Карпатська Україна

 

Міністерство  Науки і Освіти України молоді і спорту

 

 

 

 

 

 

 

 

На тему:

 

Карпатська  Україна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………..3

Розділ 1.Передумови виникнення Карпато - Української державності ………………………………………………….4-6

Розділ 2.Отримання автономії у складі ЧСР ……………...7-8                                              

2.1. Прихід до влади А. Волошина…………………………….9

2.2. Уряд Підкарпатської Русі і його внутрішня політика….10-14

2.3.Судова система…………………………………………..14-15

Розділ 3.На шляху до незалежності………………………..16-20                                                              

Розділ 4.Проголошення незалежності  Карпатської України.21-25                                        

4.1 Збройні сили Карпатської України………………………..26-27

4.2 Окупація Закарпаття угорськими   військами. Причини поразки…………………………………………………………………...28-31                                      

Висновки………………………………………………………..32-35                                                                                               

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Предметом даного дослідження є становлення Карпатської України як держави в процесі її боротьби за незалежність від агресії сусідніх держав та внутрішніх протиріч.

Стан наукової розробки:

Історія Карпатської України важлива  складова історії України. Складні  процеси її історії завжди цікавлять  дослідника історії України. Історія  Карпатської України як автономної частини ЧСР в процесі формування державності та її незалежності вкладається в обмежені хронологічні рамки з 11 жовтня 1938 по 17-19 березня 1939 року.

Особливо  активно ця тема почала досліджуватися з здобуттям Україною незалежності та розвитком нового бачення історії. Історіографія даної тематики досить значна, і тому я хочу висвітлити саме її у своїй курсовій роботі.

Мета дослідження:

Проаналізувати  процес  формування державності  Карпатської України, передумови історичного  розвитку національної Української  ідеї.

Важливо з'ясувати основні принципи державницьких  засад Карпатської України, схему  розвитку самостійності Карпатської  України;Оцінити роль політичних осіб та течій в політичному русі та формування історичної державності  Карпатської України, як з сторони  ідеологічної підоснови самостійницької  політики Карпатської України.

Метою дослідження, також є потреба охарактеризувати існування Карпатської України  як держави з моменту здобуття номінальної незалежності, включаючи  всі тенденції розвитку Карпатської  України в контексті загальноісторичних подій в Європі в 1938-1939-х роках.

 

 

 

1. Передумови виникнення Карпато - Української державності

Після поразки  Австро-Угорської імперії в Першій Світовій Війні на її теренах масово виникали національно-визвольні рухи, які боролися за незалежність підкорених народів.

З початком Угорської національної революції 29-31 жовтня 1918р. Закарпатський революційний рух йшов в руслі Угорського революційного руху. Водночас почали чітко проявлятися елементи національного українського руху на революційні події.

Масові  виступи в містах і селах Закарпаття з вимогою проведення демократичних  реформ, населення виганяло старих чиновників-нотарів, збирачів податків, жандармів поліції. Значний вплив  на ці події мали Русинські організації  та солдати Австро-Угорської армії.

Другий  шлях  вирішення питання про  приєднання до України. Створена в Сваляві  8 листопада 1818р. Карпато - Русинська Народна Рада активно відстоювала українську національно-демократичну ідею.В декларації більшості селянських рад з'являються прохання про приєднання до України Русі, зустрічалися випадки прохання з'єднатися з Галичиною. Рішенням сільських рад, наприклад Ясіня та Бедевля заявлялося, що вони  є українцями і просять приєднати Закарпаття до України.

На Парижській мирній конференції в питаннях щодо Закарпаття розгорілися суперечки між двома проектами статусу Закарпаття в складі ЧСР. Другим проектом устрою Закарпаття в складі ЧСР був проект представлений Е. Бенешом. Цей проект передбачав насамперед утворення Закарпатського парламенту з правом законодавчої правомочності в питаннях мови, шкільництва, релігії і деяких інших питань,а інші питання території Підкарпатських  русинів підпорядкована законодавчій системі Законодавчих зборів ЧСР. Питання приналежності Підкарпатської Русі до ЧСР остаточно врегульовував мирний трактат підписаний у Сен-Жермені 10 вересня 1919р.(статті 10-13).

