Класифікація аудиту. Помилки та шахрайство. Аудит фінансових інвестицій

30

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття фінансових результатів діяльності підприємства.

                Аудит фінансових результатів

Розділ 2. Особливості аудиту фінансових результатів у гуртовій

                торгівлі

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Розвиток України на сучасному етапі характеризується станов­ленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, то­вариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи роз­витку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання, нара­хування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інфор­мації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а та­кож робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав вико­нувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжно­го аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій і являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в госпо­дарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі , і ці супе­речності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам'ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Він повинен розуміти і вміти побачити ви­кривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об'єктивну істину. Щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

Одним з найскладніших видів аудиторських перевірок є аудит фінансових результатів, позаяк він узагальнює всі сторони фінансо­во-господарської діяльності підприємства. Так як аудит у гуртовій торгівлі має свої особливості, нами і була обрана для написання саме ця тема курсової роботи.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – поняття фінансових результатів діяльності підприємства, аудиту фінансових результатів, особливостей аудиту фінансових результатів у гуртовій торгівлі.

Для написання роботи використовувалися наступні джерела: Білухи М.Т. “Курс аудиту”, Бутинець Ф.Ф., Івахненкова С.В. “Інформаційні системи обліку”, Деващука Л.Л., Єрмолаєва В.І., Квача ЯЛ., Рудинської О.В. “Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку”, Дороша Н.І. “Аудит: методологія і організація”, Кулаковської Л.П., Піча Ю.В. “Основи аудиту”, Рудницъкої В.С. “Методологія і організація аудиту”, Ткаченко Н.М. “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”.

Дана курсова робота складається із наступних розділів: розділу 1 “ Поняття фінансових результатів діяльності підприємства. Аудит фінансових результатів”, розділу 2 “ Особливості аудиту фінансових результатів у гуртовій торгівлі”.

Розділ 1. Поняття фінансових результатів діяльності підприємства. Аудит фінансових результатів

Фінансовий результат діяльності підприємства скла­дається з:

      фінансових результатів від основної діяльності:

      фінансових результатів від фінансових операцій;

      фінансових результатів від іншої звичайно діяльності;

      фінансових результатів від надзвичайних подій.

Визначаються фінансові результати шляхом визначення доходів та відповідних витрат підприємства.

Доходи — це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призво­дять до зростання власного капіталу (крім зростання капі­талу за рахунок внесків власників).

До доходів і втрат належать:

      доходи від надання окремого майна в оренду;

      штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, визнані боржником або ті, за якими одержано рішення відповідних органів про їх стягнення (крім санкцій та пені за несвоєчасну оплату, яка підлягає внесенню до бюджету і позабюджетних та державних цільових фондів), а також суми відшкодування завданих збитків;

      доходи, одержані на території України та за її межами від пайової участі в діяльності інших підприємств, дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах та від інших доходних активів, які належать підприємству;

      доходи і втрати від переоцінки виробничих запасів готової продукції і товарів, крім випадків, коли вона прова­диться за рішеннями уряду;

      доходи від надання комерційного кредиту;

      виручка від продажу іноземної валюти і витрати на її придбання;

      втрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норму природних втрат у тому випадку, коли винуватці не встановлені або у стягненні з винуватців відмовлено судом, а також їх надлишки;

      витрати за анулдлваними виробничими замовленнями, а також витрати на виробництво, яке не дало продукції;

      витрати на утримання законсервованих виробни­чих потужностей та об'єктів, крім витрат, які відшкодову­ються за рахунок інших джерел;

      некомпенсовані винними збитки від простоїв з внутрішньовиробничих та зовнішніх причин, а також оплата працівникам часу вимушеного прогулу;

      збитки по операціях з тарою, крім скляної;

      судові витрати та арбітражні збори;

      суми кредиторської (між підприємствами недержав­ них форм власності) і дебіторської заборгованостей, по яких минув термін позовної давності;

      плата відповідно до законодавства за. невиконання квот по створенню спеціалізованих робочих місць для інвалідів, за відмову в прийомі на роботу в межах встановленої квоти громадян, які потребують спеціального захисту, за порушення термінів інформації про звільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, перепрофілюванням чи ліквідацією підприємства;

