Зміст 
 

Вступ

 Розділ 1.Економічна сутність оплати праці. Форми, системи та    види           оплати праці  бюджетних установах.

Розділ 2. Облік робочого часу.

Розділ 3. Нарахування на заробітну плату у бюджетних установах.

3.1 Утримання із заробітної плати працівників бюджетної установи

Розділ 4. Зв’язок обліку витрат на оплату праці з фінансовою та податковою звітністю.

Розділ  5. Теоретичні основи економічного аналізу витрат на оплату праці.

5.2.Прийоми документального контролю і способи перевірки  

5.3. Контроль за використанням фонду заробітної плати                   

Розділ 6.   Комп'ютеризація обліку і аналізу витрат на оплату праці.

6.1. Автоматизація розрахунків по заробітній платі.

6.2.  Комп'ютеризація обліку витрат на оплату праці.

Висновки  і пропозиції.

Список  використаної літератури.

Додатки.

                                                         ВСТУП

             Питання оплати праці є ключовим  у системі соціально-економічних  відносин, оскільки стосується інтересів  основної частини населення країни та впливає на всі сфери суспільного життя. Рівень оплати праці визначає такі базові макроекономічні параметри, як стандарти соціального захисту та сукупний платоспроможний попит. У той же час вітчизняні стандарти оплати праці надто низькі. Низький рівень життя широких верств населення у поєднанні із надмірним - за європейськими стандартами - майновим розшаруванням є чи не основною соціальною проблемою України.

     Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

           Оплата праці, яка складає основу  доходів населення, залишається  надто низькою для виконання  її основних функцій, її міжгалузева диференціація - надто високою, а міжкваліфікаційні розбіжності - надмірними в галузях з високою оплатою праці і такими, що межують із зрівняльною, у галузях з низькою заробітною платою, передусім у бюджетній сфері. Низькі стандарти оплати праці та відсутність безпосереднього зв'язку між заробітками та ефективністю праці впливають на зниження економічної та трудової активності.

Актуальність  даної курсової роботи полягає в  нагальній необхідності термінового  поліпшення системи оплати праці працівників бюджетних установ.

Метою роботи є  узагальнення та аналіз інформації щодо стану системи оплати праці працівників  бюджетних установ. А також зробити  висновки щодо можливих шляхів покращення ситуації з системою оплати праці  бюджетних працівників та внести пропозиції по удосконаленню даної системи оплати праці. 

Предметом роботи є система оплати праці працівників  бюджетних установ.

Розділ 1.Економічна сутність оплати праці. Форми, системи та    види           оплати праці  бюджетних установах.

   Закон України «Про оплату праці» визначив, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У бюджетній сфері процес праці має певні особливості:

• результатом виконуваної роботи є часто не річ (продукція), а послуги (діяльність);
• праця носить переважно розумовий характер;
• у складі сукупних витрат бюджетних установ на оплату праці 
  припадає від 60 до 85% усіх витрат;
• у бюджетній сфері досить високий рівень кваліфікації працюючих, а в деяких галузях (освіта, охорона здоров'я, мистецтво) частка спеціалістів вищої кваліфікації сягає близько 50% загальної чисельності працівників.

   Держава здійснює регулювання оплати праці  працівників бюджетних установ  шляхом: встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів; оподаткування доходів працівників.

   30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників  на основі Єдиної тарифної  сітки розрядів і коефіцієнтів  з оплати праці працівників  установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та від 25.10.2008 № 939 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери» і встановлено, що у 2011 році посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду з 1 січня - 613 гривень. Для працівників, у яких посадові оклади менші ніж розмір мінімальної заробітної плати, посадові оклади (тарифні ставки) у штатному розписі установлюються на рівні мінімальної заробітної плати.

   У Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачені відповідні видатки на підвищення розміру мінімальної  заробітної плати та посадового окладу працівника І тарифного розряду  ЄТС з урахуванням прогнозного  індексу споживчих цін 2011 року.

