Менеджер – керівник трудового процесу

Міністерство  Освіти, Науки, Спорту та Молоді України

Одеський  Коледж Економіки, Права Готельно-Ресторанного Бізнесу 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Менеджер – керівник трудового  процесу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Викладач: Жабіна А.Н.

Виконала: студентка IV курсу

групи 9ГО-08 Воробйова А.А. 
 

Одеса 2011

Зміст 

1. Теоретична частина:

     1.1. Форми управління, лідерство та  влада

     1.2. Стилі керівництва. Організація  праці менеджера

2. Основна частина:

     2.1. Характеристика готелю

     2.2. Керівництво готелю (менеджер та  його діяльність в готелі)

     2.3. Функції та обов`язки менеджера

     2.4. Стиль керівництва у готелі  «Континенталь»

3. Висновки та пропозиції.

     Вступ

     Ме́неджмент — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань. Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всіх сфер її діяльності.

     Менеджмент є однією з найважливіших складових управління і має велике значення у процесі роботи готелю. Разом з цим тема менеджменту є складною і має велику кількість тем для дослідження. Саме тому я обрала цю тему.

     Менеджерами називають фахівців, що використовуючи різні методи і тактику керування, сприяють досягненню чи організацією підприємством визначених цілей. Методи досягнення цілей можуть бути різні. Зараз за кордоном отримали широку підтримку представники "школи людських відносин", що досліджують проблеми мотивації поведінки людей. Менеджер з персоналу представляє інтереси колективу.

     Дана  робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел, а також додатків.

     У вступі наводиться поняття кадрової політики та коротко описується зміст  роботи. Основна частина містить  дослідження за темою роботи і  спирається на мій досвід роботи у  готелі  «Континенталь». Висновки підсумовують роботу та складаються з найважливіших  її деталей. У роботі використовувалися  дані, отримані з писемних та електроних джерел, а також з мого власного досвіду. У додатках наведені декотрі документи та інформація про готель «Континенталь». 

1.Теоретична частина

     1.1 Форми управління, лідерство та влада

УПРАВЛІННЯ - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації. В умовах посилення конкуренції у готельній індустрії виникла необхідність урізноманітнення, поєднання різних організаційних форм управління, що зумовлює досягнення більшої ефективності економічного, фінансового, інформаційного потенціалу підприємств. Сучасний стан розвитку форм управління у готельній сфері характеризується одноосібним управлінням на незалежній основі та різними формами корпоративного управління. Серед найбільш поширених у міжнародному досвіді форм управління виділяються: -управління за контрактом;

- управління згідно договору франчайзинга;

- оренда;

     Управління  за контрактом. Управління за контрактом передбачає письмову угоду, що укладається між власником готелю і компанією або менеджером, які спеціалізуються в управлінні такого типу підприємствами.

     Управління  за контрактом сьогодні є одна з  основних форм у сфері гостинності, що набуває широкого поширення з 70-х років ХХ ст. і стала важливою передумовою високих темпів розвитку галузі в останні десятиріччя. Головна перевага цього методу зумовлена незначною часткою акціонерного капіталу у загальному фонді, можливістю обходитись без його участі у функціонуванні готельних підприємств. Суттєву роль у високій економічній ефективності підприємств також відіграє професіональне управління висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують менший ризик у конкурентних умовах середовища гостинності, мають досвід маркетингу і збуту, широкого використання сучасних інформаційних систем, зокрема централізованих систем бронювання. Важливим фактором укладання взаємовигідних угод між управлінською фірмою і власником підприємства гостинності є небажання або недостатні знання і досвід у власників підприємств для забезпечення ефективного управління, страхом перед ризиком.

Контракт  між власником і управляючою  компанією найчастіше укладається  на термін п’ять, десять або двадцять років. За послуги з управління компанія отримує управлінську винагороду у відсотках від валового або чистого експлуатаційного доходу, найчастіше в межах 2–4,5 %.

