хоча ці поняття за своєю суттю є неоднозначні .

Термін "інвестиції" походить від  латинського слова "invest", що означає  вкладення коштів. У більш широкій  трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на  створення, розширення, реконструкцію, та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Розглянуті вище категорії  враховані при визначенні терміну  “інвестиції” в українському законодавстві. У відповідності до Закону України  “Про інвестиційну діяльність”: “... інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект”. Такими цінностями можуть бути:

       - грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

       - рухоме  або нерухоме майно; 

       - майнові права,  що випливають з авторського  права, досвід та інші інтелектуальні  цінності;

       - сукупність  технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

       - права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права.[12,c.6]

Iнвестицiї як капiталоутворюючий процесс.

       Типова помилка, що зустрічається в літературі, - ідентифікація поняття «інвестиції» з поняттям «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому випадку розглядаються як вкладення капіталу у відтворювання основних засобів - як виробничого, так і невиробничого характеру. Разом з тим, інвестиції можуть здійснюватися і в приріст оборотних активів, і в різні фінансові інструменти, і в окремі види нематеріальних активів. Отже, капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог. У багатьох визначеннях інвестицій наголошується, що вони є вкладенням грошових коштів. З таким трактуванням цієї категорії також не можна погодитися. Інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, але і в інших формах - рухомого і нерухомого майна (капітальних товарів), різних фінансових інструментів (перш за все, цінних паперів), нематеріальних активів і т.п. І нарешті, у ряді визначень наголошується, що інвестиції є довгостроковим вкладенням засобів. Безумовно, окремі форми інвестицій (в першу чергу, капітальні вкладення, інвестиції в акції і т.п.) носять довгостроковий характер, проте, інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в облігації, депозитні сертифікати з періодом обігу до одного року). Різноманіття понять терміну «інвестиції» в сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі в значній мірі визначається широтою сутнісних сторін цієї складної економічної категорії. Тому для уточнення змісту цієї категорії слід розглянути основні характеристики, що формують її суть (рис. 1.1).

                                                                                  

 

 

Рис. 1.1. Основні характеристики інвестицій підприємства як об´єкта  управління [10,с. 28]

 

   

       Предметна суть інвестицій безпосередньо пов´язана з економічною сферою її прояву. Iнвестиції трактуються всіма дослідниками як категорія економічна, хоча і пов´язана з технологічними, соціальними, приро-доохоронними і іншими аспектами їх здійснення. Іншими словами, категорія «інвестиції» бачить понятійно-категоріальний апарат, пов´язаний зі сферою економічних відносин, економічною діяльністю. Відповідно - виступаючи носієм переважно економічних характеристик економічних інтересів, інвестиції є суб´єктом економічного управління як на мікро -, так і на макрорівні будь-яких економічних систем.[10, c.30]

У системі забезпечення ефективного функціонування підприємства інвестиції грають важливу роль. Про це дає уявлення рис. 1.2.

 

Рис. 1.2. Роль інвестицій в забезпеченні ефективного функціонування підприємства [10, c.35]

 

       Все це показує наскільки багатоаспектною і складною з теоретичних і прикладних позицій є ця економічна категорія. При цьому данi характеристики, що відображають особливості інвестицій підприємства, тісно взаємопов´язані і вимагають комплексного віддзеркалення при визначенні їх економічної суті. З урахуванням цих основних характеристик, економiчна суть iнвестицiй пiдприємства в самому узагальненому вигляді може бути сформульована таким чином: Iнвестиції підприємства є вкладенням капіталу у всіх його формах в різні об´єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або неекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов´язане з чинниками часу, ризику і ліквідності.

 

1.2.  Роль iнвестицiй в економiчному зростаннi країни

 

