Констуювання

ЗМІСТ

   Вступ …………………………………………………………………………

1. Розробка вихідних даних для проектування нової моделі одягу…...............

1.1. Асортиментна та морфологічна  характеристика групи споживачів………

1.2. Обґрунтування  вибору теми сезону з перспективного  напрямку моди…...

1.3. Формування  вимог до проектування одягу…………………………………

1.4. Добір основних  матеріалів для виготовлення  виробу……………………...

    Висновки………………………………………………………………………...

2. Розробка технічної пропозиції проектованого виробу………………………

2.1. Формування технічного завдання…………………………………………....

2.2. Підбір та  аналіз моделей-аналогів…………………………………………...

2.3. Пропонування  ескізів моделей-ідей та моделі-пропозиції………………....

2.4. Технічний  опис моделі………………………………………………………..

    Висновки…………………………………………………………………………

3. Розробка конструкції моделі-пропозиції……………………………………..

3.1. Характеристика методики конструювання………………………………….

3.2. Розрахунок  та побудова базової конструкції……………………………….

3.3. Технічне моделювання……………………………………………………….

    Висновки…………………………………………………………………………

4. Розробка робочої документації………………………………………………..

4.1. Розробка креслень основних  та допоміжних лекал моделі, що  проектується. Розробка повного комплекту лекал-еталонів на модель, що проектується….……………………………………………………………………

4.2. Градація лекал…………………………………………………………………

4.3. Виготовлення  макету нової моделі…………………………………………..

    Висновки…………………………………………………………………………

    Висновки  та рекомендації………………………………………………………

    Список  використаної літератури……………………………………………….

      Додатки…………………………………………………………………………...

                                                         Вступ

Перед легкою промисловістю поставлено важливі завдання - формувати і  розміщувати державні замовлення і державні контракти і координувати діяльність підприємств, пов'язану з виконанням цього завдання, а також виробляти цільові програми перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей [1].

Українська легка промисловість  сьогодні є потужним багатогалузевим  комплексом з виробництва товарів народного споживання. Вона забезпечує приблизно 150 тис. робочих місць. Цей соціально вагомий сектор економіки орієнтований на кінцевого споживача. Потенціальні можливості підприємств легкої промисловості дозволяють виробляти широкий спектр товарів, здатних задовольнити увесь попит внутрішнього ринку. На підприємствах галузі, розташованих в усіх регіонах України, зосереджено близько 7% загальної чисельності промислово-виробничого потенціалу промисловості і 2,4% виробничих фондів.

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості – близько 2,5 тис., з виробництва готового одягу і хутра – близько 6 тис., шкіри і шкіряного взуття – близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%.

Галузь складається з 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний виробляти широкий спектр товарів широкого вживання і промислового призначення. Водночас легка промисловість пов’язана з багатьма суміжними галузями і обслуговує весь господарський комплекс країни [2].

Незважаючи на те, що впродовж 2008 р. легка промисловiсть зберiгае позитивну динамiку розвитку, темпи нарощування обсягiв виробництвауповiльнились. Так, за даними Держкомстату України, iндекс обсягiв виробництва промислової продукцiї легкої промисловостi за сiчень — вересень 2008 р. до вiдповiдного перiоду минулого року становыв 100,7%, в тому числi: у текстильнiй промисловостi — 105,5%, виробництвi готового одягу та хутра — 93%, у виробництвi шкiри та взуття — 112,5%. У розрiзi пiдгалузей легкої промисловостi протягом сiчня-вересня 2008 р. з позитивними темпами до вiдповiдного перiоду 2007 р., працювала текстильна промисловiсть. Iндекс обсягiв текстильного виробництва становив 105,5%, при чому зросло виробництво майже за всiма видами економiчної дiяльностi даної групи, а саме: ткацьке виробництво — на 4,4%, виробництво готових виробiв з текстилю, крiм одягу — 1,4%, виробництво нетканих матерiалiв та килимiв — 12,2%, виробництво тарикотажних виробiв — 35,3%[5].

Текстильна промисловість України  почала розвиватись ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств  були невеликими. Деяке пожвавлення  її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Киві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбінати у Херсоні і Тернополі, камвольно-сумвольний - у Чернігові, Дарницький ( Київ ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності чернігівського текстильного комбінату, Донецької ( Хмельницька обл. ) і Богуславської ( Київська обл. ) сукнових фабрик [1].

І хоча в 2000 році найбільший ріст було зафіксовано саме в легкій промисловості - 39%, що в 6 разів вище ніж рівень 1999 року, а виробництво суконь підвищилось на 42% ( Цей приріст було досягнено за рахунок збільшнення в-ва тканин на 33,7%, трикотажних виробів - на 86%, костюмів - на 28,6%, пальто на - 25,5%, брюк - на 62%, суконь - на 42%. Експорт збільшився на 50% від 1999 року і нараховував близько 55 млн. доларів) [6].

Регіональний експорт суконь, які  було зроблено в Україні залишається  майже незмінним. В 1999 і 2000 Німеччина є основним торгівельним партнером України. Її частка в українському експорті продукції з текстилю становить 50% [3,4].

 Отже темою курсової роботи є: "Розробка нової моделi жiночої сукнi в англiйсько-романтичному стилi".

1. Розробка вихідних  даних для проектування 

                                        нової моделі одягу

Для розробки вихідних данних для  проектування нової моделі одягу  необхідно виконати опис групи споживачів, проаналiзувати напрямок моди та обгрунтувати вимоги до виробничого виду одягу,  вибрати основнi матеріали для виготовлення виробу.

                    1.1.Асортиментна та морфологічна  характеристика 

                                                групи споживачів

Розмірна характеристика групи  споживачів відповідає розмірним стандартам типових фігур. Ознаки тілобудови, як сукупність антропоморфологічних ознак, обумовлює форму та розміри тіла людини і впливають на композиційне-конструктивне рішення форми одягу.

Емоційно-психологічні ознаки споживачів формують певний стереотип мислення, поведінки, впливають на відношення до моди та сприйняття різних елементів моди, смаку, вибору стилю в одязі та інші.

Соціальні риси людини впливають на їх інтереси, бажання, які формуються під впливом соціального статусу, етнічних та демографічних ознак, матеріального  стану. Одяг для масового виробництва виготовляється на наступні вікові групи:        

– молодша вікова група від 18 до 29 років;

– середня вікова група від 30 до 44 років;

– старша вікова група від 45 до 60 років.

Для проектування молодіжного одягу  використовують типові розмірні ознаки згідно ГОСТ 17-326-81 «Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды.», а саме розмір 158-84-96.

На сьогоднішній день населення  характеризується різними темпераментами, які впливають на їх поведінку, психологічний  та емоційний стан. Основними темпераментами є змішаний темперамент, який охоплює декілька типів темпераментів. Виділяють чотири типи темпераментів [7]:

   1. Холеричний темперамент. Холерик нетерплячий, і коли захоплюється, то його важко зупинити. Чекання здатне вивести його із себе. Він виявляє поривчастість, різкість рухів і неприборканість. Сила нервової системи дозволяє холерику в критичні моменти працювати довго і невпинно. У цей час його здатність до концентрації сил є дуже високою. Однак незрівноваженість нервових процесів холерика визначає циклічність у зміні його активності і бадьорості.

  2. Сангвінічний темперамент. Він має високу швидкість реакції, його вчинки обмірковані. Жвавість нервової системи обумовлює мінливість його почуттів, прихильностей, інтересів, поглядів, високу пристосовуваність до змін умов життя. Це товариська людина, що легко вступає в контакт із новими людьми, і тому в неї широке коло знайомств, хоча вона і не відрізняється сталістю в спілкуванні і прихильностях. Сангвінік - продуктивний діяч, але лише тоді, коли в нього є цікава йому справа, тобто при постійному збудженні. У протилежному випадку він стає нудним, млявим, відволікається.

