Малий бізнес: характерні риси, переваги, зарубіжний досвід і проблеми становлення в Україні

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Славутицький навчальний центр

Кафедра економічної теорії

Малий бізнес: характерні риси, переваги, зарубіжний досвід і проблеми становлення в Україні.

Курсова робота з дисципліни:

„Політична економія”

                                                                                                              Студент: БалашенкоН.І.

                                                                                                        Спеціальність: Фінанси

                                                                                                            Курс -1, група СДФ – 071

                                                                                                       ______________________

                                                                                                               Перевірив: к.е.н., доцент                                   

                                                                                                                 Мекшун Л. М.

                                                                                                                _____________________

м. Славутич

2007 р.

ЗМІСТ

31

Вступ

Економічний інтерес, енергія та винахідливість заповзятливих людей активно сприяла прогресу у всіх сферах людської життєдіяльності. Тому абсолютна більшість розвинутих держав заохочує їх діяльність і особливо, у створенні нових, різноманітних по спеціалізації і напрямках малих підприємств.

У світі існують різноманітні варіанти державної підтримки малого бізнесу пряме виділення бюджетних коштів в страхові фонди, фонди ризику, змішані фонди підтримки – державні і приватні; видача гарантій в забезпеченні кредиту комерційного банку – зобов’язання компенсувати  банку можливі втрати; податкові пільги.

В світовій економіці функціонує величезна кількість малих фірм, компаній та підприємств. Наприклад, в Індії число МП перевищує 12 млн., а в Японії 9 млн. Цей малий бізнес, наприклад, лише в США дає майже половину приросту національного продукту та дві треті приросту нових робочих місць.

Але справа не лише в цьому... Мале підприємництво, оперативно реагує на зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості.

Перехід до ринку в Україні надто затягнувся. Це свідчить про недооцінювання ні малого підприємництва, ні підприємця. І хоча підприємець - це ключова фігура на ринку, він все ще не має всієї необхідної правової бази для своєї діяльності. Разом з тим у свідомості громадян не стався перелам, пов'язаний з розумінням ролі підприєм­ництва та підприємців, які досі асоціюються з проявами тіньової економіки. Коли підприємці будуть основою "середнього класу", а мале підприємництво набуде правово­го статусу, стане повноправним елементом господарської системи - розшириться соціальна база демократії, що сприятиме виходу України з кризи.

Метою дослідження курсової роботи є розкриття сутності та ролі малого бізнесу в економіці, а також виявлення проблем становлення малих підприємств в Україні. Державній політиці підтримки МБ в Україні приділено значну увагу у праці [3] П.Ю.Буряк та В.П. Маринець "Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні" 

І. Малий бізнес.

Малий бізнес - це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановлених законах, державними органами або іншими представницькими організаціями критеріях, конституціонуючих сутність цього поняття.

Підприємництво – це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє  здоровій конкуренції, створює новий прошарок – підприємець-власник.

   Малий бізнес можна визначити як сукупність малих підприємств всіх форм власності, а також громадян-підприємців, які ведуть самостійну господарську діяльність на власний ризик з метою отримання прибутку.

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову економіку не можлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні.

Один з перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища - розвиток малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою складовою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найдинамічнішим елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво.

Внесок малого підприємництва у формуванні конкурентного середовища, де ринкові відносини набувають динамічності, бо вони пов’язані з економічною відповідальністю та ризиком підприємців, важко переоцінити. З одного боку, малий бізнес через значну чисельність своїх складових та їх рухливість меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації і використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції масштабних корпорацій. Саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в ослабленні, а іноді й подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та стримування науково-технічного прогресу (НТП).

Мале підприємництво оперативно реагує на зміни конюктури. Ця гнучкість має особливе значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, розширення номенклатури промислових товарів та послуг. Сприяючи прискореній реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, мале підприємництво виступає провідником НТП.

Мале підприємництво багато важить у вирішенні проблеми зайнятості, бо воно спроможне створювати нові робочі місця та поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів і структурних зрушень економіки. Важлива функція малого підприємництва полягає у пом’якшенні соціальної напруженості й демократизації ринкових відносин: адже саме воно слугує формуванню активного середнього класу суспільства, ослабленню майнової диференціації, розширенню соціальної бази реформ. Сприяючи соціально-політичній стабілізації суспільства, малий бізнес відкриває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів роботи для загального добра та забезпечення власного добробуту. Мале підприємництво є невід’ємною складовою будь-якої ринкової господарської системи, без неї така економіка не може існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основа розвитку країн з ринковою системою господарювання - це мале підприємництво як найбільш масова, динамічна, гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує значна маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.

Отже, мале підприємництво є одним із засобів усунення диспропорції на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і при підтримці з боку держави, - тенденційно інноваційні, гнучкі і витратноефективні, мають підприємницький досвід і достатню професійну освіту.

1.1. Сутність малого підприємництва

Практично у всіх країнах визначальним критерієм є чисельність працівників за звітний період. У даному зв'язку потрібно зазначити, що перший федеральний закон про малий бізнес, прийнятий в США в 1953 р., взагалі не містив ніяких кількісних критеріїв, обмежуючись лише відміченого роду якісними характеристиками.

