Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Матеріали з дисципліни «Проблематика ЗМІ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра журналістики та філології

Підготувала:

студентка 4-го курсу

групи ЖТз-81с

Лапенко Н. Ю.

Перевірила:

кандидат філологічних наук,

Доцент Сушкова О. М.

Суми 2012

ЗМІСТ

І Пояснювальна записка…………………….……………………………..3

ВСТУП………………………………………………………………………3

Теоретичні засади………………………………………………………6

Поділ проблем………………………………………………………6
Проблеми, які подані в інформаційному доробку………………7

Специфікація………………………………………………………….21

Структура…………………………………………………………...21
Технічна характеристика обсягу………………………………….21
Зображення…………………………………………………………23
Авторська ідея……………………………..……………………….27

Список використаних джерел………………………………………...32

ІІ. Інформаційний продукт………………….…………………………...34

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….48

ВСТУП

Одним з основних напрямків висвітлення проблем соціального захисту населення є конкретні поради читачам про те, як вижити у нинішніх непростих умовах. Особливу увагу варто приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – пенсіонерам, дітям-сиротам, інвалідам, багатодітним сім'ям. Необхідно подавати матеріали про їхнє життя, про благодійну допомогу. Важливо залучати спеціалістів, які б знайомили населення з його правами, роз'яснювали закони, що стосуються соціальної захищеності, коментували позицію держави в питаннях соціального забезпечення, відповідали на листи, тощо.

Тема даної курсової є дуже актуальною, адже соціальним проблемам з кожним днем приділяється все менше уваги. І вони не вирішуються. ЗМІ, впливаючи на свідомість людини, спонукають іі до соціальної активності, змінюють її суспільну та виробничу діяльність. Саме життя покликало засоби масової інформації стати на стороні інтересів кожної людини. Особливо важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси утвердження ринкових трансформацій справляють величезний вплив не лише на соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини.

За часів Радянського Союзу практично не поставали питання соціальної захищеності людей, оскільки держава приховувала справжній стан речей і штучно створювала ідеальний образ свого народу - всі були на одному рівні, не існувало різних прошарків населення. Нові економічні умови вимагали осмислення сучасної політики та наполегливої праці. Не кожна людина змогла пристосуватися до цих умов. Як наслідок, постраждали найменш захищені верстви населення – інваліди, пенсіонери, діти-сироти.

У матеріалах про соціальний захист людей преса привертає увагу владних структур до таких проблем;

надання матеріальної допомоги малоімущім;
споживчий ринок, його залежність від лібералізації цін та підприємницьких свобод;
хід економічних реформ, їх оцінка людьми, недоліки реформ.

Проблема соціального захисту населення болюча та гостра, потребує активної позиції щодо неї та дій. Ось чому є важливими дослідження журналістських матеріалів у пресі про сучасний соціальний захист.

Соціальна журналістика, порівнюючи з іншими напрямами в ЗМІ, дає людям можливість вчитися розуміти й слухати оточуючих. Це такий собі фільтр, за допомогою якого дуже легко визначити, що добро, а що – зло. У нашій курсовій роботі ми розглянемо проблеми висвітлення соцільно-побутових тем на сторінках газет.

Насамперед, сучасні засоби масової інформації відіграють важливу роль у поширенні й екологічних знань серед населення. Журналістика займає провідне місце у формуванні екологізованого світогляду широкої читацької та глядацької аудиторій. З кожним роком стає все актуальнішою культурна, виховна функція журналістики, у міру того, як світ починає усвідомлювати важливість і складність екологічних проблем.

Часто екологи та організації, що займаються екологічними проблемами, недооцінюють засоби масової інформації як потужне джерело сили, здатної багато вирішувати в області охорони навколишнього середовища, а ЗМІ приділяють недостатньо уваги проблемам екології, а часом допускають помилки й неточності при подачі екологічної інформації.