  3. Меланхолійний темперамент. Він часто буває подавленим, невпевненим у собі, тривожним; у нього можуть виникнути невротичні розлади. У звичних обставинах меланхолік може бути контактним, успішно виконувати доручену справу, але він замкнений при зустрічі з новими людьми, нерішучий у нових ситуаціях. Володіючи високою чутливістю нервової системи, меланхоліки нерідко мають яскраво виражені художні й інтелектуальні здібності.

  4. Флегматичний темперамент. Емоційно зрівноважений, його важко розсердити, розвеселити. Настрій стабільний, рівний. Навіть при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним. Флегматик має високу працездатність, добре опирається сильним і тривалим подразникам, але не здатний швидко реагувати в несподіваних важких ситуаціях.

Для характеристики основних споживачів при проектуванні одягу необхідно  охарактеризувати його антропоморфологічні ознаки. Розробкою типових фігур для проектування одягу займались такі вчені, як: В.В. Бунак, Б. Шкерлі, І. Б. Галант, В.Г. Штефко та Е. Б. Коблякова.

Для проектування одягу виділяють  наступні типи пропорцій: доліхоморфним, що характеризується відносно довгими кінцівками та вузьким коротким тулубом; мезоморфний – середній тип, який займає проміжне положення між доліхоморфним та брахіморфним типами;  брахіморфний з відносно короткими кінцівками та довгим широким тулубом.

Різниця у зрості між  людьми головним чином залежить від довжини ніг. Тому доліхоморфним тип більш характерний для людей високого зросту, а брахіморфний – низького.

Форма ніг залежить від  взаємного розташування лінії стегон та гомілок та положенні голівки стегнової кістки в тазостегновому суглобі: прямі, О-подібні, Х-подібні та циркулеподібні.Форма живота залежить від статі, віку та кількості жировідкладень: запалий, прямий, опуклий.

Характеристика типу споживачів одягу представлена в таблиці 1, додаток А.

Отже, основним споживачем для проектування жіночої сукнi є дівчина молодшої вікової групи 18 – 29 років, зі зростом 158 см, ІІ-ої повнотної групи, з обхватом грудей – 84 см. З нормальною поставою та мезоморфним типом пропорції. Фізіологічні та психологічні ознаки споживача мають нормальні показники. Основний споживач слідкує за напрямком моди. Проживає у місті. Сімейний стан – незаміжня. Матеріальний рівень достатку – середній.

       1.2. Обґрунтування  виробу теми сезону з перспективного 

                                              напрямку моди

На основі аналізу журналів моделей  одягу, статей з періодичних видань, виставок мод, охарактеризовано напрямок моди відносно вибраного виду одягу за наступними ознаки: матеріал, об’ємність форми, силуетна довжина, покрій, лінії членування основних деталей, конструктивно-декоративних елементів.

Мода – це специфічна і динамічна форма стандартизованої масової поведінки, яка виникає  переважно стихійно під впливом  домінуючого в суспільстві настрою  і швидко мінливих смаків і захоплень.

Моду можна розглядати також, як своєрідний соціально-психологічний механізм людського спілкування, який надає йому рухливості [8].

Повільно, але впевнено змінюються силуети. Поступово відходячи від  тенденцій "підліткової фігури", модельєри наближаються до теми більш жіночного образу. Причому активно вступає в права образ "післявоєнної" жінки (зрозуміло, не нашої жінки - у наших у післявоєнні роки багатство вимірювалося зовсім не дизайнерськими штучками, - а тамошеней, закордонної). Строгі спідниці-олівці, модні сукні 2010-11, чіткі, і в той же час плавні і жіночні лінії, жакети, капелюшки - ось ідеал, який створили самі вишукані Будинку Моди [9].

