Концептуальні, жанрово-тематичні та мовностилістичні особливості книги журналістів-міжнародників В. Пескова і Б. Стрельникова «Земля за

     Концептуальні, жанрово-тематичні та мовностилістичні особливості книги журналістів-міжнародників  В. Пескова і Б. Стрельникова «Земля за океаном» 

     Зміст 

     Вступ

     Розділ  перший. Концептуальні особливості  книги

     Розділ  другий. Жанрово-тематичні особливості  книги

     Розділ  третій. Мовностилістичні особливості  книги

     Висновки

     Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     На  сьогоднішній день міжнародна журналістика в Україні стрімко розвивається. Звичайно їй не наздогнати західноєвропейських  та американських конкурентів. Нам  поки що так і не вдалося створити потужну мережу конкурентоспроможних корпунктів. Це пов’язано з новітніми економічними умовами.

     Але ж є журналісти-міжнародники, які виїжджають на місце подій і роблять прекрасні репортажі. Вони мають зв’язки за кордоном і готують матеріали не гірше ніж місцеві. Можна сказати, що наша міжнародна журналістика розвивається — з’являються нові імена, цікаві точки зору.

       Українці отримують достатньо міжнародної інформації. Не можна дорікати міжнародникам і у відсутності свободи слова. Нині журналісти простими, зрозумілими концепціями пишуть про вплив Росії, Штатів, про «плюси» та «мінуси» ЄС.

         У роботі аналізується книга двох журналістів-міжнародників радянської доби. Актуальність обраної теми полягає у необхідності набуття сучасними українськими журналістами досвіду своїх попередиків, отримання нових ідей та точок зору для подальшої роботи. Мета роботи - вказати на ті позитивні й негативні особливості міжнародної журналістики в українському минулому, щоб на цій основі творити нову, сучасну, журналістику в Україні.

         Об'єктом дослідження виступає  книга двох радянськогих журналістів-міжнародників Василя Пескова та Бориса Стрельникова «Земля за океаном». Предмет дослідження -концептуальні, жанрово-тематичні й мовно-стилістичні особливості цієї книги.

     Досліджувана  книга була написана 1975 року, відтак описані ним події також відбуваються в цей час, на тому етапі історичного  процесу, коли СРСР та США перебували в стані «холодної війни». 

     Книга відомих радянських журналістів  В. Пєскова та Б. Стрельникова - розповідь про подорож по Америці. Автори проїхали на автомобілі п'ятнадцять тисяч кілометрів по двадцяти шести штатах країни.

     Ця  книга - репортаж про побачене і цікаве дослідження із залученням історичних документів і довідок.

         Досліджувана книга була написана 1975 року, відтак описані ним події  також відбуваються в цей час,  на тому етапі історичного  процесу, коли СРСР та США  перебували в стані «холодної  війни». 

         Результати дослідження можуть  бути використані під час складання  антології міжнародної журналістики, для подальшого дослідження міжнародної  журналістики радянського періоду.  Можливе також її застосування  в історичній науці у дослідженні  радянської історії та історії  Китаю. Робота складається зі  вступу, трьох розділів та висновків,  містить список використаних  джерел.

     Розділ  перший, концептуальні  особливості книги

     Текст презентує систему елементів та зв’язків. Тому цілісний, загальний зміст тексту ми осягаємо не сумарно, набором елементів змісту, а їх єдністю, що перетворює семантику окремих елементів у семантику цілого. Елементи функціонального цілого є елементами орієнтованими, підпорядкованими, функціонально залежними. Концепція (лат. conceptio - поєднання, сукупність) - розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища. Термін «концепція» вживається також і для позначення головного задуму, провідної ідеї наукової праці, художнього твору. У західній науці, маючи на увазі останнє трактування, частіше вживають термін «концепт».

     Концепт даної книги можна визначити лише після прочитання всієї книги. Як зрозуміло з назви книги, об’єктом дослідження журналістів є Сполучені Штати Америки. Саме ця «країна за океаном» описується впродовж усієї книги. Книга написана в 1975 році, коли стосунки між СРСР та США були напружені. Саме в 70-ті роки, і Радянський Союз, і США, боролися за встановлення нових, складніших зразків міжнародних відносин, в яких світ не поділявся б чітко на два протилежні табори, на два опозиційних блока. Змагання велося не тільки на Землі у військовому і ядерному домінуванні, а й у домінуванні в космічному просторі. Глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом, з одного боку, і США - з іншого, велася не тільки на державному рівні, але й суспільному. І саме в цей час два журналіста здійснили дворічну подорож по Америці. Ця книга - результат подорожі і дворічної спільної роботи.