   Крім  того, науково-педагогічним та педагогічним працівникам виплачується надбавка за вислугу років щомісячно залежно  від стажу педагогічної роботи та допомога на оздоровлення при наданні  щорічної відпустки, а також педагогічним працівникам - щорічна грошова винагорода в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків за нормами, передбаченими абзацами дев'ятим, десятим та одинадцятим частини першої статті 57 Закону України «Про освіту».

   Керівникам  місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду  заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надано право установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них; надавати працівникам матеріальну допомогу, та затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці. Основними формами оплати праці в бюджетних установах є почасова й відрядна, але переважає, як правило, почасова оплата. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики.

Почасова  оплата праці в бюджетних установах  має два різновиди; штатно-окладна і погодинна. При штатно-окладній формі оплати праці кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно зі штатним розкладом, посадою, освітою, науковим ступенем, вченим званням, категорією тощо. Ця форма оплати має два варіанти. Для деяких бюджетних установ (охорони здоров'я, вищих закладів освіти та ін.) у централізованому порядку встановлюється суворо фіксований посадовий оклад, при якому перевиконання працівником обов'язкової норми трудового навантаження не веде до підвищення заробітку. В інших установах (загальноосвітніх школах і т. ін.) оплата праці здійснюється за місячними ставками з встановленням державою обов'язкової норми трудового навантаження (урочних годин), при перевищенні якої розмір зарплати збільшується пропорційно виконаному обсягу роботи.

   Почасова  оплата праці може застосовуватися у вигляді простої почасової або почасово-преміальної. При простій почасовій оплаті сума заробітку визначається лише кількістю відпрацьованого часу та погодинною ставкою або окладом. При почасово-преміальній оплаті, крім заробітку за ставкою чи окладом, виплачується премія за досягнення відповідних якісних та кількісних показників діяльності. Преміювання здійснюється в межах витрат на оплату праці, передбачених кошторисом установи.

   Розмір  ставок зарплати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях (освіта, охорона здоров'я, культура) визначається на підставі щорічної тарифікації, яка проводиться постійно діючою тарифікаційною комісією. Результати роботи комісії відображаються у тарифікаційних списках, які є єдиним документом, що визначає розмір посадових місячних окладів, тарифних ставок і надбавок працівникам окремих установ.

   Нарахування заробітної плати в бюджетних  установах різних галузей маг. свої особливості і суттєві відмінності. Так, у середніх закладах освіти зарплата педагогічним працівникам виплачується за фактичну кількість годин викладацької роботи за ставкою з урахуванням категорії, освіти, доплат за перевірку зошитів, додаткової оплати за класне керівництво, завідування кабінетом, керівництво гуртком, групою подовженого дня і т. ІН., з підвищенням ставки за звання «учитель-методист», «заслужений учитель», за науковий ступінь тощо.

   У медичних закладах посадові оклади лікарів  диференціюють залежно від посади, категорії (вища, перша, друга, без категорії), типу медичної установи (стаціонар, поліклініка), з підвищенням посадових окладів за керівництво відділенням, кабінетом, лабораторією, відділом тощо. Посадові оклади середнього медперсоналу диференціюють залежно від посади та категорії.

   У вищій школі для професорсько-викладацького складу ставки встановлюють залежно від посади, рівня акредитації, вченого звання, наукового ступеня, стажу роботи.

   Заробітна плата державних службовців складається  з посадового окладу, плати за ранг, премій, надбавок за вислугу років тощо.

   Аналогічно  визначаються місячні ставки та суми зарплати працівників установ інших галузей бюджетної сфери.

   Крім  того, у бюджетних установах має  місце суміщення професій (посад), тобто виконання працівником  поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи з іншої професії (посади). Доплати за суміщення професій (посад) максимальними розмірами не обмежуються і визначаються керівником установи, виходячи з одержаної економії за ставками і окладами суміщуваних працівників. Доплата за суміщення включається у середній заробіток у всіх випадках його обчислення. Прикладом суміщення посад у вищих навчальних закладах є виконання професором (доцентом) обов'язків декана факультету або його заступника.

   У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та неробочі дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати, інтернати і т. ін.). Оплата праці за ці дні проводиться:

а)  відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;

   б) працівникам на погодинних або денних ставках — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

     В таблиці показано основні бухгалтерські проводки,які використовуються при розрахунку заробітної плати в бюджетних установах                                       
 

Таблиця 1.1 
 
 

Основні бухгалтерські проведення з обліку оплати праці 

   Облік праці та розрахунків щодо зарплати є однією з найважливіших ділянок облікової роботи в бюджетних установах. Його завдання такі:

• контроль за дотриманням штатної дисципліни і використанням фонду заробітної плати;
• правильне обчислення витрат робочого часу та контроль за його раціональним використанням;

    —своєчасне і достовірне нарахування заробітної плати і допомоги за тимчасовою непрацездатністю;

    —здійснення своєчасних і достовірних розрахунків щодо заробітної плати;

    —контроль за використанням виділених на зарплату коштів загального і спеціального фондів;

   —своєчасне  складання необхідної звітності  і забезпечення користувачів інформацією про працю і заробітну плату.

   Виконання цих завдань можливе лише при  раціональній організації всього облікового процесу і постійному контролі за ним з боку керівника, головного бухгалтера установи та органів державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на зарплату в межах кошторису. 

   Бухгалтерські операції для обліку депонованих  сум для держпідприємств 

     № з/п Зміст господарської операції Бухгалтерський облік

     Д-т К-т 

    1 Кошти, не отримані працівниками 661 662, 671

    2 Невиплачені суми віднесено  на депонент 328 321, 323, 324

    3 Отримано депоновану заробітну  плату в касу 301 328

    4 Виплачено депоновану заробітну плату з каси 671 301

    5 Відображення суми заборгованості  з депонованої заробітної плати,  щодо якої минув строк позовної  давності 671 642

    6 Переказування до бюджету депонованої  заробітної плати, щодо якої  минув строк позовної давності 642 328 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                     Розділ 2.Облік робочого часу

     У  кожній організації незалежно від  режиму роботи має бути організований  табельний облік робочого часу.

     Табель – це первинний документ з обліку відпрацьованого часу (додаток 1). Табелі необхідні як для обліку використання робочого часу всіх категорій робітників, так і для контролю за дотриманням ними встановленого режиму роботи, розрахунків з ними по заробітній платі і отримання інформації про відроблений час. Табель складається в одному примірнику людиною, уповноваженою на його ведення. Табель відкривається 1-го числа кожного місяця і передається в бухгалтерію  2 рази на місяць:

• для коригування суми виплат за першу половину місяця (аванса);
• для розрахунку заробітної плати за місяць.

     Табельні  номера встановлюються на підприємстві в цілому по порядково-серійній системі, причому кожному виробничому  підрозділу відводиться своя серія  номерів.

     Оперативний облік присутності робітників та їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству чи по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (форма №Т–12 – призначена не тільки для обліку використання робочого часу, але й для розрахунку заробітної плати, а форма №Т-13 тільки для обліку робочого часу).

     Табельний облік, тобто це є облік присутності  на роботі та використання робочого часу, може проводитись двома методами:

• методом суцільної реєстрації – кожний день по кожному робітнику відмічається відроблений чи не відроблений час з в казанням поважної причини;
• методом відхилень – відмічаються простої, неприбуття, понаднормові та інші відхилення від нормального режиму роботи, а відроблений час визначається тільки в кінці місяця.

     Також табельний облік ведеться з використанням  табельних марок (жетонів), картковим – при використанні контрольних годин; за допомогою контрольно-перепускних пристроїв та інше. На багатьох підприємствах табельний облік передається безпосередньо в виробничі підрозділи, що сприяє укріпленню дисципліни. Вибір метода ведення табельного обліку обумовлюється  тільки зручністю для підприємства.

     Остаточно оформлений табель передається в  бухгалтерію, де використовується для  розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.                                                            

     Всі первинні документи по обліку праці  та заробітній платі в встановлений час передаються до бухгалтерії.

     Не  зараховуються до розрахункової  відомості  виплати, що не входять  до фонду заробітної плати та заробітної плати робітників, при підрахунку їх середніх розмірів; одноразові допомоги та добові, пенсії. Ці суми виплачуються окремо по розрахункових відомостях (т.ф. №Т-53) чи видатковим касовим ордером (ф.№КО-2).

     При визначенні нарахованих сум заробітної плати бухгалтерія проводить  утримання із заробітної плати. Різниця між нарахованою сумою заробітної плати та утриманням по кожному робітнику складає суму до видачі.

     Загальна  сума, яка належить до видачі, складає  перехідну суму розрахунків по заробітній платі, яка погашається в наступному місяці шляхом видачі її готівкою чи депонування суми, яка не була запитана.

     Кошти для виплати заробітної плати  отримують підприємства по чеку розрахункового рахунку банку.

     Отримання заробітної плати відбувається по платіжних  відомостях (ф.№Т-53). В відомості  вказується табельний номер, прізвище, ім’я, по-батькові робітника та сума до видачі. 
 
 
 

Розділ  3 .Нарахування та утримання на заробітну плату у бюджетних

установах

Згідно з підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового  кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (далі - Кодекс) заробітна плата – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оподаткування заробітної плати у 2011 році. Податкова соціальна пільга

чт, 17/02/2011 - 11:32

Із 1 січня 2011 року набрав чинність Податковий кодекс України  від 02.12.2010р. №2755-VІ (далі – Кодекс).

Сплата податку  на доходи фізичних осіб регулюється  розділом ІV Кодексу «Податок на доходи фізичних осіб».

Під час нарахування  доходів у формі заробітної плати  база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п.164.6 ст.164 Кодексу).

Згідно з статтею 167 Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування  щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у  формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку  у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього  пункту, перевищує десятикратний  розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Порядок надання  податкових соціальних пільг та перерахунку податку регулюється статтею 169 Кодексу.

Податкова соціальна  пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна  плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. 

Законом України від 23.12.2010р. №2856-VI “Про Державний бюджет на 2011 рік»   затверджено  прожитковий  мінімум  для  працездатної  особи  з  1  січня  -  941 грн.

Таким чином, у 2011 році граничний розмір заробітної плати, при якому фізична особа має  право на податкову соціальну пільгу, становить 1320 грн.

До 1  січня 2015 року розмір податкової соціальної пільги дорівнюватиме 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з  розрахунку на місяць), установленої законом  на 1 січня звітного податкового  року.

Звичайна податкова  соціальна пільга (пп.169.1.1) з 1 січня 2011 року становить 470,50 грн. (941,0 грн. х 50%), яка застосовується до доходу будь-якого платника податку, у якого розмір нарахованої місячної заробітної плати за місяць не перевищує 1320 грн.

Запроваджено  нову податкову соціальну пільгу для платника податків, який утримує  двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину у розмірі  470,50 грн. (п.п.169.1.2).

При цьому, лише для цієї категорії платників  податків граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

На застосування підвищеної податкової соціальної пільги у розмірі 150% від звичайної, що у 2011 році становить 705,75 грн. (941,0 грн. х 50% х 150%),  мають  право платники податку, які:

а) є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або  опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років (під терміном одинока мати (батько) вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом);

б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років;

в) є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

г) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом;

ґ) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена  підпунктом "б" підпункту 169.1.4 цього  пункту;

д) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;  

е) є учасником  бойових дій на території інших  країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія  Закону України "Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту", крім осіб – інвалідів І і ІІ з числа учасників таких бойових дій.

На податкову  соціальну пільгу у розмірі 200% від  звичайної, що у 2011 році становить 941грн. (941,0 х 50% х 200%),  мають  право платники податку, які є:

 а) Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями "За відвагу";

б) учасником  бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та інвалідом І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";