Контрабанда та її наслідки для економіки держави

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  І ТОРГІВЛІ

ІМЕНІ МИХАЙЛА  ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО 

КАФЕДРА ЕКСПЕРТИЗИ  У МИТНІЙ СПРАВІ 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «МИТНА СПРАВА»

НА ТЕМУ: 

_{(назва  теми)}

_{___________________________________________________________________________________________________________}

_{___________________________________________________________________________________________________________}

студента(ки)__________курсу___________________форми навчання факультету

_{(денна,  заочна)}

 

_{(назва  факультету)}

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

_{(прізвище, ім'я, по батькові, підпис)}

 

Науковий  керівник:

________________________

_{(науковий  ступінь, вчене  звання, посада)}

 

____________________________

_{(прізвище, ініціали, підпис)}

 

ДОНЕЦЬК-2011

«Контрабанда та її наслідки для економіки держави»

 

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                             3

Розділ  1.      Поняття контрабанди як кримінального злочину                               5

 
       

1.  Поняття «контрабанда» у законодавстві України                               5
2. Відповідальність за скоєння контрабанди                                         11

 

Розділ  2.     Організація розслідування справ про контрабанду                          15

 

2.1. Першочергові дії співробітників митниць при

виявленні контрабанди                                                                                 15

2.2. Місця приховування, що найчастіше

використовуються  контрабандистами                                                         15

2.3.   Дізнання у кримінальних справах  про контрабанду                         21

 

Розділ  3.     Окремі види контрабанди та її наслідки для економіки України     33

 

3.1.  Контрабанда наркотичних засобів,  психотропних речовин,

їхніх аналогів та прекурсорів                                                                       33

3.2.  Контрабанда культурних цінностей                                                    38

Висновки                                                                                                                    40

Література                                                                                                                   42

Вступ

 

     Україна стала самостійною державою з прийняттям Декларації про державний суверенітет України 16.06.90 р. і Акта проголошення незалежності України 24.08.91 р.

     Як  перед будь-якою суверенною державою, перед Україною стала задача визначення своєї самостійної митної політики, створення власної митної системи  і здійснення митного регулювання  на своїй території, зміцнення митного  кордону.

     Для охорони митного кордону України, захисту економічних інтересів  країни, Законом України "Про митну  справу в Україні" від 25.06.91 створені митні органи країни, і почало бурхливо розвиватися митне законодавство. Наприкінці 1991 року був прийнятий Митний кодекс України, за яким пішов цілий ряд актів, що регулюють митну справу в Україні, що дає можливість говорити про виникнення в системі права України самостійної галузі – митного права.

     Ця  галузь права повинна забезпечити  здійснення проведення Україною своєї самостійної митної політики, спрямованої як на інтеграцію у світове економічне співтовариство, так і на захист вітчизняних економічних інтересів.

     Митне право України усе більше і  більше відіграє роль у боротьбі з  організованою міжнародною злочинністю, у попередженні наркобізнесу, незаконної торгівлі зброєю, у захисті культурно-історичного надбання України.

     Перехід до ринкової економіки, зміна внутрішніх і зовнішніх форм економічного обороту, значний ріст злочинів у сфері  економіки в Україні вимагає  в даний час особливої уваги до питань економічної безпеки країни в умовах лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків.

     Про важливість боротьби з контрабандою свідчить той факт, що Указом Президента України від 30.12.94 голова Державного митного комітету України був уведений до складу Координаційного комітету з боротьби з корупцією й організованою злочинністю.

     Успіх боротьби з контрабандою багато в  чому залежить від гарного знання карного і карно-процесуального права, митного і зовнішньоекономічного  законодавства України, умілого застосування положень криміналістики в процесі розслідування.

     Аналіз  розглянутих судами кримінальних справ  про контрабанду показує, що розслідування  такого роду справ у значній мірі специфічно, що обумовлено характером і особливостями злочинних дій контрабандистів. У той же час при проведенні дізнання по цих справах працівниками митних органів допускається ще ряд недоліків, що вкрай негативно впливає на процес розслідування і судового розгляду справи.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ПОНЯТТЯ КОНТРАБАНДИ ЯК КРИМІНАЛЬНОГО ЗЛОЧИНУ

     1.1.  Поняття «контрабанда» у законодавстві України.

     За  допомогою тарифних та нетарифних заходів  регулювання митні органи забезпечують значні грошові надходження до бюджету, дозволяють надійно зберігати народні  надбання в галузі культури, стимулюють розвиток вітчизняної економіки, міжнародних зв'язків та міжнародної торгівлі. Перетинаючи кордон, кожен громадянин підпадає під митний контроль, а переміщуваний ним товар - під митне оформлення. Проте, є багато бажаючих обійти вci ці процедури з метою власного збагачення. Саме тому одним із основних завдань організації контролю митних органів є боротьба з контрабандою та порушенням митного законодавства шляхом порушення митних правил.

     Відповідно  до ст. 319 Митного кодексу України, порушенням митних правил визнається протиправна (навмисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління і за яку відповідальність передбачена відповідними статтями Митного кодексу України. Суб'єкти, що вчиняють правопорушення у сфері митної справи, у переважній більшості випадків мають на меті: ухилення від сплати податків та зборів при переміщенні предметів через кордон; ухилення від наявних заборон або обмежень щодо переміщення певних категорій товарів та предметів через кордон; безпідставне відшкодування податків; отримання незаконних переваг у комерційній діяльності.

     До  причин, що призводять до вчинення митних правопорушень, можна віднести отримання  фінансової вигоди, отримання переваг  у торгівлі, нехтування законами і тиск з боку конкурентів. Головними передумовами вчинення правопорушень в митній сфері є: існування економічних передумов; недостатня ефективність митного і прикордонного контролю; недосконалість нормативно-правової бази у сфері регулювання імпорту та боротьби з контрабандою; необлаштованість державного кордону з державами СНД; високі ставки ввізного мита, акцизного збору та ПДВ під час імпорту; неоднакове податкове навантаження на суб'єктів господарювання; наявність значної різниці між світовими і внутрішніми цінами на окремі групи товарів; корупція в митних органах, органах охорони державного кордону, інших правоохоронних та контролюючих органах; відсутність належного контролю за реалізацією товарів на внутрішньому ринку; недосконалість обміну інформацією між державними органами, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю.

     Слід  зазначити, що із таким явищем, як порушення митних правил, тісно пов'язане поняття контрабанди. Термін «контрабанда» походить від італійського contrabando.

     Контрабандою, згідно з ст. 201 Кримінального кодексому України є переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.

     Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих  розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян.

     Основним  безпосереднім об'єктом злочину  є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, громадська безпека, здоров'я населення.

     Усі предмети контрабанди поділяються  на дві групи:

     1) предмети, яким притаманні спеціальні  ознаки, що надають підстави для  кваліфікації їх незаконного  переміщення через митний кордон України за ст. 201 Кримінального кодексу України незалежно від розміру контрабанди:

• історичні та культурні цінності;
• отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини;
• зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї);
• стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, їх вільний обіг згідно з чинним законодавством може істотно обмежуватись і для переміщення їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл.

     2) товари, які вільно обертаються  в Україні і незаконне переміщення  яких через митний кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 Кримінального кодексу України, лише у випадку вчинення його у великих розмірах.

     Під товаром розуміється будь-яке  рухоме майно (у тому числі валютні  цінності; культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

     Не  є предметом контрабанди особисті речі, в тому числі транспортні засоби індивідуального користування. Під поняттям «особисті речі», розуміють предмети першої необхідності, призначені, в першу чергу, для забезпечення життєдіяльності власника - громадянина, є власністю такого громадянина та призначені виключно для власного користування такого громадянина, не є товаром та не призначені для відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті та цілям перебування за кордоном, а під транспортними засобами - пристрої, призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

     Не  є предметом цього злочину  речі, які відповідно до законодавства  України не підлягають обов'язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів).

     До  стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено  відповідні правила вивезення за межі України, належать передусім товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджуються Кабінетом Міністрів України.

     До  стратегічно важливих сировинних товарів  можуть відноситись також товари, дозвіл на вивезення яких видається  спеціально уповноваженим органом — Державною службою експертного контролю (ДСЕК). Переліки таких товарів затверджуються і періодично переглядаються Кабінетом Міністрів України.

     Предметом контрабанди у ст.201 Кримінального кодексу України названі не будь-які стратегічні товари (продукція), а лише ті із них, які є сировинними товарами (вони є предметом контрабанди лише при їх вивезенні за межі України). Такими товарами, крім тих, експорт яких підлягає квотуванню, є також окремі види сировини, що можуть бути використані для створення озброєнь, військової та спеціальної техніки, які підлягають державному експортному контролю згідно з Положенням про державний експортний контроль в Україні, затвердженим Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98. Дозвіл на вивезення (експорт) із України таких сировинних товарів надається Державною службою експортного контролю України, а в окремих випадках такі дозволи можуть бути надані за рішенням Кабінету Міністрів України або Ради національної безпеки і оборони України.

     Об'єктивна  сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

     Переміщення предметів через митний кордон України  поза митним контролем означає їх переміщення:

• поза місцем розташування митного органу;
• поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово;
• із використанням незаконного звільнення від митного оформлення.

     Переміщення предметів через митний кордон України  з приховуванням від митного контролю, поділяється на фізичне та документальне.

     Фізичне:

     1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди,  виготовлених або обладнаних  схованок в транспортних засобах,  устаткуванні, тарі, предметах одягу  тощо);

     2) з використанням інших засобів,  що утруднюють виявлення предметів  (з приховуванням предметів в  організмі чи на тілі людини  або тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах  транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо);

     3) шляхом надання одним предметам  вигляду інших через істотну  заміну зовнішніх характерних  ознак предметів, а також їх  тари, упаковки етикеток, ярликів,  що дозволяє віднести предмети  контрабанди до предметів іншого  виду (наприклад, так зване камуфлювання справжності);

     Документальне:

     1) з поданням митному органу  України як підстави для переміщення  предметів через митний кордон  підроблених документів;

     2) документів одержаних незаконним  шляхом (наприклад, в результаті  надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості);

     3) документів, що містять неправдиві  дані (щодо ваги, кількості асортименту,  найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди, відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються).

     Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.

     Якщо  предмети вивозяться за межі митної території  України або ввозяться з іншої  частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, — з моменту виявлення їх під час митного контролю.

 
 
 
 
 
 

     1.2. Відповідальність за скоєння контрабанди

     Відповідальність  у митному праві є наслідком  скоєного правопорушення. В даному випадку мова йде про порушення  митних правил. Порушення митних правил — це протиправна дія (бездіяльність) особи, що посягає на встановлений національним законодавством і міжнародними договорами держави порядок переміщення через митний кордон держави товарів і транспортних засобів, здійснення їх митного контролю і митного оформлення, обкладання митними платежами та їх сплати, надання митних пільг і користування ними, а також на нормальну діяльність митних органів, за які національним законодавством передбачена відповідальність.

     Відповідальність  за порушення митних правил — обов'язок особи, яка їх порушила, нести негативні  наслідки матеріального або особистого характеру, що передбачені нормами Митного кодексу України.

     У митному праві передбачено адміністративну, цивільну, а за контрабанду і кримінальну  відповідальність. Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил є фізичні  і юридичні особи, що скоїли порушення  митного законодавства. Відповідальність за митні правопорушення настає за умови наявності складу правопорушення. Громадяни підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо на момент здійснення правопорушення вони досягли шістнадцятирічного віку. Посадові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їхні службові обов'язки входило забезпечення виконання встановлених Митним кодексом України вимог. Суб'єктивне ставлення може бути у двох формах — у формі умислу і рідше необережності. Порушення митних правил визнається зробленим навмисно, якщо особа, що його скоїла, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала можливі шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

     При встановлені суб'єктивної сторони  порушення митних правил фізичними  і посадовими особами митних органів, постає питання про можливий стан неосудності, що передбачено законодавством України. Згідно з чинним законодавством України особа звільняється від відповідальності за порушення митних правил, якщо вона його скоїла в стані неосудності. Під неосудністю розуміється такий психічний стан суб'єкта, за якого він не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними. Це виникає внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психіки (афекту), чи слабоумства, іншого хворобливого психічного розладу. Осудність і неосудність — поняття правові.

     Переміщення товарів поза митним контролем або  з приховуванням від митного  контролю, однак не у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність згідно з Митним кодексом України. Незаконне переміщення товарів вважається вчинене у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 201 Кримінального кодексу України).

     Вартість  предметів контрабанди визначається за національною валютою України  за допомогою нормативних актів  про ціни та ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у разі їх відсутності таких цін — на підставі висновків товарознавчої експертизи.

     У разі, якщо предмет контрабанди відсутній (знищений, реалізований, вивезений  за межі України або місце його знаходження невідоме) чи істотно  змінився (пошкоджений тощо), при  визначенні його вартості використовуються відомості, які містяться у документах. Вартість може визначатись на підставі цін на ідентичні або на подібні товари відповідно до порядку, встановленого митним законодавством.

     Дії особи, яка мала умисел на незаконне  переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх (у т.ч. за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 Кримінального кодексу України.

     Декларування  товарів не своїм найменуванням, наприклад, декларування під іншим  кодом товарної номенклатури, умисне заниження митної вартості, повідомлення завідомо недостовірних даних про країну походження або митний режим товарів (так званий псевдотранзит або "утоплення" оподатковуваних товарів, ввезення товарів під виглядом виставкового майна) за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 222 Кримінального кодексу України, має розцінюватись як шахрайство з фінансовими ресурсами (надання завідомо неправдивої інформації з метою отримання пільг щодо податків) або фактично з метою їх реалізації на території України за наявності підстав кваліфікується як контрабанда, оскільки у даному разі до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, які містять неправдиві дані. В інших випадках порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотнє ввезення предметів або про транзит має тягнути адміністративну відповідальність згідно з Митним кодексом.

     За скоєння контрабанди караються винні особи – позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201 Кримінального кодексу України) є вчинення його:

     1) за попередньою змовою групою  осіб;

     2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається  позбавленням волі на строк  від п'яти до дванадцяти років  з конфіскацією предметів контрабанди  та з конфіскацією майна.

     Отже, законодавство України намагається боротися з проблемою контрабанди, адже особи, що вчиняють контрабанду та порушують митні правила, посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, внаслідок чого завдають шкоду економіці держави, її культурній спадщині, здоров’ю населення та громадській безпеці, сприяють розширенню тіньового сектора економіки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВ ПРО КОНТРАБАНДУ

     2.1.Першочергові  дії співробітників митниць при виявленні контрабанди

 

     При виявленні предметів порушення  митних правил та контрабанди інспектор  повинен вживати необхідні заходи для пред'явлення таких предметів на контроль, представникам відповідних контрольних служб.

     Дії інспектора, який проводить огляд  багажу:

     При виникненні підозри під час контролю та при виявленні з допомогою  технічних засобів, у багажу пасажирів  прихованих від митного контролю предметів інспектор митниці вживає такі заходи:

     - виявляє маршрут слідування багажу  та пассажира;

     - проводить вилучення (при цьому  необхідно суворо виходити з  принципу, що багаж, або тайник, якщо такий є, не може бути  порушений);

     - проводить оцінку ваги речовин;

     Негайно після цього інспектор викликає:

     - та доповідає старшому зміни,  начальнику відділу, начальнику  митного поста, викликає чергового  дізнавача, або працівника служби  митної варти та боротьби з  контрабандою;