      прибутки і збитки по операціях минулих років, виявлені в цьому році;

      некомпенсовані збитки від стихійного лиха (зни­ щення і пошкодження виробничих запасів, готових виробів та інших матеріальних цінностей), збитки від зупинки виробниц­тва та інші, включаючи витрати, пов'язані з попередженням чи ліквідацією його наслідків;

      некомпенсовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями;

      інші доходи і витрати на операції, безпосередньо не пов'язані з виробництвом та реалізацією (збутом) продукції (робіт, послуг).

До позареалізаційних доходів та збитків належать: — курсові різниці по валютних рахунках і операціях в іноземній валюті;

      дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству;

      доходи, одержані від дольової участі у спільних підпри­ємствах, від здачі майна в оренду;

      різного роду економічні санкції - штрафи, пені, неустойки;

      інші доходи (витрати) від операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її реалізацією, що збільшують або зменшують розмір прибутку[1].

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Збиток - це перевищення суми витрат доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Доходи (прибутки) поділяються за видами діяльності, функціями.

Фінансові результати поділяються насамперед за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають: на прибутки (збитки) від звичайної та надзвичайної діяльності. Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяль­ність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції, розрахунки з постачальниками та замовниками, працівниками, податковими органами, банківськими установами тощо.

До звичайної діяльності підприємства належать також курсові різниці, списання знецінених запасів, переоцінка корот­котермінових інвестицій, економічні санкції за господарськими договорами, за порушення податкового законодавства, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства[2].

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізня­ються від звичайних операцій. Наприклад, стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії тощо.

Втрати внаслідок таких подій надзвичайної діяльності враховуються під час розрахунку фінансових результатів.

Звичайна діяльність, в свою чергу, поділяється на опера­ційну та іншу - фінансову та інвестиційну.

Основна діяльність підприємства - це операції, пов'я­зані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для виробничого підприємства такими операціями є придбання сировини і матеріалів, виготовлення продукції та її реалізація.

Витрати, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та ін.

Важливе значення для визначення моменту визначення доходу має економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Дохід від реалізації може бути визнаний як на дату відвантаження, так і до чи після неї.

Одним з найскладніших видів аудиторських перевірок є аудит фінансових результатів, позаяк він узагальнює всі сторони фінансо­во-господарської діяльності підприємства.

Здійснюючи аудиторську перевірку, слід виходити з того, що ба­лансовий прибуток (збиток) підприємства складається з фінансового результату від:

— реалізації продукції (робіт, послуг);

— іншої реалізації;

— позареалізаційних операцій.

Перевіряючий здійснює окремий перерахунок кожного з вищенаведених показників та порівнює одержаний результат з даними бухгал­терських документів та звітності. Далі аудитор ретельно перевіряє усі суми, на які збільшується або зменшується оподаткований прибуток, визначає правильність розрахунку податку на прибуток[3].

Якщо підприємство займається кількома видами діяльності, які оподатковуються за різними ставками податку на прибуток, розра­ховується фінансовий результат окремо з кожного виду діяльності.

На останньому етапі перевірки аудитор з'ясовує, чи здійснюва­лася реформація балансу у кінці року, а також чи правильно зроб­лені бухгалтерські записи. При цьому уважно перевіряється сума використання прибутку за звітний рік, що залишається у розпоряд­женні підприємства; чи не було профінансовано за рахунок прибут­ку, що залишається у розпорядженні підприємства, витрати, які за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" мог­ли б бути віднесені на витрати виробництва.

Таблиця 1

Методика проведення аудиту фінансових результатів

Аудиторська перевірка фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з податку на прибуток має враховувати, що порядок ви­значення об'єкта оподаткування та правила ведення податкового обліку регулюються Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. і Рекомендаціями з бухгалтерського обліку валових витрат та валових доходів, затвердженими наказом Мінфіну від 04.08.97 р. № 168. Перевірка правильності визначення фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з податку на прибуток пе­редбачає такі етапи (таблиця 2):

Таблиця 2

Етапи аудиту фінансових результатів та розрахунків з бюджетом з податку на прибуток

Перевіряючи об'єкт оподаткування податку на прибуток, ауди­тор передусім має встановити склад валових доходів на підприємстві, відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 283/97-ВР. Особливу увагу слід приділити виявленню фактів занесення до складу вало­вих доходів сум, які регулюються п. 4.2 вищезгаданого Закону[4].

