Методика навчання писемного мовлення старшокласників

Макіївський економіко - гуманітарний інститут

Кафедра англійської філології 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни «Методика викладання іноземної мови»

на тему: «Методика навчання писемного мовлення старшокласників» 
 
 
 
 
 

                                                                             Студентки 4 курсу

                                                                             денної  форми навчання

                                                                             гуманітарного факультету

                                                                             напряму підготовки

                                                                             6.020303 - Філологія

                                                                             Мова та література (англійська)

                                                                             Максюк Юлії Олександрівни 

                                                                             Науковий керівник

                                                                             ст. викл.

                                                                             Косяк Лариса Вікторівна 
 
 
 
 
 
 

Макіївка - 2010 
 
 
 

ПЛАН 

ВСТУП....................................................................................................................3 

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПИСЬМОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ....................5

1. Психолого-педагогічні особливості учнів старшого віку .............5
2. Психолінгвістичні засади писемного мовлення..............................7

РОЗДІЛ ІІ  МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ.....................................................................................13

      2.1. Етапи навчання письма як способу навчання іншомовної компетенції............................................................................................................13

      2.2. Система вправ для розвитку писемного мовлення старшокласників....................................................................................................15

      2.3. Формування вмінь писемного мовлення за допомогою інформаційних технологій....................................................................................21 

РОЗДІЛ ІІІ     ПРАКТИКУМ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ В 11 КЛАСАХ ......................................................................................................24 

ВИСНОВКИ.........................................................................................................26 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................28 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      У період становлення незалежної держави Україна, швидкого розвитку економічних, комерційних зв'язків з партнерами за кордоном зростає необхідність вивчення іноземної мови з орієнтацією на її практичне застосування під час ділового спілкування.

      В програмах середніх загальноосвітніх закладів з іноземних мов писемне мовлення, письмо (в широкому значенні цього терміну) визнається основним видом мовленнєвої діяльності поряд з аудіюванням, говорінням і читанням. Відповідно до програмних вимог випускники старшої загальноосвітньої школи повинні володіти іншомовною комунікативною компетенцією в усній і писемній формах, у визначених програмами тематичних межах. Учні повинні вміти коректно оформлювати письмові висловлювання офіційно-ділового, наукового, публіцистичного і побутово-розмовного стилю.

      Актуальність дослідження. Проблемою навчання писемного мовлення методисти почали займатися давно і вже знайшли певні шляхи розв'язання цієї проблеми. Письмо та писемне мовлення розглядалось раніше в методиці навчання іноземних мов головним чином як засіб навчання, що знайшло своє відображення в усіх попередніх шкільних програмах. Те, що писемне мовлення не було метою навчання іноземної мови, і було причиною того, що мало уваги приділялося цьому питанню в методичній літературі.

      У психологічному та психолінгвістичному аспектах проблема писемного мовлення старшокласників розглядалась багатьма відомими вченими, які займалися проблемами навчання рідної та іноземної мов. Серед них В.О.Артемов, Б.В.Беляєв, Л.С.Виготський, М.І.Жинкін, І.О.Зимня, К.О.Лазаренко, О.М.Леонтьєв, Р.М.Лінов, О.Р.Лурія, Т.В.Рябова, І.О.Синиця та інші. Певне вирішення проблеми знаходимо в роботах методистів А.А.Абрамової, Г.Г.Бедросової, Т.І.Гущиної, О.О.Долгіної, І.М.Мельник, С.В.Литвин, О.В.Пінської та інших.

      Обрана проблема є актуальною, тому що зараз часто можна спостерігати недостатній рівень розвитку писемного мовлення школярів. Причиною цього є те, що, насамперед, не закладається міцна основа графічних та орфографічних навичок, не формуються навички техніки письма. Однією з причин цього може бути і недостатня кількість вправ для кожного з етапів навчання писемного мовлення у підручниках, навчальних посібниках, які використовуються в школах. Саме тому необхідне подальше дослідження особливостей навчання писемного мовлення школярів.

      Після аналізу сучасної вітчизняної та зарубіжної методичної літератури з питань навчання писемного мовлення учнів старшого етапу загальноосвітньої школи та на основі узагальнення досвіду вивчення цієї проблеми мною була зроблена спроба визначити деякі шляхи, прийоми і засоби навчання писемного мовлення старшокласників.