       Існування тісного причинно-наслідкового зв'язку між інвестиціями і економічним зростанням загальновизнано. Проте, існують різні точки зору на те, який механізм дії інвестицій на економіку і які мають бути напрями державного регулювання інвестиційного процесу. Одна точка зору полягає в тому, що інвестиції – головний “мотор” економічного зростання: чим більше країна нагромаджує, тим вище темпи зростання її економіки. Згідно іншої точки зору, ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків направлений якраз у зворотний бік: високий попит веде до зростання виробництва, що заставляє фірми робити інвестиції; чим вище доходи, тим більше країна зберігає, і, отже, може інвестувати. Ці два підходи діаметрально розходяться в рекомендаціях відносно того, як держава може сприяти накопиченню капіталу економіки. Прибічники першого підходу стверджують, що слід всіляко заохочувати заощадження і обмежувати вжиток, прибічники другого, навпаки, говорять про те, що треба всіляко сприяти збільшенню попиту, у тому числі споживчого, який і “витягне” за собою економіку, і отже, інвестиції. На користь гіпотези про ключову роль інвестицій в економічному зростанні говорить досвід країн з ринковою економікою, що здійснили в післявоєнний період різкий стрибок в економічному розвитку. При цьому стався перехід з порочного круга “низький рівень доходів - бідність - низький рівень заощаджень - низький рівень інвестицій - низький темп зростання доходів” до рівноваги вищого рівня, при якому високий темп зростання доходів населення забезпечує високі заощадження, інвестиції і тим самим створює передумови для подальшого зростання. Подібна модель використовувалася в Гонконзі, Індонезії, Китаї, Кореї, Малайзії, Сінгапурі, Тайвані, Таїланді, Чилі, В переважній більшості цих країн (за винятком Гонконгу і Чилі) держава грала активну роль каталізатора в процесі накопичення людського і матеріального капіталу. Це, проте, не означає того, що процвітання можна добитися, викликавши інвестиційний бум. Інвестиції - складова частина ВВП, тому якщо швидко зростає ВВП, то виявляється статистичний зв'язок між між інвестиціями і зростанням. Періоди економічного підйому супроводяться інвестиційним бумом, але спроби викликати підйом нарощуванням накопичення не гарантують успіху. Зокрема, детальне дослідження “економічного дива” в країнах Південно-східної Азії, що враховує всі зворотні зв'язки в системі “виробництво - інвестиції”, показує, що на долю інвестицій в основний капітал доводиться від однієї третини до половини передбачених в моделі темпів зростання. Приблизно такий же і вклад людського капіталу. Проблема, проте, полягає в тому, що за допомогою такої моделі можна пояснити не більше 20% темпів зростання, що спостерігалися. Іншими словами, левова частка економічного зростання пояснюється не що піддаються числовому вираженню чинниками, а на долю інвестиційного буму доводиться таким чином не більш за один процентний пункт з 6%-ого середнього темпу зростання “нових індустріальних країн” впродовж 1960-1985 рр.[9,c.26]

Отже, не можна зробити однозначного виводу відносно того, чи можна, збільшивши інвестиції, добитися стійкого зростання. Але одне представляється ясним: важливий не просто рівень інвестицій, а їх якість і ефективність розміщення, що забезпечується створенням сприятливого середовища для інвестування. Як показує досвід розвитку країн Південно-східної Азії, чітка державна інвестиційна програма - застава серйозного обговорення і прийняття її широкими кругами промисловців і фінансистів. Перший крок - це визначення параметрів стабільного довгострокового розвитку. Другий крок - визначення норми накопичення, яка адекватна цьому темпу розвитку, і, відповідно, рівня заощаджень, який відповідатиме цій меті. Далі визначається, чи досяжні ці рівні і чи має потребу економіка в спеціальний заходах по стимулюванню заощаджень і інвестицій. На даному етапі ключовими питаннями є податкова система і рівень дефіциту державного бюджету. Окрім довгострокових завдань інвестиційна політика вирішує і поточні завдання. Найважливішою з них є стабілізація рівня інвестицій - найбільш нестабільного і мінливого компонента ВВП. Тут ключову роль грає створення стабільного макроекономічного середовища - низької інфляції, збалансованої зовнішньої торгівлі і помірної реальної процентної ставки. Пряме фінансування інвестиційних проектів з державного бюджету або надання пільгових інвестиційних кредитів державними фінансовими інститутами - найважливіше джерело засобів на капітальні вкладення в багатьох країнах світу. Між державними і приватними інвестиціями може встановитися позитивний і негативний зв'язок. При негативному зв'язку, державні інвестиції просто підміняють собою приватні, тобто збільшення державних капітальних витрат на один долар веде до зниження приватних витрат на долар (ефект витіснення). З іншого боку, може спостерігатися і позитивний зв'язок -рост державних інвестицій викликає приріст приватних інвестицій. Ефект витіснення виникає в тих випадках, коли держава направляє засоби на фінансування проектів, які привабливі і для приватних інвесторів (наприклад, в сільське господарство, промисловість, видобуток нафти і так далі). Позитивна взаємодія виникає тоді, коли засоби бюджету прямують на проекти які через їх суспільний характер невигідні для приватного бізнесу: у галузі соціальної сфери (охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво), у фундаментальну науку, в інфраструктуру (дороги, системи розподілу енергії).[10,c.34]

Нагромадження та його норма. Визначальну роль в обумовленості (детермінації) як типів, так і темпів економічного зростання відіграє процес нагромадження капіталу, у ході якого відбуваються суттєві зміни в структурі капіталу, пов’язані з науково-технічним прогресом. З упровадженням у виробництво досконаліших машин, обладнання та технологій у ньому збільшується кількість матеріально-речових засобів з розрахунку на одного працюючого, тобто зростає технічна будова капіталу. Це вимагає відповідного підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму. При цьому зростають продуктивність праці та ефективність виробництва. Нагромадження не є сталим, безперервним процесом. Воно обумовлено технічними новинками.

   Норма нагромадження  (виражена у процентах) характеризує  відношення частки чистого доходу (прибутку), яку господарюючий суб’єкт  (підприємець, фермер, держава) спрямовує  на розвиток виробництва або будь-якої власної справи, до загальної суми отриманого ним прибутку (доходу). На макроекономічному рівні норма нагромадження — це відношення фонду чистого нагромадження (тобто інвестицій, що йдуть на розширення виробництва) до загального обсягу національного доходу, створеного за відповідний період.

   Марксистська політекономія  розглядає нагромадження як перетворення  частки додаткової вартості в  капітал, тобто як процес капіталізації  додаткової вартості. За К. Марксом,  норма нагромадження — це відношення фонду нагромадження до національного доходу, яке виражається в процентах.

   Інвестиції та  їх ефективність. Процес нагромадження  капіталу органічно пов’язаний  із процесами заощадження та  інвестування. Останні здійснюються  як юридичними, так і фізичними особами з різних причин, незалежних одна від одної.

   Зокрема, заощадження  роблять окремі особи, домашні  господарства (сім’ї), з різними  намірами: бажання зібрати певну  суму для майбутніх витрат (купити  будинок, автомобіль та ін.); прагнення забезпечити певний статок для дітей; жадання влади, яка дає велике багатство; заощадження “на чорний день” тощо. Але якими б не були мотиви різних осіб, що спонукають їх здійснювати заощадження, часто вони, як зазначає П.Самуельсон, мало пов’язані з можливостями інвестування, тобто “чистим капіталоутворенням”.

   Інвестиції —  це сукупність витрат, що реалізуються  у формі довгострокових вкладень  капіталу в різні галузі та  сфери економіки. Головною метою  інвестування є одержання в  перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти. Чисте інвестування має місце лише тоді, коли створюється новий реальний капітал. Це переважно характерно для промислових, будівельних і торговельних підприємств.

   Виокремлюють  фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції в основному становлять вкладення в цінні папери (акції, облігації та ін.), що випускаються приватними компаніями або державою. Ці інвестиції частково спрямовуються на збільшення реального капіталу, а значна частина залишається непродуктивним вкладенням капіталу.

   Вкладення в основний  капітал і на приріст матеріально-виробничих  запасів називають реальними  інвестиціями. Однак за сучасних  умов зі збільшенням обсягу  матеріально-речових елементів основного  капіталу швидко зростають вкладення в розвиток інтелектуального потенціалу (науку, освіту, підготовку кадрів, охорону здоров’я тощо), який стає дедалі активнішим елементом виробництва. Тому ці витрати за своєю суттю є продуктивними. Більше того, у країнах з розвинутою економікою такі витрати випереджають за темпами зростання вкладення в основний капітал.

   У країнах з  розвинутою ринковою системою  переважну більшість становлять  приватні інвестиції.

Ефективність нагромадження  характеризується коефіцієнтом приросту капіталомісткості, який розраховується як відношення валових інвестицій в основний капітал до приросту валового національного продукту за відповідний (той самий) період у незмінних (базових) цінах.

   У загальному (концентрованому)  вигляді роль інвестицій виявляється  в темпах і масштабах економічного зростання, яке вимірюється двома способами: 1) як збільшення реального виробництва ВНП чи національного доходу; 2) як приріст того й іншого на душу населення. В аналітичній практиці це — розрахунки річних темпів їх зростання в процентах.[15, c.178]

   Важливо розрізняти  потенційні та фактичні темпи  зростання. Перші — це ті, яких  суспільство може досягти на  межі своїх виробничих можливостей,  тобто коли воно реалізує принцип:  “мінімум витрат — максимум  виробництва”. Фактичні темпи зростання можуть бути нижчими за можливі (потенційні) через недовикористання наявних виробничих факторів, особливо з причин прийняття помилкових управлінських рішень.

 

 

 

 

Висновки  до Роздiлу 1

 

       Інвестиція - це спосіб приміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і принести позитивну величину доходу. Вільні грошові кошти - не інвестиція, оскільки цінність готівки може бути «з'їдена» інфляцією і вони не можуть забезпечити доходу. Якщо ту ж суму грошових коштів помістити на ощадний рахунок в банці, то їх можна назвати інвестицією, оскільки рахунок гарантує певний дохід.

       У  широкому розумінні інвестиції  – це вкладення капіталу з  метою наступного його збільшення. Цей приріст капіталу повинен  бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від альтернативного використання фінансових ресурсів та відшкодувати втрати від інфляції у майбутньому.

        Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства. Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку.

Інвестиції у відтворення  основного капіталу на фірмі здійснюються у формі капіталовкладень. На мiй погляд, терміни “інвестиції” і “капіталовкладення” не є тотожними. По-перше, інвестиції можуть здійснюватись не тільки у вигляді довгострокових вкладень в основний капітал, а також у фінансовій і інтелектуальній формах. Капіталовкладення можна розглядати як одну із форм інвестиції. По-друге, інвестиції на противагу капіталовкладенням здійснюються лише у високоефективні проекти.

       Розвиток економічного потенціалу та суспільний розвиток у кожній країні, підвищення життєвого рівня населення, поліпшення якості продукції в основному залежать від активності інвестиційної політики. Аналіз інвестиційних процесів показує, що збільшення чистих інвестицій генерує мультиплікативне зростання ВНП. Інакше кажучи, гроші, що інвестуються, - це гроші «підвищеної потужності». До аналогічного ефекту приводить і збільшення державних витрат.  Інвестиційна сфера в економіці будь-якої країни є основною і визначає економічне зростання країни, а інвестиційна політика є пріоритетною сферою економічної політики.

     

       Інвестиційна політика в кожен  період розвитку суспільства визначається співвідношенням довгострокових вкладень капіталу в різні галузі економіки та у виробничу сферу всередині країни та за кордоном. Загалом інвестуються промисловість, транспорт, сільське господарство, житлове будівництво, наука, система підготовки кадрів та інші сфери життєдіяльності суспільства.

       Повна  економічна стабілізація і вже  тим більше перехід від стагнації  і економічного колапсу окремих  галузей до економічного зростання в значній, а інколи у вирішальній мірі залежать від кардинальної зміни інвестиційної політики, модифікації функцій інвесторів і стимулювання інвестицій. У програмах при цьому повинен всесторонньо враховуватися досвід країн, що вже успішно здолали стадію економічної депресії і що перейшли в стадію зростання. Безумовно, зв'язок інвестиційної активності і економічного зростання не однобічний. У наявності швидше взаємообумовленість, оскільки економічне зростання, залежавши від інвестиційної активності, у свою чергу, зумовлює реальні можливості країни в інвестуванні на кожному конкретному етапі розвитку. Іншими словами, чим вище темпи приростів ВНП і національного доходу, тим більше можливостей для розширеного відтворення інвестиційних ресурсів і формування на цій основі найбільш раціональної інвестиційної політики. Інвестиційному процесу слід додати не епізодичний характер, а характер безперервного процесу.

       Але  все таки не можна зробити  однозначного виводу відносно  того, чи можна, збільшивши інвестиції, добитися стійкого зростання. Але одне представляється ясним: важливий не просто рівень інвестицій, а їх якість і ефективність розміщення, що забезпечується створенням сприятливого середовища для інвестування.

 

 

 

Роздiл 2. Стан та проблеми пiдвищення ролi iнвестицiй в економiчному зростаннi України

 

2.1. Стан та особливостi iнвестицiйного «клiмату» України

     В Україні намітилися певні позитивні зрушення в інвестиційному середовищі та поліпшився інвестиційний імідж держави. Водночас існує значний розрив між потенціалом виробництва і можливостями його фінансування, що є свідченням недосконалого інвестиційного середовища в країні. Інвестиційне середовище треба досліджувати та аналізувати як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, і на це значно впливає інвестиційний клімат у державі. Йдеться про певні умови стимулювання або стримування процесу інвестування в цілому в окремих регіонах, галузях тощо. Система макросередо-вища формується залежно від внутрішнього та зовнішнього середовища: комплексної взаємодії та взаємовпливу різних світових ринків щодо інвестування, розвитку виробництва й просування товарів (задоволення потреб споживачів) у світовому масштабі, тобто системи міжнародного бізнесу в цілому. Аналіз макросередовища є першим необхідним етапом щодо оцінки та планування ефективної та зваженої інвестиційної діяльності . Мікроекономічне інвестиційне середовище — це стан економічних змінних, що сприяють (або не сприяють) інвестуванню в конкретні галузі економіки в певному регіоні чи на ринку. Для аналізу тенденцій зміни інвестиційного макросередовища підприємства використовують техніку аналізу РЕSТ (роlitiсаІ, есоnomical, social, technologісаl, environment). Ця методика розроблена для ринкової економіки й передбачає вивчення чотирьох основних груп чинників, що впливають на діяльність суб'єкта: політичні, соціальні, економічні, технологічні.