Курсова робота має на меті здійснити системний аналіз матеріалів і визначити в них проблеми ЗМІ, а також дослідити соціально-економічну ситуацію, в якій знаходиться наше суспільство на даний момент.

Структура роботи складається з пояснювальної записки, інформаційного продукту та висновків.

Реалізація мети передбачає виконання ряду завдань:

Визначити, які проблеми порушуються у матеріалах з інформаційного продукту.
Визначити структуру, технічні характеристики обсягу інформаційного продукту.
Розглянути закони, що стосуються соціального захисту населення.
Проаналізувати авторський задум інформаційного продукту.
Зробити висновки стосовно проведеної роботи.

Актуальність роботи полягає в тому, що теми, які ми досліджуємо, є досить проблемними, і потребують поглибленого вивчення та аналізу.

Методична цінність курсової роботи полягає в тому, що буде опрацьовано літературу з питань економічних перетворень, розглянуто ряд законів, що стосуються соціального захисту населення, діяльності ЗМІ.

Теоретичні засади

Поділ проблем

На даний момент існують зовнішні та внутрішні проблеми ЗМІ. До зовнішніх проблем ми відносимо суспільство, владу, закони. До внутрішніх - матеріальну базу, стосунки між засновником та редакцією, нестачу кадрів професіоналів, професійну етику.

Проблема матеріальної бази полягає у тому, що нормалізованому функціонуванню ЗМІ заважають низькі економічні ресурси, що обмежують можливості підтримки мас-медіа у різноплановому розвитку.

Нестача кадрів професіоналів є однією з внутрішніх проблем. Журналіст повинен вміти зробити акцент, встановити причининно-наслідкові зв’язки, вивчити проблему. А для цього він має пройти підготовчий навчальний курс. Нажаль, більшість журналістів в Україні мають освіту за іншим профілем.

Професійна етика журналіста є також проблемою, особливо для людей, які не мають освіти мас-медійника. Взагалі етика журналіста особливо не складна, треба бути просто людиною, яка відповідає за свої вчинки і зважає на почуття інших людей. Просто у сьогоднішній гінці за грошима багато забувають цю просту основу. Сенсації, газетні істерії, газетні качки – ось результат недотримання журналістом етики.

У будь-якому суспільстві відносини між владою та ЗМІ складаються не просто. Існують об’єктивні причини для конфліктів, оскільки інтереси сторін часто не збігаються, а то й суперечать. Адже ЗМІ орієнтуються на інтереси суспільства, які не завжди збігаються з інтересами влади. Тому пресу називають «четвертою владою», яка може впливати на життєві реалії силою громадської думки. Не розробленим залишається аспект взаємин мас-медіа та влади в Україні. Вітчизняні ЗМІ ще не змогли перетворитися з інструменту влади на рівноправного та незалежного партнера. Виконавча влада і до сьогодні продовжує працювати з пресою та телебаченням авторитарними методами. Судова влада виявляє недоброзичливість до ЗМІ, що свідчить про необґрунтованість рішення суддів. Найбільш сильною до плюралізму та визнання рівноправності преси є законодавча влада, але і вона намагається шантажувати як окремі видання, так і всі загалом. Тут теж одна із зовнішніх проблем - закони. Їх пропонують, утверджують, але не дотримуються. ЗМІ також не готові до своєї самостійності, тут роль відіграють економічні, політичні та суто психічні фактори: внутрішня цензура, відсутність корпоративної солідарності в середовищі журналістів.

Проблеми, які подані в інформаційному доробку

У роботі ми звернемося до таких проблем:

соціальні проблеми на сторінках ЗМІ,
висвітлення у ЗМІ екологічних проблем,
влада і ЗМІ. Роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки.

Соціальні проблеми на сторінках ЗМІ

Аналізуючи українські видання, зокрема газету “Ваш Шанс” за 2011 рік, неозброєним оком видно, що немала кількість публікацій присвячена соціальним проблемам.

Соціальна тема - є дуже великою і проблем, які пов’язані із захистом громадян безліч. Тому місцевим газетам потрібно частіше публікувати матеріали за такими темами:

1. Соціальна захищеність “державних дітей”.