      Об'єктом дослідження є процес навчання писемного мовлення на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи.

      Предметом дослідження є методика, технологія навчання старшокласників писемного мовлення.

      Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і розробити питання, пов'язані з навчанням писемного мовлення старшокласників.

      Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких завдань:

• аналіз літературних джерел за темою дослідження;
• дослідити психолого-лінгвістичні і дидактичні передумови навчання письма на старшому ступені середньої загальноосвітньої школи;
• розглянути труднощі, пов'язані з навчанням письма іншою мовою;
• проаналізувати вправи, характерні для писемної комунікації старшокласників;
• розглянути методики навчання писемного мовлення старшокласників;

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ПИСЬМОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ

1. Психолого-педагогічні особливості учнів старшого віку

      Старший ступінь є завершальним у процесі оволодіння учнями іншомовним мовленням. Велика увага на старшому ступені навчання приділяється усному мовленню, яке набуває якісно нового розвитку стосовно змістовності, більшої природності, вмотивованості та інформативності . Проте основна роль у процесі навчання іноземної мови на цьому ступені відводиться читанню. Навчаючись письма, учні повні, оволодіти вмінням складати план, тези до усного повідомлення, писати анотації та резюме прочитаного, складати реферат, а також робити письмові повідомлення в межах вимог до монологічного мовлення.

      На старшому ступені завершується формування активного словника школяра та продовжується робота з формування рецептивного словника. Програма передбачає рецептивне засвоєння певної кількості лексичних одиниць. Граматичний матеріал, призначений для вивчення в 10-11 класах засвоюється тільки до рівня розпізнавання та розуміння при читанні; в 11 класі має місце систематизація граматичного матеріалу, що вивчався у 5-11 класах.

      Старшокласник поєднує в собі риси підлітка та ознаки юнацького віку. В ньому діалектично об'єднується ще не втрачена дитячість з проявами дорослості. У старшокласника вже складаються певні принципи поведінки, формується образ власного "я", свої ціннісні орієнтації. Чітко проявляється диференціація інтересів. Ставлення до дисциплін стає більш вибірковим. Оскільки в учнів з особливою силою проявляється прагнення до самоствердження, самовираження, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання іноземної мови і створення сприятливого психологічного клімату для спілкування є тими факторами, які на цьому ступені мають особливу значущість. У зв'язку з цим дуже важливо відбирати для уроків такий матеріал, що носить проблемний характер, стимулює обмін думками, спонукає до роздумів [19,167].

      Різноманітність інтересів, формування профорієнтації роблять необхідним подальше посилення індивідуалізації навчання іноземної мови. Підвищення ж почуття відповідальності, свідомого ставлення до навчання відкриває великі можливості для організації самостійної роботи, для стимулювання потреби у самоосвіті. Самостійна робота над мовою повинна готувати учнів до самостійного "доучування" та удосконалення володіння іноземною мовою, а саме: розвивати в них уміння працювати з довідковою літературою, іноземним текстом, технічними засобами тощо. Отже, на старшому ступені стає ще більш актуальним поєднання індивідуальної, парної та групової роботи, де вчитель виступає у ролі партнера, організатора, режисера, сценариста і т.п.

      Як відмічають психологи, старшокласникам властиве переважно довільне запам'ятовування, яке є ефективним у тому випадку, якщо вони усвідомлюють, навіщо необхідно запам'ятовувати той чи інший матеріал. Запам'ятовуванню сприяє усвідомлення характерних особливостей матеріалу, співвіднесення та смислове групування об'єктів запам'ятовування і, головне, опора на інтенсивну розумову роботу. Останнє забезпечується проблемною організацією всієї пізнавально-комунікативної діяльності школярів.

      Для старшокласників є характерним більш високий рівень комунікативного розвитку: вони досконаліше володіють морфологічними та синтаксичними аспектами мовлення, зв'язністю, логічністю та послідовністю висловлювання. У мовленні старшокласників проявляються вміння аналізувати, робити висновки, прогнозувати. Усі ці особливості необхідно враховувати у процесі навчання іноземної мови [3,96].

