Ломбарди, як фінансові установи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

шифр:10610221             Кафедра фінансів

Курсова робота з предмету:

"Фінансовий ринок"

на тему «Ломбарди, як фінансові установи»

Виконала: студентка ІV курсу

групи ЗФК 10-1С

Вербовська І.В.

Перевірив: Полчанов.А.Ю.

Житомир 2012

ПЛАН:

Вступ………………………………………………………………………....…3ст.

Розділ 1: «Теоретичні основи»………………………………………..…4-20ст.

1.1.Місце та роль  ломбардів на фінансовому ринку…………….…...…4-7ст.

1.2.Ломбардне кредитування та зберігання цінностей………………...8-14ст.

1.3.Нормативно-правове  регулювання ринку ломбардних послуг….15-20ст.

Розділ 2: «Особливості ломбардної справи в Україні»……......…....21-45ст.

2.1.Становлення та розвиток ломбардної справи в Україні………….21-33ст.

2.2.Зарубіжний досвід  розвитку ломбардної справи…………...……34-38ст.

2.3.Сучасний стан ломбардної справи в Україні ……………….........39-45ст.

Висновки…………………………………………………………..……....46-47ст.

Список використаних джерел……………………………………….…...48-49ст.

ВСТУП:

Протягом останніх років дедалі більше зростає попит на кредитні ресурси з боку не тільки великих і середніх підприємств, а й у першу чергу малого бізнесу і населення. Проблеми функціонування і діяльності окремих небанківських кредитних установ та їх кредитний потенціал розглядаються у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, М. Туган-Барановського, О. Василика, Н. Внукової, Б. Івасіва, В. Корнєєва, М. Крупка, М. Савлука, В. Хода- ківської та інших. Юркевич О.М.,[16]

Актуальність: на даному етапі розвитку ломбардної справи в Україні необхідно проаналізувати попередній історичний розвиток, зробити аналіз останіх років, винести уроки з заружного досвіду та визначити подальші можливі варіанти розвитку та удосконалення ломбардної справи в  нашій країні.

Мета: аналіз та узагальнення досвіду розвитку ринку ломбардних послуг у зарубіжних країнах, аналіз галузі ломбардного кредитування в Україні, розгляд можливих варіантів подальшого розвитку ломбардної справи за кордоном та в Україні.

Завдання:

1) визначити теоретичні  засади та нормативно-правове  регулювання ринку ломбардних  послуг;

2) проаналізувати показники  ломбардного кредитування за  останні роки, зробити висновки;

3) дослідити розвиток та становлення ломбардної справи як в Україні, так і за її межами;

4) розглянути зарубіжний досвід розвитку ломбардної справи;

5) сформувати пропозиції  та перспективи щодо подальшого  розвитку ломбардної справи в  Україні.

Обєкт: організація та побудова ломбардної справи в Україні.

Предмет: розгляд та аналіз історичного розвитку та становлення ломбардної справи в Україні.

РОЗДІЛ I

1.1.Місце та  роль ломбардів на фінансовому  ринку

Розвиток вітчизняних  фінансових посередників визначив пріоритетну на сьогодні роль банків порівняно з іншими фінансовими інститутами. Але протягом останніх років дедалі більше зростає попит на кредитні ресурси з боку не тільки великих і середніх підприємств, а й у першу чергу малого бізнесу і населення. Як показує світовий досвід, небанківські кредитні установи спроможні ефективно забезпечувати кредитними ресурсами саме ці останні категорії економічних суб'єктів.

Проблеми функціонування і діяльності окремих небанківських  кредитних установ та їх кредитний  потенціал розглядаються у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, М. Туган-Барановського, О. Василика, Н. Внукової, Б. Івасіва, В. Корнєєва, М. Крупка, М. Савлука, В. Хода- ківської та інших.[16]

Ломбарди – це фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під  відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг. Ломбардна операція – операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України.

 Останнім часом ломбарди не є головним джерелом отримання споживчого кредиту у зв’язку із розвитком великих фінансових установ: комерційних банків, кредитних спілок, асоціацій тощо. Незважаючи на це, вони виконували і продовжують виконувати суттєву роль у справі надання позик населенню, яке звертається до ломбардів за невеликими сумами грошей на короткий строк, адже інші кредитні установи не практикують проведення таких операцій.