 

4 червня 1920р. в Тріанонському палаці підписано мирний договір з Угорщиною, який підтвердив входження Підкарпатської Русі до складу ЧСР. Закарпаття включено до складу Чехословаччини на правах обмеженої автономії, яка затверджена конституцією ЧСР від 29 лютого 1920р.

В 1924, 1925, і 1929 рр. проведені вибори до спільного  парламенту ЧСР. Перемогу на перших виборах  по Закарпаттю отримали  комуністи, які набрали більше 40 відсотків голосів. В других виборах перемогу отримали аграрні партії. [2.с.34-125].

Поступово окреслились 3 політичні угруповування:

1. Впливова комуністична організація користувалась великою підтримкою населення.Крайова організація КПЧ активно виступала за зближення з СРСР закриваючи очі на голодомор 1932-1933рр. в Україні та розгортання репресій. Лідер організації О.Борканюк за підтримки СРСР розгортав широку пропаганду комуністичних ідей, але комуністи випускали вимоги автономії Закарпаття в своїх дія і тому їх вплив в кінці 30 -х років  значно ослаб.

Другим  впливовим політичним угруповуванням були проугорсько настроєні національні партії Угорців та русинські організації. В кінці 30-х років особливо АЗС стає на чолі боротьби за автономію Закарпаття, партія отримала цілковиту підтримку Угорщини, особливо фінансову.

Третім, дуже важливим, угруповуванням були організації українського спрямування. Руська Хліборобна(Земледільна)Партія на чолі з А.Волошином стала форпостом українофільської течії [12.с.451-470]

Отже, державотворчі  основи в Закарпатті розвивалися  з початку революційних подій 1918- 1919рр., коли було закладено основні принципи та ідеї державо творчості Закарпаття на основі соборності з Україною, впродовж складного процесу  партійного будівництва. В Закарпатті в складі ЧСР  закладалися основи виникнення державності Карпатської України, та її ідеологічних засад.

 

2.Отримання автономії у складі  ЧСР

11 жовтня 1938року Підкарпатська  Русь  отримала автономію.

З середини жовтня 1938р. німецькі політики почали роздувати ідею створення "української держави в Карпатах" як центра українського національного руху. Це забезпечило б Німеччині посилення впливу на Польщу.

У червні 1938року перед комунальними виборами О. Геровському вдалося об'єднати в " Руський блок " Автономно-Землеробський союз і Аграрну партію. До блоку увійшли А.Бродій, Ю.Фельдешій, П. Косей, П.Жидовський. Однак у комунальних виборах 16 червня 1938р., що відбулися в 61 містечках і селах українофільські кандидати від Першої ЦР(У)НР перемагають, хоча з незначним відривом.

На конгресі Першої ЦР(У)НР учасники С.Росоха, І.Рогач та В.Івановчик вирішують заснувати УН Оборони,який складався:

Голова - В.Івановчик, організаційний референт- І.Рогач, секретар -       С.Росоха, члени - Д.Климпуш, Ю.Шпилька, І.Коперльос, В.Деха та ін.

21 вересня  1938р. вперше в Підкарпатської Русі представники обох політичних орієнтацій підписали спільну декларацію, яку вручено уряду ЧСР та дипломатичним представникам західних держав у Празі. [15.с 77-83]

  Рада Міністрів ЧСР 11 жовтня погодилася призначити для Підкарпатської Русі трьох міністрів:

А.Бродій – прем’єр та міністр освіти;Е.Бачинський - міністр внутрішніх справ;Ю.Ревай - міністр комунікацій та транспорту;С.Фенцик - міністр без портфеля,статс-секретарі:А.Волошин - з питань охорони здоров'я і соціального забезпечення,І.П'єщак - в питаннях юстиції.

Від цього  часу Чехословаччина ставала федерацією. Юридично федеративний устрій парламент  ЧСР затвердив 22 листопада 1938р. з змінами до конституції. [15.с 83-91]

Отже, важкий шлях вимагань автономії, боротьби за її здобуття двох політичних течій, затяжних переговорів завершився здобуттям автономії.11 жовтня 1938 року, Рада Міністрів ЧСР погодилася призначити для Підкарпатської Русі трьох міністрів, одного уповноваженого міністра для переговорів з словацьким урядом у справі врегулювання Закарпатсько-словацького кордону і двох статс секретарів, що практично означало формування уряду автономної Підкарпатської Русі.

Уряд  А.Бродія розробляв практичні заходи у справі підготовки до плебісциту в краї. Це рішення, та міжнародні відносини уряду фактично порушували конституційні норми Чехословаччини.

Фактичне  порушення конституції ЧСР урядом А.Бродія, погрожування плебісциту під міжнародним контролем зумовило прийняття рішення уряду ЧСР про арешт А.Бродія. А.Бродій на знак протесту почав голодування в празькій в'язниці. 11 лютого 1939р. його звільнили та направили на лікування в Татри.Чехословаччина звернула увагу на посилення позицій Першої Р(У)РЦНР в Підкарпатті, і центральний уряд вирішив зробити ставку на А.Волошина і той 26 жовтня 1938р. склав за допомогою телефону урядову присягу. [15.с 91-98]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Прихід до влади А. Волошина

Зрадницька  політика голови уряду А.Бродія, його співпраця з Угорщиною в момент її вимог приєднання частини земель Підкарпатської Русі зумовили недовіру населення й центрального уряду до А.Бродія та прихильників Русофільства в Підкарпатському уряду. Використавши загострення ситуації за питання спірних територій з Угорщиною, вимоги     А.Бордія проведення плебісциту щодо статусу спірних територій та внутрішньополітична боротьба в Підкарпатської Русі між Українофільськими та русинськими організаціями зумовили прийняття рішення празького уряду про арешт А.Бродія, попередньо знявши  з нього депутатську недоторканість. Заарештували й С.Фенцика.26 жовтня уряд Чехословаччини видав розпорядження про усунення А.Бродія, С.Фенцика та І.П'єщака  та про передачу повноважень прем'єра А.Волошину. Про це прем'єр - міністр ЧСР генерал Сировий повідомив Августину Волошину  по телефону. Того ж дня в приміщенні канцелярії міністра внутрішніх справ Е.Бачинського в Ужгороді о 16 годині 40 хвилин А.Волошин за допомогою телефону склав урядову присягу президенту ЧСР генералу Сировому. [1.с.19-26]

   Віденський арбітраж 2 листопада 1938року за участю Рібентропа і Чіяно вирішив надати право Угорщині на території Південно-Західного Підкарпаття включаючи міста Берегово частину Ужгорода, Мукачева зберігши навколишні українські села.

За закликом А.Волошина українці посилили працю над розбудовою національно-державного життя в новій столиці м. Хуст. [1.с.74-88]

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Уряд Підкарпатської Русі

Уряд  складався з чотирьох міністерств: внутрішніх справ, освіти, суддівства (юстиції) і комунікації. Кожне окреме міністерство мало декілька відділів. Колишній краєвий уряд, що його ще евакуйовано з Ужгороду виявився в адміністрації зайвим його ліквідовано, хоча формально ліквідовано рішенням уряду лише 26 грудня 1938 р.

Міністерство юстиції, що належало до компетенції прем'єр-міністра, очолив радник А.Дудка. Пізніше при цьому відомстві утворена комісія на чолі з В. Комарницьким, яка займалася юридичною термінологією "спеціально для Карпатської України" .