      Як зазначається в Державному освітньому стандарті з іноземних мов, володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування за допомогою письма:

       - написати короткий твір із теми і стисло передати в письмовій формі зміст почутого чи прочитаного;

      - самостійно висловлюватися на основі вербальних чи зорових опор;

      - написати зарубіжному другові листа, привітальну листівку;

      - заповнити анкету;

      - скласти нотатки для себе або інших людей, написати коротке повідомлення;

      - скласти і записати план тексту, зробити короткі записи стосовно прочитаного чи прослуханого;

      - написати реферат, повідомлення [4,68].

      З огляду на викладене можна констатувати такі особливості організації навчального процесу з іноземної мови на старшому ступені: послідовніше здійснення комунікативно-пізнавального навчання, пов'язаного з підвищенням змістовності мовлення учнів; використання прийомів, що спонукають до вираження особистого ставлення до проблем, які обговорюються; цілеспрямована реалізація принципу індивідуалізації навчання, орієнтована на використання іноземної мови в майбутній практичній діяльності школярів, широке застосування видів та форм самостійної роботи. 

1.2. Психолінгвістичні засади писемного мовлення

      У психології та фізіології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Матеріальну базу письма складають орфографічні та графічні навички.

      Як і говоріння, письмо є експресивним продуктивним видом мовленнєвої комунікації.

      Як засіб формування та формулювання думок письмо базується на використанні мовних знаків, закріплених нервовими зв'язками кори головного мозку у вигляді зорових і рукомоторних образів, що взаємодіють зі слуховими та мовленнєворуховими. У людей, що володіють грамотою, в доповнення до звукових складаються і графічні образи слів. Графічні образи мають рукомоторні паралелі, які контролюються руховим механізмом руки, що пише. Орфографічні образи слів закріплюються саме в мовленнєвому, а не в руховому механізмі руки.

      Процес писемного мовлення починається з мовлення внутрішнього. Саме у внутрішньому мовленні готується програма висловлювання, проводиться відбір лексичних одиниць, граматичне оформлення речень, їх поєднання в абзаци. Увесь процес складається з внутрішнього проговорювання та фіксації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматизувати оперування звуко-графічними асоціаціями. За кількістю операцій писемне мовлення є складнішим від усного [23,114].

      Процес навчання письма полегшується тим, що той, хто пише, не відчуває браку часу, а це дозволяє грунтовніше продумувати зміст і форму майбутнього висловлювання, чіткіше здійснювати як попередній синтез, так і аналіз написаного. Можливість відшукати в пам'яті необхідні засоби для точного і яснішого вираження думки, можливість використовувати словник та інші довідники додають тому, хто пише, більшої впевненості.

      В результаті регулярного тренування в писемному висловлюванні поступово набувають досвіду процес вибору слів, навички письма стають стійкішими. Вміння писемного висловлювання своїх та чужих думок важливе не тільки саме по собі, але і як засіб підвищення володіння усним мовленням. Відомо, що усне повідомлення стає більш змістовним, логічним, коли воно підготовлене письмом. У свою чергу усне і особливо писемне мовлення стає передумовою розвитку внутрішнього мовлення.

      Як підкреслює А.Р.Лурія, письмо з самого початку оволодіння ним є усвідомленим актом. Вже на початковому етапі навчання письма, навіть рідною мовою, усі елементи, форми, засоби, якими користується той, хто пише, при передачі потрібного змісту є предметом його усвідомлення. Використання іноземної мови ще більше підвищує ступінь усвідомленості [19,63].

      Поєднання слухо-мовленнєворухових образів внутрішнього мовлення, зоро-рукомоторних образів у процесі письма забезпечує комплексне засвоєння знань. Створені у такий спосіб стійкі асоціації сприяють ефективному сприйняттю, запам'ятовуванню і відтворенню матеріалу. Міцність запам'ятовування забезпечується участю усіх аналізаторів, взаємодією аналізу і синтезу усвідомленням та мимовільністю процесу письма. Засвоєні шляхом письмових вправ графічні образи слів і структурних моделей речень легше розпізнаються при зоровому сприйнятті. В писемному мовленні чіткіше виявляється мовленнєва природа зв'язного висловлювання, яке звичайно складається з декількох логічно і структурно пов'язаних між собою речень.

      У класній роботі письмо - найбільш економний, надійний, ефективний і масовий спосіб контролю знань і рівня володіння мовою.

