Методи прогнозування можливого банкрутства

Міністерство науки  і освіти України 

Запорізька державна інженерна академія

 

 

 

Факультет: Менеджменту  та фінансів

Кафедра: Облік і аудит

Курс: Економічний аналіз

 

 

Пояснювальна  записка

до курсової роботи

на тему: “Методи прогнозування можливого банкрутства ”

 

 

 

Виконав       студентка гр. ОіА 01–2-ЗТД

залік. кн. № 012739

Шемет М.Ю.

 

Перевірив      Череп А. В.

 

 

 

 

Запоріжжя 2004

 

Реферат

 

 

55 сторінок, 4 таблиці, 3 малюнки, 18 літературних джерел, 2 додатки

На пояснювальну записку  на тему: “Методи прогнозування можливого банкрутства ”

 

Мета роботи – розглянути методи прогнозування можливого банкрутства та практично застосувати ці методи для оцінки можливості банкрутства прикладі конкретного підприємства

 

Зміст розділів:

У першому розділі  даної курсової роботи, що має назву “Прогнозування банкрутства підприємств”, розглядається поняття банкрутства підприємства та його правове забезпечення. В цьому розділі розкривається власне тема курсової роботи, а саме методи прогнозування можливого банкрутства підприємства. Також у цьому ж розділі розкривається поняття фінансової санації, санаційної спроможності підприємств та джерел проведення фінансової санації.

У другому розділі  даної роботи, що має назву “Виявлення імовірності банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю “Карат”” розглядані у першому розділі методи прогнозування можливого банкрутства практично застосовуються для визначення ризику банкрутства ТОВ “Карат”.

У третьому розділі, який називається “Рекомендації, щодо основних напрямів запобігання банкрутства” наводяться цілі антикризової стратегії підприємств, а також принципи вибору стратегії попередження банкрутства і ефективність заходів підприємств по залученню ринкових механізмів.

 

Банкрутство

Платоспроможність

Фінансова стійкість

Санація

Аналіз

Прогнозування

Методи діагностики банкрутства

Антикризове управління

Фінансовий  коефіцієнт

Баланс

Звіт про  фінансові результати

 

 

 

 

Зміст

 

Реферат            2

Вступ            5

1 Прогнозування банкрутства  підприємств      7

1.1 Поняття  банкрутства підприємств       7

1.1.1 Поняття банкрутства  та його правове забезпечення   7

1.1.2 Підприємство на  різних стадіях банкрутства    13

1.2 Методи прогнозування  можливого банкрутства підприємства  18

1.2.1 Методика діагностики  банкрутства, що діє в Україні   18

1.2.2 Методика діагностики банкрутства, що діє в Росії   20

1.2.3 Багатофакторні формалізовані  моделі діагностики банкрутства 23

1.2.4 Використання системи формалізованих  і 

неформалізованих показників        26

1.3 Фінансова санація         27

1.3.1 Економічна сутність  санації підприємств     27

1.3.2 Санаційна спроможність підприємств  та її оцінка   31

1.3.3 Фінансові джерела санації       34

2 Виявлення імовірності  банкрутства ТОВ “Карат”     38

2.1 Діагностика банкрутства  за методикою, що діє в Україні   38

2.2 Діагностика банкрутства за  методикою, що діє в Росії   43

2.3 Методика діагностики  банкрутства “Z-модель Альтмана”

для умов України (Z-83)         46

3 Рекомендації щодо основних  напрямів запобігання банкрутства  48

Висновок            51

Список використаних літературних джерел      54

Додаток А

Додаток Б

 

Вступ

 

 

Реформування економіки  України почалося і продовжується  на тлі глибокої кризи всіх її сфер і галузей. Низька ефективність, відсутність  діючих стимулів підприємницької активності, великі структурні диспропорції, вичерпані ресурси розподільної системи — далеко не повний перелік спадщини, залишеного нам адміністративно-командною системою. Негативні наслідки лібералізації цін, криза збуту і втрата керованості економіки, що виникли на першому етапі українських ринкових реформ, загострили до крайності проблему платоспроможності і поставили в порядок денний питання про передумови масового банкрутства підприємств.

Удосконалювання механізму  санації і банкрутства, створення  умов для фінансового оздоровлення підприємств — реальний шлях підвищення ефективності проведених реформ.

Рішення цілого комплексу  дуже складних і життєво важливих задач по оздоровленню економіки  за рахунок видалення з її організму  хворих елементів через механізм банкрутства і санації, через механізм передачі підприємств конкретним власникам, що беруть на себе весь ризик за долю підприємства, вимагає оцінки бізнесу підприємств. Дуже важливим є той факт, що процес оцінки підприємства дозволяє не просто визначити відповідну ринкову вартість підприємства, а може сприяти трансформації підприємства, підготовці його до боротьби за виживання на конкурентному ринку і допомогти новій ринковій системі завоювати суспільну підтримку. Крім того, оцінка підприємства дозволяє поліпшити його керування. Процес оцінки є підставою для вироблення стратегії підприємства. Він виявляє альтернативні підходи до керування підприємством і дозволяє визначити, який з них забезпечить власнику максимальну ринкову ціну, що і є однією з найважливіших цілей керування підприємством у ринковій економіці.

Розкриваючи загальні причини  неплатоспроможності можна сказати, що неплатоспроможність прямо пропорційна обсягу зобов'язань. Дійсно, абсолютно платоспроможним є підприємство, капітал якого цілком є власним, а зобов'язання відсутні. Тому що зобов'язання виникають завжди (наприклад по податках), це означає, що дане підприємство з випередженням (авансом) виконує свої зобов'язання. Воно нікому не винно, і питання про його неплатоспроможність просто не виникає.

У той же час підприємство може абсолютно не мати власного капіталу, працювати цілком на позикових засобах і залишатися платоспроможним. Усе залежить від виручки. Чим менше виручка, тим вище неплатоспроможність (природно, при наявності зобов'язань). У загальному і цілому неплатоспроможність підприємства як тенденція прямо пропорційна обсягу зобов'язань і навпаки, пропорційна величині середньоденної виручки. Якщо за визначений період темпи росту зобов'язань були вище темпів приросту виручки, то підприємство просунулося в напрямку росту неплатоспроможності.

У загальному випадку  причинами неплатоспроможності  є такі як: або не беруть продукцію, або беруть, але не платять, або  не пускають на ринок.

Ситуація особливо погіршується, коли відсутнє планування і керування грошовими потоками. У загальному і цілому причини неплатоспроможності можуть бути зведені до двох основних: відставанню від запитів ринку (по пропонованому асортименті, по якості, за ціною і т.д.). У цьому випадку можна говорити про хворобу бізнесу; незадовільному фінансовому керівництві підприємством, коли воно занадто обтяжується зобов'язаннями. У даному випадку можна говорити про хворобу фінансового керування чи менеджменту.

Існують різні організаційні  форми і способи, що дозволяють пом'якшити кризову ситуацію, що створилася, на виробництві чи радикально вирішити питання неплатоспроможності підприємств.

 

1 Прогнозування банкрутства підприємств

1.1 Поняття банкрутства  підприємств

1.1.1 Поняття  банкрутства та його правове  забезпечення

Трансформування економіки та розвиток ринкових відносин зумовили появу та використання в сферах політики та економіки нових понять. А якщо врахувати, що перехід від однієї форми суспільного розвитку до іншої, більш прогресивної, завжди відрізняється нестабільністю, передусім в економіці, де виникає хаос становлення нових організаційних форм, істотно з'являється загроза банкрутства підприємств та імовірність їх ліквідації. Що ж означає термін "банкрутство" та які його ознаки?

Банкрутство - визнана арбітражним судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Умови та показник відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом  та застосування ліквідаційної процедури визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 2000 р. (далі - Закон), іншими нормативними актами.

Законодавство про банкрутство  має виконувати три основні функції:

1)   запобігати непродуктивному  використанню активів підприємства;

2) реабілітувати підприємства, які опинилися на межі банкрутства, маючи значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому;

3) сприяти найповнішому  задоволенню претензій кредиторів.

Процедура ліквідації підприємства у  зв'язку з банкрутством представляє  особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів, аудиторів. Адже цей процес забезпечується недосконалим законодавством, що породжує на практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає  інтереси дуже багатьох суб'єктів фінансово-господарських  відносин:

- підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити  свої вимоги і претензії для  того, щоб вони були враховані  при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;

- найманих працівників,  з якими у першу чергу мають  бути здійснені розрахунки, а  також яким забезпечені певні  гарантії при звільненні;

- підприємств, що можуть  виступити в ролі санаторів  і тому зацікавлені у створенні  досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство - складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг негативних обставин (хоча для окремого підприємства це буде саме так), а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці.

Кризові ситуації, що виникають  в результаті відсутності відповідних  профілактичних заходів, можуть призвести  до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.

Запобігання цього стану  потребує застосування спеціальних процедур або припинення діяльності даного підприємства та його ліквідації, що, як свідчить світова практика, також не можна вважати випадковістю. Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така статистика. Наприклад, англійські дослідники підкреслюють, що близько 70 – 80 % нових фірм припиняють свою діяльність в кінці другого року існування. З закономірностями ринкової економіки і пов'язаний характер життєвого циклу підприємства, який також характеризує виникнення кризових ситуацій і банкрутств. Для кожного підприємства існує межа зростання обсягів діяльності, причому одні й ті ж процеси можуть виступати і стимуляторами розвитку, і факторами, які стримують розвиток.

Ринкова економіка, яка протягом багатьох десятиліть і століть є основою розвитку західних країн, розробила визначену систему контролю, діагностики і по можливості захисту підприємств від повного краху, або систему запобіганню банкрутству і підтримки підприємства (мал. 1).

 

Мал. 1. Система запобіганню банкрутству підприємств в ринковій економіці західних країн

 

Універсальність цієї системи  робить її придатною для застосування в Україні, однак слід враховувати особливості національної економічної політики, механізм захисту підприємств і запобігання їх банкрутства.

Система запобігання банкрутству включає в себе низку логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади.

Вихідним пунктом системи  с встановлення принципів і цілей, які повинні бути досягнуті в  результаті функціонування її механізмів.

Основна ланка цієї системи - об'єктивна необхідність в доведенні  структури виробництва до реального  платоспроможного попиту, що формується ринком.

Мета створення і  приведення в дію системи запобігання  банкрутству в Україні - необхідність структурної перебудови всієї економіки відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибуткової діяльності основних структур, які виробляють товари та послуги.

Як свідчить світова практика, досягнення зазначеної мети відбувається при дотриманні наступних основних принципів (мал. 2):

 

Мал.2. Цілі та принципи системи банкрутства

 

- встановлення єдиної  стабільної та надійної для  всіх суб'єктів господарювання  системи комерційних взаємовідносин  в ситуації банкрутства підприємств;

- надання боржникам, що виконують свої зобов'язання, можливості поновити свою діяльність;

- створення системи заходів  для відродження бізнесу;

- створення механізму регулювання  фінансових справ фірм боржників  з метою їх оздоровлення без  припинення бізнесу;

- створення комерційної і правової системи для заохочення роботи  надійних партнерів  і  формування процедури вирішення фінансових спорів;

- збереження перспективних підприємств,  які мають фінансові ускладнення (в тих випадках, де це можливо й економічно доцільно);

- створення механізмів, які надійно  захищають інтереси всіх учасників  системи банкрутства у випадку  ліквідації збанкрутілого підприємства.

Цей перелік принципів функціонування системи запобігання банкрутству спрямований на збереження підприємств, які мають шанси на виживання і пристосування до потреб ринку.

Успіхи та невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію низки  факторів - зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які  залежать від організації роботи самого підприємства) (мал. 3).

 

Мал. 3. Основні фактори виникнення кризових ситуацій і банкрутства

 

Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і  внутрішніх (технологічних) факторів є  гарантією не лише виживання, але  і розквіту.

До зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, відносять:

- розмір і структуру потреб  населення;

- рівень доходів і накопичень  населення, а отже і його  купівельну спроможність;

- політичну  стабільність  і спрямованість внутрішньої  політики;

- розвиток науки і  техніки, який визначає всі  складові , процесу виробництва товарів  і його конкурентноздатність;

- рівень культури, тобто  звички і норми споживання;

- міжнародну конкуренцію.

На фінансовий стан більшості  підприємств негативно впливають  наслідки загальноекономічного падіння виробництва, інфляція, а також часті зміни в сфері державного регулювання, що характерно для нашої країни останнім часом.

Зрозуміло, що ведення  боротьби з кризою національного  масштабу окремим підприємством  неможливе, але здійснення ним гнучкої політики допомагає зменшити негативні наслідки падіння загального рівня відтворення в економіці.

Внутрішні фактори, які  визначають розвиток підприємства і  є результатом його роботи, в загальному вигляді можна згрупувати наступним чином:

_   філософія підприємства;

_  принципи його  діяльності;

_  ресурси і їх  використання;

_  якість і рівень  застосування маркетингу.

В свою чергу, кожна із зазначених груп містить у собі багато конкретних факторів, діючих на кожному підприємстві вибірково.

Іншими внутрішніми  факторами, які посилюють кризову  ситуацію підприємства, є:

• різке збільшення рівня витрат виробництва і збуту товарів в зв'язку з нераціональною структурою управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці тощо; відсутність стимулів праці у персоналу підприємства;
• виникнення збитків підприємства у зв'язку з незадовільною організацією роботи з ринком, неконкурентноспроможністю товарів.

Для кожного підприємства існує власне співвідношення зовнішніх  і внутрішніх факторів кризи. Наприклад, при виникненні кризової ситуації в Росії спостерігалася досить помітна диференціація різноманітних підприємств за ступенем прояву власної кризи. Багато підприємств майже одразу потрапили за межу руйнування, другі тривалий час опирались кризовим явищам, треті знайшли можливість використовувати існуючий стан на свою користь і навіть успішно працювати. Це пояснюється багатьма причинами: антикризовим потенціалом, професійним управлінням, підвищеною економічною активністю. Все це є внутрішніми факторами, які протистоять зовнішнім і використовуються для їх нейтралізації.

Як відзначають західні  спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори обумовлюють 1/3, а внутрішні - 2/3 всіх банкрутств. Однак, слід зазначити, що для сучасної України характерною є зворотна пропорційність впливу цих факторів. Політична й економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси слід віднести до найбільш значних факторів, які погіршують кризову ситуацію на українських підприємствах.

 

1.1.2 Підприємство  на різних стадіях банкрутства

Причиною банкрутства  підприємств у період загальної  кризи є занадто несприятливі макроекономічні умови: порушення  традиційних господарських зв'язків, спад попиту, різкі важкопрогнозовані зміни економічної політики уряду, гіперінфляція, політична нестабільність, розбалансованість фінансового ринку.

Однак і у випадку банкрутства  по очевидних зовнішніх причинах аналіз виявляє і помилки самих  підприємців, що збільшили дію несприятливих зовнішніх факторів.

Дослідження підприємства-банкрута, як правило, показує, що банкрутство  дозрівало поступово, поволі. Якщо сьогодні підприємство як би випадково не змогло оплатити своїх зобов'язань, то віддаленою причиною цього можуть бути невірний, не відповідному потенціалу підприємства вибір сфери діяльності, помилкова оцінка місткості ринку, поспішний вибір постачальників і товаропровідної мережі, нераціональна організація керування. Строгий поділ зовнішніх і внутрішніх причин банкрутства є непростою задачею, але навіть усього лише виявлення минулих помилок може допомогти в досягненні найбільшої фінансової стійкості при різних несприятливих зовнішніх обставинах.

Банкрутство зароджується в період фінансового здоров'я, якщо останнє  не підкріплено постійною аналітичною роботою, спрямованої на виявлення і нейтралізацію схованих негативних тенденцій. Методи і масштаби аналізу і, зокрема, фінансового аналізу міняються в залежності від конкретних умов.

На українських підприємствах  система фінансового менеджменту ще знаходиться в стадії становлення. Несприятливі обставини, неузгоджені вимоги податкових служб, банків, акціонерів, вищестоящих організацій впливають на цей процес. Керівники підприємств стурбовані, головним чином, питаннями мінімізації податків, збереження засобів від інфляції. Неплатоспроможні підприємства в першу чергу зайняті пошуками інвесторів. Неповнотою, безсистемністю страждає і фінансово-аналітична робота — обов'язковий елемент фінансового менеджменту.

Схована стадія банкрутства

Прогнозування банкрутства, як показує закордонний досвід, можливо (наприклад, за допомогою формули  Альтмана) за 1,5-2 року до появи його очевидних ознак.

Формула Альтмана припускає  наявність розвитого вторинного ринку акцій, на якому визначається їхня ціна. Для наших умов її використання зажадало б штучних оцінок, що навряд чи доцільно.

Проведемо аналіз схованої стадії банкрутства, використовуючи одну з можливих формул "ціна підприємства". На схованій стадії починається непомітне, особливо якщо не налагоджений спеціальний облік, зниження "ціни" підприємства через несприятливі тенденції як усередині підприємства, так і зовні.

Ціна підприємства визначається капіталізацією прибутку по формулі:

V=

,

 де Р -  очікуваний прибуток до виплати податків, а також відсотків по позиках і дивідендів;

       К  - середньозважена вартість пасивів (зобов'язань) фірми (середній відсоток, що показує відсотки і дивіденди, які необхідно буде виплачувати у відповідності зі сформованими па ринку умовами за позиковий і акціонерний капітали);

       V - очікувана ціна підприємства.

Зниження ціни підприємства означає зниження його прибутковості  або збільшення середньої вартості зобов'язань.

Зниження поточної ціни підприємства проявиться явно в показниках прибутковості і вимогах банків, акціонерів і інших вкладників засобів. Прогноз очікуваного зниження вимагає аналізу перспектив прибутковості і процентних ставок.

Доцільно розраховувати "ціну підприємства" на найближчу  і довгострокову перспективу.

Умови майбутнього падіння ціни підприємства звичайно формуються в сучасний момент і можуть бути деякою мірою передбачені. Хоча в економіці завжди залишається місце для непрогнозованих стрибків.

Представлений показник ціни не має відносини до цін продажів підприємств. За межами фінансової звітності залишаються найважливіші елементи потенціалу підприємства — кадри, науково-технічні заділи, що повинні зіграти роль головних важелів оздоровлення.

Зниження прибутковості  відбувається під впливом різних причин — внутрішніх і зовнішніх. Значна частина внутрішніх може бути визначена як зниження якості управлінських рішень. Значна частина зовнішніх — як погіршення умов підприємництва. В останньому випадку треба мати на увазі, що суспільне благополуччя може зажадати погіршення умов для деяких видів підприємництва.

Ріст процентних ставок і вимог вкладників також визначається різними факторами, серед яких можна  виділити інфляційні чекання, посилення  різних типів ризику вкладень.

Ріст цін діє аналогічно росту процентних ставок. По-перше, він формує визначені інфляційні чекання, що підвищує інфляційну складову номінальних процентних ставок і дивідендів. По-друге, ріст цін сировини, матеріалів, що комплектують виробів, що обганяє ріст цін готової продукції підприємства, збільшує за інших рівних умов кредиторську заборгованість підприємства, а значить може зажадати додаткового кредитування й у кінцевому рахунку такої зміни структури зобов'язань підприємства, що підніме середню вартість пасивів. Причому, навіть при оплаті наявними, треба мати на увазі вартість відволікання засобів на поточний рахунок від прибуткового використання.

Фінансова нестійкість

На другій стадії починаються  труднощі з готівкою, виявляються  деякі ранні ознаки банкрутства: різкі зміни в структурі балансу  і звіту про фінансові результати.

Небажаними є різкі  зміни будь-яких статей балансу в  будь-якому напрямку. Однак особливу тривогу повинні викликати:

• різке зменшення коштів на рахунках (до речі, і збільшення коштів  може свідчити  про  неможливість  подальших капіталовкладень);
• збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про утруднення зі збутом, якщо супроводжується ростом запасів готової продукції);
• старіння дебіторських рахунків;
• розбалансування дебіторської і кредиторської заборгованості;
• збільшення кредиторської заборгованості (різке зниження при наявності грошей на рахунках також говорить про зниження обсягів діяльності);
• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, тому що в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті наступного розбалансування боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат; крім того, ріст обсягів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати також:

• затримки з наданням звітності (ці затримки сигналізують про, можливо, погану роботу фінансових служб підприємства);
• конфлікти  на  підприємстві, звільнення кого-небудь  з керівництва, різке збільшення числа прийнятих рішень і т.д.

Підвищеної уваги вимагають  і підприємства, що випробують бурхливий  ріст активності. Вони можуть стати  банкрутами через помилкові розрахунки ефективності, розбалансованості боргів і т.д.

Існують прийоми вибору оптимальної траєкторії росту і страхування при неминучих відхиленнях від її. На практиці необхідне сполучення рішення фінансових проблем із процесами стратегічного й оперативного керування. Найпростіші підходи використовують матричні способи визначення ринкової ситуації і положення фірми на ринку.

Однак неможливе страхування  від усіх можливих ризиків і добре  відомо, що високий прибуток у нормальних умовах сусідить з підвищеним ризиком.

На стадії фінансової нестійкості керівництво часте  прибігає до косметичних мір. Наприклад, продовжує виплачувати акціонерам високі дивіденди, збільшуючи позиковий капітал, продаючи частину активів, щоб зняти підозри вкладників і банків.

При погіршенні ситуації керівники, як показує досвід, нерідко  стають схильні до авантюрних способів заробляння грошей, а іноді і до шахрайства.

Явне банкрутство

Підприємство не може вчасно оплачувати борги, і банкрутство  стає юридично очевидним.

Банкрутство виявляється  як непогодженість грошових потоків (припливу і відтоку грошей). Підприємство може стати банкрутом як в умовах галузевого росту, навіть бума, так і в умовах галузевого гальмування і спаду. В умовах різкого підйому галузі зростає конкуренція, в умовах гальмування і спаду падають темпи росту. Таким чином, кожному окремому підприємству за темпи свого росту необхідно бороти.

В усіх випадках причиною банкрутства є невірна оцінка керівниками підприємства очікуваних темпів росту їхнього підприємства, під якими заздалегідь знаходяться джерела додаткового, як правило, кредитного фінансування.

Об'єктивним виходом у будь-якому випадку банкрутства є стиск, якщо не повне зникнення підприємства, як зайвого в даній галузі. По можливості здійснюється або часткове, або повне перепрофілювання підприємства, що може виявитися вигідним при достатніх темпах росту інших галузей і підгалузей економіки.

В умовах недостатнього  контролю фінансових і товарних потоків  підприємства придбали специфічний  досвід помилкового банкрутства. Вони реалізують продукцію через дочірні  фірми таким чином, щоб основна  частина виторгу залишалася на рахунках цих фірм; по підроблених контрактах ведуть засобу в закордонні банки і т.д.