Повноту відображення у бухгалтерському обліку валових доходів необхідно з'ясовувати виходячи з Рекомендацій № 168, якими пе­редбачено, що платники податку на прибуток самостійно вирішують питання щодо методики ведення податкового обліку або із застосу­ванням балансових рахунків 48 "Валові доходи", 18 "Валові витрати", або без записів у системі регістрів на цих рахунках шляхом використання даних бухгалтерського обліку для складання звітності.

Перевіркою визначення валових витрат на підприємстві має бути встановлено:

      наявність первинних документів та правильність докумен­тального оформлення валових витрат;

      правильність визначення валових витрат за період, що пере­віряється;

      своєчасне та повне відображення у бухгалтерському і подат­ковому обліку валових витрат.

Насамперед аудитору слід встановити склад валових витрат на підприємстві, які повинні відповідати переліку ст. 5 Закону України № 283/97-ВР. Згідно з цим Законом підприємства до валових ви­трат відносять будь-які витрати у грошовій, матеріальній та немате­ріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних або виготовлених для подальшого використання у господарській діяльності. Отже, новим є те, що формування і спи­сання витрат пов'язане з придбанням матеріальних ресурсів. Для цього аудитору необхідно перевірити первинні документи від поста­чальника (накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури), які підтверджують дійсне надходження матеріальних цінностей. Узагальнені дані перевірки мають дорівнювати за дебетом рахунків 05, 06, кредитом рахунка 60 у журналі-ордері № 6.

Особливо уважно аудитор перевіряє облік приросту (убутку) ба­лансової вартості залишків покупних матеріалів, сировини, комп­лектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Якщо балансова вартість таких запасів на кінець, звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховуєть­ся з суми валових витрат платника податку в такому звітному пе­ріоді. І навпаки, коли вартість таких запасів на початок кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного періоду, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Порядок ведення цього обліку регулюється Порядком "Про ве­дення платником податку обліку приросту (убутку) балансової вар­тості залишків покупних матеріалів, сировини, комплектуючих ви­робів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції", затвердженим наказом ДПАУ від 12.08.97 р. № 291. З метою визначення приросту (убутку ) за звітний період підприємство зобов'язане проводити інвентаризацію на поча­ток і кінець кожного звітного періоду. При цьому аудитор перевіряє відповідність даних за відомістю з обліку балансової вартості матеріальних активів з даними оборотів і сальдо за рахунками обліку матеріальних цінностей, а також відповідність аналітичних та син­тетичних регістрів даним первинних документів (вимоги, лімітно-забірні картки, картки складського обліку, інвентаризаційні описи). Особливу увагу слід приділити перевірці розрахунку обліку при­росту (убутку) балансової вартості матеріалів у незавершеному ви­робництві та залишках готової продукції, тут повинні відображати­ся не фактична собівартість незавершеного виробництва і готової продукції, а лише вартість матеріалів, сировини, комплектуючих ви­робів та напівфабрикатів, використаних у їх виробництві. Для цього аудитору необхідно з'ясувати метод розрахунку виробничих витрат та оцінку вартості матеріальних активів, який має здійснюватись відповідно до додатку № 3 вищезгаданого Порядку[5].