     Сьогодні  врегулювання частки винагороди для основної частки управлінських компаній становить 2 % з нарахуванням заохочувальної винагороди, розмір якої залежить від загальних доходів підприємства. Окремі контракти можуть визначатись згідно такого принципу: в перший рік компанія отримує 2 %, другого року — 2,5 %, у наступний 3,5 % експлуатаційного доходу. Тенденції посилення конкуренції між управлінськими компаніями в останні роки зумовлює зниження контрактної винагороди.

     Компанії, що управляють за контрактом можуть поширювати управлінські функції на пакет інвестицій сформований із значної кількості  готелів національної мережі або  окремого регіону держави. Найчастіше управління здійснюється готе-лями, що працюють в певному сегменті спеціалізації, управління закладами розміщення різного  типу значно складніше.

     У 1990-х роках у зв’язку із зниженням  цін на нерухомість зменшуються  надходження готівки у готельний  бізнес, частково знижується рентабельність цієї галузі. Це зумовлює уточнення  у контрактах на управління відповідальності управлінських фірм за надходження  акціонерного капіталу. Окрім цього, сьогодні власники готелів намагаються  здійснювати посилений контроль і вплив на прийняття важливих рішень, збільшити свої доходи з  акціонерного капіталу, забезпечувати контролюючі функції над іншими акціонерами. Таким чином, спостерігаються тенденції постійного зростання вимог до управлінських компаній.

     Сьогодні  щодо управлінських фірм найчастіше ставляться такі основні вимоги:

— досвід і надійність, вміння успішно визначити  сегмент ринку і вдало визначити  стратегії збільшення доходів;

— забезпечити  високу якість готельного продукту;

— вміння ефективно керувати персоналом;

— забезпечувати  надходження акціонерного капіталу та ефективне його використання;

— укладання  вигідних контрактів у співпраці  з іншими підприємствами-партнерами в аналогічному та іншому бізнесі.

При укладанні  контракту на управління регламентуються  такі умови:

— позбавлення  прав власника підприємства індустрії  гостинності втручатись у процес управління на термін дії контракту;

— захист або звільнення від відповідальності управляючої компанії (фізичної особи) за будь-які дії, за виключенням навмисних  дій внаслідок необережності  в процесі управління;

— фінансова  відповідальність власника готелю за усі витрати згідно здійснюваних операцій, а також всіх оперативних  ризиків, що пов’язані з правом власності;

— контракт на управління укладається на конкретний термін — на період 5, 10 або 20 років;

— зазначається розмір управлінської винагороди згідно валового доходу або чистого прибутку;

— умови  відновлення контракту;

— дострокове припинення дії контракту у випадку  недотримання однією із сторін зазначених у ньому умов впродовж законодавчо  встановленого часу з моменту  повідомлення про виявлені порушення, здійснених протилежною стороною. Подібна  ситуація виникає коли одна із сторін визнається банкрутом або передає статутний капітал кредиторам за борги. До розірвання контракту також призводить рішення державних органів влади про призупинення або відмова ліцензії на право здійснення готелем властивих йому функцій. Контракт розривається згідно двосторонньої згоди суб’єктів контракту.[1]

     Лідерство – це не управління, адже управління концентрує увагу на тому, щоб люди робили речі правильно, а лідерство на тому, щоб люди робили правильні речі. Різниця між лідером і менеджером проводиться по багатьом позиціям (табл. 1). Ефективний менеджер не обов`язково є ефективним лідером і навпаки.[2]

     Таблица 1.