     Ідеологічний фактор, хоч і мав місце в написанні журналістської праці, але не відіграв важливої ролі. На диво, не є ідеологічно заангажованою і написана об’єктивно та незацікавлено.

     Книга складається з невеликих пунктів  і на меті має розповісти радянській громадськості про життя пересічного  американця, та про Америку взагалі. Автори розповідають про Америку, починаючи від її природи та переваги кожного з штатів і закінчуючи уподобаннями та захопленнями американців. Автори також розповідають історії  життя не лише знаменитих американців, але звичайних громадян.

     Велику  роль у книзі відіграють пейзажі  природи, це зрозуміло, адже саме їх найчастіше бачили мандрівники, проїхавши п'ятнадцять  тисяч кілометрів. Опис країни відбувається як з позитивної, так і з негативної сторони.

     Саме  це і мали за мету журналісти – розповісти правду про життя в «країні  за океаном», щоб люди не прочитали  чергову історію про антиморальну поведінку «вісі зла», а про людей таких самих як і радянських, що кожного ранку так само йдуть на роботу, виховують дітей, мають свої радості та біди.

     Головна ідея книги – примирити та зблизити народи двох країн. Для цього автори розповідають про те як американці зустрічали їх на своїй землі, про їх гостинний характер, позитивний настрій, американську посмішку. Кожну рису характеру американця автори порівнюють зі схожими рисами характеру радянських громадян: «Вони гостинні, як народ Кавказу, роботящі, як шахтарі Донбасу».

     Варто зазначити про незначне потепління в стосунках між СРСР та США, яке  відбулося в середині 70-х років. Загальна напруга дещо спала і почалася розрядка. Однією з причин було те, що СРСР досяг приблизної рівності в ядерних арсеналах, і те, що Штати були серйозно послаблені в'єтнамською війною. Серед одних з найбільших подій того часу можна назвати спільний політ у космосі кораблів «Аполлон» і «Союз».

     Метою поїздки саме в час потепління відносин, журналісти вбачали у дослідженні  питання як Америка приймає і розуміє процес розрядки? Як буде приймати гостей за Радянського Союзу? Як відповідь на ці запитання приведу цитату з книги: «Нам ці люди сподобалися. А як трималися вони, несподівано зустрівши росіян, «безсумнівно комуністів», які подорожують в таких місцях, куди навіть самі американці не часто заглядають? Повинні чесно сказати: жодного випадку недоброзичливості ми не зустріли (хоча можна, звичайно, і зустріти). Перша реакція при знайомстві - стримана (а іноді й нестримана) цікавість. Були, правда, кумедні випадки настороженості, боязні і навіть забавною паніки, але загальний тон численних зустрічей: доброзичливість.»

     Основна частина книги побудована з невеликих  розділів назви яких відповідають короткому  змісту. Інші частини книги теж  присвячені короткій розповіді на певну  тему. Ці розповіді мандрівників планво змінюють свою тематику з однієї на іншу, наприклад: «Зустрічей на шляху було багато. Дещо передбачалося заздалегідь, Ми знали: в такий-то день, в умовний час, в такому-то місці нас чекають. У Вашингтоні ми зустрічалися з відповідальними працівниками міністерств. Були зустрічі в лісових та земельних відомствах, в музеях, лабораторіях, національних парках. Але була й просто дорога, яка щодня готує тобі попутників, зустрічних, співрозмовникам за столом, на фермі, в мотелі, на стежці, біля бензоколонки. Доречно сказати тут кілька слів про характер американців…»

         Проаналізувавши різні елементи  концепції твору, а головним  чином -шляхи реалізації концепту й композицію, можемо зробити певні висновки. Автори бачать перед собою мету, до якої впевнено рушать від початку твору до завершення. Логічні зв'язки між частинами тексту є принциповими й основоположними. За їхньою допомогою вони прагнуть від читача самостійного розуміння сказаного, що є власне основою концепції будь-якого твору подібного характеру.

     Жанрово-тематичні  особливості книги

       Жанр - історично сформований тип  твору, який синтезує характерні  особливості змісту та форми  певного виду творів, має відносно  сталу композиційну будову, яка  постійно розвивається та збагачується. Незважаючи на те, що це визначення стосується художніх жанрів, воно може бути застосоване до визначення журналістського жанру, адже не містить жодних притаманних лише художнім творам понять чи тверджень.

