Методи та инструменти тотального управлиння якистю

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

 

МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ТОТАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………...………..6

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ТОТАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ………………………………………………………………………..….8

1. Сутність та види контролю якості …………………………………..……8
2. Сучасні підходи до управління якістю ……………………………….…16
3. Принципи та методи тотального управління якістю …………….….…24

РОЗДІЛ 2.  РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА  ЧАСТИНА…………………31

1. Прогнозування річного випуску продукції……………………………...32
2. Вибір та обґрунтування стратегії виробництва…………………...….…35
3. Розроблення календарного плану  матеріально-технічного забезпечення……………………………………………………………………...47

 ВИСНОВОК  …………………….……………………………….…….………..51

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………........….….53

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах переходу до ринку успіх кожного  конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, обумовленої  в першу чергу ступенем задоволення  потреб суспільства з найменшими витратами. При цьому в даний  час визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, стає якість продукції.

Актуальність  теми. В період формування інноваційної економіки перед підприємствами постає проблема досконалості механізмів запровадження різних інноваційних технологій. Практики управління підприємством вказують на ключову роль технологій, які не лише підтримують життєздатність компанії, а й відкривають перед нею нові можливості розвитку, розширення та інтернаціоналізації діяльності. Саме прагнення стимулювати виробництво конкурентоспроможних товарів ініціювало створення нового загально-організаційного методу безперервного підвищення якості усіх організаційних процесів, виробництва та сервісу. Серед таких технологій основне місце займає технологія TQM (Total Quality Management) - як основна філософія компанії [11].

Об’єкт дослідження. У першому розділі досліджуються методи та інструменти тотального управління якістю. У другому розділі розглядається діяльність фірми яка реалізує продукцію з сезонним попитом, для якої необхідно розробити операційний план на наступний рік, створення календарного плану потреби у матеріалах.

Предмет дослідження. У першому розділі розглядається тотальне управління якістю та його роль на підприємстві. У другому розділі розглядається структура сезонного попиту на товар, стратегії виробництва та їх аналіз, засади створення календарного плану потреби у матеріалах.

Мета роботи. Проаналізувати теоретичні основи тотального управління якістю, оцінити його вплив на систему управління персоналом. Визначити найоптимальнішу стратегію виробництва для підприємства та скласти план матеріально-технічного забезпечення.

Основні завдання. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, у першому розділі:

• розглянути сутність та види контролю якості;
• проаналізувати сучасні підходи до управління якістю;
• розглянути принципи та методи тотального управління якістю.

У другому розділі:

• спрогнозувати річний випуску продукції підприємства;
• вибрати та обґрунтувати стратегію виробництва;
• розробити календарний план матеріально-технічного забезпечення.

Методи  дослідження. Використано теоретичний метод – аналіз та вивчення теоретичних основ тотального управління якістю; аналітичний метод допоміг розпізнати методи та інструменти тотального управління якістю. У другому розділі використано формалізаційний метод для прогнозування економічних показників на майбутнє; використано метод МНК для прогнозування річного та щомісячного попиту на продукцію; застосовано аналітичний метод для визначення оптимальної стратегії виробництва; для складання календарного плану матеріального забезпечення використано теоретичні основи з MRP – планування потреби в матеріалах.

Інформаційне  забезпечення роботи. У курсовому проекті використані роботи таких авторів: Азоев Г.Л., Челенков А.П., Ансофф И., Макдоннелл Э.Дж., Борисенко З.М., Глудкин О. П., Горбунов Н. М., Гуров А. И., Зорин Ю. В., Иванова Г.Н., Полоцкий Ю.И., Федулова Л.І., Декалюк О.В., Шаповал М.І., Чернеча О. Б.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ  ТОТАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

 

1.1. Сутність та види контролю  якості

 

Система контролю якості – це сукупність методів  і засобів контролю й регулювання компонентів, що визначають рівень якості продукції на стадіях стратегічного маркетингу, наукових, дослідно-конструкторських робіт та виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

Однією  з найважливіших умов підвищення ефективності контролю є постійне спостереження  та облік, тобто функціонування системи  обліку за всіма показниками, що передбачає дотримання наступних вимог:

– повнота інформації за всіма показниками якості, кількості й ресурсомісткості товарів, різних підрозділів, процесів, операцій тощо;

– динамічність обліку – отримання й оброблення інформації, а також облік показників якості та їх аналіз у динаміці розвитку процесів;

– системність;

– автоматизація обліку на основі його комп’ютеризації;

– спадковість, можливість повторного використання і перспективність обліку;

– використання результатів обліку в стимулюванні якості праці.