Міністерство культури, шкільництва та народної освіти було в руках самого прем'єра, яке очолив радник А. Штефан. Обидва мали великий досвід у цій справі і нею надзвичайно дорожили, знаючи її важливість для народу.

Міністерство культури, шкільництва й народної освіти мало в своїй юрисдикції справи національних меншин. Усі існуючі школи національних меншин були збережені й утримувалися державою, чи приватними коштами.

Міністерство комунікацій і  господарства очолив Ю. Ревай. Це відомство мало вісім ресортів: господарство, фінанси, залізниці, поштовий, телефонний  та телеграфний зв’язок, охорони здоров'я , торгівля і промисловість , громадські роботи і соціальна опіка.Велика увага приділялась розробці корисних копалин., мінеральним Економічним партнером стала Румунія. Забезпечення продуктів з Румунії, посилення експорту лісу мінеральних вод-основні задачі міністерства.

Уряд  Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.

Відділ  інформації при Президії влади Карпатської  України очолював   В.Комарницький. Засадниче завдання  внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін. [8.с.98-143]

Отже, автономний уряд А.Волошина приділяв  значну увагу  вирішенню наболілих економічних, культурних та інших проблем. Однак, брак коштів, активна політична діяльність та багато складних як внутрішніх так  і зовнішніх факторів не дали можливості уряду цілковито зайнятися проблемами народного господарства та культури.

Внутрішня політика уряду

У галузі державного права Кабінет Міністрів  і його ресорти видавали нормативні акти різної форми та створювали систему державного управління. 14 листопада 1938 р. Президія Ради Міністрів Підкарпатської Русі прийняла рішення про створення служби безпеки. Додатковим розпорядженням ця служба виводилася зі структури міністерства внутрішніх справ і ставала підзвітною лише голові уряду. 15 листопада Президія поліційної Дирекції в Хусті звернулася до автономного уряду з приводу створення в цьому місті управління поліції.

Влада погодилася з цією пропозицією 16 листопада і міністр внутрішніх справ Е.Бачинський приступив до виконання обов'язків, підписав розпорядження про реорганізацію свого відомства й утворення в ньому чотирьох відділів. До концентраційного табору мали засилатися дезертири та втікачі з за кордону, особи які провиняться проти " інтересів держави " та злочинці. Фактично, ж концтабір став місцем для перебування інакомислячих, в першу чергу - русофільської орієнтації, та " непевних" людей, які втікали з-за кордону в Підкарпаття.

Уряд  Підкарпатської Русі також взявся за реорганізацію власної адміністрації, в нових умовах розмежовуючи всі ділянки життя автономії в компетенцію відповідних міністерств. Потрібно було негайно провести розмежування нових адміністративних округ, зокрема тих, що їх частини були окуповані угорцями, як Чинадіївського, Середнянського та інших.  У зв’язку  з цим було в деяких районах провести й реорганізацію нотаріальних волостей. Голова Президії міністерства внутрішніх справ, О.Павлюх досить непогано справлявся з цими обов’язками. Багато чеських працівників адміністрацій почало масово вчити Українську мову щоб залишитися на своїх місцях.

Затвердження  правової компетенції автономії  Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини стало можливим лише 22 листопада 1938р., коли Народні Збори внесли до конституції ЧСР поправку в формі " Конституційного закону про автономію Підкарпатської Русі " за яким закріплювалася влада уряду А.Волошина, автономний статус Підкарпатської Русі. Уряд мав дотримуватися повноважень зазначених в даному положенні. Це розпорядження практично порушило положення конституційної грамоти ЧСР щодо Підкарпатської Русі. Адже за цією конституційною поправкою назву автономної території мав призначити сойм.

Розпорядженням  міністерства внутрішніх справ від 24 січня 1939р. завершено формування структури виконавчо-розпорядчої влади у Карпатській Україні. В цьому документі зазначається :" Уповноважую всіх окружних начальників аж до відкликання, щоби громадські заступництва там де  окажеться потрібно іменувати правительственого комісара та дорадчу комісію Опис свого розпорядження о розв'язанню громадських заступництв та іменуванню комісарів предложіть міністерству вунтрішніх справ в Хусті. [8.с.143-156]

 

Місцеве самоврядування

Якщо  взяти до уваги, що до цього часу в сільських населених пунктах  краю низовими ланками системи державного управління виступали сільські заступництва, очолювані старостами, то після цього розпорядження окружні начальники отримали повноваження розпускати сільські заступництва повсюди "де укажеться потреба", призначивши на їх місця урядових комісарів. Вже у січні такі органи самоврядування були розпущені в Великих Лучках, Тересві, згодом в Тереблі, Довгому та ін. селах. Це робилося під впливом українофілів, які доводили до відома окружного начальника, що діяльність обраних загальною громадою заступництва і старости є                    " ...виразно протидержавною".

Отже, реформа  місцевого управління спираючись на ідеї загальнодемократичних принципів  фактично переростала в вертикально  ієрархічну структуру виконавчої влади  авторитарного типу, що було характерною  тенденцією того часу під тиском зовнішньо  і внутрішньо політичних обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4.Судова система.

До отримання  автономії Підкарпатської Русі функціонувала  така модель судової системи: окружні  суди - крайовий суд в Ужгороді - " Підкарпатський відділ " Верховного суду ЧСР в Кошице.Судова влада виступала окремою й незалежною гілкою влади.

 Краєвий суд висунув уряду А.Волошина пропозицію про реорганізацію судової системи. Запропоновано роздроблення великих окружних судів на малі окружні суди  під керівництвом одного - двох суддів для опрацювання справ на околичних територіях та відсутність повного взаємозв’язку цих судів, зважаючи на розірваність комунікацій.  Президія Верховного суду в с. Лавочне 9 грудня 1938 р. прийняла рішення про структуру окружних судів на територіях які залишилися від окружних судів в містах Ужгород і Мукачево. Замість них засновувалися окружні суди у Великому Березному, у Нижніх Верецьках, та в с. Іршава.

Судова  справа в Карпатській Україні остаточно отримала юридичне закріплення виданням ряду розпоряджень від 16 січня 1939 р. Одне з них стосувалося процедури судочинства, в якому зазначалося про діяльність краєвих судів у В.Березному та Хусті та про ведення карних справ.У другому розпорядженні уряду А. Волошина йшла мова про створення вищого суду й вищої державної прокуратури, принципів їх організації та про склад окружних судів та прокуратури.Третім розпорядженням було запроваджено виконання у краї закону ЧСР " Про охорону республіки", та принципів судівництва таких справ у краєвому суді в Хусті. [8.с.98-143]

Отже, вимушена реформа судової системи, її територіальної компетенції, складу судів призвело до неоднозначних наслідків. Суди позбавилися можливості розгляду деяких справ, особливо в сфері безпеки республіки, зросло свавілля й політичне переслідування з боку чиновників і фактично судова система втратила незалежність як окрема гілка влади.

3.На  шляху до не залежності

12 січня  1939р. А.Волошин підписав "Оголошення міністерства внутрішніх справ в Хусті про розписання виборів до першого Сойму Карпатської України ". Вибори призначалися на 12 лютого 1939р.

Отже, партіям  пропонувалося до 21 січня подати свої кандидатські листи голові крайової виборчої комісії. Але фактичний тиск і заборона діяльності Русофільських організацій зменшували демократичність виборів.

Для цього, по перше, формування виборчої комісії  та призначення її голови затягувалося близько тиждень. Лише 16 січня вийшло розпорядження уряду про призначення головою виборчої комісії старшого комісара політичної управи П.Калинюка.

По-друге, сама публікація оголошення про призначення  виборів до Сойму Карпатської України вийшла лише 18 січня в газеті " Нова Свобода".