Крім того, аудитор встановлює правильність включення до вало­вих витрат виробництва та обігу витрат, здійснених до 01.07.97 р. Цей порядок регулюється Наказом Мінфіну "Про включення до ва­лових витрат" № 43 від 26.02.98 р., за яким вартість залишку готової продукції станом на 01.07.97 р., відображена на рахунку 40 'Готова продукція", включається до валових витрат за вирахуван­ням вартості матеріальних витрат у вартості залишку готової про­дукції на цю ж дату. При цьому вартість матеріальних витрат у залишку готової продукції приймається у сумі, визначеній відповід­но до Порядку № 291 від 12.08.97 р. Включення до валових витрат вартості залишків готової продукції, відвантажених з 01.07.97 р. до І кварталу 1998 р. має здійснюватися у І кварталі 1998 р., а з І кварталу 1998 р. вартість залишку готової продукції включається до валових витрат того звітного періоду, на які припадає дата відван­таження залишків такої готової продукції. Необхідно перевірити, щоб залишки випущеної готової продукції до 01.07.97 р. вважалися відвантаженими насамперед у межах вартості продукції відвантаже­ної після 01.07.97 р. Для цього аудиторові необхідно чітко визначити, які види готової продукції були на балансі підприємства станом на 01.07.97 р. і перевірити розрахунок фактичної собівартості відван­таженої за цей період готової продукції.

Те ж саме стосується вартості незавершеного виробництва ста­ном на 01.07.97 р., яка повинна бути віднесена до валових витрат першого кварталу 1998 р. за вирахуванням вартості матеріальних витрат у вартості незавершеного виробництва, яке було визначено станом на 01.07.97 р.

Особливо уважно слід перевіряти ведення податкового обліку валових витрат. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протя­гом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата списання коштів з банківських рахунків платника по­ датку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку — день видачі її з каси платника податку;

дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку резуль­татів робіт (послуг).

Бухгалтерське відображення валових витрат, підприємства із застосуванням рахунка 18 "Валові витрати" має бути таким (табл. 3):

Таблиця 3

Бухгалтерське відображення валових витрат підпри­ємства

Під час проведення аудиту визначення амортизаційних відраху­вань необхідно перевірити:

—  правильність розподілу основних фондів на групи станом на 01.07.97 р., передбачені Законом України № 283/97-ВР;

—  правильність визначення балансової вартості груп основних фондів;

—  порядок розрахунку амортизаційних відрахувань;

—  своєчасне і повне відображення у податковому та бухгалтер­ському обліку амортизаційних відрахувань.

Аудитор зобов'язаний перевірити, чи застосовувало підприємство понижуючі коефіцієнти до амортизаційних відрахувань у таких роз­мірах:

II півріччя 1997 р. — 0,7;

1998 р. — 0,6;

II півріччя 1999 р. — 0,8.

У ході перевірки належить встановити, чи були перераховані суми податку на прибуток за рахунок змін понижуючого коефіцієнта з 0,7 до 0,6 згідно з "Порядком визначення суми податку на прибу­ток підприємств, який одержаний за рахунок зміни понижуючого коефіцієнта з 0,7 до 0,6 при зміні норм амортизації у 1998 р., і спрямування вказаних коштів до державного бюджету України", за­твердженим Постановою КМУ від 19.03.98 р. № 335[6].

При аудиті нарахування податку на прибуток і порядку запов­нення Декларації про прибуток підприємств слід керуватися, крім вищезгаданого Закону України № 283/97-ВР, також Порядком скла­дання декларації про прибуток підприємств, затвердженим наказом ДПАУ № 37 від 21.01.98 р. Аудитор звертає увагу на те, як нарахо-вувся податок на прибуток та на строки його сплати. Податок на прибуток нараховується за ставкою 30% від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Крім того, податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету може, бути зменшений на вартість торго­вих патентів, придбаних підприємством.

Підприємство повинно сплачувати податок на прибуток не пізніше 20-го числа наступного за звітним кварталом місяця, а не пізніше 25-го числа наступного місяця за звітним кварталом подавати до податкового органу Декларацію про прибуток, розрахований нарос­таючим підсумком з початку фінансового року. Для цього аудитору необхідно перерахувати податок на прибуток і перевірити правильність визначення оподатковуваного прибутку та повне і своєчасне відоб­раження у бухгалтерському обліку нарахованого і сплаченого по­датку на прибуток.

Крім того, необхідно встановити порядок розрахунку та сплати авансових внесків за податок на прибуток, який розраховується за перший і другий місяць звітного кварталу і сплачується відповідно до 20-го числа другого і третього місяця кварталу.