Класифікація детермінантів злочинності в кримінології
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА НА ТЕМУ:
«КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ЗЛОЧИННОСТІ»
Виконала:
Заїченко Анастасія
Гр. 3428-5, IV курс
Юридичний факультет
ЗАПОРІЖЖЯ
2012
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1 Поняття детермінантів в кримінології……………………………………5
- Причини і умови злочинності……………………………………………….
.5 - Детермінація і причинність злочинності……………………………………8
Розділ 2 Класифікація детермінантів злочинності в кримінології……………...14
2.1. Види причин та умов злочинності……………………………………………14
2.2. Основні теорії і концепції причин злочинності в Україні та Росії…………20
Висновки…………………………………………………………
Перелік посилань…………………………………………………………
Список використаної літератури………………………………………………….
Додаток № 1………………………………………………………………………
Додаток № 2………………………………………………………………………
Схема № 1………………………………………………………………………….
Схема № 2………………………………………………………………………….
ВСТУП
Останнім часом у суспільстві відбулися і тривають глибокі зміни, які тим чи іншим чином впливають на криміногенну обстановку. Особливо це стосується причин та умов злочинності в кримінології взагалі.
Люди завжди жили і живуть у страху перед злочинністю. Вони завжди задавалися питанням - звідки вона і як з нею боротися. Громадська та державна практика виробляла і виробляє форми, методи і засоби боротьби з нею. Іноді ця практика застосовувалася успішно і досягалися позитивні результати, частіше - ні. У боротьбі зі злочинністю ставилися або загальні, або приватні завдання. Вони в свою чергу або реалізовувалися, або ні. Найчастіше ведеться (і це в більшій частині відноситься до практик) боротьба з носіями "зла", конкретними людьми, які здійснюють злочини,а саме зі злочинцями.
Довгий науковий шлях осмислення проблеми злочинності зобов'язує констатувати, що злочинність є явище притаманне будь-якій соціально-економічній і політичній системі, і в кожній з них, крім загальних для злочинності "вічних" причин, є свої, що виникають з конкретно-історичних, економічних, політичних, соціальних та інших (у тому числі індивідуальних для людини) умов життя суспільства та його суперечностей причини.
Актуальність питання: криміногенні детермінанти злочинності та щляхи її вирішення – це центральна проблема не тільки правоохоронних органів, а й всього людства. Зараз як ніколи необхідна розробка і реалізація сучасної концепції протидії злочинності з адекватними механізмами, у рамках яких індивідуальна профілактика злочинів зможе зайняти гідне місце.
Метою є виявлення криміногенних детермінантів на сучасному етапі розвитку суспільства, їх вплив на формування негативної поведінки серед людей, та пропозиції щодо покращення криміногенної ситуації в країні.
Відповідно до окресленої мети, постали такі основні завдання:
- дослідити існуючі дефініції поняття причини та умови злочинності, детермінація злочинності, їх класифікація;
- виділити критерії, за якими класифікуються причини злочинності в кримінології;
- розглянути і проаналізувати концепції та теорії причин злочинності в Україні та Росії;
Об`єктом є відносини в суспільстві, що породжують причини злочинності, які спонукають до вчинення злочинів, при дослідженні яких, можна спостерігати криміногенну ситуацію в країні.
Предметом є класифікація причин злочинності.
Методи дослідження: головним виступає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовуються: історичний, порівняння, аналіз, аналогія, системний аналіз, статистичний метод.
Значний внесок у розробку правових, організаційних та функціональних аспектів виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, зробили Г.А. Аванесов, О.І. Алексєєв, О.М. Бандурка, А.Ф. Волобуєв, В.В. Голіна, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.Е. Жалинський, В.А. Журавель, А.П. Закалюк, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, О.Г. Кальман, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, О.М. Литвак, Ф.А. Лопушанський, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, Н.М. Ярмиш та ін.
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ДЕТЕРМІНАНТІВ В КРИМІНОЛОГІЇ
- Причини і умови злочинності
Кримінальна ситуація в Україні, що склалась протягом останнього десятиріччя, вимагає вжиття адекватних заходів із протидії злочинності. Стабільна криміналізація суспільства, високий рівень злочинності, значне її омолодження представляють серйозну загрозу для реформ, спрямованих на побудову в нашій країні демократичної, правової, соціальної держави.
Для створення належної противаги цим явищам необхідна державна політика, що забезпечуватиме не тільки своєчасне реагування правоохоронних органів на кожний факт вчинення злочину, але й вжиття ефективних запобіжних заходів [22].
Очевидно, що своєчасне виявлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, має не тільки правове значення, але й спричиняє позитивний психологічний вплив, демонструючи прагнення і здатність осіб, які здійснюють кримінальне переслідування, всебічно, повно і об’єктивно встановити всі обставини вчинення злочину, у тому числі його причини та умови. Необхідно також відзначити соціальне значення їх запобіжної діяльності, оскільки виявлені і усунуті причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, не можуть сприяти аналогічному або іншому злочинному діянням [1].
Однією з найчастіше використовуваних у кримінології категорій є поняття "причини". Етимологічне слово "причина" пов'язане з дієсловом "чинити", "учинити" та вважається синонімом (як дієслово) слова "робити", "творити", "виробляти".
Причина злочинності - це соціально-психологічні обставини, що безпосередньо породжують і відтворюють злочинність та злочини як свій закономірний наслідок. Причина як основа та сутність наслідку є вихідним і визначальним елементом взаємозв'язку явищ.
Отже, якщо причини злочинності - це негативні явища, які породжують її, то умови злочинності — це явища, котрі безпосередньо не породжують злочинності (наслідку), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб упливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності [9].
За Н. Кузнєцовою причиною називають явища (системи), які породжують, продукують інші явища (системи) — наслідки [13].
Кримінологічне визначення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, як правило, містить у собі два взаємозалежних аспекти: антигромадську установку особистості і конкретну життєву ситуацію, що складається до моменту вчинення злочину [14]. При цьому варто підкреслити, що при вчиненні умисних злочинів вирішальну роль, як правило, відіграє антигромадська установка, тоді як при вчиненні необережних злочинів зростає роль життєвої ситуації. Кримінологічне визначення розглянутих категорій обмежує їх застосування у практичній площині правоохоронної діяльності, в першу чергу під час проведення дізнання, досудового слідства, судового розгляду кримінальних справ, а також прокурорського нагляду. Обумовлено це тим, що для названих видів діяльності значимість причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, визначається насамперед окресленням меж, в рамках яких ці обставини підлягають виявленню та усуненню. На підставі цього варто розглянути основні ознаки, які притаманні названим категоріям.
По-перше, причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, повинні бути необхідними. Під необхідними причинами та умовами варто розуміти такі явища, без яких виникнення передбачуваного наслідку (тобто злочину) було би зведено нанівець.
По-друге, причини та умови повинні бути юридично значимими. Юридична значимість, визначається взаємозв’язком двох критеріїв. Перший критерій полягає в тому, що причини та умови, що сприяють вчиненню злочину, повинні мати безпосереднє відношення до розслідуваного діяння. Другий критерій пов’язаний з тим, що виявлення та усунення названих обставин повинно сприяти реалізації завдань кримінального судочинства.
З урахуванням цього не можна погодитись з тими авторами, які вважають, що при проведенні розслідування необхідно виявляти не тільки обставини, що безпосередньо сприяли вчиненню конкретного злочину, але й ті, що не мають відношення до розслідуваної події. Орган дізнання, слідчий, прокурор і суд не зобов’язані встановлювати обставини, що знаходяться за межами розслідування конкретної кримінальної справи. Це прерогатива інших служб правоохоронних органів. А причини, що носять економічний, політичний, демографічний характер, породжують злочинність в цілому і знаходяться поза межами конкретних форм впливу в рамках кримінального переслідування, є об’єктом вивчення більш високого ступеня узагальнення [20].
