Карпатський регион

ВСТУП 
Карпати — гірська система, розташована у східній частині Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Простягаються від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає собою Середньодунайську рівнину.

Українські Карпати —  частина гірської системи Східних  Карпат (які поділяються на Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати) на Заході України. Їхня довжина  від верхів'їв річки Сян до витоків річки Сучава становить 280 км, а ширина — понад 110 км. Пролягають територієюЗакарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Площа гірських масивів Українських Карпат становить понад 24 тис. км². Гірські хребти, розділені поздовжніми улоговинами та розмежовані глибокими поперечними долинами, простягаються, переважно, з північного заходу на південний схід.

Клімат

ПРОСТОРОВІ ЗМІНИ КЛІМАТУ

Кліматичні умови Українських  Карпат, незважаючи на їх відносно невелику площу, надзвичайно різноманітні. Основним фактором диференціації є різка зміна абсолютних висот: від 150 м до 2061 м. Разом з висотою змінюються термічний режим і режим зволоження. Виразно намічається ряд висотних кліматичних зон (за М. С. Андріановим з доповненнями авторів).

І. Закарпатська зона дуже теплого, помірно вологого клімату.

II. Прикарпатська зона  теплого, помірно вологого клімату.

III. Передгірна зона помірного,  вологого клімату.

IV. Низькогірна зона помірного,  досить вологого клімату.

V. Середньогірна зона прохолодного, вологого клімату.

VI. Середньогірна зона  помірно холодного, надмірно вологого  клімату.

VII. Високогірна зона холодного,  надмірно вологого клімату. Клімат  всередині зон також не залишається  однорідним. З північного заходу на південний схід зростає його континентальність.

У Закарпатті на загальному кліматичному фоні досить різко виділяється Південно-західний район. Річна сума опадів тут менше 600 мм. Літо іноді буває пекуче. Трапляються посухи.

У Прикарпатті виділяються  три кліматичні райони:

1) Північно-західний, до м. Стрия, з найбільш "атлантичним" помірно теплим кліматом. Сума активних температур не перевищує 2500°. Зими тут теплі (середня температура січня -3,9°), літо прохолодне (середня температура липня +17°). Район найбільш зволожений -700 мм опадів на рік;

2) Центральний, до м. Коломиї, теплий. Сума активних температур вища - 2600°, опадів менше - 700 мм, відчувається деяка континентальність клімату;

3) Східний, до м. Чернівців, з дуже теплим, але менш зволоженим кліматом. Сума активних температур 2800°, опадів - 600 мм. Середня температура січня -4,8°, липня +18,8°.

Прикарпатське передгір'я  також ділиться на три райони:

1) Північно-західний, до м. Болехова, найбільш зволожений, з м'якою зимою і нежарким літом;

2) Центральний, до м. Косова, з більш континентальним і менш вологим кліматом;

3) Південно-східний з найбільш континентальним кліматом.

Ще більше на диференціацію  клімату впливає рельєф. Кожна  улоговина, річкова долина, схили різних експозицій мають свій особливий місцевий клімат. Карпатських гір істотно відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій і формується в умовах вертикальної поясності. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, порівняно низькими температурами повітря і ґрунту. В умовах Карпат винятково важливим кліматотвірним чинником є рельєф — його висота, стрімкість схилів, залісненість території тощо. 
У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. 
Пересічна річна температура повітря в Українських Карпатах становить +5...+7°С, а на найвищих гірських масивах — Чорногорі, Свидовці, Гринявських горах — до +4°С і менше. Навіть в умовах низькогір'я річні температури повітря не перевищують +7°С. 
На одних і тих самих висотах температура повітря над південно-західними схилами Карпат дещо вища, ніж над північно-східними. 
Пересічна річна кількість опадів у Карпатах коливається в межах 800-2000 мм і більше. Максимальна кількість опадів випадає влітку, мінімальна — взимку і напровесні. 
Значно підвищені масиви і високі вершини гір отримують понад 1500 мм опадів. Найбільше опадів в околиці с. Руська Мокра (2238 мм) в Закарпатті. Відносна вологість повітря в Карпатах висока, дні (у квітні-жовтні) з відносною вологістю нижчою від 30% тут бувають дуже рідко. 
Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають циклони. Через гірські масиви протягом року проходять циклони з південного заходу на північний схід. Повітря, що його приносять циклони з південного заходу, підіймається по південно-західних (закарпатських) схилах гір, охолоджується і залишає там частину своєї вологи у вигляді дощу і снігу. Особливо активна циклонічна діяльність взимку. Циклони, що перевалили через гори, над Передкарпатським схилом уже зневоднені. На північно-східні схили Карпат волога переважно надходить з північного заходу і північного сходу. Бар'єрний ефект виявляється як на закарпатському, так і на передкарпатському схилах гір, але на закарпатських схилах цей ефект значно більший. 
У Карпатах часто бувають заметілі — понад 20 днів на рік. Найбільша їх інтенсивність на підвищених територіях карпатського середньогір'я. Карпатські гори посідають перше місце в Україні за кількістю грозових днів (понад 10 на рік). Найчастіше вони бувають на високогір'ях. Великої шкоди в горах завдають селі. У південно-східній і південній частинах гір трапляються зливові водно-щебеневі селі. В межах Во-додільно-Верховинського і Вулканічного гірських масивів формуються сніжно-дощові, водно-щебеневі і водно-дрібнобрилові селі. Карпати належать до найбільш лавинонебезпечного регіону України. Найчастіше лавини сходять у Чорногорі.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Метеорологічні елементи є якісними і кількісними показниками  фізичного стану атмосфери. Найбільше  значення для формування ландшафтів і розвитку сільського господарства мають температурні умови і режим зволоження. Температурні умови. Положення Карпат у південних широтах помірного поясу і особливості циркуляції атмосфери визначають загальний, досить великий запас тепла. Річний радіаційний баланс тут 35,8-44,1 ккал/см2, з яких близько 20-25 ккал/см9 на рік витрачається на випаровування і близько 15-20 ккал/см2 - на нагрівання повітряних мас. Тому клімат передгірних рівнин і низькогір'їв в основному помірно теплий.