Контроль  можна класифікувати [18]:

• за стадією життєвого циклу;
•   за об’єктом контролю – предмет праці, засоби виробництва, технологія, організація процесів, умови праці, власне праця, оточення, параметри інфраструктури, документація, інформація;
•   за стадією виробничого процесу – вхідний, операційний контроль готової продукції, транспортування та зберігання;
•   хто виконавець (контролю) – самоконтроль, контроль майстра, відділ технічного контролю, державний, міжнародний контроль;
•   за методом контролю – руйнівний і неруйнівний;
•   за способом прийняття й утілення рішення – активний (попереджуючий) і пасивний (за відхиленнями) контроль;
•   за режимом контролю – посилений (прискорений) та нормальний;
•   за формою механізації – ручний, механізований, автоматизований і автоматичний;
•   за строками здійснення – попередній, поточний, завершальний;
•   за способом отримання й оброблення інформації – розрахунково-аналітичний, статистичний та реєстраційний контроль.

На  будь-якому підприємстві однією з  основних функцій організації виробництва  є технічний контроль якості продукції – перевірка дотримання технічних умов і вимог, що ставляться до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість.

Технічний контроль є комплексом взаємопов'язаних контрольних операцій, що виконуються згідно з установленим порядком.

До  загальних принципів раціональної організації технічного контролю відносяться наступні [2]:

•   технічний контроль повинен охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу;
•   техніка, методи й організаційні форми контролю мають повністю відповідати особливостям техніки, технології та організації виробництва;
•   ефективність раціональної організації технічного контролю слід обґрунтовувати відповідним економічним розрахунком;
•   система контролю має чітко й виважено розподіляти обов'язки і відповідальність між окремими виконавцями та різними підрозділами підприємства;
•   система контролю має базуватися на ефективних методах статистичного контролю якості.

Залежно від конкретних завдань, які поставлені перед технічним контролем, розрізняють такі його види:

1. Профілактичний – має за мету попереджати появу браку в процесі виробництва продукції.
2. Приймальний – здійснюється з метою виявлення та ізоляції браку.
3. Комплексний – вирішує обидва завдання: профілактику і приймання.
4. Спеціальний – відповідає за спеціально визначенні окремі завдання (наприклад, інспекційний контроль, контроль експлуатації виробів і под.).

Контроль  також поділяється за такими параметрами, що вимірюються:

• контроль геометричних розмірів і форм;
• контроль зовнішнього вигляду та документації;
• контроль фізико-механічних властивостей матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Залежно від ступеня охоплення виробничих операцій розрізняють:

• поопераційний контроль;
• груповий контроль, що виконується після декількох операцій.

За  місцем здійснення контрольні операції поділяються на:

• стаціонарні;
• нестаціонарні, що виконуються безпосередньо на робочих місцях.

На  підприємстві технічний контроль якості – це частина виробничого процесу, яка має за мету перевірку продукції на її відповідність установленим вимогам [8].

Завдання  технічного контролю:

• планування і практична реалізація всіх процедур та інструментів системи тотального управління якістю TQM на підприємстві, що безпосередньо стосуються виробництва продукції;
• постійна реалізація циклу PDCA («планування-виконання-перевірка-реакція») на всіх рівнях виробництва;
• установлення якості готової продукції;
• попередження впливу імовірнісних і суб'єктивних факторів на якість продукції, що випускається;
• забезпечення встановленого технічного режиму.