     Влада - право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось. Влада є складним за сутністю й багатоманітним за формами вияву явищем суспільного життя. Існує багато різних концепцій і визначень цього поняття. За вихідне й найпростіше можна взяти визначення влади як вплив однієї частини суспільства (індивіда, групи, організації тощо) на поведінку іншої у бажаному для себе напрямі. Уже з такого елементарного визначення видно, що влада є відношенням, отже, передбачає наявність двох сторін. Будь-яке відношення є взаємодією його сторін. Основною особливістю владного відношення є переважний, визначальний вплив однієї його сторони на іншу. Тому сторону з переважним впливом доцільно називати суб´єктом, а сторону, яка цього впливу зазнає, — об´єктом владного відношення. Суб´єктами влади можуть бути індивіди, соціальні групи, організації тощо.

     Очевидно, що влада не є властивістю не тільки об´єкта, а й суб´єкта. Вона виступає саме як відношення між ними і не існує як без суб´єкта, так і  без об´єкта.

     У науці є різні підходи до пояснення  причин владних відносин. Поширеним  є біологічний підхід, який визнає владу притаманною біологічній  природі людини. А оскільки біологічна природа людини і тварин є спільною, то визнається наявність владних  відносин не тільки в суспільстві, а  й у тваринному світі. Витоки біологічного підходу до розуміння влади кореняться ще в античній філософії. Арістотель, наприклад, розглядав владу в  суспільстві як продовження влади  в природі.

     Справді, переважний вплив є і в тваринному світі. Одні тварини бувають сильнішими від інших і можуть нав´язувати  їм поведінку, в середовищі ссавців  поширеним явищем є наявність  ватажків, яким підпорядковується стадо  чи зграя. Однак між відносинами  в суспільстві та у тваринному світі існує принципова відмінність. Відносини в суспільстві мають  свідомий характер, тоді як у тваринному світі вони зумовлюються інстинктами  і рефлексами. Владні відносини є  саме свідомими відносинами. Суб´єкт  влади здійснює свідомий вплив на поведінку об´єкта, спрямовуючи  її в певному напрямі.

     Інший підхід до розуміння влади —  антропологічний — пов´язує поняття політичної влади, а отже, й політики з суспільною природою людини і поширює його на всі соціальні, в тому числі й докласові, утворення. Прихильники цього підходу доводять наявність політичної влади на всіх етапах розвитку суспільства.

     На  відміну від антропологічного політологічний підхід до розуміння влади, який ґрунтується  на органічному зв´язку влади  й політики пов´язує їх існування  лише з певними етапами суспільного  розвитку, для яких характерною є  наявність спеціальних суспільних інститутів здійснення влади, насамперед держави.

     Будемо  виходити, отже, з того, що влада, владні відносини притаманні будь-якому  суспільству, але не тваринному світові, тоді як політична влада, політико-владні відносини характерні лише для певних етапів суспільного розвитку.

     Оскільки  влада є суто суспільним відношенням, у якому і задіяні наділені свідомістю і волею люди, а переважний вплив одних людей на інших  є вольовим відношенням між ними, то влада може бути визначена як вольове відношення між людьми, тобто  таке відношення, за якого одні люди можуть нав´язувати свою волю іншим.

     М. Вебер у зв´язку з цим зазначав: «Влада означає будь-яку можливість проводити всередині даних соціальних відносин власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на чому така можливість заснована». Російський політолог Ф. М. Бурлацький також  вважає, що «влада є реальною здатністю  здійснювати свою волю в соціальному  житті, нав´язуючи її, якщо необхідно, іншим людям».

     Специфічною ознакою влади як суспільного  відношення виступає домінування владної  волі, а не просто впливу. Цим влада  відрізняється від останнього, який є дещо ширшим явищем.

     Як  вольове відношення влада існує  в потенціальній і реальній формах. Потенціальною є влада, що не виявила  себе. Вона не менш істотна, ніж реалізована  влада. Усвідомлення наявної, хоча й  не реалізованої влади, справляє на її потенціальні об´єкти сильний дисциплінуючий та організуючий вплив, іноді не менш сильний, ніж реально діюча влада.

