Ликвидность предприятия. 4

РЕФЕРАТ 

     Курсова робота містить 31 сторінок, 7 таблиць, список літератури. Предметом курсової роботи є встановлення ефективної роботи підприємства, ліквідності його балансу.

     Метою курсової роботи є розширення та поглиблення  знань студентів в області  фінансової діяльності підприємств, розвиток навиків самостійної творчої діяльності у процесі дослідження обраної теми, придбання практичних навиків у проведенні аналізу фінансового стану підприємства та уміння аргументувати та обґрунтовувати власну точку зору, системувати і аналізувати цифрові дані обліку на підприємстві.

     У процесі роботи були розглянуті закони України, постанови уряду та інші нормативні документи, які регламентують  функціонування об’єкта дослідження, проаналізован фінансовий стан підприємства в цілому, виявлені динаміка, пропорції, чинники, які впливають на результати функціонування об’єкта дослідження, запропановані пропозиції щодо покращення фінансового стану підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ  БАЛАНС, ЛІКВІДНІСТЬ, МАЙНО, ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ, ОБОРОТ, ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ПАСИВ, АКТИВ 
 
 
 
 
 

ЗМІСТ 

     Вступ...................................................................................................................4

     1 Теоретична частина........................................................................................6

     2 Аналітична частина......................................................................................12

     2.1 Загальна характеристика бухгалтерської  звітності, 

           яка використовується для оцінки  фінансового стану 

           підприємства. Методи проведення аналізу

           фінансового стану підприємства..............................................................12

     2.2 Загальна оцінка динаміки і  структури статей 

           бухгалтерського балансу..........................................................................15

     2.3 Загальна характеристика фінансового  стану підприємства..................18

     2.4 Структура джерел фінансових  ресурсів підприємства..........................20

     2.5 Аналіз ліквідності балансу.......................................................................21

     2.6 Аналіз зворотності обігових  коштів підприємства................................25

     2.7 Аналіз ефективності використання  майна підприємства......................27

     3 Висновки та пропозиції щодо  поліпшення фінансового

        стану підприємства.......................................................................................30

     Використана література..................................................................................31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

    Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

    Вихід України з тривалої економічної  кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану  суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

    За  цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів-фінансистів, що мають глибокі теоретичні і практичні знання, можуть узагальнити наявний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробити план дій щодо виходу із фінансової скрути.

    Підготовка  фахівців, обізнаних із фінансовою діяльністю підприємств за нових  умов господарювання, ускладнюється  недостатністю навчальної літератури, яка б ураховувала специфіку  перехідного періоду української економіки, законодавче і правове поле, в якому працюють вітчизняні підприємства.

     Фінанси підприємств – це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

     Фінансам  підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також  і особливості, зумовлені функціонуванням  фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств е те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

     Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані  з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвим й і загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворю вального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

     Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення. Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах — це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

     Фінанси є суттєвим складовим елементом  системи управління економікою. Без  фінансів неможливо забезпечити  індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки. 
 

1. ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

      Основи  та зміст фінансів господарюючих  суб’єктів 

      У загальній системі фінансів виділяють  три великі взаємозалежні сфери: фінанси господарюючих суб'єктів (підприємства, організації, установи); страхування; державні фінанси. Залежно від характеру діяльності суб'єктів усередині кожної із цих сфер можна виділити різні ланки. Кожна ланка виконує свої завдання, має власну організаційну структуру фінансового апарата, однак у сукупності вони утворюють фінансову систему держави.

      Фінанси господарюючих суб'єктів є вихідною основою всієї фінансової системи  країни, тому що вони охоплюють найважливішу частину всіх грошових відносин у  країні: фінансові відносини в сфері суспільного відтворення, де створюється суспільний продукт, національне багатство і національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів країни. Велика роль фінансів підприємств у забезпеченні нормального стану економіки і громадського життя країни, оскільки вони здійснюють процес розподілу і перерозподілу національного доходу і національного багатства на трьох основних рівнях:

1. на загальнодержавному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни, використовуваних для утворення бюджету і позабюджетних фондів;
2. на рівні підприємств фінанси підприємств забезпечують сферу матеріального виробництва необхідними фінансовими ресурсами і коштами для безперервного процесу розширеного відтворення;
3. на рівні виробничих колективів за допомогою фінансів підприємств формуються грошові фонди — фонд оплати праці, фонд матеріального стимулювання, здійснюються програми соціального розвитку колективів підприємств.

      До  сфер прояву фінансових відносин належать:

      — відносини між підприємствами з поставок сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, реалізації продукції і послуг;

      — відносини між підприємствами і  банками, які виникають при одержанні  і погашенні кредиту, при покупці  і продажу валюти, по розрахунках  за банківські послуги;

      — відносини зі страховими компаніями і організаціями зі страхування майна, комерційних і фінансових ризиків;

      — відносини з товарними, сировинними, фондовими біржами за операціями з виробничими активами;

      — відносини з інвестиційними фондами  і компаніями за розміщенням інвестицій, приватизації;

      — відносини з філіями і дочірніми  фірмами;

      — відносини з персоналом за виплатою заробітної плати, дивідендів, з акціонерами, якщо вони не є членами трудового колективу;

      — відносини з податковою службою  при сплаті податків, з аудиторськими фірмами, з позабюджетними організаціями.