 Реалізація кредитних відносин в Україні забезпечується функціонуванням Національного та комерційних банків, а також небанківських фінансово-кредитних установ: бірж, кредитних спілок і ломбардів, роль яких у сучасній ринковій економіці постійно зростає. Аналіз діяльності сучасних ломбардів має враховувати такі показники, як джерела основних капіталів та обігових коштів ломбардів, їхні операції та клієнтуру, середній розмір позики, що надається ломбардом та ін.

Перехід економіки до ринкових засад – період важкий і тривалий. Він позначається, перш за все, на житті конкретної особи. Це викликає необхідність враховувати всі наслідки, що випливатимуть з нашого економічного становища, у тому числі й у сфері кредиту, приділяти належну увагу установам, які здійснюють ломбардні послуги і займають особливе місце у нашому сьогоденні.

 Ринок ломбардних послуг – це система економічних відносин, які виникають з приводу купівлі"продажу специфічного товару “ломбардні послуги” в процесі задоволення суспільних потреб у кредитуванні під заставу рухомого майна. Цей ринок складається в умовах множинності осіб, які потребують позичкових ресурсів.

Ломбардні послуги кваліфікуються як фінансові послуги, що надаються фізичним чи юридичним особам у формі позичення коштів ломбардною установою під заставу товарів або валютних цінностей. Об’єктом ломбардної послуги є зворотний рух вартості між  кредитором і позичальником на умовах оплати.

Предметом ломбардних послуг є:

• надання грошових позичок під заставу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у виробах і брухті;
• приймання на зберігання виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
• реалізація невикуплених виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 387, від 07.05.1998 р. № 653 та від 04.06.1998 р. № 802 до Державної скарбниці НБУ;
• надання грошових позичок під заставу рухомого майна з прийманням закладеного рухомого майна на збереження ломбарду (заклад), у тому числі предметів домашнього вжитку та особистого користування;
• надання грошових позичок під заставу нерухомого майна (іпотека), у тому числі землі, споруд, будівель, квартир, будинків, а також підприємств та їхніх структурних підрозділів як цілісних майнових комплексів;
• надання грошових позичок під заставу цінних паперів;
• надання грошових позичок під заставу майнових прав;
• надання грошових позичок під заставу валютних цінностей;
• реалізація закладених валютних цінностей відповідно до чинного законодавства;
• здійснення застави в міжнародному обороті;
• реалізація невикупленого закладеного майна через пункти реалізації ломбарду, а також мережу магазинів роздрібної, комісійної й оптової торгівлі (у тому числі лотки, торгові місця), а також аукціони, публічні торги;
• збереження закладеного, а також іншого майна фізичних і юридичних осіб у сейфах, складах та інших сховищах ломбарду.

Основними видами ломбардних послуг є:

1. Надання економічним  агентам фінансових кредитів  у готівковій і безготівковій формах.

2. Пропонування супутніх  ломбардних послуг, до яких належать:

 – прийом під заставу та на відповідальне зберігання майна чи майнових прав, що перебувають у цивільному обігу, без будь"яких обмежень;

 – оцінка майна чи майнових прав, які ломбард бере в заставу або на відповідальне зберігання;

 – продаж на комісійних умовах або за дорученням майна чи майнових прав, що перебували у заставі і не були викуплені в установлений строк після закінчення строку дії кредитного договору або договору відповідального зберігання;

– скупка у населення  виробів із дорогоцінних металів  і дорогоцінного каміння.

Основним видом діяльності ломбардів в Україні є надання миттєвих, короткострокових та невеликих за розміром позик на власний ризик під заставу. Винятково наданням позик під заставу займаються 85 ломбардів. Досить активно ломбарди впроваджують такі види діяльності, як торгівля невикупленим із застави майном, скупкою, ремонтом, виготовленням і торгівлею ювелірними виробами. Існують ломбарди, які займаються лише роздрібною торгівлею (2 ломбарди). Розміри і масштаби діяльності ломбардів досить відрізняються. Сформований статутний капітал коливається в межах від 10 коп. до 7,2 млн грн, який у більшості випадків формується за рахунок грошових коштів. Статутний капітал лише одного ломбарду складається винятково з іноземних інвестицій. Мінімальна залишкова вартість основних фондів у власності ломбарду складає 160 грн, максимальна – 5,0 млн грн. Найбільша величина активів становить 12,8 млн грн. Кількість засновників ломбардів коливається від 1 до 58 осіб, переважно ломбарди організовуються 2 засновниками. У 33 ломбардів у складі засновників переважають юридичні особи.