      В методичній літературі вживається термін "письмо" у вузькому значенні і це означає техніку використання графічної та орфографічної систем даної мови, а також термін "письмо" в широкому значенні, тобто писемне мовлення - вміння викладати думки у письмовій формі. Розподіл в сучасній методичній літературі письма і писемного мовлення пов'язаний з особливостями механізмів, що мають у своєму складі дві ланки: складання слів із літер і складання писемних висловлювань із слів і словосполучень. В основі першого лежить володіння графікою та орфографією, доведених до рівня навички. Основою другого є мовленнєве вміння - вираження думки за допомогою мовного коду.

      Існують 2 головних види письма, які мають значний вплив на розвиток мислення та мовлення учнів: практичне письмо та академічне письмо.

     Практичне письмо - написання ділових і приватних листів, різних видів документів, анотацій і рефератів.

     Академічне письмо, яке базується на написанні есе і творів, зорієнтоване на розвиток умінь, які не мають широкого практичного застосування у подальшій практичній діяльності. З академічним письмом пов'язане так зване креативне письмо, завданням якого є написання мовою, що вивчається, невеличких творів (оповідань, віршів), із опорою виключно на власну фантазію, уяву та досвід [5,62].

     Необхідність широкого використання цих видів письма у навчальному процесі обумовлена тим, що виконання завдань з академічного та креативного письма, створює чи не найкращі можливості для загальної активізації творчого потенціалу учнів, стимулювання їхньої творчості саме іноземної мовою. Крім того завдяки ролі письма як “загального закріплювача” при наявності творчого високо мотивованого підходу до виконання письмових завдань, практичне та академічне письмо відіграють значну роль як у розвитку комунікативних умінь учнів в усіх видах мовленнєвої діяльності, так і у формуванні і вдосконаленні їх граматичних і лексичних мовленнєвих навичок, виступаючи одним із рушійних засобів індивідуалізації навчання.

     Індивідуалізація навчання має забезпечити розвиток їх потенціальних можливостей з одного боку та створення умов для розвитку спеціальних здібностей і можливостей з іншого.

     Загальновідомим є той факт, що людей можна умовно поділити на екстравертів, які схильні до безпосереднього вираження своїх думок та точок зору на публіку та інтровертів, які дещо заглиблені у свій внутрішній світ, і не схильні до відкритості у мовленні. Саме для останніх важливим є письмове мовлення у якому можна виразити власні погляди щодо тієї чи іншої проблеми на письмі і таким чином реалізувати себе як особистість. Це не передбачає повного виключення усного мовлення, але вимагає поєднувати його із елементами письмового [12,26].

     Все це обумовлює доцільність якомога ширшого використання практичного, академічного та креативного письма при навчанні іноземної мови у навчальних закладах України, адже вони мають дуже великий вплив на розвиток усіх комунікативних навичок та умінь учнів, їхнього творчого потенціалу та позитивної навчальної мотивації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки до І розділу

    Отже навчання старшокласників іншомовного писемного мовлення слід організувати з оглядом на вікові особливості учнів та на специфічні психолінгвістичні передумови навчально-виховного процесу за інтенсивними технологіями.

    Особливої уваги, на наш погляд, потребує питання вчасного запуску та розвитку вагомих для реалізації писемного мовлення механізмів: психофізіологічного, психолінгвістичного та лінгвістичного.

    Письмова монологічна форма спілкування наближується за своїми характеристиками до усної монологічної. Проте в порівнянні з усним монологом письмовий монолог більш розгорнутий, структурно складений, організований, логічно зв'язаний.

    Письмове мовлення включається в інтелектуальну поведінку людини, регулюючи його теоретичну і практичну діяльність. Вміння письмово виражати свої думки позитивно впливає на усне мовлення, удосконалюючи її логічність, чистоту. Вміння вільно оперувати письмовим мовленням на іноземній мові сприяє скороченню часу для отримання інформації.

      Існують 2 головних види письма, які мають значний вплив на розвиток мислення та мовлення учнів: практичне письмо та академічне письмо. Практичне письмо - написання ділових і приватних листів, різних видів документів, анотацій і рефератів. Академічне письмо, яке базується на написанні есе і творів, зорієнтоване на розвиток умінь, які не мають широкого практичного застосування у подальшій практичній діяльності.

      Викладені психолінгвістичні механізми писемного мовлення, вікові особливості учнів старших класів загальноосвітніх шкіл та соціальні потреби суспільства до навчання контрольованорого, супроводжувального та творчого письма чітко визначають основні етапи формування компетенції писемного мовлення та алгоритм писемної діяльності на уроках іноземної мови. 

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1. Етапи навчання письма як способу навчання іншомовної компетенції

      У навчанні письма дослідники виділяють три етапи:

      1. оволодіння графікою і орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно;

      2. засвоєння структурних моделей речень, властивих усній та письмовій формам спілкування, і комбінування їх у мовленні;

      3. оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування [10,29].

      Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ. Так, на першому етапі формування орфографічних навичок використовуються вправи  з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію: звуко-буквений аналіз слова; групування слів з однаковими звуками, але різними графемами; групування слів на основі протиставлення графем; диференціація подібних, але не тотожних графем; списування за зразком; списування з різними завданнями (підкреслити букву, буквосполучення, слова з однією і тією орфограмою); групування слів з використанням картинок-орфограм; складання слів із складів з використанням схем; написання слів за заданими першими літерами.

      Основною метою другого етапу, поряд з орфографічними навичками, є формування лексико-граматичної правильності письма. На цьому етапі найбільш поширеними визнаються такі види вправ: вправи на запитання-відповіді з частковою зміною мовного матеріалу; на трансформацію мовного зразка; на підстановку; на розширення та скорочення; диктанти.

      Останній вид вправи широко використовується на різних ступенях навчання. Так, на початковому виконуються такі види диктантів як слуховий, слуховий з попереднім аналізом труднощів, самодиктант, зоровий, зоро-слуховий, вибірковий. На середньому та старшому ступенях навчання, крім зазначених, проводяться ускладнені диктанти, а саме: диктант із самоконтролем, пояснювальний диктант, диктант вивченого напам'ять (уривок прози, вірш), диктант-переклад.

      Мета третього етапу в навчанні письма і писемного мовлення - формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі на старшому ступені можуть бути: написання листа другові (за даною програмою, ситуацією); складання короткої анотації до статті і т.ін., опис картини, слайдів, міста, вулиці; складання діалогу за темою; скорочення прочитаного тексту (його письмовий виклад); написання заміток до газети за темою: навчання, побут, дозвілля, суспільна робота школярів

      Творче письмо робить слова та ідеї незабутніми. Творчо використовуючи іноземну мову, учні перетворюють її на власну, а творчі завдання допомагають відчути впевненість у своїх вміннях. Творче письмо має такі види: виконання проектів; складання діалогів; переказ; написання реферату; складання описів; написання творів; написання віршів; ведення записів.

      Незалежно від запропонованого різновиду творчого письма, існує конкретний алгоритм написання творчої роботи, а саме: створення необхідної мотивації; акумулювання ідей; планування; занотовувавння; складання чорнового матеріалу; коректування чорнового матеріалу; написання кінцевого матеріалу [4,59].

      Методисти застерігають не вдаватися до стереотипного підходу, наголошуючи, що ступені творчого процесу можуть змінюватися: від складання плану до його перегляду, написання чорнового варіанту та його доопрацювання. Тому у широкому розумінні підготовчий етап включає все, що допомагає автору сконцентрувати свою увагу на проблемі, акумулювати ідеї і знайти найкращі шляхи, щоб їх висловити читачеві. Такий підготовчий етап стимулює уяву автора та створює базу для подальшого письма.[2,223].

      Підготовчий етап творчої роботи передбачає, насамперед, пошук мети, адресата і форми письмової роботи. Цей етап забезпечує учнів основоположними ідеями. Підготовчий етап спрямований на генерування ідей. Він може здійснюватись різноманітнитними шляхами: через інтерв'ю, усний твір, застосування малюнків, дебатів, екскурсій, тощо.

      Таким чином, для розвитку писемного мовлення характерний третій етап навчання, який ставить своєю метою формування дій, що забезпечують виклад мовного матеріалу в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі на старшому ступені можуть бути: написання листа другові (за даною програмою, ситуацією); складання короткої анотації до статті і т.ін., опис картини, слайдів, міста, вулиці; складання діалогу за темою; скорочення прочитаного тексту (його письмовий виклад) та різновиди творчого письма: виконання проектів; складання діалогів; переказ; написання реферату; складання описів; написання творів; написання віршів; ведення записів.