Мале підприємництво в народногосподарському комплексі України

План 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Перехід до ринкових відносин в Україні викликав виникнення різних суб'єктів господарської діяльності. Виникає безліч підприємств, особливо в сфері малого бізнесу. Такі підприємства займають специфічні області господарювання, а також прагнуть розвивати традиційні та освоювати нові, що дає значне поповнення бюджету.

На сьогоднішній день сегмент малого бізнесу в загальній  масі суб'єктів підприємницької діяльності займає лідируюче місце.

Відповідно до Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку.

Малий бізнес як сектор економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а водночас – виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи джерело доходу для значних прошарків населення.

Хоча протягом усього періоду економічних реформ чимало сказано про необхідність розвитку в Україні малого бізнесу, в дійсності стан його розвитку залишається незадовільним. Проблема полягає навіть не в кількісних параметрах цієї сфери, які поступово поліпшуються, а насамперед – у структурі вітчизняного малого бізнесу, його зосередженості на посередницьких операціях, роздробленості та практичній відсутності дієвої співпраці з великими підприємствами.

За умов глобалізації національної економічної системи  та посилення конкуренції малі підприємства постали перед дуже серйозними проблемами. Вони опинилися у досить невигідному становищі в наслідок зростання виробничих обсягів та їх очевидного програшу за різними параметрами порівняно з великими підприємствами. Негативно позначається їх обмежений доступ до стартового капіталу та можливостей залучення фінансових ресурсів, до інформації і нових технологій, кадрових ресурсів.

Як відомо, економічний  стан та конкурентоспроможність підприємництва залежить від багатьох факторів.

Макроекономічні фактори – загальний стан і тенденції економічного розвитку держави, динаміка економічного росту, стабільність валюти, рівень попиту та пропозиції на зовнішньому та внутрішньому ринках.

 Мікроекономічні фактори  – власні заощадження, розмір майна, яким володіє підприємець, можливість впровадження науково – технічних досліджень, ефективне використання фінансів, кооперативні зв'язки тощо. Розвиток сектора малого підприємництва також залежить від розміру капіталу та доступу до зовнішніх джерел: кредитів, позик, грантів, субвенцій. Дослідженню цих та інших проблем, з якими стикаються суб’єкти малого бізнесу в Україні присвячено дану курсову роботу.

Курсова робота складається  з чотирьох розділів, в яких послідовно розглянуто основні проблемі вітчизняних малих підприємств та зроблена спроба напрацювання шляхів подолання цих проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Мале підприємництво в народногосподарському комплексі України

 

    1. Сутність та мета діяльності підприємств малого бізнесу

 

Перехід до ринкових відносин об'єктивно зв'язаний зі становленням і розвитком малого підприємництва.

Суб’єкти малого підприємництва є одним з найважливіших чинників, які сприяють гнучкості економіки, мобілізації фінансових і виробничих ресурсів населення, розширенню ринку  товарів та послуг, структурній перебудові та збільшенню національного продукту країни. Створення умов для розвитку підприємництва, одним з найпоширеніших направлень якого є приватне підприємництво, сприяє не тільки поповненню бюджету країни, а і впровадженню нових високотехнологічних виробництв, створенню нових робочих місць.

 Мале підприємництво  – це самостійна, систематична, інноваційна діяльність певних суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, на власний ризик і з метою задоволення потреб споживача та одержання економічного інтересу.

У контексті Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19 жовтня 2000 року N 2063-III із змінами, внесеними згідно із Законом   N 523-VI від 18 вересня2008 року наведене поняття "суб'єкт малого підприємництва", яким є фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи – суб'єкти підприємництва будь – якої організаційно – правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

Мале підприємництво – цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.

 Функціонування на  локальному ринку, швидке реагування  на зміну кон'юнктури цього  ринку, безпосередній зв'язок  з споживачем, вузька спеціалізація  на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власна справа з відносно малим стартовим капіталом – всі ці межі малого підприємства є його перевагами, що підвищує стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають і недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним і пристосованим, а з іншого – залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально – економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових тощо). Обмежені масштаби  виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести – і часто приводять – до самоексплуатації і понаднормовим роботам. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вище, ніж у великих підприємницьких структур.

Слід відзначити, що малий  бізнес в економіці виконує низку специфічних соціально – економічних функцій:

- сприяє процесам демонополізації, приватизації та роздержавленню економіки, стимулює розвиток економічної конкуренції, формує численних суб’єктів ринкового господарства, орієнтованих на попит, конкуренцію тощо;

- залучає до економічного обороту матеріальні, природні, фінансові, людські та інформаційні ресурси, які “випадають” з поля зору великих компаній;

- сприяє поліпшенню становища на ринках шляхом забезпечення еластичності їхньої структури, врегулювання попиту, пропозиції і цін, насичення ринків, задоволення специфічних місцевих потреб;

- сприяє ивільненню великих підприємств від виробництва нерентабельної для них дрібносерійної та штучної продукції, яка задовольняє індивідуальний попит, підвищення тим самим ефективності їхньої діяльності;

- дозволяє створювати  додаткові робочі місця, надає роботу працівникам, вивільненим в ході реструктуризації великих підприємств;

- стимулює підвищення ділової активності населення та розвитку середнього класу, забезпечує стабільність суспільства;

- пом’якшує соціальну  напругу завдяки ослабленню майнової диференціації та підвищенню рівня доходів населення;

- підвищує гнучкість національної економіки та ринкової пропозиції у відповідності до сучасних умов відкритої економіки;

- сприяє процесу демократизації суспільства, раціоналізації системи економічної організації та управління. 

Попри досить незначну економічну “вагу” окремих підприємств, малий  бізнес в перехідних економіках набуває  досить швидкого розвитку. Це обумовлено його вагомими конкурентними перевагами в структурі економіки, якими є:

1. мобільність, здатність до швидкого реагування на зміни кон’юнктури ринку, оперативність освоєння нової продукції та зміни обсягів виробництва в межах виробничих можливостей;

  1. дрібносерійне виробництво, можливість підвищення ефективності за рахунок вузької спеціалізації, технологічна гнучкість виробничих процесів;
  2. низька капіталоємність, швидка окупність вкладень, невисокі експлуатаційні та накладні витрати підприємства;
  3. здатність до якнайповнішої мобілізації доступних ресурсів, включаючи оперативне використання досягнень науково – технічного прогресу (в технічній, економічній, організаційній, інформаційній сферах);
  4. раціональна організація підприємства, обумовлена максимальним зближенням менеджменту, маркетингу та виробничого процесу;
  5. оптимальні можливості для реалізації мотивів та схильностей до підприємницької діяльності.

Водночас, зворотним боком  наведених конкурентних переваг  є низка системних загроз, які  обумовлюють нестійкість розвитку малого підприємництва. Серед них:  обмеженість фінансових ресурсів, труднощі в придбанні виробничих площ та обладнання; відсутність фінансових резервів та загроза швидкого банкрутства; надто вузьке коло постачальників, що може в ряді випадків утворювати небажану залежність бізнесу; недостатній розвиток інфраструктури збуту продукції та післязбутового обслуговування; локальність ресурсів та збутових ринків, відтак – межі для зростання; низька конкурентоспроможність продукції, у виробництві якої важлива економія на масштабах, відтак - конкуренція з боку великих підприємств; висока вразливість щодо несприятливих економічних (інфляція, циклічні коливання, податковий тиск тощо) та позаекономічних (тиск з боку органів влади, криміналітету) чинників; нестабільність доходів підприємств та зайнятих на них осіб; соціальна незахищеність працівників, що створює труднощі найму; висока вага особистісного чинника в управлінні та виробництві, що створює сприятливі умови для “тінізації” та криміналізації підприємств; недостатня методологічна забезпеченість (бухгалтерської діяльності, менеджменту, маркетингу тощо), несформованість у більшості підприємців відповідних навичок та брак підприємливості.  Крім зазначених об’єктивних чинників, значного впливу у перехідних економіках набувають специфічні чинники, зокрема – громадська думка стосовно підприємництва та ставлення до підприємців з точки зору суспільно-масової свідомості, ставлення держави до цього сектора економіки.

1.2. Роль підприємств малого бізнесу в економіці

 

Світова практика переконливо свідчить, що навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою малий бізнес істотним чином впливає на розвиток народного господарства.

По – перше, як вже відмічалося, він забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і кооперацію, без яких неможлива його висока ефективність.

По – друге, він здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, але і порівняно швидко окупатися.

 По – третє, він здатний створювати атмосферу конкуренції.

По – четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива.

 По чисельності працюючих,  по обсягу і товарів, що реалізовуються, що виробляються,  що виконуються робіт суб'єкти малого підприємництва в окремих країнах відіграють  провідну роль.

Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають  як переваги, так і недоліки.

Зарубіжний і вітчизняний  досвід розвитку малого бізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого бізнесу; гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються;  відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління; велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності; більш низька потреба в капіталі тощо. Власники малих підприємств більш схильні до заощаджень та інвестування, у них завжди високий рівень бажання в досягненні успіху, що позитивно загалом позначається на діяльності підприємства. Суб'єкти малого бізнесу краще знають рівень попиту на місцевих (локальних) ринках, вони дають кошти для існуванню більшій кількості людей, ніж великі підприємства, тим самим сприяють підготовці професійних працівників. Малі підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах займають домінуюче положення як по числу, так і по питомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.

У той же час суб'єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки, серед яких потрібно виділити самі істотні: більш високий рівень ризику, тому висока міра нестійкості положення на ринку; залежність від великих компаній; недоліки в управлінні справою; слаба компетентність керівників; підвищена чутливість до змін умов господарювання; труднощі в залученні додаткових фінансових коштів і отримання кредитів і інш. Звичайно недоліки і невдачі суб'єктів малого бізнесу пов'язані як з внутрішніми, так і із зовнішніми причинами, а також з умовами формування.

Як показує досвід, головними причинами невдач діяльності малих підприємств частіше за все називають:

    • некомпетентність;
  • незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант);
  • недостача досвіду в комерції, фінансах, постачанні, виробництві, умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.

Іншими причинами банкрутств малих фірм є:

    • занедбаність бізнесу;
    • погане здоров'я або шкідливі звички;
    • катастрофи, пожежі, крадіжка тощо.

На невдачах малого бізнесу  позначається невисока кваліфікація підприємців. Підприємці, ті, що вже нагромадили  досвід ведення подів в маленьких фірмах, як правило, більш удачливі. Якщо в управлінні фірми бере участь не одна людина, а підприємницька команда складається їх двох, трьох або чотирьох облич, шанси на виживання вище, оскільки колективне прийняття рішення більш професійне.

На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування на першому етапі. Чим більше первинний капітал, вкладений в фірму, тим більше можливостей її збереження в кризові періоди.

У цей час навіть в  країнах з розвиненою ринковою економікою відбувається посилення ролі малих підприємств, хоч їх стійкість відносно низька. При зростанні чисельності малих підприємств, розвиненій інфраструктурі і державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних задач.

Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступних проблем:

1. формування конкурентних ринкових відносин, які сприяють кращому задоволенню потреб населення і суспільства;

  1. підвищення якості товарів, робіт, послуг (прагнучи  до задоволення запитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування);
  2. наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;
  3. сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає економіці гнучкість, мобільність);
  4. залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва (партнери в малі підприємства вкладають свої капітали в справу з більшою зацікавленістю, ніж у великі);
  5. створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;
  6. сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;
  7. формування соціального шара власників, власників, підприємців;
  8. активізація науково – технічного прогресу;
  9. освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих виробництв.

Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися.  До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім,  з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого підприємництва.

Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації і міри прибавленості все більш і більш широких верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що проводячи запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися до поточних умов ринку, адже, щоб існувати, треба отримувати кошти для існуванню, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме їм.

У той же час, на дрібних підприємствах відмічається більш висока ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировина) і забезпечує при цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри надходжень до місцевих бюджетів, стимулюють науково – технічний прогрес, виконують інші важливі для господарства функції.

 

 

 

Розділ 2. Мале підприємництво Борзнянського району:

проблеми та перспективи розвитку

 

2.1. Стан, аналіз та перспективи розвитку малого

 підприємництва Борзнянського району

 

Мале підприємництво в останні  роки невипадково привертає до себе особливу увагу. Адже це багатогранне соціально – економічне явище, де кожен з безпосередніх учасників, підприємець або підприємство, має можливість знайти своє місце, а зовнішні учасники процесу отримати позитивні результати: держава – збільшення валового внутрішнього продукту, зростання числа робочих місць в реальній економіці та зменшення соціальної напруги, місцева влада – податки, економічні партнери – гнучких та динамічних партнерів з низькими накладними видатками. Завдяки своїй мобільності та динамічності підприємництво з кожним роком охоплює все більший сектор в економічній діяльності.