     Існує жанрове різноманіття саме журналістських стилів:

     Інформаційні - хроніка, інформація, розширена інформація, замітка, інтерв'ю, некролог, звіт, репортаж, спеціальний репортаж, прес-опитування, міні-коментар, міні-кореспонденція.

     Аналітичні - кореспонденція, коментар, стаття, лист, рецензія, публіцистичне огляд, рекомендація, бесіда, експеримент, рейтинг, огляд, сповідь, мемуари.

     Художньо-публіцистичні - замальовка, есе, нарис, пасквіль, фейлетон, памфлет, історія, епітафія, проза життя.

     Шоу-жанр - анекдоти, пародії, ігри, конкурси, шоу-експерименти, шоу-розслідування, реаліті-шоу, інтерактивні матеріали.

       Твір, що розглядається, належить  до публіцистики, адже порушує  актуальну на той час проблему, містить переважно фактологічну  інформацію, та інформацію, що автори отримали під час подорожжі країною. Проте в ньому присутній автор, який висловлює свої думки в притаманному йому стилі, не зловживаючи образними засобами й апелюючи все ж переважно на фактах і коментарях щодо них. Свої думки автори не нав’язують, а лише висловлюють як люди, що на власному досвіді дійшли до таких висновків. Але Авторська професійність, виклад певних фактів та доступність мовних засобів змушують вірити у написане.

     Визначити конкретний журналістський жанр важко, адже він досить значний за обсягом і не є співвідносним із пересічними журналістськими текстами. Та на мою думку твір є аналітичним так як у ньому відбувається поглиблене дослідження проблеми, що не має однозначного рішення і допускає кілька варіантів відповіді. Також у книзі присутнє глибокого і всебічного вивчення і виявлення різноманітних факторів, що впливають на вирішення питання, що роблять істотний вплив на її рішення.

     Якщо  ж детально розібрати твір, то можна  знайти у ньому схожість на мемуари. Мемуари (фр. mémoires), спогади - записки сучасників, що розповідають про події, в яких автор мемуарів брав участь або які відомі йому від очевидців. Звичайно не можна назвати Б. Стрельнікова та В. Пескова видатними особами, що грали видну роль в історії, та на перший план твору виходять власні переживання, думки, враження від побаченого.

     Також твір має деякі елементи нарису. Нарис - оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей. Нарис є «пограничним» жанром на межі публіцистики й художньої літератури. І дійсно для зацікавлення читача, щоб тримати його впродовж тексту, автор використовує чимало художніх прийомів, серед яких головно художні засоби, такі як метафора, порівняння, гіпербола та інші. «Земля за океаном» відрізняється більшою описовістю, зачіпає переважно соціальні проблеми, викладає і аналізує реальні факти і явища суспільного життя Америки. У тексті досить часто мають місце публіцистичні міркування, наукові узагальнення, іноді навіть статистичний матеріал. Для підтвердження даної думки приведу такий уривок з тексту: «Для нас найважливішим зараз є питання: як Америка приймає і розуміє процес розрядки, початок якому було покладено п'ять років тому? Зберігся чи дух доброзичливості, який ми відчували під час подорожі і про який написано в книзі? Так, переважна більшість американців цілком розуміють: альтернативою добросусідства може бути тільки «холодна війна» з загрозою переростання в катастрофу. «Ми повинні ладити, повинні співпрацювати», - так продовжує вважати більшість. Регулярно проводяться в США опитування громадської думки дають цьому підтвердження. Весною 1977 року опитування показало: 75 відсотків американців - за хороші відносини між СРСР і США і лише 10 - проти.»

     Якщо  говорити про тему твору, то для початку  дам визначення самому терміну. Тема [від грец. théma, буквально - те, що годиться (в основу)] - об'єкт художнього зображення, коло життєвих явищ, відображених письменником або художником і з’єднаних в одне ціле авторським задумом. Органічний зв'язок з ідейним задумом певною мірою дає підстави розуміти тему і як основну проблему, ідею твору (звідси - поняття "ідейно-тематична основа" або "ідейно-тематичне тлумачення" твору).

     Як  вже говорилося в першому розділі, що концепт твору дослідити як американці відносяться до поліпшення стосунків з СРСР та примирення двох великих народів. Тема ж твору – розповісти про життя Америки та пересічного громадянина загалом.

     На  мою думку тема обрана правильно, так як іншим чином не можна  досягти примирення двох народів  як не описом життя американців, їхніх  захоплень, розповісти про історію  країни, її проблеми та здобутки. Провести паралель між радянськими громадянами  та американськими.

