Методи зовнішньоторговельної політики України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  імені І.І. МЕЧНИКОВА

ІНСТИТУТ  МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКИ  І МЕХАНІКИ

Кафедра економічної теорії та історії економічної  думки 
 
 
 
 
 

     КУРСОВА РОБОТА 

     на  тему: МЕТОДИ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОЇ  ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 
 
 

     Студентки  ___________  Василіогло Марії Миколаївни

     Спеціальність:  МЕВ, курс 2 
 

     Робота  допущена до захисту:

     Науковий  керiвник___________ к.е.н., доцент Ломачинська I. А.

       «____» _________ 2010 р. 
 
 
 
 

     Одеса - 2010

     ЗМІСТ 
 

ВСТУП………………………………………………………..……………………...3 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………...……………..5

1.1. Тарифні методи регулювання зовнішньої торгівлі………………...………....5

1.2. Основні інструменти нетарифного регулювання……………………...…..….8 

РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ……………………………………………………………………….….15

2.1. Зміни регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ………………………………………………………..…....15

2.2. Вільні економічні зони як ефективний механізм залучення іноземних інвестицій…………………………………………………………………………...22

2.3. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків……………………………………………………………………………….27

2.4.   Транскордонне співробітництво…………………………………………….32 

РОЗДІЛ 3  ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА ДИНАМІКУ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ……………………………………………………….…...….37 

ВИСНОВКИ……………………………………………………...………………....43

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………46 
 
 

     ВСТУП 

     У системі зовнішньоекономічних відносин держави головне місце належить торговельній діяльності. Саме зовнішня торгівля була тією початковою формою міжнародної господарської діяльності, яка стимулювала розвиток інших її видів. Міжнародна торгівля – це система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів та послуг. Метою державного регулювання зовнішньоторговельних операцій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни.

     За  п`ять років незалежного розвитку в Україні виконано велику роботу щодо створення механізму регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, що є я необхідною умовою ефективної зовнішньоекономічної політики країни. Основним її змістом в умовах переходу до ринкових відносин стала відмова від адміністративних методів і перехід до використання економічних методів регулювання. Проте це завдання вирішувалось не достатньо  послідовно і зважено. Центральне місце в державному регулюванні зовнішньої торгівлі належить тарифному регулюванню, яке в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф».

     Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності дослідження особливостей методів зовнішньоторговельної політики України, їх зміни під впливом фінансової кризи. Актуальність теми особливо зросла у світлі приєднання України до Світової організації торгівлі, оскільки участь в цій багатосторонній торгівельній організації призводить до значного скорочення свободи, якою можуть користуватися ії члени щодо вибору інструментів торговельної політики. Саме тому повноправне членство в СОТ вимагає не тільки знання правил, а й практичного застосування основних дозволених СОТ інструментів торговельної політики для захисту національного виробництва і просування на зовнішні ринки. 

     Метою курсової роботи є аналіз сучасних методів зовнішньоторговельної політики України та їх вплив на економіку України. Для цього в роботі вирішуються наступні задачі:

     - визначення особливостей застосування основних інструментів тарифного та нетарифного регулювання;

     -   дослідження впливу вступу до СОТ на регуляторну політику України і зовнішню торгівлю;

     - аналіз стану антидемпінгової політики, СЕЗ і транскордонного співробітництва;  

     - дослідження впливу кризи на структуру зовнішньої торгівлі.

     Объектом дослідження в курсовій роботі є ЗЕД України в сучасних умовах, предмет – методи політики регулювання зовнішньої торгівлі.

     Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури. У першому розділі розглянуті теоретичні основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, інструменти тарифного та нетарифного регулювання. У другому розділі вивчені механізми регулювання ЗЕД України, зроблений аналіз регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ, стану розвитку ВЕЗ та антидемпінгового регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків. У третьому розділі аналізується вплив світової кризи на динаміку зовнішньої торгівлі.

     Методологічною та інформаційною основою для написання курсової роботи є навчальні посібники, монографії, статті вітчизняних і закордонних економістів - фахівців з різних питань міжнародних економічних відносин, а також статистичний і фактичний матеріал офіційних державних інститутів.

     В основу дослідження покладено аналітичний підхід до вивчення методів регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності України. При вирішенні поставлених задач використовувалися методи аналізу і синтезу, порівняльних характеристик результатів дослідження. 
 

РОЗДІЛ 1

     МЕТОДИ  РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

1. Основні характеристики тарифних методів регулювання  зовнішньої торгівлі

        Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД. Тарифне регулювання в Україні спирається на Закон «Про єдиний митний тариф» [1].

      Митний  тариф – це систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни. Митні тарифи розробляються за товарним класифікатором. Найпоширенішим класифікатором, що діє в міжнародній торгівлі, є так звана Гармонізована система опису та кодування товарів, яку Україна почала застосовувати з 1991р [2, с.213].

     Митно-тарифні  заходи – сукупність організаційних, економічних, правових заходів, які здійснюються у визначеному законодавством порядку державними органами і націлені на регулювання зовнішньоекономічної діяльності [3, с.96].У галузі імпорту до тарифних методів належать не лише митні тарифи, а й податки і збори з товарів, які ввозять, імпортні депозити та ін. У галузі експорту – це податкові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від податків, надання фінансової допомоги тощо.

     Адміністративними важелями є ембарго (повна заборона зовнішньо економічних операцій), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товарів (упакування, маркування, добровільні обмеження експорту, бюрократичні ускладнення митних процедур (запровадження підвищених вимог до якості, санітарних та інших стандартів) [2, с.213-214].

     Ставки  митного тарифу – це податки, які збирають у випадку перетину товарами митного кордону. Це зумовлює підвищення ціни імпортованих (або експортованих) товарів, а отже дає змогу впливати на обсяг і структуру зовнішньої торгівлі країни [3, c.92]. Ставки єдиного митного тарифу є єдиними для всіх суб’єктів ЗЕД незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбаченими законами України та її міжнародними договорами [4, с.224].

     Головні функції митного тарифу такі:

     - захист національних виробників від іноземної конкуренції;

     - забезпечення надходження коштів у державний бюджет;

     - поліпшення умов доступу національних товарів на зовнішні ринки;

     - поліпшення стану платіжного балансу.

     Мито  – це податок, який сплачується у  зв’язку з ввезенням іноземного товару в країну під час випуску  товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита полягає  в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, який ввозиться в країну, і складає різницю в ціні одного і того самого товару на світовому ринку та в даній країні [5, с.130].

     Мито  збільшує ціну конкретного імпортного товару при його надходженні на внутрішній ринок країни, дає змогу національним товаровиробникам підвищувати загальний рівень цін вітчизняних товарів та одержувати додатковий прибуток, що прямо захищає внутрішні ціни і прибутки національних підприємств [5, с.132].

     В Україні застосовують такі види мит: ввізні (є найпоширенішим методом обмеження імпорту) та транзитні. Вивізні мита в Україні сьогодні не застосовуються.

     Ставки  митного тарифу поділяють на такі:

     - преференційні – застосовують до товарів, імпортованих з держав, що утворюють з Україною економічні інтеграційні угруповання - зони вільної торгівлі, митний союз та ін.;

     - пільгові – застосовують до товарів країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

     - повні – застосовують до товарів із решти країн.

     За  способом нарахування мита бувають:

       - адвалерні, які нараховують у відсотках до митної вартості товару (митна вартість товару включає ціну товару за рахунком-фактурою, а також такі фактичні витрати, як транспортування, страхування та інше до перетину митного кордону);

     - специфічні, які нараховують у  визначеному розмірі до одиниці  вимірювання товару (маси, площі, об'єму та ін.);

     - комбіновані, які об'єднують специфічні  й адвалерні мита.

     За  характером походження мита поділяють на [6, с.206]:

     - автономні, які вводяться на підставі односторонніх рішень  
органів державної влади країни.

     - конвенційні (договірні) – мита, які встановлюються на базі  
двосторонньої або многосторонньої угоди, такої як Генеральна угода  
про тарифи і торгівлю , або угод про митний союз. 

     Є також і специфічні види мит, зокрема  такі [5]:

     - спеціальні. Застосовують для захисту вітчизняних виробників від імпортних конкурентних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку інших держав;

     - антидемпінгові. Відповідно до правил  ГАТТ/ВТО вводять з метою захисту  від демпінгу. Їх застосовують у випадку виявлення фактів демпінгу, тобто імпорту на територію України за ціною, яка є суттєво нижчою від їхніх конкурентних цін у країні-експортері. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різницю між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною у разі його ввезення на територію України або різницю між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних товарів;

     - компенсацйні. Застосовують у випадку  ввезення на територію України товарів, для виробництва й експорту яких використано субсидії, якщо такий імпорт завдає шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розмір субсидії [3, c.215-216].

     Спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні  мита вводять лише після спеціального розслідування Міністерства економіки України. Практикують також сезонні мита, які запроваджують на період не більше чотирьох місяців.

     Від обкладання ввізними митами в Україні  звільнені товари, які ввозять: за договорами про вільну торгівлю; у межах виробничої кооперації країн СНД; за угодами щодо надання Україні міжнародної технічної і гуманітарної допомоги; за угодами між Україною і США про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво; за угодою між Україною і ЄС щодо реалізації проектів технічної допомоги за програмою TACIS; за програмою технічної допомоги уряду Канади.

     Згідно  із Законом України «Про єдиний митний тариф» від обкладання імпортним  митом також звільнено транспортні засоби, які виконують міжнародні валютні перевезення; валюту України, іноземну валюту, цінні папери; товари, які імпортують всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та ін. Перелік решти товарів, які у разі імпорту в Україну не обкладають митами, наведено у Класифікаторі звільнень від обкладання ввізним митом. 

2. Основні заходи нетарифного  регулювання

     Сутність  нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає в забезпеченні належного захисту не лише інтересів держави, а й інтересів окремих суб'єктів такої діяльності.

      Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності поділяються на три групи:

     - Зовнішньоторгові міри, спрямовані  на пряме обмеження імпорту  чи експорту: ліцензування, квотування, імпортні депозити і податки, введення мінімальних імпортних цін і т.д.

     - Міри, які безпосередньо не спрямовані  на обмеження зовнішньої торгівлі: митні формальності, технічні стандарти  і норми, специфічні стандарти  якості, норми безпеки, санітарні і ветеринарні норми і т.д.

     - Міри, спрямовані на обмеження  імпорту або стимулювання експорту, але дія яких впливає на  зовнішньоекономічну діяльність. Нетарифні  бар’єри дають більше можливостей  діяти державі [2, c.217].

       Найважливішими заходами нетарифного регулювання є ліцензування, квотування, реєстрація контрактів, дозволи міністерств і відомств, що мають необхідні повноваження щодо видачі таких дозволів на відповідні товари. Квотування – це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування – це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів¹. Перелік товарів, щодо яких встановлюються спеціальні експортно-імпортні режими чи взагалі забороняється експорт та імпорт, затверджується Кабінетом Міністрів України. Надання квот та ліцензій на експорт та імпорт товарів і послуг здійснюється Міністерством економіки.

     Транспорт, товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України можуть, крім митного, підпадати під радіологічний, екологічний, санітарний, фітосанітарний, ветеринарний контроль, який проводиться фахівцями відповідних служб. При цьому слід зауважити, що митний контроль не може бути закінченим доти, доки не завершені згадані види контролю [6, с.95].

     До  інструментів кількісного регулювання (обмеження) експорту та імпорту належать квотування та ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Квотування та ліцензування експорту та імпорту запроваджується державою самостійно через уповноважені нею державні органи:

• у випадку різкого погіршення розрахункового балансу України, коли на певну дату його негативне сальдо на 25 % перевищує загальну суму валютних вимог України;
• у разі досягнення рівня зовнішньої заборгованості, визначеного ВР України,
• тоді, коли значно порушено рівновагу щодо певних товарів на внутрішньому ринку України, особливо продуктів харчування, сільськогосподарської продукції та промислових товарів народного споживання першочергової потреби;
• у разі потреби забезпечити необхідні пропорції між вітчизняною та імпортною сировиною у виробництві;
• за наявності необхідності проведення заходів у відповідь на дискримінаційні дії деяких інших держав;
• у відповідності з міжнародними угодами, що їх укладає або до яких приєднується Україна (запроваджується режим квотування);
• у випадку добровільного обмеження експорту товарів у визначену країну може запроваджуватись режим квотування [4, c.112].

     Експортна (імпортна) квота – це гранична кількість визначеної категорії товарів, який дозволено експортувати (або імпортувати) протягом певного часу, що визначається в натуральних вартісних одиницях. Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за ними не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти [7, с.96-97]. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

     - глобальні – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються без зазначення конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

     - групові – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються із зазначенням ряду конкретних країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується;

     - індивідуальні – це такі квоти з товару (товарів), які встановлюються із зазначенням конкретної країни, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується [2, c.262].

     З кожного виду товару встановлюється тільки один вид квоти. До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом опублікування в офіційних засобах масової інформації України доводяться відомості про товари та  країни, які підпадають під режим ліцензування та квотування. При цьому зазначається вид квоти або ліцензії по кожному товару (або групі товарів). Така інформація негайно доводиться також до відома органів Держмитслужби України. Ліцензії видаються на підставі заяв суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Видана суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності ліцензія повинна мати такі реквізити: номер, дату видачі, підпис службової особи, яка видала ліцензію, печатку відповідної установи. В разі неповного заповнення реквізитів ліцензії чи їх неналежного заповнення до митного оформлення товари не приймаються. Ліцензія, яку отримав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, є підставою для пропуску через митницю товарів, які підпадають під режим ліцензування чи квотування. Номер і дата видачі ліцензії зазначаються в товаросупровідних документах та вантажній митній декларації. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється виключно через ті митниці, що зазначені в ліцензіях. Після вичерпання встановленої квоти або закінчення терміну дії ліцензії припиняється пропуск товарів за цією ліцензією.

     Експортна (імпортна) ліцензія – це оформлене належним чином право на експорт (імпорт) протягом певного встановленого терміну визначених товарів або валюти з метою інвестицій та кредитування [7, c.98].

     В Україні існують такі види експортних (імпортних) ліцензій:

      - генеральна – це відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та (або) з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів). Наприклад, від 1994 р. запроваджено ліцензування експорту етилового спирту;

      - разова (індивідуальна) – це одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший від необхідного для здійснення експортної (імпортної) операції;

      - відкрита індивідуальна – це дозвіл на експорт (імпорт) товарів протягом визначеного терміну (але не менше одного місяця) з визначенням загального обсягу товарів [7, с.99].

     Рішення про введення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України із зазначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і термінів дії цього режиму.

     Ліцензії  на експорт (імпорт) товарів видаються  Міністерством економіки України (раніше видавалися Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України). На окремі групи товарів такі ліцензії видаються за погодженням із відповідними міністерствами або відомствами. Ліцензування операцій з переміщення валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій та (або) надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України. Реєстрація окремих видів зовнішньоекономічних контрактів була запроваджена в Україні 1994 р. Реєстрації підлягають контракти, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, які стосуються:

     - товарів походженням з України, експорт яких здійснюється в рамках бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічної торгівлі;

     - товарів походженням з України, щодо яких міжнародними угодами України передбачено добровільні обмеження експорту задля запобігання демпінгу;

     - товарів походженням з України, по відношенню до яких проводяться антидемпінгові процедури (наприклад, живі тварини, уран, аміак, труби і трубки із чорних металів);

     - товарів походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується чи ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів митних союзів чи міждержавних економічних угруповань;

     - товарів, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України [5, c.201].

     Міністерство  економіки України визначає переліки товарів, які зазначені вище. Реєстрацію та облік зовнішньоекономічних контрактів здійснюють Міністерство економіки України та уповноважені ним органи. Митне оформлення зазначених вище товарів здійснюється лише за наявності картки реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту, яка видається у визначеному порядку. У разі потреби органи реєстрації можуть вимагати інші необхідні документи. Відповідальність за достовірність інформації, поданої в документах, які надані для реєстрації, несе керівник суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України чи фізична особа - суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Розгляд поданих для реєстрації документів повинен бути закінчений у термін до 20 днів від дати звернення за реєстрацією. За результатами розгляду орган реєстрації приймає рішення про реєстрацію зовнішньоекономічного контракту або про відмову в такій реєстрації. У разі відмови в реєстрації зовнішньоекономічного контракту суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності видається вмотивоване рішення про відмову. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту є документом, який підтверджує таку реєстрацію. Надана в документах інформація не підлягає розголошенню. Порушення тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту видається суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України у двох примірниках. Перший примірник суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності залишає у митних органах після митного оформлення відповідних товарів, а другий залишає в себе. Картка дійсна для митного оформлення товарів, які є предметом відповідного контракту, до кінця поточного календарного року і втрачає чинність після здійснення митного оформлення товарів у повному обсязі, передбаченому контрактом. Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється тільки через митниці, котрі зазначені в картці реєстрації-обліку [7, с.101].

     Важливе значення серед нетарифних інструментів регулювання зовнішньоекономічною діяльністю займають валютні обмеження, які виступають або фактором отримання  розвитку зовнішньої торгівлі, або  фактором, що стимулює розвиток зовнішньоекономічних зв’язків країни. Валютні обмеження являють собою регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями і являються часткою валютного контролю держави. Сферою застосування валютних обмежень можуть виступати зовнішня торгівля товарами і послугами, рух капіталів і кредитів, податкових і інших платежів. В межах зовнішньої торгівлі дія валютних обмежень прирівнюється до кількісних обмежень імпорту, оскільки імпортер в такому випадку повинен отримати дозвіл на використання валюти для імпорту товарів і послуг, що негативно відбивається в цілому на зовнішній торгівлі країни.

     Одним з найбільш важливих напрямів діяльності держави в області регулювання  зовнішньоекономічної діяльності являється  регулювання ввозу і вивозу капіталу. Це спрямовано на підвищення ефективності іноземних капіталовкладень для економіки в цілому. Регулювання потоку іноземних інвестицій носить подвійний характер. З одного боку, здійснюються заходи щодо створення в країнах сприятливого інвестиційного клімату за допомогою державних гарантій від націоналізації іноземної власності по відношенню пред’явлення різних податкових пільг і канікул, митних пільг, захисту від іноземної конкуренції і т.д. З іншої боку, держави проводять політику обмеження впливу іноземного капіталу на економіку країни.  
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

     МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД  УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 

       2.1. Зміни регуляторної політики ЗЕД та структури зовнішньої торгівлі в процесі вступу до СОТ

     Оцінюючи  перший рік членства України в СОТ, слід відзначити, що країна завершила тривалий процес приєднання до цієї міжнародної організації у несприятливий період розвитку світового господарства і, відповідно, міжнародної торгівлі. Йдеться про вплив світової фінансово-економічної кризи на економіку України.

     Хоч офіційно Україна зробилась 152-м  членом СОТ 16 травня 2008 року, проте вже  з кінця 2007 року стало очевидно, що країна завершує процес вступу і стає повноправним учасником багатосторонньої торговельної системи. З цього погляду  для оцінювання економічного ефекту від членства в СОТ правомірно використовувати данні про зовнішньоекономічну діяльність за весь 2008 р. [8]. Міністерство економіки України оприлюднило законопроект «Про внесення змін до Митного тарифу України» щодо виконання тарифних зобов'язань по товарах, які ввозяться на митну територію України, досягнутих в переговорному процесі щодо вступу України до СОТ .