Методика навчання учнів V-VII класів художній обробці деревини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика  навчання

учнів V-VII класів

художній  обробці деревини

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ                                                                                                                        3

Розділ 1.Художня обробка  деревини                                                                6                                                                     

1.1Історія розвитку                                                                                                 7

1.2Регіональні особливості                                                                                    8

1.3Технічні прийоми обробки деревини                                                              9

Розділ 2.Значення художня  обробки деревини в школі                             14                                             Розділ3.Методика проведення уроків з художньої обробки деревини     17                    3.2Методика проведення уроків з художньої обробки деревини в 5класах   18                   

3.3Методика проведення уроків  з художньої обробки деревини 6 класах    20                   

3.4Методика проведення уроків  з художньої обробки деревини 7 класах     22                   

Висновки                                                                                                              25                 

Список використаної літератури                                                                   26 Додатки________________________________________________      _____28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Трудове навчання – одна з основних складових у формуванні особистості нової людини. Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує.

Метою трудового навчання є формування технічно, технологічно освідченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства, забезпечення умов для професійного самовизначення учнів, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці.

Саме для того щоб  досягти мети трудового навчання на сучасному етапі нам необхідні  нові методичні розробки.

Трудове навчання повинно  формувати в учнів 5-7 класів 12-річної школи ряд компетентностей, а саме:

• технічного і технологічного кругозору;
• культури праці та побуту;
• самостійного та критичного мислення;
• розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.

Потрібно ширше розкривати перед учнями світ вони повинні навчатися  з допомогою нових технологій виробництва. Користуватися підтримкою вчителя у розробці своїх задумів.

Через особливості змісту, з урахуванням вікових особливостей розвитку учнів, змісту та доступності навчального матеріалу, трудове навчання виконує ряд функції:

ознайомлення учнів  зі світом професій;

залучення учнів до конструкторської та дослідницької діяльності;

розвиток в учнів  здатності реально оцінювати свої можливості для вибору посильних творчих завдань.

Базовою функцією є ознайомлення учнів з проектно-технологічною  діяльністю з опорою на знання з  основ наук на рівні предметно-практичної діяльності. Проектно-технологічна діяльність найбільш повно, на даному етапі, відображає підхід до впровадження освітньої галузі «Технологія». Проектний метод навчання під час вивчення трудового навчання забезпечить інтеграція знань учнів з основ наук, диференціація навчання з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, проблемність навчально-виховного процесу.

Проте щоб виконати ці функції педагогам необхідно  ознайомитись із рядом нових методичних розробок. Та впевнено втілювати їх в життя. Акцент у роботі учнів  повинен переноситись на розвиток творчого і критичного мислення, уміння працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації; формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних об’єктів, свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби.

Навчально-виховний процес на уроках трудового навчання повинен  будуватися з урахуванням вікових  та індивідуальних особливостей учнів, вибору оптимальних технологій навчання, комп’ютерної підтримки навчального процесу.

Діяльність учнів у  кабінетах, майстернях, повинна бути організована так, щоб унеможливити негативний вплив на їх фізичне чи психічне здоров’я.

Дуже важливою на сьогодні є проблема вивчення методики викладання трудового навчання. Як правило в школах використовуються застарілі методи навчання, і мало хто із вчителів переймається такими проблемами. Проте використання нової методики позитивно впливає як на засвоєння матеріалу так і на розвиток знань, вмінь та навичок. Що в свою чергу розвиває інтерес до навчального предмету. Зважаючи на актуальність проблеми було обрано таку тему:  методика навчаня учнів V-VII класів художній обробці деревини.

 

 

Мета курсової роботи : Допомога викладачеві в організації проведення занять з трудового навчання по художній обробці деревини.

 

 

Методи  дослідження:

• метод аналізу;
• метод синтезу;
• метод порівняння;
• метод систематизації;
• метод узагальнення;
• метод спостереження.

 

 

 

Об’єкт  дослідження:

Навчально-виховна  діяльність учнів на уроках трудового  навчання.

Практичне значення роботи:

Матеріал  даної курсової роботи можна використати  студентам з метою проведення уроків та занять гуртків, в процесі  проходження педагогічної практики, а також з метою самовдосконалення,та саморозвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

 

Художня обробка  деревини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1Історія розвитку

 

Дерево - один з найдавніших матеріалів, який людина використовувала в побуті. За часів Київської Русі широко побутували різноманітні дерев'яні вироби — миски, ложки, ковші, бочки, прикрашені різьбою і інкрустацією різноколірними породами дерева, металом, склом, слоновою кісткою. Здавна були поширені різноманітні способи обробки дерева - теслярство, столярство, бондарство, ложкарство. Ці промисли були виключно чоловічою справою, бо, крім майстерності, потребували ще й неабиякої сили, вправності рук. Майстри Х-ХІІ ст. вже володіли пласким різьбленням, рельєфним, контррельєфним, ажурним та круглим.