Ломбардна операція складається  з двох взаємозалежних частин. Перша частина – безпосередньо кредитна операція, тобто надання кредитором грошової позики позичальнику на умовах строковості, платності та повернення. Такі умови передбачають, що позичальник повинен повернути отриману позику в обумовлений термін і сплатити кредитору відсотки за користування позикою. Згідно з чинним законодавством ця кредитна операція є операцією короткотермінового фінансового кредиту.

Другою частиною ломбардної операції є забезпечення зобов’язань позичальника, а саме отримання кредитором:

а) впевненості в тому, що зобов’язання позичальником будуть виконані належним чином та у термін;

б) додаткового інструмента  примусу позичальника до належного виконання зобов’язань.

 Під час проведення ломбардної операції засобом забезпечення зобов’язань позичальника кредитору є тверда застава майна позичальника (або третьої особи). Законодавство вимагає укладання договору застави у письмовій формі, а в деяких випадках (залежно від предмета застави) – у нотаріальній, між заставником (позичальником) і заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір про заставу є похідним від кредитного договору, тому що сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання і залежність від основного зобов’язання, оскільки припиняється з припиненням останнього.[2]

1.2.Ломбардне кредитування та зберігання цінностей

Ломбардний  кредит – короткотерміновий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту. Позичальник зберігає право власності на закладене майно. Якщо кредит не повернено вчасно, право власності переходить до кредитора, який, реалізовуючи майно, утримує з виторгу суму боргу та нараховані проценти. Сучасною формою ломбардного кредиту є банківський кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.

Кредитний договір (або договір ломбардного кредиту), укладений у письмовій формі між кредитором і позичальником, є основною угодою при здійсненні ломбардної операції. Порядок укладення такого договору визначається положеннями Цивільного кодексу України. За кредитним договором ломбардна установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається  у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є недійсним. Особи, які не досягли 18 років, не мають права на одержання ломбардних послуг.

Ломбардна установа має  право відмовитися від надання  позичальникові передбаченого договором  кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процесу визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право  відмовитися від одержання кредиту  частково або в повному обсязі, повідомивши про це ломбардну установу до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.Існує багато варіантів сплати проценту за користування кредитом. У ломбардах процент за користування стягується в основному при викупі. Чим більша сума одержуваного кредиту, тим меншу суму процентів за користування кредитом сплачують клієнти.

До ломбардної операції належить велика кількість дрібних  операцій з оцінки ювелірного виробу, що є предметом застави. Середня вага предмета застави складає 5 грамів золота 585 проби, тому зрозуміло, що більша частина чималої собівартості ломбардної операції припадає сааме на визначення оцінної вартості ювелірного виробу. До цього треба також додати вартість складських операцій центрального сховища ломбарду та перепродажної підготовки виробів, на які звернуте стягнення.

Принципи формування ставки за ломбардні кредити аналогічні банківським: вони спираються на облікову ставку НБУ, яка сьогодні складає 9 % і зумовлює недостатньо високу ціну кредитних ресурсів.

У сучасних умовах, відповідно до чинного законодавства України, до фінансових послуг ломбардів належить надання фізичним особам фінансових кредитів за рахунок власних і залучених коштів, а також окремих супутніх послуг.

Головні особливості  формування ставки за ломбардний кредит:

-  проценти, як правило, нараховуються за кожний день користування кредитом, і вони є значно вищими за банківські, оскільки видані на короткий термін (від 1 дня до 3-х місяців) та на малу суму позики. Але, на відміну від банків, ломбарди здійснюють складну оцінку дрібного предмета застави та звертають на нього стягнення шляхом примусового продажу. Середня рентабельність ломбардної операції в Україні в умовах, регульованих діючим законодавством, приблизно збігається з середньою рентабельністю роздрібних торговельних операцій з тим самим обсягом обігових коштів. Сьогодні плата за ломбардний кредит встановлюється ломбардами самостійно і складає в середньому 0,46 % за добу.[6]

Ломбардні установи надають  позики необхідного клієнту розміру  в найкоротший термін. У приватних ломбардах, обладнаних комп’ютерноютехнікою зі спеціально розробленим програмним забезпеченням, вся операція отримання такого кредиту займає близько 3–5 хв, у державних – 20–30 хв.