2. Захист прав пенсіонерів.

3. Проблеми студентів (молоді).

4. Захист інтересів медиків, шахтарів, військових та інших.

5. Проблеми безробіття молоді.

Проблема соціальної захищеності турбує усіх громадян нашого суспільства. І тому саме їй потрібно приділяти більше уваги тому, що сьогодні дуже багато людей знаходиться у скрутному становищі. Постійні затримки заробітньої плати, мізерні пенсії, (а за всі послуги (лікування) треба платити) все це негативно впливає на громадян і на всю державу.

Переглядаючи місцеві газети, зокрема, газету “Ваш Шанс” можна зазначити, що найбільше уваги приділяється таким темам:

1 місце – житлово-комунальні та побутові проблеми нашого міста,
2 місце займає місцева політика,
3 місце - культура та різноманітні культурні заходи, спорт,
4 – кримінальні події Сум та області,
5 – загальні новини України та світу.

На мою думку соціальна захищеність населення – це дуже гаряча тема, вона турбує усіх без винятку. І тому я вважаю, що публікації одної тематики мають бути об’єднані однією рубрикою. Щоб читач знав куди звернути свою увагу.

У газеті “Ваш шанс” соціальні проблеми зустрічаються у різних рубриках, зокрема, “Наш город”, “Резонанс”, “Среда обитания”. Але перше місце залишається за постійною рубрикою “«Люди и нравы»” – саме вона торкається багатьох суспільних проблем і намагається знайти шляхи вирішення.

У невеличкій рубриці «Отдай должок!» порушуються питання не своєчасної виплати заробітних плат.

Конституційно-правовий статус ЗМІ в суспільстві

Проблеми взаємної відповідальності суспільства та преси продовжують залишатися дискусійними і актуальними. Там, де діяльність преси дійсно спирається на конституційні норми та правовий статус у суспільстві, вирішення цих проблем найбільш прийнятне та найменш болісне. На шляху створення української національної державності питання вироблення та закріплення правового статусу ЗМІ в суспільстві займають щільне місце в законотворчій діяльності парламенту.

Першим було прийнято закон України "Про інформацію". Цей закон закріпив право громадян України на інформацію, заклав правові основи інформаційної діяльності, визначив систему та джерела Інформації, доступ до неї і статус учасників інформаційних відносин. Основними принципами інформаційних відносин (ст.5) визнано наступні:

гарантованість права на інформацію;
відкритість та доступність інформації та свобода її обміну;
об"єктивність інформації;
повнота і точність інформації;
законність та етичність одержання, використання і поширення інформації.

Основними галузями інформації (ст.17) є:

політична, економічна, духовна інформація;
науково-технічна, соціальна, екологічна інформація;
міжнародна інформація.

До основних видів інформації закон відносить:

статистичну інформацію,
інформацію про діяльність державних органів,
правову інформацію,
інформацію про особу,
інформацію довідково-енциклопедичного характеру.

Друкованими засобами інформаціі є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, 6юлетені, альманахи, тощо та разові видання з визначеними тиражами, книжкові видання.

Закон України про "Друковані засоби масовоі інформації (пресу) в Украіні» встановлює свободу слова й вільне висловлення у друкованому вигляді своїх переконань, що гарантується Конституцією Украіни. Відповідно до вказаного закону це означає право кожного громадянина вільно та незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою ЗМІ.

Друковані засоби масової інформації є вільними.

Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" встановлює (ст.З) "неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих засобів масовоі інформації", встановлює неприпустимість використання преси для:

закликів до захоплення влади, насильницькоі зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;
пропаганди війни, насильництва та жорстокості;
розпалення расової, національноі та релігійної ворожнечи.

Заборонено використовувати друковані ЗМІ для:

втручання в особисте житгя громадян, посягання на їх честь та гідність;
розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди або згоди його представника.