     Нав´язування  одними людьми своєї волі іншим може здійснюватись із використанням  різних засобів — примусу, права, авторитету тощо. Залежно від засобів  здійснення влади розрізняються  різні її види — економічна, соціальна, політична, духовно-інформаційна, сімейна  тощо. Глибинним джерелом економічної  влади є відмінності у відношенні людей до власності на засоби виробництва. Економічна влада — це об´єктивно зумовлені матеріальними потребами  життя суспільства відносини, в  яких власник засобів виробництва  підпорядковує своїй волі волю інших  учасників процесу виробництва. Засобами такого підпорядкування можуть бути як безпосереднє володіння власністю, так і контроль над нею, а також  кошти, цінні папери, договірні зобов´язання тощо. Використовувані офіційно, ці засоби мають відповідне правове  закріплення.

     Якщо  економічна влада передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна означає  розподіл благ соціальних. Вона пов´язана  з визначенням статусу різних груп у структурі суспільства, посад, прав та обов´язків, наданням соціальних послуг у сфері освіти, охорони  здоров´я, забезпечення житлом тощо, а  також розподілом доходів, різноманітних  пільг і привілеїв.

     Духовно-інформаційна влада — це організація духовного виробництва в усіх його формах і здійснення інформаційного та ідеологічного впливу. Ця влада реалізується за допомогою засобів духовно-інформаційного впливу на людей. Такими засобами можуть бути мораль, релігія, ідеологія, мистецтво, наукові знання, інформація про поточні події суспільного життя тощо. Величезну владу над людьми має, зокрема, церква. Ця влада ґрунтується на вірі в релігійні догмати і здебільшого не має правового закріплення за винятком тих держав, де церква визнається офіційним політичним інститутом. Незаперечною є влада так званих моральних авторитетів — людей з високими моральними рисами, які присвятили своє життя служінню суспільному благу. Та й незаперечна влада кримінальних авторитетів ґрунтується не на праві, а на так званих поняттях — нормах, за якими живе злочинний світ. Але найбільшу духовно-інформаційну владу в сучасному суспільстві мають засоби масової інформації — преса, радіомовлення, телебачення, а останнім часом — міжнародна інформаційна комп´ютерна мережа Інтернет. Вони є головним чинником формування громадської думки і називаються ще «четвертою владою», котра за силою впливу на суспільство прирівнюється до законодавчої, виконавчої та судової влади держави. Духовно-інформаційна влада може слугувати поширенню об´єктивних даних про стан суспільства, функціонування держави, її міжнародне становище тощо, а може виступати й засобом маніпулювання громадською думкою, управління свідомістю й поведінкою людей в інтересах певних політичних сил.[3] 

1.2 Стилі керівництва. Організація праці менеджера 

     Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу. Керівник, зосереджений на роботі, насамперед піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород з метою стимулювання продуктивності праці та трудових звершень. Керівник, зосереджений на людині, концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, дає підлеглим максимальну свободу й активно залучає їх до участі в прийнятті управлінських рішень. 

       Для підтвердження того, що в межах континууму є проміжні ланки, Р. Лайкерт запропонував чотири базових системи стилю керівництва:

     1) експлуататорсько-авторитарна;

     2) прихильно-авторитарна;

     3) консультативно-демократична;

     4) партисипативно-демократична. 
 

А також існує 5 основних типів управлінської поведінки менеджера в готелі :

     1) диктатор;

     2) демократ;

     3) песиміст;

     4) маніпулятор;

     5) організатор.

Таблиця 1. 

     Менеджер повинен бути не тільки керівником колективу, а й лідером. Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість.

     Інтелектуальна означає бажання керівника набувати нових знань, прагнути до них.

       Емоційно-вольова стресостійкість характеризує здатність особи приймати компетентні рішення в умовах нестачі інформації, дефіциту часу,

     Влада -— це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

     Лідерство — це здатність впливати на окремих працівників та їхні групи з метою зосередоюення зусиль на досягненні цілей організації Лідером стає людина не в силу своїх рис, а в силу ситуації. (Р. Стогділп)

     Група сама вибирає лідера, який здатний задовольнити її інтереси, потреби; лідер виступає в ролі певного інструмента при досягненні групою певної мети.(Г. Хоманс)

     Вплив — це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

     Уміння змінити стан речей - основна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших с ознакою творчої особистості.

     Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів.(Р. Блей, Дж. Моутон). 

     Процес становлення кар’єри менеджера у готелі:

     Вдалою кар'єра виявляється лише в тому разі, якщо ви завчасно націлили себе не стати кимось, а бути кимось. Для того щоб у житті все склалося так, як вам цього хочеться, постарайтеся навчитися управляти собою. Якщо ви навчитеся управляти собою, тоді у разі необхідності зможете сміливо взяти на себе відповідальність за інших.

     Кар'єра розпочинається не з моменту, коли ви зайняли керівну посаду.

Можна вважати, що свою службову кар'єру ви робили з самого народження: ваше виховання, оточення, освіта, досвід, навички — все те, що називають менталітетом, — обов'язково впливає на формування вашої особистості й на те, що ви нарешті стали керівником. І не просто керівником сам собі, як це було раніше. Надійде день, коли ви станете (стали) керівником і отримаєте владу над своїми підлеглими. Цей день дуже важливий, тому що він багато в чому визначить ваше майбутнє просування по службовій драбині.

     Спробуємо з'ясувати, як стають менеджерами у реальному житті відносно до конкретної діяльності.

Усі люди поділяються на дві категорії одні хочуть стати начальником, інші до цього не прагнуть.

- До першої належить переважна більшість людей.

-До другої — дуже творчі та дуже ледачі люди.

Якщо ви не належите ні до дуже творчих, ні до дуже ледачих, то це означає, що ви, скоріш за все, хочете стати керівником. Будь-яким. Хоча б дуже маленьким, але начальником.

Отже, керівником стати ви вже хочете.

     Вас обирають на посаду керівника. Вибори, як і інші форми "захоплення влади", мають багато переваг і недоліків. Тією чи іншою мірою те, що говорилося вище, може стосуватися й виборів, хіба що боротьба тут жорсткіша (якщо є кілька претендентів і немає жодного явного лідера) або її немає зовсім (один явний лідер).

     Хто такий явний лідер? Перш за все це людина, яка є лідером за характером. Однак ці його риси мають визначити інші. Якщо колектив роз'єднаний на кілька груп і в кожній є свій лідер, тоді боротьба відбувається саме між ними, а решта слугує засобом у їхній боротьбі. Тому часто в організаціях, де на одну посаду претендують кілька кандидатів, більш важливий передвиборний час, а не самі вибори. Те, як ви виявите себе в процесі підготовки до виборів, а також ваші попередні заслуги перед колективом відіграють головну роль при голосуванні. 
Для кожного рівня управління існують свої межі свободи і відповідальності, які й визначають ранг керівника. Керівники вищої ланки найбільш самостійні в прийнятті рішень, тоді як керівники середньої ланки свої дії мусять узгоджувати з начальством. Керівники нижчої ланки управляють переважно процесом, причому в достатньо вузьких межах, обмежених технологією. 
Основні відмінності керівників різних рівнів — у системі відповідальності та колі обов'язків. Навіть якщо генеральний директор очолює невелику фірму, в якій працює сім працівників, а в завідувача відділу великої фірми 50 працівників, все одно проблеми в цих керівників принципово відрізняються. 
Над одним є начальник, над іншим немає. Один думає про бухгалтерський облік, виробництво, постачання, збут тощо, інший вирішує лише локальні проблеми свого підрозділу.

     Для того щоб ефективно виконувати обов'язки керівника на кожній сходинці управлінської ієрархії, людина мусить мати відповідні знання, здібності та навички, а також має бути готова до відповідальності, яка випадає відповідній сходинці особистої кар'єри.[4]