По-третє, між причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину, з одного боку, і злочином – з іншого, повинен існувати закономірний зв’язок, тобто такий, що об’єктивно існує, повторюється і зумовлює розвиток злочинного діяння.
По-четверте, причини та умови повинні неминуче приводити до вчинення злочину. Це означає, що у випадку неусунення зазначених обставин обов’язково буде вчинено аналогічний злочин.
По-п’яте, причини та умови злочину повинні бути виявлені в сукупності, оскільки при частковому (неповному) виявленні та усуненні даних явищ вони можуть привести до вчинення нових злочинних діянь.
На підставі вищевикладеного за необхідне сформулювати наступне поняття названих обставин: причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину (забороненого кримінальним законом діяння), є сукупність необхідних, юридично значимих явищ, що закономірно і неминуче приводять до вчинення злочину. Згадування в дужках про заборонене кримінальним законом діяння свідчить про визнання необхідності виявлення і усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, при провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру [15].
- Детермінація і причинність зло
чинності
Термін детермінація походить від латинського determinio, який перекладається як «визначаю». Відповідно: детермінант — визначальний, детермінувати — визначати, зумовлювати, детермінація - процес визначення, зумовлення.
Детермінація - найбільш загальна категорія, що характеризує залежність одних явищ, процесів і станів від інших, свідчить про зв'язок між речами та явищами [9].
У найзагальнішому значенні поняття детермінації відображає діалектичну суттєву властивість реального буття — загальний зв'язок, взаємозалежність та взаємообумовленість предметів, явищ, процесів. Відповідно до цього детермінація злочинності — це вся сукупність явищ, процесів, фактів, проявів, з якими вона взаємопов'язана та якими вона обумовлена.
Детермінація загалом є різновидом універсального зв'язку у світі, який проявляється у діалектичних формах взаємозалежності та взаємодії.
Взаємозв'язки подій та явищ досить різноманітні. За різними критеріями вони поділяються на: 1) внутрішні та зовнішні; 2) безпосередні та опосередковані; 3) прямі та зворотні; 4) стійкі та нестійкі; 5) суттєві та несуттєві; 6) необхідні та випадкові; 7) сильні та слабкі; 8) жорсткі (однозначні) та нежорсткі (багатозначні) та ін. Серед багатьох критеріїв поділу згаданої взаємодії виділяють також спрямовану і не спрямовану. За не спрямованої взаємодії енергія та інформація передається один одному кожним з об'єктів взаємодії. Спрямована взаємодія має лише односторонній напрям: від одного об'єкта до другого. З такою взаємодією не треба плутати передачу або інший вияв інформації (сигналу) об'єкта, який її отримав, у тому числі об'єкта, який її передав, бо це вже інший процес, інша взаємодія [2].
Однією з форм спрямованої взаємодії є кореляція, коли зміни стану одного об'єкта супроводжуються змінами стану іншого об'єкта. Корелятивні зв'язки не пояснюють природу, походження змін, а лише показують, що зміни обох об'єктів відбуваються одночасно, за однакових умов, тобто мають корелятивний зв'язок.
Детермінація — це форма спрямованого зв'язку, коли один об'єкт визначає інший, можливо, ще не обумовлює і тим більше не спричинює його, але між ними є детерміністична залежність. «Детермінізм означає зв'язок, що проявляється у залежності речей (властивостей речей і відносин між ними, подій, процесів, станів) у їх існуванні та зміні від будь-яких факторів»1. Основною рисою детерміністичного зв'язку між об'єктами (подіями, процесами, явищами) є наявність залежності між ними, одного від другого, а реально — одного від інших об'єктів [2].
Види детермінації різні, точніше багатозначні. Розділяють детермінацію причинну, обумовлюючу, корелятивну, функціональну, зв'язок станів та ін.
Кримінологічна детермінація використовує в основному три види зв’язку: причинний, обумовлений і функціональний.
Причинний зв'язок є зв’язком генетичним, і причина сама по собі вже породжує наслідок.
Умова — це явище, яке формує причину або створює можливість її дії, і цей зв’язок з наслідком обумовлений.
Функціональний зв'язок явищ полягає в тому, що зміна одних явищ спричиняє зміну інших [5].
Відомий російський кримінолог Н. Кузнєцова, яка розробляла теорію кримінологічної детермінації у сучасний період (починаючи з 80-х років XX ст.) включає до системи кримінологічної детермінації три основні елементи: причини, умови та корелянти. Названі терміни належать до теорії детермінації та її складової —теорії причинності. Важливою умовою правильного розуміння сутності та застосування цих термінів є їхнє вживання у будь-якій науці, включаючи кримінологію, у тому значенні, яке їм надають теорії детермінації та причинності. На жаль, цієї важливої умови часто не дотримують кримінологи, які надають згаданим термінам дещо інше значення [13].
Згідно з названими теоріями причиною називають явища (системи), які породжують, продукують інші явища (системи) — наслідки. Тобто між причиною і наслідком зв'язок генетичний, продукуючий. У тлумачних словниках слово «причина» звичайно етимологічно пов'язується з дієсловом «вчиняти», тобто робити, творити, виробляти.
Важливим для розуміння дії причинності є питання про внутрішню структуру причинного зв'язку. Остання має такі різновиди: а) бінарний (двоелементний) зв'язок причини і наслідку; б) причинний ланцюг, тобто послідовна змінюваність двоелементних ланок причинного зв'язку, в якому причина цієї ланки є наслідком попередньої ланки, її причини; в) причинна мережа або «дерево причинності», під якою розуміють систему процесів, утворень, що охоплюються єдиною динамічною структурою, стан кожного з елементів системи прямо або опосередковано обумовлений станом інших елементів цієї системи [2].
Другим після причини
видом детермінантів
Третім видом детермінантів,
зокрема у системі
Інколи серед видів детерміністичного зв'язку як окремий (четвертий) його вид виділяють функціональну залежність, за якої коефіцієнт корелятивного зв'язку дорівнює 1. Це означає жорстку (функціональну) залежність, коли зміна одного об'єкта жорстко (обов'язково) супроводжується зміною іншого, як функція останнього. Соціальна, в тому числі кримінологічна, детермінація не належить до жорсткої. її характер імовірний, статистичний, де значущою є роль випадкових умов, обставин. Тому домінують, зокрема щодо детермінації злочинності, закони великих чисел, закони-тенденції. За статистичної кореляційної детермінації, у тому числі щодо детермінації злочинності, одна подія може бути названа причиною іншої, якщо за першою подією з великою мірою ймовірності слідує поява наступної [3].
Значення вивчення причинності полягає в тому, що:
- причинне пояснення розкриває "механізм" явища, тобто вказує на те,
які процеси проходять у суспільстві та природі та як вони впливають на злочинність, в яких конкретних умовах вона може виникнути, які існують супутні та протидіючі їй сили;
- передумовою правильного вирішення проблеми причинності в кримінології є розуміння причинного зв'язку як об'єктивної категорії, що відображає реальні процеси взаємодії явищ дійсності;
- причиновий зв'язок не просто характеризує послідовність і регулярність подій, а відображає їхній закономірний характер [18].
Причиновий зв'язок має предметний зміст, який визначається системою зв'язків і відносин, які й характеризують специфічну форму його прояву. Кожній сфері відносин відповідають свої особливі закономірні зв'язки, специфічні форми детермінації.
Існує три основні закони причинно-наслідкового зв'язку:
- рівність причини та наслідку;
- однозначність їхніх складових елементів;
- однопорядковість зв'язку між ними [15].
Отже, детермінація — це зв'язок, що включає різні функції та залежності: спричинення, опосередкування і обумовлення. Серед детермінантів важливішими щодо впливу є причини (спричинення) та умови (обумовлення). Корелянти відтворюють кореляційний зв'язок, який згодом, у міру визначення його природи, може конкретизуватися в інший вид зв'язку (обумовлення, опосередкування тощо).
Причинність — це вид детермінації, який полягає у продукуванні одним явищем (причиною) іншого явища (наслідку). Спричинення проявляється у двоелементній ланці (причина — наслідок), причинному ланцюзі (де стільки причин і наслідків, скільки ланок у цьому ланцюзі) і причинній мережі або «дереві» ланцюгів. Принцип причинності — все має свої причини. їх потрібно лише правильно визначати. Визначальним для наявності причини є безпосереднє продукування.
Обумовлення — ще один вид детермінації, який полягає у створенні можливості (ймовірності) настання наслідку через один з двох або обома функціональними способами: сприянням формуванню причини і сприянням (створенням умов) для її реалізації [2].
Всі детермінанти цієї ланки становлять її детермінуючий комплекс.
РОЗДІЛ 2 КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕТЕРМІНАНТІВ ЗЛОЧИННОСТІ
2.1. Види причин
і умов злочинності в
Наукова класифікація представляє собою систему супідрядних наукових понять певної галузі знання, що використовується для встановлення зв’язків між цими поняттями, а також для орієнтації в їх сукупності. Незважаючи на те, що класифікації, як правило, є умовними, вони дозволяють відмежувати одне поняття від іншого, що сприяє більш глибокому їх вивченню і визначенню місця в єдиній класифікаційній системі [21].
Вивчаючи проблему класифікації обставин, що сприяли вчиненню злочину, О.Б. Сахаров розділяє їх на дві групи: умови морального формування особистості та криміногенну ситуацію. На підставі проведеного дослідження до першої групи автор відносить такі несприятливі умови, як:
- порушення цілісності родини; ненормальні взаємини між її членами; наявність у родині антигромадських традицій;
- антисоціальну поведінку членів родини;
- невиконання батьками своїх обов’язків із виховання дітей;
- неправильне виховання;
- потурання антисоціальним нахилам дітей і втягування їх до злочинної діяльності.
Елементами другої групи обставин, що сприяють вчиненню злочину, на думку О.Б. Сахарова, є:
- недоліки організаційно-господарської діяльності;
- поведінка окремих осіб;
- природні явища.
При цьому криміногенна ситуація в часовому відношенні може мати тривалий характер або короткочасний [20].
У просторовому відношенні вона може поширюватися на велику територію (голод у країні), а може концентруватися в обмеженому просторі (квартирний конфлікт).
За обсягом впливу криміногенна ситуація може стосуватись однієї людини або вузького кола осіб, а може мати і масовий характер (катастрофа).
Залежно від змісту і значення для суб’єкта злочину автор виділяє також проблемну і конфліктну ситуацію. У той час, як перша пов’язана з певними труднощами і перешкодами, що заважають злочинцеві досягти поставленої мети, друга носить більш загострений характер і пов’язана з різного роду зіткненнями і гострими протиріччями між інтересами суб’єкта злочину та інших осіб. При цьому важливо підкреслити, що криміногенна ситуація може бути створена як протиправними, злочинними діями самого суб’єкта злочину, його співучасниками, сторонніми людьми, так і стихійними силами природи. У тому випадку, коли криміногенна ситуація виникла в результаті правомірних дій, питання про їх усунення відпадає.
Проведені О.Б. Сахаровим та його послідовниками глибокі дослідження порушеної проблематики сформували багату теоретичну основу для наступних розробок класифікацій причин та умов, що сприяють вчиненню злочину [20].
Так, Г.Г. Зуйков визначає наступну сукупність обставин, що підлягають виявленню та усуненню у кримінальній справі:
- безпосередню причину вчинення злочину;
- умови, що сприяли дії безпосередньої причини в конкретному злочинному посяганні;
- обставини, що сформували безпосередню причину;
- умови, що сприяли дії факторів, що сформували безпосередню причину.
При цьому автор вважає, що в більшості випадків установлення перерахованих обставин з метою їхнього наступного усунення є цілком достатнім, за винятком тих випадків, коли при проведенні розслідування виникає необхідність виявлення та усунення ще більш віддалених від злочину причин та умов [3].
В.М. Кудрявцев, дослідивши проблему причин злочинності, дійшов висновку, що найбільш значимими є три групи обставин, що сприяють вчиненню злочину.
До першої групи він відносить “конкретні зовнішні обставини, що спонукали особу до вчинення злочину”. Сюди входить все те, що викликає в людини “рішучість вчинити злочин (при намірі) або рішучість скоїти іншу дію, що у разі відсутності належного передбачення веде до настання шкідливих наслідків (при необережності)”. До цієї ж групи В.М. Кудрявцев відносить і безпосередній привід до вчинення злочину. При цьому він вважає, що ні зовнішня обстановка, що передує вчиненню злочину, ні привід, не можуть породити “рішучості вчинити суспільно небезпечну дію або бездіяльність, якщо суб’єкт не має у своїй свідомості більш-менш стійких антигромадських навичок, поглядів і звичок”.
Другу групу складають обставини, що сприяють вчиненню злочину, тобто є “умовами морального формування особистості”.
До третьої групи автор відносить обставини, що сприяють досягненню злочинного результату. На його думку, ця група відрізняється від попередніх тим, що, по-перше, вона більшою мірою пов’язана з об’єктом злочинного посягання, а по-друге, обставини, що сприяють вчиненню злочину, можуть і не впливати на виникнення злочинного наміру [11].
Крім того, обставини третьої групи, у свою чергу, можна класифікувати на фізичні (технічні), організаційні та психологічні умови, що сприяють вчиненню злочину.
До фізичних (технічних) умов відносяться особливості місця і часу вчинення злочину, оснащеність злочинця, а також наявність предметів і обставин зовнішнього світу, що полегшують вчинення злочину.
Як приклад організаційних умов можна навести недоліки в обліку, контролі, забезпеченні безпеки людей і майна, а також інші обставини, що допомагають злочинцеві реалізувати злочинний намір.
Психологічні умови, як правило, пов’язані з байдужним ставленням населення і представників правоохоронних органів до злочинності, що, безсумнівно, полегшує вчинення суспільно небезпечних діянь [18].
Г.М. Міньковський вважав, що “причини та умови конкретного злочину – це:
- середовище, що формує дисгармонію або деформацію потреб, інтересів, ціннісних орієнтації конкретної особи, що стають основою криміногенної мотивації;
- сама криміногенна мотивація;
- ситуації, в яких перебуває особа в процесі формування, життєдіяльності і безпосередньо в процесі вчинення злочину і які сприяють виникненню і реалізації криміногенної мотивації в поведінці (умови, що сприяють конкретному злочину);
- психофізіологічні та
психологічні особливості
- Класифікація джерел трудового права
- Класифікація доказів
- Класифікація документів
- Класифікація документів
- Класифікація журналів
- Класифікація злочинів
- Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості та їх значення
- Класифікація автоматизованих інформаційних систем (АІС). АІС загального призначення. Структура АІС
- Класифікація аналітичної інформації
- Класифікація аудиту. Помилки та шахрайство. Аудит фінансових інвестицій
- Класифікація блогів, основні види і характеристика, порівняльний аналіз
- Класифікація витрат та дослідження їхньої поведінки в системі управлінського обліку
- Класифікація вулично-дорожньої мережі міста
- Класифікація готелів