Суттєвий внесок у  дослідження проблем інвестування й інвестиційного середовища, розробку державного регулювання інвестиційного процесу в сучасній науці зробили О.А. Пересада, І.М. Крупка, В.Л. Осецький, С.В. Захарін, О.Є. Кузьмін, А.А. Даниленко, Б.А. Карпінський, С.М. Васильченко, Т.О. Кізима та ін. У цих працях розглядають спеціальні питання, які комплексно чи системно висвітлюють проблеми інвестиційного процесу. Як вважають фахівці на сучасному етапі, слід звернути увагу на формування та використання інвестиційного потенціалу на всіх рівнях: держава — галузь — регіон — підприємство. І це пов'язано з гострою потребою поліпшення інвестиційного макросередовища щодо формування на сучасному етапі інвестиційного потенціалу України, яка зумовлює об'єктивну необхідність залучення поряд із внутрішніми інвестиціями іноземного капіталу на основі мінімізації ризиків.

  Вивчення та дослідження різних поглядів на проблему інвестиційного макросередовища показало, що інвестиційний клімат — це наявність комплексу економічних, політичних, соціальних, правових тощо (відповідних) умов щодо здійснення інвестиційного процесу на всіх рівнях та забезпечення ефективного використання вітчизняних і, особливо, іноземних інвестицій.

        За сучасної економічної ситуації в Україні для аналізу інвестиційного середовища слід враховувати також такі моменти, як правовий клімат, природне середовище, демографічна ситуація, культурне середовище та ін., що визначають стратегію підприємства. Інвестиційне середовище слід розглядати як систему, якій притаманні взаємодії та взаємозв'язки між елементами і які можна об'єднати у певні під середовища (підсистеми), що характеризуватимуться своїми окремими показниками. І.М. Крупка виділяє складові інвестиційного макросередовища (див. додаток А), їх характеристика сформована з урахуванням різних поглядів фахівців.[9,c.87]

        Ринково-конкурентне середовище насамперед потребує постійного визначення впливу інфляції на інвестиційний процес (ціни), і для цього І.М. Крупка пропонує використовувати індекси цін, процентні ставки, індекси обмінного курсу національної грошової одиниці тощо. Вони необхідні для прогнозування і врахування в інвестиційних проектах у плановому періоді. Відома значна кількість показників, які можна використовувати у процесі аналізу цієї складової.

Ринково-державне середовище ґрунтується на узгодженості підприємництва й державного регулювання економіки і складається з певних частин (див. додаток А) та відповідних важелів щодо їх адміністративного регулювання.

Ресурсна  складова виконує одне з головних завдань в інвестиційному процесі й потребує особливої уваги. Насамперед йдеться про природні ресурси, капітал та трудові ресурси. Без наявних будь-яких видів ресурсів не можна впроваджувати інвестиції та, особливо, інвестиції за різними формами. Впровадження заходів оновлення виробничого потенціалу потребує аналізу та обґрунтування: визначення загального обсягу фінансових коштів; вивчення всіх можливих джерел інвестиційних ресурсів (власні, залучені та позикові); оптимізації власних, залучених та позикових коштів з погляду ефективності їх використання на всіх рівнях інвестиційної діяльності (держава — галузь — регіон —- підприємство). Обсяг капіталу (засобів виробництва), їх стан та впровадження новітньої технології є основним фактором економічної стабільності та зростання будь-якої країни.

Сучасний стан виробничого  потенціалу України потребує негайного впровадження інноваційної моделі розвитку економіки. Визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки та впровадження науково-технологічних розробок необхідно здійснювати за етапами, поступово за участю держави та координуючих органів на основі діючого інвестиційно-інноваційного механізму.

Сьогодення вимагає  насамперед значної бази відповідної інформації для проведення аналізу, оцінки (об'єктивно-суб'єктивної) та прогнозування щодо впровадження інвестицій. У розвинутих країнах інформація перетворилася на самостійну галузь підприємництва. В умовах транзитивної економіки в Україні наявність інформації відіграє важливу роль і є основою для обґрунтування доцільності прийняття управлінського рішення. Треба створити ефективну сучасну систему інформаційного забезпечення для національної економіки. Тільки використання арсеналу інформаційних заходів щодо сприяння та стимулювання інвестиційної діяльності дозволять значно поліпшити стан інвестиційного макросередовища в Україні.