Однією  з найбільш значних за останні  роки інновацій у сфері забезпечення належного рівня якості та конкурентоспроможності стало впровадження в діяльність сучасних підприємств тотальної системи управління якістю (ТQМ). Її широке практичне застосування в розвинутих країнах почалося з кінця 80-х років XX століття завдяки дослідженням Е. Демінга, Дж. Юрана та Ф. Кросбі.

Так, Е. Демінг на основі «петлі (спіралі) якості» розробив інструменти і процедури неперервного вдосконалення якості, що отримали назву циклу РDCА (РІаN-Dо-Сheск-Асt). Цей цикл («планування – виконання – перевірка – реалізація»), який також має назву «колесо Демінга», став основою системи ТQМ. Сутність циклу РDСА полягає в тому, що на всіх етапах свого функціонування система управління якістю повинна проходити такі основні фази, що періодично повторюються (див. табл. 1.1):

• планування, яке визначає питання (зони, теми тощо), які потребують удосконалення, а також функції та інструменти їх дослідження;
• виконання, яке передбачає планування конкретних контрзаходів усунення причин відхилень та їх реалізацію;
• перевірку, яка передбачає підтвердження ефекту від контрзаходів та їх стандартизацію;
• реакцію, що включає оцінювання всієї процедури.

 

 

 

 

Таблиця 1.1

  Загальний план неперервного  формування і підвищення якості

Фаза PDCA	Етап  загального плану	Функція, яку потрібно здійснити	Інструменти
1	2	3	4
Плану-вання	1.Визначення основних питань і завдань	Спостереження, збирання інформації, визначення кола питань, що допоможуть формувати і підвищити якість Визначення загальної концепції вирішення основних проблем та завдань підвищення якості	Стандартизація Підвищення кваліфікації робітників Миттєве регулювання на відхилення та їх попередження у майбутньому
	2.Моніторинг та оцінювання поточної  ситуації	Збирання інформації за напрямами контрою якості Визначення пріоритетних напрямів Розв’язання найбільш складних завдань	Складання контрольних графіків, гістограм, використання інших методів спостереження, аналізу
	3. Здійснення аналізу	Складання переліку основних можливих причин найбільш складних проблем Дослідження причинно-наслідкових взаємозв’язків Структуризація інформації та визначення ієрархії у причинно-наслідкових зв’язках	Дослідження основної структури Використання методів оброблення й аналізу інформації Ієрархічне уявлення основних проблем і причин їх появи

 

 

 

 

 

 

Продовження табл. 1.1

1	2	3	4
Вико-нання	4.Планування контрзаходів для  усунення причин та їх реалізація	Вибір і планування контрзаходів для усунення причин проблеми Експериментальне дослідження дієвості контрзаходів та їх промислове освоєння	Удосконалення або заміна матеріалу, обладнання, технологій Підвищення кваліфікації та досвіду
Пере-вірка	5.Підтвердження ефекту від контрзаходів і їх стандарти-зація	Збирання інформації про ефективність контрзаходів Аналіз порівняння результатів здійснення контрзаходів Зміна стандартів, ТУ та інших нормативів	Усі основні інструменти контролю й забезпечення якості
Реак-ція	6.Оцінювання всієї процедури	Удосконалення збирання та аналізу інформації, процедур та інструментів вирішення проблем якості	Удосконалення існуючих та використання нових інструментів якості

 

Як  уже зазначалось, організація системи управління якістю на підприємстві полягає у створенні організаційної структури в межах підприємства, яка охоплює всі сфери його діяльності й підрозділи в сукупності з відповідними функціями, процесами та ресурсами, що забезпечують здійснення ефективного функціонування даної системи на всіх етапах її життєвого циклу і в кожному її елементі.

Такою системою є ТQМ – основа діяльності сучасних підприємств і міжнародних стандартів ІСО серій 9000 із питань організації забезпечення належного рівня якості продукції та виробництва.

Концепція ТQМ передбачає цілеспрямоване й належно скоординоване використання методів управління якістю на всіх етапах виробничої діяльності – від досліджень та розроблень до післяпродажного обслуговування за цілісності системи управління і сфери реалізації при раціональному використанні технічних та інших можливостей. Тотальне управління якістю включає [4]:

1. Контроль у процесі розроблення нової продукції.
2. Оцінювання якості дослідного зразка, планування (проектування) якості продукції і виробничого процесу, контроль, оцінювання й планування якості матеріалів, що постачаються.
3. Вхідний контроль матеріалів.
4. Контроль готової продукції.
5. Оцінювання якості продукції (її сертифікація).
6. Оцінювання якості виробничого процесу (його сертифікація).
7. Контроль якості продукції та виробничого процесу.
8. Аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження у сфері якості продукції).
9. Збирання та використання інформації про якість продукції.
10. Контроль апаратури, за допомогою якої отримується інформація про якість продукції та процесів.
11. Навчання працівників методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу.
12. Гарантійне обслуговування.
13. Координацію робіт у галузі якості.
14. Сумісну роботу з постачальниками із забезпечення якості продукції.
15. Використання циклу РDCА (РІаN-Dо-Сheск-Асt).
16. Організацію роботи гуртків якості.
17. Управління і використання людського фактора шляхом сприяння зацікавленості всіх учасників у кінцевому результаті виконання їх обов'язків або роботи.
18. Розроблення державної політики (законодавчої бази, стандартів) в галузі якості, приведення національних стандартів у відповідність із діючими міжнародними стандартами якості продукції, послуг і робіт.
19. Розроблення відповідних галузевих, регіональних стандартів, стандартів якості підприємства, розроблення й утілення відповідних заходів на всіх рівнях підприємства.
20. Формування культури якості, матеріальної та інших форм заохочення всіх працівників і службовців у підвищенні якості продукції, підготовку управлінських кадрів для керівництва в галузі якості.
21. Розроблення критеріїв відповідальності за якість для всіх рівнів керівництва процесами впродовж усього життєвого циклу продукції та послуг.

Тотальна  система управління якістю складається  з [11]:

1. Базова система – це способи, які використовуються для аналізу й дослідження. Вони базуються на використанні загальних принципів математики та статистичних методів контролю.
2. Система технічного забезпечення – це прийоми і програми, що дають змогу навчити персонал володіти базовою системою та правильно її використовувати.
3. Система вдосконалення і розвитку ТQМ передбачає адаптацію наукових підходів, економічних законів функціонування ринкових відносин, законів організації, структури й принципів управління якістю до конкретних умов і потреб ринку.

Мета  тотального управління якістю – досягти  більш високого рівня якості продукції  та послуг.

Викладена загальна концепція ТQМ дає змогу  побудувати схему широкого розуміння тотального управління якістю в межах підприємства з урахуванням зовнішнього середовища, з яким більш-менш безпосередньо дана система взаємодіє.

 

 

 

 

1.2. Сучасні підходи до управління якістю

 

Вважається, що ряд ідей і принципів УЯП  належить вченим і спеціалістам США. В США додержуються ідеї комплексного УЯП, яке розуміють як ефективну  систему заходів по розробці, підтриманні  і поліпшенні якості розробленої  і виготовленої продукції службами даної організації [19]. Ця діяльність дозволяє організації проектувати, виробляти і обслуговувати продукцію найекономніше і при цьому повніше задовольняти потреби споживача.

Особливої уваги заслуговують ті підходи  до управління компаніями, які використовуються для вдосконалення бізнесу в  процесі проведення змін. Слід розуміти, що для досягнення успіху підприємство повинно  задовольняти споживача, а для цього необхідно постійно розвиватися та вдосконалюватися, тобто реалізувати на практиці основні ідеї сучасної концепції менеджменту якості (рис. 1.1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація методів управління якістю

Розробниками  класичних методів менеджменту  якості слід вважати американських вчених Е.Демінга, К.Ісікава, Т.Тагути - дослідження яких спрямовувались на розробку і розвиток методів планування якості і статистичного аналізу. До їх складу належать:

1. Методи статистичного управління  якістю – комплекс методів  статистичного аналізу спрямованих на забезпечення стабільності процесів і зменшення їх варіабельності. Розповсюдження даних методів почалось із розробки контрольних карт Вальтером Шухартом, які дозволяли здійснювати оперативне регулювання технологічного процесу, спрямовуючи зусилля на попередження виникнення дефектів, а також із застосування таблиць вибіркового контролю, розроблених Х.Доджем, за допомогою яких проводився вибірковий  контроль якості вхідних ресурсів та готової продукції. До складу даної групи методів належать 7 простих інструментів контролю якості та 7 інструментів управління якістю, мова про які піде далі.

1. Цикл PDCA (Рlan-Dо-Check-Act) концепція постійного циклічного покращання якості процесів за рахунок зменшення варіацій і виключення причин, що порушують стабільність процесів при виконанні 4-х етапів робіт: планування – виконання – перевірка – дії. Даний цикл був запропонований В.Шухартом і розвинутий у окрему концепцію Е.Демінгом, згідно з якою його окремі етапи стали розглядатись як елементи загальної командної роботи в діяльності гуртків якості. Згідно зі стандартом ISO 9000:2000, цикл  PDCA рекомендується застосовувати до управління всіма процесами в організації, реалізуючи через названі 4 основні функції менеджменту якості ідею їх постійного поліпшення.
2. Концепція статистичного управління якістю (TQC - Total Quality Control) системний підхід до управління якістю в межах якого область управління якістю поширюється на всі стадії створення продукту (етапи життєвого циклу) і охоплює усі рівні управлінської ієрархії при реалізації технічних, економічних, організаційних і соціально-психологічних заходів, що відображається у відповідних документах системи управління якістю. Ідея системного, тотального управління якістю була розвинута А.Фейгенбаумом на базі досліджень Дж.Джурана, який вперше розвинув поняття “спіралі якості”, яка охоплювала весь життєвий цикл виробу від маркетингу до утилізації.
3. Концепція постійного покращання якості  Дж. Джурана (AQI - Annual Quality Improverment) - концепція постійного підвищення якості орієнтована на довгострокові результати за рахунок зосередженості на стратегічних рішеннях, в основу якої покладено трилогію Джурана, що визначила основні стадії безперервно здійснюваних робіт по управлінню якістю: планування якості – контроль якості – покращання якості.
4. Методи Г.Тагучі – комплекс підходів до управління якістю спрямованих на реалізацію ідеї підвищення якості при плануванні продукції з урахуванням варіацій і невизначеності. При застосуванні даних методів акцент робиться на так зване невиробниче регулювання якості (в процесі планування експерименту) та використання “функції втрат Тагути”, за допомогою якої можливо розрахувати величину втрат якості у вартісному вигляді при відхиленні від цільового значення показників якості.

Сучасні методи менеджменту якості відрізняються соціальною спрямованістю у широкому розумінні. Вони були сформульовані на базі розглянутих традиційних методів, але відрізняє їх, в першу чергу те, що усі вони повинні застосовуватись у комплексі з існуючими управлінськими, технічними, організаційними методами, на відміну від застосування послідовного набору спеціальних класичних методів. До складу сучасних методів менеджменту якості належать [14]:

1. Концепція постійного покращання Кайзен (KAIZEN) – системний підхід до покращання якості, орієнтований на здійснення постійних невеликих кроків по підвищенню якості, які впроваджуються кожним працівником компанії. Система KAIZEN характеризується наступними особливостями:

• вимагаються значні зусилля від людей і незначні інвестиції;

• весь персонал залучається до системи покращання;
• необхідно здійснити  велику кількість маленьких кроків.

Даний підхід є характерним для  японського менеджменту. На відміну  від системи KAIZEN, при проведенні крупних заходів щодо підвищення якості, які передбачають одночасну  кардинальну реорганізацію процесу  із залученням значних інвестицій, використовують систему КАІКУО. Термін має також японське походження, але покращання такого роду є характерним для західного стилю мислення [13, с.82].

2. Метод структурування функції якості QFD – (Quality Function Deployment) – систематизований шлях вивчення потреб та побажань споживачів через розгортання функцій і операцій в діяльності компанії по забезпеченню якості на кожному етапі життєвого циклу створюваного продукту, який би гарантував отримання кінцевого результату, що відповідає очікуванням споживачів. Головна мета QFD – гарантувати якість з першої стадії створення і розвитку нового продукту. Повністю розгорнута функція якості включає 4 етапи: планування продукту, проектування продукту, проектування процесу, проектування виробництва.
3. Концепція Будинку якості (Quality House) – методика забезпечення цінності продукту, що очікує споживач, при мінімальній його вартості. Заснована на використанні комплексу методів та інструментів, орієнтованих на вивчення вимог споживача та перетворення їх у конкретні характеристики продукту. До їх складу належить метод QFD, а також більшість “нових” інструментів управління якістю, зміст яких буде розглянуто далі.
4. Методологія “шість сигм” (6-d) – стратегічний підхід до вдосконалення бізнесу, в рамках якого проводяться заходи по знаходженню і виключенню причин помилок або дефектів у бізнес-процесах, шляхом зосередження на тих вихідних параметрах, які є критично важливими для споживача.

 Методологія “шість сигм” була розвинута компанією Моторола у 1990 році, а останнім часом отримала широке розповсюдження в таких американських компаніях як General Electric, American Express тощо. “Шість сигм” заснована на вирішенні короткострокових проектів, спрямованих на досягнення довгострокових цілей, спираючись на застосування комплекту інструментальних  засобів, придатних до використання у проектуванні, виробництві та обслуговуванні. В рамках даної методології починає використовуватись показник визначення числа дефектів на мільйон можливостей у пристосуванні до різних аспектів діяльності будь-якої організації.

Крім розглянутих методів та інструментів управління якістю, які  торкаються суто питань забезпечення якості,  більша частина управлінського інструментарію, що використовується як для проведення змін у компанії, може також розглядатися в ролі сучасних інструментів і методів менеджменту якості. Це пояснюється тим, що реалізація проекту створення системи менеджменту якості відповідно до вимог стандартів ISO 9000:2000, із впевненістю може розглядатися нами як один із аспектів реструктуризації підприємств. Саме характер і напрями змін, які відбуваються в організації в період засвоєння основних принципів філософії TQM, починаючи від вдосконалення технології та завершуючи зміною організаційної культури, приводять до необхідності використання саме таких підходів, методів, інструментів. До їх складу відносяться [15]:

1. Бенчмаркінг.
2. Методи “точно-вчасно” (Just-in-Time)
3. Система комплексного обслуговування устаткування (TPM – Total Productive Maintenance)
4. Методологія процесно-орієнтованого управління (BPMS – Business Process management System)
5. Методологія ABC/ABM (Activity Based Costing/Аctivity Based Management).
6. Методи управління знаннями (Knowledge Management).
7. Збалансована  система індикаторів ведення бізнесу BSC (Balanced Business Scorecard)

Варто зазначити, що представлений  перелік сучасних методів та інструментів управління якістю не вичерпує себе і  може бути доповнений і розширений в процесі аналізу досвіду  сучасних провідних компаній світу  в галузі управління якістю.

Чільне місце серед  названих методів посідають статистичні  методи у системі управління якістю. Як правило, вони широко використовуються в процесі контролю якості у виробництві. Хоча в сучасних умовах сфера їх використання значно поширилась на області планування, проектування (методи Тагуті), маркетингу, матеріально-технічного забезпечення тощо. Умовно існуючи статистичні методи управління якістю можна поділити на дві групи:

1) Інструменти контролю  якості, що  являють собою інструменти надання та аналізу первинної інформації.

2) Інструменти управління якістю, що використовуються для перетворення  вимог споживачів на параметри  якості очікуваного продукту.

Проблемою у використанні статистичних методів є те, що вони  досить складними для  сприйняття персоналом організації і ґрунтуються на знанні методів та інструментів математичної статистики. Для вирішення даної проблеми професором Ісікавою були відібрані сім найбільш простих і доступних статистичних методів, які могли використовуватись працівниками на робочих місцях для аналізу первинних даних. До складу семи інструментів контролю якості належать наступні статистичні методи [16]: