Метод статистичного дослідження структури капіталів банків
Міністерство освіти та науки України
Київський національний
торгівельно-економічний
Кафедра статистики та економетрії
КУРСОВА РОБОТА
№41 Метод статистичного
Студента 1 курсу 3 групи
денної форми навчання
Факультету фінансів
та банківської справи
Данилішина Євгена Володимировича
Науковий керівник:
Антонюк Олександр Андрійович
Київ 2011
Зміст
Вступ
У сучасних умовах розвитку та функціонування банківських установ важливу роль відіграє діяльність, пов’язана з управлінням банківськими ризиками, що є невід’ємною складовою процесу управління банком. Різноманітність банківських ризиків, специфіка їх прояву та реалізації зумовлює необхідність впровадження нових підходів під час здійснення оцінки і вимірювання рівня ризиків, на які наражається банк, що у кінцевому підсумку веде до вдосконалення існуючих у банках систем ризик-менеджменту. Проблема оцінки та вимірювання різного роду ризиків, що опосередковують діяльність банківських установ, пов’язана з використанням різних прийомів та методів аналізу кожного окремого виду ризику, а також відсутністю чіткого методологічного інструментарію щодо вимірювання рівня ризиків, які не піддаються кількісній оцінці, що створює при цьому складність у визначенні кінцевих результатів, які характеризували б ступінь ризиковості цього типу фінансової установи загалом.
Під час здійснення процесу консолідації отриманих даних вимірювання різних видів ризику у банку та зведенні їх до кінцевого результату особлива увага зосереджується на можливості оцінити роботу банку з погляду ризиковості, визначивши при цьому можливий рівень втрат у результаті прояву тих видів ризику, які визнає банк, і звести отриману величину до конкретного вартісного показника. Одним з таких підходів, що дає змогу це зробити, є методика розрахунку економічного капіталу, яка застосовується у зарубіжних фінансових установах світу та є рекомендованою для застосування оцінки ступеня ризиковості банку провідними світовими організаціями, компетентними у сфері здійснення банківської діяльності (Базельський Комітет з питань банківського нагляду; міжнародні рейтингові агентства, такі як “Fitch”, “Standard & Poor’s”, “Moody’s”; компанія “KPMG”; корпорація “Deloitte”; фінансова група “ДОЙЧЕ БАНК” та ін.).
Метою дослідження є виявлення
тенденцій статистичного
Об’єктом дослідження є
Завданнями дослідження є:
- систематизація теоретичних основ статистичних методів аналізу структури капіталів банків;
- дослідження методів аналізу структури капіталів банків;
- дослідження структури капіталу на прикладі банку
Предметом дослідження є статистичні методи аналізу структури капіталів банків.
В ході дослідження було використано загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, систематизації та інші.
1.Теоретичні засади статистичного дослідження структури капіталів банку
Основна мета аналізу діяльності банку – забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання в кінцевому підсумку максимального прибутку.
Аналіз фінансових форм звітності – процес оцінки поточного і минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності.
Інформаційними джерелами для аналізу діяльності банку є річна та квартальна фінансова звітність.
Згідно п.3.1 «Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», затв. Постановою Правління НБУ №480 від 27.12.07:
1. Загальна інформація про діяльність банку.
2. Звіт «Баланс».
3. Звіт про фінансові результати.
4. Звіт про власний капітал.
5. Звіт про рух грошових коштів.
6. Примітки до звітів.
Основні завдання статистики балансу є :
- розробка системи відносних показників і моделей аналізу балансу банку;
- визначення структурної відповідності активу та пасиву балансу;
- визначення здатності активів забезпечити обсяги доходів для покриття власних витрат банку та здійснення розрахунків за зобов`язаннями, а також забезпечення прибутковості вкладеного капіталу;
- визначення ефективності поточного управління активними та пасивними операціями банку;
- розробка системи управління активними і пасивними операціями банку з точки зору мінімізації можливих ризиків;
- визначення джерел внутрішніх резервів у структурі балансу банку.
Аналізуючи фінансову звітність, підраховують середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та визначають [14, с. 65]:
- Стан надходжень – за прибутком на середні активи та капітал;
- Коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу);
- Продуктивність роботи персоналу;
- Отримані та сплачені процентні ставки;
- Вартість посередництва.
За такого підходу для вироблення ключових індикаторів (показників) діяльності поєднують дані аналізу балансового звіту та звіту про фінансові результати, що не залежать від розміру банку. Їх порівнюють із даними інших банків та між собою.
Аналізуючи баланс банку, застосовують:
- метод порівняння, який дає змогу визначити причини й рівень динамічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку та прибутковість його операцій, а також визначити резерви підвищення дохідності останніх;
- метод групування, застосувавши який, шляхом систематизації даних балансу можна розібратись у суті аналізованих явищ і процесів;
- метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв`язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.
- графічний метод, який дає змогу комплексно (візуально) оцінити динаміку окремих показників і структурні зміни.
Аналіз за періодичністю проведення поділяють на:
- Щоденний;
- Щотижневий;
- Місячний;
- Квартальний;
- Річний.
Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяють на:
- Повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв`язки;
- Тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло питань.
За метою і характером розрізняють [21, с. 85]:
- Попередній аналіз, який застосовують, щоб оцінивши стан рахунків, з`ясувати, чи спроможний банк здійснювати ті чи інші операції;
- Оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи, щоб підтримувати на належному рівні нормативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;
- Остаточний (подальший) аналіз необхідний для визначення ефективності роботи банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності;
- Перспективний аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів операцій та визначення внутрішньобанківської політики.
Залежно від об`єкта аналіз поділяється на шість видів:
- Функціональний аналіз дає змогу з`ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу – виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їх ліквідність. Її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;
- Структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій. Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображають зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку;
- Операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища банку при визначенні його доходності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з`ясувати значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу;
- Рейтинговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняння їх між собою. Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами різних категорій:
- Експертна оцінка ґрунтується на досвіді і кваліфікації фахівців, які, використовуючи доступну їм інформацію, аналізують якісні й кількісні параметри.
- Бухгалтерська оцінка здійснюється на основі офіційної фінансової звітності банку шляхом аналізу лише кількісних показників.
- Факторний аналіз покликаний з`ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні і слабкі сторони, зорієнтувати як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти ефективну стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують методи ланцюгових підставлянь і пайової участі (долевой участи);
- Макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційного банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк.
Етапи проведення аналізу:
- Попередній;
- Аналітичний;
- Заключний (інтерпретаційний) [24, с. 34].
На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність її складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активу і пасиву балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники. Потім на основі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень.
На аналітичному етапі
визначають вид та необхідну кількість
аналітичних таблиць, обирають методи
аналізу, форми відображення динаміки
та структури досліджуваних
На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку. Процес аналізу залежить від кваліфікації, досвіду того, хто його проводить, а також від додаткової інформації про об`єкт дослідження.
Основними видами аналізу балансового звіту є :
- Структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;
- Коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з`ясувати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому використовують ряд коефіцієнтів).
Аналіз балансу складається із таких розділів:
- Аналіз активних операцій;
- Аналіз пасивних операцій;
- Аналіз балансу щодо ліквідності (див. окремо тему 8).
Пасивні операції - операції банку, спрямовані на формування ресурсів банку. Обліковуються в пасиві балансу. Розрізняють пасивні операції з формування капіталу та пасивні операції з формування залучених коштів («Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України», затв. Постановою Правління НБУ від 02.08.2004 N361).
У процесі аналізу характеризують такі показники:
- утворення ресурсів банку за джерелами (власні і залучені);
- структура залучених коштів за секторами економіки;
- місце конкретних банків на ринку позичкового капіталу;
- вертикальний та горизонтальний розрізи витрат банку за пасивними операціями;
- взаємозв`язок кон`юнктури на ринку залучених коштів між обсягами цих коштів і показниками, що зумовлюють ці обсяги.
Основні завдання статистичного аналізу пасивних операцій:
- аналіз фізичного обсягу та структури пасивних операцій банку у статиці і динаміці;
- аналіз пасивів за різними ознаками (за строками погашення, за кредиторами);
- аналіз структури регулятивного капіталу;
- аналіз структури та динаміки резервного фонду та фондів спеціального призначення;
- статистичне вивчення якості пасивів;
- статистичний аналіз фінансових зобов`язань банку;
- оцінка рівня достатності власного капіталу для розрахунку за поточними зобов`язаннями.
До системи показників статистичного вивчення пасивних операцій банку входять [15, с. 63]:
1) структура ресурсів банку за походженням (власні та залучені);
2) частка певного виду пасивів у загальному обсязі пасивів;
3) структура залучених коштів за секторами економіки:
1 - фінансовий банківський;
2 - фінансовий небанківський;
3 - фізичні особи;
4 - інші суб'єкти домашнього господарства;
5 - центральні органи державного управління;
6 - місцеві органи державного управління;
7 - нефінансовий державний;
8 - нефінансовий недержавний;
9 - некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;
1 0 - інший світ (нерезиденти);
4) структура утворення банківських ресурсів у вертикальному та горизонтальному розрізах;
5) показник зміни обсягу процентних витрат, у тому числі за рахунок зміни процентних ставок за депозитами і обсягу коштів на депозитах;
6) показник адекватності регулятивного та основного капіталу банку:
7) коефіцієнт віддачі активів:
У пасиві балансу відображаються капітал та зобов`язання банку.
Аналіз капіталу починають з оцінки його структури та дотримання вимог нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу. Збільшення статутного капіталу та резервів банку оцінюється позитивно, оскільки це сприяє підвищенню фінансової стійкості банку.
2.Основні методи
статистичного дослідження
2.1. Метод аналітичного групування
Групування - це розбивка сукупності на групи, однорідні за певною ознакою. З погляду окремих одиниць сукупності групування - це об'єднання окремих одиниць сукупності в групи, однорідні за визначеною ознакою. За допомогою методу групувань вирішуються наступні задачі: виділення соціально-економічних типів явищ, вивчення структури явищ і структурних зрушень. Виявлення зв'язку і взаємозв'язку між явищами.
Стійке розмежування
об'єктів виражається
Метод угруповання ґрунтується на двох категоріях - групувальній ознаці й інтервалі.
Групувальна ознака - це ознака за якою відбувається об'єднання окремих одиниць сукупності в однорідну групу. Класифікація й групування повинні виробляється на підставі цілком об'єктивних і легко розпізнаваних ознак. При цьому останні можуть носити як атрибутивний, так і кількісний характер.
Інтервал окреслює кількісні границі груп. Як правило, він являє собою проміжок між максимальними і мінімальними значеннями ознаки в групі. Інтервали бувають [14, 21]:
- рівні, коли різниця між максимальним і мінімальним значенням у кожнім з інтервалів однакова. Величина рівного інтервалу визначається по формулі:
де - максимальне і мінімальне значення ознаки в сукупності, n – число груп сукупності.
Величина рівного інтервалу при побудові рядів розподілу використовується в тих випадках, якщо співвідношення максимального і мінімального значення групувальної ознаки не перевищує десятикратного значення, тобто У випадках значної варіації групувальної ознаки доцільно застосовувати подвоєні кратні інтервали.
- нерівні, коли, наприклад, ширина інтервалу поступово збільшується, а верхній інтервал часто не закривається зовсім. Нерівні інтервали класифікуються: по арифметичній прогресії, по геометричній прогресії, довільні;
- відкриті, коли мається тільки верхня, або нижня границя;
- закриті, коли мається і нижня і верхня границя.
Ряд динаміки може бути підданий впливу факторів еволюційного й осцилятивного характеру.
Впливу еволюційного характеру - це зміни, що визначають якийсь загальний напрямок розвитку, як би багаторічну еволюцію, що пробиває собі дорогу через систематичні і випадкові коливання. Такі зміни динамічного ряду називаються тенденцією розвитку або трендом.
Вплив осцилятивного характеру - це циклічні (кон'юнктурні) і сезонні коливання. Циклічні (або періодичні) полягають і тім, що значення досліджуваної ознаки протягом якогось часу зростає, досягає визначеного максимуму, потім знижує, досягає визначеного мінімуму, знову зростає до колишнього значення і т.д. Інакше циклічні коливання можна схематично представити у виді синусоїди. Сезонні коливання - це коливання, що періодично повторюються в деякий визначений час кожного року, дні місяця або годинник дня.
Виокремлюють також нерегулярні коливання, що для соціально-економічних явищ можна розділити на 2 групи:
- спорадично наступаючі зміни, викликані, наприклад, екологічною катастрофою, війною;
- випадкові коливання, що є результатом дії великої кількості слабких другорядних факторів.
Таким чином, первісне значення ряду динаміки піддається самим різноманітним впливам. Його основними компонентами є: тренд, циклічні і кон'юнктурні, сезонні, випадкові коливання. У залежності від взаємозв'язку між ними може бути побудована:
- аддитивна модель - характеризується головним чином тим, що характер циклічних і сезонних коливань залишається постійним;
мультиплікативна модель – у цій моделі характер циклічних і сезонних коливань залишається постійним тільки стосовно тренда;
- Аналітичне вирівнювання - визначення основної тенденції розвитку, що виявляється в часі, досліджуваного явища (тобто розвиток явища як би залежить тільки від часу). Відхилення конкретних рівнянь ряду від рівнів, що відповідають загальній тенденції пов’язано з дією факторів, що виявляються випадково або циклічно.
Трендовая модель:
Уt=f(t)+Et , (2.2)
де f(t)- рівень, обумовлений тенденцією розвитку; Et - випадкове і циклічне відхилення від тенденції.
Мета аналітичного вирівнювання – це одержання аналітичної або графічної залежності. f(t) вибирають таким чином, щоб вона давала змістовне пояснення досліджуваного процесу. Для оцінки параметрів можуть бути застосовані методи: метод найменших відстаней; метод найменших квадратів.