Монголо-татарська навала на Київську Русь  не завдала значної  шкоди деревообробним ремеслам, осередки яких були розташовані в поселеннях лісистої важкодоступної місцевості.

Народні майстри ХІV-ХV ст. успадкували й розвинули традиційні прийоми деревообробництва Київської Русі. (З'являються ручні двораменні хрести, оздоблені орнаментальним різьбленням, ікони, дерев'яні форми для кахель).     

В орнаменті переважали хвилясті, прямі, скісні та перехресні лінії -жолобки. Ікони, декоровані рослинними мотивами, мають аналогії серед давніх книжкових мініатюр чи гравюр.

Різьблення по дереву — дуже поширена декоративна техніка. Різьбленням прикрашали будинки, окремі архітектурні деталі, частини внутрішнього обладнання кімнат, вироби хатнього побуту та знаряддя праці.

За технікою виконання, зразками орнаменту розрізняють  три основних види різьблення по дереву: плоске, рельєфне і скульптурне.

Плоске різьблення має свої основні підвиди: контурне, тригранно-виїмчасте, геометричне, серповидне та інкрустацію.

Рельєфне різьблення об'єднує рельєфне з вибраним фоном, рельєфне прорізне, барельєфне і горельєфне.

Скульптурне різьблення не має окремих видів і форм. Вироби різняться тільки методом та технікою обробки деревини.

1.2Регіональні  особливості

 

В Україні склалися свої характерні способи обробки деревини. Так, на Полтавщині, Чернігівшині поширене тригранно-виїмчасте різьблення; на Тернопільщині - гравіювання; у поліських районах Київщини, Житомирщини - інкрустація соломою, плетіння; на Гуцульщині – плоске різьблення, інкрустація, випалювання; на Лемківщині —ажурне, прорізне вирізування, кругла скульптура тощо. Повсюдно було розвинуте гравіювання, яке є одним з найпростіших видів оздоблення. На Полтавщині узвичаєно поверхню готового виробу не підфарбовувати, а лишати природний колір деревини. Щоб підсилити звучання орнаментів, його світлотіньову гру, іноді застосовували метод задимлення. Тоді великі розетки чітко виділяються на світлому тлі. 

На Чернігівщині полюбляють укривати дрібним складносітчастим орнаментом усю поверхню предмета. На Поліссі (у північних районах Київської, Житомирської, Рівненської областей) тригранно-виїмчасте різьблення має свої характерні форми. Тут, відрізані болотами і лісами від цілого світу, жили поліщуки. В їхніх орнаментах зберігається багато мотивів, на яких позначалися давні слов'янські традиції. Це — символ сонця, громовий знак та ін. Поліська розетка оточена рядами ліній, які чергуються зі смугами зубців, неглибоких вирізів, що вільно розміщуються на поверхні виробу.

Яворівське різьблення виділяється великим багатством орнаментики. Найбільш поширений мотив  вербового листя, який, поєднуючись з іншими елементами, утворює щоразу нові орнаментальні форми, перетворюючись то на своєрідну квітку, то на гілку, то на деревце. Велике місце займає зображення найрізноманітніших форм квітки, її пелюстки бувають то видовжені, то злегка розширені, закінчення — округле, зубчасте, хвилясте. Це своєрідний рослинний світ, що цвіте на тарелях, скриньках.

На Гуцульщині (Косів, Яворів) сформувався особливий характер різьблення: чіткість геометричних мотивів, складність композицій, багатство кольорової гами. Для більшої ошатності творів "сухе" різьблення іноді підсилюють незначною кількістю інкрустації кольоровим деревом (груша, слива, явір), мідним дротом, бісером, які контрастно підкреслюють і виявляють деревину, перетворюючи речі на коштовні ювелірні вироби.

У Закарпатській, Київській, Львівській областях великого поширення  набула техніка аплікації соломою. Нею прикрашали різноманітні побутові вироби, шкатулки, декоративні тарелі.

В Івано-Франківській та Закарпатській областях дерев'яні вироби прикрашали випалюванням.

 

 

1.3Технічні  прийоми обробки деревини.

Художня обробка деревини — найдавніший вид декоративно-прикладного  мистецтва, виготовлення оригінальних виробів з дерева різноманітного функціонального призначення. За формотворчими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробне токарство, столярство та декоративне різьблення.