В документі  від 16 січня про призначення голови виборчої комісії,ще одною перепоною до вільних виборів стало розпорядження кабінету міністрів про розпуск всіх існуючих партій. 18 січня ідея створення УНО закріплена постановою уряду. З складенням проводу від 24 січня остаточно створено УНО. Очолив УНО Ф. Ревай. Заступником обрано М.Тулика. Генеральним секретарем А.Ворона. Секретарем  І. Рогача. Друкований орган УНО газета " Нова Свобода " редактована В.Гренджою - Донським. До складу проводу ввійшли всі діячі тогочасних Українофільських організацій:А.Штефан,М.Бращайко, І.Климпуш, С.Клочуряк та інші. що характерно, провід УНО призначався урядом, і сама партія стала державною. В УНО, фактично, влилися всі творчі елементи Українофільської течії. Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.

Відділ  інформації при Президії влади Карпатської  України очолював   В.Комарницький. Засадниче завдання  внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін. [11,13.]

Для популяризування  УНО та кандидатів виборчого списку почалася виборча кампанія. Її вели осередки УНО, Карпатської Січі та емігранти. Для пропаганди були широко використані анти угорські настрої населення. В останній перед виборами тиждень УНО організовано 98 публічних зборів.

31 січня  засідання УНО розподілило агітаторів  по автономії. Головою пропаганди  призначено Комаринського. Масово використовувались плакати та агітки. Штаб УНО розміщувався в канцелярії уряду. На плечі І.Шерегія спадала вся адміністративно-організаторська робота. Люди самі вигадували гасла і способи агітації, пишуть і розношують агітки. В.Комаринський подав гасло, яке стало основою виборчої кампанії -- "змагання за білий прапор". Вивішування білого прапора - ідея А.Волошина, яка передбачала умовний знак для зображення перемоги кандидатського списку УНО в населеному пункті з 98 відсотками голосів. [4.с75-85]

Чеська Народна Рада 9 лютого 1939р. видала заклик, в якому закликала підтримати на виборах Українську владу уряду А.Волошина, тобто УНО. Що особливо було дивно , заклик підписав відвертий Русофіл генерал Л.Прхала. 11 лютого всі кандидати роз’їхалися для агітації на околиці. Всього в той день відбулося близько шістдесяти агітаційних зборів. Під вечір більшість кандидатів зібралися в Хусті.З боку Угорщини та опозиції проводилася анти агітація. [4.с.85-103]

Отже, передвиборча підготовка влади йшла в напрямку збереження її монополії в законодавчому  органі - Соймі, для цього уряд пішов на утворення єдиної провладної партії УНО та недопущення інших політичних організацій до участі в виборах. Вибори пройшли в неділю  12 лютого 1939 р. На кожну дільницю проводом УНО призначено виборного комісара.

Члени УНО, які згодом писали про події періоду  Карпатської України розглядали вибори однозначно як позитивний момент в розвитку демократії в Карпатської України. Всі вони вважають, що вибори пройшли чисто, ніхто ні на кого не впливав,інші вважають, що вибори 12 лютого 1939 р. це тотальна фальсифікація волевиявлення населення. Надзвичайно високий відсоток голосів (92, 4 %) за кандидатський список УНО відразу ж викликав хвилю критики ходу виборів. Можливість критики виборів дало відсутність контролю з боку конкуруючих партій та закордонних спостерігачів на виборах до сойму. Уряд Карпатської України доклав чимало зусиль щоб покращити транспортне сполучення й зв'язок, розбудовувати нові комунікації. Між Хустом і Пряшевом через Сваляву, Перечин і Великий Березний налагоджено транспортне сполучення військовими автомобілями та державними автобусами. Вироблено план будівництва залізниці з Хусту через Довге й Сваляву, до Перечина. Реально плани почалися реалізувати в кінці 1938р. з початком будівництва автомобільних та залізничних шляхів. На початку березня 1939р. з Угорським урядом узгоджено про транзитний переїзд по угорській території поїзду Хуст - Прага, та Тересва -Костолани – Будапешт – Мукачево - Львів. Через Угорщину допускалися перевезення людей лише в закритих вагонах. Узгоджено й з Румунією про пропуск поїздів в напрямку Ясіня.

Відділ  інформації при Президії влади Карпатської  України очолював   В.Комарницький. Засадниче завдання  внутрішньої інформації населення виконувала преса. Газета " Нова Свобода "як орган УНО була фактично урядовим  часописом. Важливими часописами були газети "Наступ", "Карпатська Україна"- для селянства та ін. [9]

В результаті виборів всього проголосувало 263202 громадян з 284365 тих хто мав право голосу. За УНО проголосувало 244992 (92,4 %) голосуючих, проти 17752 (6,7 %). Недійсних бюлетенів визнано 2338 (0,8 %).

Підрахунок  голосів організовано в Хусті. Для  оголошення результатів виборів  в округах на балконі Січового готелю вивісили мегафони, через які цілий день оголошували результати голосування та про "вивішення білого прапора ".За офіційними даними 130 сіл вивісили білий прапор. Закордонна преса розглядала вибори неоднозначно. Чеська преса в загальному холодно віднеслася до виборів. Угорська преса однозначно засудила вибори вважаючи їх загально-сфальсифікованими. Емігрантська преса переважно позитивно оцінила хід і результати виборів. [4.с.110-125]

Отже, волевиявлення  населення на виборах до сойму Карпатської України, хоча й безальтернативних і з беззаперечними фальсифікаціями, показало підтримку переважної більшості населення політики влади та довірило провладній УНО вирішувати долю автономії  на засіданнях Cойму. Вибори до сойму Карпатської України закінчилися перемогою українських національних сил. В майбутньому соймі мало засідати 32 посли, які пройшли по виборчому списку.Найбільш вірогідною датою скликання сойму  було 2 березня в м.Рахові..

Вже 28 лютого 1939р. стало відомо, що планове скликання Cойму 2 березня в Рахові не відбудеться. Новою датою скликання Cойму мало бути 9 березня в Хусті. Зважаючи на затягування президентом Гахою з цим питанням змусило з'їхавшихся послів в Хусті почати наради, на яких розпочато підготовчу роботу до офіційної першої сесії Сойму. Всі чекали декрету Е.Гахи про скликання Сойму. Тільки 10 березня федеральний президент Гаха видав декрет про скликання сойму Карпатської України на засідання на 21 березня 1939 р.

Так довго  чекати не довелося, зважаючи на загострення  політичної ситуації в Чехословаччині А. Волошин настирливими вимогами добився  перенесення дати скликання сойму на 15 березня 1939 р. [5.с.10]

Отже, боротьба уряду  Карпатської України за якнайшвидше скликання сойму, постійними відтягуванням президента федерації Е.Гахи скликання сойму вирішилося лише завдяки погіршенню внутрішньої ситуації в ЧСР та завдяки вдалому компромісу.

Скликання сойму ускладнювалося сутичками між чеськими військами генерала Прхали та військами Карпатської Січі, підготовкою Угорщини до наступу на  Карпатську Україну. Найскладнішою проблемою в підготовці сойму були бої січовиків з чеськими військами в Хусті в ніч з 13 на 14 березня 1939р.О шостій годині чеські жандарми почали обстріл будинку ОНОКСу. Вони, за свідченням В.Гренджі-Донського знущалися з полонених і ранених січовиків.Особливо жорстокі бої тривали на площі перед Січовим готелем. Чехи підвели сюди танки та панцерники. Почалася облога готелю. В готелі крім січовиків були німецький консул Д.Гофман з обслугою та іноземні гості. Танк розбив браму і солдати ввійшли до двору готелю. Січовики забарикадували сходи і відновили оборону. Бій тривав до полудня, поки посильний А.Волошина М.Тулик не вмовив відчинитися наказу скласти зброю. Комендантом героїчної оборони був К.Гузар. [6.с.35-40]