Для аналізу тих соціально-
На графіку індекс сезонності це або лінійна діаграма або пелюсткова в полярній системі координат
Групування, виконане за однією ознакою, називається простим.
Багатомірне групування проводиться за двома і більше ознаками. Окремим випадком багатомірного групування є комбінаційне групування, що базується на двох і більше ознаках, узятих у взаємозв'язку, у комбінації.
Ієрархічні групування виконуються за двома і більше ознаками, при цьому значення другої ознаки визначаються областю значень першого
Неієрархічні групування будуються, коли строгої залежності значень другої ознаки від першого не існує.
Статичні групування дають характеристику сукупності на визначений момент часу і динамічні -дають характеристику сукупності за визначений період часу.
Статистичні угруповання і класифікації переслідують мету виділення якісно однорідних сукупностей, вивчення структури сукупності, дослідження існуючих залежностей. Кожній з цих цілей відповідає особливий вид угруповання: типологічне, структурне, аналітичне (факторне).
Типологічне групування
вирішує задачу виявлення і характеристики
соціально-економічних типів (
Структурне групування дає можливість описати складові частини сукупності або будівля типів, а також проаналізувати структурні зрушення (наприклад, склад населення за віком), тобто застосовується для характеристики структури і структурних зрушень.
Аналітичне (факторне) групування дозволяє оцінювати зв'язок між взаємодіючими ознаками: факторним і результативним.
При проведенні групування потрібно вирішувати ряд задач:
- Виділення групувальної ознаки;
- Визначення числа груп і величини інтервалів;
- При наявності декількох групувальних ознак опис того, як вони комбінуються між собою;
- Установлення показників, якими повинні характеризуватися групи, тобто присудка групування.
Типологічне угруповання може будуватися для різних цілей і за різними критеріями.
Черговість етапів при проведенні типологічного групування така:
- Позначка типів;
- Вибір группировочного ознаки (ознак);
- Визначення числа груп і величини інтервалів;
- Зведення виділених груп у типи;
- Характеристика типів за допомогою системи показників.
Критерієм оптимальності
виконаного типологічного
При проведенні структурного груповання вирішуються наступні питання:
1) Вибір групувальної ознаки, у якості такої може виступати як істотна, так і несуттєва ознака;
2) Визначення числа груп і величини інтервалу. Тут необхідно враховувати кілька умов:
- число груп, що детермінується рівнем коливальної групувальної ознаки. Чим значніша варіація ознаки, тим більше за інших рівних умов повинно бути груп;
- число груп повинно відбивати реальну структуру досліджуваної сукупності;
- не допускається виділення порожніх груп. Якщо проблема порожніх груп усе-таки виникає, при проведенні структурних групувань використовують нерівні інтервали.
Для перебування числа груп служить формула Стерджесса:
n=1+3,32* lg N, (2.4)
де N - кількість елементів сукупності.
3) Визначення системи
показників для характеристики
груп. Обов'язковий показник
До особливостей аналітичного групування відноситься те, що в основу групування покладений факторна ознака, кожна виділена група характеризується середнім значенням результативної ознаки. Аналітичне (факторне) групування дозволяє виявити наявність і напрямок зв'язку, а також вимірити її тісноту і силу.
Методологічними питаннями побудови факторного групування є: вибір групувальної ознаки, визначення числа груп і величини інтервалу, вибір системи показників для характеристики груп. Найчастіше в якості групувальної приймають факторну ознаку, виділену на основі апріорного аналізу. Інтервали в аналітичному групуванні беруться рівні або рівнонаповнені (групи з приблизно однаковою частотою). Величина інтервалу розраховується також як при побудові структурного групування.
2.2.Метод дисперсійного аналізу
Поряд з вивченням варіації ознаки по всій сукупності в цілому часто виникає необхідність простежити кількісні зміни ознаки за групами, на які розділяється сукупність, а також і між групами. Таке вивчення варіації досягається за допомогою обчислення й аналізу різних видів дисперсії. Виділяють дисперсію загальну, міжгрупову і внутрішньогрупову.

- Метод стратегического SWOT-анализа
- Метод стратегического SWOT-анализа
- Метод структуризации целей
- Метод сценариев
- Метод сценариев управленческих решений
- Метод творческих проектоа- как средство активизации познавательной деятельности
- Метод творческих проектов как средство активизации познавательной деятельности учащихся на уроках технологии
- Метод стандарт-кост и калькулирование себестоимости продукции
- Метод статистических группировок в анализе рыночной инфраструктуры
- Метод статистических группировок в анализе рыночной инфраструктуры
- Метод статистических группировок в анализе рыночной инфраструктуры
- Метод статистических группировок на примере фондовооруженности и производительности труда
- Метод статистических группировок на примере фондовооруженности и производительности труда
- Метод статистического изучения доходов населения