       Кожний розділ слугує яскравим і необхідним тлом для основної теми, робить твір цікавішим, більш насиченим, урізноманітнює його. У розкритті вищезазначених підтем автор присутній більше за все, бо вдається тут до глибшого аналізу, оперує власними думками, робить висновки. Наприклад, для того щоб довести, що американці такий самий трудолюбивий народ як радянський автори пишуть: «Американець навіть дуже великого статку обов'язково змусить доньку або сина рано звідати, як добувається хліб. У маленькому містечку Пенсільванії нашу машину заправляла і чистила миловидна дівчина. Розговорилися. Виявилося: дочка великого чиновника банку і власника п'яти мотелів. У день чотири години працює для часткової оплати навчання в університеті. Папа у дівчинки скнара? Ні. Три тисячі доларів на рік від доходів він дає донці на навчання. Але він дає дочки тільки половину необхідної суми. Решту здобудь сама.»

       Загалом ми бачимо, що тематичні  особливості книги полягають  скоріше не в днорідності, а в розмаїтості тематичного складу. Можливо, це пов'язано з невеликим обсягом - а можливо й із її «інтегральним» задумом, що має під собою якнайшвидше донесення думки до читача.  Кожен розділ представлений як однорідне підрядне речення, що має стосунок до основного й є чимось подібним на обставину способу дії.

     Виходячи  з перелічених вище жанрово-тематичних характеристик твору Стрельнікова та Пескова, можна зробити певні висновки щодо доцільності й вдалості їхнього використання. Опираючись на тему, автори підібрали підтеми чітко, з метою реалізувати власний задум. Це можна вважати правильним підходом. Також хорошою ідеєю я вважаю розширення твіру деякими відступами від основної лінії, що додало легкості для читача, простоти сприйняття інформації. Адже публіцистичний твір має бути спрямований на велику аудиторію, а не на окремі групи інтелектуалів, чітко зацікавлених у сприйнятті конкретної інформації. Щодо жанру, то автори вдало використали можливості публіцистики як такої. Використання ними художніх елементів, додає твору деяких художніх ноток і сприймається більш повно.

     Мовностилістичні  особливості книги

       Мова тексту, тим більше журналістського, в сприйнятті його читачем відіграє чи не найпринциповішу роль. Вона, власне, є матеріальним відображенням теми, підтем, мікротем, реальним засобом реалізації задуму. Для досягнення певної мети журналісти використовують різноманітні художні засоби.

     Перед тим як проаналізувати мовностилістичні засоби даної книги, хочу подати визначення самому терміну.

     Художні засоби (зображально-виражальні) —  сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він  досягає мети — творить художньо-естетичну  вартість. Це — базова основа художнього мовлення, за допомогою якого митець створює нову художню реальність за естетичними критеріями, рівновелику будь-якій реальності довколишнього світу. До Художніх засобів належать:

     - тропи (епітет, порівняння, алегорія, гіпербола, перифраз, символ, оксиморон, літота, метонімія тощо);

     - стилістичні фігури (повтори, градація, паралелізм, інверсія, еліпс тощо);

     - принципи фоніки (інструментація, звуконаслідування, анафора, епіфора тощо);

     - формотвірні засоби кожного роду літератури (сюжет, композиція, портрет, пейзаж, інтер'єр, монологи, діалоги персонажів, мова оповідача і автора).

Виходячи з  того, що досліджуваний твір, як було визначено в попередньому розділі, є твором публіцистичним з художніми  елементами, далеко не всі художні  засоби в ньому використані й  узагалі доцільні. Із усіх перерахованих  груп у тексті використані елементи перших двох - тропи і стилістичні фігури та формотвірні засоби кожного роду літератури. 

     Серед троп найчастіше використовуються епітити на метафори. Автори використовують метафори під час опису природи та під час переказу історій. Наприклад: «Трудно сказать, куда сегодня не идет вездесущий и многоликий материал под названием «пластик»», чи «У Вашингтона земли слегка всхолмленные. Молодая жирная зелень подступает к дороге. Красного цвета трактор ворочает рыжеватую землю под кукурузу. Стадо без пастуха. Аккуратные разноцветные домики, возле которых все подстрижено, проутюжено и, кажется, даже одеколоном побрызгано».

     Метафори використовуються для того щоб зробити текст цікавішим, захоплюючим, живим і яскравим. На мою думку найцікавішими виразами є такі: «Плавные серпантины дороги обтекают подножия гор», «Сама дорога помогает водителю избегать неприятностей».

     Дуже  часто автори використовують синекдоху. Вживають однину у значенні множини і навпаки. Наприклад: «Во что одета Америка?», «Подчеркнутая простота в одежде для Америки характерна» і т.д.

     Із  формотвірчих засобів літератури автори використовують монологи, діалоги, мову оповідача і автора. Наведу декілька прикладів таких засобів: «..Помню, однажды мне в руки попался номер «Лайфа». Журнал купил право на публикацию наших рассказов и материалов о наших семьях. Тут были счастливые, довольные жены и дети и мужья, гордо стоящие рядом. Я читал статью и думал: «Если бы это действительно было так…»,  «  Чувствуем: Юле проще бы разреветься, но она улыбается.

        – Ребята, пожалуйста, берегите себя… – Протянула в окошко цветущую ветку, встряхнула, и лепестки остались на нашей карте. Пахучие розоватые лепестки.»

     Не  уникає автор і таких художніх засобів, як повторення, наголошуючи  на чомусь, підсилюючи значення слова, концентруючи увагу на певній інформації. Частими є запитання, з яких починається розділ, а потім автори дають відповідь на це запитання.

     Ми  бачимо, що визначені як елементи авторського  стилю мовні й художні засоби є ні чим іншим, як ознаками публіцистичного  стилю. Проте, індивідуальність авторів  виражена досить яскраво. Більше за все  вона виявляється у логічній частині  та інформаційному наповненні. 

     Висновки

       Проаналізувавши книгу Бориса  Стрельникова і Василя Пескова «Земля за океаном» і визначивши її особливості, можна зробити такі висновки:

     Концептом твору виступає дослідження питання  як американці відносяться до поліпшення стосунків з СРСР та своєю незаангажованою розповіддю про США примирити два великих народи.

     Композиція  для реалізації задуму підібрана  вдало й побудована логічно – різні теми об’єднані в єдине ціле, з метою досягнення певної мети.

     Жанр  твору є синкретичним - містить  ознаки мемуарів з елементами нарису; такий вибір є правильним, адже дозволяє впливати на масову свідомість.

     Тема - розповісти про життя Америки та пересічного громадянина загалом.

     Серед мовних засобів використані метафори, епітети, гіперболи, порівняння, повторення. За основу автори взяли епітет. Це пояснюється тим, що багато уваги у творі приділяється опису природі. Епітет вдало підходить для передачі вражень від побаченого. Стилістично текст сповнений експресивністю, що є загалом характерно для творі, написаних у публіцистичному стилі.

     Взагалі враження від прочитаної книги дуже позитивні та легкі. Авторам вдалося  побудувати твір таким чином, що незважаючи на достатній розмір книги вона читалася дуже легко та цікаво. Автори вдавалися  в такі подробиці, що ніколи навіть на думку не спадали, коли згадуєш  про Америку. Також авторам вдалося  позбавити мене певних стереотипів  по відношенню до Америки, які нав’язує суспільство. З цього можна зробити  висновок, що ідея книги не втратила своєї актуальності і сьогодні.

     Сучасним  молодим журналістам є чому навчитися  у своїх попередників. Маючи набагато більші можливості, багато журналістів молі їх використовують і працюють по певному шаблону, лінуючись заглибитись глибше. На сьогоднішній день мало таких, професійних робіт, які несуть певну ідею, а не лише мету збагачення самого автора. Тим не менш, Україна як країна, медіа-простір якої стрімко розвивається, потребує подібних робіт для  виховання своїх міжнародних журналістів. Проте, я сподіваюся, що нове покоління журналістів, що увібрало в себе безсумнівні здобутки радянської журналістики та новизну західноєвропейського прикладу відновлять цю традицію та піднесуть українську журналістику на якісно новий рівень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. Будагов Р.Н. Слово и его значение. - Л., Издательство ЛГУ, 1947.
2. В. Песков Земля за океаном / В. Песков, Б. Стрельников // ИД Мещерякова. 1975. – с. 368
3. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови: Підручник. - Тернопіль, 2000. - 248 с.
4. Степанов Г. В. Про межі лінгвістичного та літературознавчого аналізу художнього тексту / / Укр. АН СРСР. Від. літ. і яз. 1980. Т. 39. № 3. С. 195-204
5. Шкляр В. И. Публицистика и художественная литература: продуктивно-творческая интеграция: Автореф. докт. дис. Киев, 1989.