В установах банків для  надання кредиту вимагається  більш тривале оформлення документів та забезпечення гарантії повернення кредиту (застава майна, нерухомості та ін.). Ці операції потребують значних витрат як з боку клієнта, так і з боку банку (оцінка застави, забезпечення юридичної підтримки, тощо), тому тут йдеться лише про значні суми. За розрахунками фахівців, банкові невигідно видавати позики на суму, меншу за 400 грн, бо отримані за них відсотки не покривають витрати на надання кредиту. Клієнтові психологічно легше у разі нагальної потреби звернутися до ломбарду за меншою сумою і навіть, у найгіршому випадку, втратити невелику річ (хоча у ломбарді її можна перезакласти), ніж залишитися без квартири або автомобіля. Слід зазначити, що невикуплені предмети застави у ломбардах становлять близько 9 % загальної кількості наданих позик.

Одночасно з укладенням кредитного договору підписується договір застави, у якому визначаються суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може подаватися у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору потрібна згода власника. Для укладення договору застави від заставодавця (фізичної особи) вимагається наявність документа, який засвідчує особистість. Згідно із ст. 585 Цивільного кодексу право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо така передача здійснилася до укладення договору застави, то право застави виникає з моменту його укладення.

Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Ломбард має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. Якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.

Оцінка предмета застави здійснюється у випадках, установлених договором. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із ломбардом відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом. У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, ломбард набуває права звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави  заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет  застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ломбард набуває права звернення  стягнення на предмет застави  в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо предметом застави є  дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо ломбард зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з  публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, то суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави. Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця перееданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сума, одержана від  реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до закону.

Право застави припиняється у разі:

- припинення зобов’язання, забезпеченого заставою;

- втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет

застави;

- реалізації предмета застави;

- набуття ломбардом права власності на предмет застави.

У разі припинення права  застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов’язання заставодержатель, у власності якого перебувало заставлене майно, зобов’язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Порядок зберігання речі у ломбарді та її реалізації регулюється  ст. 967 і 968 Цивільного кодексу України. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформлюється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Ломбард зобов’язаний страхувати на користь заставодавця за свій рахунок речі, прийняті на зберігання, виходячи з повної суми їх оцінки. Річ, яку заставодавець не забрав із ломбарду після закінчення трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом. Із суми виторгу, одержаної від продажу речі, вираховуються плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбардові. Залишок суми виторгу повертається заставодавцеві.У випадку відсутності можливості вчасно викупити свою річ клієнти можуть, виходячи з домовленості:

- в останній день дії терміну договору зателефонувати до ломбарду і домовитися з касиром"оцінювачем про відстрочення викупу;

- у випадку недостатності всієї суми боргу до повернення, сплатити тільки проценти за користування кредиту;

- у разі відсутності і цієї суми, скористатися послугою часткової пролонгації, тобто заплатити будь-яку наявну суму.

Це дозволяє клієнтам ломбарду:

– не втратити предмету застави;

– відстрочити термін завершення договору;

– уникнути пені. [2]

1.3. Нормативно-правове регулювання ринку ломбардних послуг

 Ломбарди – це  кредитні установи, які надають  грошові позики під заставу  рухомого майна. В нашій країні  вони виникли на початку 20-х років. Ломбарди були державними госпрозрахунковими підприємствами. Вони перебували у розпорядженні місцевих Рад у системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені з метою надання можливості населенню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також братии позику під заставу цих речей.

Ломбарди вважаються найменше регульованим фінансовим ринком України. В даний час він знаходиться  у відомстві Державної комісії  по регулюванню ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) і регулюється тимчасовим положенням «Про порядок надання фінансових послуг ломбардами».(особливості організації та функціонування).

Розпорядженням Державної  комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 18.12.2003 р. № 170 “Про затвердження Положення про порядок  внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ” визначені вимоги, яким має відповідати ломбардна установа.