Згідно з Указом Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємництва будь-якої   організаційно-правової форми та форми власності, в яких середня облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1000000 грн.

Основними характерними рисами малого підприємництва є:

          - відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);

          - спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;

          - реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;

Мале підприємництво - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку. Функціонування на локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, безпосередній зв'язок з споживачем, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власну справу з відносно малим стартовим капіталом - всі ці межі малого підприємства є його достоїнствами, що підвищує стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування, робить його більш мобільним і що пристосовується, а з іншою - залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально - економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових і т.д.). Обмежені масштаби виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести - і часто приводять - до самоексплуатації і понаднормовим роботам. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вище, ніж у великих і середніх підприємницьких структур.

На розвиток малого бізнесу найбільший вплив надають наступні чинники:

- розвиток коштів зв'язку;

- розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах;

- зменшення вартості і спрощення використання інформаційних систем;
          - підвищився загальноосвітній рівень людей з одночасним накопиченням досвіду у великих компаніях;

- сприяння малими фірмами розв'язанню питання про безробіття;

- скорочення робочої зміни;

- велика  конкурентноздатність   за  рахунок  менших  витрат,   пов'язаних  зі зниженням накладних витрат і меншими коливаннями заробітної плати.

Малі підприємства, звичайно ж, як з'являються, так і розпадаються з багатьох причин. Частка банкрутств підприємств малого бізнесу завжди вище, оскільки, йдучи на ризик, підприємець вирішує досить складну проблему конкурентноздатності продукції, що випускається. Починаючому підприємцеві на самому початку треба провести свою роботу при більш високих витратах, ніж підприємцеві вже існуючої фірми. Початкова вартість ставить фундаторів фірми в невигідне положення в порівнянні з діючою фірмою. У зв'язку з цим починаюча фірма завжди має більш високу собівартість продукції. Найбільш часті причини банкрутства малих підприємств це невдачі в сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність і відсутність досвіду.

Але все ж, незважаючи ні на що, кількість фірм, що створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств малого і середнього бізнесу в економіці.

Але часто мале підприємство банкрутує не повністю, що досить важливо, а лише викупляється більш великою фірмою.

У зв'язку з цим можна виділити три моделі розвитку малого бізнесу:

- повільне розширення ділової активності;

- швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їх в середні, а потім у великі компанії;

- збереження масштабів діяльності на досягнутому рівні.

Для підприємництва все більш важливою стає швидка і гнучка адаптація внутрішньої і зовнішньої середи фірм до невизначеної господарської середи. Підприємці все більше усвідомлюють необхідність використати не тільки переваги спеціалізації, особливу атмосферу зацікавленості, але і можливості, які відкриваються при виробничій кооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику.

Значний плюс малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них виявився більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в кризові періоди для економіки. Великі фірми не так чутливо і швидко реагують на які-небудь зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів Німеччини, США, Японії і багатьох інших розвинених капіталістичних країн допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну в економіці, на падіння або підвищення норми прибутку в галузях економіки. Розорення і утворення нових компаній відбувається, передусім, в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, відбуваються і на більш великих фірмах, відбиваючись на їх діяльності. У таких умовах великі компанії експортують капітал. Дрібні ж фірми, як правило, не мають такої можливості. Для виживання дрібні фірми вимушені переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті фірми, які зуміли пристосуватися вижили, інші просто розорилися. Однак, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом для оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім роллю і функціями, які малий бізнес виконує.

З огляду на складну ситуацію з працевлаштуванням, збільшенням в Україні рівня безробіття мале підприємство може стати суттєвим чинником розв'язання соціальних проблем суспільства. Розвиток малого підприємництва стає важливим елементом не тільки структурної перебудови виробничого апарату, але й підвищення рівня життя населення, його трудової активності. Сьогодні доцільність розвитку малого підприємництва вже не викликає сумніву. Йдеться про прискорення цього процесу. Так, як колись всебічно перебільшувалось значення великих підприємств, так зараз фахівці і науковці таким же чином перебільшують значення малого підприємництва, іноді доводячи реально існуючі деякі переваги малого підприємства перед великим до абсурду, стверджуючи, що лише в малому бізнесі майбутнє економіки України.

1.2.   Роль малого бізнесу в економіці.

Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають як переваги, так і недоліки. Зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку малого бізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до місцевих умов господарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого бізнесу; гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються; відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління; велика можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності; більш низька потреба в капіталі і ін. Власники малих підприємств більш схильні до заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень бажання в досягненні успіху, що позитивно загалом позначається на діяльності підприємства. Суб'єкти малого бізнесу краще знають рівень попиту на місцевих (локальних) ринках, вони дають кошти для існуванню більшій кількості людей, ніж великі підприємства, тим  самим  сприяють підготовці професійних працівників.  Малі підприємства в порівнянні з великими в окремих країнах займають домінуюче положення як по числу, так і по питомій вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.

