Кліше та сталі вирази у науково-технічних текстах

                       Кліше та сталі вирази у англомовних науково-технічних текстах                         

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ 1. Кліше у науково-технічному тексті………………………………...4

1.1. Особливості та характеристики науково-технічних текстів…......………..4

1.2.  Граматичні особливості науково-технічного тексту……………………...5

1.3. Лексичні особливості науково-технічного тексту……………….…...……6

1.4. Функціонування кліше та мовних штампів у науково-технічних текстах……………………………………………………………………………..7

     1.4.1. Класифікація кліше………………………………………..……….10

РОЗДІЛ 2. Використання трансформацій при   перекладі кліше та сталих виразів у науково-технічних текстах…………………………………………...11

2.1. Поняття перекладацької  трансформації ……………………..……………11

2.2. Класифікація перекладацьких  трансформацій ………………………..….12

     2.2.1. Лексичні трансформації .………………………………….. ………....13

     2.2.2. Граматичні трансформації………….……………...……………….…14

     2.2.3. Лексико-семантичні трансформації………………………………..…15

     2.2.4. Лексико-граматичні трансформації…………….…………………….17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..19

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………...….21

ВСТУП

Розв’язання практичних завдань  різних галузей науки й техніки зумовлює інтерес до вивчення науково-технічного тексту, а також його мовних засобів, які допомагають систематизувати виклад інформації та зробити його більш ефективним. Особливо часто у таких текстах зустрічаються стереотипні вирази та сталі словосполучення, які часто повторюються. Готові мовні форми, що часто повторюються прийнято називати кліше. Варто визнати, що широке їх використання у науково-технічних текстах є досить правомірним явищем. Кліше та сталі вирази дозволяють зручно та оперативно здійснювати обмін інформацією. Також варто зазначити, що структура та зміст науково-технічного тексту повинні відповідати певним нормам і тому автор такого тексту повинен знати як можна більше жанрових стереотипних фраз. Для перекладача ж вкрай важливим є знання способів їх перекладу.

Актуальність даної курсової роботи полягає в тому, що не зважаючи на те, що мовні кліше та сталі вирази використовуються досить часто, ця тема є недостатньо дослідженою.  Системно розглядаються мовні кліше та сталі вирази, виокремленні специфіки їх функціонування, а також засоби їх перекладу у науково-технічному тексті.

Об’єктом даної роботи виступають лексичні засоби науково-технічного тексту, а саме кліше та сталі словосполучення.

Предметом дослідження виступають засоби відтворення кліше та сталих виразів у науково-технічному тексті українською мовою.

Метою роботи є дослідження кліше та сталих словосполучень, їх функцій у науково-технічному тексті, а також трансформацій, які використовуються при їх перекладі.

Для досягнення даної мети ми ставимо перед собою такі завдання:

• Розкрити поняття науково-технічного тексту, виявити його особливості;
• З’ясувати та уточнити низку базових понять –“кліше”, “штамп”;
• Класифікувати кліше та визначити їх функції у науково-технічному тексті;
• Проаналізувати та класифікувати перекладацькі трансформації, що використовуються для перекладу кліше та сталих виразів у науково-технічному тексті.

Методи дослідження, що були використані в даній роботі мають комплексний характер. Нами були використані метод аналізу, метод класифікації та описовий метод.

Теоретичне значення даної курсової роботи визначається тим, що її основні положення, та спостереження, зроблені під час дослідження можна використати при подальшому вивченні кліше.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її матеріали і результати можуть бути використані при написанні курсових та дипломних робіт, наукових статей, у викладанні курсів теорії та практики перекладу сучасної англійської мови.

РОЗДІЛ 1. Кліше у науково-технічному тексті.

1. Особливості та характеристики науково-технічних текстів

Насамперед потрібно визначити, що саме являє собою текст. Текст  (від лат. textum – сплетення, побудова, зв'язок) – це знаково-мовна реалізація деякої системи інформації. Його можна розглядати як деяку лінійну послідовність знаків, що задана деякими культурними кодами. Науково-технічний текст виступає способом подання науково-технічної інформації, результатом наукового дослідження [1, с. 40].

У свою чергу, під науково-технічним текстом розуміємо цілісний мовленнєвий твір, що відноситься до наукової або технічної діяльності людини, комунікативним наміром якого є передача інформації про матеріальні та нематеріальні об'єкти, їх кількісно-якісні характеристики і просторові відносини між ними за допомогою загальномовних і термінологічних мовних засобів [22, с. 205].

Слід наголосити на тому, що науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. Таким чином,  науково-технічний стиль – це суспільно-усвідомлений різновид наукового стилю, спеціально прилаштованого для оптимального спілкування людей у науково-технічній  сфері діяльності;  формологічно-організованого існування науково-технічної інформації та обміну цією інформацією.  Метою науково-технічного стилю є опис певного фрагменту дійсності,  який відображає зв’язок теоретичного знання з його практичною реалізацією  [24, с. 42].

Аналіз лінгвістичних  досліджень дозволяє виділити наступні характеристики науково-технічного тексту:

1) статичність; 

2) прагнення до стислості,  компактності вираження; 

  3) широке використання абстрактної лексики й своєрідний спосіб її конкретизації;

4) специфічне вираження  абстрагованості й узагальненості  як способу наукового пізнання [11, c. 21]

1.1.  Граматичні особливості науково-технічного тексту

До граматичних особливостей науково-технічних текстів належать:

1) Наявність довгих речень, які включають велику кількість другорядних і однорядних членів. При цьому залежні від підмета і присудка слова часто стоять на відстані від того слова, яке вони визначають.

This approach possesses the advantage over the experimental method of greater flexibility.

Цей підхід має  перевагу над експериментальним  методом, який є більш універсальним.

2) Вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень.

Airfield surface movement indicator – радіолокаційний індикатор наземного руху літаків.

3) Вживання означень, утворених шляхом стяжки цілих синтаксичних груп.

Temperature dependent замість dependent on temperature – залежний від температури.

4) Вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів (об'єктний відмінок з інфінітивом, називний відмінок з інфінітивом).

A number of theoretical issues are also discussed.

Обговорюється також  низка теоретичних питань.

5) Наявність пропусків деяких службових слів (артиклів, допоміжних                                                                                           дієслів) особливо в таблицях, графіках, специфікаціях [2, с.15].

Відомо, що основною формою речень у науковій та науково-технічній літературі є  складнопідрядні та складносурядні речення. Це зумовлює широке використання складених прийменників та сполучників, а також безособових форм дієслова в функції додатка та обставини і відповідних інфінітивних, дієприкметникових і герундіальних зворотів. Особливо слід згадати абсолютні дієприкметникові конструкції, що починаються з прийменника with. Ці конструкції полегшують та збагачують структуру речення, особливо складного періоду, в якому вже були використані сурядність і підрядність [26, с. 14].

Крім того, в сучасній науковій і науково-технічній літературі прийнято вести виклад не від першої, а від третьої особи та часто використовуються безособові та неозначено-особові конструкції типу: it was decided – було вирішено, it has been found expedient – виявилося доцільним, it is necessary – необхідно, it is important – важливо [25, с. 15].

2. Лексичні особливості науково-технічного тексту

Як було зазначено раніше, лексичний склад науково-технічних текстів характеризується широким використанням термінів (слів, словосполучень, фраз, кліше), а також наявністю реалій. Під реаліями науково-технічної літератури прийнято розуміти назви фірм, марки обладнання, місцезнаходження підприємств та інше. Кліше ж у свою чергу, являють собою стереотипні слова і фрази [7, с. 20].

Крім цього, значну роль у науковій та науково-технічній літературі відіграють службові (функціональні) слова, які утворюють логічні зв’язки між окремими елементами висловлювань. Це прийменники та сполучники (в основному складені) типу: on, upon, in, after, before, besides, instead of, in preference to, apart (aside) from, except (for), save, in addition (to), together with, owing to, due to, thanks to, according to, because of, by means of, in accordance with, in regard to, in this connection, for the purpose of, in order to, as a result, rather than, provided, providing, both... and, either... or, whether... or (not).

Крім того, у науковій та науково-технічній літературі часто вживаються прислівники типу: however, also, again, now, thus, alternatively, on the other hand, які є невід’ємними елементами розвитку логічного міркування [25, с. 13].

Характерною рисою сучасної науково-технічної літератури є  широке використання різних скорочень  та абревіатур. Слід пам’ятати, що прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати [11, с.13].

3. Функціонування кліше та мовних штампів у науково-технічних текстах

Для вираження тієї чи іншої  мовленнєвої  функції використовуються різні мовні засоби. Часто в  науковому тексті вони виконують  роль кліше, якими зручно користуватися  при конструюванні тієї чи іншої  думки.

Слово “кліше” етимологічно походить від французького cliché і означає, за визначенням Радянського енциклопедичного словника,  стереотипний вислів,  який механічно відтворюється у типових мовленнєвих контекстах та ситуаціях; шаблонну фразу [8, с. 6].

Кліше – це мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних умовах і подібних контекстах. У наш час вони займають особливе місце у загальному арсеналі лексичних засобів, але частіше за все вони вживаються у періодичних публікаціях політичного та науково-технічного характеру. Повторюваність є однією з характерних ознак кліше [8, с. 26].

За визначенням Л.В. Кравця, кліше – це мовний засіб, стандартний зворот, регулярно повторюваний у певних умовах і контекстах; мовний стереотип з позитивною функцією [13, с. 194].

Одним із поширених у науково-технічних  текстах є кліше “in terms of”, яке перекладається переважно сталими словосполученнями “з точки зору”, “в плані”, “у вигляді”: in terms of computer technologies – з погляду комп’ютерних технологій; in terms of computer language – в плані мови комп’ютера; information in terms of holistic images – інформація у вигляді цілісних образів [9, с. 198].

За характером функцій, що виконуються всі клішовані конструкції  можна поділити на дві основні  групи: а) «рамкові»; б) «ситуативні».

Рамкові кліше забезпечують виокремлення композиційних частин: актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, об'єкт і предмет дослідження, мету і завдання, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення, обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження, публікації тощо. Ці постійні кліше є своєрідними маркерами, що оформлюють текст. Їх пропуски, графічне не виділення в тексті погіршує сприйняття.

Ситуативні кліше увиразнюють уявлення про зміст тексту, виявляють творче начало автора. Наприклад, такий пункт автореферату, як “використовувані методи”, може містити такі кліше: для виконання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження; для реалізації мети і завдань дослідження використовувався комплекс методів; основними методами дослідження є; у ході дослідження використовувалися методи, адекватні предмету і завданням дослідження [4, с. 98].

Кліше, які повністю або  частково втратили свою інформативність, набувають нових якостей як мовні  засоби,  що не мають семасіологічних  зв’язків.  Такі дисфункціональні  кліше Р.К. Міньяр-Бєлоручев [20, с. 202] пропонує називати штампами, даючи їм наступне визначення: «Штамп –  це готова мовна формула, яка не має виражених семасіологічних зв’язків, характеризується у смисловому відношенні позитивним або негативним зарядом, та яка не складає, як правило, завершеного висловлювання». У розряд штампів може перейти будь-яке кліше, тобто будь-яке стереотипне висловлювання, що часто повторюється. Це відбувається тому, що значення кліше завжди є незмінним, воно несе одну й ту саму інформацію. При частому вживанні мовної одиниці,  яка не змінює свого значення в залежності від контексту і в значення якої не потрібно вдумуватись, відбувається стирання інформації, яку вона несе у собі. Так кліше переходить у розряд штампів,у розряд одиниць мови, у яких зв’язки знака з денотатом (семасіологічні зв’язки) не виражені або стерті. За визначенням Н.Н. Івакіної до штампів належать стереотипні словосполучення, які мають невизначене,  загальне,  стерте значення. Штампи використовуються,  як правило,  якщо мовець бажає виразити думку не конкретно, приблизно [8, с. 7].

За визначенням А.І. Казанцева [8], штампи — це утерті від частого невмотивованого вживання вирази, які втратили свою інформативність. Штампи найчастіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях: дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити.