Ломбард для набуття  статусу фінансової установи повинен відповідати таким вимогам:

- бути створеним у відповідній організаційно"правовій формі згідно з вимогами законодавства;

- мати внутрішні правила та положення, що регламентують надання ломбардом фінансових послуг, затверджених у встановленому порядку;

- забезпечити наявність спеціального технічного обладнання, облікової та реєструючої системи, необхідних для надання фінансових послуг та забезпечення належного та своєчасного обліку фінансово"господарських операцій відповідно до законодавства (у тому числі обладнання для оцінки майна, програмного забезпечення, комп’ютерної техніки, комунікаційних засобів тощо);

- мати власне або орендоване приміщення призначене для надання фінансових послуг, у тому числі окреме приміщення для зберігання заставленого майна, яке повинно бути обладнане необхідними засобами безпеки, зокрема охоронною сигналізацією та/або відповідною охороною;

- мати укладений агентський договір зі страховою компанією щодо страхування майна, яке приймається у заставу та/або на зберігання;

- в установчих документах ломбарду повинен визначатися вичерпний перелік видів фінансових послуг, які надає ломбард;

- заявлений в установчих документах ломбарду статутний капітал повинен бути сформований відповідно до законодавства та установчих документів на дату подання заяви про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ;

- керівник та головний бухгалтер ломбарду повинні мати вищу освіту та професійний досвід роботи у сфері надання фінансових послуг не менше трьох років або професійний досвід роботи у сфері надання фінансових послуг не менше п’яти років;

- керівником та головним бухгалтером ломбарду не може бути особа, яка має непогашену судимість за корисливі злочини.

Проведення ломбардних операцій в Україні жорстко регулюється законодавчими актами і, перш за все, Законом України “Про заставу”.Згідно з Господарським кодексом України, здійснювати цей вид діяльності можуть, крім державних підприємств, повні товариства, учасники яких несуть відповідальність за борги товариства всім належним їм майном. Такий порядок, з погляду держави, має забезпечити найбільшу надійність операцій для клієнтів ломбарду. Ломбардні позики, як один із різновидів цивільно"правових угод, регулюються Цивільним кодексом України. Якщо ломбардна установа здійснює заставні операції, в яких предметами застави є побутові та ювелірні вироби із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, то ця діяльність має здійснюватися відповідно до таких документів:

1) Закону України “Про  державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”;

2) Постанови Кабінету  Міністрів України “Про правила  торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді й виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності”;

3) “Інструкції про  порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виготовлення та реалізацію виробів з їх використанням, збирання і переробку твердих і рідких відходів виробництва, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, брухту цих матеріалів, про умови та правила здійснення цих видів діяльності та контролю за їх дотриманням”, затвердженої наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Міністерства фінансів України № ЛП–39 від 11.12.1996 р.

Відповідно до цих  законодавчих актів, реєстрацію ломбардної діяльності здійснюють органи державного пробірного нагляду Міністерства фінансів України шляхом надання ломбардним установам спеціальних ліцензій. Одержання цих реєстраційних документів – досить складна та дорога справа, оскільки для реєстрації ломбардна установа повинна мати спеціальні безпечні сховища та приміщення, складне ювелірне обладнання для здійснення оцінки та зважування ювелірних виробів, дипломованих спеціалістів-ювелірів і т. ін. Органи, що проводять реєстрацію та ліцензування, здійснюють відповідний поточний контроль за діяльністю ломбардів у розрізі операцій із дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

У 2003 р. Держфінпослуг  провела перевірку діяльності 181 ломбарду і на підставі отриманої інформації виявила, що їх прибуток за перше півріччя 2003 р. склав 4,4 млн грн, загальна сума капіталу становить 19 317,6 тис. грн. Загальна сума позик під заставу, наданих цими ломбардами становить 35,5 млн грн, у заставу отримано майна на суму 40,4 млн грн. Основними видами забезпечення є вироби з дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, автомобілі, посуд, побутова техніка, шкіряний одяг, хутро, комп’ютерна та оргтехніка, мобільні телефони, годинники. Відсоткова ставка за наданими позиками коливається від 0,5 до 1 % на день (від 180 до 360 % на рік).

Послуги ломбардного кредитування неможливо здійснювати без ліцензії Міністерства фінансів. Видачу ліцензій проводить управління із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до Закону України “Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. та інструкції Мінфіну № 82/350 від 26.12.2000 р. Відзначимо, що Законом України “Про ліцензування деяких видів господарської діяльності” із змінами і доповненнями не передбачено ліцензування ломбардної діяльності. Але якщо ломбард займається будь"яким іншим видом діяльності (наприклад, скупкою у населення брухту дорогих металів), він повинен відповідно до п. 8 і 36 ст. 9. названого Закону отримати ліцензію на цей вид діяльності).