У той же час суб'єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки, серед яких потрібно виділити самі істотні: більш високий рівень ризику, тому висока міра нестійкості положення на ринку; залежність від великих компаній; недоліки в управлінні справою; слаба компетентність керівників; підвищена чутливість до змін умов господарювання; труднощі в залученні додаткових фінансових коштів і отримання кредитів і інше. Звичайно недоліки і невдачі суб'єктів малого бізнесу пов'язані як з внутрішніми, так і із зовнішніми причинами, а також з умовами формування.

Як показує досвід, головними причинами невдач діяльності малих підприємств частіше за все називають:

-     некомпетентність;

-     незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але недосвідчений комерсант);

- недостача досвіду в комерції,  фінансах,  постачанні, виробництві, умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.

Практика діяльності малих американських фірм свідчить про те, що наявності одного підприємницького досвіду і хватка недостатньо. У сучасному малому бізнесі надто необхідні спеціальні знання. Звичайно новий бізнес починає або комерсант, майже нічого не знаючий про виробництво, або інженер, який нічого не знає про комерцію. Нерідко власник малої фірми має дуже мало досвіду в управлінні особливими структурами бізнесу. Якщо в управлінні фірми бере участь не одна людина, а підприємницька команда складається із двох, трьох або чотирьох облич, шанси на виживання вище, оскільки колективне прийняття рішення більш професійне.

На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування на першому етапі. Чим більше первинний капітал, вкладений в фірму, тим більше можливостей її збереження в кризові періоди.

У цей час навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою відбувається посилення ролі малих підприємств, хоч їх стійкість відносно низька. При зростанні чисельності малих підприємств, розвиненій інфраструктурі і державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і соціальних задач.

Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступних проблем:

-     формування   конкурентних   ринкових   відносин,   які   сприяють   кращому задоволенню потреб населення і суспільства;

-     підвищення якості товарів, робіт, послуг (прагнучи  до задоволення запитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів, робіт, послуг і культури обслуговування);

- наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;         

          - сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає економіці гнучкість, мобільність);

- залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва (партнери в малих   підприємствах   вкладають   свої   капітали   в   справу   з   більшою зацікавленістю, ніж у великих);

- створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;

- сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;

- формування соціального шара власників, підприємців;

- активізація науково-технічного прогресу;

- освоєння  і  використання  місцевих джерел сировини і  відходів великих виробництв;

- звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їх оренди і викупу.

Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в Німеччині і СІПА, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися. До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім, з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого і середнього підприємництва.

Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко вони виявляються результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.

Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікації і міри прибавленості все більш і більш широких верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.

Фактично вони втрачають свою незалежність і перетворюються в окремі частки більш великих монополій, хоч офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані дрібні фірми, що виробляють для них окремі деталі і вузли. Навколо монополій, особливо в галузях машинобудування, електронної промисловості, групуються звичайно по декілька десятків тисяч дрібних підприємств, які користуються фінансовою і технічною допомогою монополій. Для господарів монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручні і вигідні: вони постачають свою продукцію по досить низьких цінах. їх виробничі, соціальні і інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливої кон'юнктури і інших ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв'язки зі своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх напризволяще. У останнє десятиріччя в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз виробляють великі обсяги різноманітної продукції, в тому числі високого технічного і технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що вівши запеклу конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати кошти для існування, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме їм.

Масовий випуск промислових виробів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів і великими підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою величину вимушені затрачувати багато зусиль в цьому напрямі або створювати розгалужену мережу маленьких філіалів, що саме по собі також досить заняття, що дорого коштує, що служить в основному для підтримки престижу великої фірми.

Діяльність малих підприємств в менш розвинених районах західноєвропейських країн - це основа всього їх соціального і економічного життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.

ІІ. Проблеми та особливості розвитку малого бізнесу.

2.1  Проблеми розвитку МП в Україні

Уповільненість та диспропорційність розвитку МП в Україні визначається наявністю суттєвих проблем і перешкод. Згідно з Національною програмою сприяння розвитку МП в Україні, основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

відсутність чітко сформульованої в системі правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів господарювання.

Наведені чинники фактично відображають результати опитувань представників малого бізнесу, хоча ієрархія проблем в останніх дещо інша. Зокрема, за результатами опитування, проведеного у 1999 році фахівцями Міжнародної фінансової корпорації, основними перешкодами в діяльності МП були:

високі ставки податку – на думку 83 % опитаних;

велика кількість податків – 68 %;

низький попит на продукцію – 46 %.

часті зміни у формах звітності – 39 %;

велика кількість ліцензованих видів діяльності – 38 %;

перевірки державними органами – 38 %;

складність отримання кредиту – 36 %.

Серед решти вказаних опитуваними причин фігурували: тиск з боку кримінальних елементів (25 %), недостатність ділової інформації (12 %), недостатність управлінських знань (8 %).

Слід особливо зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні лежать не лише суто у сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також: