Методика обліку довгострокової дебіторської заборгованості

Анотація. Розкрито сутність поняття «дебіторська заборгованість». Запропоновано методику класифікації та єдиний системний класифікатор дебіторської заборгованості. Систематизовано та вдосконалено види і методи оцінювання дебіторської заборгованості. Визначено переваги і недоліки у дефініціях різних авторів. Розглядаються нормативні і законодавчі акти стосовно організації обліку дебіторської заборгованості. Визначено основні напрями удосконалення методології обліку заборгованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ………………………………………………………………………………….4

1. Сутність, класифікація та оцінка дебіторської заборгованості……………7
2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляду джерел спеціальної літератури…………………………………………………………………….14
3. Коротка організаційно-економічна характеристика ПрАТ «БІОТОП»….18
4. Облік дебіторської заборгованості за майно, що передано у фінансову оренду…………………………………………………………………………23
5. Облік іншої дебіторської заборгованості…………………………………...26
6. Удосконалення обліку довгострокової дебіторської заборгованості……..30

Висновки і пропозиції………………………………………………………...33

Список використаних джерел………………………………………………..35

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Аналіз і управління дебіторською заборгованістю має дуже велике значення для підприємств, що функціонують в  умовах ринку. Вміле й ефективне  управління цією частиною поточних активів  є невід'ємною умовою підтримки  необхідного рівня ліквідності  і платоспроможності. Управління дебіторською заборгованістю необхідно як при  формуванні іміджу надійного позичальника, так і з погляду  забезпечення ефективної поточної діяльності підприємства.

Основним вітчизняним нормативно – правовим документом, який регулює  відображення в бухгалтерському  обліку дебіторської заборгованості є П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно з ним дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Під дебіторами слід розуміти юридичних та фізичних осіб, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

За даними Держкомстату України  стан дебіторської заборгованості 2004-2010 років за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та установ, які утримуються за рахунок бюджету) має тенденцію до зростання. На 31 грудня 2004 року дебіторська заборгованість складала 239,76 млрд. грн., з неї прострочена - 90,31 млрд. грн. Протягом наступних років відбувався поступовий зріст заборгованості і на 31 грудня 2010 року порівняно з 2009 вона зросла на 39% і досягла 669,52 млрд. грн.

Проблемам розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку та аналізу дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених - економістів: С. Д. Батехіна, І. А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, С. Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, В. П. Завгороднього, О. Д. Заруби, В. В. Ковальова, В. Костюченко, С. І. Маслова, Є. Петрик, Г. В. Савицької, Я. В. Соколова, В. В. Сопка, С. Хенка, К. Хувера, М. Г. Чумаченка, А. П. Шаповалової, М. Швайки та інші. Однак окремі аспекти обліку заборгованості в Україні та за кордоном залишаються дискусійними та потребують подальших наукових досліджень.

Потрібно вдосконалити методику визначення суми резерву сумнівних боргів, для цього потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву. Необхідно також внести зміни до плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції з його використання щодо рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». Сюди ввійшли різні види розрахунків із дебіторами, що можна об’єднати в групи, які неоднорідні за природою.

    Проблема обліку дебіторської заборгованості полягає в тому, щоб недопустити прострочення термінів платежу та доведення заборгованості до стану безнадійної. Правильно організований бухгалтерський облік повинен мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною конкретизацією.

Наукова новизна  одержаних результатів полягає в уточненні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення методики обліку розрахунків та організації їхньої системи.

         Метою роботи є обґрунтування теоретичних і дослідження методологічних положень з обліку розрахунків, а також розробка практичних рекомендацій по удосконаленню організації обліку розрахунків та їх аудиту.

У відповідності з метою була поставлена сукупність наступних завдань:

- визначення сутності, класифікації та оцінки дебіторської заборгованості;

- провести огляд нормативнох  бази та джерел спеціальної  літератури;

- вивчення методологічних аспектів обліку розрахунків;

- проведення аналізу дебіторської заборгованості  за даними базового підприємства;

- вивчити облік дебіторської  заборгованості за майно, що  передано у фінансову оренду;

- розглянути облік іншої дебіторської  заборгованості;

- формування рекомендацій щодо  покращення організації обліку  розрахунків, налагоджування кредитної  та розрахункової дисципліни  на базовому підприємстві. Базовим підприємством було обране ПрАТ «БІОТОП».

Об'єктом дослідження є довгострокова дебіторська заборгованість в ПрАТ «БІОТОП». Відповідно до об'єкту, предметом дослідження є:

- облік розрахунків з покупцями  та замовниками;

- облік розрахунків з постачальниками  та підрядниками;

- облік розрахунків з оплати  праці; 

- обліку розрахунків з бюджетом;

- облік розрахунків за соціальним  страхуванням;

-  облік розрахунків з іншими  дебіторами.

Інформаційна база: нормативні документи, спеціальні джерела і література, первинні документи та фінансова звітність, матеріали практичної діяльності.

          Методи дослідження. Теоретична і методологічна основа роботи - економічна теорія дебіторської заборгованості, законодавчі та нормативні акти, що регламентують платіжно-розрахункові відносини суб'єктів господарювання, методичний та інструктивний матеріали з бухгалтерського обліку, звітності та аналізу, праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців із теорії і практики бухгалтерського обліку і аналізу дебіторської заборгованості, статистичні дані. У процесі дослідження я використовувала:

- комплексний підхід – у процесі оцінювання якості бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами, для розробки методики розрахунку резерву сумнівних боргів і методичного підходу щодо оцінювання стану дебіторської заборгованості;

- методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття змісту та суті дебіторської заборгованості як економічної категорії;

- методи формалізації і математичного моделювання – для розробки концептуальних основ форми бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами з метою оптимізації, для аналізу стану дебіторської заборгованості;

- системний підхід – для розробки методичного підходу до класифікації дебіторської заборгованості, основних напрямків розвитку обліку та аналізу дебіторської заборгованості.

1.Сутність, класифікація та оцінка  дебіторської заборгованості

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну  дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували  підприємству грошові кошти, їх еквіваленти  або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну)звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Дебіторська заборгованість - це фінансовий актив, який є контрактивним правом отримувати грошові кошти або цінні папери від іншого підприємства. Визнається як актив, коли підприємство стає стороною контракту і внаслідок цього має юридичне право рано чи пізно отримувати грошові кошти. .Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.

         Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Дебітори - це юридичні та фізичні  особи, які внаслідок минулих  подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Класифікація дебіторської заборгованості підприємства є дієвим методом дослідження цього складного  економічного та правового явища, що дозволяє з’ясувати причини виникнення та існування дебіторської заборгованості, її склад та якість із метою прийняття  правильного рішення щодо процедури  управління дебіторською заборгованістю.

Головне призначення класифікації дебіторської заборгованості – систематизація інформації щодо стану дебіторської заборгованості та надання допомоги у прийнятті оптимального рішення  щодо управління дебіторською заборгованістю [1].

Розрізняють наступні класифікації дебіторської заборгованості.

За строком  погашення та зв’язком з нормальним операційним циклом: довгострокова і поточна.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

За об’єктами  щодо яких виникає дебіторська заборгованість:

• дебіторська заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
• дебіторська заборгованість забезпечена векселем;
• інша довгострокова заборгованість;
• дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;
• дебіторська заборгованістьза розрахунками;
• інша поточна дебіторська заборгованість.

За своєчасністю погашення:

• дебіторська заборгованість, строк оплати якої не настав;
• дебіторська заборгованість не сплачена в строк;
• сумнівна дебіторська заборгованість;
• безнадійна дебіторська заборгованість.

Види довгострокової дебіторської заборгованості:

- дебіторська заборгованість  за майно, що передано у фінансову  оренду – сума мінімальних  орендних платежів і негарантованої  ліквідаційної вартості за вирахуванням  фінансового доходу, що підлягає  отриманню;

- довгострокові векселі  одержані – векселі одержані  у забезпечення довгострокової  дебіторської заборгованості;

- інша довгострокова дебіторська  заборгованість – видача довгострокових  позик працівникам підприємства  та інші види розрахунків.

Види поточної заборгованості:

• дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги : не забезпечена векселем та забезпечена векселем.

- дебіторська заборгованість  за розрахунками з бюджетом;

- дебіторська заборгованість  за виданими авансами;

- дебіторська заборгованість  з нарахованих доходів; 

- дебіторська заборгованість  із внутрішніх розрахунків.

Інша поточна  дебіторська заборгованість:

• заборгованість підзвітних осіб;
• заборгованість за претензіями;
• заборгованість з відшкодування нанесених збитків;
• заборгованість за позиками членів кредитних спілок;
• інша заборгованість [2].

 За статтями бухгалтерського  балансу визначають такі види  заборгованості:

1) Дебіторська заборгованість  за товари, роботи, послуги.

2) Дебіторська заборгованість  за розрахунками із бюджетом.

3) Дебіторська заборгованість  за розрахунками за виданими  авансами.

4) Дебіторська заборгованість  за розрахунками з нарахованих  доходів.

5) Дебіторська заборгованість  за розрахунками із внутрішніх  розрахунків.

6) Інша поточна дебіторська  заборгованість.

Згідно з вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” та П(С)БО 1, 2, 3, 14, 19, 21 дебіторська заборгованість має власну структуру і може класифікуватися  за різними критеріями. Для підприємств  комунального господарства більш актуальними  є питання обліку поточної дебіторської заборгованості, оскільки не кожне  підприємство здійснює операції з довгостроковими  зобов’язаннями.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

 

ПОТОЧНА

 

ДОВГОСТ РОКОВА

 

Очікувана

 

Сумнівна

 

Безнадійна

 

Інша поточна дебіторська заборгованість

 

Довгострокова дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

 

Довгострокові векселі одержані

 

Інша довгострокова дебіторська  заборгованість

 

 

Рис.1.1. -  Класифікація дебіторської заборгованості за П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [3]

Групування дебіторської заборгованості за економічною сутністю характеризує її відношення до створення  сприятливого фінансового стану  підприємства та дає змогу виділити невикористані резерви грошових коштів, що є наслідком недостатньої вдосконаленої системи управління [3].

           Лігоненко Л.О., Новікова Н.М. [1] поділяє  дебіторську заборгованість залежно  від строків позовної давності:

1.       Непрострочену дебіторську заборгованість.

2.       Прострочену дебіторську заборгованість.

           Непрострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу не наступили. Такі борги можуть бути отримані при належному виконанні боржником своїх зобов’язань, тому така заборгованість реальна для отримання.

           Прострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу порушені дебіторами. Вона виникає внаслідок чинників макро - і мікроекономічного характеру. В її складі можна виділити два види боргів:

1) борги, шанси на отримання  яких, не дивлячись на їх прострочений  термін, збереглись;

2) борги, отримати які  нереально за певними причинами, -це безнадійна заборгованість.

Залежно від імовірності  погашення дебіторську заборгованість розрізняють:

1.     Із ймовірністю повернення в інтервалі 0,7 – 1,0.

2.     Із ймовірністю повернення в інтервалі 0,2 – 07.

3.     Із ймовірністю повернення менше 0,2.

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,7 до 1,0 – це заборгованість, що потенційно може бути погашена.

 Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється  в інтервалі від 0,2 до 0,7 – це  заборгованість, факт погашення  якої є сумнівним в зв’язку  з важким фінансовим становищем  боржників. Даний вид заборгованості  відносять до сумнівної заборгованості.

          Дебіторська заборгованість, імовірність  погашення якої оцінюється нижче  0,2  - це заборгованість, що не  може бути погашена. Ця заборгованість  характеризується як безнадійна.

        Залежно  від оцінки вартості дебіторської  заборгованості розрізняють:

1. Первинну вартість дебіторської  заборгованості.

2. Чисту реалізаційну  вартість дебіторської заборгованості.

       Первинна  вартість дебіторської заборгованості  – фактичний обсяг зобов’язань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

      Чиста реалізаційна  вартість – поточна дебіторська  заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву  сумнівних боргів (розраховується  підприємством).

      Облік двох  основних видів дебіторської  заборгованості: непростроченої та  простроченої слід вести окремо [1].

      Існує класифікація  поточної дебіторської заборгованості, запропонована Ф.Ф.Бутинцем за  можливістю погашення, яка наведена  на рис. 1.2. [4]

 

Нормальна

 

Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у погашенні  її божником

 

1

 

  

Перехід, пов’язаний зі створенням на балансі резерву сумнівних боргів

 

Сумнівна

 

Дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у погашенні  її боржником

 

Перехід, пов’язаний зі списанням з балансу  дебіторської заборгованості, оскільки вона перстає відповідати визначенню активу. Визнається у тому звітному періоді, в якому підприємство одержало інформацію про те, що така заборгованість не буде повернута. Списується за рахунок резерву сумнівних боргів

 

2

 

Безнадійна

 

Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її непогашенні  боржником (недостатність майна  боржника у випадку визнання його банкрутом, дія форс-мажорних обставин, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників) або строк позовної давності минув

 

3

 

 

           Рис.1.2. – Класифікація поточної  дебіторської заборгованості

      Також   Лігоненко Л.О., Новікова Н.М.  залежно  від статусу дебітора – покупця  продукції розрізняють заборгованість:

1) державних підприємств;

2) недержавних підприємств;

3) приватних підприємців;

4) бюджетних установ та  організацій;

5) фінансових установ;

6) населення;

7) інших категорій.

      Інформація  щодо структури дебіторської  заборгованості залежно від статусу  дебітора використовується для  прогнозування можливостей її  рефінансування та вибору інструментів  рефінансування [1].

Таким чином, сучасна класифікація дебіторської заборгованості, з одного боку, сприяє поліпшенню діагностики  дебіторської заборгованості, орієнтуючи на більш глибоке дослідження  стану та причин виникнення дебіторської заборгованості підприємства, з іншого боку, орієнтована на підвищення ефективності управління боргами підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляду джерел спеціальної літератури

        Законами України  "Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні"  та "Про аудиторську діяльність" визначено, що і бухгалтерський  облік, і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 10 «Дебіторська заборгованість» регламентується на законодавчому рівні.

Це Положення (стандарт) визначає методологічні  засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про дебіторську  заборгованість та її розкриття у  фінансовій звітності.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку.

Основними етапами організації  бухгалтерського обліку зобов’язань є:

· чітке документування розрахунків,

· своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах,

· правдиве відображення інформації щодо зобов’язань в звітності  та примітках до неї.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Крім цього в ньому визначено такі поняття, як «зобов'язання». Відповідно до Закону України № 996 від 16.07.99 р. підприємство (організація) самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні засади організації та ведення обліку на підприємстві.

Закон України «Про аудиторську  діяльність» (із змінами, внесеними Законами України від від 7 липня 2011 року N 3610-VI ) визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні та напрямків на створення системи незалежного контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього закону діють на території України та розповсюджуються на всі господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності та виду діяльності.

План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція № 291 про його застосування встановлюють позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків та бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності. План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації і групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. Згідно Інструкції №291 для обліку зобов'язань призначений клас 5 «Довгострокові зобов'язання» і 6 «Поточні зобов'язання» Плану рахунків, склад яких відповідає структурі довгострокових та поточних зобов'язань.

Форма бухгалтерського обліку як певна  система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них повинна обиратися підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Нормативно – правова  база довгострокової дебіторської заборгованості наведена у Додатку А.

        Слід  зазначити, що закордонні та  вітчизняні вчені визначають  термін «дебіторська заборгованість»  по різному. Тлумачення даного  поняття різними науковцями зазначено  у Додатку Б.

Цікавий підхід до тлумачення дебіторської заборгованості у закордонних  авторів. Так, accounts receivable (анг.) поряд із дебіторською заборгованістю має такі варіанти перекладу: рахунки до отримання, рахунки дебіторів, дебітор за розрахунками. Зокрема, як зазначають Д. Стоун та К. Хітчинг: дебіторська заборгованість має назву «рахунки до отримання», а дебітори—це особи, які винні гроші за товари і послуги, вже одержані, але не оплачені ними [5].