Для розвитку рослинного покриву велике значення має тривалість періоду  активної вегетації і сума температур за цей час. У Закарпатті рослинність  активно вегетує протягом 185 днів до середини жовтня і дістає 3300-2800°  тепла. У Прикарпатті цей період коротший (165 днів) - до 10 жовтня з сумою  температур 2800-2200°. У нижньому і середньому ярусі гір період активної вегетації скорочується до 125- 80 днів, а сума активних температур - до 1000°. Температурний режим найвищих вершин ще менш сприятливий. Тут навіть період загальної вегетації триває не більше 90 днів і закінчується до середини жовтня. Сума активних температур не перевищує 600°. Найтепліший місяць - липень. Найвищі середньомісячні температури в Закарпатті +20°, в Прикарпатті +18°, +19°. Цвітуть луки. На полях колоситься пшениця і жито. В поясі гір до висоти 1500 м середня температура липня знижується до 10°. Ще вище максимальні температури відзначаються в серпні: +9°, +8°. Вертикальний термічний градієнт влітку 0,7°. У жовтні температури ще додатні. Стоїть глибока золота осінь. Повітря чисте і прозоре. Ліси починають втрачати своє барвисте вбрання. В усьому відчувається наближення холоду. В листопаді температури різко падають. У горах вони вже від'ємні. Вершини гір покриті шапками снігу. В кінці місяця зима спускається з гір на рівнину.

Режим зволоження.

Це пояснюється наявністю на північному сході від них гірських бар'єрів - Горган і Полонинського хребта, по відношенню до яких ці території займають навітряне положення. Наведені вище загальні закономірності розподілу опадів надзвичайно змінюються й ускладнюються під впливом окремих елементів рельєфу та експозиції їх схилів. Так, улоговини передгір'їв дістають менше опадів (Станіславська - 500-600 мм), ніж навколишні височини (Дрогобицька - 800 мм). На навітряних схилах річна сума опадів зростає, на підвітряних зменшується. Так, у Рахівській улоговині, розміщеній на південно-західному схилі, випадає 1100 мм, а в селі Верховина, що лежить в більш піднятій улоговині, але на північно-східному схилі, сума опадів не перевищує 740 мм. 
Річний хід опадів на всій території однотипний. Більша частина їх (70-80%) випадає в теплу пору, переважно у вигляді злив. Найбільш дощовими є червень, липень, серпень. Максимуми опадів у Закарпатті і на південно-західному схилі спостерігаються в червні і жовтні. У Прикарпатті і на північно-східному схилі рясними дощами відзначається липень.

Води. Карпати зі значною зволоженістю території мають досить густу і розгалужену річкову сітку, причому на краще зволожених південно-західних схилах. Через центральну частину гір проходить головний Карпатський вододіл, який у північно-західній і центральній частинах простягається вздовж Вододільно-Верховинського хребта. Тут беруть початок річки північно-східного схилу Карпат. Серед них р. Сян, що впадає у Віслу, Дністер і його праві притоки: Тисмениця, Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська. На південний схід від Івано-Франківська карпатські річки течуть уже не в Дністер, а в Прут (мал.81), який впадає в Дунай. Прут поблизу Дністра перехоплює всі карпатські річки, найбільшою з них є його права притока Черемош (його формують Білий Черемош і Чорний Черемош) (мал. 82).