У французькій мові український  термін  «штамп» не має повного  еквівалента та перекладається як cliché або lieu commun (банальне висловлювання). Українські лінгвісти вважають,  що штампи на відміну від кліше можуть складати окрему групу мовних засобів [8, с. 6].

Штампи виникають і  тоді, коли звороти офіційно-ділового мовлення вживають у побутовій розмові, у художніх, публіцистичних творах, у наукових працях: у зв’язку  з відсутністю коштів, за наявності  відповідних умов, у даний час, поставити на лінійку готовності, вводити в дію, проведена певна  робота.

Вони можуть являти собою  також нагромадження зайвих слів: проведення роботи по впорядкуванню  території (замість: впорядкування  території), робота по впровадженню нових  методів, роботи по ремонту, працюють над здійсненням завдання поліпшення роботи транспорту, питання забезпечення виконання плану, питання проведення боротьби із злочинністю. Складені найменування сукупно позначають одне поняття чи називають одне явище і мають сталий склад: ядерна реакція, атомна вага, електромагнітне поле; продуктивні сили, фонд заробітної плати, додана вартість, та ін. [6, с. 10]

1.4.1. Класифікація кліше

Проаналізувавши дві класифікації кліше, подані Л. П. Маркушевською, Ю.А. Цапаєвою [19, с. 18] та Л.Є. Пожиленко, А.В. Теняєвою [23, с. 34], можна створити власну класифікацію, за якою кліше поділяються на групи в залежності від функції, яку вони виконують в тексті:

1) загальна характеристика тексту (подання загальної оцінки джерела, його теми, змісту) (стаття присвячена…);

2) завдання, які ставить перед собою автор (автор зупиняється на таких проблемах, як ...);

3) оцінка отриманих результатів (отримані результати доводять, що…);

4) підбиття підсумків (автор робить висновок, що…).

Отже, вищезазначені групи кліше можна виділити враховуючи роль, яку вони виконують у науково-технічному тексті. Вони допомагають адекватно і без помилок передати зміст роботи та забезпечують зв’язність науково-технічного тексту. Крім того, вони значно економлять час, та зусилля автора та перекладача. Проте варто пам’ятати, що робота не повинна бути перевантажена такими готовими мовними формами, тому що вони можуть перейти у розряд штампів, а їх часте використання перевантажує текст та змінює зміст висловлювання.

РОЗДІЛ 2. Використання трансформацій при перекладі кліше та сталих виразів у науково-технічних текстах.

2.1. Поняття перекладацької трансформації

Як відомо, у процесі перекладу часто виявляється неможливим використати значення слів і висловів, які пропонуються у словнику, часто виникає потреба у  відступі від системних еквівалентів, тобто в перекладацьких трансформаціях. Саме у таких випадках ми звертаємось до трансформаційного перекладу. Досягнення адекватності у перекладі пов’язане з умінням грамотно ідентифікувати перекладацьку проблему і здійснити перекладацьку трансформацію.

За визначенням Р.К. Міньяра-Белоручева [20, с. 91], трансформація – це основа більшості прийомів перекладу. Вона полягає у зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів вихідного тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі.

У свою чергу Я. І. Рецкер [26, с. 21] визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення іншомовного слова у контексті та знаходимо йому відповідник у рідній мові, що не співпадає з тим, який подається у словнику.

Однак основним прийнято вважати  визначення Л. С. Бархударова [10, с. 6], оскільки воно найточніше відображає суть питання. Отже, перекладацькі трансформації – це ті багаточисленні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розходженням у формальних і семантичних системах двох мов.

Такі вітчизняні вчені  як Л.С. Бархударов [2, с. 190], Л.К. Латишев [15, с. 252], Т.Р. Левицька, А. М. Фітерман [16, с. 14], В.Н. Комісаров [12, с. 172], Я.І. Рецкер [26, с. 52] поділяють перекладацькі трансформації на лексичні, граматичні та стилістичні. Трансформації можуть поєднуватись, утворюючи складні або комплексні трансформації. Наприклад, З.Д. Львовська [18, c. 147] вважає, що між різними типами трансформацій немає чіткого розмежування, одні й ті самі трансформації можуть інколи являти собою спірний випадок, їх можна віднести до різних типів.

2.2. Класифікація перекладацьких трансформацій

Оскільки дослідники не можуть прийти до єдиної точки зору з приводу  класифікації перекладацьких трансформацій, ми уніфікували вже існуючі класифікації базуючись на тих, які були запропоновані В.Н. Коміссаровим [12, с. 172], Л.С. Бархударовим [2, с. 190] та Я.І. Рецкером [26, с. 53]:

1. Лексичні трансформації

• транскрипція
• транслітерація
• калькування
• прийом цілісного перетворення

2. Граматичні трансформації

• синтаксичне уподібнення (дослівний переклад)
• розбивка речень
• об’єднання речень
• граматична заміна форми слова, частини мови, члена речення тощо

3. Лексико-семантичні трансформації

• конкретизація
• генералізація
• модуляція
• прийом лексичних опущень
• прийом лексичних додавань

4. Лексико-граматичні трансформації

• антонімічний переклад
• описовий переклад
• компенсація

2.2.1. Лексичні трансформації

Одним з видів перекладацьких трансформацій є лексичні трансформації, які використовуються при перекладі в тому випадку, якщо у вихідному тексті зустрічається нестандартна мовна одиниця на рівні слова, наприклад, будь-яка власна назва, притаманна вихідній мовній культурі та відсутня у мові перекладу; термін  у тій чи іншій професійній сфері; слова, які позначають предмети, явища та поняття, характерні для вихідної культури [15,   с. 180].

Нарівні з перекладацькою транслітерацією для мовних одиниць, які не мають безпосереднього відповідника у мові перекладу, іноді застосовується калькування – відтворення не звукового, а комбінаторного складу слова або словосполучення, в той час як складові частини слова (морфеми) або фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Калькування як перекладацький прийом стало основою для великої кількості різних запозичень при міжкультурній комунікації в тих випадках, коли транслітерація була неприйнятною через певні причини [12, с. 174].

Розглянемо такі приклади: “head of the government” – голова правління; “point of view” – точка зору. В даних випадках ми замінюємо слова їх лексичними відповідниками в мові перекладу. Родовий відмінок в англійській мові вимагає вживання прийменника “of”, в той час як в українській мові він не використовується. Розглянемо ще один приклад: “gross negligence” – груба недбалість. При перекладі цього словосполучення відбувається заміна прикметника “gross” в англійській мові, його лексичним відповідником «грубий» в українській мові, та іменника “negligence” – лексичним відповідником “недбалість”.

Одним з прийомів здійснення перекладацьких трансформацій, яке виділив та відніс до групи лексичних трансформацій лінгвіст Рецкер Я.І. [26, с. 58] є прийом цілісного перетворення. Суть прийому полягає у всеохоплюючому перетворенні як окремих слів, так і речень в цілому. Вважається за доцільне відмітити, що зміни мають саме комплексний характер.

Розглянемо словосполучення “as an alternative”. У цьому прикладі використаний прийом смислового розвитку, адже буквальний переклад цього виразу “в якості альтернативи” замінюється його причиною “замість”. Крім того, відсутність будь яких спільних компонентів між англійським варіантом та українським дозволяє зробити висновок, що тут вжито саме прийом комплексного перетворення. Наведемо ще декілька подібних прикладів: “a matter of common (general) observation” — усім відомо; “to call in question” — піддавати сумніву.

2.2.2. Граматичні трансформації

Суть граматичних трансформацій  полягає у перетворенні структури  словосполучення або речення  в процесі перекладу відповідно до норм мови перекладу та заміні частин мови або речення.

За Комісаровим [12, с. 54], граматичні трансформації – це спосіб перекладу, за якого граматична одиниця в оригіналі перетворюється на одиницю мови перекладу з іншим граматичним значенням. Заміні може підлягати граматична одиниця мови оригіналу будь-якого рівня: словоформа, частина мови, член речення, речення певного типу. Наприклад, розглянемо словосполучення “to escape detection”. В даному випадку відбувається заміна однієї частини мови, іншою, а саме іменник “detection” при перекладі на українську мову замінюється дієприкметником “виявлений”, таким чином правильний переклад – не бути виявленим.

2.2.3. Лексико-семантичні трансформації

Логіко-семантична основа трансформацій чітко визначена в роботі   Гака В.Г. [5]: “Що ж стосується типів семантичних змін у перекладі, то оскільки позначуваний предмет залишається колишнім, зміна найменування пояснюється взаємозв’язком понять, які в свідомості мовця можуть співвідноситись з одним і тим самим відрізком дійсності”. Таким чином, в основі перейменування (семантичних трансформацій), так само як і в основі змін значення, таких як, наприклад, додавання, опущення, різноманітні види переносу, лежать формально-логічні закономірності мислення, взаємозв’язки між поняттями. Поширеність прийомів генералізації та конкретизації при перекладі з англійської на українську мову пояснюється великою кількістю в англійській мові слів з широкою семантикою, у яких немає прямого відповідника в українській мові.

Серед інших прийомів перекладацької трансформації багато вчених виділяють конкретизацію. І не дивлячись на розходження у поглядах стосовно того, до якого з видів відноситься даний прийом і як його назвати (не всі зараховують конкретизацію до лексичних трансформацій),              А.Д. Швейцер [27, с. 121], наприклад, назвав її гіпонімічною трансформацією, суть цього прийому у різних авторів аналогічна.

У процесі перекладу нерідко доводиться стикатись з тим, що лексика української мови більш конкретна, ніж її аналогічні лексичні одиниці в англійській мові. Тому широке розповсюдження отримав прийом конкретизації, суть якого полягає в заміні слова, яке на мові джерела має досить широке значення, словом з більш конкретним значенням.

Переважне розповсюдження над контекстуальною конкретизацією має мовна конкретизація, при якій заміна слова с широким значенням на слово з більш вузьким визначена розбіжностями у будові обох мов. Причинами цих розходжень може виступати і відсутність у мові перекладу лексичної одиниці, значення якої так само розгорнуте, як і в мові джерела. Також розбіжності можуть міститись і у стилістичних характеристиках або ж у вимогах граматичного порядку, наприклад у нагальності синтаксичної трансформації у вигляді заміни іменного присудка дієслівним [20, с. 95].

Розглянемо декілька прикладів: “to become a practice” — увійти у вжиток. У цьому випадку дієслово “become” має широке значення і для його перекладу не можна використати український еквівалент “стати”, тому потрібно застосувати конкретизацію, та вжити дієслово з більш конкретним значенням “увійти”. “To make correction for” — вносити поправку на… У цьому прикладі доречним буде використання конкретизації, тому що при перекладі дієслова “make” відповідником “робити”, дане словосполучення буде нетиповим для української мови.

До лексико-семантичних  трансформацій також належить прийом смислового розвитку полягає в заміні одиниці перекладу на контекстуальне, логічно пов’язане з нею слово або словосполучення. В основі лежить принцип, коли згадана в тексті причина розвивається та замінюється її наслідком (або навпаки). Інколи такий метод – єдиний спосіб адекватно передати вихідний сенс кінцевому читачу [12, с. 177]. Наприклад: “out of question” — не може бути й мови. В цьому випадку причина замінюється її наслідком.

“Rule of a thumb”— емпіричний (практичний) метод. При перекладі цього словосполучення не можна відштовхуватись від словникових еквівалентів, необхідно зрозуміти значення всього висловлювання, а потім здійснювати переклад.

Прийом лексичних  опущень, у свою чергу, передбачає ігнорування в процесі перекладу деяких семантично надлишкових слів які не несуть важливого смислового навантаження, а їх значення часто комплексно відновлюється у перекладі. Опущенні є методом прямо протилежним прийому додавання.

Найбільш традиційним прикладом семантичної надлишковості є використання так званих “парних синонімів”, які часто проявляються в усіх стилях письмової англійської мови. Однак, в українській мові такий прояв не зустрічається, та при його перекладі один з синонімів не повторюється, і два слова замінюються одним [12, с. 204]. Наприклад: “normal and regular” – звичайний; “wear and tear” — зношення; “by violence and force” – насильницьким шляхом.