Право кожної людини на свободу думки, совісті, релігії, переконань є її особистою справою і не може регламентуватися законом. Не можна забувати, що вільне висловлення переконань є суспільним здобутком, але, якщо ці переконання спрямовані проти державної влади, іх розповсюдження підлягає обмеженню в законодавчому порядку. Це загальноприйняте правило світової практики і його дотримання потрібно перш за все в цілях державної безпеки, громадського порядку здоров"я, моральності населення, а також для поваги прав і репуіації інших людей. Саме тому друковане поширення ідей, що можуть завдавати шкоди державі та політиці, будь-якоі пропаганди озброєного захисту "національних інтересів”, закликів до національної чи релігійної ненависті кваліфікується як підбурювання до ворожнечи або насильства та суворо забороняється. 21 січня 1994 року Верховною Радою був прийнятий Закон "Про державну таємницю", його реалізацію та механізм впровадження здійснює новостворене Міністерство України у справах преси та інформаціі, однією зі складових структур.

Висвітлення у ЗМІ екологічних проблем

Не дивлячись на всезростаючу гостроту екологічних проблем, виховання населення України у дусі дбайливого ставлення до навколишнього середовища, збереження та господарського використання природних ресурсів перебуває на вкрай низькому рівні й не відповідає навіть елементарним вимогам. Більше того, останнім часом простежується чітка тенденція до згортання екологічну освіту, ослаблення уваги засобів масової інформації до питань захисту природи.

Зараз, коли небезпека деградації навколишнього середовища перетворюється на проблему номер один для людства, зростає значення засобів масової інформації. Значна частина збитку, що наноситься природі, можна віднести до низької екологічної культури та слабкої обізнаності. Успіх журналістської діяльності багато в чому визначається професіоналізмом та рівнем моральності. Засоби масової інформації несуть величезну відповідальність за відображення не тільки конфліктів з природою, але й складності їх вирішення. Саме вони покликані показувати шляхи виходу з критичних ситуацій.

Для працівників засобів масової інформації дуже важливі збір точної, достовірної та ефективної інформації, уникнення схематизму й об'єктивність. Журналіст тільки тоді високо цінується, коли він має свою власну компетентну позицію. Правдива й своєчасна інформація активізує й мобілізує силу й волю, спрямовує до пошуків виходу, перетворює людину на морально відповідальну діяльну особистість. Нині засоби масової інформації, якщо вони стоять на суто моральних позиціях, повинні твердо й неухильно протистояти розтлінню. Ми є свідками жахливого розгулу аморальності, жертвою якого стає в першу чергу молодь, колір і майбутнє нації. Вона гине не тільки в війнах, її косять всіляки спокуси й злочинність. Розтлінний вплив на молодь надають у багатьох випадках радіо, телебачення, преса, пропагують не кращі сторони життя економічно розвинених країн. Адже за оцінками значною честі інтелектуальної еліти самого Заходу, він зараз духовно гине від того, що загрузнув у насолодах. І багато наших нещасть походять від того, що ми живемо, потураючи лише власними бажанням задовольняти сьогоднішні матеріальні потреби. І якщо кожен з нас обмежить себе від шкідливих спокус, спасеться людство. Ця елементарна істина і є суть моральності. Вся міць комерційних інформаційних каналів кинута на те, що б погубити доброго, чуйного, роботящої людини і звести його до рівня споживача. Цей стереотип всіляко нав'язують нам, нашій молоді. Зараз треба займатися справою. Не можна байдуже дивитися на біль і страждання свого народу. І якщо вже говорити про культурні пріоритети, то в першу чергу потрібно подумати про долю великого українського народу, потрібно всі сили кинути на підтримку екологічного виховання та освіти.

У сфері екологічної освіти не на останньому місці стоїть книговидавнича справа. Книг з екології з кожним роком в Україні видається все менше і менше. Навіть спеціалізоване видавництво "Екологія" випускає не більше 10-12 книжок на рік за своїм профілем, причому серед них, тільки 3-4 наукові монографії. Це характерно й для інших видавництв, що випускали книги з питань захисту навколишнього середовища.

Тривалий час термін «екологія» був відомий хіба що фахівцям. Уперше його використав німецький біолог Ернст Геккель у 1866р. Дещо символічно, що перша частина слова в перекладі з грецької означає «дім». «Логос» - наука. Отже, стати мудрими хазяїнами у нашому домі ми можемо лише за умови опанування науки про нього.

Екологічна рівновага на планеті є передумовою виживання людини. Працівникам засобів масової інформації необхідно усвідомити це в першу чергу, аби потім донести цю істину до кожного. Журналісти мають оволодівати екологічними знаннями й поширювати їх у суспільстві. Саме тому екологічна освіта є однією з передумов їх професіоналізму.

В обласних і районних газетах найчастіше публікуються статті, що зачіпають інтереси краю. Мова йде про забруднення води, повітря, грунту різними токсичними відходами, ведеться конкретна критика тих, хто винен в цьому. Чимало статей про духовно - моральне виховання молоді, про екологічне виховання та освіту в школах різного профілю, про стан охорони здоров'я і демографії і т.д.

Як правило, місцева преса відображає офіційну точку зору, згідно з якою панівні методи господарювання служать гарантом раціонального природокористування. Під таким кутом зору подаються матеріали про механізації, меліорації, хімізації, індустріалізації сільськогоспо-дарського виробництва.

Екологічна журналістика є одним з інструментів вирішення екологічних проблем. І це накладає відповідальність на журналіста, котрий висвітлює таку тематику. Важливо, аби він сам розібрався в суті проблеми, про яку розповідає іншим. Непрофесійна робота з фактами, зайве прагнення до сенсаційності в подачі матеріалу можуть не тільки заплутати читача, викликати паніку, але й нададуть привід чиновникам, відповідальним за вирішення екологічних проблем, зайвий раз підкреслити некомпетентність журналістів і громадськості та ігнорувати думку громадян у прийнятті екологічно важливих рішень. З іншого боку, грамотне й коректне висвітлення існуючих проблем може вплинути на їхнє позитивне рішення. Адже найчастіше саме публікації в газетах є поштовхом до дій громадян.

Влада і ЗМІ. Роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки

Журналістика як засіб масової інформації разом з тим є виразником інтересів суспільства, його різних соціальних груп, категорій, окремих особистостей. Зрозуміло, що діяльність засобів масової інформації має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресований аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності й напрям соціальних акцій.

Засоби масової інформації здійснюють серйозний вплив на суспільство, його стан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу або гальмувати його. Характерною щодо цього є діяльність засобів масової інформації у тоталітарному суспільстві. З одного боку, вони стають жертвою тоталітарного режиму, втрачаючи всі позитивні якості вільної трибуни, засобу інформування населення, а з другого — виступають як засіб тоталітарного режиму. Інтенсивне використання засобів масової інформа-

ції — особливість цього режиму.

Для засобів масової інформації часів культу особи й періоду застою характерні насамперед політична нетерпимість, проповідь однодумства, відірваність від життя, спроби нав'язати всім "єдиновірне вчення", брехня й напівправда, догматизм мислення, наказний тон, відсутність критики самих основ суспільних вад. З цим тісно пов'язані постійне запізнення в інформуванні населення, неповнота й спотворення інформації, замовчування характерних особливостей життя людей за рубежем.

Але й у цих нелегких умовах на сторінках газет і журналів, на телебаченні й радіо з'являлися сміливі, принципові виступи, які розбуджували думку й совість. Засоби масової інформації, загалом література, готували суспільство до кардинальних змін.

Саме в цей час народилося таке поняття, як гласність — своєрідний перехідний етап між періодом мовчазного однодумства до свободи слова. Гласність — це право знати про все, що відбувається у світі і в країні. Вона передбачала можливість одержувати правду і говорити правду, не побоюючись за наслідки. Гласність слід розуміти як право на власну думку, самостійність та оригінальність мислення, бо власне це і є запорукою суспільного прогресу, засобом протистояння застою.

Звичайно, будь-яка свобода має свої береги. Своєрідним берегом свободи слова виступають об'єктивність, істинність, достовірність, доказовість інформації, які ґрунтуються на чесності, порядності, відповідальності перед Законом. І ще гласність, свобода слова гарантують право на спростування брехливої інформації. Кожна демократична країна має певну систему законів, конституційних положень, які регулюють стосунки між засобами масової інформації і суспільством, між журналістом і державою, між видавцем і аудиторією. У США, наприклад, відсутні будь-які закони про пресу — все регулюється відповідною статтею Конституції. У більшості ж країн Європи розроблена розгалужена сукупність законів та законодавчих документів, покликаних регулювати діяльність засобів масової інформації.

У демократичній, правовій державі кожен громадянин має гарантоване законом право знати про все, що там відбувається. Як слушно підкреслюється у численних дослідженнях, як це випливає із повсякденної практики, без свободи слова немає демократії, без демократії немає свободи слова. У свою чергу, свобода слова й демократія неможливі у наш час без вільної, незалежної преси. Засоби масової інформації є у цьому випадку такими ж компонентами демократичної системи, як парламент, виконавча влада, незалежний суд. У цьому розумінні про них прийнято говорити як про "четверту владу". Це образний, метафоричний вислів, який свідчить, що преса — влада своєрідна. Вона не є владою у прямому значенні слова, тобто не є аналогічною із законодавчою, виконавчою чи судовою владою.

Звичайно, засоби масової інформації як спосіб масового зв'язку між тими, хто управляє, і тими, хто є об'єктом управління, тобто громадянами того чи іншого суспільства, несуть не тільки оперативну, а й офіційну інформацію — закони, розпорядження, укази тощо. Цим самим вони передають волю влади, її вимоги. Це специфічний вид директивної інформації, розповсюдженої у масовий спосіб.

Разом з тим засоби масової інформації є видом зворотного зв'язку. Вони акумулюють думки, прагнення, судження людей практично з усіх сфер життя громади. Це своєрідний і ні з чим незрівнянний барометр громадської думки.

Причому власті міняються — на зміну призначеним зверху приходять обрані демократичним шляхом, а суть звинувачень залишається майже незмінною. Все ж нарікання на несправедливість критики, прохання й вимоги не "виносити сміття", вирішувати конфлікти "у робочому порядку". Між тим суть демократії не тільки в тому, що представники влади обираються демократичним шляхом, а й у тому, що вони підзвітні виборцям.

Жоден із диктаторів не допускає навіть у думці, що його вчинки можуть бути піддані публічній критиці. Відчуття безкарності за свої вчин-

ки — одне з найбільш згубних для суспільного організму. Воно призводить до застою, загнивання. Суттєвою ознакою тоталітаризму є відсутність опозиції, в тому числі вільної преси, яка за своєю природою, за призначенням протистоїть волюнтаризму, зухвальству властей.

Демократичне суспільство наділяє працівників засобів масової інформації великими правами, але останні несуть і велику відповідальність перед суспільством. Недопустиме зловживання свободою слова.

Здійснюючи програму діяльності того чи іншого засобу масової інформації, журналіст має право отримувати відомості із будь-якого джерела, але разом з тим він зобов'язаний перевіряти достовірність інформації, яку адресує аудиторії, відмовитися від даного йому доручення, якщо воно пов'язане із порушенням закону, поважати права, законні інтереси громадян, організацій. За це чи інше порушення, протизаконний акт журналіст може бути притягнутий до кримінальної та іншої відповідальності.

Засоби масової інформації виражають і формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. Вона створюється під впливом буденної свідомості (включаючи соціальну психологію), емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики і, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації.

Матеріали з дисципліни «Проблематика ЗМІ» 📙 Курсовая → 🆔 121522