Простота крою і вишуканість  завжди були в моді. У цьому сезоні особливо актуальні сукні простого крою, монотонних кольорів і з мінімалізмом в аксесуарах. Саме легкі і не перевантажені декором сукні 2010 є показниками причетності до світу високої моди.Наряди без бретелей завжди вважалися жіночними. Вони притягують чоловічий погляд і створюють неповторний, романтичний і трохи кокетливий образ. Дизайнери знають, що в сучасному світі жінки багато працюють, і часом їм абсолютно не вистачає часу для тривалого шопінгу і проведення часу в салонах. Керуючись цим міркуванням, дизайнери вирішили зробити сукні 2010 без бретелей, створивши колекції максимально жіночних суконь [10].

На сьогоднiшнiй день українськi дизайнери все частiше надають перевагу ахроматичнiй гаммi кольрiв при створеннi нових колекцiй одягу. А також використовують чiткi лiнiї разом з асиметрiею в деталях, таким чином нiби граючись з фiгурою людини, таким чином, змiнюючя  ритм нашого звичного  життя.

У сезоні весна – літо 2010-11 основними  тенденціяїми є комфорт, практичність та водночас елегантність і легкість.Для  покрою характерні основні ознаки: чітка конструкція, точні лінії, відсутність перенасиченості деталей та мала об’ємність форм.Використовуються декоративні елементи у формі: складок, зборок, бантів,  оздоблюючих строчок. Це все створює анонс у загальній композиції людей. Гармонічне поєднання зборок та складок довершує заданий образ.

Для виготовлення жіночої сукнi у сезоні весна – літо матеріал повинен бути – м’який, легкий та щільний. Перевагу надають сукням із натуральної шовкової тканини, наступної кольорової гами: сiрий, чорний, бiлий. Ці кольори відповідають сучасним напрямкам моди сезону весна – літо 2011 року.

Для виготовлення жіночої сукнi проектується новий покрiй iз суцiльновикроеним бантом на пiлочцi. Конструктивно-декоративні елементи (КДЕ) насичують виріб та надають йому значимості.

Матриця морфологічних ознак жіночої сукнi подана в таблиці 2, додаток 8.

Отже, майбутній виріб має містити  наступні морфологічні ознаки: жіноча сукня англiйського-романтичного стилю, прилеглого силуету, застібка в середньому швi спинки на тасьму-блискавку, вирiб проектовано без рукавiв. В якості оздоблення використані оздоблювальні строчки. Виріб рекомендовано виготовляти з натурального шовку, сiрого кольору.

1.3. Формування вимог  до проектування одягу  

Вимоги, до виробів поділяються  на дві групи: техніко-економічні (виробничі) та споживчі. Споживчі в свою чергу поділяються на: соціальні, функціональні, естетичні, ергономічні та експлуатаційні.

Під споживчими прийнято розуміти властивості  виробів, що служать для задоволення певних потреб у процесах споживання речі людиною. Споживчий рівень якості може бути представлений п'ятьма класами якості , що визначають безпосередню суспільну та індивідуальну цінність для людини-споживача: соціальним, функціональним, естетичним, ергономічними, експлуатаційними. У залежності від того, якими об'єктивними властивостями наділена виріб, воно здатне задовольнити ті чи інші потреби людини.

1. Соціальні показники характеризують відповідність виробів суспільними потребами, які зумовлюють доцільність їх виробництва та збуту. Тому вимоги соціально-економічного порядку необхідно враховувати ще на стадії розробки технічного завдання при визначенні доцільного асортименту виробів, перш ніж приступати до їх проектування і виготовлення. Роль соціальних чинників у забезпеченні якості промислової продукції зростає в міру зростання науково-технічного прогресу, насичення ринку товарами і підвищення матеріального добробуту. Використання соціальних показників дозволить обгрунтовано підійти до формування раціонального асортименту одягу.  Отже при розробці нової моделі жіночої сукні потрібно приділити особливу увагу соціальним показникам.