    У  художній обробці дерева одні  технічні прийоми і засоби  виразності створюють цілісну  функціональну форму предметів, інші мають лише декоративне спрямування і завершують художнє оформлення виробів. До формотворчих технік належать вирізування, видовбування, виточування, бондарні та столярні прийоми.

Видовбування — одна з  найдавніших технік — полягає  у поступовому вибиранні деревини з масиву виробу, внаслідок чого утворюється заглибина, порожнина або отвір. За допомогою сокири, долота і видовбача майстри виготовляють передусім побутові предмети — човни-довбанки, ночви, ступи, черпаки, сільнички тощо. Вони вирізняються значною товщиною стінок, міцністю, округлою і масивною формою, внутрішніми заглибленнями овальної та криволінійної конфігурацій.

Вирізування (витесування, вистругування) — різноманітні технічні прийоми, за допомогою яких майстри  вручну моделюють з дерева форму побутових предметів та декоративних виробів. Необхідні інструменти: сокира, тесак, ніж, струг, різці та ін. Цими прийомами користуються не тільки теслі, а й столярі, бондарі, роблячи заготовки. Вирізування інколи поєднується з видовбуванням і переходить в об'ємне різьблення, часом сполучається з профілюванням.

Виточування — техніка  обробки дерева і самостійна галузь народного художнього промислу (токарство). У процесі обертання дерев'яну  заготовку на токарному верстаті обробляють пласкими і півкруглими долотами, фігурними різцями, гачками тощо Поширення токарного виробництва в минулому було пов'язане насамперед із виготовленням дерев'яного точеного посуду.

Сучасні народні майстри  й професійні художники широко використовують техніку виточування не лише для виробництва різноманітного посуду, а й при виготовленні жіночих прикрас, дитячих іграшок тощо. Ця своєрідна техніка дає змогу створювати нескінченну кількість пластичних художніх форм.

Столярство  — найпоширеніша техніка й  галузь виробництва з дерева будівельних виробів, меблів, музичних інструментів та художньої сувенірної продукції. Одна з важливих засад столярства, відзначена ще у давніх цехових статутах,— виготовлення виробів без жодного цвяха за допомогою столярних з'єднань на клею.

Для столярних  робіт, так само як і для вирізування, видовбування та ін., необхідне пристосування  для закріплення заготовки виробу або його частини — верстат.

Різноманітні  столярні прийоми роботи часто поєднуються  з іншими формотворчими техніками  художньої обробки дерева. Художня виразність і довершеність творів значною мірою посилюються логічним застосуванням відповідного оздоблення: профілювання, різьблення, інкрустації, мозаїки, випалювання, розпису тощо.

Профілювання  — декоративна техніка художньої  обробки дерева, відома з X—XI ст. Полягає у вирізуванні пилкою та долотами геометричних орнаментів по краях дощок (прикраси будівлі та оздоблення меблів). Крім плоского профілювання відоме об'ємне профілювання балок, кронштейнів, стовпів, що межувало з об'ємним різьбленням. Профільовані об'ємні елементи майстри виконували переважно сокирами-тесаками.

До найдавніших технік художнього декорування виробів  із дерева належить різьблення. Воно поділяється  на плоске, плоскорельєфне, контррельєфне, ажурне та об'ємне. Найпоширеніше — плоске різьблення — буває контурним, виїмчастим, трьохгранновиїмчастим та ін. Його роблять одним ножем або кількома різцями (долотами). Наприклад, контурною різьбою у XVIII—XIX ст. прикрашали скрині та інші вироби. Виїмчасте виконували півкруглим долотом. Значно складніше, трьохгранновиїмчасте різьблення поширилося на значній території України у XVIII— XIX ст. Його виконували прямим, скісним, кутнім та півкруглим долотами.

Плоскорельєфне  різьблення, що має кілька висотних рівнів від фону, виконували великою кількістю доліт та інших допоміжних інструментів.

Контррельєфне різьблення застосовували, виготовляючи різноманітні дерев'яні форми для  печива, сиру, вибійки тощо. Виконувалось майже аналогічно, як і трьохгранновиїмчасте, однак набагато глибше, з використанням доліт із закругленими фасками для вибирання деревини.

Ажурне різьблення нагадує  плоскорельєфне, має наскрізь прорізане  тло. Найскладніше за технікою виконання (з рельєфним і ажурним характером мотивів) так зване «сніцарське  різьблення» при виготовленні іконостасів, культивоване у XVII—XIX ст. цеховими різьбярами.

Кругле різьблення інколи застосовується у виготовленні й  оздобленні святкового посуду, музичних інструментів, палиць, дитячих іграшок  тощо, його технічні прийоми грунтуються на засадах народної скульптури.

Крім різців використовуються допоміжні інструменти: пилочки, свердла, молотки, кліщі, рашпіль, напилки, а також інструменти  для розмітки та контролю (лінійка, кутник, малка, рейсмус, циркуль, шило тощо).

Інтарсія— вид  інкрустації, мозаїки на дереві. Цією технікою виконують зображення або візерунки зі шматочків кольорового дерева (шпону), які врізають врівень з поверхнею виробу або суцільно вкривають його поверхню (маркетрі). Таким чином найчастіше оздоблюють меблі, виготовляють декоративні панно тощо. Дендромозаїка належить до ювелірних технік декорування. Орнамент складають із крупинок дерева ледь завбільшки з макове зернятко.

Випалювання здавна роблять на світлих породах дерева: ялині, смереці, сосні, клені. Здебільшого  Розрізняють два способи випалювання — розжареними металевими штампиками («штансами»), з відбитків яких складають різноманітні орнаменти, й електрописаком, що дає чіткий контурний малюнок.

Розпис —  зручна й оригінальна техніка  орнаментування дерев'яних виробів, відома з X—XI ст. Технічно він мало чим відрізняється від розпису на інших матеріалах.

Крім розглянутих  традиційних прийомів і технік, зустрічаються  їхні різновиди й поєднання, наприклад, «штампування» металевими пробійчиками, аналогічне карбуванню; зіставлення плетених частин із гладкими поверхнями; контурне різьблення тонованих площин-елементів; викладання орнаментів соломкою тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.

Значення художня  обробки деревини в школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення художньої  обробки матеріалів в розвитку особистості  є загальновизнаною. Можливості для  цього розвитку містяться уже  в самих знаряддях,  предметах  і результатах праці. Предмет, знаряддя і умови праці є найбагатшим джерелом знань про істотну частину навколишньої дійсності. ці знання є основною ланкою в світогляді людини.  Для успішного виконання процесу художньої обробки деревини необхідна участь всієї особистості індивідуума : його психічних процесів, станів і  властивостей. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує ціль, контролює  хід діяльності.

В різноманітних дитячих  трудових об'єднаннях художня обробка  деревини носить колективний  характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і  складну систему виробничих, моральних та міжособистісних відносин.  Включення учня в колективну працю сприяє засвоєнню   відносин, перетворенню їх із зовнішніх в внутрішні. Це діється під  впливом панівних норм поведінки, суспільних поглядів, організації  взаємодопомоги і взаємної вимогливості і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрішньо групова навіюваність, змагання.  Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу.

 Великі вимоги до  людини пред'являють результати  праці. Таким чином,  вимоги  предмету, знарядь, умов і результатів  праці є  найважливішою   умовою розвитку психіки людини  в процесі художньої обробки деревини.

 Другою умовою розвитку  психіки людини під впливом  художньої обробки деревини є   доцільна  діяльність самого суб'єкту. Перетворюючи предмет повсякденного  вжитку в витвір мистецтва  , створюючи  суспільно цінні,  і в той же час гарно оздоблені  продукти, вона перетворює себе.

 Для повного використання  можливостей, що розвиває художня  обробка деревини, вони  повинні  доповнюватись діяльністю старших  – навчанням  і вихованням. Діяльність вчителя, наставника  є  третьою умовою розвитку психіки в процесі  праці.

   Беручи участь  в колективній праці індивід  пізнає не тільки інших, але   і себе: хто він є, яку цінність  представляє для інших, на що  він здатний. Діти, як показали  психологічні  дослідження, погано  знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності відбуваються істотні зміни. Передусім змінюється їх відношення до себе, а потім відношення  колективу і педагогів.  В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова  діяльність спонукається тим, на скільки високі її  результати. Із цим пов'язане формування таких мотивів як особиста значимість праці, усвідомлення її суспільної значимості.

Художня обробка деревини має велике значення в розвитку здібностей учня. Здібності розвиваються головним чином в умовах провідної діяльності : в дошкільному віці в грі, в молодшому і середньому шкільних віці - в учінні, в  юнацькому - в професійно-трудовій підготовці. 

  В процесі художньої  обробки деревини і спілкування  з іншими членами трудового колективу  відбувається  розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про  себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В  процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд  школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитини  Розвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою. Отже, художня обробка деревини є одним з найважливіших чинників, що впливають на  розвиток особистості дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ3.

Методика проведення уроків з художньої обробки деревини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методика проведення уроків з художньої обробки деревини в 5 класах                    

 

 

Тема. Оздоблення виробів деревини фарбуванням та випалюванням.

Мета. Ознайомити учнів з видами оздоблення деревини;                 Сформувати первинні вміння та навички роботи з випалювачем та пензлем;

   Виховувати дбайливе ставлення до матеріалів та обладнання.            

Об'єкт роботи. Картина виконана за допомогою випалювача.

Обладнання. Заготовки із світлих порід дерева, олівці, випалювачі, пензлі.

Методичні рекомендації

            Потрібно зупинитися на організації  та обладнанні робочого місця, оскільки учні вперше знайомляться із такими процесами, та прийомами  роботи.                                                                                                                                                                                Слід відобразити особливості змісту учбового матеріалу, передбаченого програмою для 5 класу. Перша з них складається у тому, що учні освоюватимуть випалювальний прилад по обробці деревини. Друга особливість — робота з легкозаймистими, отруйними речовинами, такими як лак, або фарба. Потрібно звернути особливу увагу на правила безпеки праці, оскільки у зв'язку з цим зростає небезпека травматизму. Учні зустрічаються з такими операціями як випалювання та лакування.

До заняття бажано підготувати набір виробів та наочності(Додаток 1). Від того, наскільки вдало підібрані вироби, багато в чому залежатиме інтерес учнів до роботи. Крім того, слід наголошувати, що учні можуть виконувати роботи використовуючи власну фантазію. Заняття починають з викладу матеріалу про мету оздоблення. Пояснюючи учням, що мета полягає в наданні виробу естетичного вигляду, та попередженні процесів пошкодження деревини під впливом зовнішніх факторів. 

Видів оздоблення існує дуже багато. Вони діляться на групи, види. Проте  учнів потрібно ознайомити з тими видами оздоблення деревини, які вони будуть виконувати при виконанні практичної роботи. Причому необхідно дати їм розширену характеристику. Важливо, щоб учні зрозуміли, що виконувана ними робота є необхідною для продовження терміну придатності їхнього виробу.

             При викладі матеріалу, потрібно показати готові зразки, вироби які оздоблені з допомогою випалювання та фарбування. Хорошим доповненням до зразків можуть служити кольорові малюнки. Слід привести конкретні приклади впливу зовнішніх негативних факторів на готовий виріб, наприклад, трухлявіння або ж гниття.  Та продемонструвати учням вироби які покриті фарбою, або лаком, щоб вони зрозуміли різницю між виробами.

На цьому занятті  учні повинні ознайомитися з призначенням, будовою і застосуванням приладу  для випалювання. Перед поясненням нового матеріалу доцільно запитати в учнів: які ви знаєте види оздоблення деревини? У яких випадках застосовують ті чи інші види оздоблення? Які вони мають переваги і недоліки?

             Щоб показати, наскільки поширені  вироби, можна запропонувати учням розглянути вироби, що оточують їх в навчальній майстерні: столи, стільці, табуретки, шафи, полиці, віконні рами тощо. Як правило, вони покриті фарбами, шпоном або ж лаком. Учні приходять до висновку, що гарно та якісно оздоблений виріб набагато довше прослужить та надасть кімнаті естетичного вигляду.

Необхідно ознайомити учнів із прийомами роботи  з  випалювачем та пензликом. Наголосити що випалювати найкраще на світлих  породах дерева: ялині, смереці, сосні, клені. Продемонструвати способи випалювання(розжареними металевими штампиками, з відбитків яких складають різноманітні орнаменти, й електрописаком, що дає чіткий контурний малюнок). Також донести до учнів, що лаки та фарби наносяться один або два рази,та подати відомості про прийоми нанесення лакових покриттів.

Опитавши учнів  по теоретичному матеріалі та правилах техніки безпеки учні можуть приступати до виконання практичної роботи. Вчитель  повинен виступати як порадник, а  не як помічник. В його обов’язки  також входить слідкувати за дотриманням техніки безпеки та дисципліни на уроці.

 

В кінці заняття  вчитель повинен провести оцінювання . Продемонструвати найкраще виконані роботи, вказати на основні помилки  під час виконання.    

 

Методика проведення уроків з художньої обробки деревини в 6 класах       

            

 

Тема. Художнє  оздоблення виробів з деревини

Мета. Розширии знання учнів про види та прийоми художнього оздоблення деревини та розмітки;

    Удосконалювати  вміння та навички роботи з  пензлем та формувати вміння  працювати з різцями по дереву;

   Виховувати дбайливе ставлення до матеріалів та обладнання.            

Об'єкт роботи. Зразки різьблення двохгранної копаниці.