      Фінанси підприємств забезпечують збалансованість  у народному господарстві між  матеріальними і грошовими фондами, призначеними для споживання і накопичення, від якої залежить стабільність гривні, грошовий обіг, стан платіжно-розрахункової дисципліни.

      Формуються  фінансові ресурси за рахунок  таких джерел:

      — власні і прирівняні до них кошти;

      — мобілізовані на фінансовому ринку  ресурси;

      — кошти, що надходять у порядку  перерозподілу.

      Основні функції фінансів: відтворювальна; розподільча; контрольна.

      Відтворювальна функція складається в обслуговуванні грошовими ресурсами кругообігу основного й оборотного капіталу в процесі комерційної діяльності підприємства на основі формування і використання грошових доходів і накопичень.

      Розподільча функція полягає в забезпеченні оптимальних пропорцій розподілу  прибутку (доходу) між підприємствами і державою, між різними фондами  підприємств.

      Контрольна  функція — це фінансовий контроль за виробничо-господарською діяльністю підприємства з погляду споживання і видатків виробничих ресурсів, а також контролю взаємин підприємства з банками, державою та ін. підприємствами.

      У нормативних актах, науково-практичній літературі, безпосередньо в контексті  фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансової звітності оперують дефініціями «фінансова діяльність», «інвестиційна діяльність» та «операційна діяльність» суб’єктів господарювання. З метою формування каталогу функціональних завдань фінансових служб підприємства та чіткого розмежування зазначених понять розглянемо економічний зміст кожного з них.

      Інвестиційна діяльність. Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

      Отже, ця діяльність пов’язана з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом  під інвестиціями розуміють усі  види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької  та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід).

      - «Необоротні активи»;

      - «Поточні фінансові інвестиції» (фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент).

      До  типових прикладів руху коштів у  результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі:

• придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;
• отримання відсотків, дивідендів;
• дезінвестиції.

      На  практиці досить часто з інвестиціями ідентифікують лише довгострокові  капіталовкладення, тобто вкладення  у довгострокові активи, у т. ч. витрати на придбання основних засобів, корпоративних прав, науково-дослідні розробки, видатки розвитку, підвищення кваліфікації персоналу, маркетинг та ряд інших. За такого трактування інвестицій не враховується існування поточних фінансових вкладень, які є інвестиціями короткострокового характеру. Отже, під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного характеру), що здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

      Під поняттям «дезінвестиції» розуміють  повернення (вивільнення) заморожених  у конкретних майнових об’єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи ліквідацію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

      Операційна діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. До типових прикладів руху коштів у рамках операційної діяльності належать такі:

• грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг;
• грошові виплати постачальникам за товари і послуги;
• грошові виплати з оплати праці;
• сплата податків.

      На  основі систематизації руху грошових коштів у результаті операційної діяльності визначають операційний Cash-flow, який досить часто є основним джерелом фінансування діяльності підприємства. Перевищення вхідних грошових потоків від операційної діяльності над грошовими витратами є підґрунтям для забезпечення стабільної ліквідності підприємства та залучення коштів із зовнішніх джерел.

      Фінансова діяльність. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

• «Власний капітал»;
• «Довгострокові зобов’язання»;
• «Поточні зобов’язання».

      До  типових прикладів руху коштів у  результаті фінансової діяльності слід віднести:

• надходження власного капіталу;
• отримання позичок;
• погашення позичок;
• сплата дивідендів.

      Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування) має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу (оптимізація фінансування) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

      У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Загальна  характеристика бухгалтерської звітності, яка  використовується для оцінки фінансового стану підприємства. Методи проведення аналізу фінансового стану підприємства

      Фінансовий облік – сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку, обнародування інформації про результати діяльності підприємства та його фінансовий стані згідно з чинним законодавством і П(С)БО.

      Економіка країни та фінансовий облік знаходяться у тісному зв'язку. За допомогою обліку збираються дані про факти господарської діяльності, що фіксуються у первинних документах, оцінюються та групуються однорідні факти на рахунках та у регістрах, складається фінансова звітність про ті ж об'єкти, які вивчає економіка.