Розвиток підприємництва в основному зумовлюється реалізацією обласної та районних (міст обласного значення) програм підтримки та розвитку малого підприємництва, затверджених обласною та міськими радами.

В Україні сьогодні практично  не ведеться реальна статистика, яка  б дозволила оцінити фінансовий стан суб'єктів малого підприємництва.

Найбільшою проблемою  є відсутність інформації про  фізичних осіб – підприємців, яких налічується біля двох мільйонів, тому що офіційна статистика відслідковує тільки юридичних осіб, звідки занижені дані про стан зайнятості, про частину малого бізнесу у валовому внутрішньому продукті країни, і як результат, неправильні висновки про роль і місце малого бізнесу у національній економіці.

За оперативними даними на початку поточного року  в Борзнянському районі зареєстровано 207 підприємств малого бізнесу юридичних осіб, з яких 170 підприємств є діючими та 937 підприємств малого бізнесу фізичних осіб, з яких 170 є діючими.

Все більш численні  верстви населення залучаються до складу підприємців – власників.

У 2008 році у районі було зареєстровано 25  підприємств малого  бізнесу юридичних осіб та 127 чоловік фізичних осіб.

Більш детально зміну  кількості зареєстрованих та діючих суб’єктів малого підприємництва по роках можна розглянути в нижче наведених додатках.

Додаток 1

Показники розвитку малих підприємств (юридичних осіб) Борзнянського району

у розрізі 2004 – 2008 років

 

№ п/п

Рік

К-ть зареєстро-ваних підприємств, одиниць

Кількість діючих підприємств, одиниць

Середньо-спискова чисельність працюючих, чоловік

Обсяги випуску  товарів, робіт, послуг,

 тис. грн.

Кількість діючих підприємств на 10 тис. населення

1

2004

188

147

1467

24026,1

36

2

2005

194

141

1307

29623,4

35

3

2006

185

137

1215

24988,9

35

4

2007

197

145

1541

34567,4

38

5

2008

207

170

1600

-

46


Додаток 2

 

Частка малого бізнесу в загальнорайонних показниках

за підсумками 2007 року (статистичні дані)

 

 

 

Галузь

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), тис. грн.

Частка реалізованої продукції малими підприємствами у  районі, %

% від загального  обсягу

на малих  підприємствах

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство

 

 

34,2

 

 

11840,0

 

 

21,7

Промисловість

9,7

3335,9

10,2

Будівництво

19,1

6612,3

100,0

Оптова і роздрібна  торгівля

 

31,8

 

10988,1

 

51,3

Діяльність готелів  та ресторанів

 

1,4

 

477,0

 

100,0

Діяльність транспорту та зв’язку

 

0,2

 

63,7

 

100,0

Операції з нерухомим  майном, оренда, інжиніринг та надання  послуг підприємцям

 

 

 

2,0

 

 

 

684,9

 

 

 

100,0

Надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту

 

 

 

1,6

 

 

 

565,5

 

 

 

100,0

Всього

100

34567,4

29,5


 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

 

 

 

Додаток 6

 

Динаміку зміни діючих підприємств малого бізнесу району та підприємців фізичних осіб по роках можна прослідкувати за наступними додатками.

 

Додаток 7

 

 

 

 

Додаток 8

 

 

 

У цілому у сфері малого підприємництва в районі на сьогодні зайнято близько 2,8 тис. Чоловік, що на 33,3 % більше від рівня 2007 року.

Росту чисельності працюючих  у сфері підприємництва в деякій мірі сприяла протягом минулого року одноразова допомога по безробіттю, яка досягла 147,6 тис. грн., що дозволило зареєструватись в якості суб’єктів підприємницької діяльності 26 чоловікам безробітних.

Загалом за 2008 рік по району було створено 268 нових робочих місць  фізичними особами – підприємцями, що становить 61,9 % від загальної їх кількості.

Із  числа діючих підприємств малого бізнесу юридичних осіб  28  займаються виробничою діяльністю, 37 надають послуги, 81 займаються торгівельною діяльністю, 24 діють у галузі  сільського господарства (додаток).

 

 

 

Додаток 9

 

Додаток 10

Численність СПД –  фізичних осіб створює можливості для  широкого розвитку конкуренції. На плаву  тримаються ті приватні підприємці, які функціонують ефективно. Роль малого бізнесу в економіці значна. Він зв'язує економіку в єдине ціле, створюючи свого роду фундамент.

Приватні підприємці надають більш ніж 25 видів різноманітних  послуг (медичні, юридичні, транспортні, ремонт телерадапаратури, автомашин, побутової техніки, електродвигунів, фотопослуги, послуги у сфері лісового господарства, рослинництва та тваринництва, у сфері реклами та інші).

У районі зареєстровані і діють  майстерні: по ремонту взуття, одягу, телерадіоапаратури, побутової техніки, 7 пилорам, 3 майстерні по виготовленню столярних виробів. Успішно працюють стоматологічний кабінет та кабінет мануальної терапії. 67 підприємці займаються  транспортним  обслуговуванням населення, що дало можливість  вирішити  питання перевезення пасажирів до залізничних станцій Доч, Плиски  та  до  міст Чернігова, Ніжина та Києва.

Близько 64 % суб’єктів підприємництва  віддали  перевагу торгово – посередницькій діяльності. Вони  створили 252 торгові точки, що становить дуже серйозну конкуренцію для споживчої кооперації,  яка постійно  тримає  їх в  творчій  напрузі та  змушує   краще  працювати  на   споживача.

Обсяги виготовленої малими підприємствами продукції у загальному обсязі продукції  по району становить близько 35 – 36 %.

Також велику роль підприємства малого бізнесу відіграють у наповненні бюджету. Так за 2008 рік від суб’єктів малого підприємництва до бюджету надійшло 5047,5 тис. грн.. (на 64,1 % більше аналогічного показника 2007 року), що становить 23,5 % надходжень до бюджету. З них: 4753,7 тис. грн.. становлять надходження до місцевого бюджету (на 170,6 % аналогічного показника 2007 року) та 293,8 тис. грн. (101,6 % аналогічного показника 2007 року) – до обласного бюджету (додаток).

Додаток 11

 

Для надання послуг сільському населенню, при сільських радах працюють 10 комунальних підприємств. Вони надають різноманітні послуги, допомагають безпосередньо сільським мешканцям. Ними працевлаштовано 29 осіб.

Залишається слабкою інфраструктура підтримки  малого бізнесу в районі, на даний час діє  одна небанківська фінансово – кредитна установа та два об’єднання підприємців.

Страхових компаній у районі налічується 2 – це українські компанії "Оранта" та "УПСК".

Розвивається у районі і система банківського кредитування суб'єктів малого підприємництва.

З метою спрощення  для суб’єктів підприємницької  діяльності технології проходження  реєстраційних та дозвільних процедур організовано їх реєстрацію за принципом  „єдиного вікна”, які сьогодні функціонують у всіх районах та містах обласного підпорядкування.

На виконання  вимог Закону України „Про дозвільну  систему у сфері господарської  діяльності”, здійснено заходи щодо організації роботи „Дозвільних центрів”, забезпечення їх необхідним обладнанням та засобами зв’язку, проведено підбір кадрів на посади адміністраторів.

У  районі запроваджена гнучка система сплати орендної плати за користування об'єктами комунальної власності, що поліпшує їх привабливість, ведеться робота по мінімізації вартості послуг щодо отримання суб'єктами підприємництва дозволів на будівництво, реконструкцію та введення в експлуатацію промислових об'єктів, підприємств громадського харчування та роздрібної торгівлі тощо.

Надаються органами влади на місцях в межах чинного законодавства суб'єктам малого бізнесу і податкові пільги. В підтримку розвитку підприємництва за пропозицією райдержадміністрації сесія районної ради встановила пільгову ставку оподаткування громадянам, що започатковують підприємницьку діяльність терміном на 12 місяців.

Розуміючи важливу роль підприємництва у реформуванні економіки, райдержадміністрацією постійно вживаються заходи щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємництва, посилення персональної відповідальності посадових осіб за дії, що погіршують умови здійснення підприємницької діяльності, недопущення в межах наданих повноважень  повторних стягнень з суб’єктів підприємництва будь – яких додаткових платежів до закінчення строку дії відповідних дозволів чи погоджень у разі зміни вимог органів дозвільної системи або місця здійснення підприємницької діяльності.

Мале підприємництво в народногосподарському комплексі України