Мал. 81. Річка Пруту верхній течії (доступно тільки при скачуванні)

Мал. 82. Річка Черемош (доступно тільки при скачуванні)

Ось яким побачив Черемош у свій час видатний український поет Олександр Олесь:

Стогне Черемош, лютує, 
В шумі білому шумить, 
Греблі, камені шматує 
І орлом кудись летить.

Праві притоки Дністра і Пруту  прорізують Зовнішнє пасмо Карпат і  протікають через рівнинне Передкарпаття. 
Найбільшими правими притоками Тиси є річки Уж, Латориця, Ріка, Теребля, Біла Тиса, Чорна Тиса. У крайній південно-східній частині Карпат беруть початок притоки Дунаю Сірет і Малий Сірет. 
Навесні й на початку літа під час танення снігу, а також під час літніх злив і тривалих дощів карпатські річки стають повноводними, в рівнинних районах Передкарпаття і Закарпаття виходять з берегів і завдають великої шкоди господарству. В гірських районах часто бувають зсуви. 
В Українських Карпатах є багато водоспадів, переважно невеликих. В народі їх називають гуками (під час падіння зі значної висоти вода створює сильний звуковий ефект) ішипотами (стрімка течія шумить). Водоспади є практично на всіх карпатських річках. Одним з найвідоміших єЯремчанський водоспад на р.Прут. Великими є шипоти на річках Лімниця, Манявка (притока Бистриці Солотвинської) та ін. 
У Карпатах мало озер. До того ж вони невеликі. Найбільшим є озеро Синевир (Закарпаття), розміщене серед карпатських лісів на висоті 989 м. Площа озера — 7 га, максимальна глибина — 24 м. Тут організована база відпочинку. Створено водосховища на Тереблі, Озер'янці (ліва притока Тереблі) та інших річках. 
На більшій висоті, ніж Синевир, розташовані озера Бребенескул (1801 м) і Несамовите (1750 м)(мал.83).

Мал. 83. Озеро Несамовите (доступно тільки при скачуванні)

Дуже багаті в Карпатах ресурси  цінних і унікальних мінеральних вод, особливо у тих районах Передкарпаття і Закарпаття, що безпосередньо прилягають до гір і частково захоплюють гірські території.

У Карпатах протікає надзвичайно  багато річок, струмків і потічків. Загальна їх кількість понад 31 тисячу, а довжина річкової мережі становить 46,5 тис. км. Всі вони належать до Чорноморського басейну, Головний європейський вододіл проходить трохи північніше від Карпат.

Насиченість території Українських  Карпат річками є найбільшою в Україні, що у 4-7 разів перевищує аналогічні показники інших регіонів держави. Головні річки Карпатського регіону — Тиса, Прут, Сірет (басейн Дунаю), Дністер та їхні притоки. Близько 500 річок належать до категорії середніх та малих річок, а решта (понад 30 тис.) — струмки, потічки, періодично діючі водотоки. У підніжжях і на схилах гір знаходиться незліченна кількість джерел (буркутів, чуркал, шипотів) і криничок, з яких постійно витікає вода. Часто такі джерела слугують витоком річок. Більшість великих карпатських річок є придатними для організації сплавів та інших видів водного туризму.

На Закарпатті, яке займає площу 12,8 тис. км², протікає 9429 річок, сумарна довжина яких 20631 км. Але річки здебільшого малі: середня довжина річки 2 км. Лише 152 річки мають довжину понад 10 км і тільки 4 річки — понад 100 км: Тиса (201 км), Латориця (159 км), Уж (113 км) та Боржава (112 км).

На Прикарпатті, зокрема  в Івано-Франківській області, яка займає 13,9 тис. км², знаходиться 8321 річка, переважно як і на Закарпатті більшість водотоків мають невелику довжину, кількість річок з довжиною понад 10 км — 155, понад 100 км — 4 (Дністер, Прут, Лімниця і Свіча). У Львівськійобласті карпатські річки представлені річкою Дністер та її правими притоками: Стрий, Опір, Свіча, Тисовець та інші. Дністер бере початок на горі Розлуч (біля села Середа), а його притоки Опір та Стрий — на горі Явірник. У межах Львівської області у басейні Дністра налічується 5728 річок, серед яких більшість протікає у Карпатському регіоні.

У Чернівецькій області є 4494 річки і струмки загальною довжиною 7641 км, головні серед них — Дністер, Прут, Сірет, Черемош.

Річки і струмки Карпат здебільшого чисті, їхні води мають сприятливі санітарно-біологічний та кисневий режими, гідрохімічні й мікробіологічні показники, малий ступінь сапробності (гнилісність). Річкова вода має малу мінералізацію — 0,15-0,65 г/л, переважно гідрокарбонатно-кальцієвого типу. Середньомісячна температура води взимку 0,5-3,0 °С, влітку 12-20 °С. Часто вода відповідає питним якостям, тому її вживають для пиття.

В Українських Карпатах знаходиться  багато мальовничих озер, серед яких і найвисокогірніше озеро України — Бребенескул (1801 м над рівнем моря, гірський масив Чорногора, біля підніжжя гори Гутин Томнатик). До найцікавіших карпатських озер можна віднести такі:

Популярними екскурсійними  об'єктами у Карпатах є численні водоспади. Перелік деяких з них ми подаємо у таблиці нижче:

Українські Карпати багаті мінеральними водами, на основі яких в багатьох місцях регіону сформувалися бальнеологічні курорти. Мінеральні води типу "Нафтуся" поширені смугою в південно-західній частині Івано-Франківської області в межах Богородчанського, Верховинського, Долинського,Косівського, Надвірнянського районів. У результаті гідрогеологічних досліджень у межах регіону виявлено понад 60 водопунктів мінеральних вод цього типу. Із них активно використовуються лише вода "Горянка", родовище якої розташоване в селі Новий Мізуньта "Гута" в селі Гута. На території передгірської частини Львівщини існує понад 25 джерел, з яких витікають 10 різновидів мінеральних вод, зокрема сульфідні: "Трускавецька" і "Нафтуся". Навколо цих джерел сформувалися три великі українські бальнеологічні курорти Моршин, Трускавець і Східниця.Закарпаття одна з найбагатших на джерела мінеральних вод областей України, їх тут близько 350. На території гірської частини Чернівецькоїобласті також багато мінеральних вод, найвідоміші з яких — "Буковинська" (Сторожинецький район) та "Зеленчанка" (Путильський район)

РАДІАЦІЙНИЙ РЕЖИМ

Сонячна промениста енергія  є основною енергетичною базою, яка  визначає термічний стан земної поверхні і атмосфери. Поверхня Прикарпаття  при ясній погоді може одержати 160 ккал/см2. Але над Карпатами розвивається велика хмарність, особливо в холодну пору року. Так, у грудні і січні повторюваність похмурого неба 60-80%. Низькі темні хмари заволікають горизонт. Влітку ясних днів стає більше, але й тоді їх повторюваність 40-50%. Тому тривалість сонячного сяяння в Карпатах становить незначну (18-30%) частину порівняно з можливим сяянням сонця в цих широтах. Так, у Чернівцях за рік спостерігається 1826 годин сонячного сяяння. Якби небо було весь час безхмарне, то сонце світило б тут 10145 годин на рік. Внаслідок того, що тут велика хмарність і невелика тривалість сонячного сяяння, кількість сонячної енергії, що потрапляє на територію Прикарпаття, скорочується до 98-109 ккал/см2 на рік. Величина сумарної радіації для більш південних широт Закарпаття становить 110-115 ккал/см2. Із загальної кількості сумарної радіації тільки 77%, тобто 75-90 ккал/см2, збирає підстилаюча поверхня. Решта енергії знову відбивається в атмосферу. Частина поглинутої енергії знову випромінюється в атмосферу. Величина ефективного випромінювання у Прикарпатті за рік досягає 35,8 ккал/см2. Таким чином, радіаційний баланс Прикарпаття, тобто та кількість сонячної енергії, яка йде на нагрівання земної поверхні і визначає її термічний режим, становить у західному секторі 35,8, а в східному - 40,0 ккал/см2 на рік. У Закарпатті величина радіаційного балансу трохи вища - 44,1 ккал/см2. Річний радіаційний баланс позитивний, а на протязі трьох місяців - грудня, січня і лютого-негативний (до-1,8 ккал/см2). Земна поверхня віддає тепла більше, ніж одержує, тому температура повітря від'ємна. У березні намічається перелом. Радіаційний баланс стає позитивним (1 ккал/см2), після чого він стрімко збільшується і досягає максимуму в червні і липні - 8,2 ккал/см2. Підстилаюча поверхня і приземні шари повітря добре прогріваються. З серпня значення радіаційного балансу починає знижуватися, і в кінці жовтня він стає негативним. У гірських районах Українських Карпат прибуток і витрата сонячної енергії протікають у зовсім інших умовах хмарності, прозорості і зволоження повітряних мас. Так, тривалість сонячного сяяння за рік у Ясині менша майже на 400 годин, ніж у Чернівцях. Отже, прибуток сумарної сонячної радіації в горах менший. Величина ж відбитої енергії (альбедо) вища: влітку-16-27%, взимку - 70-85% енергії, що надходить. Радіаційний баланс середньовисотного поясу Карпат за теплий період нижчий на 4 ккал/см2, ніж на рівнинах Прикарпаття. У зимовий час ці розходження ще більші. На висоті 1400 м радіаційний баланс в цілому за рік скорочується" до 15,4 ккал/см2.