      Таким чином, фінансовий облік визначається державою як інформаційна система для управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його зобов'язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форм господарювання. У міру розвитку суспільства та змін у соціальній, політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги, тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

      Намагання гармонізувати і стандартизувати  фінансовий облік в Україні пояснюється такими причинами:

      — забезпечення потреб інвесторів у достовірності  інформації (доти, поки інвестори не можуть отримати надійну інформацію і цілковиту впевненість у тому, що станеться з їх грошима, іноземний капітал не буде вільно перетинати кордони), що означає необхідність розкриття у фінансових звітах економічних показників, підготовлених за єдиною методологією, з їх підтвердженням аудиторами;

• полегшення роботи транснаціональних корпорацій (гармонізація 
  бухгалтерських систем дозволяє зменшити витрати компаній на підготовку звітності, знизити витрати внаслідок зменшення коригування бухгалтерських документів і часу на складання консолідованих звітів);
• спільне використання бухгалтерських знань сприятиме вільному 
  переміщенню бухгалтерів з однієї країни в іншу та наданню допомоги 
  країнам, у яких є дефіцит спеціалістів.

      Удосконалення фінансового обліку в перспективі  пов'язується з вирішенням ряду методичних проблем:

      - орієнтація на забезпечення інформацією не лише зовнішніх користувачів (керівні органи, інвестори, фінансові та банківські установи), а й внутрішніх (структурні підрозділи, служби апарату управління);

      - уточнення плану рахунків бухгалтерського обліку;

      - розробка економічних показників, що характеризують явища і процеси господарської діяльності, резерви раціонального використання ресурсів;

      - отримання інформації про недоліки у роботі, втрати, репродукційні витрати;

      - розробка нових прогресивних форм бухгалтерського обліку, орієнтованих як на ручну обробку інформації та і автоматизовану.

      На  виконання Програми реформування бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, Міністерство фінансів України затвердило 1 грудня 1998 р. Перелік та терміни затвердження і запровадження у практику положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі – ПБО). За змістом питань, які регулюються ПБО, їх можна об'єднати у чотири групи;

      І група спрямована на врегулювання питань складання фінансової звітності і передбачає їх застосування з 2000 року;

        ІІ група орієнтована на прийняття п'яти ПБО, якими з 2000 року необхідно керуватися підприємствам при веденні бухгалтерського обліку його майна і зобов'язань – нематеріальних активів, їх амортизації та оренди, товарно-матеріальних запасів, зобов'язань по кредитах, позиках, боргах постачальникам, підрядчикам тощо. ПБО 7 "Основні засоби" в цілому схвалений, але при запроваджені його необхідно визначитися щодо нарахування амортизації по основних фондах, для яких на протязі більш як 30 років амортизація не нараховувалася, в той час як за міжнародними стандартами по всіх основних фондах, за виключенням землі, повинна нараховуватися амортизація.

      III група підпорядкована завданню врегулювати облікові процедури з 
формування доходів, витрат і фінансових результатів. ПБО з цих питань 
затверджені і запровадженні з 2000 року;

      IV групою передбачається зафіксувати правила обліку інвестицій, 
податків, дивідендів, фінансових інструментів (контрактів, які призводять до 
створення   фінансового   активу   одного   підприємства   і   фінансового 
зобов'язання або інструменту іншого підприємства) впливу змін валютних 
курсів, цін та інфляції. Передбачалося, що ПБО цієї групи буде затверджено 
у 2000-2001 роках і введено в дію через 3-6 місяців після затвердження.

      Деякі національні стандарти об'єднують  положення декількох МСФЗ, а в окремих випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСФЗ та не суперечать їх положенням.

      Тому  майбутньому бухгалтеру, необхідно  вивчати фінансовий облік, здобувати практичні навички роботи. Ця курсова робота дає можливість здобути практичні навички роботи з обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, робітниками підприємства по заробітній платі, нарахувань та утримань від неї, з обліку витрат виробництва, складання калькуляції продукції, з обліку доходів і витрат діяльності, розрахунків з бюджетом по різноманітних податках. Дає можливість навчитися складати журнали та

      V відомості, основні форми фінансової звітності, які застосовуються на підприємствах України. 

2. Загальна  оцінка динаміки та структури статей бухгалтерського балансу

      Даний аналіз необхідний для того, щоб  довідатися зросло або зменшилося майно підприємства за звітний період, за рахунок чого відбулися ці зміни, довідатися їхню питому вагу; а також, щоб побачити, що є основним джерелом фінансування ресурсів підприємства й довідатися їхню питому вагу, тобто цей аналіз необхідний для того, щоб вивчити зміни в структурі статей балансу за звітний період.

      Існують наступні методи проведення аналізу:

1. неформалізований метод заснований на описі аналітичних 
   процедур на логічному рівні (метод експертних оцінок, 
   психологічні методи, методи порівняння);
2. формалізовані методи ґрунтуються на строго формалізованих 
   аналітичних залежностях (статистичні, економіко-математичні й бухгалтерські методи).

      Способи проведення аналізу:

1. вертикальний спосіб (структурний) припускає визначення питомої 
   ваги кожній складовій у загальній сумі;
2. при горизонтальному способі (тимчасовому) рівняються результати 
   з попереднім періодом (у динаміку);
3. спосіб   фінансових   коефіцієнтів   показує   співвідношення   між 
   окремими показниками звітності і їхній взаємозв'язок;
4. при проведенні аналізу способом порівняння розраховані показники 
   рівняються з нормативними показниками.