2. Ергономічні показники – це показники, характеризують ступінь пристосування виробу до людини та основані на ергономічних функціях системи людини. При ергономічній оцінці якості одягу ціле образно користуватися більш конкретними показниками, за допомогою яких можна кількісно характеризувати ергономічні функції системи людина – одяг. З врахуванням ГОСТ 16456 «Качество продукции. Эргономические показатели.» такими показниками до одягу на ієрархічному рівні структурної схеми є групові показники антропологічного, гігієнічного та психологічного співвідношення.

Гігієнічні показники сукні  жіночої характеризують її відповідність  санітарно-гігієнічним нормам та рекомендаціям. За допомогою показників цієї групи можна дати оцінку конструкції та окремим матеріалам виробу.

Найважливішими вимогами до жіночої  сукнi є гігієнічні вимоги. Вона повинна володіти певними гігієнічними, естетичними, технічними властивостями та забезпечувати нормальну життєдіяльність організму людини. До основних гігієнічних функцій виробу, що проектується, відносять: захист людини від механічних та хімічних пошкоджень.

  3. Естетичні показники займають особливе місце в оцінці якості одягу як предмета особистого споживання. Відсутність естетичних показників перетворює одяг, по суті, в непотрібну річ, так як вона перестає виконувати одну з основних своїх цільових функцій: задоволення специфічних людських потреб. Естетична потреба в узагальненому вигляді визначається як потреба людини у красі та творчості за законами краси. Естетичні вимоги до промислових виробів - це вимоги естетичної доцільності форми виробу і її органічною взаємозв'язку з функціональним змістом вироби, а також вимоги художньої виразності, гармонії, стильової єдності з середовищем. Будучи одним із засобів втілення громадських естетичних ідеалів своєї епохи, одяг проектується з урахуванням провідного художнього стилю даної епохи і його приватного прояви — моди.

4.  Функціональні показники визначають ступінь відповідності одягу основною цільовою функції, зовнішньому вигляду і психологічними особливостями споживачів. Всі властивості виробів повинні виступати в обмеженому єдності і преломляться через їх сутність, призначення. Тільки в цьому випадку вони стають властивостями даного предмета, обслуговуючого людини. У зв'язку зі значними відмінностями у зовнішньому вигляді і психологічному складі людей різного віку, розмірної і повнотно-вікової груп одяг навіть одного і того ж призначення необхідно проектувати з урахуванням всіх властивих цим групам особливостей.

5.  Експлуатаційні показники (надійність) включають в себе функції, які виріб має, або може набувати в процесі експлуатації. Важливим експлуатаційним показником більшості промислових виробів є надійність.

Надійність – це здатність, що визначає довго тривалість та ремонтопридатність виробу. Надійність виробів включає певний період носіння виробу, враховуючи ремонт, коли виріб приходить в фізичну непридатність. До експлуатаційних вимог відносять: стійкість до експлуатації; пілінгуємість – не допускається; стійкість до хімчистки ; стійкість до фарбування .

Великий вибір умов споживачів визначило  дуже широкий асортимент одягу. У  зв’язку з значними відмінностями  у зовнішньому обліку та психологічному складі людей різного віку, розмірної групи, зросту та повноти одягу навіть одного і того ж призначення необхідно проектувати з урахуванням всіх присутніх групам особливостей. Виріб, який проектується повинен бути зручним при експлуатації, не сповільнювати рух рук, та сприяти нормальному функціонуванню організму.

Техніко-економічні (виробничі) показники  якості визначають ступінь технічного удосконалення конструкції, методів проектування та технології одягу з урахуванням витрат на його виготовлення і використання.

Техніко-економічні показники поділяються на такі  класи: стандартизація і уніфікація, технологічні та економічні вимоги.

1. Економічні показники об’єднують між собою споживача та технічні якості продукції, а також вони повинні входити  в їх склад, віддзеркалювати економічну ефективність витрат на розробку, виготовлення та експлуатацію продукції. Жіноча сукня повинна бути економічно вигідна та орієнтуватись на середньостатистичного споживача з середнім рівнем достатку.

2. Технологічні показники визначають  ступінь прогресивності конструкції та технології, ступінь механізації та автоматизації, трудоємності та матеріалоємності виробу. Технологічна обробка жіночої сукнi повинна бути простою, легкою, для того щоб забезпечити підвищення ефективності праці а також зниження затрат часу на виготовлення  данного виробу.

3. Стандартизація та уніфікація. Однією із основних функції  стандартизації є зведення всіх  можливих рішень до мінімуму  найбільш раціональних із них.  Стандартизація сприяє підвищенню якості продукції, створює всі можливі умови для зниження затрат на проектування, виготовлення та експлуатацію, сприяє скороченню часу проектування та технічної підготовки виробництва.

Уніфікація – це основний метод, який найчастіше (найбільше) використовує стандартизація, що має головну ціль – зменшення різноманітності видів, типів та типорозмірів виробів однакового функціонального призначення.

Технологічний процес та швидка зміна  моди диктує необхідність різного скорочення термінів розробки і зниження витрат праці, засобів та матеріалів на створення і освоєння в виробництві нових моделей одягу при одночасному розширенні асортименту та покращенню якості.

Усі деталі, вузли та конструкція  в цілому має бути уніфікована  та відповідати єдиним стандартам, які діють на виробництві [11].

1.4. Добір основних матеріалів для виготовлення одягу

Обираючи тканину, нитки, фурнітуру, оздоблювальні матеріали необхідно  враховувати: відповідність їх за кольоровою гамою, малюнком або фактурою, напрямком моди; новизну та перспективність випуску текстильною промисловістю; вимоги за естетичним оформленням, фізико-механічним  властивостям при виготовленні жіночої сукнi.

При проектуваннi нових моделей одягу важливим етапом роботи є обгрунтований вибiр матерiалiв, пiдкладки та прокладки виробу, з урахуванням конструктивних особливостей виробу, методiв його технологiчної обробки та експлуатацiї.

У артикулі шовкових тканин перша  цифра означає групу тканин по волокнистому складу, друга - підгрупу за характером вироблення, наступні цифри - порядковий номер в даній підгрупі. Вартість готового швейного виробу 80-90% становить вартість тканини. Ціни тканин різноманітні, і тому при зміні основної тканини при виготовленні виробу вартість його може змінюватися. Для полегшення оцінки готових швейних виробів в залежності від використовуваного матеріалу всі тканини з урахуванням їх волокнистого складу розділені на ціннісні групи.

Шовкові тканини дуже різні за видом  застосованої сировини, пряжі і ниток, поверхневої щільності, щільності, переплетення, характеру обробки  і призначенням. Шовкові тканини виробляють з натуральних, штучних і синтетичних ниток, з пряденого шовку та штапельних пряжі. Ряд тканин виробляють із застосуванням бавовняної пряжі, металевих, металізованих і текстурованих тканин. 98% асортименту шовкових тканин виробляють із застосуванням хімічних волокон. До асортименту шовкових тканин відносяться самі легкі тканини - полотно капронове, креп-шифон - поверхневою щільністю 15-30 г/м2. Щільність шовкових тканин значна і завжди більше в основі.

   Завдяки своєму різноманіттю шовкові тканини широко застосовуються для виготовлення різноманітних суконь, блузок, халатів, піжам, костюмів, сорочок; їх, крім того використовують як підкладковий матеріал для костюмів і пальто.

Тканини з шовкових ниток, з натурального шовку, відрізняються гарним виглядом, приємним блиском, м'якістю, невеликою поверхневою щільністю, пружністю, високою міцністю і хорошими гігієнічними властивостями.

Отримують ці тканини з ниток  шовку-сирцю як одиночних, так і  кручених, а також з шовкової крученої пряжі. Ряд суконних тканин виробляють з ниток натурального шовку та штучних ниток, які можуть бути як в основі, так і в утоку, а також з шовку-сирцю і штабельной пряжі в утоку. Деякі суконно-костюмні тканини виробляють з пряденого шовку в поєднанні з віскозними нитками.

Тканини з шовкових ниток складні, так як, мають властивiсть до  розтяжності, обсипальностi, необхідності великої частоти рядки, застосування дуже тонких ниток, неприпустимість неточностей у пошитті, які виявляються у виробах особливо різко. Виникають труднощі також при настилі і розкрої тканин через їх гладкiсть. Тканини настеляються меншим числом шарів, використовуються спеціальні затиски, що закріплюють настил [12].

У даній курсовій роботi для виготовлення жіночої сукнi було запропоновано тканину з натурального шовку. А саме — «Вірність» арт. 21025 - дрібно візерункового переплетення з пряденого шовку з лавсаном в основі, лінійною густиною 10 текс ˟ 5; відносна щільність ниток 60% по основі і 35% по утоку, поверхнева щільність тканини 90 г/м2, ширина 90 см. Випускають гладкофарбовані і надруковані. Використовують для жіночих суконь.

Для надання форми окремим деталям  швейного виробу і забезпечення збереження цієї форми в процесі носіння застосовують різноманітні прокладкові матеріали. Прокладкові матеріали – це матеріали, які використовують для виготовлення деталей прокладки в одязі для надання їм необхідної жорсткості та форми. Це –  неткані полотна, тасьми, стрічки та інші.Флізелін ( 5035/2ВS4) – виробляють із суміші бавовни з капроном або капрону з віскозою товщиною 0,3 – 0,9 мм; поверхневою щільністю 90 – 110 г/м², шириною 125 см. Це легкі, жорсткі, пружні, міцні та зносостійкі полотна, які використовують для прокладок в борта, коміри, хлястики, в низ рукавів та низ виробу. Флізеліни стійкі до багаторазового прання та хімічної чистки.

Для з’єднання деталей блузи  було обрано лавсанові нитки. Вони нитки  теплостійкі, безусадочні, еластичні, але мають невисокі показники  міцності та стійкості до стирання. Тонкі нитки 33Л (11,1 текс х 3)  були використанi при виготовленнi сукнi. Застібкою для жіночої сукні була обрана тасьма-блискавка, що розташована в середньому шві спинки виробу.

2. Розробка технічної  пропозиції проектованого виробу

Розробка технічної пропозиції – це стадія проектних робіт, на якій виконується обґрунтування технічного вирішення виробу. Вона включає в себе чотири етапи розробки : технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект та технічний проект.

2.1. Формування технічного  завдання

Проектуванням називається  процес конструювання та планування виробництва одягу. Проектування починається при наявності первинного опису в якому в загальному вигляді сформовано призначення майбутнього об’єкта та вимоги до його властивостей. Первинний опис представлений у формі технічного завдання.

Розробка технічного завдання або  розробка вихідних даних до процесу  проектування передбачає ряд робіт, які спрямовані на визначення вихідних даних, які необхідно забезпечити внаслідок виконання проекту.

Майже для всіх галузей виробництва  розробка технічного завдання (ТЗ) є обов’язковою стадією. Для виробів легкої промисловості вважається за необхідне розробляти ТЗ лише у разі проектування виробів спецпризначення.

ТЗ характеризує найбільш важливі  вимоги, які визначаються показниками  якості та експлуатації. Технічне завдання встановлює основне призначення, технічні та техніко-економічні характеристики, показники якості, вимоги, які висуваються до проектуємої сукнi, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її склад, а також спеціальні вимоги до виробу.

ТЗ шляхом виконання ряду проективних робіт та процедур формується в кінцевий опис – проектно-конструкторську документацію (ПКД), яка несе в собі всю необхідну інформацію для створення об’єкта та виконує роль посередника між конструктором та виробництвом.